Параноя чи здоровий глузд?

Розкажу вам історію, яка відбулася зі мною вранці 06.08.2016.

Прокидаюсь в 8 ранку від того, що якась тупа п**да назвонює в двері. Знаходжу одяг в півсні і йду відкривати двері, тому, що розумію, що це падло не зупиниться. Дивлюсь в «глазок» і бачу там дві тітки, які живуть по сусідству, вирішую відчинити...

Відчиняю двері, а вони мені з порогу починають, щось лопотати про якісь речі і про поїзд, і знову про речі. Не розумію, що відбувається і тут помічаю, що з ними стоїть якийсь х** на вигляд років 23-27 (коротко підстрижений з рижоватим волоссям, з зашарпаним зашитим рюкзаком в шортах і футболці). І тут цей х** випалює мені «атдавай вєщі! Марат, атдавай вєщі».

Ахєрєваю від того, що не розумію абсолютно нічого і кажу — «які речі і ти взагалі хто такий? який я тобі Марат бля!». Чувак не париться і кидає мені «как тібя завут? Сам живьош?». Ах**ваю зовсім і кажу, що це не його діло взагалі і ніхєра я не знаю ні про Марата ні про речі. Чувак каже тьоткам «нє, вродє нє он». Закриваю двері і ніяк не можу зрозуміти, що це було, але мозок уже почав аналізувати ситуацію...

З обривків фраз і бормотання тьоток складаю картину і знову ловлю повний ахтунг. А суть така: приходить хєр з гори під під«їзд зранку і починає звонити по черзі в усі двері підряд з такою історією — «я с другам вчєра аставілі вєщі какому та Марату в етам падєздє, а сійчас хачу їх забрать так как нам на поєзд через 2 часа.». Цей хєр находить сердобольних, але тупих тьоток, які тут же зголошуються допомогти незадачливому рижому х*ю і сходу починають його вести по всім своїм сусідам і розказуючи хто тут живе, як довго і так далі. Наприклад: — «а тут у нас єгор пєтровіч живьот, но єго сейчас нет так как он на кіпр паєхал са всєй сємйой»...

Ну собсно зрозумів, що цей х** — банальний розвідувальник, який по сумнівній історії поки люди ще сонні заглядає в квартири і оцінює рентабельність крадіжки.

Вирішив, що цей чувак по своїй схемі досі ходить по квартирам, як колядник, і вийшов у під"їзд (пройшло хвилин 5-7). Піднялись наші герої уже на 2 поверха вище (на поверсі 4 квартири) і пішли б мабуть і далі. Кажу тьоткам, що вони тупі п**ди і, що водять мутного хєра по під«їзду і показують, і розказують хто тут, що і як. На, що вони відповідають словами «нада памагать людям», а я їм сказав типу помогать, то треба, але і думать треба кому допомогаєш. Чувак починає давать «пацанячє слово», що він не по воровской і геть квитки у нього на потяг є і паспорт і права, і ще багато документів. Дістав він 2 квитка на потяг київ-одеса на 10:20 ранку і наче навіть справжні квитки, а от з паспортом я тупанув і не попросив показати і навіть не сфоткав цього хєра. Але результатом було те, що хєр сходу сказав «ну ладна, падажду іщьо пад падєздам, может Марат сам вийдєт» і пішов вниз, а всі інші по своїм квартирам...

Зробив я із цієї ситуації декілька висновків, а можливо вони будуть корисні не тільки мені:

1. Більшість людей довірливі простаки, які не здатні логічно мислити — це добре, що у нас чуйний народ і хоче допомогати іншим, але ж не тоді коли історія шита білими нитками (чувак залишив якісь речі неясно у кого, але найцінніші речі він залишив із собою і ночував хз де. На ранок він не знає у кого він ці речі залишив, але їх конче треба забрати. При всьому цьому він бідний і нещасний без розбору кидає першому відчинившому двері чуваку «атдавай вєщі», а значить, що він навіть не знає як виглядає той кому він віддав речі).

2. я був абсолютно не готовий до такої ситуації — Думаю, що оптимальним було б сказати, що я звоню копам і вони розберуться хто він і що він тут шукає (і мабуть дійсно треба було дзвонити копам).

3. купивши (роздрукувавши) 2 квитка на потяг Київ-Одеса можна обійти цілий багатоквартирний дім і скоріше за все знайти декілька «жирних» хат.

Ось така х**ня малята © Дід Панас.
Хотілось би взнати на скільки адекватно я оцінив ситуацію (можливо я просто параноїк) і чи не стикались ви з такими ситуаціями?!