«Ми приносимо країні до 3% ВВП»

Часто на цьому форумі зачіпають тему скільки ж заробляє Іт-галузь, з якими труднощами ми зіштовхуємось і чи будемо рости в майбутньому. Пропоную ознайомитись із інтерв"ю Віталія Нужного, управляючого директора Luxoft Ukraine, в якому Віталій подав свою точку зору як експерта. Інтерв"ю вийшло на nv.ua/...​jaje-it-galuz-101856.html

"Минулого року на тлі катастрофічного падіння обсягів виробництва практично у всіх основних галузях промисловості IT-галузь, а особливо сегмент аустсорсингового програмування, виглядав оазою посеред пустелі.

Ринок зростав, зарубіжні інвестори вкладали гроші, а президент країни Петро Порошенко назвав галузь пріоритетною для розвитку. Затьмарювали картину хіба що часті перевірки податкової та масовий від’їзд програмістів за кордон, де вони шукають більш спокійного життя. Генеральний директор однієї з найбільших в країні аутсорсингових компаній Люксофт-Україна Віталій Нужний розповів НВ про те, які перспективи відкриваються для ринку та його компанії в цих умовах.

— Давайте почнемо з того як це, відчувати себе представником найбільш модної галузі в Україні.

— Я відчуваю себе, як під софітами. За нами все більше стежать і журналісти, і представники бізнесу. Тому що ми — галузь, яка в цьому році зросла на 13%. Ми, напевно, вперше усвідомили і підрахували що приносимо Україні до 3% ВВП.

— Скільки це у фінансовому еквіваленті?

— Цього року ми як індустрія явно перевищили $2,5 млрд. Наступного року, ми, напевно, можемо очікувати зростання ще на 15-20%.

— Чому для вашої компанії цікаво розвиватися в нашій країні?

— Luxoft працює в Україні вже 10 років. Україна відома і багата своїми талантами. В принципі, у нас є достатньо хороша базова фундаментальна освіта, інженерна, математична і в сфері ІТ. Це перевага, порівняно з іншими країнами.

Ось всім відомо, що Індія — це лідер світової IT-індустрії. Там працюють близько 2 млн програмістів. Але в основному це люди, які отримали освіту на рівні 6 місяців ПТУ, де їх навчили базовим навичкам і все. Відповідно, рівень проектів та складності, на якому можуть працювати індійські програмісти, в загальній масі, досить низький.

Так, безумовно, там теж є фахівці. Але у нас достатньо багато експертів, і ми можемо робити складні проекти і дослідницькі продукти. Наші компанії виробляють продукти та надають послуги замовникам зі світовим ім’ям, тим що входять у список Fortune 500.

— Про свою хорошу математичну школу кажуть також в Естонії, Польщі, Румунії і Болгарії. Як взагалі Україна виглядає на тлі європейських конкурентів?

— Серед країн, в яких традиційно займалися аутсорсингом ІТ-сервісів і ІТ-розробками, в Україні найбільший ринок. За нашими оцінками у нас в країні є до 100 тисяч фахівців. А в Польщі, за різними оцінками, близько 50-60 тисяч.

Так, у Польщі також розвинений ринок аутсорсингу бізнес-процесів. Але і ця індустрія може прийти і в Україну. Зараз ми відчуваємо на глобальному ринку досить несподівану конкуренцію з боку Росії. Рубль знизився, і тепер робоча сила там стала такою ж дешевою, як в Україні.

— А Білорусь?

— Білоруський ринок менше нашого. Але там є технопарк з досить привілейованими умовами з оподаткування. Тому IT-галузь в цій країні дуже активно розвивається. В цьому році цей ринок може зрости до $1 млрд. В принципі, це досить суттєва сума. За обсягом ринку на душу населення Білорусь випереджає нашу країну.

— Та як же так виходить, що маленька Білорусь, яку всі звикли вважати тоталітарною державою, за умовами ведення бізнесу виявляється краще, ніж Україна?

— Цьому сприяє кілька чинників, на які слід звернути увагу. По-перше, країні потрібно зосередитися на розвитку індустрії. Крім того, потрібно не заважати бізнесу. Особливо ця проблема актуальна була минулого року. Слава Богу, що у нас, завдяки допомозі Міністерства економіки, налагодився діалог з силовими органами і Державною фіскальною службою.

Ми сподіваємося, що в цьому році кількість необґрунтованих перевірок буде набагато менше. А в ідеалі, їх взагалі не буде. Як відбувається підтримка галузі в інших країнах? Насамперед, приймається рішення про те, що ця галузь є пріоритетною. Потім уряд розробляє стратегію розвитку ІТ-галузі, у нас її в повноцінному вигляді поки немає. А потім галузі планомірно надаються пільгові умови для розвитку. І насамперед необхідно приділити увагу освіті. Щоб вона підтягувалася до вимог галузі з точки зору технологій.

— Щодо освіти в Україні також є різні думки. Одні, як і ви, кажуть, що у нас хороша школа. А інші, наприклад ті, хто навчається в університетах ЄС, кажуть, що навіть КПІ не дотягує навіть до рівня середніх університетів за кордоном.

— Тут, мені здається, потрібно виділяти елітну частину наших вишів. Наші найкращі виші і найкращі факультети перебувають на середньому рівні. Якщо ми подивимося на розвинені країни, наприклад, Швейцарію, то побачимо, що там тільки 10% випускників шкіл вступають до ВНЗ. Це дійсно найталановитіші діти, яким гімназії чи школи рекомендують отримувати вищу освіту. У нас цей відсоток в кілька разів вище. Відповідно, і якість вищої освіти у нас не дуже.

Але в індустрії ми з цим справляємося завдяки жорстким критеріям відбору. Крім того, велика кількість людей, не тільки новачків після вишів, але і тих, хто отримав до цього інші спеціальності, намагаються потрапити в IT. У цьому, зокрема, курси допомагають такі як: Go IT, Brain Basket, Technology Nation тощо.

— Захоплення IT стало масовим явищем. В програмісти йдуть колишні менеджери з реклами, дизайнери і всі кому не ліньки. А як взагалі можна стати програмістом без базової освіти?

— IT — це не тільки програмування, це ще і тестування. Люди з креативним мисленням, або навпаки з аналітичним складом розуму, які люблять вирішувати головоломки і кросворди, можуть побудувати успішну кар’єру тестувальника. Крім тестувальників, є ще бізнес-аналітики, дизайнери юзер-інтерфейсів і так далі. Таких професій в індустрії менше, але такі ролі є.

Безумовно, основна професія — це програміст. Але і тут є безліч спеціальностей і спеціалізацій. Є мови простіші, є мови складніші. В принципі, ніщо не заважає спробувати свої сили. Але я можу сказати так, щоб сформувати правильне очікування, якщо Go IT або Brain Academy, наприклад, випустять тисячу фахівців, то ми з них візьмемо 10. Інші компанії, візьмуть ще по десятку. Конкурс і відбір досить високий.

— А який діапазон зарплат у галузі?

— Для початку людина без досвіду може отримати $300. Я хочу зробити одну ремарку щодо фахівців в Індії. Там 60-70% ринку складають фахівці молодшого рівня. Це люди різного віку, але вони далі не можуть розвиватися.

В Україні 60-70% фахівців високого рівня, які мають 5-10 років досвіду роботи. Вони заробляють досить багато. Середня зарплата для працівників такого рівня з легкістю може становити $3-3,5 тис. Бо ніщо не заважає їм переїхати працювати в Європу чи в сусідні країни. IT-компанії постійно намагаються поліпшувати умови праці, але багато чинників — освіта, медицина — залежать не від нас. Потрібно розуміти, що програміста нічого не зупиняє, їм нічого не заважає виїхати, якщо щось не сподобається.

— Але в Україні програміст — багата людина, а в Європі — звичайна...

— Це тільки почасти так. Просто в Україні зарплата програміста може перевищувати середню по країні в 10 разів, у Європі — в 2 рази. Але і в Європі айтішники почувають себе добре. За прогнозами, до 2020 року в Європі не буде вистачати близько 900 тисяч фахівців IT. Такий попит створює кар’єрні можливості.

— В Україні зараз непросто — війна, складне податкове законодавство, непросте життя. Як ваша компанія планує розвиватися в таких умовах?

— У наступному році очікується, що галузь зросте ще на 15%-20%. Ви знаєте, що президент України вперше заявив, що IT — це пріоритетна галузь. Ми сподіваємося, що це також буде підтримано на всіх бізнес-форумах, в яких братимуть участь представники влади.

Ви знаєте, що Джордж Сорос інвестував в одну з найбільших аутсорсингових компаній країни. Це досить високопрофільна інвестиція. А це свідчить про те, що навіть в умовах нестабільної політичної та економічної ситуації, IT в Україні привабливо для міжнародних інвесторів.

— Але Сорос більше геополітик, ніж бізнесмен. Не розумію, чому його інвестиція сприймається з таким ентузіазмом.

— По-перше, я навіть не можу пригадати, щоб хтось інвестував у компанію в нашій галузі в Україні стільки. І потім, якщо ми винесемо за дужки репутацію Сороса і подивимося на це як на угоду, то побачимо, що інвестор бачить майбутнє для цього ринку.

Ця інвестиція явно окупиться. Плюс потрібно звернути увагу на те, що компанії з досить великими операціями і великими центрами розробки в Україні, які вийшли на ринок раніше, такі як наша і EPAM, відчувають себе досить добре. Акції у нас ростуть швидше, ніж ринок. Компанії, які ще не вийшли на біржу, спостерігають за нами і теж хочуть провести ІРО.

Я б хотів позначити ще один тренд. Останнім часом українські компанії відкрили досить багато офісів в Європі. Ми займаємося євроінтеграцією на ділі. За останні три роки, з’явилося дуже багато представництв у Польщі, Румунії, Словаччині.

— А це втеча з України чи експансія?

— На українському ринку працювати важко. Тут є конфліктні ситуації, які піаряться в міжнародних ЗМІ. Але основна проблема бізнесу — це нестача кваліфікованого персоналу. Криза підштовхнула українські компанії до того, щоб розвиватися в інших країнах, щоб диверсифікувати ризики.

Так, це швидше експансія — компанія відсилає якусь кількість співробітників для того, щоб почати роботу на новому місці — це дуже здоровий бізнес-підхід.

— Тобто ви з України йти не збираєтеся, незважаючи на те, що тут відбувається?

— Україна — це дуже хороший, по суті перший-другий за кількістю талантів ринок в Європі, — звичайно ж ні!