Tech4Good Очима KeenEthics: Андрій Штадлер

Сьогодні поговоримо про те, чому вебдоступність — недооцінена тема в IT-сфері, і як із цим боротись

Tech4Good і KeenEthics

У 21 столітті концепція бізнесу кардинально змінюється. Сьогодні компаніям недостатньо просто надавати послуги клієнтам. Сьогодні треба ставати частиною чогось більшого, розповідати унікальну історію, будувати особистісні відносини з клієнтом, подавати приклад іншим. Ідучи в ногу з часом і тенденціями, наша компанія обрала для себе Tech4Good вектор розвитку. Згідно з філософією Tech4Good, інформаційні технології мають не просто робити життя людей комфортнішим. Вони мають приносити користь суспільству, мають існувати задля суспільного блага.

Організація та проведення інтерв’ю з представниками Tech4Good є частиною нашої стратегії. За 2020 рік ми познайомились з багатьма непересічними людьми. Одні з них використовують потенціал інформаційних технологій, аби зробити життя жінок комфортнішим і пропагувати гендерну рівність. Інші ж використовують вебпростір як платформу для волонтерства в часи COVID-19 або як можливість поширювати інклюзивність.

Сьогодні ми хочемо поділитись з вами одним з інтерв’ю, яке нещодавно стало ще одним доповненням нашої рубрики Tech4Good. Цього разу ми зосередились на проблемі вебдоступності і поспілкувались з експертом у цій сфері Андрієм Штадлером.

Хто такий Андрій Штадлер?

Андрій Штадлер — розробник програмного забезпечення, в якого більш ніж 6 років досвіду. Він називає себе агностичним розробником. Останні три роки Андрій працює на проекті тім-лідом. Під час цього періоду він кардинально змінив своє ставлення до розробки. Андрію більше не цікаво просто виконувати завдання та створювати продукти. Тепер він підходить до своєї роботи більш усвідомлено: детально вивчає внутрішні бізнес-процеси, а також те, який результат продукт принесе світові. Як зазначає сам Андрій, кожен проект несе в собі внутрішню цінність, котра передається клієнту, та зовнішню цінність, котра передається світові.

Як Ви обрали собі кар’єрний шлях?

Після закінчення школи я вирішив, що буду рухатись в напрямку фінансів. Я вступив в коледж і збирався стати працівником податкової служби. Я був впевнений, що моя майбутня кар’єра буде пов’язана зі сферою фінансів. Проте коли я закінчив коледж, я зрозумів, що хочу творити щось і одразу бачити результати своїх зусиль. І я захотів іти до цієї цілі. В мене був вибір: стати інженером або ж податись в розробники. Насправді інженерія та сфера розробки мають багато спільного. Інженери створюють будівлі, розробники створюють код. Відмінність в тому, що інженер працює на відкритому просторі, а розробник — вдома за робочим столом. Я вирішив стати розробником, бо ця сфера дуже прогресивна. На IT-ринку все змінюється дуже і дуже швидко. Такий темп не дозволяє стояти на місці. Власне тому і власне так я записався на свої перші курси програмування і почав рухатись у цьому напрямку.

Наскільки я знаю, Ви живете в Україні, в місті Вінниця. Яка зараз ситуація з IT-індустрією в Вінниці? Там багато IT-компаній, чи все ж більшість розробників працює на фірми в Києві?

Якщо говорити про IT-ринок, то Вінниця — дуже навіть прогресивне місто. У нас є чимало IT-компаній. Тільки існує проблема з пошуком будівель під офіси. Я неодноразово чув, що класні IT-компанії хотіли відкрити офіси у Вінниці, але так і не змогли знайти вільних місць. Проте в час пандемії ситуація напевне змінилась на краще, адже більшість людей все одно працюють дистанційно, і потреба в офісах зникає сама по собі.

О так, безпека сьогодні — понад усе. Добре, тоді давайте перейдемо до більш «філософської» частини Вашої роботи. Яких ключових принципів Ви дотримуєтесь в професійній практиці?

П’ять років тому одна людина сказала мені таку фразу: пиши код так, ніби той, хто його читатиме, знає, де ти живеш. З цього часу якість для мене — це пріоритет номер один. У своїй щоденній роботі, я намагаюся не тільки добре писати код і виконувати завдання вчасно. Я також стараюсь своєю діяльністю створювати певну цінність для клієнта та для кінцевого споживача. Якщо я працюю з клієнтом і маю якісь ідеї щодо покращення його бізнесу, я завжди цим ділюсь з клієнтом. Іноді мої ідеї є дієвими, іноді ні. І це нормально. Адже важливо не те. Важливо, що клієнт бачить мій щирий інтерес, бачить бажання нашої команди допомогти його бізнесу рости. Для мене програмування — це інструмент, який запускає розвиток та ріст.

Ви сказали, що намагаєтесь створювати цінність для клієнта. А що для Вас є тією самою «цінністю»? Як визначити, чи продукт несе цінність, чи ні?

Я визначаю це своїм ставленням до проекту. Якщо мені подобається задум проекту, то неважливо, як багато шансів на успіх він має, я буду докладати зусиль і вболівати за нього до кінця. Також не важливо те, чи ідея нова, чи вона вже давно відома і кимось втілена. Не має значення, чи продукт має привабливий інтерфейс на початку. Якщо мені до душі проект, я прикладу максимум зусиль, щоб перетворити ідею в успіх. Найголовніший фактор для мене — це актуальність продукту.

Актуальність справді важлива. Як я знаю, Ви також любите публічні виступи і часто виступаєте з доповідями на різні теми. Однією з таких тем є тема вебдоступності, або accessibility. Можете, будь ласка, розповісти про неї детальніше?

Так, зазвичай мої публічні доповіді діляться на два типи. Перший тип — доповіді, пов’язані з моїм технічним досвідом. Другий тип — доповіді про мої гуманітарні навики, або, як їх прийнято називати, софт скіли. Остання моя доповідь була зосереджена тільки на софт скілах. Я обговорював синдром самозванця і способи, як обернути цю проблему в джерело мотивації та натхнення. Проте тема вебдоступності належить і до першого, і до другого типу. З одного боку, я розповідаю про технічну сторону вебдоступності. Я розповідаю, як підлаштувати функціонал продукту під вимоги вебдоступності. З іншого боку, я також намагаюсь пояснити, чому ця тема настільки важлива.

Ми не маємо права обмежувати можливості людей, чиї можливості вже ітак частково обмежені. Це головна ідея вебдоступності. І коли людина з проблемами зі зором користується нашим застосунком чи вебсайтом — це вже велике досягнення і привід для гордості для мене.

Так цікаво, дякую за відповідь! А що взагалі надихнуло Вас вивчати тему вебдоступності глибше?

Я завжди знав, що ця тема дуже важлива, але найбільше на мій шлях вплинула одна ситуація. Тоді я й зрозумів, що пора діяти. Одного разу я поїхав у робочу поїздку в Лондон, де знаходилась компанія нашого клієнта. Ми з ним зустрічались, аби побрейнштормити ідеї для його продукту. Під час однієї з таких зустрічей я познайомився з розробником, який мав порушення зору. У нього була дуже чутлива сітківка, і йому було боляче сприймати яскраві кольори. Цей хлопець носив окуляри, які захищали його від яскравого світла. Окуляри ці складались із двох темних лінз із маленькою дірочкою в кожній. Крізь ці дірочки хлопець і дивився на світ. Оскільки він був розробником, йому треба було постійно працювати з яскравим екраном. Я був вражений тим, як він взаємодіяв зі своїм ПК. Він старався не дивитись на екран, а тільки слухав, як писати код, і писав його. Коли у нас зав’язалась розмова, він сказав мені, що працює розробником вже 15 років. А 10 років тому у нього почалися проблеми зі зором. З цього часу цей хлопець старається адаптуватись до нових умов життя і працювати як звичайна людина.

Аналізуючи його випадок, я зрозумів, що таких людей як він ще дуже багато по всьому світу. І якщо люди у сфері IT стикаються з такими незручностями, то що вже казати про тих, хто ніяк не пов’язаний з IT? Наведу приклад. Людям, в яких проблеми зі зором, важко використовувати сайти, які не відповідають вимогам вебдоступності. І якщо для нас зробити замовлення на сайті — це хвилина часу, для такої людини це завдання може зайняти цілих пів години, а то й більше. Саме тому ми маємо докладати зусиль, щоб зменшити такі незручності і впровадити рівність в вебсвіт.

Це точно, такі ситуації наглядно показують, чому тема вебдоступності актуальна. А як щодо клієнтів? Як переконати їх, що ця тема важлива? Як довести їм, що варто вкладати в вебдоступність додаткові ресурси?

По-перше, головний аргумент на користь вебдоступності — це те, що вона допомагає компаніям виділитись з-поміж конкурентів. Вебдоступність допомагає створити хорошу репутацію та розказати непересічну бренд-історію.

По-друге, вебдоступність вигідна клієнтам у фінансовому плані. Якось я гуглив статистику про людей з порушенням зору по всьому світу. Як виявилось, понад 2 мільярди людей страждають від проблем із зором. Це означає, що підлаштовуючи ваш продукт під потреби цих людей, ви розширюєте свою аудиторію і отримуєте більше користувачів. І якщо тільки 1 з 10 вебсайтів матиме втілену вебдоступність, то люди з особливими потребами оберуть власне цей вебсайт з-поміж решти.

По-третє, вебдоступність дає перевагу з погляду того, як працюють алгоритми Google. Google краще індексує вебсайти з так званою семантикою. А вебдоступність це перший критерій добре побудованої семантики з точки зору Google. Тобто чим більше ви втілюєте вебдоступність, тим краще Google індексує ваш вебсайт.

По-четверте, багато держав підтримують вебдоступність на законодавчому рівні. І я думаю, що це і є найефективніший спосіб для заохочення клієнтів. В деяких штатах США, на приклад, люди мають право подати в суд на компанію, яка не дотримується вимог вебдоступності. Тобто якщо людині з порушенням зору не вдасться оформити покупку на вебсайті, вона може подати в суд на власника сайту. Для таких держав вебдоступність — не просто необхідність, це ще й вимога.

Ого, цікаво! А якщо порівняти ситуацію на ринку України та на західному ринку, на приклад, то чи існує велика різниця в тому, як люди ставляться до вебдоступності? Західна IT-індустрія більш прогресивна в плані вебдоступності?

Чесно кажучи, в Україні розробники, як правило, легковажать цією темою. Ми не маємо наглядних прикладів того, як втілювати вебдоступність. Ситуація в Україні далека від позитивної. Ми не маємо добре розвиненої системи доступності в реальному житті, не кажучи вже про інтернет. Чимало багатоповерхівок по всій Україні досі не мають ліфтів і пандусів. Людям з обмеженими можливостями важко добиратись додому чи виходити на вулицю без сторонньої допомоги. В інтернеті ситуація аналогічна. Наші розробники не розцінюють вебдоступність як нагальну потребу. Вони вважають, що це просто плюс одне завдання в їх списку задач на проекті.

Якщо порівнювати з Україною, то західні держави ставляться до вебдоступності серйозніше. Можемо як приклад взяти той самий закон в США, який дозволяє людям з обмеженими можливостями подавати в суд на компанії, що легковажать вебдоступністю. В таких країнах вебдоступність втілена на рівні менталітету людей. Натомість в Україні нам ще є куди рухатись.

А як заохотити розробників змінити робочу філософію та почати працювати в напрямку вебдоступності?

Один з варіантів — проявляти ініціативу. Треба ділитись досвідом, знаннями, ресурсами, проводити семінари, вебінари на цю тему. Однак, як мені здається, розробники доходять до пошуку корисних ресурсів тільки тоді, коли вже горять дедлайни і треба терміново збільшувати ефективність. Або ж коли вебдоступність — це одне з фінальних завдань на проекті. В такому разі вони працюють над вебдоступністю чисто для галочки, так і не розуміючи глобальної цілі.

Навіть якщо у вас на проекті немає завдання реалізувати вебдоступність, треба про неї пам’ятати. Іноді буває так, що можна додати певний атрибут і тим самим зробити сайт вебдоступним для скрін рідерів, тобто доступним для людей з обмеженими можливостями. Навіть якщо у вас немає такого завдання, додавайте ці атрибути. Так, воно займе вам трохи часу. Але таке рішення зробить користування сайтом більш зручним та приємним для людей, і це однозначно цього варте.

А як втілити ці ідеї в реальність? Найкраще — втілювати їх на державному і законодавчому рівні. Лекції, вебінари — це теж класно. Але коли вебдоступність сайтів стає державною вимогою, всі починають ставитись до цього питання набагато серйозніше.

Погоджуюсь. До речі, бачу щоразу більше людей, які підтримують тренд свідомого ставлення до довкілля і «стійкої моди», або sustainable fashion англійською. А як щодо вебдоступності? Чи можна назвати її трендом у сфері інформаційних технологій (за аналогією тренду sustainability в фешн-індустрії)?

Щоб вебдоступність стала глобальним трендом, треба залучати підтримку держави. Як я вже казав, зміни на законодавчому рівні будуть величезним кроком вперед. Те ж саме стосується і вебдоступності на світовому рівні. Як тільки 5 найпотужніших держав світу зроблять вебдоступність обов’язковою вимогою для IT-ринку, ми станемо свідками того, як воно все перейде в глобальний тренд. Я чув, що Китай вже розглядав питання вебдоступності в інтернеті. Коли найсильніші держави світу зроблять вебдоступність обов’язковою для всіх, інші держави візьмуть з них приклад і також почнуть працювати над змінами.

А в який спосіб програмні продукти можна підлаштувати під вимоги вебдоступності?

Загалом є три рівні вебдоступності. На першому рівні вебдоступність реалізована в функціоналі кнопок, на приклад. Коли користувач наводить курсор на певну кнопку, то вона підсвічується іншим кольором. Це робить сайт зручнішим в користуванні. На другому рівні вебдоступності контент на сайті можна прочитати за допомогою так званих скрін рідерів, або читачів екрана. Третій же рівень передбачає, що розробники створюють кілька версій сайту та підлаштовують його під потреби людей з обмеженими можливостями. Тут на допомогу приходить технологія автоматизації, скрін рідери та інше. Компанія Apple, на приклад, реалізує третій рівень вебдоступності через функцію VoiceOver. Ця функція дозволяє користувачеві прослухати контент сайту в аудіоформаті.

Але для себе я користуюсь власною класифікацією вебдоступності. Перший тип — це так звана «формальна» вебдоступність. Вона передбачає, що вебпродукт формально підлаштований під вимоги або принципи вебдоступності. Припустимо, що перед компанією ставиться 5 вимог, які треба виконати, щоб отримати офіційне підтвердження вебдоступності їхнього продукту. На жаль, дуже часто люди виконують ці правила чи вимоги просто для галочки. Вони реалізовані настільки жахливо, що взаємодіяти з такими вебпродуктами стає практично нереально. Це нагадує мені ситуацію, коли люди вимагають поставити пандуси перед входом у під’їзд. І їх ставлять. Але ставлять під кутом 90 градусів. Формально, вимога виконана. Але на практиці, такі пандуси не те що не полегшують людям життя, вони ще й ускладнюють його. Адже людині з обмеженими можливостями стане вдвічі важче дістатись додому.

Інший тип вебдоступності я називаю практичним. Цей тип важливіший, бо саме він показує результат на практиці. Саме він визначає, наскільки дієвими та корисними є реалізовані правила. Іноді вебсайт формально не підпадає під категорію вебдоступних продуктів, але має купу кльових опцій для людей з порушенням зору, на приклад. Коли мова йде про вебдоступність, не можна робити нічого для галочки. Треба старатись зберегти голову бізнес-логіку сайту і при цьому виконати вимоги вебдоступності. Але, звичайно ж, найкращим варіантом буде реалізувати обидва типи вебдоступності: і формальний, і практичний.

І останнє запитання. Які етичні цінності, на Вашу думку, є найважливішими у сьогоденні?

Найважливіше — це мати широкий кругозір і бути гнучким. Я вважаю неправильним, коли людина закривається від світу і можливостей. Світ інформаційних технологій змінюється з блискавичною швидкістю. Тому треба бути відкритим і завжди прагнути дізнатись щось нове. Звісно ж, встигати за всіма новинками та змінами — задача не з простих. Сьогодні ми працюємо за одними правилами, а вже завтра — за абсолютно іншими. Саме тому треба бути гнучким і пам’ятати, що прогрес неможливий без широкого кругозору.

Підсумовуючи, хочу додати, що вебдоступність — це не тільки про людей з порушенням зору. Сьогодні ми багато говорили власне про цю категорію інтернет-користувачів, але вебдоступність не обмежується нею. Є ще багато інших категорій людей, чиї потреби треба враховувати у вебпросторі. Якщо у вас буде така можливість, то я б залюбки продовжив обговорення вебдоступності у більш широкому сенсі. Ще є купа питань, які так хочеться обговорити, та купа ідей, які треба поширювати.

Це чудова новина! Ми будемо тільки раді продовжити цю рубрику в наших нових публікаціях. Читачі будуть з радістю чекати на оновлення :)