×Закрыть

Розподіл прав на інтелектуальну власність. Навіщо і як це робити фаундерам на старті бізнесу?

Найчастіше за створенням продукту стоїть одразу команда професіоналів. А там, де є кілька голів, виникають конфлікти.

Учасники — вони ж фаундери — на старті бізнесу часто не приділяють уваги юридичним формальностям. І це важливе упущення, бо питання реєстрації та розподілу прав інтелектуальної власності (ІВ) мають дуже важливе значення. До ІВ відносяться право на фірмову назву, торговельну марку, комп’ютерні програми тощо. Сьогодні поговоримо про те, як на старті оформити права інтелектуальної власності.
Чому розподіляти права на ІВ треба з початку існування бізнесу?

Старт бізнесу — це етап, під час якого відбувається фактична організація діяльності компанії: розробка та старт проєкту, пошук постачальників, ринку збуту. Часто навіть юридичне оформлення бізнесу починається не з формування цілісної юридичної структури, а наприклад, з реєстрації одного з фаундерів фізичною особою-підприємцем.

Разом з тим, факт завчасної домовленості між фаундерами IT-бізнесу та його законодавче закріплення дозволить уникнути цілої низки негативних наслідків:

● крадіжки продукту чи команди;
● відмови інвестора від вступу в проєкт;
● затримки у розробці та поставці продукту;
● проблеми з фіскальною службою тощо.

Розподіл прав інтелектуальної власності має на увазі розподіл нематеріальних прав — ті, що нерозривно пов’язані з особистістю автора, та матеріальних — ті, що містять в собі матеріальну вигоду та потенційно можуть бути реалізовані будь-якою особою.

До нематеріальних прав можна віднести право називатися автором роботи — тобто називати роботу своєю, демонструвати її у портфоліо, вимагати, щоб всі письмові або медіа-ресурси вказували особисті дані або псевдонім автора роботи, мати право вносити зміни в проєкт. Під матеріальними правами мається на увазі право використовувати проєкт для отримання вигоди. Тобто власник матеріальних прав має можливість продавати екземпляри проєкту, дозволяти або забороняти іншим особам використовувати об’єкт власності у комерційних цілях, перешкоджати незаконному використанню об’єкту ІВ. Якщо якесь з перерахованих прав було порушене, власник може звернутися до суду.
Коли обов’язково треба розподіляти права ІВ?
Існує ряд випадків, коли розподіл прав інтелектуальної власності є не просто юридичною формальністю, а необхідністю. Цю процедуру важливо провести, якщо використання об’єкту інтелектуальної власності неможливе без його попередньої реєстрації. З цією проблемою власник може зіштовхнутися під час:

● реєстрації об’єкту інтелектуальної власності на сайтах, онлайн-платформах PlayMarket, AppStore та інших;
● отримання сертифікату реєстрації торговельної марки для оформлення домену у зоні «.ua».

Дуже важливим моментом є реєстрація об’єкту інтелектуальної власності на надійну фізичну чи юридичну особу. Якщо учасники створення бізнесу виберуть «не ту» людину, це може призвести до того, що їм доведеться перереєструвати об’єкт ІВ, змінювати юридичну структуру компанії та/або її грошові потоки, й після цього викупати права на цю власність. Переоформлення документів у випадку привласнення власності, перерозподіл прав, перереєстрація об’єктів ІВ — усе це потребує часового ресурсу, що може негативно вплинути на поточні плани та діяльність фаундерів.

Також розподіляти права на інтелектуальну власність треба у випадку надходження інвестицій. Права на об’єкти ІВ, особливо у технологічній компанії, є основною цінністю для інвесторів. Потенційні судові тяготи з приводу володіння правами інтелектуальної власності — джерело потенційного ризику для інвестора. Цей ризик може стати причиною відмови в інвестиціях.

Причиною судового розгляду щодо питання володіння правами інтелектуальної власності може бути участь фаундера у процесі створення об’єкту. Згідно з законом, сумісна робота над проєктом (не на замовлення) дає право учасникам на колективне володіння правами ІВ, якщо між ними немає інших домовленостей. У процесі роботи над проєктом очікування фаундерів можуть не виправдатися і первинні домовини, якщо вони були, можуть бути підставлені під удар. У результаті може скластися, що учасник проєкту вже після виходу з нього заявить свої права на володіння інтелектуальною власністю.
Захист прав на інтелектуальну власність
Можливість захищати свої права на інтелектуальну власність — це ще одна причина для розподілення прав та фіксування їх юридично. Власник ІВ має право не тільки самостійно розпоряджатись своїми правами, а й зберігати їх недоторканими для інших осіб.
Одним з засобів захисту прав ІВ є судовий розгляд, результатом якого може стати заборона на використання прав інтелектуальної власності третіми особами й подальша компенсація збитків власнику об’єкту ІВ. Для тощо щоб виграти судовий процес, необхідно надати до суду:

● Документи, що підтверджують факт володіння правами на об’єкт інтелектуальної власності: реєстраційні документи (наявність цих документів дає значну перевагу та полегшує процес підтвердження); документи, що підтверджують домовини щодо розподілу прав на об’єкти ІВ; документи, що підтверджують участь конкретних осіб у створенні об’єктів ІВ.
● Аргументи у бік того, що ваші права були порушені.
Юридичні інструменти для розподілу прав інтелектуальної власності

Існує ціла низка інструментів, за допомогою яких можна розподілити права на інтелектуальну власність. Серед них:

1. Сертифікат реєстрації. Він підтверджує, що заявник володіє правами ІВ. Реєстрація на сайтах та онлайн-платформах за своєю юридичною силою має додатковий характер, вона підтверджує фактичне користування об’єктом інтелектуальної власності.

2. Устав та корпоративний договір. Уставом називається установчий документ юридичної особи, який закріплює структуру, права та обов’язки органів, що керують компанією. Корпоративний договір — угода, яка дозволяє деталізувати взаємовідносини, визначити сфери та силу впливу рішень власників на майбутнє компанії. Закріплення об’єктів інтелектуальної власності в уставі є особливо актуальним рішенням для об’єктів ІВ, права на які з’являються та захищаються з моменту його створення/використання без обов’язкової реєстрації (комп’ютерні програми, фірмові найменування тощо).

У корпоративному договорі власники юридичної особи можуть встановити додаткові правила та особливості використання об’єктів інтелектуальної власності. Такий документ дозволить фаундерам закріпити ефективний для їх бізнесу механізм використання об’єктів ІВ.

3. Договір створення об’єкту ІВ на замовлення. Це документ, який регулює відносини між автором об’єкту інтелектуальної власності та замовником. У такому договорі можна чітко зарегламентувати, кому будуть належати ті чи інші права на об’єкти ІВ, момент переходу цих прав, сфери використання об’єкту, обмеження щодо використання прав тощо.

4. Ліцензійний договір. Це угода, згідно з якою одна сторона дозволяє іншій стороні використовувати об’єкт права ІВ. Ліцензійний договір може містити в собі положення, що окреслюють процес створення об’єкту інтелектуальної власності на замовлення. Основною відмінністю ліцензійного договору є можливість укладати цей договір не тільки з автором об’єкту, а і з іншими особами. Такою особою може виступати дистриб’ютор.
Таким чином, ліцензійний договір — це найбільш гнучкий юридичний інструмент, за допомогою якого можна урегулювати розподіл прав інтелектуальної власності між фаундерами, які не входять у склад власників юридичної особи.
Підсумок

На етапі структуризації бізнесу фаундерам варто приділити увагу питанню розподілу прав на інтелектуальну власність. Ця процедура має важливе значення для ефективної роботи бізнесу та унеможливлення крадіжок та зловживань.

Фаундери — тобто автори проєкту — можуть розподіляти права на об’єкти ІВ будь-яким чином, обмежень у цьому плані немає. Але результати цієї процедури їм варто обов’язково закріпити документально.

Арсен Бучковський, менеджер з інновацій, партнер ILF
www.facebook.com/arsen.buchkovskyi

LinkedIn
Допустимые теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Допустимые теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Привет.
Я Артем — СМО в юридической компании ILF и стратег в креативном агентстве ОНИ.
Я с юристами провожу обучающий ивент для айтишников, креативщиков, стартаперов, изобретателей, писателей и всех, кто работает с интеллектуальной собственностью. Для нас просто маст хэв знать как ее правильно оформлять/передавать/покупать/продавать/...

26 марта в Харькове.
Вход свободный, только по регистрации:
ilf.space/it-hour

Это полезно.

как вы вообще собираетесь делить IP если они принадлежат компании? так же ж как и всё остальное прочее что вносится в актив компании уже как актив компании. конечно если у вас не corp а некий аналог товарищества тогда да но тогда и «вопрос разделения» никакой не стоит ну кроме прибыли ))

вам как говорится либо портки либо крестик

Статья как теоретический срез — пойдет, но не более. Использовать, как руководство к действию крайне не рекомендую, ибо не функционально, дорого и, в конечно счете — опасно.
Если вы разрабатываете IP продукт, он, как правило, динамичен. Вы не закрепите его в уставе при создании компании. Да и компанию вам регистрировать не нужно, просто нет смысла. Получать на нее деньги — не выгодно, в качестве защиты IP — в Украине просто смешно. Это лишние косты.
Если вы пилите проект для внешнего рынка (вы же дальновидный предприниматель и понимаете, что украинский рынок вам не интересен). Не создавайте в Украине ничего, договоритесь на берегу на кого регистрируете домен и торговую марку, если пилите сами — храните каждый свои исходники, если есть подрядчики права будут перетекать к тому, кто платит, кто заказчик. Имейте это ввиду, и в таком режиме живите до момента, когда продукт может генерировать инкам.
Как только это произошло — забывайте про Украину. Открывайте компанию в нужной локации, переводите туда права на продукт, распределяйте доли, подписывайте учредительное соглашение, открывайте счета, принимайте деньги. Деньги на жизнь в Украине заводите на свой ФОП.
Хоть не патриотично, но к сожалению пока так...

В вашем комменте есть доля правды но:
1) все за границу не выедут и не все хотят. Тем кто в Украине тоже нужно защищать свои ИП потому что и здесь есть продукты которые прибыльные.
2) если сразу не защитить свои ИП и пилять дальше с помощью сотрудников и субподрядчиков дожидаясь когда же вы сделаете очередной Фейсбук и вот этот момент пришел, вам предлагают 1 млрд инвестиций... Но вам их не дадут потому что инвестор проведет аудит и спросит а где передача ИП от ваших подрядчиков половина которых уже разбрелась по миру и никогда ничего уже не переподпишет с вами.
3) ИП от субподрядчика или сотрудника просто так по дефолту не перетекают.

1) я не предлагал выезжать из Украины (читайте про заводить деньги на жизнь в Укр через ФОП). Выносить бизнес — да. Если ваш рынок, в том числе Украина — писал про локальную ТМ и домен. Но вести бизнес в укр компанией по миру — это можно посоветовать только врагу, причем лютому.
2) Я не писал про фейсбук и миллиарды, а про очень приземленные и банальные вещи (и более 30 проектов) через, которые прошел на опыте. Я также не писал про то, что с подрядчиками не нужно заключать договоры о передаче IP (на мой взгляд — очевидные вещи), я писал, что для этого (аккумулирование IP прав) вам не нужна ТОВка. Аккумулируйте на себе, потом передадите в выбранную юрисдикцию. Если будет инвестор, — тем более удобней будет построить под него чистую корп структуру: он заведет деньги, а вы — IP.
3) Спасибо кэп ))), просто так не перетекают, нужно кастовать спец заклинания ))). Причем, если юрист пытается вам продать «правильный» договор подряда с 2-5 страничным пунктом о передаче прав интеллектуальной собственности, при этом он не понимает структуру вашего продукта — он не сможет описать в актах, что именно передается. Видел много проектов, кому продали такие «чудо договоры» с копипастой из джиры задач или описания контрактору. По итогу было много ПэДээФок и мало толку. Потому как понять, что именно передается, какую часть проекта составляет, какие функции выполняет — было невозможно ни мне ни инвестору.

Арсен

, задам вам дежурный вопрос как раз для таких случаев:
Партнеры сделали совместный бизнес на паях 50/50
Затем они решили разойтись
Вопрос — кому будет принадлежать доменное имя компании?

Зависимо как были оформлены партнерские отношения. Если это ОООшка, то тогда что значит разошлись — закрыли ООО или кто-то просто вышел из ООО? В любом случае смотрите устав. Но 99.999% уверен он стандартный потому что никто ведь о том чтобы сделать нормальный устав не думает. Смотрите корпоративный договор. Но 99.999% уверен его никто не подписывал по той же причине почему и устав никто под свои нужды не разрабатывал.
Если все так как всегда — это нигде не оговорено, то тогда в решения участников о закрытии или выходе из компании принимайте решение как с доменом быть.

будет как прописано в дорогове в пункте по разделению на случай расхода такого что «решили разойтись и стали дерибанить бизне-активы» не бывает )) точнее понятно как раз так и бывает но именно на эту тему тот самый совет «договариваться надо на берегу»

«разделение 50/50» вообще бессмысленно в случае выхода выход может быть только деньгами либо конечно на случай уже ликвидации компании как таковой

Правильне питання — на який половий орган це треба в Україні, де права навіть власності фізичної державою не захищені, де віджати можна все що завгодно, а без відкату не прийнято на посаду ЖОДНОГО судді — вгадайте як на ці відкати заробляють.

Тому допоки проект не вартий того, щоб захистити його в юридичній площині більш надійних держав — не варто взагалі ділити невбитого ведмедя та змиритися із сумісною власністю або навіть недокументованою. Практика підказує, що допоки проект не уходить в гарантовану прибутковість, інвесторів та фаундерів не те що жаба не давить, а частіше взагалі не примусиш брати активну участь в повсякденних питаннях. Щойно проходить ейфорія від старту, на більшості проектів взагалі тихо як на кладовищі.

PS. З тієї ж причини не варто брати шлюб в Україні — бо держава в сімейному праві не робить нічого корисного, а в разі розлучення — робить все можливе щоб пограбувати дітей через блокування майна та вимагання хабарів.

По відношенню до майнових прав Україна є окупантом. Власний бізнес Україна знищила та розпродала вщент. Тому, щойно ви стаєте юридичною особою де-юре, вважайте країну найлютішими ворогом. Та спробуйте зрозуміти, що більшість успішного бізнесу в Україні де-юре є офшорами.

Подписаться на комментарии