Обговорення на тему «Харків»

Я уже отвечал тебе в другом комментарии, меня модераторы попросили не унижать тебя и никуда не вывозить Поэтому смотри — стараюсь корректно тебе ответить и дальше ты меня не раздражаешь.

А потом и до детей-инвалидов дело дойд’т Е ні — дітей перевіряти потрібно; якщо дитина, не дай боже, помре або магічним чином вилікується то її батько втратить право на відстрочку і треба його відразу цап-царап!

Ти просто не міг випустити книгу, яка не повторює або не співпадає з думкою місцевих істориків. Місцеві історики в більшості своїй повторювали всю маячню, яку запоребрик фальсифікував сторіччями.

Ну я же «Зе» прости господи )

Чув що таке «200» чув? А що таке «100» знаєш? Це коли від людини нічого не лишається, і ховати немає чого, бо прилитає по ньому калібр після якого нічого не лишається. І ось такими калібрами і прилітає по «тиловим» та «блатним» розрахункам ППО.

Единственное — я и не говорил, что галеру надо бросать, наоборот — я писал, что с этим надо осторожно

Короткий ответ — я не знаю, есть ли сейчас в компании 100 человек, я знаю, что мы меряем не в людях, а все таки в росте оборота и прибыли Упор на количество людей более не актуален, поскольку мы живем в эпоху ИИ-агентов

Про дальнейшие планы вопрос корректно адресовать текущему директору — моему одногруппнику и со-основателю redduck.io — Mark Virchenko

Там написано в профиле и на линкедын можешь зайти, спасибо

спасибо за еще одну очень интересную тему! напомни, пожалуйста, ты вообще кто и какими достижениями обладаешь? спасибо

ну как бы вам сказать. Это задача сразу будет реализована как только в нашей прекрасной державе прекратят тиранить ампутантов с регулярніми отмечаниями на предмет не отросла ли ручка-ножка за єти 2 года.

Відповідь наче очевидна, ні?

Перед тим, як радити читати літературу в радянському виданні, тобі б варто було спочатку ознайомитися з методами цензури, які панували в ті часи. Ти просто не міг випустити книгу, яка не повторює або не співпадає з думкою місцевих істориків.

Я написав виключно про людей, з якими служу (а вірніше, поки просто навчаюсь). БЗВП і тим більше служба і в решті решт війна — це не курорт, і без підтримки гарних людей це дуже важко. Мені пощастило їх мати. Щастить не всім.

По-перше, я і пішов сам у ТЦК. По-друге, мені дуже дивно, як таким як ви важко, на грані неможливого просто, тримати свою думку при собі. По-третє, я не знаю чим ви читали, явно не очима.