Добро, зло та інші варіанти
Вічна тема боротьби добра та зла, з моєї точки зору, хвилює багатьох думаючих людей. В сучасному українському суспільству протистояння добрих та зли сил, різних життєвих ідеологій триває вже майже 30 років. А якщо врахувати нашу пострадянську дійсність (в якій, на мою думку, ми продовжуємо жити), то даний конфлікт триває з 1917 року, тобто вже більше 100 років.
Цікаво, що так звані злі персонажі, як правило, не викликають у мене ненависті. З моєї точки зору, зло в більшості своїй виникає з глибокого невігластва, низького рівня особистісного розвитку та внутрішнього конфлікту індивіда з самим собою. Злими можуть бути як бідні, так і багаті, як освічені, так і неграмотні. Категорії «зла» та «добра» не мають ієрархії або якихось соціальних каст, привілеїв.
Причому, випробовуючи на собі вплив та діяння зла в тій чи іншій формі, я чітко усвідомлював та усвідомлюю, що таким чином або я заслужив це, або злі вчинки є якимось стимулом для змін, нових дій, перегляду своїх оцінок, руйнації власних ілюзій.
Як правило, зло зустрічає мене там, де я лінуюсь якісно працювати, дозволяю собі неточно мислити, відмовляюсь від свідомого ризику, уникаю відповідальності, поверхнево ставлюсь до власних вражень та сумнівів.
Усвідомлюю також те, що досягнути вершин в професії, суспільній діяльності, кар’єрі могли і можуть як злі, так і добрі індивіди. Тобто, можна бути одночасно професіоналом власної справи (глибоко знати та володіти своїм ремеслом), і при цьому творити зло під різними масками та в різних формах.
Данте Аліг’єрі в своєму творі «Божественна комедія» стверджував, що гірше за все в житті нічого не зробити — ні добра, ні зла. На думку Данте, індивіди, які не грішили і не робили добра, не заслуговують навіть того, щоб потрапити до Пекла, так як вони не ризикують, не беруть на себе жодну відповідальність. По суті своїй, Данте стверджував, що гірше за все бути байдужим (ні туди, ні сюди), прожити життя не знаючи ні слави від доблесті, ні сорому від власних діянь.
Така байдужість та бездіяльність в суспільстві підкріплюється поширеною думкою, що немає сенсу бути добрим, коли навколо всі злі. З моїх особистих історичних спостережень саме такий стан «байдужості» спостерігався в українському суспільстві в
Є така приказка «Святе місце порожнім не буває». Вона саме про байдужість та бездіяльність в тих просторах суспільного та професійного життя, де ми могли би, але не доклали зусиль, не витримали напруги і не згенерували якісний, завершений результат якоїсь діяльності в спосіб, як ми це бачимо, хочемо та розуміємо. Там, де індивіди лише з наміром добра відмовляються від дій, зусиль та напруги на свій власний страх та ризик, там обов’язково і закономірно виникає зло.
«1. Добро есть нечто, что каждый раз должно производиться специально и не делается само собой. 2. Зло — это то, что стихийно рождается. 3. В том месте, где не сделано добро, то есть там, где палец тебе указывал, что ты здесь в этом месте своим незаместимым и неоткладываемым актом и неразделимым с другими актами (нет разделения труда) должен был выполнить и не выполнил, это место пустым не будет и стихийным процессом туда войдет зло. Добро является позитивной силой, а зло не является реальным и позитивным явлением. Оно есть отсутствие добра или занятия места того, на котором кто-то заново, специально не сделал добро.»
При цьому добро за своєю суттю безпричинне. Добро заради вигоди — це, на мою думку, підміна понять. Досягати цілей добра можна лише інструментами та принципами добра. А от у зла завжди є причини та пояснення. Добро чи зло можна зрозуміти з певної напруги та завжди унікального досвіду проходження через життєві ситуації, творчі експерименти та живі форми, завдяки яким можна судити та ясно усвідомити «добро» чи «зло». Добро тримається на волі людини та її внутрішній відповідальності. Один і той же вчинок, але в різних обставинах може бути як «добром» так і «злом». А дізнатись «добро» це чи «зло» допомагає совість.
Варто сказати декілька речень про наслідки зла. В Древній Греції вважали, що найбільшим покаранням для злочинців, аферистів, бандитів було ... уникнути розплати за свої злодіяння та вчинки протягом власного життя. Діти, як продовження життя своїх батьків, несли відповідальність за їх злодіяння, якщо батьки уникали покарання або відмовлялись його прийняти. Тому більше всього перейматись стосовно своєчасного та справедливого суду мають ті, хто зло вчиняє.
А яка ваша думка стосовно добра, зла та інших варіантів?
157 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів