Life in Winnipeg, Canada. In the middle of nowhere — Part One

З нещодавнім інтеросом читачів ДОУ про Вінніпеґ в мене з’явилось бажання написати коротеньку статтю про це місто в якому я живу вже біля десяти років.

Спочатку я думав, що це займе небагато часу і я зможу розповісти про всі цікаві питання, але написавши тільки декілька розділів, я зрозумів, що на одну статтю тут забагато. Тому це є перша частина, яка містить розповідь про погоду та кримінал (дві найвідоміші характеристики Вінніпеґу), трішки світлин чудової природи, коротка інформація про імміграційну програму від Конґресу Українців Канади, та сподіваюсь корисна інформація про вибір місця проживання для тих хто вже вирішив іммігрувати у Вінніпеґ. І якщо ця стаття буде цікава — я напишу, ще одну де розповім про цікаві місця, культурні події, українську громаду, корінні народи Канади, економічну та політичні ситуації, навчання в школах та університетах, транспортування або будь які інші цікаві теми.

Зима

В Манітобі яскраво виражені два сезони; Зима і Літо. З глобальними змінами клімату — сезони Весни і Осені, які тривали всього пару тижднів збільшуються.

Якщо ви не переносите зиму, я б не радив навіть думати про Манітобу. Для мене зима триває з моменту я перестаю їздити на ровері на роботу, а це з листопада до квітня.

Листопад є перший місяць зими, температура вночі опускається нижче нуля і в цей місяць зазвичай проходить перший сніговий шторм, який покриває все місто тою білою штукою, яка не сходить до квітня, а деякі снігові гори розтануть тільки в серпні.

Грудень — це місяць коли розпочинаються справжні морози можливі перші −35 це коли шкіра на руках тріскається на ваших очах, обмороження відбувається за декілька хвилин, чекати автобуса на зупинці не можливо, а черга в екстренну дорожню службу на заміну акумуляторів в авто може досягати тиждня. Але також це місяць коли всі дуже поспішають так, як всі готуються до різдвяних канікул з подарунками, нового року, запланованих подорожей в теплі краї і тому всі не зауважують ці морози. Зазвичай ще один сніговий шторм додає трохи снігу, щоб Санта Клаусу було легша їздити на санях.

Січень це коли всі починають розуміти як насправді холодно, а в деякі дні шкільні автобуси перестають їздити так як температура опускається менше 35 градусів, а з впливом вітру може й бути холодніше ніж на Марсі. Ось цей місяць і використовують для подорожей в Флориду, Кубу, Мексику, Кариби, а програмісти з амазону на Гаваї. Зазвичай коли так холодно снігових штормів менше тому є час насолоджуватись святкуванням Маланки. В лютому починає тепліти так, як у Вінніпезі запланований зимовий фестиваль Festival du Voyageur з піснями і танцями під відкритим небом, тому з середини лютого температура може бути біля −5 в день (це коли люди перестають вдівати рукавиці і ходять без шапки з відкритою курткою), але ніч ще нагадує про своє доходячи до −20 −30 градусів, і якщо ваша автомобільна батарея ще не вмерла — то в лютому вона точно вмре так як ви забудете підключити її до обігріву на ніч після чудового сонячного дня.

Березень чудовий зимовий місяць з теплими днями і все рівно дуже холодними ночами, це коли я починаю думати, якби повернутись назад до велосипеду, але сіра жижа в яку перетворився сніг разом з суміщю хімічних елементів і піску які розкидає місто на протязі всієї зими зупиняють мене від подальших думок. Хто приїзджає у Вінніпег в березні розповідають, що це сіре і холодне місто. А люди з зимовою депресією впадають в неї ще більше і починають планувати, як виїхати в іншу провінцію.

І тут розпочинається квітень: все тане, бувають сонячні дні з плюсовою температурою, але ніч ще тримається в мінусі, деколи мені приходиться вдівати двоє штанів щоб комфортно їхати на ровері зранку. Водії лякаються велосипедистів бо відвикли від них за зиму. Додатковий сніговий шторм може нагадати, що зима ще тут, в цей останній шторм стається найбільше аварій, так як дехто вже поміняв зимову резину на все сезонну, а дехто не вірить що зимова резина працює.

Травень можна назвати перший день літа, вже тепло але вітри настільки сильні, що збільшують мій час добирання на роботу на 10-15 хв. Хоча люди й починають ходити в шльопанцях, малеча грати футбол на дворі, нові іммігранти, які приїхали в цьому місяці, думаючи, що оминули холоди, ходять вдіті в зимовому одязі.

Червень все цвіте, місто чисте після генерального прибирання, квіти висадженні, сонце сяє , діти закінчують шкільний рік і всі планують поїздки на природу. Можна сказати самий ліпший місяць (для тих хто не любить зиму), так як ще немає комарів, комарів, які випють з вас стільки крові, скільки ви не здали за все своє життя.

Липень — сезон відпусток, діти закінчили школу і батьки їдуть з ними десь відпочивати, він настільки жаркий, що навіть холодні манітобські озера прогріваються в цей місяць, але кількість комарів не дасть вам відпочити ні на секунду, тому аерозоль від комарів — це те що ви будете чути, замість любих інших запахів, наступні два місяці.

В серпні тепература в ночі стає прохолодною, можливі декілька торнадо десь подалі від Вінніпеґу але в цілому всі думають про початок навчання. Далі це ще чудовий місяць, щоб насолоджуватись природою.

В вересні ночі дуже холодні але дні бувають жаркі, як літом і я навіть деколи їзджу в одній футболці на роботу. Всі дуже зайнятті з вклинуванням нового розкладу після початку навчального року тому на погоду всім начхати.

Останні й місяць це жовтень — дуже не передбачуваний буває теплий, буває осінній, а буває випаде сніг який призведе до оголошення надзвичайного стану. В кінці жовтня всі дітки йдуть виклянчувати цукерки, якщо відносно тепло то в костюмах, якщо холодно то костюми вдівають на теплі куртки і це виглядає навіть смішніше ніж самі костюми.

Кримінал

Мене завжди дивували опитування про «відчуття безпеки» так, як би вони справді показують якусь картину, але насправді вони просто показують наскільки налякіні люди без ніякої привязки до реального стану справ. І в цих опитуваннях Вінніпеґ посідає перші місця по відчуттям, що це дуже небезпечне місто. Звичайно, що новоприбулий іммігрант, який почитає місцеві новини і після того, як до нього підійде безхатченко і попросить сигарету буде переляканий, навіть, якщо він живе в найбезпечнішому районі міста, навідміну від жителя Донецьку, яки впевнений що він в безпеці бо його захищаю найкращі «республіканські герої» незважаючи на перельоти мін над головою.

Один мій знайомий з Дніпра сказав, що в Україні він відчувався безпечніше, а тут одні вбивства в новинах. На що я відкрив йому статистику вбивст в Дніпрі і показав, що тільки в одному районі, в якому він жив, вбивст за не повний рік стільки само скільки вбивств у всьому Вінніпезі.

В Вінніпезі справді є декілька кримінальних проблем: кількість вбивств, наркотики, крадіжки в магазинах, та крадіжки велосипедів.

Вбивсва зоосереджені в двох районах і в основному вночі. Якщо стається вбивсто поза межами цих районів, все місто стає на голову, поліція працює, щоб його розкрити як найшвидще і всі про це говорять, але таких вбивс зовсім небагато декілька за рік і майже всі вони повязані з сімейними розборками. Так що якщо ви оминаєте ці два райони вночі ви в безпеці, а якщо вам з якихось дивних причин потрібно бути в цих двох районах, ще й вночі, ну тоді Вінніпег явно вам підходить.

Наркотики це найгірша проблема на мою думку і місто і провінція стараються її якось вирішити, але дешевий і легкий в виробництві метамфітамін дуже їм в цьому заважає. Нажаль наркоти не є зосередженні тільки в одному районі, в хай скул часто їх можна придбати і чим краща школа тим легше, також часто під нарко лабораторії використовують дорогі будинки в хороших районах. Також Вінніпег працює як хаб наркошляхів в Канаді. Велика ймовірність, що ви ніколи не побачите перевізників, наркоторговців чи їх користувачів, але нажаль вони є і поки немає чіткого бачення, як їх позбутися. Тільки додам в Україні з тим не ліпше, знаю на досвіді моїх знайомих, які зкотились з зразкових учнів до людей, які без вагань винесуть дрогоцінні речі навіть з своєї квартири.

З крадіжками я б це назвав комічною ситуацією. Цього року крадіжки досягли епідемічних маштабів. В основному крадіжки відбуваються в алкогольних магазинах: заходить група підлітків з капюшонами на голові, набирають дорогі напої і виходять не розрахувавшись, ніхто їх не зупиняє, не чіпає вони просто йдуть. І це досягало до десятків випадків в день. Більшість з них затримує поліція, суд їх відпускає так, як це не значна крадіжка, немає насильства, злодії малолітні, з поганих сімей і т д. Тому це й дійшло до епідемії. Спочатку з цим ніяк не боролись, ну подумаєш накрали на паро тисяч доларів в багато мільйоної корпорації, вона підняла ціну на алкоголь на пару центів і все, але люди все знімають на телефон викладають в мережі всі стають знервовані і одного дня злодії замість того, щоб просто вкрасти б’ють в лице продавщицю і виходять, при чому охоронець стоїть збоку ховається, злочинця затримали люди на виході з магазину (не охоронець, який напевно візьме stress leave після пережитого) і відео виклали в інтернет. Це настільки накалило напруго, що через декілька днів поліцейський при затримці подібного злодюжки розрядив в ного вісім чи девять куль. На даний момент в більшості магазинів в певні години стоїть поліцейський в формі (в позаробочий час і йому платить магазин) і кількість новин про злочини зменшилась в десятки разів.

І останнє — крадіжки роверів. В Вінніпезі крадуть тисячі роверів в рік, є цілі конвеєри по розбору і продажу крадених роверів. Поліція повертає назад сотні роверів, але більшість з них не можливо ідентифікувати і вони продаються на поліцейському аукціоні.

Кожен раз коли через Вінніпег проїзджає якийсь відоми роверист, який збирає гроші на доброчинність тим, що він їде через всю Канаду, майже гарантовано, що в нього вкрадуть ровер.

Це болюча тема для мене, не зважаючи на те, що ні один з моїх 4-ох роверів ще не вкрали, хоча я паркуюсь в Downtown.

Я ніяк не хочу применшити Вінніпеґ, як столицю вбивст чи наркотиків в Канаді, і також думаю, що відчуття безпеки важливе для фізичного та психологічного самопочуття людини незважаючи чи її підозри мають якісь підстави чи ні.

Але як людина яка була свідком нападу групою підлітків (яких затримали за 2 хв після мого дзвінка в 911) з ножем на перехожого , людина на яку нападали з мачете, пробували грабувати в Вінніпезі в найнебезпечному районі в ночі і людина, якій ламали зуби, різали горло і грабували в найбезпечнішому ройоні Львова, можу сказати Вінніпег досить безпечне місто, якщо слідувати елементарним нормам безпеки, а в більшості районів, якщо ви забудете закрити двері в будинку на ніч, залишите машину з ключами на парковці чи будете йти в ночі самі — з вами нічого поганого не станеться.

Райони, квартали

Коли ми вибирали перше місце приземлення в Вінніпезі, ми не знали про погані, хороші, нові, старі, небезпечні, безпечні райони. Ми тільки глянули на карту Вінніпеґу, який виглядав, як звичайне розлоге місто розділене двома річками. Ми просто вибрали готель з відносно доступними цінами і забукали його на тиждень, кредитною карткою з можливістью оплати при поселені. Спочатку я хотів вибрати готель в центрі міста, але в іншому готелі, ближче до периметру (окружна) була знижка на безкоштовну ніч і ми вибрали його, який я був радий, що ми вибрали його а не в даунтауні (пізніше я розкажу чому).

Після поселення в готель ми одразу почали шукати місце для постійного проживання і обійшли апартменти в цьому ж районі де готель, заповнили аплікації на рент, і були трішки розчаровані так, як район виглядав (і виглядає зараз), як район з 60-х років минулого сторіччя. І якби мені хтось пояснив детальніше про різні місця проживання мені б це дуже допомогло.

Вінніпег можна розподілити на декілька частини, які мають спільні особливості: Північ, Північний Схід, Північний Захід, Південний Захід, Південний Схід і знаменитий центр міста.

Також є декілька районів за периметром, які вважаються «майже Вінніпег», а один (St. Norbert) є частиною Вінніпега офіційно.

Традиційно багато переселенців з східної Європи, які приїзджали в першу і другу хвилю імміграції — селились в місцях де було багато низькокваліфікованої роботи тобто біля залізної дороги. І це є північ та південний схід де проходять основні залізничні вузли. Багатівши, люди купували будинки на півдні, а ті хто не зміг вийти з бідності залишались в North End та West End. Криміналітет, наркотики, там зашкалюють, і більшість вбивст відбуваються там.

Це наступні райони в яких я б не радив селитись: Notre Dame, Burrows, Point Douglas, Tyndall Park, St. Jones. Відповідно школи тут мають багато дітей, які не бачать світлого майбутнього і не дуже переймаються навчанням. Хоча одна школа (Sisler High School) з цього району має одну з найсильніших в Канаді програму з Cyber Security перемагаючи на Канадських та Міжнародних (Cyber Patriot) змаганнях. Напевно хакери народжуються не в благополучних районах.

Останній район з кримінальної півночі це Mapples. Він вважається менш кримінальним і з дорогими будинками.

Наступна частина це Північний Захід: Wolseley, St. James, Assiniboia, та Kirkfield Park. Все це дуже старі райони і де можна знайди дуже гарні characters houses (модне слово, яке говорять коли не хочуть образити сказавши, що будинок дуже старий). Додатково St. James розміщений біля аеропорту і індустріальної зони. Чим ближче до центру — більше криміналу, чим дальше — менше, як тут жартують «злодії на ровері (в основному злодії бідні люди, які не можуть дозволити машину) так далеко на доїдуть». Якщо селитись ближче до периметру то потрібно взяти до уваги час доїзду на роботу, якщо користуватись громадським транспортом. Вулиця Portage, яка проходить через ці райони одна з найдовших і зупинки через кожні сто-двіста метрів тому подорож в автобусі може затягнутись.

З північно східного боку Червоної річки (Red River, яка проходить через місто) розташовані старіші райони: Kildonan-River East, Elmwood, Concordia, Radison, Rossmere, Transcona і франкофонський район St. Boniface. Ближче до периметру побудовані новіші будинки. Загалом нормальні райони, але я б не селився в Elmwood, так як дуже близько то центру. Хоча й St. Boniface близько до центру також, але в ньому досить багато будинків та апартментів здають, такаж багато історичних памяток та франкомовний університет.

Південний схід має новіші райони і багато іммігрантів вибирають саме його щоб оселитись. Fort Rouge, Old St. Vital, Southdale, Riel (St. Vital), Lagimodiere, Seine River. Fort Rouge and Old St. Vital мають суміш нових та дуже старих будинків. Ця частина міста має багато франкомовних шкіл, так, що якщо хочете, щоб ваша дитина вивчала дві мови цей район буде саме те.

Південний захід вважається одним з найдорожчих: Charleswood, River Heights, Tuxedo, Fort Whyte (Lindenwoods and Whyte Ridge), Fort Garry, Fort Richmond, Waverly.

Charleswood має дуже великі площі біля будинків, River Heights вважається елітним районом і тут сто річні будинки коштують як нові в інших районах, Tuxedo район для багатих (розділений на два Old Tuxedo старіші будинки з величезними площами, та Tuxedo нові дорогі мільйонні (Британська Колумбія засміялась в стороні) будинки), Fort Whyte вважався дорогим італійським районом, Fort Garry — найстаріший з південного заходу, Fort Richmond з багатьма вихідцями з азії, Waverly район збудований за останні 10 років в якому знаходиться велика мечеть. Багато людей, якщо хочуть купувати новий будинок купюють його в цьому районі. Між River Heights та Fort Whyte багато будинків з апартментами де й більшість новоприбулих селяться.

І знаменитий Downtown (Union Station). Зазвичай центр міста це показово зразкове місце, але в Вінніпезі все навпаки. В центрі багато безхатьок та бідних людей так як тут багато сервісів допомоги та готелі, які надаються по субсидіям. Тому я й був радий, що не обрав один з таких готелей коли приїхав сюди. Все змінюється: в центрі додаються нові дооргі готелі, ресторани, більше охорони, патрулю, але на даний момент, я б не радив гуляти в центі міста пізно вночі, звичайно якщо це не ,день хокейної гри NHL команди, тоді в центр зїжджається пару десятків тисяч людей і він виглядає досить людним і безпечним.

У всіх районах є винятки і можна знайти дорогі будинки чи навіть вулиці в бідніших районах або субсидоване житло з бідними сімями в багатших районах.

Природа

Щоб якось розбавити негативні відчуття згодом додам декілька світлин, які можна побачити в Манітобі. Деколи, щоб побачити місце в якому, так вилядає, що ніколи не була людина, потрібно відїхати від міста менше годинки, а деколи дика природа сама гуляє перед твоїм будинком.

Імміграційна програма Конґресу Українців Канади — Манітоба

Текст з офіційних джерел, а саме злегка відредагована копія з посту Дмитра Малика, який є волонтером Імміграційного комітету при Конгресі Українців Канади — Провінційної Ради Манітоби Ukrainian Canadian Congress — Manitoba і доречі Project Manager:

Найголовнішим напрямом роботи комітету є співпраця з Manitoba Provincial Nominee Program, імміграційною програмою провінції Манітоба.

Відразу скажу, що я не даю ніяких консультацій та не відповідаю на питання «в приват» щодо імміграції. Усі посилання про «як та що робити» є наприкінці цього посту. Мета посту — познайомити з результатами роботи нашого Імміграційного комітету за 2019 рік.

Отже, Комітет запрошує українців, які хотіли б іммігрувати до Канади, а конкретно до провінції Манітоба, приїхати на Ознайомчий візит, щоб дослідити провінцію: її природу, можливості працевлашування, життя української громади, відвідати різні міста та райони, а також пройти співбесіду з урядовцем імміграційної програми. Ця співбесіда — це можливість почати імміграцію до Канади, а саме до нашої провінції.

Ознайомчий візит триває орієнтовно 7-10 днів. Цього часу як правило достатньо, щоб ознайомитись зі столицею провінції містом Вінніпег та, можливо, з кількома невеликими містечками та мальовничими провінційними парками, та прийняти рішення, чи хотіла б людина жити та бути економічно успішною у Манітобі.

Оскільки КУК-Манітоба є громадською організацією-координатором, куди входять чисельні українські організації, мета нашого комітету — запросити до провінції українців, які захочуть стати активною частиною нашої громади та споживати та розвивати створений тут українский продукт. А створено у Манітобі чимало: тут і українські програми у канадських школах, танцювальні школи, дитячі та юнацькі організації, культурні осередки, релігійні парафії, співочі та музичні ансамблі тощо.

Так, до провінції щороку іммігрує, певно, кілька сотень нових українців, а наш проект допомагає «привезти» ще кілька десятків тих, кому з різних причин не пощастило «виграти» у імміграційну лотерею через інші програми. Фактично, наш комітет при підримці КУК-Манітоба відкрив невеликі двері, через які можна запросити ще трішки більше українців до Канади :)

Оскільки наш комітет складається з «до десятка» волонтерів, розгляд аплікацій та бесіди з кандидатами на візити проводяться у вільний час як правило 2-3 волонтерами, щоб мати максимально об"єктивну думку (наскільки це можливо взагалі, бо ми тільки бачимо аплікацію та проводими бесіду по скайпу протягом години). Також наші волонтери по можливості допомагають людям, які вже приїхали на візит. Ми проводимо екскурсії, знайомимо з українськими оргранізаціями (Осередком, українськими школами, Інститутом Просвіта, Пластом тощо). Це все також займає час.

Спробуємо наступного спрацювати продуктивніше, щоб ще більше українців відвідало наші Прерії!

Хочу також згадати, що багато сімей, які побували на візитах у 2016-2018 роках вже прибули до Канади та Манітоби як іммігранти зі статусом постійних резидентів. Після інтеграції провінційної програми з федеральною системою Express Entry імміграційний процес у деяких нових іммігрантів зайняв усього 7-8 місяців (конкретний приклад: у березні візит до провінції, а у листопаді вже отримано імміграційні візи). І це все самостійно, без жодних коштовних посередників!

Комітет по можливості допомагає інформацією новоприбулим з першими кроками адаптації, якщо вони цього потребують.

Фактично, за 2019 рік Імміграційний комітет дав можливість поміняти життя трьом десяткам українських родин, які з різних причин вирішили приїхати до Канади.

Ми зустрічали українців, які живуть як в Україні (найбільше), так і у Південній Кореї, Об«єднаних Арабських Еміратах, Катарі, та навіть був один аплікант з візитом із Росії.

Географія регіонів України також досить цікава: якщо не рахувати Київ, то ми бачимо більшість аплікантів зі Східної та Південної України, і дуже мало із Західної. Фактично на 10 аплікацій Схід-Південь тільки 1 аплікант із західних регіонів.

Географія широка, а професійна матриця ще ширша: Вінніпег відвідували інженери, ІТ-шники, маркетологи, науковці з степенем кандидатів та докторів наук (хіміки-фізики), зварювальники, менеджери з продажу, юристи, аналітики, фінансисти та багатьох інших професій. Люди добре володіють англійською мовою та готові починати своє нове життя у Канаді, буквально зійшовши з трапу літака.

Імміграція — це зміна життя, яка вимагає чимало сил та енегрії від іммгіранта, який поміняв своє звичне середовище на 100%. Тут нові виклики, нове оточення, навіть небо нове, все треба починати «з вилки-ложки». Однак, зважаючи на велику та дружню українську громаду, сподіваємось, що новоприбулі українці знайдуть тут себе та стануть успішними у новому житті.

Я, як і усі волонтери нашого комітету, маю щиру надію, що наша величезна українська громада підсилиться новими, активними та ініціативними людьми, які будуть підтримувати та розвивати український продукт та українську громаду у Канаді та Манітобі зокрема.

Якщо ви знаєте когось, кому цікава імміграція до Манітоби при підтримці української організації, ось кілька посилань:

Вебсайт КУК-Манітоба: uccmb.ca/immigration_to_manitoba

Трохи про Ознайомчий візит та про процедуру подачі: www.facebook.com/...​54439252/719838455146768

Офіційне урядове джерело: www.immigratemanitoba.com/...​mpnp-renewal/renewed-swo