Страх говорити англійською: брак практики чи психологічна заблокованість?
Про це вже багато сказано: майже кожен висловився, але я теж хочу, тому що думаю, що знаю про що говорю.
Голос тремтить, на вустах дивна посмішка, руки щось жестикулюють незрозуміле, погляд розгублений, в голові прокручуються одні й ті самі автоматичні думки: від банальної «Що ти зараз несеш?» до «Такого ж слова взагалі немає» і «Я щойно, мабуть, відкрив нову граматичну структуру, тому що такого я раніше ні від кого ніколи не чув»? Почуття такі, ніби ви на сцені театру, який переповнений глядачами, але в якому вимкнене світло і лише єдиний надяскравий прожектор освітлює вас? А це всього-навсього відеодзвінок з іноземним партнером і треба говорити англійською? Знайома ситуація? Ми всі були в ній. Добре, не всі, але більшість з нас точно. Чому ми починаємо настільки хвилюватися, що в моменти розмови забуваємо все на світі? Головних причин є дві.
Перша причина — це, звичайно ж, ти сам. Темперамент, характер, природна сором’язливість та невпевненість. Логіка тут проста: якщо тобі страшно або складно розмовляти українською (або іншою мовою, яку ти вважаєш рідною), тобі буде складно спілкуватися і англійською (будь-якою іноземною мовою). Факт. Це психологічна проблема і тут без дідуся Фройда та його проповідників не обійтися, мабуть. Але я не психолог і ми сьогодні не про це.
Ми поговоримо про другу причину, до речі, більш розповсюджену. І причина ця — відсутність практики. Так, якщо ти щось не вмієш, то твоє несвідоме намагається м’яко натякнути, що не варто без підготовки йти у бій. І робить це цілком слушно. Ми завжди боїмося робити те, де ми ще себе не випробували. Так, тут все вирішує практика. Але де ж її нам взяти? Пам’ятаєте шкільні заняття з англійської? Для більшості ці уроки залишились травматичними спогадами про те, як треба вивчити текст, розповісти його і благополучно забути: система освіти була в нас примітивна, абсурдна і безжальна (ну, в цьому аспекті, принаймні).
«Ні... А я навіть і не думала, що так теж можна...»
Для багатьох склалося враження, що іноземна мова — це відірвана від реальності сфера, яка існує лише в процесі вивчення граматики, опрацюванні нових слів у чергових телефонних додатках та у маленьких відосиках на Youtube. Моя студентка — поважна викладачка одного з буковинських вишів готувалася до здачі іспиту на підтвердження рівня B2. Вона старанно і ретельно вивчала напам’ять граматичні правила, вчила тексти, використовувала різні додатки для вивчення мов, ну словом, робила все, що могла. Але коли вона вперше прийшла до мене на заняття, то ми наштовхнулися на її неможливість відповісти на елементарне запитання. Я сказав своїй майбутній студентці: «У Вас сотні іноземних студентів, Ви щоденно читаєте їм лекції і більшість з них розмовляє англійською. Скажіть, Ви з ними спілкуєтесь?» Вона була збита з пантелику і розгублено відповіла: «Ні... А я навіть і не думала, що так теж можна...»
Висновки очевидні. Використовуйте практику максимально і відкрийтеся для нових можливостей. Намагайтеся експериментувати з методиками, з підходами до вивчення мови, запитайте свого викладача про те, як можна краще практикуватися і повірте, що вам підкажуть один мільйон і сто десять перевірених, дієвих технік і практик мови. Не забувайте, що мова — це не лише граматика, тисячі слів та сотні конструкцій.
Мова — це не мертва сфера нашого життя: лише погляньте, англійська зараз всюди. Використовуйте кожну мить, щоб відкрити для себе нові можливості, особливо зараз, коли онлайн навчання стало таким доступним.
Cross barriers. Build bridges and connect with others
39 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів