Що знецінює вашу сертифікацію?
Шахрайство під час ІТ-сертифікацій стає щораз популярнішим. Чому таке явище з’явилося, до чого може призвести і як з ним борються сертифікаційні провайдери читайте далі.
«Уверен любой сертификат можно купить» — «Как все запущено, зачем покупать, если все есть в инете»
«Как показывает опыт собеседований сертифицированных девелоперов — наличие сертификата наличия знаний не гарантирует»
«После того как я увидал людей с сертификатами по Java, которые „ни в зуб ногой“, я думаю что фигня это, все эти ваши сертификаты...»
«Зазубрить. Самый простой и безболезененный способ. По крайней мере — в отношении сертификаций Мелкософта»
«А теперь на чистоту. Второй моей сертификацией были Веб-Сервисы, SCDJWS/OCEJWSD. Так вот, готовился я по нескольким источникам месяцев 5, одним из них — была моковая программа. Каково было мое удивление на экзамене, когда вопросы из этой программы совпали на 100% с реальным экзаменом. Т.е. можно было за три дня выучить 50 ответов на вопросы и все. С этого момента стало понятно откуда в Линкед-ин столько индусов у которых по 10 сертификатов, что в моем случае это заняло бы 5 лет подготовки. Так вот, ребята, задаю себе вопрос — может нам поступать так же?»
«Сертифікація треба перш за все для самого працівника, який в такий спосіб може змусити себе організуватися, підготуватися, й визначити (а перед тим — підвищити) рівень знань в конкретній сфері. Якщо готуватися суто за рахунок дампів, то на першій же співбесіді з справді компетентною людиною то буде видно, й наявність одного папірця, не підтвердженого знаннями й навиками — відразу поставить під великий сумнів і все інше написане в резюме»
Впізнаєте себе? Такі коментарі не рідкість в наших обговореннях. Мало б бути дивним те, що багато з тих, хто найбільше критикує зазубрені сертифікати колег, самі готуються по дампах (відповідях з реальних тестів). Чесно це чи ні не є риторичним питанням. Використання несанкціонованих питань і відповідей для підготовки до тестування та обговорення питань після нього визнаються шахрайством відповідно до Угод про нерозголошення та політик тестових компаній. Власники сертифікацій вже давно борються за безпеку іспитів, витрачаючи на це немалі кошти. Чи знаєте ви, яка перевірка чекає вас в день тестування? Чи очікуєте ви, що проктор (працівник Сертифікаційного Центру) попросить вас залишити мобільний телефон, гаманець, ключі, їжу, навіть годинник, а в деяких випадках ще й перевірить металошукачем? Чи не стане для вас шоком прохання зберегти цифровий підпис і фотографію, показати кишені? А постійно бути під наглядом веб-камер? Та все одно, такі заходи не дуже змінюють статистику по нашому конкретному питанню. В останні роки в різних опитуваннях, приблизно 50 % кандидатів стабільно згідні з тим, що готуватися по дампах — неетично і, водночас +/- 70 % визнають, що так і роблять. В чому ж причина? Висока ціна іспиту? Надто складні завдання? Можливо, це просто «людська природа», як припустила Джил Бароуз, в минулому директор по Іспитах в CompTIA? Цікаве пояснення, чи не так? ☺ Разом з тим є і інші тлумачення, до прикладу, таке, що на відміну від лікарів, вчителів, юристів чи бухгалтерів, ІТ-спеціалісти не ліцензуються та не мають офіційних стандартів практик чи етичних кодексів. Або, що дуже важко насправді перевірити шляхи підготовки кандидата, а це розв’язує руки, даючи відчуття безпеки. Так це чи ні, але одним з найпопулярніших пояснень залишається питання доброї волі кандидата. Тут я маю на увазі примусові сертифікації для збереження місця праці, особливо популярні за кордоном.
Отже, з одного боку: «Довіряй, але провіряй» — такий принцип потрібно застосовувати при оцінці потенційних сертифікованих кандидатів. З іншого боку, що ж самі вендори роблять для зменшення рівня шахрайства та збереження надійності своїх сертифікаційних програм? Як писав Іцхак Адізес, якщо є діра в стіні, то злодій завжди знайдеться. Тому, насамперед, компанії укріплюють стіну. А саме, покращують вимоги щодо перевірки та допуску кандидатів до тестування. Фотографія, цифровий підпис, часом відбитки пальців, дали змогу побороти проксі тестування — випадки коли ваш товариш чи незнайомець з іншої країни міг здати тест замість вас. Такі заходи є звичними для Pearson VUE, який є офіційним партнером Microsoft, Oracle, VMware, Adobe та інших компаній у галузі сертифікації. Також обов’язковою вимогою до Тестових Центрів є безперервне спостереження за процесом тестування, не рідко і відео-запис, а також негайний контакт з представниками вендора у випадках найменших відхилень від звичного процесу. Це, в сукупності з щорічною переатестацією прокторів, дозволило підвищити рівень компетентності та контролю на місцях, не сповільнюючи при цьому сам процес, що, в свою чергу, позитивно вплинуло на рівень безпеки безпосередньо під час тестування.
Щодо доступності питань в мережі, то цей пункт залишається одним з найскладніших для вирішення. Brain-dump сайти не лише створюють платформу для поширення питань, але і продають зміст тестів у вигляді підготовчих матеріалів з гарантією здачі, заробляючи на цьому гроші. Такі сайти чисельні й дуже динамічні. Закриття одного зазвичай веде до створення кількох інших. Тому власники програм роблять основний акцент на комунікації з клієнтами та оновлені власних баз запитань. До прикладу, Oracle просить кандидатів перевіряти свої ресурси на спеціальному сайті CertGuard’s Brain Dump ID System, а CompTIA дуже чітко дає визначення матеріалам, які заборонені для використання під час підготовки до сертифікації. Вони попереджають, що кандидати можуть бути недопущеними до іспиту або їх результати можуть бути скасовані, якщо підтвердиться використання матеріалів з неавторизованих ресурсів. Можуть бути і важчі наслідки, такі як втрата всіх попередніх сертифікацій даного провайдера, заборона на нові реєстрації, повідомлення працедавцю, додаткові грошові стягнення, позови щодо порушення прав інтелектуальної власності.
«Часом кандидати, які пробують шахраювати, використовуючи brain-dump сайти, самі можуть бути обманутими. В багатьох випадках такі сайти продають неправильні або застарілі питання. Якби люди використовували таку ж енергію і винахідливість на навчання, як на шахрайство, вони отримали б значно кращі результати» Дейв Мейснер, Kryterion Inc.
Крім того, сертифікаційні компанії працюють над заміною звичних тестових запитань адаптаційними та лабораторними, які складніше скомпрометувати. При адаптаційному тестуванні, послідовність та зміст наступних питань залежить від попередніх відповідей. Як тільки програма визначає чи володіє кандидат темою, тест закінчується. Такий підхід вважається досконалішим та захищенішим. Лабораторні ж питання базуються на сценаріях, за якими кандидат повинен виконати певні дії в модельованому середовищі. Ці завдання важче завчити, тому клієнтам стає вигідніше просто вчитися, ніж намагатися якось «викрутитися».
Є, звісно, й інші методи. Наприклад, Cisco стверджує, що під час їхніх іспитів враховується все: скільки часу кандидат виділив на кожне запитання, чи була відповідь змінена, скільки часу було витрачено на повторну відповідь тощо. Дані аналізуються та порівнюються з розробленою моделлю очікуваної поведінки для кожного з рівнів сертифікаційної програми. Система включає поділ кандидатів за віком, статтю, освітою, країною і т.ін, встановлює норми поведінки для кандидатів, які здають даний іспит вперше і для кандидатів, які вже мали неуспішні спроби. Якщо іспит видається підозрілим, його додатково перевіряють. Результати проблемних екзаменів анульовуються, а кандидату пропонується повторна безкоштовна спроба іспиту, але вже з зовсім іншими питаннями.
Ви скажете, що жодного разу не чули, щоб комусь анулювали іспит? Я ж скажу, що ще жодного разу не бачила «надто швидкої» здачі чи «надто спокійного» кандидата Cisco іспиту в SoftServe Certification Center...
Тема шахрайства в сертифікації є широкою для дискусії. Зрештою, сподіваюся, ви погодитеся, що якби всі чесно готувалися до іспитів, то ваша сатисфакція від успішної здачі була б куди більшою, рівень знань спеціалістів рівномірнішим, а сам сертифікат — престижнішим?
Найкращі коментарі пропустити