Англійська і аутизм. Особливості вивчення англійської мови аутистами
З нагоди минувшого всесвітнього дня аутизму хочу поділитися власними дослідженнями проблем що повстають перед аутистиами.
З нагоди минувшого всесвітнього дня аутизму хочу поділитися власними дослідженнями проблем що повстають перед аутистиами.
По данной статье можно и не аутистам язык учить. Процесс описан языком «не гуманитариев» — для любителей точных наук. Многие преподаватели упускают момент правильного произношения, а потом переучиваться трудно — когда уже нейронные связи сформированы. 3 часть полезна для всех «технарей», пытающихся говорить на английском.
Фігассє ти тему відкопав. Щороку відкопуватимеш?
Можу пояснити, що не так у статті: ти намагаєся пояснити матеріальну частину, на яку люди вплинути не здатні. Поведінкова психологія [мій вибір] дає пояснення і інструменти дії з позиції «чорної скрині», тобто знаючи лише прості залежності та методи їх стимулювання. Це спрощує важку науку до рівня простого інструмента. Тобі не потрібно знати фізику щоб користуватися молотком.
Чому аутистам [і не тільки] так важко вчити мови? Бо є 2 різні процеси, умовно кажучи map та reduce. Тобто спочатку запом′ятовування зі створенням шаблонів — задіяння нейронів під пам′ять, а потім вже використання шаблонів, коли інші шаблони накладаються (спрощуються) до мовних. Так от, у випадку асоціативної пам′яті саме процес reduce є ключовим (бо дешевий та здешевлюючий), а процес map — дорогим, витратним, та ще й дискомфортним.
Проблема ось у чому: саме reduce виконує роль фільтра пам′яті. Пам′ять комфортно бере те, на що вже існує розподіл Для нормальних людей оцінюється зона комфорту як 90% знайомої інформації в потоці,10% незнайомої (це разом із іншими даними, що передаються мовою). Тому з дорослішанням вчитися все легше і легше — це є секрет Полішинеля, до речі. Хто знає — ті знають, хто не знає — вірить у міф про швидку втрату здатності навчатися після настання віку +3...5 років до віку носія міфу.
В чому проблема навчання дорослих та аутистів: зворотній зв′язок. Вони звикли думати, що роблять. Тобто дурень меле язиком не думаючи — суцільний reduce. Розумний — перед тим як сказати намагається зробити ще один reduce (а цей процес надзвичайно паралелизований, і два одночасно reduce можуть конфліктувати та блокувати). Буває коли reduce повертає багато варіантів (якби ти тільки бачив, як працюють копірайтери). Але ретикулярна активізуюча система лише одна — і reduce для використання мови є одночасно reduce для шаблонів. Тобто, пам′ять окрім як в процесі сну, вичищається від сміття в процесі використання. Що більше говориш, то більше в тебе пам′яті на мову. Не читаєш, а саме пишеш чи говориш.
Що не так з аутистами: процес reduce викликає супротив, для них процес map є комфортним. Тобто, вони звикли користуватися мозком на повну і не бажають поступатися кількості шаблонів в угоду швидкості їх використання. Намагаючись щось сказати або вдіяти, вони мають пройти не тільки reduce, не тільки повторний reduce, але і повторний map. Це, звісно, покращує пам′ять — але й посилює підкріплення відчуттям комфорту у разі повторюваності.
Що робити: листуватися. Таким чином відтермінування зворотнього зв′язку зробить map процес підкріпленим дуже сильним та множинним reduce, коли автор в зоні комфорту може повторно осмислити, що саме він написав, що йому відповіли, як саме зробили reduce з того що він написав, і тим самим — заблокувати map процес через невідповідність. Так, це дає дискомфорт (тому я й наполягаю, що це в зоні комфорту робиться), але одночасно це призводить до окремого вивчення map-процесу. Не маючи природної здібності до мови, аутисти таким чином її просто наслідують і переймають від інших. Поведінкові шаблони є заразними.
Є заборонений прийом: комп′ютерні ігри з матюками. Вони дуже прості для використання, але одночасно вимагають надзвичайно швидкої експресії, не думаючи. Для звичайних людей це норма (звісно ви не пам′ятаєте, як нею заразилися у віці
Що насправді відбувається: софтверна імітація того, на що мозок природно не здатен. У здорових людей також багато які «природні» здібності насправді є вивченими. А затримка у 20-200мс (дуже залежить від кількості тренувань) не є сер′йозную перепоною до вивчення мови до того самого рівня 90% (по статистиці вживання), після якого користування мовою стає комфортним, а запам′ятовування майже автоматичним. Наприклад, вивчитись користуватися клавіатурою аутисту буде не важче, ніж звичайному школяру — хоча це по суті та сама мова, ті самі зв′язки.
Фігассє ти тему відкопав. Щороку відкопуватимеш?
Життя покаже. Твоя абстракція варта детального аналізу :-)
Це не моя, це навіть в папуги так працює. Я лише спробував пояснити, що саме люди, через незвично великий обсяг пам′яті (що є мутацією), за яким еволюція не встигла добудувати ішні системи, мають проблеми з формуванням постійних шаблонів замість тимчасових.
У менш розвинених істот пам′ять коротша. І тому реакція на стреси — тимчасова. А для людини мав би бути якийсь механізм очищення... але таким є тільки сон. Тобто, лише добовий цикл. А те що закріпилося сильніше — можна вибити або «клин клином», або гіпнозом. Перший варіант простіший, тому що кількість спроб не обмежена, і ціна спроби невелика. Можливо колись і гіпноз подешевшає, тобто з′явиться можливість проводити його без задіяння дорогого спеціаліста, а лише скажімо програми, обладнання, та речовин.
PS. LSD то окрема тема, на жаль нелегальна. Тут навіть на коноплю десятки років легалізацію дати не можуть. А у випадку «кислоти» — тут легальність надважлива, бо треба науковий підхід та протокольні процедури. Хоча воно і нешкідливе у досить широкому спектрі дозування, людина втрачає контроль та може накоїти біди, наприклад сівши за кермо.
Я бы не стал ноулайферов ассоциировать с социопатами. Это разные вещи. А ноулайферов от аутистов отличает отсутствие стимминга.
Ну все, словарным запасом обменялись. Теперь можно поговорить как у большинства все равно присутствуют специфические проблемы?
14 комментариев
Добавить комментарий Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев