Релокація в Польщу. Про те, як збуваються мрії :)

Вже майже місяць як я релокувалась в Лодзь з Івано-Франківська і думаю, настав час поділитись досвідом. Щоб уникнути недомовок, кажу одразу — це не лише пост «щоб поділитись», але й пост для тих, хто сам готовий релокуватись. Тут я зможу допомогти — адже я Сорсер (читай:рекрутер).

Почну з причин, які насправді мега банальні.

Айтішникам дуже добре живеться в Україні, чи не так? Я працювала майже три роки в ЕПАМі з крутою як на сорсера зп, дуже комфортним офісом зі всякими «плюшками» і не можу сказати жодного поганого слова про цю компанію. Чого жалітись? Люди довкола «свої», україномовні, рідні, добрі, веселі. Плюс, в такий час покидати країну... бігти з тонучого корабля?

В своє виправдання скажу, що ідея релокації в моїй голові народилась дуууже багато років тому, до війни. Коли я побачила що відбувається в українських школах (як студент педагогічного коледжу) і хто з моїх "кваліфікованих«одногрупниць пішов працювати в школу. Україна дуже багата на розумних і талановитих людей, які зуміли протистояти цим перепетіям у вигляді тупості (вибачте, але коли вчителя в другому класі виправляють учні під час зачитування букв абетки — іншого слова не підбереш). Та все ж я вирішила, що мої діти не матимуть шансу потрапити у руки таких «вчителів».

Полуниці збирати я не хотіла, тому вирішила спершу побудувати кар*єру в Україні, набратись досвіду і поїхати в іншу країну уже кваліфікованим спеціалістом.

Для тих, кого цікавить чому мене не релокував ЕПАМ — не було бізнес потреби, адже я non-production. Long story short, почала відправляти резюме в різні країни. З усюди приходив ріджект, адже Україна не є членом Євросоюзу і бавитись з оформленням доків для людини з нон-продакшн немає змісту, коли можна найняти когось локального (бажаючих багато, набирають навіть без досвіду).

Чому ж в Польщі по-іншому? Зараз усі провідні компанії ганяються за diversity, і коли в інших країнах ці показники становлять 30-40%, то в багатьох польських компаніях — 5%.

Я отримала не один офер від ІТ компаній у Польщі. Та обрала саме ТомТом з таких причин:

1. Це продуктова компанія (до того працювала з аутсорсом і консалтингом), що мене дуже цікавило.
2. Лодзь — дуже миле, затишне і не перенасичене туристами містечко. При цьому воно третє по величині в Польщі і має усі переваги великих міст.
3. Ну вже дуже мені сподобалось керівництво під час Face-to-face інтерв*ю.

Компанія подбала про мою релокацію в найдрібніших деталях: документи, квитки на літак, перевезення речей (меблі, велосипед, книги..), оформлення карти побуту, тимчасова квартира на 1 місяць.

Знаєте, я почала прокидатись о 7 ранку :) Для когось переїзд це питання побуту. А так, як я людина дещо інфантильна в душі, для мене це моя маленька казка.

Мета цього посту така: показати наскільки це просто — релокуватись; допомогти тим, хто теж цього хоче.

Прослідкувала, що зазвичай такі пости пишуть девелопери і не знайшла топіків від рекрутерів. Зазвичай ми йдемо на лінкдін, шукаємо сіньйорів з скілами, які потрібні для гарячих позицій і пишемо раз, другий... Ну, ви знаєте :) Я ж, чомусь, хотіла б допомогти тим, кому це справді потрібно, але десь не вистачає досвіду.

Пишіть — не соромтесь. Але спершу загальні поради:

1. Англійська. Я можу знайти позиції навіть для джуніора (до речі, це все абсолютно безкоштовно, якщо б хтось сумнівався). Тільки без англійської далі менеджерського інтерв*ю ви не підете: (Йдіть на курси, говоріть з носіями мови будь-де, просто говоріть. Навіть самі з собою. Дивіться серіали англійською — це мій фаворит.

2. Впевненість. Не думайте, що польські рекрутери/менеджери жорстіші (читай:страшніші) за українських. Невпевненість суттєво псує враження.

3. Підіть на зустріч — розкажіть в коментах де вас шукати, куди ви йдете шукати вакансії, що вам найбільше не подобається в процесі найму, в чому полягають ваші основні вагання. Порадьте друзів/знайомих, яким це цікаво.

Сподівають, що ця стаття стане корисною.

P.S. Для тих, хто хоче написати щось погане — в цього поста немає ніякої фінансової мети. Просто 0 :)