Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Роман Павлюк, співвласник Eleks: «Україну потрібно витягати з іміджу „Індія, тільки трохи ближче“»

[Перевод на русский язык — в конце материала.]

Роман Павлюк приєднався до компанії Eleks у 1995 році. Зараз Роман відповідає за розвиток бізнес-стратегії компанії. В інтерв’ю він розповів про перспективи українського аутсорсу, проекти компанії, стартапи, і про те, яка різниця між Львовом та Києвом.

Для початку розкажіть про себе, як почалась співпраця з Eleks?

Моє перше знайомство з комп’ютером відбулось у 1987 році — тоді тато спаяв 8-бітний комп’ютер. Я на ньому два роки бавився, нічого розумного не робив. Коли мені було 12 років, приїхав мій двоюрідний брат, побачив комп’ютер, сказав «вау» і почав писати на ньому якусь програму на Бейсіку. Мене це шалено збентежило, коректно кажучи, тому що в мене є комп’ютер і я нічого не вмію, а тут приходить людина і починає щось програмувати. Тому я взяв книжку з Бейсику і почав вчитись.

Перша програма була така: введіть, скільки років вашому собаці, і побачите, скільки йому було б років, якби він був людиною, тобто х*7 років.

По мовах програмування, в мене були Бейсик, Асемблер, Форт, Паскаль, трошки Сі.

Щодо Eleks. У 1991 році був заснований Львівський фізико-математичний ліцей. Брат мого однокласника з цього ліцею знав Олексія Скрипника, який в той час працював у «Львівенерго». Сам Eleks був заснований наприкінці 1990 року, як науково-виробничо-комерційна фірма, була тоді така форма власності. Вони розробляли програмне забезпечення для моделювання режимів енергосистем. Ми з товаришем приєднались до фірми у 1995 році, якраз через того брата однокласника, якого тільки що згадував. В той час енергетичний ринок пострадянського простору загинався, і ми почали писати клієнт-серверні системи.

Тоді одну частину компанії складали електрики-енергетики з Політехніки, а другу частину, мою, — вихідці з фізмат-ліцею. Ми пробували писати всякі цікаві речі, але виявилось, мало того, що їх потрібно писати, потрібно ще й продавати. А з цим у нас було тяжко. Ми написали платформу для розробки клієнт-серверних систем, працювали над нею чотири роки. У 1998 році почалась криза, ми втратили найбільшого замовника і тоді з’явилось розуміння, що крім того, щоб писати щось круте, потрібно ще й гроші заробляти. У 1999 році компанія технічно була банкрутом. Тоді ми поїхали на CeBIT, роздавали там диски зі своїми програмами, розповідали всім, які ми кльові. Під час всієї цієї біганини по виставці я познайомився з однією індійською компанією з Калькутти. Зійшлись на тому, що в них на сайті було написане слово CORBA — це стандарт middleware, який давно помер, але тоді воно ще було живе.

Після виставки я повернувся до Львова: замовлень не було, грошей теж, на зекономлені гроші купував Інтернет на діал-апі, відіслав тисячу листів «на деревню к дедушке», мовляв, ми такі хороші, так гарно і дешево програмуємо. З того всього знайшлися: один контакт на Багамах і стартап в галузі навчання — система тестування учнів у США. Ми за нього схопились, і ми з товаришем (кожен раз «товариш» — це інший товариш) трохи вийшли за рамки того, що нас просили, зробили більше. Потім виявилось, що замовник, окрім цього стартапу, ще працює в немаленькій фірмі, яка робить фінансове програмне забезпечення — Eagle Investment Systems. Ми зробили для них невеликий проект, їм сподобалось, нам почали давати роботу. І таким методом — зробити більше, ніж вимагалось, краще, ніж очікувалось, — нам вдалось в рамках цього замовника виростити найбільшу команду зі всіх інших в аутсорсингу — в піковий час було 45 осіб, зараз 35.

Ми з ними працюємо з 1999 року і дотепер. В 2001 році компанію продано банку Mellon, який у свою чергу злився з Bank of New York. Таким чином ми потрапили в фінансову сферу.

І ще один нюанс: оскільки в 1999 році компанія була технічним банкрутом, зарплату не платили, я два місяці і десять днів працював на SoftServe консультантом. У СофтСерві тоді було 45 осіб, це була прекрасна відкрита компанія, я спілкувався з їхнім начальством і чесно казав, що паралельно шукаю клієнтів. Вони навчили мене писати правильно комерційні пропозиції.

В ті часи СофтСерв на рівні керівництва був дуже відкритою компанією. Тому я сподіваюсь, що у нас так само.

От так все починалось.

Чим я зараз займаюсь? Є клієнти, у яких є проблема і які про нас не знають. Є клієнти, у яких є проблема і які про нас знають і думають, що ми можемо вирішити їхню проблему, і вони до нас звертаються. І ось з цього моменту, як вони до нас звернулись, і поки проект не вийде на якісь стабільні рейки, ним займається наш відділ сейлу, пресейлу. Щоб клієнти знали про нас, ми маємо відділ маркетингу, він теж у моєму підпорядкуванні, так само як і продажі. Але це не є класичні продажі, це те, що в інших компаніях називають engagement, тобто те, як почати роботу з клієнтом: грамотно, активно, правильно.

В 2009 році я починав робити внутрішній стартап spin-off, але це співпало з початком кризи, і довелося цю справу прикрити, повернутись у продажі і рятувати контору.

А загалом компанія часто працює зі стартапами?

Компанія забезпечує розробку програмних продуктів і систем. Продукт — це така річ, яка тиражується, система — це річ, яка може бути унікальною. Фактично, ми допомагаємо продуктовим компаніям розробляти продукт: програмування, тестування, локалізація. З власних продуктів у нас є наразі медична система, якою особисто я не займаюсь, і custom application development. Я вважаю, краще робити щось одне і добре, ніж десять речей і так собі.

Серед наших клієнтів є стартапи. Вони роблять щось інноваційне, унікальне. З ними працювати цікаво, швидко приймаються рішення на потрібному рівні. Їх часто доводиться рятувати, але це є також цікавим для команди і для компанії.

Люди різні, комусь цікаво працювати над чимось інноваційним, комусь цікаво, щоб було стабільно. Особисто мені цікаво, щоб було швидко і дорого.

Серед стартапів є українські проекти?

Виключно закордонні. Хоча ми дивимось на українські стартапи. Ми почали працювати з одною тернопільською продуктовою компанією, MagneticOne, компанія цікава. Ми разом з ними робили один сервіс в галузі веб-аналітики. Наразі це експериментально, це не основний бізнес і про результати говорити рано.

А українські стартапи переважно в Києві, ті, які цікаві. Відповідно, їм набагато простіше працювати з локальними компаніями. Коли з людьми можна зустрітись без того, щоб їздити поїздом, це завжди набагато ефективніше. А різниця в зарплатах між Києвом і Львовом не така вже й суттєва, щоб це мало економічний сенс. А у Львові цікавих стартапів я особисто не знаю.

А як загалом працюється зі стартапами? Не ризиковано?

Ми працюємо з тими стартапами, які вже отримали фінансування. Вони переконали, що у них є ідея, прототип, тепер у них є гроші і треба показувати результат. Якщо дивитись криву життєвого циклу продукту, то є стрімке зростання на початку.

Є різні клієнти. Є такі, які роблять якийсь сервіс, є продуктові компанії, які роблять новий продукт, є корпоративні замовники — R&D-підрозділи в рамках великих корпорацій, які також роблять продукти, внутрішні і зовнішні. В принципі, це один і той самий тип задач, розробка нового продукту, чи це стартап чи велика корпорація. Різниця дуже часто тільки в політиці, в стабільності.

Ви згадали про медичний продукт, я так розумію, мова про «Доктор Елекс». Як справи з його просуванням? Вдалось вийти на російський і польський ринок, як планувалось?

«Доктор Елекс» живе і розвивається, хоч і не настільки швидко, як би мені хотілось. Є багато впроваджень по Україні, є кілька впроваджень в Польщі. Також ми рухаємось в Росію, Білорусь, Молдову. Він розвивається еволюційно: повільно, стабільно.

Першу нашу медичну систему ми розробили для українського замовника — клініки «Еліта» Володимира Козявкіна в 1996 році. Це була перша генерація, а зараз у нас четверта генерація цього продукту.

Як розвиваються проекти електронного уряду в Великобританії?

Прекрасно розвиваються. Це наш улюблений замовник. Це не зовсім Сполучене королівство, це території під британським протекторатом: Джерсі, Гернсі, Острів Мен.

В нас є партнер у Джерсі, з нього все почалось, перший проект був у 2001 році. Ми його зробили дуже гарно, побудували собі репутацію, нас там знають, люблять. Систему, яку ми зробили в 2001 році, досі використовують, заміняти не збираються. Життєвий цикл продукту 7-10 років, тут вже пішов одинадцятий рік і я думаю, вона ще буде жити досить довго.

На цих островах в нас є кілька основних напрямків: реєстрація автомобілів і видача водійських прав, електронна митниця — декларування товарів в електронному вигляді, плюс все, що пов’язане з логістикою, а також сплата податків. Також є системи, пов’язані зі сплатою податку на нерухомість, створення виборчих списків і багато інших цікавих речей.

Створення виборчих списків, наприклад: є координати будинків, потрібно розробити алгоритм, як, маючи координати будівель, знайти відповідність із будинком на карті. З огляду на те, що вулиці не завжди прямі, а деколи закручені, місцями це дуже цікаво.

Це той напрямок, де ми беремо участь в тендерах, деколи виграємо, деколи програємо. Це не є продукти, фактично, це перевикористання досвіду, кожен проект є унікальним.

Немає бажання робити подібні проекти в Україні?

Ви розумієте, якщо в Англії ми беремо участь в тендерах, їх виграємо, — це абсолютно прозоро. В Україні ж, щоб не попасти на шпальти «Дзеркала тижня» в розділі про корупцію, це неможливо. Я категорично проти робити будь-що в цій країні, ні для цього уряду, ні для попереднього, ні для наступних. На найближчі 50 років — категорично ні.

В Англії ніхто відкатів не платить. А у нас, таке враження, що все працює тільки на відкатах. Для чого створювати собі зайві менінгіти? Ця країна зараз потребує не софта, а чогось іншого.

В тендерах «все схвачено», нікому не потрібний софт, потрібно розпилити бюджет. Ми писали на Україну речі — складні і дуже дешево, я більше цього не хочу. Дякую, не в цьому житті.

Які ще є проекти в компанії?

Мені не хотілось би говорити про наших спайдерменів, літаючих людей і так далі, бо це і так звучало у всіх інтерв’ю. Проект живе, розвивається, ну, четвертий «Гаррі Поттер» на ньому робився, супер.

Є великий замовник, не хочу називати ім’я, для нього робили фонтани в Каліфорнії: три тисячі помп, керування ними синхронне, синхронізація з відео, звуком, були розроблені свої драйвери, протоколи. Зараз ми цю систему масштабували. Оригінальна архітектура залишилася, раніше вона підтримувала сотні, а зараз — 5 тисяч нод. Вона витягне і понад десять тисяч, були б гроші в замовників. Інновації в тому напрямку є.

Минулого року ми трохи змінили організаційну структуру і створили підрозділ R&D. Запущений сайт Elekslabs.com і ми для себе визначили чотири основні напрямки: high performance computing, обробка відео, хмарки (це мейнстрім) та обробка великих даних, воно трохи перетинається з high performance computing.

«Хмарки» і програмування для мобільних платформ — це мейнстрім, я би не сказав, що це щось таке інноваційне. Ми зараз бачимо великий інтерес до самих галузей high performance computing, і після того, як ми трохи інвестували в цей напрямок, набагато легше продавати цю послугу.

В мене принцип революційної боротьби простий: робити круто і дорого. Мені здається, Україну потрібно витягати з іміджу «Індія, тільки трохи ближче» і повертатись до репутації програмістів екс-Радянського Союзу, які були дуже дорогі і дуже популярні в Штатах і бити на те, де ми можемо краще всіх зробити і більше всіх заробити.

Розкажіть детальніше про high performance computing.

В high performance computing ми робимо дві речі. Перше — це обчислення на платформі nVidia CUDA, друге — ми використовуємо програмовані матриці FPGA також для різних видів розрахунків.

Спочатку ми планували сфокусуватись лише у напрямку фінансів, але потім до нас звернулись два стартапи в галузі обробки відео, і ми вирішили, що це нам також цікаво. Подібні технології, дуже різні алгоритми з дуже різними можливостями, дуже цікаві як самі стартапи, так і те, що в Штатах вони не змогли найти кваліфікованих спеціалістів. Може, погано шукали. Але попередня команда їм роботу завалила, ми їх врятували, і зараз розвиваємо цей напрямок — пошук відео.

Той факт, що ми два роки попрацювали з nVidia CUDA, дозволяє нам надавати професійні консультації в цьому напрямку. Це тема, яку ми знаємо і яку можна легко продавати, отримувати цікаві замовлення і робити дійсно проривні речі. CUDA — це остання генерація технології, це також можна вважати мейнстрімом, а найцікавіші речі — це стик CUDA та FPGA. Був на виставці Supercomputing 2011 в Сіетлі, дивився, що люди роблять, от там це — сам «свіжак».

Ми вкладаємо ресурси в навчання, інвестуємо в це, щоб потім дорого продати. Я вже, напевне, п’ятий раз про це кажу, але все просто: дорожче продамо — вищі зарплати ми зможемо потім поставити.

Багато хто говорить, що Україна вже перестала бути ринком дешевої робочої сили...

Так, це правда. Я говорив з одним польським стартапом, в них досі є проблема знайти людей на свій стартап, бо польський аутсорсинг ще живе, тягне вгору зарплати. Тобто, аутсорсинг ще довго буде жити.

Ми моніторимо ринок, зарплати постійно ростуть, і ми піднімаємо зарплати відповідно. Ми хочемо платити зарплату вище, ніж в середньому.

Зарплати ростуть, і нема на то ради. Але це добре, я не вважаю, що зарплати є захмарні. Не всі мають бути бомжами в цій країні. Високі зарплати — це добре.

Професіонал не може бути голодним. І всі розмови, що зарплати завищені... Я так не вважаю.

Так часто кажуть з позиції, що не завжди людина, яка отримує цю високу зарплату, відповідає їй за кваліфікацією.

Це є проблема. Але буває і навпаки.

Для мене стандарт програміста — це люди, які будували цю індустрію в 70-80-ті роки: Intel, Hewlett Packard, такі люди, як Чак Мур, автор мови Форт, є ще такий товариш Пітер Норвіг — це взагалі одна з моїх улюблених тем. Знаєте, є книжки типу Teach Yourself Java in 21 Days? Так у нього є сайт Teach Yourself Programming in Ten Years, і він говорить, що на те, щоб стати професіоналом, потрібно років десять, і є теми, які людина, яка вважає себе професіоналом, повинна знати. Треба розуміти, що таке computer science, розуміти, що таке штучний інтелект і так далі. А інфляція тайтлів — це дитячий садок.

Я комерційні проекти роблю вже років шістнадцять, і десь тільки зараз починаю розуміти, як їх робити. Деякі речі, які мені казав СТО замовника в 2003 році, я зрозумів два роки тому.

Треба орієнтуватись на світовий ринок, на кращі місця цього світу, а не гірші. Те, що є трьохмісячні курси і після них можна випустити програміста, — так є, це наша індустрія. Але це не той рівень, який дозволяє робити продукти, це рівень, який дозволяє виконувати невеличкі задачі. І сказати, що така людина є професіоналом, не можна.

Нам треба виходити в вищий ціновий діапазон, робити якісніший софт, тоді ми можемо пробитись на вищі зарплати, це єдиний спосіб.

З іншого боку, якщо дивитись по стратегії аутсорсингу, мені дуже подобається магазини мережі «Сільпо», без іронії. В них є товари практично у всіх цінових групах, від елітних до дуже дешевих.

І з точки зору бізнесу, напевне, правильно мати підрозділ в якійсь дешевшій країні, такій як В’єтнам, Китай, Індія. Планів на цей рік нема, але ми про це думаємо. Так само треба мати і елітні підрозділи. Я би хотів зробити таке у Львові, але це можливо і в інших країнах, в Англії, наприклад. І забезпечувати повний спектр розробки складного програмного продукту.

В Англії локальні консультанти беруть дуже дорого. До речі, ми в березні відкриваємо офіс в Лондоні і хочемо позиціонувати себе трохи інакше на тому ринку. Лондон — це банки, мода, стартапи. А фінансові компанії та стартапи — це наш напрямок.

Скільки людей працюватиме в лондонському офісі?

Для старту — один. Це один з наших співвласників, одна з людей, які приєднались до Eleks в 1996 році. Імена не називаю, якщо буде цікаво, можу озвучити в наступному інтерв’ю.

Якщо брати, наприклад, Англію, то 200 фунтів на день — це хороший рейт для аутсорсінгу, а місцеві консультанти беруть, наприклад, по 400. Тому ще є куди рости. Але треба розуміти, що великі гроші платять за професійну роботу. Тобто, це не є один ПМ і 20 студентів, яких продають за однаковим рейтом.

Як не дивно, всі ті речі, яких нас вчили в університеті — алгебра, геометрія, статистика і дифрівняння, — вони використовуються цікавими стартапами. Тому деякі знання треба мати.

На цю тему теж є багато суперечок, чи потрібна вища освіта програмісту...

Три перші курси — нормально, а далі... Ну як, потрібна, але головне не заморочуватись. Багато людей у нас вчиться і працює паралельно, я працюю з першого курсу, тому що тупо потрібні були гроші — 90-ті роки. Тому я вважаю, що це нормально. Але, з іншого боку, те, що я прогуляв половину пар (на роботі), відчувається.

А загалом вчитися потрібно постійно. Мені найбільше не хочеться відстати, щоб ми скотились до чогось такого, щоб писати 20 років на 1С, знати тільки одну технологію. Набагато краще бути не гіршим, ніж в Каліфорнії. На них потрібно орієнтуватись, на Сан-Франциско, Лондон, Нью-Йорк, Чикаго, це центри інновацій. А не шукати свій український шлях. В Україні нема цікавих задач. В Україні можна жити на тих речах, які в світі були затребувані двадцять років тому, якщо не всі п’ятдесят.

Наприклад?

Автоматизація виробництва, ERP, SCADA-системи, бухгалтерія, облік, логістика. Тема логістики дуже сильна в Німеччині — німці зараз дуже сильно все оптимізують, в університеті є курси з логістики; а яка у нас може бути логістика, якщо у нас крадуть паливо і погані дороги? Цікаві алгоритми тут нікому не потрібні.

Пробували робити продукт для українського ринку — GPS-навігатор для автобусів, тролейбусів, трамваїв, але тема не пішла. Може, воно комусь і потрібно, але не настільки, щоб за це платити гроші.

Ця система для Львова розроблялась?

Львів, на Полтаву пробували виходити. Тема закрита, які ще міста були, не пам’ятаю.

Наскільки я пам’ятаю, у Львові говорили про впровадження подібної системи.

Так, говорили. Може, і ми там були. Так. Зробили одну цікаву річ, систему — через GPRS передається на сервер інформація, де знаходяться тролейбуси, трамваї, і можна було цю інформацію виводити на табло зупинки, де буде видно, через скільки часу приїде транспорт... Але хай спочатку зроблять дороги, навчаться не красти, тоді можна робити все.

Я от читаю ДОУ — цікаві статті, і мені здається, що теми, які обговорюються в Києві, і теми, які обговорюються у Львові, трохи відрізняються. Як на вашу думку?

Ви ж не просто так питаєтесь. :) В чому різниця?

Наприклад, піднімаються теми, де знайти роботу джуніору. Мені видається, для Львова тема абсолютно штучна. Ми беремо людей, скажімо так, які розуміють, що таке програмування, прочитали хоч кілька книжок, спробували написати хоч щось своє, і втягуємо їх в цю індустрію. Ми проводили відбори і взяли 30 студентів. Десять людей втягнулись відразу в реальні проекти, цікавий економічний проект, хороша команда, є можливість навчитись. Я вважаю, за півроку людина може зрозуміти технологію, а за півтора року — стати у ній професіоналом.

Під джуніором я розумію людину, яка щось знає, але не має досвіду. Звичайно, це не має бути людина з позицією «Я нічого не знаю, ви мене навчіть і заплатіть мені за це високу зарплату». Таких ми, звичайно, не беремо. Але людину, яка сама рік займалася, вчилася, писала під Лінукс, вивчила кілька мов, — такого джуніора ми взяли. Людина працює на реальних проектах, спілкується з реальними замовниками, і замовники щасливі.

В нас чотири офіси в Україні: Львів, Івано-Франківськ, Кременчук і Тернопіль. Ми не могли у Львові знайти спеціалістів, можливо, у нас тоді були замалі зарплати, спробували піти в регіони.

Чи є плани далі розширятись в Україні?

Ми думаємо про Київ, але конкретно на цей рік планів нема.

Київ — через нестачу спеціалістів у Львові?

Так, Київ — це наявність професіоналів. Якщо ми виходимо у вищий ціновий діапазон, значить потрібно більше професіональних кадрів.

Це вже якась тенденція серед львівських компаній — відкривати офіси в Києві через брак спеціалістів.

Це більше стосується SAP, можливо. Я вважаю, що у Львові спеціалістів-професіоналів саме по мейнстрім-технологіях цілком достатньо. Але певні специфічні технології... Київ — місто динамічніше. Якщо проводити аналогії, Київ — це як Нью-Йорк, а Львів — це як Бостон.

Роман Павлюк, совладелец Eleks: «Украину пора вытаскивать из имиджа „Индия, только немного ближе“»

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Нарешті дуже цікаве збалансоване інтерв’ю. І технічного багато, і про бізнес-орієнтованість добре написано.

Якісно вирізняється на фоні інших інтерв’ю про «вчіть англійську, інфляція тайтлів, сіньори-шміньори, у нас плейстешен і пічєньки».

Переводить украинские интервью на русский — ацтой. Это я вам как русскоязычный украинец с юго-востока говорю.
Отсылки к процентам в браузере вообще бред, очевидно, что английский читатели понимают еще хуже чем украинский, но английский это ж круто, это ж язык «белого масса».

А само интервью понравилось, да.

Роман молодец! Клевое интервью.

А шо це за дибільна практика на ДОУ перекладати інтерв’ю з української на російську?

Предлагаю прекратить языковые дискуссии. Я признаю, что отсутствие оригинала интервью — ошибка. Сегодня-завтра выложим украинскую версию.

202 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.
Ми працюємо з тими стартапами, які вже отримали фінансування. Вони переконали, що у них є ідея, прототип, тепер у них є гроші і треба показувати результат.
скільки коштуватиме розробка веб-порталу?
dou.ua/...ms/topic/10223
А можно пару слов про

З власних продуктів у нас є наразі медична система

или ссылочку, где о ней почитать можно?

@Роман

«Доктор Елекс»

якщо не секрет, якi технологiї , мова програмування використанi в продуктi?

дякую

Отвечу за них, потому что изучал немного этот продукт, как конкурентный (в одной из прошлых компаний шеф принес и «Посмотри, может какие идеи себе возьмем»)

помнится что .NET там, и SQL Express.

Сам продукт няшный и гармоничный (чего нередко не хватает продуктам сделанным нашими программистами), но предназначен сугубо для маленьких частных клиник, и собственно только для самого простого учета пациентов. Заделы там сделали, для полного хозяйственного(списание медикаментов и иных ресурсов на больного) и «управленческого» учетов(начиная с анамнеза, анализов разного вида и заканчивая описанием течения лечения), но только заделы.

Шефу же сказал так:
Сравните наше же решение для «Центра матери и ребенка» и наше же для ЦКБ №Х. Вот «Доктор Елекс» — это первое.
— Тю, и все что умеет? — ответил шеф. — Ну а взять то что-то можно, там несколько классных интерфейсных решений есть.

— Врядли, это не их интерфейсные решения, а MS и их платформы. Нам тогда тоже придется все переписывать под .NET и SQL.

В Украине медицина очень бедная, чтобы можно было продавать с прибылью серьезное ПО для нее. Исключение — ПО идущее в комплекте с мед оборудованием, например к аппаратам УЗИ от Сименс.

Сергей, спасибо за пост — чтобы не писать много — интерфейсные решения наши. Наше запатентованое know-how. Продукт не стоит на месте- все время развиваемся — обектами автоматизации уже есть не маленькие частные клиники, а и большие ДЦ, сети клиник, гос поликлиники. также есть внедрения в Польще, и Молдове, ведем переговоры о партнерстве в России и Белоруси. Приглашаем сотрудничать компании интеграторы

Технологии какие мы используем: Ms SQL\WCF\WinForms\DevExpress, IIS\Asp.NET, HL7, DICOM, Lis2A\Rs232.

Думал, написать статью на ДОУ... но появилась идея просить сделать раздел украинских продуктов — ) Для описания, обсуждения и вообще философии развития )

чтобы не писать много — интерфейсные решения наши.

Поясню на другом примере, что имел ввиду:
Увидел человек интерфейс и решения в Eclipse IDE — о, хочу вот такой докейбл и в нашей программе на дельфи. Ну ка, может выкусить его оттуда?

А ты ему в ответ — нет, без перехода на Java и Eclipse RCP — не можем, придется писать самим, или искать подобное на дельфи.

обектами автоматизации уже есть не маленькие частные клиники, а и большие ДЦ, сети клиник, гос поликлиники.

Да, может быть, было это уже наверное с года 2-3 тому.

Но и вопрос не в самих объектах автоматизации а в — функционале. Прием больных существует в любой клинике, и значит можно его автоматизировать программой когда это умеет.

Но это конечно не для разговора здесь. А на специализированной выставке, у стенда, или презентации продукта :)

Приглашаем сотрудничать компании интеграторы

Упомянутая мной компания — продуктовая. Ей точно неинтересно, у нее много и софта вокруг этой задачи. Да и людей обучать нужно, на сторонний продукт и другие технологии.

У меня был пример когда моя фирма(другая) не сошлась в условиях с российским поставщиком. Босс хотел эксклюзив на территории Украины («нам же увеличивать поддержку ассортимента придется!»), те ни в какую. Так и вообще пролетели, нет того продукта в Украине, хотя для выхода на рынок они вложились в украинизацию бизнес-логики.

Впрочем, не мне Business Director’у рассказывать :)

«Доктор Елекс» же, повторюсь, вызвал у меня приятное впечатление.
Что называется — «ну приятно ж в руки взять!»

А не — «это я не буду трогать и 12ти метровой палкой!»

спасибо за пояснения.
как я понимаю, продукт вполне современный HL7 и пр.
при том, что сейчас долю рынка держат замшелые монстры с EDI и даже вовсе без него)) (медицина зачастую консервативна в вопросах IT)

только жаль, технологии не мои.

в борьбе за де-индус-триализацию вся надежда на высокотехнологичные продуктовые компании.

зы: а отсорс, геймдев, социальные г0вносеточки — то такэ, для поддержки штанов))

как я понимаю, продукт вполне современный HL7 и пр.

Ничуть не современный. Что такое HL7 — и не знаю, нужно в гугль лезть.

Сугубо самописный. Годами. На основе его — целое семейство других продуктов, что поставляются под заказ.

Это же продуктовая компания на местный рынок, а не западный :)

медицина зачастую консервативна в вопросах IT

Наша то еще и нищая. Ну и... просто так заказ не получить ;)

Но общая консервативность мне понятна — в приоритетах расходов мед учреждения ИТ занимает надцатое место. Деньги скорей на новенький томограф будут потрачены, чем на какую-то там учетную систему на компьютерах.

И западная страховая компания так будет расставлять, а гос. с ограниченными средствами — тем более. Больной умрет или будет залечен-недолечен не оттого что в приемной не та программа учета стояла. А потому что — плохая лаборатория, плохие лекарства, плохое оборудование и зарплаты врачей не ахти, потому крутые не держаться.

Такова специфика мед бизнеса, поэтому тут не консервативность — а другие приоритеты.

В остальном бизнесе ИТ это — точность информации, точность принятия решений и качество обслуживания клиентов, партнеров.

В мед эти же характеристики успешной деятельности обеспечиваются НЕ ИТ. Потому и тратится на них — все не хотят, что наши глав врачи, что их (забыл как аналогичная там должность).

По мовах програмування, в мене були

По бабах...

Ви ж не просто так питаєтесь.

Ні, не просто так запитуєм...

Як розуміти ваш надзвичайно змістовний коментар?

Можливо я не правий, але «по» дуже мало і дуже рідко коли вживається доречно:
1) Особливості вживання деяких прийменників
ukrainskamova.narod.ru/...phology/154.HTM
2) «питаєтесь» — більше схоже на вуйківську а не літературну

А в нас на Прывозе стоіт Червона фіра.

Це неоднозначне питання, але мені все ж таки здається, що у тексті обидва слова вживаються коректно.

1. Це те, що за вашим посиланням називається «відношення до іншого предмета».

2. У словнику це слово має помітку «розм.», і я вважаю, що в інтерв’ю його можна вживати.

Андрей, спасибо за интервью. На украинском его читать намного интересней.

ЗЫ. Несколько замечаний к переводу: “нода” это не “инсталляция” в контексте, скорее “узел”. А лучше не переводите это слово, оставьте как есть. И фраза “перевикористання досвіду” переводится как “повторное использование опыта”. Это те два места, где измение смысла высказываний Романа мне сильно резануло слух.

Бо то Андрій Дегелер довго не міг викласти оригінальне інтерв’ю (українською мовою). Тому подяка саме йому.

Несправедливий світ. =)

Простите мне моё возможно извращённое чувство юмора, но «GPS для трамваев» — эта пяць. :)

В нас був потенційний проект, пов’язаний з лоцією. На потяг з барж, які тягнуться кілометрів зо три, вішається обладнанна, втч. GPS, яке збирає різну телеметрію, втч. положення різних точок на баржах. Після цього трамваї здаються дуже маленькими.

Я думаю в этой задаче особо доставляли алгоритмы работы в случае отказа или потери точности у части датчиков ;)

по-моему здесь имеется ввиду не навигатор, а информация о местоположении и планируемом прибытии трамвая на остановки (апгрейд ненадежным расписаниям); в США в Портленде уже несколько лет есть приложение, которое выдаёт подобную информацию о муниципальных автобусах

у автора это описано как две отдельные задачи, как мне показалось...

Рельси буває раздвояіваються, так що не все так однозначно в житті трамваїв

Чувак, какой же ты молодец! 8) Куда ты, кстати, делся?

Намагаюсь асваяїівать вєдроїд.

Кстаті, ти про нього тут кілька разів згадував, я так подумав, що ти в ньому вже добре орієнтуєшся

Тссс, ні слова про арієнтацію... ;)

Так, колупався у внутрішностях трохи.

Меня немного (да нет, конкретно!) раздражает то, что в этой стране всё так хреново в плане менталитета и политики, и при наличии достаточного кол-ва хороших специалистов и вообще талантов во многих направлениях (а IT не исключение) все сначала у нас выучатся, потренируются, а потом, громко бурча во все уши «у нас делать нечего и не для кого», валят за границу (кто-то физически, кто-то трудом, не важно). Красиво получается — выжать то, что можно и, пукнув, восвояси. Кто же мешает взять, да и запилить нормально страну хотя-бы в технологическом плане, пусть все понемногу, пусть и с рисками, почему другие рискуют а мы просто сваливаем? На поток мыслей «А как-же наше правительство, не начинать же нам гражданскую и т.д.» можно ответить просто — положить на них, пусть временно, или привести в порядок (да придумать уже тот алгоритм, который реализует в нашей стране нормальное политическое и социальное развитие, мы ведь можем, найдутся хорошие архитекторы, ну или взять у кого-то пример), а потом уже ускорить темп технологического развития, что соответственно даст возможность иметь перспективу именно нас.

С таким отношением, ребята, ждать придётся не 50 лет, а вечность...

А смысл раздражаться? Крепостное право отменили, мы пока свободные граждане. Хочется что-то менять и делать — пожалуйста. Только не надо говорить другим, что должны делать они.

А точно, чего парится, идти своим путём и не мешать другим. А вообще, я утопист. Нет у людей коллективного разума, надо было муравьём родится )

Нет у людей коллективного разума,

Есть, да еще какой!

Просто вы его не постигли :)

А вообще, я утопист.

Из того большого поста следует что просто либо слишком юны. либо оооочень далеко живете отсель. может барин какой, или иной мечтатель. (остальные варианты могут быть сочтены как оскорбительные, потому опущу)

Попробуйте не постинги писать, а сделать что-то. Лично. Из самим предлагаемого.

А то я тоже могу надавать советов как заработать миллион.

Сарказм это круто, но я вполне о реальных вещах говорю, и да — уже занимаюсь и буду, обратной дороги нет.

Тогда прошу прощения за мою невнимательность, не рассмотрел в тексте деятельности.

Просто у меня есть свой опыт, чтобы полностью поддерживать: Я категорически против делать что-нибудь в этой стране, ни для этого правительства, ни для предыдущего, ни для следующих.
и
Этой стране нужен не софт, а что-то другое.

да и многое другое, очень мне понятно откуда у Романа Павлюка такие мысли, взгляды, а не иные.

А та компания, в которой приобрел этот опыт — существует и действует до сих пор. И результаты ее деятельности — вполне осязаемы. Люди правда в ней не держатся, на половине джуниоровской зарплаты, но шеф не унывает, борется и выдает новые идеи.

Может и вы такой, неуемный энтузиаст :)

С таким отношением, ребята, ждать придётся не 50 лет, а вечность...

Не знаю как кто, но ИМХО в этой стране несколько поколений будет как сейчас. Без существенных изменений. Поэтому я ничего не жду, а занимаюсь своими делами, собственной самореализацией. Чего всякому гражданину планеты Земля и желаю.

В наркомании есть две зависимости физическая и психологическая. Психологическая очень трудно излечима...
Так и тут.

Красиво получается — выжать то, что можно и, пукнув, восвояси.

Крепостное право отменили.

Кто же мешает взять, да и запилить нормально страну

Оккупационное, комсомольско — бандитское правительство.

не начинать же нам гражданскую

Настоящих буйных мало, вот и нету вожаков©

положить на них, пусть временно

Ты положишь, запилишь, потом придут чинуши все заберут, а тебя посадят.

Лично я предпочитаю решать свои проблемы, чьи то решаю если очень сильно попросят, и то, сто раз подумаю.

p.s. Все говорят «купи слона», а ты возьми и купи слона.

Вот именно поэтому меня это и раздражает. Сначала строите себе такие стереотипы, государство, потом жалуетесь, что оно такое сякое, потом, когда вам говорят *какого жалуетесь, запилите лучше*, кричите подобное *а чё я, у меня своих проблем* и т.д.
Что хотели — то и получили, каша подана, господа =)

Что хотели — то и получили, каша подана, господа

У меня есть уверенность, что подавляющее большинство посетителей данного ресурса хотели и хотят сооовсем другого государства.
Но:
во-первых они не имеют практически никакого отношения к его строительству
во-вторых их желания разделяет меньшинство населения этой страны (если говорить о конкретных деталях, а не «Хочу хорошее государство»)

в-третьих и само мышление, мировоззрение да и культурный уровень на многие вещи у посетителей dou весьма отличается, от большинства в этой стране.

В советское время был термин «внутренняя эмиграция».

Так вот мы тут, на dou, сознательно или бессознательно и есть в основной массе такие эмигранты.

Один только уровень зарплат красноречиво показывает чуждость «dou-сообщества» Украине.

Вот именно поэтому меня это и раздражает.

Займитесь политической деятельностью, сходите в народ хотя бы пару раз.

Обсудим потом ;)

Элекс?

Чёго вы тут рассказываете? Программисты хорошие, программисты плохие. Кто к вам придет на 250$ в месяц? Вы вообще понимаете о чём я говорю?

На 2500 ? Или на 3000? Думаю многие если квалификация будет соответствовать. На 250 тестером как на первую работу тоже думаю многие.

Ну вот на 2500-3000 гривен студенты и придут и то, попробуй найти нормальных. Что бы у Вас получить 1000$ надо отработать пять лет и быт PM-ом. Слишком жирно выполнять столько обязанностей за эти деньги не так ли? Причем политика оплаты труда основана на парадигме «Платить как можно дольше как можно меньше». Крутой программер получает 2500$ в других местах, о каком стандарте программиста тогда может быть речь?

Что бы у Вас получить 1000$ надо отработать пять лет и быт PM-ом.

Поверь мне, это не так!

Подумай — чем ты можешь быть полезен фирме, чтобы тебе фирма могла платить в два-три раза больше чем 1К ...

Поверь, подумай... Блин, эту философию только школота хавает... У меня есть знакомые, являющиеся яркими примерами.

Антон, не корми троля. Любому понятно, что подобные заявления из-под анонимного аккаунта — это вброс говна в вентилятор, который не имеет под собой никаких оснований.

Вот только есть один нюанс. Не «любому понятно». Оправдываться перед анонимом трудней и суть изложенных мною фактов не меняется в зависимости от анонимности аккаунта, и вот как раз это и понятно многим. Таким образом выброс — это как раз твой пост, инженер. Да и мой аккаунт не такой уж и анонимный ;)

Увидел 100 непрочитанных сообщений — думал что-то интересное. Оказалось очередной мовосрач.

Требую кнопку «Задолбал» :)

Предлагаю прекратить языковые дискуссии. Я признаю, что отсутствие оригинала интервью — ошибка. Сегодня-завтра выложим украинскую версию.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

И где? Переводчик, Андрей, из вас плохой. Где интервью на языке оригинала?

Роман, а кто вам вообще сказал, что я переводил этот материал?

Оригинал будет до понедельника, прошу прощения за задержку.

Пока в вашей подписи стоит «Главный редактор в DOU», ответственность за перевод и косноязычие переведенного интервью лежит на вас. Вне зависимости от того, вы переводили этот материал или не вы. Так что лучше соглашайтесь, что вы плохой переводчик, иначе получается, что вы плохой редактор. ;)

Спасибо. :)

Переводить украинские интервью на русский — ацтой. Это я вам как русскоязычный украинец с юго-востока говорю.
Отсылки к процентам в браузере вообще бред, очевидно, что английский читатели понимают еще хуже чем украинский, но английский это ж круто, это ж язык «белого масса».

А само интервью понравилось, да.

Причиною може бути, що у редакції украінскоє правільнопісаніє храмаєт, тож така спроба виглядала б геть відразливою. Хай вже пишуть на общєпанятном.

Щодо інтерв"ю, то воно чудове, так.

С правильнописанием у редакции всё нормально, не переживайте. Особенно у той её части, которая обычно берет интервью по-украински. =)

Ба ні — свого часу мене приємно вразив рівень українського інтерфейсу на booking.com
А от якість перекладу з української на російську в даному інтерв`ю — навпаки...

Самое смешное, что наш главред имеет самое непосредственное отношение к украинскому интерфейсу booking.com ;))

Нарешті дуже цікаве збалансоване інтерв’ю. І технічного багато, і про бізнес-орієнтованість добре написано.

Якісно вирізняється на фоні інших інтерв’ю про «вчіть англійську, інфляція тайтлів, сіньори-шміньори, у нас плейстешен і пічєньки».

Ти побачив key words: CORBA CUDA FPGA )))))

Кілька років думав куди б встромити своє FPGA, потім викинув і забув. Так шо, скоро стане мейнстрімом? :)

Не зовсім. Але його активно використовують в специфічних проектах, які вимагають дуже високої швидкодії і це стає все більш популярним: www.computerworlduk.com/...t-cutting-edge

Дійти до думки використати його в вузькій обчислювально-інтенсивній задачі — то доволі просто. Але такі задачі — рідкість.

В загальному так. Але якщо всерйоз займатися HPC, то рано чи пізно з такими задачами стикаєшся. Інше питання, що ринок там специфічний і пробитися на нього дуже не просто, особливо без досвіду розробки таких проектів.

Але такі задачі — рідкість.

Брехня. У кожному компі є графична плата и H264. Оце паралельне вічне обчислювання. А FullHD 3D?
Оце літом буде в Росії під едігою MS поміжсобойчик по паралельному обчислюванню, якось так скромно: професура з Окфорду, МТІ, ... а Кітаю нема.
А пан Гугль каже, що Кітай трохи вже випереджає у цьому питанні Амеріку.

Та й FPGA кітайці там задіяли на всю, а зовсім не х86.

Дійсно брехня. Під H264 усі давно зробили залізні акселератори, і FPGA там аж зовсім ні до чого. А інших задач і не видно, а олімпіади то разваги.

Ваша відповідь мене радує, особливо, що «всі вже».

FPGA — це метода моделювання, потім буде хардкорд.

А інших задач і не видно,

То б то FullHD 3D — це для вас дуже просто, та зовсім не параллельно.
Я важаю, що для графічних карток
«количество потоковых процессоров (ядер CUDA) будет увеличено с 1536 до 2000-2500» — це помилковий напрям.
Трохи попіарюсь про свої хибні думки: habrahabr.ru/post/135588

Вибачаюсь за російську.

FPGA — це метода моделювання, потім буде хардкорд.

Коли Ви, пане, ще насолоджувалися памперсами (десь 17 років тому), я вже вчив людей програмувати FPGA. 8)

То б то FullHD 3D — це для вас дуже просто

Не для мене, а для індусів та китайців, які розробляють процесори мобільних телефонів і планшетів (наприклад OMAP4). Це все вже є, і досить давно.

«количество потоковых процессоров (ядер CUDA) будет увеличено с 1536 до 2000-2500» — це помилковий напрям.

На жаль — ні. Уся ця паралельна потужність потрібна для обчислення тривимірної геометрії в нових іграшках. Тому і не дивно що вона трапляється на модних ігрових відеокартах.

P.S. Почитав Ваші фантазії. Ну що ж, вони є досить спрощеними, і відстають від нинішнього стану десь на років 30-40. Моя порада: Прочитайте якусь книжку про OpenGL, більшість речей стане зрозуміла.

десь на років 30-40

Прочитайте якусь книжку про OpenGL

Спасибі за оцінку, та классний «совєт». Антимотіватор — це поважне заняття.
Але на жаль, MS теж вважає OpenGL недоцільним у свої наробках, так само вважають і більшисть розробників браузерів.

Параллельнисть не потрібує тисячи процессорів. І доказом є існування мозку.

Спасибі за оцінку

Не оцінка, а загальна характеристика ситуації. Насправді я Вам заздрю, бо ще Ніцше казав що «Людина що пізнала мудрість світу — безплідна».

MS теж вважає OpenGL недоцільним

MS — в прольоті, бо кінчається ера десктопів. А всі мобільні навипередки імплементять OpenGL ES 2.0.

Параллельнисть не потрібує тисячи процессорів. І доказом є існування мозку.

Цілком навпаки. Кожен нейрон в мозку і є паралельним процессором.

Кожен нейрон в мозку і є паралельним процессором.

Ну це вже на Нобелевку тягне. Но коментс.

MS — в прольоті, бо кінчається ера десктопів.

, ага, я чекаю. Ршзниця між настольними та ручними компами тільки в розмірі. В программуванні немає ніякої різниці, що десктоп та MS, що Айфон та IOS. Та сама дурна парадігма:
драйвера — це святе, бо програмісти — дурні, залізо попалять, покупці будуть невдоволені. Нехай пишуть свої іграшки на Йопаном Желе.

Мабуть ви теж маркетолог, як і Ніцше. Недарма він сподобається всім, хто лапшу вішає на вуха, починаючи з політиків.

Шось Ви, пане, якісь нервові...

Параллельнисть не потрібує тисячи процессорів. І доказом є існування мозку.

Єстем пан спеціаліста в нейромоску?

Интереснейшее интервью!

Вставлю свои «5 копеек»:

Если смотреть на кривую жизненного цикла стартапа, то в начале обычно стремительный рост.

Вообще-то, сначала нужно пройти «долину смерти» slidesha.re/xrGIa3 , и только потом стартап может пойти в рост.

клиники «Элита» Козявкина

Блеск!

Это то направление, где мы принимаем участие в тендерах, иногда побеждаем, иногда проигрываем.

Сами находите или через посредника, много людей в компании работают в этом направлении? Если не секрет, конечно :)

Но предыдущая команда работу завалила, мы их спасли

Интересно, как убедили, что вам можно доверять, как со сроками?

Интересно, как убедили, что вам можно доверять, как со сроками?

Они нашли нас через гугл и поставили конкретную задачу: портировать существующий алгоритм поиска на CUDA (у компании достаточно опыта в этом направлении, чтобы ей можно было доверять, так что тут вопросов не возникло).

Дальше было интереснее: наши ребята нашли в алгоритме пробой, из-за которого тот в принципе не мог надежно искать и продемонстрировали это заказчику. Заказчик попросил решить проблему — команда нашла другой алгоритм и портировала его на CUDA. Все это произошло недели за две и заказчик успел получить рабочее демо для инвестора до дедлайна. После этого, сами понимаете, сомнений в квалификации не возникало.

Пример настоящего профессионализма и высокой квалификации. Ваши инженеры — просто молодцы.

Да, были времена. ZX Spectrum с играми и бейсиком, потом Поиск с Паскалем 3.0 в школе :)

Мегачеловечище. Прямо таки повеяло духом ТЕХ времен.

Да, очень понравился из интервью именно как человечище... Услышать от топ-менеджера компании фразы

Мы не могли найти специалистов во Львове, возможно, зарплаты были низкими

и

Но это хорошо, я не считаю уровень зарплат заоблачным. Не все должны быть бомжами в этой стране. Высокие зарплаты — это хорошо, профессионал не может быть голодным. И все эти разговоры, что зарплаты завышены... Я так не считаю.

это нечто. Да и воспоминания о голодных 90-х создают впечатление, что человека жизнь побила. А такие, как правило, не могут быть плохими людьми.

А шо це за дибільна практика на ДОУ перекладати інтерв’ю з української на російську?

я тоже подумал об этом. Конечно не 100% факт, но вероятность перевода есть.

Это не перевод, а, видимо, набранное с диктофона. Такой материал всегда надо сначала обрабатывать :)

Такой материал всегда надо обрабатывать...

Что вы подразумеваете под словом «обрабатывать»?

...к тому же «редактор» этот язык не знает.

«Этот» — это какой?

Этот — це велікій (від слова вєлік-ровер, пропозіция походить від слова генерация)

Обрабатывать — значит переводить устную речь в читабельный вид. Любое интервью в газете-журнале проходит такую обработку. Устная речь большинства людей в печатном виде — нечитабельна. Прошу не путать с цензурой :-)

Как вам всем еще не надоело заводить одну и ту же шарманку чуть ли не раз в неделю?..

Раз: imgur.com/IOKjY

Два: imgur.com/jyJYI

Нічого не зрозумів. Що ці картинки означають? Навчіться спочатку висловлюватися.

Если вкратце, то это означает, что далеко не все посетители сайта понимают украинский. Первая картинка — география пользователей, вторая — язык операционной системы.

И если использование английского языка на сайте может быть оправдано тем, что его для работы в IT-сфере в любом случае нужно учить, то с украинским такая мотивация не срабатывает (для читателей из России или Беларуси, например).

Тобто потрібно прогинатися під 7 відсотків і плювати на 82? Ні, одна справа коли оригінальна мова статті російська. Але ж ця стаття очевидно що перекладена з української. Вибачте, але це ж просто якийсь фашизм.

Тобто потрібно прогинатися під 7 відсотків і плювати на 82?

Вы хотите сказать, что 100% жителей Украины говорят по-украински и предпочитают читать статьи именно на этом языке?

Вибачте, але це ж просто якийсь фашизм.

Вы уже совсем берега потеряли.

Я хочу сказати, що люди хочуть читати матеріали мовою оригіналу незалежно від того яка це мова — українська, російська, англійська.

А давно у нас один сотрудник Симкорпа олицетворяет всех людей?

Може опитування організуєте на тему: «Чи потрібно перекладати матеріали на ДОУ з української на російську»?

Вряд ли. Ещё раз: статьи на русском языке могут понять 100% читателей DOU, статьи на украинском — меньше 100%. Этого более чем достаточно для перевода материалов.

На этом нашу дискуссию я считаю законченной, мы уже на второй круг начали заходить.

Ну, як то кажуть, хазяїн-барін. Але це не перестає бути тим чим це є насправді (див. вище).

А я проти дискримінаційного ставлення до тих відсотків, які відвідують сайт з-поза меж як України, так і Росії, та ще й ані ru-ru, ані uk-ua. Тим більше, що у самого локаль завжди стоїть англійська, а робоча мережа розташована в РФ.
Даєш 100% англомовного контенту!!!

Сергей, прекращайте использовать кнопку «Пожаловаться на комментарий» для ответов.

На ТАКІ коментарі можна лише скаржитись.
Втім ні, я неправий, можна не лише скаржитись...
Тим більше, я якось не подумав, що скаржитись головному редактору на головного редактора — оксюморон...

Ггггг. Звичайно, що 100 відсотків читачів сайту, написаного мовою Х, розуміють мову Х.

Загалом, я якраз навпаки — збирався з вами не погоджуватись. Я мав на увазі, що російськомовність читачів — це вибір редакції. Якби сайт був українською — то 100 відсотків розуміли б українську.

Так що сказали б ви щиро — «наш сайт російською мовою, тому ми так захотіли». Це ваше право, і дискусій відразу поменшає. А коли ви даєте якісь цифри, обгрунтування — то провокуєте срач. Хоча, може, накручуєте рейтинг, звідки я знаю :)

Мабуть пора закруглятись і мені в цій темі.

Якби сайт був українською — то 100 відсотків розуміли б українську.

Не спорю. Но этот сайт — преимущественно русскоязычный. И я не вижу, с какой радости отказываться от одной аудитории, образовавшейся за много лет, ради другой, представители которой в основном видны в языковых холиварах.

Так що сказали б ви щиро — “наш сайт російською мовою, тому ми так захотіли”.

Собственно, я примерно это уже сказал: dou.ua/...?comment#188343.

Андрію, маємо очевидний факт — НЕ 100% жителів України розмовляють російською, і НЕ 100% надають перевагу саме цій мові!
А в даному випадку взагалі, мова йшла про мову ОРИГІНАЛУ.
Тобто, маємо факт — Андрій Дегелер, якому, безумовно, з його місця сидіння краще зрозуміло, що і як відбувається в Україні, навіть не задумуючись витрачає свій час на переклад інтерв’ю, провокує «холівар», в якому бере активну участь, і все заради чого??? Довести свою правоту?
Будьте послідовними, забороніть коментувати українською, не всі ж можуть їх зрозуміти. Забороніть використовувати англійську, тут же значно менше відвідувачів розуміє англійську, ніж українську, це і без опитування зрозуміло. А тоді подивитесь, що стане з аудиторією, яка створювалась роками, скільки читачів і дописувачів будуть вас бойкотувати.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Таке може говорити, або росіянин, в силу його безмежної віри в «великий и могучий», який, з його точки зору, не мають права не знати всі колишні колонії, або ж російськомовний не-росіянин, омріяний і оспіваний результат роботи русифікаторів всіх часів і народів і їх вірний помічник. То хто ж Ви, шановний Андрію? Можливо я помиляюся і в мій опитувальник треба додати третю опцію — «свій варіант»? Так чи інакше, я Вас не осуджую, бо писати деякі статті на загально-національному сайті на національній і державній мові — це ж зовсім нелогічно, ненормально і навіть соромно перед своїми колегами росіянами, особливо для таких особливих людей, як айтішники — з підвищеним рівнем IQ в крові. І взагалі на українську перекладають тільки відсталі і нікому не відомі компанії, що складаються поголовно з одних «бандьор», типу Google. А якщо чесно, то я прекрасно розумію Ваші мотиви — Вам шкода грошей на локалізацію, яка зазвичай елементарно вирішує складні питання міжнаціональних відносин в цивілізованому суспільстві і, як наслідок, забрала б масу цих зайвих обговорень, що не стосуються ні тематики сайту, ні статті, і часто в сумі значно перевищують розмір самої статті, та наплювати на почуття тих українців, які люблять і цінують свою рідну українську мову. Хоча може ця тема вам і на руку — більше банеро-показів, або ще якась меркантильна вигода.

P.S.: Прошу вибачення (так як я прикладний математик, а не філолог) за складнопідрядні заплутані речення, просто мені це вже в печінках сидить.

Таке може говорити, або росіянин...

Не понял логики, извините. Я задал вопрос пользователю gorik, считает ли он, что 100% жителей Украины предпочитают статьи по-украински. Это теперь крамола и святотатство?

...Вам шкода грошей на локалізацію...

Ага. С переводами с украинского вопрос решили, теперь нам предлагается локализовать сайт. Знаете, если бы у нас были ресурсы, которые можно было потратить на добавление ещё одного языка, я бы выбрал английский.

...елементарно вирішує складні питання міжнаціональних відносин в цивілізованому суспільстві...

Такие вопросы элементарно решает использование языка, понятного обеим сторонам (например, в бельгийском парламенте, насколько я знаю, говорят по-английски). В данном случае это и русский, и украинский. И вопрос, какой именно язык использовать, должна решать в первую очередь редакция. Что мы и делаем.

Взагалі то, задавати такі питання, в такому контексті, щодо мови корінної нації — це велике зухвальство. Спробували б ви засумніватись в потрібності французької будучи у Франції! А у нас можна, українці — народ терплячий, на жаль...

Тому я і спробував зрозуміти звідки ноги ростуть. І якщо ця логіка Вам не зрозуміла, то я задам зустрічне запитання: чи вважаєте Ви, що 100% жителів України віддають перевагу статтям російською? Сподіваюся, відповідаючи на це запитання, відповідь на яке — «ні» і яка нічого не означає і не пояснює, Ви зрозумієте хибність постановки аналогічного питання з Вашого боку на яке аналогічна відповідь — «ні», яка нічого не означає і не пояснює.

Михайло, мне кажется, вы меня неправильно поняли. Мой вопрос про 100% был вызван тем, что gorik высказался на тему того, что те самые 82% людей, заходящих с украинских IP-адресов (или как там GA вычисляет географию) совершенно необязательно предпочитают украинские материалы. Только и всего.

Я не сомневаюсь в том, что украинский язык в целом нужен. Но в реалиях DOU локализация — непозволительная роскошь. Ошибку с переводом я признал, впредь будем выкладывать оригинал (и, возможно, перевод на русский). Кроме того, я с удовольствием опубликую статьи по-украински — только пишите.

Спробували б ви засумніватись в потрібності французької будучи у Франції!

Но всё-таки Франция — неудачный пример. Я бы очень не хотел, чтобы Украина славилась таким же шовинистским отношением к иностранным языкам.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

что 100% жителей Украины предпочитают статьи по-украински

тобто це автоматично означає що 100% жителів України віддають перевагу читати статті російською?

Нет, не означает. Я этого не говорил.

dou.ua/...?comment#188473

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

та не, это не фашизм, это типа рынок. Есть же и читатели, не владеющие украинским. Хотя вот сегодня в Киеве слышал как дети говорят по украински. Обрадовался. У нас в Харьковской области только в селах такое, в пгт нет.

Хотя вот сегодня в Киеве слышал как дети говорят по украински.

А что удивительного, если русский (насколько я знаю) в большинстве школ вообще не преподают?..

Назар, расплачивайся наличными, будь мужиком! ;)

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Про ринок.

Насправді на ДОУ є інформація, втч. аналітика, про український ринок, яка була б дуже цікавою нашим потенційним клієнтам. Тому наявність англомовних перекладів статей та блогів була б дуже помічною в плані створення іміджу України на глобальному ринку. Для коментарів інтеграція з Google Translate могла б підійти. Принагідно, знаючи, що сайт читає ширша аудіторія, можливо, і якість «камєнтів» би виросла, і репутація ДОУ була б на рівні FT :)

Редакціє, скільки грошей в рік вам потрібно на англо- та україномовні версії сайту? Думаю, всім миром цю проблему вирішимо і тему закриємо раз і назавжди?

ок, но в Червоном Донце 80 % нет.

Думаю вы правы, многим было бы интересно читать на украинском. Предлагаю вам сделать перевод и прислать его Андрею, мы бы его опубликовали.

Да уж спасибо, мы как-нибудь сами.

Пару статей на украинском было бы правильно. Так как пока у ресурса нет национальной идентичности.

Щось загубився комент.

Не торкаючись суті дискусії — статистика щодо мови операційної системи нерелевантна, як нерелевантна статистика мови в Адоб Фотошопі. Не всі переклади вдалі плюс не всі версії виходять одночасно плюс не всі з них можна купити в торентах :) (статистика місцезнаходжень, ясно, більш релевантна).

А по суті, якщо б ви публікували оригінали паралельно — як українські, так і англійські — то і нам би зробили приємніше, і справжню статистику зібрали б.

Все-таки это языковая дискриминация (Вы же не переводите с английского комментарии к резюме в соседнем тексте) которая меня, признаться огорчает. Думаю правильней было бы давать украинский текст в оригинале (ну и возможно дать русский перевод как перевод). А так — ну извините, мне вот тоже за такое отношение к украинскому обидно, хотя националистом меня назвать сложно.

Я уже признал ошибку с переводом. Будет и оригинал (собственно, он уже есть, нет времени выложить).

Опять-таки, если бы люди писали статьи по-украински, я бы и не подумал их переводить. Но этого почему-то не происходит.

Статья на украинском только украсит ДОУ!

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Я ще колись бачив баталії на форумі «Компьютерного обозрения» за те, щоб журнал видавався ще й українською. Було бага-а-а-ацько комментів. Слова «хохлосрач» ще тоді не існувало.

Я би щиро зрозумів ваше обурення, якби вас попросили перекладати контент «ДОУ» на українську.

Натомість, тут просто пропонують не робити зайвої роботи, а друкувати мовою оригіналу.

Я прекрасно помню эти баталии, точнее, ту их часть, которая происходила в 2008-2009 гг. И не было там “бага-а-а-ацько” комментариев. Читателей, ратовавших за издание журнала на украинском языке, можно было пересчитать по пальцам двух рук; ну, может, ещё ногу пришлось бы добавить, не вспомню точно.

Натомість, тут просто пропонують не робити зайвої роботи, а друкувати мовою оригіналу.

Я вижу, что предлагают. Но я уже выше сказал: русский язык понимают 100% читателей сайта (если бы не понимали — не читали бы), украинский же — менее 100%. Это достаточная причина для того, чтобы публиковать материалы на том языке, который понятен большинству читателей.

Здесь может возникнуть логичный вопрос о том, почему мы иногда публикуем материалы по-английски. Заранее отвечу: потому что изучение английского языка, по сути, является обязательным для IT-специалиста — хоть из Украины, хоть из России, хоть из Беларуси, — а вот изучение украинского — нет.

В целом, я ничего против государственного языка не имею. Если придумаем, как публиковать оба варианта, при этом не превращая всё в кашу, — будем делать так.

Текст на другом языке можно публиковать на отдельной странице, к которой будет предложен линк («читать в оригинале» или «читать перевод» — как будет разумнее).

Даже можно сделать не отдельную страницу — можно второй текст положить в отдельный блок контента, который будет выводиться на месте текущего текста.

И переключаться по клику.

Будет «фишка ДОУ» :)

да, сделать страницу для отщепенцев и назвать " статьи на никому не нужном украинском".

Я прекрасно помню эти баталии, точнее, ту их часть, которая происходила в 2008-2009 гг.

Ем... Я про початок 2000-х згадую :-)

Если придумаем, как публиковать оба варианта, при этом не превращая всё в кашу, — будем делать так.

Чекаєм на покращення :-)

Ем... Я про початок 2000-х згадую :-)

Я тогда ещё в школе учился и КО читал редко. =)

Читачі, які хотіли КО українською, поставили крапку на взаєминах з видавничим будинком ІТС ще десять років тому...

И кому от этого стало лучше? Нет, ну правда, какой смысл в таких «резких движениях»?

Вочевидь, всім. Ми не докучаємо редакторам, а позиція редакторів не дратує нас. Натомість, україномовні Ні-Тесh ресурси отримали нових читачів...

україномовні Ні-Тесh ресурси

Не холивара ради, но приведите, пожалуйста, несколько примеров качественных IT-ресурсов на украинском языке.

Я, чесно кажучи, останнім часом читаю англійською та польською. Задля саморозвитку. Але пару-трійку пристойних прикладів наведу (відсортовано за абеткою): itblog.org.ua, www.ua-admin.com, watcher.com.ua
А Ви в свою чергу, будь ласка, наведіть приклад неякісного ІТ-ресурсу українською мовою :-)

Саморазвитие — это правильно.

Я, в общем, имел всё-таки в виду что-то уровня КО. Такого, по-моему, пока нет. Впрочем, не удивлюсь, если появится, энтузиастов вокруг всё больше.

Из трех перечисленных, насколько я вижу навскидку, живой только Вотчер. В блоге последний пост — от 2010 г., на сайте последние новости — примерно годичной давности. Форум и комментарии забиты спамом.

А некачественных IT-ресурсов, по идее, можно найти «на рубль пучок», но как-то вот так сразу и не вспомню, никогда не интересовался.

В моїй системі цінностей вочер перевищує своїм рівнем КО. Щоправда, за останнім я не стежу вже років 10, тож порівнюю нинішній вочер зі старим КО :-) Схиляюсь до того, що це — ресурси одного рівня.

Я, к сожалению, очень слабо помню, каким было КО десять лет назад. Но сравнивая Watcher сейчас и «Обозрение» 2008-2009 гг., могу сказать, что это абсолютно разные ресурсы — как по направленности и формату, так и по глубине и уровню журналистики. То есть, КО, по моему мнению, находится в следующей весовой категории.

Давайте тут — про ELEKS & Романа,
а тут — про КО & UK:

dou.ua/...ums/topic/5437

Аби Україну «витягнути з іміджа» «Індія, тільки ближче», треба надавати послуги не індійського рівня і не індійської якості. Тобто переходити від аутстафінгу та аутсорсингу до повноцінних проектів, і навіть «управління додатками» ( в сенсі «application management»). Ну і звісно власні продукти створювати, включно з такими, що постачаються як сервіси...

Каким образом форма работы компании (сервисная или продуктовая) коррелирует с уровнем и качеством услуг? Может, еще уровень программистов в продуктовых компаниях и стартапах выше?

Напряму не корелює. Тим не менше, в продуктових компаніях та стартапах більш кваліфікованих людей помітно більше...

В продуктовых компаниях и особенно стартапах людей всегда меньше и их отбор намного серьезнее (хотя сервисные компании тоже разные бывают). Поэтому я еще могу поверить в то, что «менее квалифицированных людей заметно меньше», но не в то, что вы написали.

Менше менш кваліфікованих людей = більше більш кваліфікованих.
Це раз. Два — більш кваліфіковані завдання краще розвивають здібності і навички. Відтак розрив між кваліфікацією продовжуватиме збільшуватись. Три. На доказ цього — знаю трьох людей, які в наших неаутсорсових компаніях були провідними архітекторами. Зараз працюють в Канаді, Ірландії, США звичайними розробниками. Тому що там завдання потребують ще більш високої кваліфікації...

1. Сложность заданий не зависит от класса приложения. Есть простейшие продукты и сложнейшие системы, написанные на заказ. Сложность определяется тем, что приложение или система делает, ее нагрузкой, требованиями к отказоустойчивости.

2. Сервисные компании разрабатывают разные типы систем, начиная от заказных enterprise-решений, и заканчивая теми самыми продуктами и «стартапами», о которых вы говорите. Единственная разница — где располагается центр принятия решений, маркетинга и продакт менеджмента. Но это не влияет на работу разработчика никак, поэтому и задачи равносильны. Вы работаете в сервисной компании, поэтому должны это знать.

3. В технологическом плане тоже продукт или стартап != cutting edge, как и наоборот. В enterprise-среде или тем более медицине возможны устаревшие технологии, но я знаю медицинские проекты для iPad, с клаудом, поэтому здесь точно такой же паритет. Не идите на устаревшие или «легкие» проекты, ищите то, что заставляет ваши мозги закипать.

4. Ваш пример про архитекторов, которые стали обычными разработчиками за границей говорит лишь о том, сколько на самом деле стоят наши тайтлы там, а не о разнице уровней в разных типах компаний здесь.

5. Из вышесказанного разрыва между квалификацией _в программировании_ нет. Есть определенное дополнительное понимание рынка, бизнеса, пользователей у продуктовых и стартап разработчиков, так как им чаще приходится с этим сталкиваться. Но здесь опять же вопрос к тому, как работает продакт менеджмент в каждом конкретном случае.

Это все я пишу к тому, что многие люди, особенно на ДОУ, слишком уж идеализируют продуктовые компании и тем более стартапы, и считают аутсорсинг чуть ли не исчадием ада. Давайте все-таки трезво сравнивать эти типы ведения бизнеса, их плюсы и минусы, тем более с точки зрения программирования, технологий и сложности задач.

Прекрасно. Практически готовый текст для колонки на ДОУ. :)

Саша может :) Макс, приглашайте :)

Перш за все хочу наголосити, що в моєму розумінні «продукт» — це не коробка. Це, перш за все, повний життєвий цикл. Навіть у випадку разового замовленого рішення. Крім того, мені не зовсім зрозуміло, що Ви вкладаєте в поняття «стартап». У випадку продукту «стартапівці» мало чим відрізняються від «нестартапівців», так само як і у випадку сервісів. Тому скрізь далі я буду коментувати відмінність між фахівцями/компаніями, що працюють в умовах повного циклу та фахівцями/компаніями, яким аутсорсять конкретні завдання, залишаючи управління повним циклом за собою.
Тепер по пунктах.
1. З точки зору розробника — так. З точки зору менеджменту, архітектури, аналітики — ні. Додана вартість з’являється не лише і не стільки на етапі кодування, і багато компаній намагається не лише «продавати голови розробників», а й брати на себе більш складні завдання з управління проектом, управління продуктом/рішенням, надання продуктів/рішень як сервісу. Оскільки це приносить більше прибутку, особливо у відносному вимірі. Практика показує, що одної наявності певної кількості кваліфікованих розробників недостатньо для розв’язання подібних завдань. На жаль, відсутність досвіду самостійного управління повним життєвим циклом продукту та/або проекту важко компенсувати.
2. Ще раз — давайте розглядати ринок послуг не з точки зору розробника. Це — індійський підхід. Місце розташування центру прийняття рішень важливе саме для галузі (свідомо уникну слова «індустрії» :-) ) в цілому. І для компаній, що представляють цю галузь. ІРО ЕРАМ показало, як світ оцінює сервісні ІТ-компанії зі східної Європи.
3. Цінність продукту ніколи не визначається технологічними рішеннями, задіяними в ньому. Виключно готовністю замовника вкладати в нього кошти, зокрема і в підтримку («застарілого рішення»). Але вкотре підкреслю — не одним розробником живе продукт. Це і архітектура, і аналітика, і менеджмент, і просування продукту/рішення. І, повірте мені, саме на це звертають увагу потенційні замовники, коли визначаються з тим, що саме і кому саме замовити.
4. А чим визначається рівень фахівця, як не його досвідом, який, в свою чергу, визначається оточенням, в якому він працює. В наших умовах це були висококваліфіковані фахівці (в рамках ринку в цілому), за кордоном фахівців такого рівня на два порядки більше. Втім, і пішли вони в досить серйозні компанії на досить серйозні позиції.
5. Виходячи з вищесказаного — різниця між компаніями полягає не в різниці між рівнями розробників (в умовах нашого конкретного ринку). В першу чергу це — різниця між моделями виробничих процесів. Повний цикл, як правило, пов’язаний з більш високою зрілістю процесів зокрема і компанії в цілому. Відповідно, і сприймається такий ринок інакше.

Що ж до ідеалізації продуктових компаній — на даний момент немає жодного українського продукту світового рівня. Що вже само по собі слугує оцінкою нашого ринку («Індія, лише трохи ближче» ©). Але, коли такий продукт з’явиться, це навряд чи буде заслугою людей, що до того працювали виключно розробниками в аутсорсових компаніях...

“світового рівня” вы как определяете? я могу назвать минимум две — TerraSoft, InvisibleCRM. И гораздо больше, которые продукт которых продается под другим именем. Например DB Best, продукт которой купила Microsoft.

Макс, так можна і Мадженто з НетКрекером оголосити українськими :-)
Єдиний чисто український продукт — TerraSoft. Але з етичних міркувань я волію не помічати Катю і Сашу.

Нет смысла спорить если мы по разному трактуем «украинский продукт» и «мировой уровень». Ну а с InvisibleCRM что не так?

ЗЫ: я глобальный шовинист. национальности и границы считаю пережитком прошлого и надеюсь что через 200 лет в мире останется 3-4 языка и люди всей планеты будут понимать друг друга. поэтому слово «украинский» для меня никаких положительных коннотаций не несет.

Я не сперечаюсь, але для спільності бачення трактування понять «світовий рівень» та «український продукт» має бути спільним.
Отже, український продукт — це зовсім не те, що кодується/тестується силами українських розробників/тестувальників. І навіть не те, що проходить повний цикл розробки в Україні. І не те, що було винайдено (екс)українськими громадянами. Це, в першу чергу, те, кошти від продажу чого на 50-80-100% вливаються до українського ВНП. На жаль, делаверська компанія поповнює економіку США.
Світовий рівень — скажімо, 1% глобального ринку. Або входження до ТОР-10-15-25. Або ще якийсь показник, за яким можна чітко зрозуміти, що даний продукт/рішення посідає помітні позиції на глобальному ринку. Успіх Terrasoft за такими критеріями під великим сумнівом (як, власне, і InvisibleCRM).

Для мене дуже важливо, щоб в Україні були продукти коли не світового, то хоча б національного рівня. І при найменшій нагоді я із задоволенням долучусь до його створення. На жаль, поки що перших зовсім немає. а других дуже мало. В тому числі і внаслідок непоганого попиту на український аутсорсинг.

PS Чесно кажучи, «глобальний шовініст» — оксюморон. Ризикну припустити, що «космополіт». Хоча, якщо глобальне майбутнє бачиться без представників певних рас або етнічних груп, то може бути і шовініст :-)
Коли у світі залишиться 3-4 мови, серед них навряд чи буде хоча б одна слов’янська. So maybe it’s time to switch to more promising language?

Я не вижу смысла делать продукт цель которого — «пополнять украинский ВВП». Зачем? Только из патриотических соображений? В уставе Люксофта и любого другого предприятия записано «получение прибыли», а не «благотворительность».

Если штат Delaware обеспечивает более выгодные условия для хозяйственной деятельности то кто виноват Украине? Будет выгодно работать в Украине — будет и регистрация.

У гугла с эпплом тоже деньги в США не заводятся, по налоговым соображениям. Яндекс до выхода на (американскую!) биржу был с голландской пропиской. Теперь его нельзя называть российским продуктом?

Я ж написав «ВНП», а не «бюджет» :-)
Добре, нехай формальною ознакою приналежності продуктів буде громадянство власників найбільших пакетів акцій (не пишу «контрольного пакету» з очевидних причин). З цієї точки зору InvisibleCRM, можливо, українська. Хоча ймовірніше російська.
До речі, гроші власників гугла, епла і яндекса витрачаються за місцем їх проживання, яке, як не дивно, співпадає з громадянством даних осіб. Отже, працюють на економіку США та РФ відповідно...

Да я ж не спорю. :) Просто не вижу смысла привязывать «украинскость» к продукту. Мне лично «украинский продукт» как категория неинтересна, интерсно просто «продукт». :)

Якщо цікавий продукт виробляється в Україні, то всі ми працюємо не марно :-)

Мне кажется в нашем глобализованном мире уже почти ни о чем большом нельзя сказать, что у него есть национальная принадлежность. Даже если ПО разрабатывается в Украине для зарубежных клиентов, это все равно экспорт и приток денег в нашу страну. С этой точки зрения не важно, продаете ли вы продукт или услуги по его созданию. Различие лишь в объемах денег.

Різниця також в обсягах доданої вартості. В кількості конкурентів. У вмотивованості персоналу. Врешті-решт, в готовності клієнтів віддати нам свої гроші :-)

Вот это — очень зря. Слияние государств означает прекращение конкуренции между политическими системами, что, в свою очередь, означает застой и кризис.

Я понял Вашу мысль. Согласен с тем, что продукт имеет бОльшую добавочную стоимость и дает больше прибыли для компании, которая его разработала. Также согласен, что в сервисных компаниях неполный цикл, и стоят подобные компании на рынке дешевле. Но вот с чем не согласен, безотносительно предыдущей нумерации:

1. Разработка ПО в сервисной компании — это не только программирование определенных задач. Это как раз та самая аналитика (бизнес-анализ и анализ требований), проектный менеджмент (в полном объеме), архитектура/проектирование, обеспечение качества, доставка, коммуникации, поддержка клиента и пользователей продукта/решения. Я не знаю, почему Вы пишете, что этого нет в сервисных компаниях. Это практически полный цикл, из которого исключены маркетинг, продакт менеджмент, продажи/продвижение и принятие бизнес-решений в целом. Безусловно, это огромный и самый важный кусок работы, без которого сама разработка не имеет смысла. Но говорить, что от этого как-то зависит квалификация производственных сотрудников (разработчиков, лидов, архитекторов, PM’ов), с моей точки зрения в корне неверно.

2. Более того, интенсивность получения опыта и роста сотрудников в сервисной компании выше, потому что они сталкиваются с разными типами проектов, технологиями, и при этом с теми же техническими сложностями, что и в продуктовой разработке (конечно, если мы не говорим про высокотехнологичные области, типа разработки систем ИИ, поисковиков и другие области, которые очень редко аутсорсят в принципе). Я бы сказал, что закаленный в аутсорсе разработчик или PM сослужит хорошую службу в разработке любого продукта.

3. Теперь о самих компаниях. Здесь я в целом согласен с Вами, хотя нужно понимать, что на рынке нужны и сервисные, и продуктовые компании. Когда вы хотите купить мебель, вы можете пойти и купить в магазине мебель определенной фабрики. Но вам может ничего не понравиться или не подойти, и тогда вы можете найти мастера/фабрику, который сделает мебель именно для вас, по вашим требованиям и для вашего личного использования. Причем как на рынке мебели, так и на рынке ПО это решение будет значительно дороже, чем готовое «из коробки». Да, вы можете наткнуться на халтурщиков, готовых сделать дешево, но плохо, но можете найти и профессионалов, специализирующихся в данной области. Как раз именно сюда и двигается часть аутсорсинга — более дорогие нишевые решения, специализация не на технологиях, а на доменах и проблемах. Это дороже, но быстрее и в разы качественнее.

Ну и по последнему Вашему комментарию о том, что появление продукта мирового уровня произойдет точно не благодаря аутсорсинговым разработчикам. Не нужно считать их/нас разработчиками второго сорта. Не стоит забывать, что как рынку разработки ПО в нашей стране, так и бизнесу в целом — чуть более 20 лет. Наша проблема не в столько в том, что нет талантливых IT-бизнесменов, сколько в том, что локальный рынок находится в зачаточном состоянии, а разрабатывать продукты для других рынков в разы сложнее, чем для своего. Кроме того, найти инвестиции в десятки раз сложнее. Как здесь уже кто-то правильно заметил, аутсорсинг создает очень хорошую техническую и материальную базу, на которой можно строить все более высокотехнологичную разработку и свои продукты. Разработчики, менеджеры, компании, которые работают над продуктами зарубежных заказчиков, учатся у них бизнесу, маркетингу, принятию решений в целом. Это очень полезный опыт.

Можливо я занадто категоричний, але так склалось, що останні півроку суттєво змінили моє уявлення про сервісні компанії, на жаль, не в кращий бік. Особливо це стосується компаній з «першої п’ятірки». Отже:
1. Не всі сервісні компанії і не завжди отримують контракти на виконання повного циклу розробки. Дуже часто замовник залишає за собою прийняття ключових рішень за проектом, розробку архітектури, деталізацію вимог, управління проектом тощо — в кожному конкретному випадку розподіл участі в проекті може різнитись. Поки що більшість наших провідних компаній продає команди за схемою T&M. Насправді схема не така вже й погана, особливо в умовах невизначеного складу (scope) проекту. На жаль, здебільшого це вироджується в аутстафінг, коли замовник практично повністю веде (drives) всі або ключові процеси проекту. Це згубно впливає на професійні навички членів проектної команди, адже вони привчаються не виявляти ініціативу, чекати вказівок тощо.При роботі в повному циклі, як правило, члени проектної команди вимушені хоча б час від часу брати ініціативу в свої руки. Інакше проект завалиться (на жаль, так теж буває). Як правило, люди, що працювали в повному циклі, більше орієнтовані на результат, люди, що працювали в неповному циклі — на процес. Тепер висловлю трохи критики в бік продуктових компаній. На жаль, без належного драйву з боку бізнесу, продуктові команди втрачають тонус і починають працювати в неквапному режимі. На мою думку найкраще загартовують замовні проекти з фіксованою ціною. Там командам доводиться реально пнутись зі шкіри, аби вписатись в бюджет і терміни, забезпечивши при цьому належну якість і повністю виконавши scope. Щоправда, тут і ризик провалу значно вищий. Менеджерів, які можуть похвалитись успішними замовними FP проектами, як і їх команди, я вважаю найбільш кваліфікованими. Оскільки вони точно зможуть працювати і по T&M, і над створенням продукту. Але таких мало.
2. Насправді все залежить від того, як пощастить. У більшості великих сервісних компаній, наскільки мені відомо, люди наймаються на конкретний проект. В кращому разі в конкретну програму або на конкретний account. Внутрішні ротації можливі, але практикуються вкрай рідко. Тож тут не завжди є можливість набратись різнопланового досвіду. Що ж до загартованості — як пощастить. Якщо замовник не буде давати можливості виявляти ініціативу — про успіх на інших видах проектів говорити проблематично.
3. Те, що ви описуєте, ближче не до сервісів, а до виконання замовних проектів. Насправді це мій улюблений коник, але, на жаль, замовників на софт «під ключ» на порядок, коли не на два менше, аніж замовників сервісів або покупців стандартного ПЗ (тобто продукту). Десь так.

Вкотре підкреслю, що я не вважаю розробників з аутсорсових компаній менш кваліфікованими, а тим більше іншого сорту. Але, навчитись бізнесу, маркетингу, прийняттю рішень тощо на «проектах», де ці види діяльності повністю виконуються замовником, проблематично. Хоча б тому, що замовник в більшості випадків не лише не залучає наших людей до таких діяльностей, а й не дає можливості за ними спостерігати. На жаль.

Возможно, Вам просто не повезло с примерами. В тех компаниях, где работал я, все было более-менее так, как я описываю. Даже в условиях аутстаффа на нашей стороне лежала ответственность за правильный бизнес-анализ, менеджмент и конечный результат.

1. То, что Вы описываете — типичный пример offshore development center (ODC), который выгодно применять IT-клиентам, у которых есть опыт в разработке ПО и управленцы соответствующей квалификации. Иногда это даже расширение onsite команды ради удешевления разработки, что может привести к описываемой вами ситуации. Не-IT клиенты на это не идут, им нужно готовое решение или продукт, и здесь задача подрядчика усложняется в разы. Насчет FP-проектов — закаляют, да, но из-за просчетов, а иногда и хитросделанности обоих сторон довольно часто превращаются в головную боль как подрядчика, так и заказчика, а также в овертаймы сотрудников. Кроме того, как это ни парадоксально, FP-проекты часто обходятся дороже клиенту, чем T&M, потому что в FP-проект закладывается намного больше рисков. С другой стороны, заказчик хотя бы знает, во что ему плюс-минус выльется разработка.

2. Я бы сказал, что это скорее специфика аутстаффинговых компаний, которые предоставляют сервисные услуги по найму сотрудников, бухгалтерии и обслуживанию офиса, и очень слабо вмешиваются в управление проектами в целом. Иногда даже подписываются контракты между членами команды и клиентом. Такие компании могут заработать больше лишь за счет увеличения количества сотрудников или подписания более богатых клиентов, т.к. маржа, в общем-то не так велика.

Сервисные компании получают заказы на разработку определенных продуктов и решений, и в них внутренние ротации практикуются намного чаще. Сейчас многие крупные аутсорсовые компании двигаются в сторону аутстаффинга — наверно, ситуация меняется.

3. Насчет «сервиса» у нас с Вами разные понятия. В моем понимании сервисные компании — это чистая разработка на заказ, или аутсорсинг. Есть еще аутстаффинговая модель работы, про нее я писал выше.

Покупателей «продуктов» будет всегда больше количественно, по определению. Насчет того, насколько велики рынки продуктовой разработки и разработки на заказ — мне самому хотелось бы узнать хотя бы приблизительно эти цифры. Возможно, разница будет и в 100 раз, хотя очень уж маловероятно, учитывая огромную армию сервисных компаний.

Мені пощастило не працювати в аутстафінгу і навіть в аутсорсингу безпосередньо :-)
1. Нерідко ODC створюються для банків та страхових, це не ІТ-компанії апріорі, тим не менше, у них можуть бути сильні відділи ІТ та РМ.
Що ж до типу контракта — FP проект за відкритої чесної співпраці замовнику вигідніший, оскільки він наперед знає ціну, яку йому доведеться заплатити, а ризики бере на себе підрядник.
2. Все вірно. Я підозрюю, що компанії змушені рухатись в бік аутстафінга, оскільки це — вимога замовника. Замовник, в свою чергу, хоче мати більший контроль над ситуацією в проекті головним чином внаслідок недостатньої довіри до зрілості підрядника. І, треба сказати, нерідко виявляється правий. При цьому самі аутсорсери хотіли б мігрувати в бік замовних проектів. На жаль, це не завжди виходить. На мою думку, через недостатнє розуміння відмінностей між аутсорсингом та аутстафінгом з одного боку і замовними проектами з іншого. Мало набрати в замовний проект талановитих розробників, тестувальників, архітекторів, аналітиків, треба ще й на його чолі поставити менеджера, орієнтованого на результат, який уміє поставити цілі і досягти їх, та ще й бажано не заганяючи команду в овертайми.
3. Для мене «сервіси» — це аутстафінг та аутсорсинг команд. Замовні проекти — це вже не сервісна модель бізнесу, а проектна. Ми не надаємо замовнику послуги, ми надаємо йому рішення «під ключ», а потім розвиваємо його і підтримуємо з урахуванням потреб даного конкретного замовника. Ну і продукт — це коли ми намагаємось створити серійні рішення, не завжди навіть маючи конкретних замовників, а у випадку успіху підтримуємо його і розвиваємо з урахуванням інтересів не лише поточних замовників, а й потенційних. Тобто маємо щонайменше 4 різних моделі бізнесу, а ще за дужками залишились SaaS, application management тощо. На даний момент більшість українських ІТ-фахівців все ж таки задіяно в аутстафінгу та аутсорсингу. На жаль...

1. ODC намного чаще создаются под сервисные, консалтинговые и продуктовые компании. Открыть ODC дешевле, чем свой собственный офис.

Это как раз T&M при условии открытой и честной работы дешевле, чем FP :) FP требует серьезного анализа перед стартом, дополнительного change request менеджмента и споров по этому поводу, да и риски очень часто идут на заказчика, а не на исполнителя, если только это не какой-то пилот для нового клиента.

2. Не все клиенты в принципе могут управлять проектом своими силами. Да и те, кто готов, предпочитают иметь PM’а на стороне команды, чтобы координировать ее действия на месте.

3. Любая работа в IT — так или иначе проектная. Но о терминах спорить не будем. Модели бизнеса действительно разные, но только вот SaaS — не из этой оперы, это все же модель оплаты за использование продукта.

Я розумію, що теоретична і практична підготовка у Вас непогана, менше з тим зазначу, що в реальному житті не все відбувається у повній відповідності до Вашого опису.
В Україні більше ODC в штуках, але за чисельністю персоналу ODC банків, страхових, телекомунікаційних компаній, думаю, не поступаються, коли не переважають.
T&M для підрядника може бути збитковим лише якщо він невірно рейт розрахував. FP — в значно більшій кількості випадків. Це якщо йому не вдалось взяти замовника за горло, а нормального замовника за горло взяти важко :-)
Мені свого часу щастило на клієнтів, які не брались управляти проектами. Аналіз ринку показує, що аутстафінг та аутсорсинг за чисельністю персоналу переважають.
SaaS — в першу чергу модель надання продукту. Яка суттєво відрізняється від моделі надання серійних продуктів, і, як наслідок, суттєво відрізняється за життєвим циклом. Тут і випуск релізів інакше відбувається, і хостинг з’являється, і підходи до просування на ринку інші. Думаю, про це краще можуть розповісти хлопці з якого-небудь Magento, Kaspersky Labs, або іншої компанії, яка продукує як коробки, так і SaaS..

Пробовали делать продукт для украинского рынка — GPS-навигатор для автобусов, троллейбусов, трамваев... тема не пошла. Может, кому-то оно и нужно, но не настолько, чтобы платить деньги.

Трохи попіарю своїх колишніх колег, у яких подібна система «пішла» — більше року працює в Чернівцях і нещодавно впроваджена у Тернополі:

http://desyde.com.ua/uk/component/content/article/35-news/90-gpstaxi-in-ternopil

Молодці. В нас бути залізяки плюс софт для диспетчерського центру.

Все ж таки продуктова компанія повинна мати іншу ментальність, ніж сервісна. І зовсім іншу бізнес-модель. Ту ж медичну систему зараз через партнерів пробуємо продвати глобально, і я вважаю, що це правильно.

Про работу на госзаказчика в Украине всё правильно. Даже если что-то делать для бюджетной сферы, то потом при каждой смене власти, органы, проверяющие разбазаривание бюджета предидущей власти, будут сначала вытрясать, а потом смешивать с дерьмом. Себе дороже выйдет.

Роман молодец! Клевое интервью.

Гарно писано, правда відчуття, що Роман не власник Елекса, а якоїсь іншої компанії

Хоча це особиста думка, можливо в когось інакші асоціації з елексом, а не рутинна робота, студенти, низькі зарплати

ну в даному випадку погано там де нас немає )))

Поправьте, пожалуйста адрес: www.elekslabs.com

Хотя вообще Рома погорячился, сказав, что мы уже запустили этот проект. Полноценный старт запланирован через пару месяцев.

Извиняюсь, но вот ишшо:

001

Сейчас Роман отвечает за развитие бизнем-стратегии компании.
«бизнеС-стратегии».

002

По языкам программирования у меня были бейсик, ассемблер, форт, паскаль и немного С.
Стилистику лучше бы соблюдать полностью. Или все писать на русский манер, и тогда и последний называть «Си», или все писать оригинальными терминами.

003

Это была первая генерация этого продукта, а сейчас уже четвертая.
Генерация??????? Генерация, едрён-батон??????? Почему не «поколение»?

004

магазины сети Сильпо,
Сiльпо.

Если строго по-русски, то надо будет писать «Сельпо» (сельское потребительское общество, если кому-то надо расшифровывать этот дурной советский старинный новояз).

005

я бы хотел, чтобы оно было во Львове, но, возможно, и в других странах
Некорректно ставить в один ряд Львов и страны. Львов — это город, а не страна.

001, 002, 004 — спасибо большое, принято.

003, 005 — не совсем корректно править такие вещи, это всё-таки интервью, а не статья. А значит, нужно передавать сказанное интервьюируемым максимально точно.

Хм.

Да, но...

Есть же великая разница между звучанием прямой речи и её текстовой передачей. В нашем случае второе, понятное дело, превалирует.

Если случаются (а почти всегда случаются) мелкие оговорки — их можно выправить непосредственно в тексте.

Безусловно, интервьюируемый понимает, что город и страна — разные явления, и вряд ли намеревался поставить их в один логический ряд. В речи это проскользнет незаметно, а вот в буквах, в «черным по-белому», это заметно. Я бы спокойно предложил ему эту правку.

А вот с «генерацией» сложнее. Это вопиюще очевидная калька с английского, иногда допустимая в разговорной речи технарей, но в итоговом тексте она совершенно неприемлема просто потому, что существует слово «поколение».

Если бы он сказал «предыдущий дженерэйшн» — тогда не вопрос, это уже словесные кружева, это даже отлично.

В данном контексте предлагаю предложить интервьюеру на исправление. Мало ли чяго моя с твой говорило — суржик следует искоренять в самом сердце, иногда путем его вырывания ;) Волнующимся следует указывать на пример бессердечного горьковского Данко.

Если уж на то пошло, калька из латыни ;) обычное слово иностранного происхождения. В одном из значений — синоним с «поколением», во втором — с «производством». Слово «генератор» же вас не смущает?

Знает ли Роман латынь настолько, чтобы вставлять в речь оттудошние словечки?

«Генератор» не смущает, как и прекрасное слово «регенерация».

А вот «генерация» — очень волнует.

И даже ru.wikipedia.org/wiki/Генерация не спасает.

Это слово есть в словарях и является частью русского языка, нравится вам это или нет. Есть много случаев присутствия в языке синонимов с заимствованным и оригинальным корнем.

В каких именно словарях?

Вот Ожегов — www.ozhegov.ru/...bukva/7711.html Нет «генерации».

Слово «Жопа» тоже есть в русском языке, и употреблялось в том числе и Михаилом Булгаковым в адрес Валентина Катаева: «Валя, вы — жопа».

Вот только в словарях его нет.

let me google it for you.
slovari.yandex.ru/...я/правописание

gramota.ru/...%F6%E8%FF&all=x

Даль, 1863; Ушаков, 1935; много более современных словарей.

Позвольте ткнуть вам пальцем в уточнение о том, что это термин из биологии. Интервьюер далек от биологии, зато близок к английскому айтишному языку.

Позвольте также ткнуть вам пальцем еще раз для привлечения вас к вниманию о том, что вы от темы отдаляетесь.

Слово есть, и применяется по-разному, бьен сюр. А вот в контексте этого интервью оно применяется неправильно.

Вы аппелируете к тому, что слово можно было тут использовать только потому, что оно существует ВООБЩЕ, и даже наличествует в инфопространстве.

Ну, если быть последовательным в следованию этой логики, то вскоре вам придется допустить, что любая женщина — проститутка, ведь любая проститутка — женщина, а логика тут безупречна.

Страшно мне с такой логистикой жить.

И попробуйте доказать, что слово «логистика» тут применено неправильно: ОНО ЖЕ ЕСТЬ В СЛОВАРЯХ!

;)

Даже в примере от 1906 года оно используется не в значении биологического поколения, т.к. безусловно биологически русские изгнанники одной генерацией не являлись.
В любом случае моя главная мысль здесь заключается в том, что странно обвинять конкретного человека в кальке из английского языка, если слово использовалось в таком смысле в литературном русском языке сто с лишним лет назад.

Нет желания продолжать общаться в таком тоне.

Вот вам отличный пример из Викисловаря:

" Молодая генерация русских изгнанников тогда еще не проживала в Женеве, и её счеты с Герценом относятся к позднейшей эпохе. П. Д. Боборыкин, «Воспоминания», 1906–1913 г. "

Ну вы думайте, что делаете. Вы мне в ножны вкладываете кинжал прямо вам в бок.

Оно же там цитируется с предваряющим уточнением: «высокопарное или устаревшее. То же, что «поколение» .

«Зато стиль книги показался ему недостаточно возвышенным, иногда чуть ли не разговорным, местами просто подлым. Не нравились Штаалю, казались нерусскими и разные новые словечки, вроде слова «промышленность», которыми явно щеголял изобретавший их в большом количестве сочинитель Карамзин. Не нравилась вся форма карамзинской речи. Сам Штааль намеревался писать свои мемуары столь же чувствительно и тонко, но гораздо более литературным, отборным и благородным языком.

[...]

«Места королевств европейских нашел я совсем отменными от наших. Города и селы выстроены изряднехонько; домы хоть поменьше иных санкт-петербургских, но гораздо опрятны; везде фабриканты и мануфактуры; пространства рек покрыты кораблями и протчими судами, а в горенке трактира готова для путника чистая постеля. Фуры немецкие цугом и аглицкие кибитки возят изрядно, постильоны учтивы и лишнего не берут. Улицы городов, в низких местах и дороги, мощены, а инде возвышены родом плотин. На рощицы и долины, где нежный ветерок струит светлую воду, без приятного удовольствия смотреть не можно. Видны ландшафты, достойные, по красоте натуры, кисти Клод-Лорреневой. Возымел я увышеннейшее мнение об Европе... А все же, хоть почитают нас сущими варварами, но коли что, замечем неприятеля даже шапками...»

Да, это безусловно rусский язык, да, давайте ему следовать, ведь это когда-то использовалось, да...

Господи, та Роман взагалі давав інтерв’ю українською, а Ви тут боретесь з якимись вітряками...

да, где то слышал что слово «талантливый» во времена Пушкина считалось пошлым, вместо него употребляли «даровитый».

«Пропозиции» нема, це уже прогрес :-)

Понял.

Это ж явный суржик, украинокорневой.

Леша, вам что в SysIQ мало платят, что вы тут еще надрываетесь?))) или вы борец за идею? еще вопрос — вы бы посчитали багом то, что сайт Украинских разработчиков не имеет версии ридною мовою?

А я не надрываюсь.

Владею одинадцатипальцевым методом набора, поэтому иногда даже не знаю, что именно я сюда пишу.

И что именно сюда я и пишу.

И что именно я пишу.

2

Нет, это не баг.

Сайт заявлен как сообщество программистов вообще, а не программистов определенного региона проживания или носителей определенного языка.

Принадлежность к доменной зоне не является ни ориентиром для языкового содержания, ни аргументом в пользу того или иного языка. У меня блог в зоне .com — на каком языке должно быть его содержимое?

В отношении данной статьи перевод с украинского на русский действительно был неоднозначен и текст получился, мгм, не таким блистательным, как оригинал. Однако это частный, не показательный случай.

Сайт заявлен как сообщество программистов

Это предание старины далекой.

Підписатись на коментарі