Репутація українського ІТ. Пройти опитування Асоціації IT Ukraine
×Закрыть

Скільки заплатити дітям, щоб вони забули про гаджети?

Ми звичайна сім’я, яка живе в самісінькому центрі Всесвіту. А точніше, в Україні, в Києві навколо наших малюків. Четверо — це не так вже і багато).

Проте коли нас двоє, а діток більше, то це ще те питання кожному приділити достатньо уваги. Двоє діток — кожен з батьків приділяє увагу кожному. Коли вже троє, то приділити персональну увагу одночасно кожному математично неможливо.

Зараз такий час, що брак часу з батьками діти з легкістю замінюють на гаджети. А заодно гаджети — заміна уроків, друзів та ще куча інших справ.

І це підштовхнуло придумати що з цим робити

Ідея з’явилась ніби сама собою літом, саме перед народженням найменшого, четвертого (сина). Зробив добру справу — ось тобі часовий бонус, який можна витратити на гаджет/мультик.

Пропорцію підібрав так, щоб за день було майже неможливо більше 2 годин заробити.

Наприклад, час прогулянки на вулиці / читання книжки / катання на велосипеді слід поділити на 3. Одна година читання книжки дає 20 хвилин бонусів.

Список добрих справ з бонусами вийшов наступний:

З настанням вересня 2019 навчального року розпочали експеримент.

Дано:
Табличка корисних справ.
Дошка для запису в доступному місці.
Діти — четверо (9, 6, 3 повних років та 1 місяць). Безпосередньо приймали участь лише троє, хоча наймолодший вніс свій вагомий вклад.
Рішучість батьків.
Добра воля дітей.

Наша дошка

Коротко — результати вразили вже в перші місяці.

Баги:
1) не стерти хвилини;
2) поставити будильник на інший час;
3) підібрати/піддивитись татів пароль на екранний час;
4)пробити на жалість тата/маму.

Фіксили баги наступним чином:
1) строгий випадок: зменшення часу, який можна витратити в день (ліміт на гаджеті);
1) лагідний метод: Х днів карантину на гаджеті, де кількість днів встановлює дитина сама.

Артефакти:
1) корисні звички привились самі собою — позитивне підкріплення працює;
2) швидке засвоєння курсів;
3) краще розуміння дітей;
4)відсутність залежності — дитина може тиждень не грати тому, що не хочеться.

Так, старший син (10 років) за період експерименту:
1) пройшов весь logiclike (річний курс логічної математики) за два місяці;
2) пройшов курс швидко читання — швидкість читання збільшив в три рази;
3) за літо пройшов з 4 по 7 курс британської англійської в memrise.

І приємний бонус — значно більше вільного часу батькам для себе.

Експеримент перейшов в розряд практики і триває вже 1 рік і 2 місяці.

Більш повний опис з кращою розміткою тут cutt.ly/LgSo4Iy

LinkedIn

Лучшие комментарии пропустить

Спасибо богам, что у меня родители не были программистами.
Имхо, это жесть, там снизу еще предлагают проверять историю ребёнка.

Чим більше дитина буде спілкуватися з однолітками, тим більше вона буде розуміти, що робить щось не те. Вплив оточення дуже сильний. Якщо це не ситуація «Джеймс Патрік ІІІ» та домашня освіта, то усі корисні справи почнуть поступово зменшувати своє значення в очах дитини.

Від гаджетів зараз нікуди не дінешся. Головне, що ми можемо зробити — це вкласти в голову дитині систему цінностей. На власному прикладі. Якщо татко буде сидіти перед монітором 16 годин, а дитина — мести підлогу та гуляти з собаком, нічого доброго з цього не буде.
Якщо у дитини нормальна психика, вона в 16 років зрозуміє, що до чого. І наше головне завдання — потурбуватися про здорову психіку. Та частіше обговорювати те, шо дитина виносить з інтернету.

В 7-9 лет оно, наверное, легко, родители еще авторитет. Любопытно, как эта штука будет работать на подростках. Это ж какой зашквар — в 14-15 лет признаться друзьям, что не смог посмотреть новую серию какой-то модной тинейджерской херни из-за того, что мама выдает гаджет по часам.

Папа, судя по всему, сидит в мониторе минимум по 10 часов в день и запрещает это детям.
Очень похоже на алкаша-родителя, который, будучи пьяным, долго и нудно рассказывает ребенку, что водка это зло.
А потом у таких родителей возникает вопрос — а чего это дети его мнение максимум выслушают, но никогда не принимают во внимание? Может потому, что такой родитель — обычный лицемер?

Якось дуже складно і багато розрахунків. У нас простіше: є обов’язкові речі, які мають бути зроблені в першу чергу (гігієна, уроки, прибирання столу, іграшок, додаткова література). Доки не зроблені — ніяких девайсів. Зроблені — ну, сиди собі. Моїм батькам теж колись не подобалось, що я «сиджу день і ніч в цьому своєму комп’ютері», але то ж стало моєю професією. Так навіщо забороняти сьогоднішнім дітям те, що завтра може стати їх професією?

Допустимые теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Допустимые теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Відвезіть в гори, відберіть гаджети, залиште на 2-3 місяці.

Главное успеть убежать, пока на шашлык не пустили.

В кожного додіка своя методіка ©

О спорности перенесения работы за пределы офиса писать не хочу, но убили восторженные отзывы о количестве детей. С каких пор это стало особым достижением? Чем вообще наличие/отсутствие/количество детей характеризуют человека? Тем более из ит сферы, в которой среднее ЗП больше чем у многих в стране за год?

А чому просто не заслати дитину на якусь собі секцію, скажімо: футбол чи бейсбол чи художню гімнастику т.і. зараз багато є таких. Як якісь правила з таблицями замінять дітям друзів ? Так коли гаджетів не було і грошей на секції теж — ми собі лазили по вулицях, коли був м’ячь і нас не ганяли — грали в футбол. Палили вогнища і плавили свинець, дюбілем із сирниками — а також карбідом із водою робили перотехнічні ефекти, потім китайськими петардами лякали прохожих і кіоскеров. Потім з’явились «ігровухи» — але і туди теж ходили з друзями на якийсь проміжок часу коли на це були гроші. Там же знайшла ідея зробити свою гру — і понесло.

Подзравляю, вы растите заядлых геймеров-ноулайферов. С получением независимости от родителей спадут и ограничения, и дети обязательно «уйдут в отрыв».

у меня есть знакомая режисёрка, подскажу ей сюжет для артхаусной интерактивной драмы.

«IT» (оцените игру слов, господа!)

на входе висит QR код и по нему качается примитивная аппка. типа, интерактивный сеанс же. хипстоватые, милые волонтёры-тинейджеры поясняют, что без неё будет не то пальто.

начинается как классика треш-кино — безумный отец изолирует/зомбирует семью в мире скрама, спринтов и стори поинтов. весь треш прилагается (насилие, затемненная камера, непрямые ракурсы, отсутствие музыки, но тревожные шумы, можно длинные планы, но важно не превратить это в Тарковского для тех у кого ментальный недо£б)

у зрителя уже в руках примитивная приложуха, чтобы оценивать поступки персонажей в рельном времени — например, кто-то в семье тихо сопротивляется, кто-то сломался, кто-то бунтует. зритель реагирует и ставит оценку каждому несчастному персонажу этой еб£ной достоевщины.

понемногу потом зритель понимает, что он сам участвует в спринте. сын говорит как бы случайно «а вдруг за нами десятки QA смотрят и у них тоже спринт?»

в какой-то момент у каждого выхода из кинотеатра появляются люди в масках Стива Джобса. фильм прерывается, эти люди не выпускают тех, у кого низкая проактивность (редко ставили оценки), токсичных (низкие оценки персонажам) или нестабильных (могут на +500 прыгнуть на следующую галру) или вообще не сосканировал QR код (это самые враги).

экран проектора становится белым и злобный голос начинает вещать про спринты, коммунизм и вот это вот всё.

людей делят на группы: лояльных и проактивных и козлов. и тем и другим приходят пуш-уведомления типа, ты х£евый зритель потому то потому то (см. выше). людей просят разойтись налево и направо по вышеописанным классическим категориям — диалектика жизни!

входят хмурые люди с дубинками и электрошокерами в респираторах FFP3.

и тут сеанс заканчивается троллфейсом на весь экран и людей выпускают.

на выходе волонтеры проводят опрос:
«ну что, сынку, вошёл в айти?»

Нічого поганого в гаджетах нема, якщо їх використовують для розвитку, а не для вбивання часу. Єдина проблема — негативний вплив на очі, багато дітей 7-12 років з порушеннями зору.

Любая книга, если это не учебник используется для убивания времени и также плохо влияет на зрение.

От от. Краще читати веселе айті. Там очі не пересихатимуть!

тока чтение книги стрит в голове связи и образы, а гаджет показывает эти самые образы и больше ориентирован на показывание чем на построение.

Зате тренується моторика, реакція. Думаю плюсів можна накопати. Ну і власне, вміння користуватися гаджетами це маст в сучасності, і звикання до різних інтерфейсів, створення інтуіції куди клацати для отримання бажаного.

Прости хоспади, но ты видел те мобильные игры? Да и не мобильные. В них без фантазии и образов в голове играть нельзя. А те, что можно играть без образов — нужно в голове придумывать какую-нибудь бэкграунд стори, иначе никак.

А по мне Скайрим в этом плане очень неплох. Ходи себе, броди, иногда убивай кого, пейзажи рассматривай. Нарисовано красиво там всё. Но может скоро таки сподобятся выпустить новую версию с еще большими текстурами и полигонами, как раз под какую 4080Ti.

Психічне здоров’я потребує розваг(вбивання часу). Питання в балансі.

А что за штрафы за нарушение правил?

Кстати вот еще метод по отлучению от гаджетов
Во дворах дети теперь играют в ОМОН. Узнали мнение психолога
Читайте на Ребёнок BY: rebenok.by/...​ut.by#ua:news_rebenokby~1

У нас играли в войну и бегали с палками, потому что на пластиковое оружие не было денег.

Из странных игр:

Играли в продажу наклеек и сбор налогов, собирали дань — если кто не платил, переворачивали «прилавок», а потом дрались.

Мальчик Илюша с девочками играл в эксгибициониста и девочек: он прятался с кустах и показывал писюн, а девочки — пищали и разбегались. Сейчас он релоцировался с помощью пятидесятников.

Во что играют дети сейчас — не знаю, но далеко не всегда с телефонами в руках, чаще играют в обычные игры.

Блин, почитал тут вас всех и офигел. Такое впечатление, что тут не 25-летние в массе своей, а 70-летние.

А може це дядя Вітя в душі ще молодий?!

Я никак не накладавыю ограничения на пользование техникой, правил два — не сидеть больше 45-60 минут подряд, и выполнить норму, которая задаётся фитнес-треккером. Поиграл 45-60 минут — 15-20 минут разминки — мелкому очень нравится just dance на xbox1 и ps4 на тех же приставках. Например, в школе у них очень много outdoor activities — обычно каждый день он перевыполняет норму на 30-40%, на выходные велосипед, прогулки в парке. Был период — залипал в roblox, в начале происил денег на робаксы — вот тут пришлось урезать — даю только 10$ в неделю — я дальше пусть сам выбирает Free-to-play, собирает на что-то или пусть зарабатывает себе сам. Через где-то 4-5 месяцев мне на почту начали приходить отчёты, мол сын заработал 10К робаксов, в какой-то месяц 5К. Я вначале не понял откуда, и за что — он создал пару интересных игровых миров, простеньких, но с идеей и народ реально туда повалил играть, я тогда не знал что это можно монетизировать. Для такого скачка self-esteem я даже не представляю что можно сделать и как долго и упорно работать, а тут мелкий сделал всё сам. В школе (2 класс) их учат программировать на ozobots: www.youtube.com/watch?v=zm_H8HXWFZ4 . Причём он конкентрируется не просто на каких-то задачах, а пытается сделать с ними то, для чего они толком не предназначены, например делает треки на уклонах, чтобы они дрифтили, но продолжали работать. Потом наступают периоды — он вообще техникой не пользуется, айпад лежит на полке уже месяца 2 — вчера с него пыль сдувал, рисует, лего, читает, просит купить книжки, о которых я даже не слышал, например вот вчерашний запрос: www.amazon.ca/...​fix=Odd 1s,aps,159&sr=8-1

Я почти на 100% уверен, что если бы я ограничивал гаджеты и приставки, то он только бы больше в них залипал. А так относительная свобода даёт ему больше выбора чем заниматься.

www.youtube.com/watch?v=zm_H8HXWFZ4

прикольная штука. еще интересней что это заходит во втором классе

Это школьная программа :)

Дітей в гаджетах однозначно потрібно обмежувати, але не повністю забороняти...

З урахуванням того, що в дітей до 13 чи може і 14ти років встановлено на гаджетах, то це однозначно отупіння, тому ідея з винагородами у вигляді хвилин з гаджетом виглядає досить логічною.

У мене часто за провину лишаються гаджета взагалі на день (правда в мене 4 і 7 років)

А діти які весь день проводять з гаджетами якраз і виростуть асоціальними, в результаті якщо такі на двір виходять то ні з ким і не спілкуються окрім телефону

Спостерігаю картину у нашому дворі:
Приходить один хлопчик звати свого друга на двір гуляти. Той виходить. Ідуть обоє на лавочку, достають свої смартфони і тупо кожен в свому смартфоні шпілять ігри.

Чисто на мою думку діти, які мають безмежний доступ до гаджетів просто байдужі батькам, бо батькам подобається коли їх не чіпають а там хай роблять що хочуть.

І хватить порівнювати з тим що в нас в дитинстві було... В нас зовсім інший час був. Чи може з усіх хто мав необмежений доступ до Сюбор чи Денді виросли супер круті майже Ілони Маски?

В нашій сім’ї комп появився в моєму 7му класі, так поки я не прочитав книжку як ним користуватися мене до компа не підпускали. В ігри обмежували, хоча комп із 3д тягнув максимум квейк 2, хоча ігри типу сапера ніхто не обмежував, тобто ті, де потрібно було думати.
Потім в моєму 10му класі брат показав свою написану примітивну програмку на делфі, мені ж стало цікаво і з цієї сторони, що можна щось і створювати...
Так я почав вчити корел дро, автокад , офіс, візіо, в універі практично спробував програмувати з паскалем, багато нових прикладних програм, потім почув про c# і тепер виріс ким виріс

В нашому дитинстві було простіше, бо всі знали, що якщо погано вчитимешся то нікуди не поступиш, а нікуди не поступиш, будеш в колгоспі трактористом, гній розкидати, дояркою і так далі, і це працювало. А не будеш по дому допомагати з господарством і побутом, то й ще рукожопом, нічого не вмітимеш і такі хлопці ніяким дівкам не потрібні будуть.
З сучасним дітьми, мені так відчуваються, що коли сучасне покоління виросте, то у всіх будуть великі голови, але руки з дупи, тому рукасті люди будуть на вагу золота. Навіть і зараз з цим уже проблеми спостерігаються... Бо всі хочуть бути ітшником...

Тому короткий висновок — виховуйте дітей так, як вважаєте за потрібне і менше слухайте порад вумних і психологів.

і менше слухайте порад вумних

ну вот таких бы советов да, я бы избегал. А вот психологов я бы начинал слушать. И чем раньше тем лучше.

погано вчитимешся то нікуди не поступиш, а нікуди не поступиш, будеш в колгоспі трактористом, гній розкидати, дояркою і так далі, і це працювало.

конечно работало, потом выросли дети с тревожными расстройствами и невротическими расстройствами которые не знают чего хоят в жизни и живут просто по накатанной из чувства долга. Потому что папа в детсве сказал что если я не буду хорошо учится то стану бомжом.

«Дитино, без оцінки 12 ти ніхто!» © Мій домашній мотиватор.

А если 11 — то что, опозорил весь род?

Ну вот есть такие родители, да. Если у ребенка все 5ки но одна 4ка, они вместо того чтобы похвалить его будут сосредотачивать внимание на 4ке. Потом из таких детей вырастают недовольные жизнью перфекционисты которые могут мыслить только абсолютными категориями (все или ничего) или прокрастинировать (если не получится сделать «идеально» то зачем вообще что-то делать)

У меня родители не такие, но другие моменты были.
За тройки не ругались, просто пугали хреновыми перспективами, что буду работать на стройке или делать ремонты.

Ну и потом — если учебное заведение, то в самый элитный лицей с олимпиадниками (на деле — отвратительный серпентарий) и потом в КПИ чтобы пробовал только на элитный факультет, то есть на ИПСА (где по факту у студентов оказалось скорее ЧСВ, чем реальная компетентность), а факультеты попроще — это «фи», несолидно, где-то на уровне бурсы.

Да, кстати, про ремонт — с женой доделывали ремонт сами, просто потому, что с рабочими сплошное разочарование было.

За тройки не ругались, просто пугали хреновыми перспективами, что буду работать на стройке или делать ремонты.

Можно просто сказать, ты как хочешь, но военком вон недалеко. Но в армии кормят даже.

Хм, цікаво — в армію потрапити краще в 18, чи в 24 після ВО.

После ВО с большой вероятностью офицером пойдешь. А это поприятнее будет, чем рядовым, да и повзрослее уже будешь.

Ага, после ВО рядовым будешь, как и 18-летние.

Судячи із психології людини, то якщо ви знаходитеся в якісь групі дуже довго, то вся група по розвитку з часом буде рівнятися на наймолодшого...

в будь якому процесі повинна бути мотивація, немає мотивації, немає результату! і це працює скрізь і протягом всього життя і це є базою для психології.
@Ievgen Safronenko — от яка у вас мотивація працювати розробником? невже ви нічого більше не вмієте? А що мотивувало вас поїхати працювати закордон? Мабуть же є якась мотивація, чи ви просто за віяннями пішли, бо так модно?

Якщо вам просто толочать одне і теж, що потрібно вчитися добре, а для чого не пояснюють то одне, і буде як ви написали... розлади і життя по накатаній і всяке таке...
А інше діло, коли тобі розповідають для чого це все і приводять вибір, якщо робитимеш ось так — буде ось так, а якщо ось так так, то в резльтаті буде ось так... а ще сильніше це діятиме, коли дитина обидва варіанти на собі відчує (ну, для прикладу, в дитинстві в нас городів було багато, тому я знав, що таке праця на городі, свійські тварини, будівництво і т.д.)
І в результаті ти сам даєш дитині вибір яким шляхом піти і це краще спрацює, тому що це буде освідомлений вибір зроблений дитиною

Психолог психологу рознь. Хтось читав одну книжку, хтось іншу, скільки психологів — стільки і думок.
Якщо ви виросли і вважаєте себе нормальним без психолога, при тому від вас люди не відвертаються, то такими ж і виховаєте своїх дітей ( якщо будете виховувати, а не водити до психолога).

А взагалі, до кожної людини (звісно і дитини) свій підхід, для когось працює одне, для когось інше... І кому як не батькам знати, або вміти знайти той підхід до дитини...
Але ж ні, треба більше, приплітати чужу тьотю або дядю з їх порадами/настановами до людини (дитини), яку він вперше бачить у житті і ставить під одну планку з іншими і кидається вумними цитатами з прочитаної книжки, яку і ви з легкістю можете прочитати...

А коли дитина починає контактувати з соціумом, то як то кажуть, з ким поведеться, того і набереться

До психолога варто звертатися вже коли ви замічаєте що щось починає йти не так і ваші підходи не працюють... і от тут чим раніше, тим краще, бо в психіатрії ви точно так просто прочитавши кілька книжок не розберетеся...

В нашому дитинстві було простіше, бо всі знали, що якщо погано вчитимешся то нікуди не поступиш, а нікуди не поступиш, будеш в колгоспі трактористом, гній розкидати, дояркою і так далі, і це працювало.

А откуда у вас вообще брались трактористы и доярки, если «все знали», что так не нужно и «это работало»?

ну так это вот те самые неудачники по жизни.

Ви як вчора народились. До певного часу селяни в совдепії були кріпаками без паспорта, тож діти колгоспних доярок ставали доярками. Варіянти видертися траплялись, але не всім підходило і не всім вдавалося. Наприклад, можна було поїхати в Казахстан підіймати цілину і для цього отримати паспорт, а потім «забути» його здати.

А вы как сегодня. Я не об истории села спрашивал, а указывал на то, что просто знать, как нужно поступать, крайне недостаточно для того, чтобы поступать так как нужно.

а де двійочниики в школах бралися і беруться до сих пір?

Експерименти британських вчених, які зараз вважаються неприпустимими, свого часу показали, що як відібрати в один клас самих відмінників, а в інший двієчників то через якийсь час в кожному класі знову діляться на відмінників та двієчників.

У нас, як у вида, є такі соціальні ролі і після того як колектив пристосується одне до одного кожне займає певну позицію.

Той самий ефект вже давно спостерігають в спільнотах анонімних алкоголіків в США — як тільки групі починає не вистачати про кого піклуватися і витягувати з ями так деякі члени групи починають знову бухати виконуючи роль тих кого треба рятувати. Книга на цю тему — uk.wikipedia.org/...​у_які_грають_люди_(книга.

Це якась байка. В купі шкіл відбирали мат-класи, а в універах перші групи й ніхто в класі відмінників двієчником не ставав, а в класі двієчників стати відмінником не можливо було апріорі: ти чьо а***л думаєш самий умний, ліцо папрощіє і т. п.

Це якась байка.

Можливо. Пробував знайти де читав про цей експеримент і не зміг. Тому будемо вважати про школу байкою.

А от про АА в тій книзі написано, що я її вище навів.

Когда в детстве мне показалось, что мама меня беззастенчиво эксплуатирует я тоже ввел подобную систему расчетов. И стал богачом среди детей!

Кто-то явно хочет попасть в дом престарелых на старости лет

А попадет на дачу бульбу растить и водку бухать на те деньги, что дети дадут и не больше, чтобы не бузил.

В Піндосії в багатих сім’ях обмежують час для гаджетів, в той час, як бідняки безвилазно в них сидять.

не уверен что стоит на них равняться, к тому же что наши нищие имеют общего с богатыми американцами?

В Піндосії в багатих сім’ях обмежують час для гаджетів

Думаю, там такої проблеми немає.

У мажорної дитини є вибір, якого немає у бідної — поганяти у стрілялки на компі або полетіти на справжньому вертольоті на справжній полігон їздити/стріляти з останнього слова техніки, бавитись найтехнологічнішими симуляторами в світі і таке інше. Поняття «гаджети» у мажорних дітей значно ширше та якісніше.

Так, 5 річна дитина буде літати стріляти і бамбіть.

Ну твоя звісно не буде) Ти наче не розумієш суть коменту. Чи може тобі пояснити значення слова «симулятор»?

Картина маслом: «Профдеформация, как она есть»...

Один ребёнок — стартап
Два ребенка — хедж фонд
Три ребенка — галера

Чем раньше начнёшь монетизировать детёнышей, тем больше профита!

З 12 років на галеру! Нафіг школу! Курси наше все!

в 12 поздно. надо ломать психику гадёныша до 10 лет. читайте Фрейда!

да и вообще к 14-ти годам — выгорание и суицид.
а то как-то мало 2 года утилизации.

З 12 років на галеру!

— Почему вы выбрали нашу компанию?
= Мне по пути со школы.

Судячи з коментарів тут більшість — багатодінті доктори психологічних наук. Чим я гірший.
Я думаю основне питання, скільки дітям років. Бо якшо менше 3, або наприклад більше 15, то виглядає дивно.

Як на мене добре те що:
— Є система, і діти чітко розуміють, що треба робити
— Кажуть Рокфеллер робив подібно, але платив гроші дітям (вийшло ніби не погано).
Але з іншого боку:
— Я колись переглядав дослідження на тему винагород. Там різді думки, але я поділяю ту що дітей (особливо малих) не варто винагороджувати за роботу. Дехто каже що навіть хвалити не варто, бо діти мають вчитися виконувати свої обовязки з власних переконань, а не через зовнішній вплив. Яскравий приклад такого — заучки, які часто просто борються за оцінку але не розуміють і не можуть потім використати ці знання, на відміну від людей, які вчать щось цілеспрямовано. Але прикладів наслідку такого підходу можна навести багато.
— Я б зараз показував дітям настільки пізно наскільки можливо. А якщо вже показали то лімітував би до невеликого фіксованого проміжку в день і старався пояснити що їх чекає якшо вони будуть тикати в них цілодобово. Тому що в 18 років Ваші малювання на дошці для них нічого не будуть означати.

бо діти мають вчитися виконувати свої обовязки з власних переконань, а не через зовнішній вплив

Так вот откуда на весёлом столько жалоб «Я работал пол года но мне заплатили 0»

На самом деле если прочитать список дел, за которые даются бонусы, то ничего необычного не видно. Т.е. это все те дела, которые родители и без того приучают детей делать, часто в обязательном порядке. И с самого раннего возраста детям стараются ввести некий скедул, банально приучают к ритмике и при этом становится самим легче дела планировать.
Т.е. родители в целом так и делают, за исключением вот этой дурацкой бонусной системы, которая подчеркивает неествественность этих дел и как бы намекает «ты убираешь игрушки, да-да это неприятно, но у тебя бонус копится». С психологической точки зрения не могу сказать, хорошо ли это, главное у автора работает.
Долбанутость автора начинается с того момента, когда эти традиционные распорядки он оформляет спринтами, багами, бэклогами и т.д.

Знаете, что бывает по весне, помимо авитаминоза?

Когда последние кучи снега пересыхают, и город вместо мокрого становится пыльным, а собачьи депозиты оттаивают из-под снега, в трекере все еще красуется поросший мхом Sprint 6.

Автор, вы хоть спринты вовремя закрываете?
Так как тимлид сам должен служить хорошим примером.

ну чтож
это успех
https://******.it/2020/11/06/nerds-family/

Доречі, я ще думаю — де ж я читала вступ до цього всього підходу... А точно, на «італійському айті».

Дядя, вы тяжело больны. Скрамом, и прочим шлаком. Вам несколько советов:
1) Оставляйте скрам и процессы разработки на работе, не привносите это в семью.
2) Лучше просто не покупайте детям гаджетов.
3) Не мучайте детей курсами логического программирования, лучще отдайте в спортивную секцию.
4) В детском возрасте мне кажется стоит делать упор на развитие психического и физического здоровья, а не на баги.
5) Запишитесь сами к психологу или психотерапевту, у вас явный сдвиг по фазе.

В детском возрасте мне кажется стоит делать упор на развитие психического и физического здоровья, а не на баги.

нужно всю жизнь делать упор на развитии в этих направлениях. или сойдёшь с ума и/или станешь толстяком

Папа, судя по всему, сидит в мониторе минимум по 10 часов в день и запрещает это детям.
Очень похоже на алкаша-родителя, который, будучи пьяным, долго и нудно рассказывает ребенку, что водка это зло.
А потом у таких родителей возникает вопрос — а чего это дети его мнение максимум выслушают, но никогда не принимают во внимание? Может потому, что такой родитель — обычный лицемер?

Ну так тато в основному працює. От би мені в дининстві батьки забороняли на городі рачки копирсатися.

Тоже самое и про водку можно сказать — папа пьет, потому что жизнь тяжелая, после работы уставший. Но ты не пей, т.к. водка зло.
От этого папа не перестает быть лицемером.

А надо бы понимать жопу раз в час и делать зарядку

От этого заработок сильно падает

Точно. Жопу надо понимать.
Щоб із вами вона не трапилась.

похоже на алкаша-родителя, который, будучи пьяным, долго и нудно рассказывает ребенку, что водка это зло.

Тру алкаши всегда рассказывают насколько водка это добро.

И ни слова про скрам? Как же так... Видимо автор ещё не очень опытный ойтишнег. Ведь всем известно, что со скрамом жена становится красивее, детки умнее, а собака начинает выгуливать сама себя. А вообще, дорогой автор, сделай такую доску для себя и штрафуй себя с женой за каждой принесенное словцо с работы #багиартефакты

1. Натисніть кнопку завести дитину.
2. Якщо гнучкий графік = true, вечір contains 2-3 години для дитини, натисніть кнопку завести ще одну дитину.
3. Повторіть крок 2 декілька разів за бажанням.
4. Підніміть свою сплющену від сидіння за компом пяту точку і поїдьте на вихідні з дитиною на природу if карантинна ситуація = несприятлива, else поїдьте в Діно парк, покататися на лижах, в парк розваг if карантинна ситуація = сприятлива. Виходьте з дітьми пограти в футбол, баскетбол, на качельки, покататися на самокаті, велосипеді.
5. Якщо не виходить зробити зазначене вище, не заводьте дітей, заводьте тамагочі або грайте в Sim City.

Андрій, Аня, Петрик — аж не звично таке бачити. А то все Софії, Еріки, Платони і т.і. =)

Вот, кстати, да. Димы, Кати и Саши куда-то делись, зато теперь во дворе Эсмира догоняет Дамиана, а их пытается отдубасить палкой Елизар.

Помню одна маманя окликнула сына: СВЕТОЗАВР!
Я: *в тотальном а.уе смотрю на эту безумную семью*
Потом маманя повторила клич и я расслышал, что это Святозар — ну в принципе остался в не намного меньшем а.уе)

А я когда слышу, как орут МИЛАНА, задаюсь вопросом: «Почему не Астана?»

Бульбозавр.
Або — слон-бульбоїд.

Вот даже прикольно. В развитых странах уже всем пофиг на имена. Народа там много разного со всего мира и имен тоже.
Но, жителей постсовка всегда волнует что-то не стандартное у другого и волнует в негативном плане. И не надоест же никак. Почему все должны ходить строем, называть всех привычно и подобное?

Просто, когда я трезвый, а пишу нежнее по отношению к вам тут. Когда бухой или в плохом настроении грубее.

Це не ходити строєм, часто батьки просто самостверджуються за рахунок імен дітей. Нещо давно булац ікава стаття на укрправді — ім’я мовинно бути зручним для дитини, батьки повинні поливитися насуільки гарно воно має скорочену форму, чи не буде воно в майбутньому джерелом дражнилок в дитячому колективі...

Вот, кстати, да. Димы, Кати и Саши куда-то делись, зато теперь во дворе Эсмира догоняет Дамиана, а их пытается отдубасить палкой Елизар.
Помню одна маманя окликнула сына: СВЕТОЗАВР!
чи не буде воно в майбутньому джерелом дражнилок в дитячому колективі...

Просто следует начать осознавать, что не в 5 веке живете уже. А дети копируют поведение взрослых (на своем уровне понимания).

Можно назвать ребёнка Семен.
А потом он захочет получить загранпаспорт и поедет на собеседование в лидеры рынка сдавать экзамен по динамическому программированию.

чи не буде воно в майбутньому джерелом дражнилок в дитячому колективі...

Будет, еще на пограничном контроле, дразнить будет пограничник по имени Rahul.

Это ты на Сигала сейчас наезжаешь.

, батьки повинні поливитися насуільки гарно воно має скорочену форму, чи не буде воно в майбутньому джерелом дражнилок в дитячому колективі...

діти в цьому плані настільки винахідливі, що жодне ім’я/прізвище не врятує, домахатись і вивернути можна практично будь-яке

Це точно, треба більше дивитись чи нормально воно звучить разом із прізвищем та по батькові.

«Я хочу помєнять імя. Мєня зовут Іван Говно. Я хочу бить Едуардом»

де ви побачили негативний план?

Значит ошибся и это был позитивный план.

Напевне, весь світ у тебе стискається до Оклахоми. Йди розкажи саудитам нехай назвуть дитину Давидом, чи Марічкою. Чи може японцям, нехай назвуть сина Томасом.
Постсовок, якраз поводить себе як дикий гомінід із джунглів — навколо мене купа різного роду новомодних імен, що ріжуть українське вухо. Що по ящику (вибачте, по тіктоку) почув, те й копіює. Он вище, їх навіть коробить від чисто слов’янських імен.

українське вухо

это от авторов «русскоязычной челюсти»?

Це від Михайла Шелехова.

Потому что славянский имена часто неблагозвучны. Мне тоже имена Даниель, Елизавета, Артур больше нравятся чем Коля Вася Маша.

Коля, Вася, Маша не слов’янські імена. Милозвучність імен це лише звичка. Які імена люди чують з самого дитинства, ті їм і здаються нормальними.

Вот ничего подобного. Вокруг меня с детства были Саши, Коли, Пети, Маши и мне эти имена в печенках сидят. Нравятся имена более западные, более сложные. Например, Деонтей, Эвандер хотя бы. Из женских имен — Патриция, Елизавета, Элеонора.

Ага, Македонський носив слов’янське ім’я. А в сучасному Лондоні популярні такі англійські імена як Мухамед.

Ага, Македонський носив слов’янське ім’я.

Грецьке. Слов’яни пізніше запозичили. :)

Це сарказм був, очевидно же. :)

Мне тоже имена Даниель, Елизавета, Артур больше нравятся чем Коля Вася Маша.
Вокруг меня с детства были Саши, Коли, Пети, Маши и мне эти имена в печенках сидят. Нравятся имена более западные, более сложные. Например, Деонтей, Эвандер хотя бы. Из женских имен — Патриция, Елизавета, Элеонора.

Ну, якщо порівнювати повне офіційне ім’я з зменшено-розмовною формою, то ясне діло, що порівняння буде не на користь останнього. Якщо навколо раніше були такі варіанти, то і з «более западными» будуть Деон, Еван, Патті/Пат, Ліза, Елен/Нора і т.д., а не повні. То саме щодо порівняння «больше нравятся»

Не, совсем не словянские, ну вот полностью.

Сейчас все с этим ок, дети встречают в онлайн-играх разные «вторые» имена, иногда slava_ch, иногда OokInYourDooker, или даже Happyrestodruid

Смешно не имя, а произношение его родителями, часто — какой-то молодящейся губастой теткой с признаками разных возрастов на лице и теле, которая по-москальски цедит гласные, и получается вроде «Мирмидон! Мирмидоооончик!», ребёнок отвлекается от игр на площадке и поворачивается к окну, а оттуда вторая серия: " Там на кухне сосисочки стынут"

Дык в совке вроде бы тоже культивировалась «дружба народов» (я живое доказательство — продукт совместных усилий украинки и дагестанца). Правда это разнообразие ограничивалось в основном народами СНГ, но и у них нет недостатка в экзотичности имен. У хачей в глухих селениях, например, нередко встречаются люди с именами Байрон, Пушкин, Ленин — и это ни разу не шутка.

Я привык к тому, что мое имя достаточно редкое (было). За все детство помню только однажды встретил тезку в вагоне поезда — дык это было прям целое событие, мы оба были настолько в шоке, что даже обменялись игрушками в память об этом.

А сейчас что-то развелось этих Тимуров, до сих пор не могу привыкнуть не оборачиваться на улице, очень непривычно слышать свое некогда редкое имя так часто.

Ну про совок только не мне сказки рассказывай. Совок определял:
чечен, даг, лезгин — зверь
средняя язаи — чурки
руссссские — люди

Хз, я при совке пешком под стул ходил)
Лезгины входят в подмножество «даги», четвертая по численности народность в Дагестане (я знаю, что тебе пох, но все же).

Зато я в курсе.
В совке была единственная привилегированная национальность — рузззссские, остальные этот типа обезьян, такие недолюди.
Но да, чтобы недолюди не вымерли эти рузззссские должны были в чем-то ограничить себя, чтобы недолюди не вымерли полностью.

Фух, ну слава богу, шо я не москаль)

Я тебе просто написал о национальной политике в СССР.

Ти вже вдруге в цій темі якісь фантазії про Совок розказуєш. Достатньо глянути на радянський кінематограф, щоб зрозуміти, що ніякого культу руских там не було. Я вже не кажу про купу нерусских генсеків.

Дійсно дивнувато, враховуючи що головний совковий вождь був чурка.

Дивно від тебе слово «чурка» чути. :)

Ти не перший, хто так каже)
Ну це ж за класифікацією, що Вітя навів вище:

чечен, даг, лезгин — зверь
средняя язаи — чурки
руссссские — люди

Виходить, я напівзвір))

Я досить самокритичний і в мене все окей з гумором. Мене абсолютно не дратують слова типу «чурка» або «хохол», бо я і те й друге) Тому й сам спокійно вживаю подібні слова, намагаючись робити це в необразливій іронічній манері.

Слушай, мне вот больше делать нефиг, как обижать тебя или не обижать. Я всего-лишь рассказал о национальной политике в СССР, которая была не по телевизору.
К моему личному отношению к национальностям оное отношения не имеет.
Блин, вот дожились, рассказываешь людям правду, а они сразу тебя назначают тем гонцом, которого нужно порешить. Ау, сейчас какой век на дворе?

«чурка» або «хохол»

Между ними и близкого ничего нет. Хохлы и бульбаши — это те, кто равны русским и противостоят им, а все остальные что-то среднее между людьбми и обезьянами — вот так думал типичный советский человек.
Еще были лабусы — это нечто среднее между русскими и немцами, в понимания советского человека помесь ариев, что посрались между собой.

А относительно тебя в совке тоже было слово лишающее тебе человечности «нацмен». Всё, кто не русские, бульбаши, хохлы и лабусы были нацмены.

Вить, ты че-то попутал) То ж я на комент Вячеслава отвечал.
Никто тут и близко не утверждал, что ты пытаешься кого-то оскорбить, я прекрасно понял о чем ты хотел сказать, все окей.

С пятницей тебя)

Спасибо.
Но я не только для тебя написал, я написал для всех. Может кто-то прочитает и задумается, что такое был совок и СССР. И то что он был «тюрьмой народов» — это правда.

А мое личное отношение. Мне пофиг на национальность чела, мне важно тупой он или не тупой, а вот в этой части национальность вообще значения не имеет, ну вот вообще.

А вот такие аж бесят:

Viacheslav Chimishuk agile bigdata cloud docker kubernetes buzzword engineer, master of blacklists
час назад

Ти вже вдруге в цій темі якісь фантазії про Совок розказуєш. Достатньо глянути на радянський кінематограф, щоб зрозуміти, що ніякого культу руских там не було. Я вже не кажу про купу нерусских генсеків.

Да, но если немного заинтересуешься психологией и историями про вождей, то поймешь, что и как.
Но по факту человек с именем и фамилией, как у тебя не был в совке человеком.

Это не фантазии — это реальность совка. А генсеки к обычным людям отношения не имели вообще.
Но ты продолжай верить в зеленую траву и советские фильмы.
Тем более, что ты и твои родители не чурки, не звери и не жиди, как бы.
Про всяких эскимосов и речи не шло — это однозначно обезьяны были и не более. В понимание русского советского человека они по уровню развития где-то близки к неандертальцам были.

Мені в дитинстві теж своє ім’я не подобалося і завжди турбувало, чого це мене так екзотично назвали, чого не могли обізвати черговим Сашою. )))

вы не правы.
за бугром как раз таки на законадательном уровне регулируют имена. вспомнить хотя бы тот казус с ребёнком Ильи Макса, когда он его пытался назвать X Æ A-12 и его там что-то заставили поменять в имени.

плюс вот примеры:
www.momjunction.com/...​round-the-world_00400275
consent.yahoo.com/...​a8-49f9-aff7-d7ae9ed62b8c
en.wikipedia.org/...​ming_in_the_United_States
globalnews.ca/...​other-bizarre-baby-names

Ну и ок, зачем простецкими именами детей называть?

Ну и ок, зачем простецкими именами детей называть?

Я недавно слышала в магазине, как мама дочке делала замечание: «Анестейша, не бегай, опрокинешь что-нибудь». Именно так, не Анастасия, а Анестейша. Примерила на себя. Анестейша Рябоконь. Звучит, епта.

А ты с отчеством примерь, еще лучше зазвучит) Тоже видел одну Тиффани Степановну.

По батькові треба скасувати.

И как применить что-то подобное к рябому коню???

Рябоконь

Pockmarkedhorse же ж...

Чтобы ЧМ потом припевал «All my life Anastasia, Anastasia!», круто же.

2019. Также Министерство юстиции обратило внимание на тренд на редкие имена для детей.

Самыми необычными женскими именами стали:

в Киеве — Ореста, Фрота, Аннабель, Влана, Агата, Глафира, Герда, Фиона, Фея;
в Киевской области — Агуник, Хауля, Дьйомерси, Лаян, Орияна;
в Черкасской области — Золушка, Ия, Лада, Марселина, Севиль, Теона.

Самыми необычными мужскими именами стали:

в Киеве — Феликс, Савватий, Ангел, Димитр, Илай, Спартак;
в Киевской области — Азарий, Алимпий, Алихан, Вильдан, Довуд, Стратон, Робин;
в Черкасской области — Брайан, Граф, Исай, Нелей.

Страпон Савватиевич — выйти из строя! наряд вне очереди!

Ага, а потом заходишь такой в опенсппейс, кричишь «Саша» и половина офиса отзывается)))

Много где для них вводят порядковую нумерацию: Александр Первый, Александр Второй.. :)

Будуть потім Джони Васильовичі, Едмунди Ігоровичі, Жозефіни Сергіївни...

Мои соболезнования детям.

Скрам у вас мозг выел, срочно к псхологу пока не поздно, это я реально желаю вам добра

кстати, спросил у своего 11 летнего сына что он думет о таком графике, ответ дословно: «та ну нафиг, лучше без плейстейшина сидеть»
то есть схема работает: дите увидев сии графики и расписания добровольно отказывается от благ цивилизации

спросил у своего 11 летнего сына

главные отличия ситуации
вы не Zakhar Khrystych и ваш сын — не его сын :)

в рассказах о методах воспитания всегда главное за кадром
отношения в семье между формальными правилами.

рецепты воспитания еще менее копируемы, чем «использование паттернов ООП»
потому что надо вначале себя воспитать так, чтобы стать как автор метода :D

семейное счатье — ручная, индивидуальная работа, а не тиражируемое решение.

Я вот одного не понимаю: почему в этом насыщенном графике детей не нашлось места для изучения С++, ну на худой конец джаваскрипта?

Ігоре, таки знайшоль і вчить c# в ITeens (див. пункт повчити корисне)

Боже, какая дурь. Я впечатлен.
Не хотите изуродовать психику детей, не майтесь подобной дурью.

Боже, какая дурь. Я впечатлен.

Круто тебе) А что за сорт?

пам’ятаю таку фігню з власного дитинства, єдине чому мене це навчило це хитрувати. Хоча «хитрувати» і не палитись — теж досить корисний скіл у житті.

В армии лучше научат не палиться и промутиться так сказать. Чем все детство с таким графиком.

А потом пойти на стройку, чтобы закрепить навык окончательно.

Хитрувати вміти — також корисна навичка.
Діти таки деколи придумують щось хитре.
Наприклад, молодший вирішив намалювати кучу малюнків в стилі палочка+кружок і попросив за кожен. Не прокатило.
Всі малюнки на дошці — без хвилинок, а просто тому що йому подобається малювати і іде як хоббі

Тебе ребенки еще не сказали «Папа — ты дебил»?
То, что так подумали уже — 100%.

Подумав про такий аспект, багато історій «успєшного успєха», навіть тут на форумі, починались з того, що успєшному пацану батя в дитинстві приніс якийсь ЗХ спектрум чи щось аналогічне, де вони починали експериментувати з бейсіком, потім з"являвся інтерес до програмування, олімпіади, універ і чувак в результаті Архітектор в Теслі, техлід в Гуглі чи просто СЕО галери на 500+ гребців.
Філософське питання: Чи стали б вони такими успішними, якби їх батьки їх обмежували в спілкуванні з технікою?

Техніка техніці рознь — сучасна техніка це ще гірший варіант старого зомбоящика.

Бо в зомбоющику була (і є) хоч цензура, хоч якась якість продукта. Якусь явну содомію чи ахінєю типу тіктоків та ютубів там не показують.

Раз увімкнув СТБ — таки ютуб там вже показують. (в основномі сміщні бояни епохи палеоліту)

Робити маніпулятивні узагальнення

сучасна техніка це ще гірший варіант старого зомбоящика
содомію чи ахінєю типу тіктоків та ютубів

Це не здорова дискусія.
Я б ще зрозумів, якби ти критикував якийсь конкретний приклад чи группу приладів, натомість ти спускаєшся до рівня пристарілих жіночок на лавочках коло під"їзду.

Ти так кажеш, ніби бабки якісь погані. Не повіриш, але кожна бабка колись була дівкою. І кожна дівка скоро стане такою самою бабкою. Хіба в лосинах на жирну цилюлітну дупу, ібо моди нинчє такі.

Ну так я ж тобі й навів приклад Тіктоку. Судячи по дітям (дошкільний та молодший шкільний вік) знайомих то сучасні комп’ютери-телефони-патіфони вони використовують виключно для такого. Чи тобі думку треба на три абзаци розгорнути і кожне слово пояснити?
Але все, я зрозумів, діти не всі такі і технологія не така погана. Я просто узагальнив і погріб усіх одними граблями. Є 1 малий на 1000, що використовує телефон для перегляду уроків фізики відомого одеського вчителя і ще 2 на мільйон, що використовують Тікток для того щоб ділитися з мамою усмішками.

Я став би таким же успішним без «ЗХ спектрум».
Просто б досягав успіху в іншій сфері.
Успішність — то не від гаджетів. А від внутрішнього бажання досягти успіху.
Від характеру, якщо спрощувати.

Кстати идея, детям заместь планшету с плейстейшном дать старый спектрум с мануалам по бейсику, и пусть развлекаюццо как хотят...

атя в дитинстві приніс якийсь ЗХ спектрум чи щось аналогічне, де вони починали експериментувати з бейсіком, потім з"являвся інтерес до програмування, олімпіади, універ

По-моєму, у тих історіях успіху, які починалися з ЗХ спектрум у дитинстві, про які мені тут довелося прочитати, якщо мені пам’ять не зраджує, олімпіад не було. Олімпіади є в тих, хто навчаються в кращих ліцеях країни, обумовлені вони не наявністю комп’ютера, а відповідним оточенням — всі однокласники на олімпіаду йдуть, я що гірше?, і наявністю в ліцеї вчителів, які цілеспрямовано дітей до олімпіад готують. До речі це якраз дійсно історії успіху, бо хлопці, які в школі рвуть міжнародні олімпіади, заіграшки проходять співбесіди в фаанги відразу ж після закінчення університету, в той час як ті, хто починали зі спектрумів, у віці під сорок (а може й за сорок) беруть на рік відпустку для вирішення задачок на літкоді і з величезною складністю зі скрипом ледве-ледве проходять одну співбесіду, натомість провалюють сто інших пройдених співбесід.
Мабуть, варто уточнити, що мається на увазі під успіхом.
Тут на доу була тема від досвіченого розробника, який запитував, чи варто йому брати відпустку на півроку, щоб вирішувати літкод, пройти в фаанги, заробляти купу грошей, на які він матиме змогу знімати елітних дівчат. Ну от ті хлопці, які в ліцеях рвуть міжнародні олімпіади, уже в школі могли б таке робити — пройти в фаанги, і, в принципі, так і роблять, тільки поки що не розумію, навіщо вони ще університет закінчують перед тим, як почати таке робити — мабуть, для порядку, щоб диплом був.
Але, звісно, знімати елітних дівчат — успіх не для кожного, тим більше така тема, про сімейні цінності. Критерієм успіху для націленого на сімейні цінності програміста може слугувати великий сімейний будинок на десять кімнат — кожному члену сім’ї по кімнаті, спортзал, гостьова, їдальня. Тут на доу є програміст одного з фаангів, у якого є такий будинок, і олімпіадники-міжнародники з кращих ліцеїв країни мають змогу досягти і такого успіху набагато швидше, ніж звичайні програмісти, бо в фаангах багато платять, а олімпіадник-міжнародник отримує всі необхідні навики для проходження співбесід у фаанги ще навчаючись в ліцеї.
До речі, ще для когось критерієм успіху може бути не просто будинок, а будинок в якомусь екзотичному місці на узбережжі завжди теплого океану — є тут на доу і дописувач, який досяг саме такого успіху, також працює в якомусь із фаангів.

багато історій, коли батьки забороняли сидіти за компом, відбирали клаву або мережевий фільтр, але це тільки стимулювало бажання сидіти за компом ще більше) повиростали програмісти )

Скільки заплатити дітям

...

Список добрих справ з бонусами

а потім на картинці слово штраф

пройшов річний курс за два місяці;

Зачим ви самостверджуєтеся на дітях?

проблема не в гаджетах.

а в том что на них установлено

компьютерные игры — тоже оооочень разные как и худ литература.

Проблема игр — затягивание и сжирание времени.

проблемы в играх нет
есть проблема одинокого ребенка, которому всучили гаджет, лишь бы отстал от родителей

это та же проблема что и в стихотворении Шевченко, где мама перекормила до смерти ребенка опиумом
или не у него, не помню уж точно :)

Проблема игр в том, что до сих пор остались люди которые думают, что в играх есть проблема.

Странный парень. В начале наплодил детей столько, что времени на них не хватает( по его-же словам) потом, вместо того чтобы дать детям досуг запрещает гаджеты. А смысл?

Не обов’язково дивний.
У нього просто може бути план.

Шахерезада, у мене план. Спрчатку катаймо в духан, потом в гарем о свет моих очей ©

угу, продакт-роадмап

Поки це діти, воно, мабуть, буде працювати. Але у підлітків таке обмеження свободи буде викликати бунт або депресію як на мене.

А щодо десоціалізації, про яку пишуть нижче, то тут таке діло, що в більш менш розвинутому середовищі якісь індивідуальні особливості не є приводом для цькування (а навпаки можуть бути плюсом, родзинкою), а в нерозвинутім — а воно треба щоб дитина соціалізувалась у бидло?

Саме так, це поки діти.
Для старшого це вже не так актуально. В нього тих хвилин назбирується більше ніж може потратити. Та і куча інших цікавих речей — ті ж настолки.

Підлітків навпаки краще підсадити на гаджети щоб по дворам не тинялися

Скільки заплатити дітям, щоб вони забули про гаджети?

Давайте переформулюємо питання так: скільки треба було заплатити Вам аби Ви забули про книги? про Жуля Верна, Малюка і Карлсона, Останнього з могікан і т.ін.? Скільки тра було заплатити Андрійкові Шевченку аби він не розбивав м’ячем шибки, а вчився, як всі нармальні. діти — на четвірки і п’ятірки?

ІМХО питання має стояти інакше — як заохотити до «вимити посуд», «прибрати іграшки», «зробити уроки», вправи і т.ін. Рецепти, які лежать на поверхні — (а) власним прикладом (б) створенням умов, це в більшості випадків недешево, але якщо можете купити гаджет, то напевно можете купити і ровера до прикладу. Забороняти, обмежувати ... ну хз, тут же ж всьо просто з т.зору дитини: якщо не можна, знацца там шось цікаве ;) а якщо не можна, но дуже хоцца — все одно подивимось... може талановитими хакерами виростуть :)))

Вот да. Аналог гаджетов в девяностых.

Меня в детстве постоянно шпыняли за то, что в голове одна только художественная литература, что из меня выростет, куда я подамсо?! Приходилось сувать книги в обложки от учебников и помню, что читал «Звёздные короли» Гамильтона во время деланья уроков. Очень усердно делал уроки, короче.

В 7-9 лет оно, наверное, легко, родители еще авторитет. Любопытно, как эта штука будет работать на подростках. Это ж какой зашквар — в 14-15 лет признаться друзьям, что не смог посмотреть новую серию какой-то модной тинейджерской херни из-за того, что мама выдает гаджет по часам.

не смог посмотреть новую серию какой-то модной тинейджерской херни из-за того, что мама выдает гаджет по часам

Эта серия только в прямом эфире показывается, что ее нельзя во время гаджет-часов посмотреть?

Это всего лишь пример навскидку. Ситуаций может быть масса — например, стрим, который смотрят все друзья прямо сейчас, обсуждают, а у тебя часы закончились. Или когда зовут зарубиться в %gamename%, но низзя и придумываешь отмазку. Или после школы договорились собраться и поиграть, а тебе гаджет выдадут только дома ибо в школе не положен.

Пойнт в том, что если есть какие-то персональные ограничения, которых нету у сверстников из окружения, то велик шанс стать белой вороной с сопутствующими комплексами. Ну у каждого же были в детстве странноватые одноклассники\одноклассницы, которым родители запрещали или сильно ограничивали краситься\гулять\ходить на дискотеки\встречаться («рано еще, о учебе думать надо»), странно одевали. Такие в лучшем случае тихо сидели в своем углу, в худшем становились объектами травли. Чего тут скрывать, на личном примере — я была именно такой «странной одноклассницей» и это была катастрофа :)

В том и прикол что «не такой как все», «белая ворона» относится и к любому CEO/CTO. Причём с детства.

А травля да, всегда такое было.И это уже к родителям вопрос, могут поддержать ребенка, или сменить обстановку ребёнку, или не могут.

Имея опыт общения с детьми из дет центра(временно изъяты из неблагополучных семей, с перспективой дет дома) и посещаюших доп школу «интеллектуального развития»- риторический вопрос -так кто из этих детей -белые вороны? И первые и вторые вполне прекрасно себя чувствуют среди таких же

Да, я со школы белая ворона тоже. Правда не травили: нас трое было друзей отпетых: я странный отличник, потому что не «зубрила», второй, поэт и музыкант, основал уже в 9ом классе рок группу, и главный хулиган «озорник».
Так что за попытку травлм нас -просто могли заехать в зубы, из-за чего у всех троих повеление колебалсь между неуд и уд

Трио белых ворон — вполне прекрасно себя чувствовало вместе :)

Жена у меня тоже была белой вороной. Но ей повезло меньше — родители не понимали, а друзей не нашлось за все годы.
На серости, «такой как все», я бы ессно и не женился, потому что скучно мне всегда было, с такими как все... и девочками тоже.

и это была катастрофа :)

и все равно — выжила.
так что — катастрофа ли?
боль да. не хочется школу вспоминать — да.
но ущербности личности как-то не видать.

так что второй риторический вопрос
так может это «серые родители» переживают что «их дети вдруг не серые», а белые?

потому что исключительному ребенку — всегда тяжело. Ему тяжело как с окружением, так и с тем что тяжело ему повстречать того кто даст ход его исключительности, поможет.
хоть он в первых 10% хоть в последних.

Помогите талантам! Серость сама пробъется

«не такой как все», «белая ворона» относится и к любому CEO/CTO. Причём с детства.

От тільки СЕО це «помилка вижившого», одиничні випадки, коли людину, перш за все, підтримували в сім"ї і дали можливості для розвитку, а вже потім треба дивитися, була ця людина вороною чи ні.

Набагато більш популярний сценарій, коли через батьківське самодурство дитина отримує психологічні травми на все життя, що не дозволить потім повноцінно соціалізуватись і призведе до депресій, алкоголізму і просто неадекватного погляду на світ.
Ні про який кар"єрний успіх в такому випадку взагалі не доводиться говорити, тут аби на себе руки не наклав, не вступив до екстремістської секти чи щось аналогічне.

От тільки СЕО це «помилка вижившого»

звісно що 10% білих ворон — завжди меншість :)

Набагато більш популярний сценарій, коли через батьківське самодурство дитина отримує психологічні травми на все життя

пруфи маєте? ;)

те що я бачу навколо
набаго більш популярний сценарій що батьки ніяк не займаються своїми дітьми, крім як годувати та одівати, та грізно — «чому оцінка з Х погана???»

і тому звісно дитині нічого не залишається як шукати собі іншу зграю
та пірнати у гаджет.

тут аби на себе руки не наклав,

як раз такі діти, занедбані батьками накладають на себе руки — а не особистості, біли ворони

і призведе до депресій, алкоголізму і просто неадекватного погляду на світ.

так, які батьки, так і дитина буде — алкогліком, депресійним, та «неадекватом».

самодурство батьків — то нечаста історія.
але дуже популярна у голівудському кіно.
батько та син не розуміються. батько чавить, а син гей
мати та донька не розуміються. мати цинічна стиптизерша, вчить розуму, а донька мріє шити одяг
от вона і є
«помилка вижившого»

у життя дивіться, а не у кіноекран.

пруфи маєте? ;)

Звісно ж ні)) Ну точніше, можна заморочитись і надати, але ліньки.
Віднедавна цікавлюсь психологією і всілякі клінічні психологи та їх пацієнти діляться откровеннями, коли людина вижила, ззовні виглядає не ущєрбною і навіть успішною, а в середині десяток психотравм з дитинства через які виникають періодично «сюрпризи». Найкраща зрозуміла аналогія це хронічна невилікувана хвороба, яка може не давати про себе знати 11 місяців у році, а щовесни загострюватись і ставай на костилі.

батьки ніяк не займаються своїми дітьми

Мені подобається, що ми зійшлися в тому, що батьки мають однозначно дивитися за дітьми, підтримувати та надавати можливості.
Як писав ниже, виховання має відбуватися шляхом власного прикладу.

Тим не менше, ще раз озвучу свою думку: Висока соціалізація дитини, її високий статус в ієрархії домінування в класі, це однозначно краще ніж низький рівень соціалізації і низька позиція в соціальній структурі класу та решті міні-соціумів де задіяна дитина, як то гуртки, музична, спортивна школа.
Високий статус може бути отриманий по-різному: Розум, сила, врода, гроші батьків, статус батьків, щасливий випадок, якісь унікальні навички.
Інакше, як писав вище, моральні травми, бажання потім все життя комусь щось доводити, гонка за неіснуючим ідеалом, синдром самозванця, необхідність у визнанні і т.д.

Звісно ж ні))

та я пожартував, звісно і я не маю :)

Віднедавна цікавлюсь психологією і всілякі клінічні психологи

так.
а я давно :)
і спостерігаю за життям

Інакше, як писав вище, моральні травми, бажання потім все життя комусь щось доводити, гонка за неіснуючим ідеалом, синдром самозванця, необхідність у визнанні і т.д.

так, раб не має травм. він соціалізований. він знайшов своє місце у ієрархії

Висока соціалізація дитини, її виоский статус в ієрархії домінування в класі

булінг і є засобом соціалізаціїї. запхати у їєрархію.
і точно не на вищи її щаблі :)

гонка за неіснуючим ідеалом, синдром самозванця, необхідність у визнанні і т.д.

жахіття якє.
«овощ» — ото добре!

І що ви хотіли сказати цим коментарем)?

те що й сказав.
у статті ч1 про синдром самозванця теж саме казав.

ну, додам по іншому
якщо батькі перекаляканні життям, то й діти будуть перелякані.

а щодо до самодурства
батько Ларса Ульріха все життя мріяв що син стане тенесистом.
навіть у Каліфорнію переїхали заради цього.
А син з малку мріяв барабанити.
І, займався тенісом щоб купили ще кращі барабани.

І ми знаємо про Metallica

до речі Хетфілд теж був хлопцем не звідси

Це про маячню що самодурство батьків.
Що воно тіпа когось там ломає. буває звісно все.

Але особистість, а це десь років з 5ти точно — фігушки зламаєш

А от занедбана дитина — то каліка, «овощ»

Дитині насамперед потрібні батьки
Їх увага, з ними спілкування
Хоч якесь. хоть самодури.
Ніяка соціалізація у тусовці «відсутність» батьків не замінить.

З вами досить важко вести бесіду, бо ви не маєте якоїсь послідовності і ваші меседжі тільки підтверджують мої тези)
Так, батьки тирани-самодури можуть травмувати дитину, це очевидно.
Також фактом лишається те, що дитина з батьками-тиранами може досягнути висот. Яскравий приклад тому — Майкл Джексон. Маючи батька-тирана, який знущався над ним фізично та психологічно, постійно примушуючи займатись вокалом, він таки досягнув висот, фінансового успіху та визнання.
АЛЕ, всі дуже добре знають про судові процеси де Майкл, ніби-то, розбещував неповнолітніх.
Я читав аналізи цих процесів та свідчення дітей і виявилося, що Майкл просто не мав нормального дитинства, внаслідок чого намагався наздогнати це в дорослому житті.
Він збирав дітей навколо себе і натурально вмикав дитину. Бавився в ігри, поводився, взаємодіяв так, як взаємодіяла б дитина молодшого шкільного віку. Потім хтось це трактував як розбещення, хоча я так не вважаю.

Це було до того, що тиранство батьків це дуже погано, незалежно від того чого досягне дитина в майбутньому.

Так, батьки тирани-самодури можуть травмувати дитину, це очевидно.

а ножем можна порізати палець.

Яскравий приклад тому — Майкл Джексон.

це той що у «16 років» вчинив самогубство?

Я читав аналізи цих процесів та свідчення дітей і виявилося, що Майкл просто не мав нормального дитинства

Чайковський теж мав педофілічні схиби

але давайте про дітей де батьки не тирани, і діти росли собі що трава у полі.
ви чули про їх досягнення?

а от статистика дітей з дитячих будинків вказує (як не вірите, нагуглю) що щось там третина, чи половина взагалі не доживають до 25 років
при тому що в дитячих будинках, наших, дітей опікають, а не як у Макаренко в колонії вчать працювати
а ще й волонтери конфети возять. кайф а не життя!

Це було до того, що тиранство батьків це дуже погано, незалежно від того чого досягне дитина в майбутньому.

упередження вижившого
бо немає наочних свідоцтв про дітей яким все дозовляли, нічому не вчили, ні до чого не примушували

щоб їх мати, треба поспілкуватись плотно з такими дітьми, а не — я читав теорію, та ось майкл джексон.

звісно що тиранія — то крайнощі

нещодавна сподобалось від одного айті-метра
Якщо ви вважаєте що добра архітектура занадто коштує, то поживіть з поганою, та порахуйте збиткі

так і тут
перевтомлена заняттями дитина, звісно не добре.
але давайте взагалі не будем дитину нічим грузити.

З вами досить важко вести бесіду, бо ви не маєте якоїсь послідовності і ваші меседжі тільки підтверджують мої тези

мої меседжи зазвичай такі
бо вони розраховані на тих хто вже втратив свою впевненість у тому що він щось второпав.
той що впевен — у любих меседжах побачить тільки те що він знає

щоб побачити інше — треба щоб виникло сумління.
а воно зазвичай приходить з життєвим досвідом.

а послідовності я й не дотримуюсь.
не лекції ж читаю :D

в інеті ж їх повно і без мене.

і окремо про

Як писав ниже, виховання має відбуватися шляхом власного прикладу.

це не працювало ніколи, і зараз тим більш не працює.
(хоча так, ми зазвичай копіюємо стосункі наших батьків у своіх сім’ях)

дитина «слухається» батьків коли малєнька
та коли батьки — свої
приклади ж вони, батькі собі думають, їй дають — вона просто не розуміє, не бачить

як джун не бачить як думає сіньор, а бачить тільки результат отих думок.

Щоб бути своїм — треба жити разом з дитиною, а не «виховувати» її, або «надавати приклад»
Світ навколо дітей завжди інший аніж був коли батьки були дітьми.

Ваші діти — не діти вам.
(Джебран Халіль Джебран, «Пророк»)

Ні, ви не праві.

приклади ж вони, батькі собі думають, їй дають — вона просто не розуміє, не бачить

Якраз дитина все бачить і все розуміє. Якщо ви їй щось забороняєте, а самі це робите, то дитина буде робити саме так як ви робите, а не говорите.
Тому виховання дитини має відбуватись, перш за все, власним прикладом, а корекція вже словами, які підтверджують поведінку.

Щоб бути своїм — треба жити разом з дитиною

Ну так батьки і живуть з дитиною, хіба ні? Перебування в одному будинку щодня і взаємодія це не життя разом)?

Світ навколо дітей завжди інший аніж був коли батьки були дітьми.

Знову ж таки, ви помиляєтесь.
Світ був, є і буде майже однаковий, принаймні, принципи по яким жили і взаємодіяли люди були і є однаковими, людська психологія була і є однаковою.
Якісь тимчасові явища у вигляді гаджетів чи революцій міняють життя на незначний період, а потім все повертається на свої місця.
Саме тому, взаємодія між людьми в часи Арістотеля, Ніцше, вашої бабусі та поточним днем будуються на тих самих принципах та переслідують ті ж самі цілі.

Люди однакові, а не світ. Але дитина того не знає
І бачить і розуміє зовсім не те що бачать і розуміють батьки

Перебування разом в одному будинку — звісно не то.
Якщо треба це пояснювати — то не треба нічого пояснювати

Приклад на малій виібрці мало репрезантивний. Проте, в сім’ї двоє батьків та четверо дітей — у всіх поведінка різна, і приклад з батьків беруть дуже спечифічно.

і приклад з батьків беруть дуже спечифічно.

так.

про те й натякаю іншим
тиха, спокійна дитина не зможе взяти приклад кипучої життєздатності на межі агресивності когось з батькив
і дитина боєць, не зможе взяти приклад тихого, на межі затюканності когось з батьків.

це все просто пояснюється кармою, минулими життями, але то не науково зовсім. хоча знімає купу питать

наприклад постійне
та чому у таких батьків така зовсім інша дитина???

та тому. що то інша людина.
ну да, маленька людина, і багато що не тямить
але вже — інша
мінумум тому що в неї — інші батьки аніж були у її батьків

Яким чином майбутній CEO/CTO буде виробляти лидерські якості, якщо буде білою вороною та ізгоєм в своїй спільноті?

Яким чином майбутній CEO/CTO буде виробляти лидерські якості, якщо буде білою вороною та ізгоєм в своїй спільноті?

біла ворона не дорівнює до ізгой, парія

комплекси з’являются тоді, коли ніхто, навіть батьки не підтримують.

«Как нищий индус-иммигрант из трущоб стал главой Google. Биография Сундара Пичаи»
Семья у Сундара была бедной не только по американским, но и по любым меркам. В семье не было ни телевизора, ни автомобиля, ни даже холодильника. На простой мотороллер отец копил целых три года, но первым техническим устройством, с которым столкнулся Пичаи в детстве, стал обычный проводной домашний телефон, который родители приобрели, когда будущему главе Google было уже 12 лет. Но даже в таких условиях склонность к технике проявилась и не угасала в нём с ранних лет. За это нужно сказать спасибо его отцу, инженеру-электротехнику, который любил рассказывать сыну о своей работе.

Уже с детства Сундар удивлял всех отличной памятью на числа — этой своей сверхспособностью он удивляет коллег и по сей день. А ещё с юности он был хорошим руководителем. К примеру, в школе он был капитаном команды по крикету, вместе они побеждали на областных соревнованиях. И при этом, как говорят его одноклассники, он был ботаником — зацикленным на учёбе.
www.ferra.ru/...​ography-sundar-pichai.htm

коли є підтримка батьків — підліток знайде собі місце у світі і те що він біла ворона — не буде перешкодою

саме батьки — головна причина комплексів, невпевненності у собі, і т.і. а не те що думає тусовка

Ричард Брэнсон родился в лондонском районе Блэкхет в семье барристера Эдварда Джеймса Брэнсона и Евы Брэнсон, в девичестве Хантли Флиндт. Старший из четырёх детей. Кроме него и брата в семье две сестры: Линди (англ. Lindi) и Ванесса (англ. Vanessa). Его брат Тед следовал по стопам своего отца, пытаясь сделать карьеру адвоката. Мать Брэнсона работала в театре инструктором пилотов планеров и как сопровождающее лицо в полётах. Его дед, достопочтенный сэр Джордж Артур Харвин Брэнсон, был судьёй Высшего суда и Членом тайного совета.

До 13 лет Брэнсон учился в начальной школе Скейтклифф в Эгаме в Суррее (теперь — школа Бишопсгейта). С 13 до 15 лет посещал школу в Стоу в Бакингемшире. Трудности в обучении и плохие оценки сам Брэнсон объяснял дислексией.

Еще подростком Ричард проявлял предпринимательские способности.
(кінець цитати)

Хто, тусовка дала хлопчику з діслексією таку впевненість і жаду діяти?
чи ви думаєте над ним не посміхались однолітки, а мо й не цькували?

діти всюди діти. і вони не добрі, а просто — слабкі.
і так чи інакше цькувати «не такого як всі» вони будуть

Я не бачу тут жодного слова про приниження його батьками, про примус його вчитись, чи закінчувати річні курси за місяць, тощо. Що ви хотіли сказати цим постом?

Що ви хотіли сказати цим постом?
В том и прикол что «не такой как все», «белая ворона» относится и к любому CEO/CTO. Причём с детства.

перечитайте з dou.ua/...​rums/topic/31931/#1983044

«Одружись! Попадеться хороша дружина — будеш щасливий. Буде пагана — станеш філософом.» ©

Я був такою вороною, але не можу сказати, що страждав, навпаки — в мере був єдиний в селі комп, я був практично єдиним хто слухав метал замість «во-у-о, батарєйка...», всі, хто ходили на дискотеки, чи «бігали» за дівчатими для мене були тупим бидлом, не достойним спілкування. А ще в мене увесь клас списував фізику)))

Та всі такими були.

Але от текст «Батарейки» я знаю на пам’ять.
Не тому що вчив його зумисне.
А тому що текст дуже примітивний.
І достатньо було його 10-ть разів почути під гітару, щоби завчити.
То вам не Шевченко в оригіналі.

К тому моменту онлайн-дискуссия уже закончится и ребенка «нарекут лохом».

«Не смотрел — не мужик»?

Обычно дети, которые не в тренде, выпадают из коллектива/группы.
Нужна зрелость и собственное мнение, чтобы спокойно игнорировать мнение большинства.

І знаходять собі інший колектив

Ну, як мінімум, весь клас буде оговорювати і спойлерити, а ти сидіти мовчки)

Часто нет. Например, на канадском телевидении многие сериалы, о которых знаю все, такие как теория большого взрыва, например, премьеры показывались в вечером в будний день, потом уже спустя пару дней можно было посотреть на разных сервисах. Только один провайдер сейчас — Bell сделал ретроспективный пока за день. Можно посмотреть только сегодня, если пропустил.

Это ж какой зашквар — в 14-15 лет признаться друзьям, что не смог посмотреть новую серию какой-то модной тинейджерской херни

это вопрос к этой личности о 14-15ти годам
почему ей ни разу сказали или личность эта не вняла:
«А если весь класс пойдет топиться, ты тоже пойдешь»?
(мой батя как-то срезал мои оправдания по срыву урока)

в 14 уже поздно воспитывать, взывать, и прочая.
особенно если эта личность не умеет искать друзей — единомышленников, а просто живет в «стаде тинейджеров», как все. модно красивый суицид? ну и я тоже сделаю!

гаджеты тут ни при чем. так и раньше было, без гаджетов

это вопрос к этой личности о 14-15ти годам
почему ей ни разу сказали или личность эта не вняла:
«А если весь класс пойдет топиться, ты тоже пойдешь»?

Я думаю, не существует человека в странах экс-совка, который к своим 14-15 годам такую банальщину не слышал (более распространено было не о топиться, а о прыгании с крыши, но не суть). И реакция на такое всегда одна — желание, чтоб говорящий древний динозавр в виде родителя\учителя просто отъ*бался со своим утрированием, потому что разница между топиться и пойти полазить по стройке\выпить пива\пойти в клуб и уж тем более, попользоваться гаджетом, очевидна.

потому что разница между топиться и пойти полазить по стройке\выпить пива\пойти в клуб очевидна.

лазили, и пили, одеколон, и брагу, сами ставили, потому что был сухой закон, водки было не купить.
да, и курили мы, ужасъ, ужасъ. не пыхали правда, достать было нельзя в тех краях :)

главное тут — не то что делаешь, а с кем.
и — а кто ты, и почему лазишь и бухаешь? потому что «тинейджервское стадо» велит, или потому что с тебя дурь тинейджерская прет?

чтоб говорящий древний динозавр в виде родителя\учителя просто отъ*бался со своим утрированием

а вот это та самая проблема — почему это родитель — «динозавр», и хочется чтобы отъ*бался
а не немножко старший друг, наставник.
с какого момента ребенок в рот смотрящий, вдруг «повзрослел» и стал про себя посылать родителей найух? это был его выбор, или это результат действий — родителей?

то и написал
если родители не могут поддержать ребенка — то это проблема не ребенка белой вороны — а на родителях вина.

который к своим 14-15 годам такую банальщину не слышал

да, и это написал
слышали то слышали — да ничего не услышали.

и продолжают стенать что без одобряма стада то не прожить никак.

а вот это та самая проблема — почему это родитель — «динозавр», и хочется чтобы отъ*бался
а не немножко старший друг, наставник.

Вот, именно об этом и речь. Нельзя воспринимать человека другом, а не тюремщиком, если он из-за какой-то придури запрещает то, что разрешают таким же подросткам вокруг родители. Аргументы в стиле «ну ты сейчас пострадай без гаджета, зато через 5 лет будешь молодец» или «отличная куртка, качественная, итальянская, я ее 10 лет назад купила на распродаже тебе на вырост, носи давай» не работают — подростки живут здесь и сейчас как никто другой.

Но взрослый то знает что детство -кончится.

А вот как действовать взрослому, да, вопрос

Мой отец рассказывал что его отец применял батога по малейшему поводу ко всем пятерым. И так и было у других. Украинское село.
И, где комплексы, ужас, ужас?

Я не к тому что это вполне метод, а к тому что не надо впадать в истерику о методах.

Как кто-то великий заметил

Воспитание детей происходит между актами воспитания

И, где комплексы, ужас, ужас?

та везде. Практически все люди старшего поколения в странах СНГ с очень даже поломанной психикой. Та даже то как вы об это пишите уже свидетельство того что не все в порядке

батога по малейшему поводу

это насилие. Такое же как психологическое или сексуальное. Если бы вас сейчас во взрослом возрасте какой-то мужик отлупил батагом вы бы не заявили на него? Или взрослых п***ить нельзя а детей в самый раз?

Та даже то как вы об это пишите уже свидетельство того что не все в порядке

конечно я пишу в терминах, понятиях привычных для моего поколения.

старшего поколения в странах СНГ с очень даже поломанной психикой

а я вижу что большинство детей — с недоразвитой психикой.
а половозрелые — массово инфантильны.

это насилие

естественно.

не мое, но разделяю:
автор 1
Подавляющее большинство учеников (любого возраста....) не будет учить то, что «не спросят», то, знания о чем не проверяют.
Говоря битым словом, знание русской классики может поддерживаться лишь насилием. Нужен комплекс угроз, под действием которого значительная часть населения прочтет хоть Толстого, хоть Пушкина.
Знание национальной культуры поддерживается воспитательным насилием.
Это насилие не обязательно должно быть прямым. Достаточно угроз от карьерного роста. В тех кругах все это знают. Без этого тебе выше ... не выйти. — Этого хватает, по крайней мере для многих. То есть угрозы не обязательно выпороть, это может быть угроза не вписаться в круг избранных или не подняться выше некоторого по служебной лестнице. Это работает.
...
автор 2
Я не верю в то, что возможно обучение без принуждения, Людей, способных к этому, так мало, что их считай, что нет. Но можно заботиться о том, чтобы принуждение не превращалось в насилие. И здесь вопрос о том, где граница между ними. Для меня ответ примерно такой: принуждение ведет к росту, насилие — к травме.
(конец цитат с обсуждения на одном ресурсер «Воспитательное насилие »)

так что мимишные сказочки — об опоре на проактивность — оставьте себе.

да, это важный момент — определить где принуждение а где насилие.
но формализовать это различие я вряд ли смогу. да и вообще думаю — невозможно в общем случае. это не «математика»

Если бы вас сейчас во взрослом возрасте какой-то мужик отлупил батагом вы бы не заявили на него?

как Шехтман недавно подметил о «леваках», а на самом деле — о ханжах и святошах:
У них понятие «культуры» моралистическое. Собственно все понятия которыми они оперируют- моралистические. Но эта не та мораль, которая является чем-то консенсусным у них и их оппонентов. Это особая, эксклюзивная мораль, хозяевами которой являются сами леваки. Потому левака невозможно переспорить. Если ваши аргументы невозможно опровергнуть фактами — левак перестанет доказывать что «это неверно». Он просто скажет: «это аморально». И улетит рассказывать другим левакам о своей победе.
(конец цитаты)

давайте сразу перейдем к «аборт — это убийство».
ну и гитлера помянем.

я в таких обсуждениях не участвую.
таких — это когда этические аспекты приводятся как аргумент против рациональных рассуждений.
причем обычно об этике/нравственности у приводящих их в качестве аргументов — крайне наивное о них, этики/нравстенности представление

Мне вот даже интересно стало, найдется-ли кто-то тут, что сможет тебе ответить разумно.
И да, я полностью с тобой согласен.

З.Ы. Троллинг отличнейший. Ты сегодня точно решил дарить мне удовольствие от чтения ДОУ..

Это ж какой зашквар — в 14-15 лет признаться друзьям, что не смог посмотреть новую серию какой-то модной тинейджерской херни

В наше время была отговорка «не посмотрел, потому что бухал или на стрелку ходил» или даже «К Анечке домой приходил , а она смотрит только дом-2»

Отлично будет работать. Родители будут посылаемы на очень далекий хутор ловить бабочек.

Діти мають мати характер та бути особистістю, а не комплексувати що якісь там тінейджери будуть булити, що дитина не дивиться якусь там модну тінейджерську херню.
Так може ще й тоді комплексувати дитині, що не бухає, не ширяється чи не грає у «Синій Кит» як решта гопоти навколо?

Діти мають мати характер та бути особистістю

вони і є особистості.

але як батьки зпихують їх виховання на школу та тусовку, «соціалізацію», то й та особисть поступово зникає.

якось знайомий підприємець розповідав, про великий конфлікт його доньки, 12-13 років
бац, тиждень сидить дома. не питаю чому

а потім — звонять, прийшли.
вийшла. щось там гиркались

ще тиждень дома.
знов прийшли, вийшла. щось там гиркались

питаю все ж, що трапилося

«Хлопчик з нашої компанії почав матюкатися
І я сказала — що так погано
Мені всі сказали що — та що такого?
І я їм сказала — що тоді — я не буду з вами всіми знатится!»

от, ходять, вибачаються. прийшлов вже й той, вибачався

а, забув
він за фахом викладач мови та літератури
попрацював пару років у школі, та пішов у бізнес :)
успішно пішов.

Потому что матюкаться невпопад — удел немолодых привокзальных проституток.
Есть мат — когда впопад.
А есть, грубо, вульгарно, избыточно — как на стройке.
Девочке нужно было сказать мальчику не «фу, ты матюкаешься, я тебя знать не хочу», а «ты совсем не умеешь матюкаться, потому что..»

все так

но есть тонкий педагогический момент
даже зная относительность всего — детей нужно учить как будто существуют абсолюты.
относительность всего они поймут очень неправильно.
потом — придется :) когда будут готовы.

как в Братьях Карамазовых
один рассуждал
а другой услышал, внял и
ну раз Бога нет — то все позволительно!
и завалил старшего Карамазова

можно так сказать, как управление людьми с помощью «мотивации» — тонкая манипуляция.
так и педагогика, как набор знаний и технологий — это сплошная манипуляция

а вот актуализация ли будет для человека в итоге — это уже от личности менеджера сильно зависит. от родителя, учителя.
то есть от того что вне технологии «мотивации» и педагогики, и в книжках если и написано — то намеками, а подробно — в сооовсем других книжках. а эти другие книжки читать бесполезно, если не делать то что в них написано — с собой.

Это ещё по-божески, тут я уже многого повидал, причём, как правило, не у нейтивов, а у понаехов. Например, пацану 15 лет, родители разрешают ему только писать истории, читать книжки и рисовать, больше ничего. Он на уроках рисует мобильные телефоны, планшеты с иконками и тыкает в листик пальцами как в тачскрин, представляя что он играет. И это при том, что Samsung Note или телефон, например iPhone XR, какого-нибудь предыдущего поколения можно взять вообще бесплатно у провайдеров каждые два года. И если у родителей есть мобильная связь, то это сделать можно в один клик.

Например, пацану 15 лет, родители разрешают ему только писать истории, читать книжки и рисовать, больше ничего. Он на уроках рисует мобильные телефоны, планшеты с иконками и тыкает в листик пальцами как в тачскрин, представляя что он играет.

Реально звучит как начало триллера, где в конце ему за сорокет и оказывается, что он много лет держит в подвале невинных жертв и совершает с ними мерзости, переодевшись в одежду матери.

И полиция идёт по его следам,
В доме его родителей никто не живет, ведь он был поздним ребёнком.
В подвале и на чердаке жертв не было, зато среди хлама нашлись листочки с нарисованным мобильными телефонами и старая фотография на фоне какого-то другого дома...

Нагадало як у нас на УПК (якась фігня така була в школі) у дівчат був курс машинопису, чи щось в такому дусі. Так от, вони там малювали клавіатуру і на тій бумажці вже практикувалися набору.

«Модной тинейджерской херни» нынче настолько много, что никто уже давно не пытается выяснить, кто что пропустил, ибо пропускают абсолютно все. ;)

Это ж какой зашквар — в 14-15 лет признаться друзьям, что не смог посмотреть новую серию какой-то модной тинейджерской херни из-за того, что мама выдает гаджет по часам.

Сподіваюсь це тролінг)) бо якщо ні, то зашквар саме так думати))

Ограничение ребенка в том, что делают его круг общения, приводит к его десоциализации. А эта штука поважнее дальновидности або побажаний его батькив.

И это работает на любом возрасте.

Семилетний не посмотрел новую серию какого-то мультфильма, и с мужичками во дворе/телеграмме ему говорить будет не о чем. Придется одалживать у кого-то планшет и смотреть, прячась за гаражами.

Семнадцатилетний не послушал новый трек Моргенштерна или Олега Винника (кого они там слушают) или не ознакомился с новым мемчиком из чьего-то очередного прохождения майнкрафта и не выучил новое дурацкое, но крутое движение для тиктока — придется или выкручиваться «за гаражами», или очень-очень стараться не отвалиться от своего социума. Что он выберет? Эдвайзы своих «ничего не шарящих в жизни предков» и логические курсы логики?

Вам их окружение неведомо, поэтому вы его не принимаете во внимание. Что для вас баги и временные сложности, для них стратегия выживания.

Не вижу на доске стори-поинты и колонку in progress. :)

Була спроба, але таски у дітей дуже малі і типові. Кожен раз клеїти «зробити ДЗ». Пробували придумати щось розумніше.

... Не прижилось)

Можна ще частково замінити стандартні гаджети на, наприклад, Raspberry Pi
dou.ua/forums/topic/27626

На нем можно запускать Doom, если что.

На нем можно даже DOU запускать :)

Але в тему про ковід не зайдеш )

Перевірив — Raspberry Pi 3 B+ в Firefox відкриває,
i.imgur.com/ScKSsL7.jpg
Raspberry Pi 4 мабуть ще краще відкриває, але не я перевіряв.

А pacman сейчас можно запускать на любом утюге!

Ходили на курси де обіцяли на ардуіно попрагрумати, але дальше скретча не дійшло. Можливо трішки пізніше ще раз спробуємо.

З Arduino без підготовки мало що можна зробити цікавого, а на Raspberry Pi можна як мінімум в Minecraft грати, або наприклад якісь прості офісні програми запускати можна.

Ходили на курси де обіцяли на ардуіно попрагрумати, але дальше скретча не дійшло

з власного досвіду викладання дітям, та таких же колег

с скретча, і тільки з скретча потрібно займатися дітям.
ардуіни та пітони — тільки після нього.

і головна проблема — м’яко примусити дітей робити щось — самостійно.

в мене взагалі виникло відчуття що й на співбесідах джунам тра давати завдання зробити щось у скретч :D
ну а або у Snap! там вже й анонімні функції є, та пойнтери на об’єкти

бо є відчуття що більшість джунів до 2ох років стажу — заваляться відразу, бо ніц не розуміються на базових концепціях программування, і не побачать їх і у дитячому інструменті

Есть еще Lego MINDSTORMS ))) Крутейшая штука для малят

Только в случае. если папа с мамой с деньгами. Если без, то его прекрасно заменяет 1-баксовая ардуинка.

Ну нарешті з’явлося щось таке, як BASIC

Scratch вийшов з середовища Smalltalk’єрів. прибрали звісно наслідування, та сховали класи. хоча вони там є, як і об’єкти класу :)
тому да, набагато краще починати з нього, чим навіть з Python, який дають підліткам суто як BASIC

звісно, як завжди, все залежить від закладу, та викладачів.
про школу, де на інформатиці його дають приведу подяку одного батька:
ви за 12 занять дали те, що в школі жують два роки! і мої хлопці зрозуміли!!
(ну, діти були «нулячі» на старті, а іграшки зробили самі — значить справді щось зрозуміли)

та про про нашу школу, та проблеми що з вчителями, що з програмою тільки зовсім лінивий, або бездітний не знає...

більш менш все краще в усяких it клубах для школярів.

та це теж без мене добре знають батьки, які думають про майбутнє своїх дітей:

бесплатна шкільна освіта — то не освіта :(

Ще один можливий цікавий і корисний гаджет — Bluetooth колонка (напр. JBL Go) і MP3-плеєр (напр. Transcend T.Sonic 330) з записаними аудіокнижками або музикою.

А таке є в трьох екземплярах

Електронні читалки типу Kindle чи PocketBook особливо з відключеним інтернетом і наповнені цікавими книжками теж можна розглядати як корисні гаджети.

Електронні книжки по своїй функції дуже близькі до свого бумажного предка.погоджуюсь

Ще наприклад фітнес-браслети чи там фітнес-годинники, які показують скільки кроків пройдено чи з якою швидкістю відбувається рух, або яка тривалість сну теж гаджети, але особливої шкоди від них немає.

Идёт мама с сыном в жаркий день по городу. Сын просит: «Мама
я есть хочу.» Она говорит " Потерпи, скоро дома будем" А сын опять:"
Мама я пить хочу«.И так повторяется несколько раз. Сзади идёт мужчина и
говорит: «Мамаша купите ему арбуз, и напьётся он и наестся.» Малыш
поворачивается и говорит: " Мужик, а ты не пробовал дрочить вприсядку и
наеб...ся и напляшешься."

О, узнаю страну советов по диалогу.
Незнакомые мужчины сзади дают советы женщинам спереди, как им поступать с детьми.

Мамаша купите ему арбуз, и напьётся он и наестся

Это о детях, у которых из гаджетов только айфон? :)

четверо (9, 6, 3 повних років та 1 місяць)

Період у три роки.
Мало хто із теперішніх слабаків здатен тримати такий темп.
Переважно діти народжуються із інтервалом у 5-8 років.
Як результат — народять одну дитину, якщо повезе то ще й другу, а потім — ой, всьо.
Бо ми щось такі вже старі, що нам діти на вдаються.

Чим більше дитина буде спілкуватися з однолітками, тим більше вона буде розуміти, що робить щось не те. Вплив оточення дуже сильний. Якщо це не ситуація «Джеймс Патрік ІІІ» та домашня освіта, то усі корисні справи почнуть поступово зменшувати своє значення в очах дитини.

Від гаджетів зараз нікуди не дінешся. Головне, що ми можемо зробити — це вкласти в голову дитині систему цінностей. На власному прикладі. Якщо татко буде сидіти перед монітором 16 годин, а дитина — мести підлогу та гуляти з собаком, нічого доброго з цього не буде.
Якщо у дитини нормальна психика, вона в 16 років зрозуміє, що до чого. І наше головне завдання — потурбуватися про здорову психіку. Та частіше обговорювати те, шо дитина виносить з інтернету.

Чув чудову фразу — «Не намагайтеся виховувати своїх дітей, все одно вони будуть схожі на вас.»

Спасибо богам, что у меня родители не были программистами.
Имхо, это жесть, там снизу еще предлагают проверять историю ребёнка.

Вроде, автор — не программист, а систем-аналист и продакт-овнер. Таблички и графики — это их стихия.

У автора таки був грішок девелопмента))

ОГо, четверо дітей! Респектище)

А по суті, маю такі думки:
1. Ми виховуємо дітей своїм прикладом. Не тільки стосовно гаджетів, абсолютно всього. Якщо батько з мамою не будуть залипати в гаджети, а мати оффлайн активності, в ідеалі з дітьми, то діти це будуть імітувати. Лежати на дивані з телефоном чи ноутом і просто забороняти це довбоєбізм.
2. Однозначно в сучасному світі будь-хто повинен бути знайомий з гаджетами, інтернетом, соцмережами та базовими службами типу пошти, пошуку, ютубу, вікіпедії, онлайн платежів і т.д.
3. Активності з гаджетами можуть бути теж різними. Одна справа залипати годинами в якийсь тайм-кілер типу флаппі бьорд, інша, дивитися навчальні відео або онлайн-занаття або хоча б чомусь новому вчиться.
4. Гаджети дозволяють соціалізуватися в сучасному світі, особливо в реальностях ковіду.
Спілкування, фотографія, фотошоп і його аналоги, зйомка роликів та їх монтаж для тіктоку-інстаграму, написання текстів до цього всього — це розвиває творчість, вчить працювати з технікою, формує нові навички.

Зважаючи на вищеописане, я б однозначно не забороняв гаджети, можливо, є сенс лімітувати час, але ліміт має бути явно не нижче години на добу, в ідеалі декілька годин, чим старше людина тим більше їй часу потрібно.

Денисе, дякую.
Своїм прикладом це добре, але це не завжди вийде. 4 дітей і у всіх абсолюно різні характери — і в кого вони всі?))
Тому всіх виховувати по власному прикладу — заклада свої баги, яких не помічаєш.

Гаджети забороняти — такий собі підхід, але рамки розумного повинні бути.

але це не завжди вийде.

Це завжди стається саме так, повірте дєдушкє. Хіба за винятком тих випадків коли Ви втрачаєте контакт з меншими, і вони починають в першу чергу дивитись вже на старших. А не закладати баги — то і є мистецтво виховання, і його тра опановувати.

Тому всіх виховувати по власному прикладу — заклада свої баги, яких не помічаєш.

Це працює у дві сторони: Діти копіюють вас, хочете ви того чи ні. Якщо вам щось не подобається у власній поведінці, рано чи пізно ви це побачите в дітях, це знак до того, що і як вам потрібно виправляти в собі. Виправляєте в собі — діти копіюють і поведінка змінюється, знову звіряєтесь, знову коригуєте і так до самої вашої смерті. Головне це усвідомлювати і віддавати собі належне, що у всіх перемогах і невдачах дитини винні батьки, а не школа, соціум, інтернет чи мультики.
Навіть коли діти дорослі, вони всеодно несвідомо дуже багато переймають з батьківської поведінки.

Різні характери дітей це достатньо суб"єктивно, але, у вашому випадку, очевидно.
Кожна дитина народилася і росла в різних умовах: перша народилась і не мала ні братів ні сестер, батьки були молоді та без досвіду, речей більше. Друга народжується вже батьки старші, досвідд є, один старший брат чи сестра є, третій всі ще старші і людей вже більше і т.д.
Це не кажучи вже про те, що кожний індивід має унікальну комбінацію генів та власні фізіологічні особливості, а це все дуже впливає на характер та світосприйняття вже з перших років.

Як на мене, тут слід розділити на два кейси:
* копіюю батьківі «бо мені (дитині) це підходить» — рекативна поведінка
* копіюю бо мене «змушують» — пасивна поведінка

Абсолютно плюсую. В усьому треба знати міру і знаходити баланс.

Задротство, как по мне. От травли тайм-менеджментом ребенок может и в депрессию впасть от таких графиков/правил.

Как бы ты поступил имея 4х спиногрызов?

В смысле как поступил бы? Таблицы явно решают какой-то насущный вопрос, который без них не решается? Просто не тратил бы на эту фигню время. Есть то, что ребенку следует делать (учеба, спорт, семейные мероприятия), а есть его свободное время, в которое он хочет — читает, а хочет — втыкает. Тоже мне, дар небес — таблица с поминутным расписанием, епт ))))

Идея оч хорошая и как по мне, если совмещать такие правила с хорошим, позитивным настроем — это будет только в плюс ребёнку. Главное — не заставлять и не принуждать...

Когда увидел магнитные доски с графиками, так и представил родителей с детьми, живущих по 2-недельным спринтам, играющих в скрам-покер, проводящих дейли стендапы, планирование, демо и ретро.
В общем, для полного full house agile не хватает только смузи и тестировщиц)

Сподіваюсь тестувальниці будуть трішки пізніше)))

О, у моего ребенка тоже магнитная доска в комнате висит. Оказалась очень удобной для него.
Юзает постоянно, когда в чем-то разбирается (иногда по школе какую хрень разбираем на ней).
А да, играет дофига, но в одиночку редко. Во время игры у них включена куча социалок и они там трепятся и обсуждают всё что могут.
В общем делают ровно то. что мы раньше на улице за гаражами делали, когда гаджетов не было.

В общем делают ровно то. что мы раньше на улице за гаражами делали, когда гаджетов не было.

в эпоху коронавируса очень даже плюс я думаю. только про минимальный спорт ( например в виде упражнений ) не стоит забывать

Якось дуже складно і багато розрахунків. У нас простіше: є обов’язкові речі, які мають бути зроблені в першу чергу (гігієна, уроки, прибирання столу, іграшок, додаткова література). Доки не зроблені — ніяких девайсів. Зроблені — ну, сиди собі. Моїм батькам теж колись не подобалось, що я «сиджу день і ніч в цьому своєму комп’ютері», але то ж стало моєю професією. Так навіщо забороняти сьогоднішнім дітям те, що завтра може стати їх професією?

Есть даже мнение, что те дети, которые сейчас сидят круглосуточно в гаджетах, в будущем будут сильно более конкурентноспособны тех, кому по-старинке родители запрещают.

Сумнівно. Зараз більшість сидить цілодобово в гаджетах.

Так не покупайте им гаджетов и все, делов — то

И сильно менее здоровы (возможно =))

«Какие ваши доказательства?» ©

Сидя в инсте, тиктоке, твиче и ютюбе, сильно конкурентноспособны :)

Я тоже так считаю. Но есть мнение, что в некоторых профессиях, как то SMM, сидение с пеленок в инсте открывает какое-то тайное понимание сущности человека, недоступное нам. Могу сказать точно, что есть люди, которые раскручивают такой магией, что хз как и «этому их никто не учил».

Угу. Помните бывало в подъезде шприцы лежат, — наверное те ребята докторами стали, раз игрались с медицинскими инструментами.

Эти все профессии типа сидения в инстаграме — до первого среднего финансового кризиса.

Лично мне, например, сильно не хватает этих «умений сидеть в инстаграмме» для раскрутки своих продуктов. Я не умею, не понимаю как оно работает. Но без этого умения, к сожалению, уже ничего не продашь сегодня. Я тоже не считаю SMM серьезной профессией, но она сейчас нужна ;)

Лично мне, например, сильно не хватает этих «умений сидеть в инстаграмме» для раскрутки своих продуктов

если ЦА ваших продуктов сидит там

а если не сидит, то считайте что и не существует никакого инстаграма

Я тоже не считаю SMM серьезной профессией, но она сейчас нужна ;)

уже все больше статей что рекламные затраты на поддержку всех этих лидеров мнений, блогеров, и прочая — не окупаются даже для компаний ЦА которых смотрит инстраграмы, подписана на «лидеров мнений» и т.п.

SMM вполне профессия — если это рекламщик с специфическими навыками работы с специфическими инструментами.

Вообще есть курсы образовательные, где этому учат.

Есть даже мнение, что те дети, которые сейчас сидят круглосуточно в гаджетах

а взрослые сидят в соц сетях.
или вот на форумах

странно что это не делает взрослых — одинаково конкуретноспособными

может есть все же разница, между
сидеть в гаджете в тиктоке

или пытаться поймать курицу, или убежать от акулы в трусах (там ограничение по заряду аккумулятора есть, весь маршрут на двойной скорости не получится)
в
play.google.com/...​ils?id=vn.com.mage.irobot

«сидеть в гаджетах» и «сидеть в интернете» — это ни о чем
в чем сидит в гаджете?
в чем сидит в интернете?

«Все дни просиживает за компом! ужас!»
ну да, это вот я такой.
у меня IDE почти целыми днями открыта.
ужас «сидеть днями за компом»?

Як контролюєте кількість годин за гаджетом?
Заборони завжди діють погано, я б виховував самоорганізацію, бажання вчитися.
І нічого поганого в іграх не бачу, мої чиненайкращі спогади з дитинства — комп’ютерні ігри, досі їх перепроходжу з почуття ностальгії.
Є купа прикладів з досвіду знайомих, коли у дитини плекався Forbidden fruit, що відбувалося з першого тижня самостійного життя я казати не буду.
P. S. Як виховувати дітей і сам не знаю, це мегасуперскладно

На iOS — екранний час. На приставці — таймер.

Як правильно виховувати дітей точно навряд хто скаже)

Что плохого в гаджетах? Купите арудинку и поиграйте вместе с ребенком.

С закона Ома и транзисторов надо начинать, а не с ардуинки :D

В процессе игры можно и не только этому научить.

Можно бросать в ребенка яблоки и объяснять законы Ньютона.

Узнать, что ребёнок, перетерев с такими же балбесами, решил объяснить законы Ньютона прохожим из окна 9 этажа, но Авось сломался.

Вдогонку крикнуть ребенку о том, что он падает с постоянным ускорением, и пусть не орет, это просто физика.

Четверо — це не так вже і багато).

Вы молодцы. Посылаю лучи добра вашей семье.

Коли перед школою проходили медогляд і з’ясувалося, що зір дитини впав до 50%, перестали давати гаджети взагалі (це було легко зробити, оскільки їх і раніше рідко давали, але дозволяли досхочу дивитися мультики на телевізорі) і перестали вмикати телевізор взагалі — спершу це було зробити складнувато, оскільки дитина все одно дивилася телевізор, коли його вмикав тесть щоб подивитися новини або розважальні програми, але після переїзду у свою власну квартиру, в яку телевізор перевозити не стали, перегляд телевізора також залишився в минулому. За кілька місяців зір піднявся на 30%.

Ми зір всім перевіряли. У старшого знайшли проблему з одним оком, але це фізіологічне і можна буде поправити, коли перестане рости. Перерви, вправки на очі — наше все)

Что-то мне подсказывает, что оплата за «почистить зубы», «душ» и «поесть» — неправильно с точки зрения психологии.

Можливо і не правильно, зате працює). Поїсти — ідея була в тому, щоб поїли і віднесли посуд.

угу, только вот теперь у меня, например, есть подсознательная штука, что если я помою посуду, то продолбанная работа не так страшно. А в детстве была установка, что если я и не помою посуду и не сделаю уроки мама будет сильно ругаться, а если только не сделаю уроки, то совсем чуть-чуть. И оно работало на тот момент — посуду я мыл исправно. Мухи отдельно, котлеты отдельно. А то получается, что если ребенку не хочется играть, то он может и зубы не почистить? Конечно ymmv, но ИМХО это достаточно-таки везучий вариант, что это работает.

В психологии нет понятия «правильно».

А що поганого в гаджетах? Відбирати зараз в дітей гаджети, це те саме що в середньовіччі забирати від дітей книги, або глиняні таблички в стародавні часи. Хай розвиваються.

Згоден на рахунок гаджетів — звісно вони потрібні. А ще про баланс слід пам’ятати. Саме про це і мова)

В гаджетах нічого поганого але відкрийте ТОП Ютубу чи Google Play Market в якому не можливо відключити усі ігри, максимум до 3 років.

Так, є така проблема. Як на Android з контролем толком не розбирався. На iOS створив сім’ю, а там вже є можливість перед встановлення запитати когось з батьків.

З youtube включили контроль по віку, але це мало допомагає. Робочий варіант — перегляд історії перегляду і подальша розмова з дитиною.

Family link для меня отлично работает. Вроде он есть и в apple store. Ограничения по времени можно на каждое приложение ставить отдельно.

З youtube включили контроль по віку, але це мало допомагає

А что именно не нравится?

Мне больше всего тикток не нравится. Вот там бы контроль сделать какой-то. Пока только временное ограничение ставлю.

Якщо дитина захоче щось обiйти, то обiйде. Заборони зроблять її хацкером трохи ранiше.
Клятi гАджети роблять розумних розумнiшими, а тупих — тупiшими. Заборона та контроль лише частково й ненадовго вирiшать проблему, яка не тiльки в дiтей, доречi.

Обійти якісь хитрощі це не проблема, якщо можеш надиктувати) В ютубі багато всього є

Та я і собі б ввімкнув такий контроль, щоб не бачити всіляких Гордонів, го*донів і любителів хайпонути на всілякому трешаку. Чисто підписок з головою вистачило б.

От этого «развития» только эффект рыбки дорри возникает.
Человек должен уметь фокусировать внимание на долго, и это точно не про гаджеты. Тем более в детском возрасте.

Хай розвиваються

В чем? Инстажопы или мемасики помогут в развитии? Или тикток?

Звичайно, емоційний розвиток.

Ну в идеале-то они все должны свалить, это да)

самий приємний

О курва...

НАЙПРИЄМНІШИЙ — самі запам’ятайте та дітей своїх навчіть, як в українській мові утворюється найвищий ступінь порівняння прикметників.

Питання поза межами моєї компетенції, найрозумніших на цьому форумі визначає пан Чиждзенка.

Подписаться на комментарии