Вітя, астанавісь

Старався зареєструвати аккаунт щоб додати коментарій до дуже цікавого обговорення dou.ua/...olumns/hour-of-code-2016, але не зміг (тотал фейл), тому залишаю це тут як окремою темою.

Привіт, шановне товариство, давно вже не писав так як працював над своєю книжкою яку успішно продав і купив свому малому лего-мізко-шторм.

Так як я дуже люблю дітей (не в тому розумінні про яке подумали усілякі збоченці), я не зміг оминути цієї теми і вирішив поділитись з вами повчальним оповіданням:

Согодення, діалог в одній з республік бувшого соціалістичного (конц) табору:
Тато (Віктор): як пройшов день у школі, синку?
Син (Макар): вапще торба, какаята «гадина коду», время потраченое зря, я ещьйо в садике дефайны для шестой студии писал, а тут супер простой код для детей.
Тато (Віктор): можливо не всі дітки знають так добре техніку і програмування як ти? І чому ти завжди розмовляєш російською?
Син (Макар): что ты гониш я что столяр какойто, зачем мне учить больше, обшепанятного достаточно, так же с праграмированием — выучил плюсы и хватить чтоб 10-20 баксов в час заработать и в Анапу в отпуск сездить. А эти новые фреймворки для малалеток.
Тато (Віктор) кричить до мами в сусідній кімнаті: Оля тут в малого знову припадки, неси Паксіл і сигарети.

Согодення, діалог в країні крайньої півночі (-40 за вікном):
Тато (Codename): як пройшов день у школі, синку?
Син (Codename Jr.): ми мали «hour of code» в школі.
Тато (Codename): і тобі було цікаво? Ти ж вже пройшов декілька курсів по програмуванню, приймаєш участь в змаганнях роботів, і маєш декілька проектів на шкільному 3д принтері.
Син (Codename Jr.): так тато, я це все знаю, що ми проходили, але я допомагав зрозуміти матеріал своїм однокласникам і всі отримали від цього користь.

Мораль: джуніор від наступних рівнів відрізняється не тільки величиною знань, а й можливістью допомагати інши, але деякі люди навіть в 48 років залишаються джуніорами.

Всі події і дійові особи вигадані і співпадіння випадкові.