Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Як стати щасливим ІТ-шніком після школи?

Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Підписуйтеся на телеграм-канал!

Сьогодні не просто 25 червня. Сьогодні дуже незвичайний день
Сьогодні в Кореї почалась війна між комунізмом і капіталізмом
Сьогодні помер Майкл Джексон

Але найстрашніше — сьогодні оголосять результати ЗНО з укр. мови.

Це буде останній предмет який треба для вступу на ІТшні спеціальності і вже через тиждень, першого липня починається вступна кампанія.
Коли знову тисячі дітей будуть скидатись по світу, офігівати від дорослого життя і шукати кому б віддати свою душу на наступних 4 роки.

І це зараз то я такий хитрий сиджу усміхаюсь..
Це зараз я уже успішний інженер в американській ІТ-компанії, студ експерт з питань якості вищої освіти і в цілому зрілий щасливий white malewhite male називають білих чоловіків хто за версією чорних феменісток від народження із-за статі і кольору шкіри мають тисячі привілеїв. Всього свого успіху досягли завдяки тим привілеям. Самі ж в житті нічого хорошого не зробили. Білі редиски одним словом. Та ще й мають наглість стібатись з горя нещасних дітей..

Але коли мені було 16 — мені було не смішно.
Я був звичайний nerdзадрот, ботан. * я і зараз ботан, навіть затянутіший чим тоді. Але зараз я щасливий і впевнений в собі ботан. І мені треба було приймати доленосне рішення. А я взагалі не розумів чого я хочу (були деякі здогадки, але дуже розмиті здогадки). Люди поряд з усіх сторін давали свої «експертні» житєйські поради які ніфіга не допомагали. В інтернеті всякі добросовісні (і не дуже) люди розказували свої неймовірно правдивіКоли дружина Арнольда Шварцнейгера дізналась що в нього є позашлюбний син від їх колишньої прибиральниці — дуже розізлилася. І подала на розлучення. Арні пустив сльозу, стало встидно, захотілось виправдатись і все пояснити.
Але Марія Шрайвер не хотіла нічого слухати.
Термінатор вирішив піти в обхід і написав свою свою неймовірно правдиву автобіографію яку так і переклали: «Моя неймовірно правдива історія».
Книжка вийшла дуже чуттєвою, з жінкою вони таки помирились. А качки (і не тільки) усього світу тепер її читають і крякають тішаться
(і не дуже) історії. В мене було ~0 розуміння куди йти шо робити. І в результаті я таки взяв і поступив не тудибо мало шансів поступити туди коли ти не знаєш куди для тебе туди.
Я то не здався і вижав з моєї помилки максимум користі. Але!

Я сюди прийшов не для тогоЯ вірю що всі люди різні і втирати свої мемуари де в заголовку не попередив про мемуари — це неповага до читача. аби розказувати свою історю.
Хвилинка біографії до того що я і сам добре пам’ятаю як сильно мені бракувало доброї поради від досвідченіших людей.

Тому я подумав що раз я не мав, то нехай хоч діти тепер мають таку можливість.
І відкрив тутай на форумі обговорення.
Нижче я зачеплю ключовіяк на мене теми. Скажу що я за це думаю. Наведу аргументи.

Але думка одної людини завжди аж надто суб’єктивна. Тому маю надії далі ви теж будете АРГУМЕНТОВАНО і З ПОВАГОЮ нав’язувати свою думку.
Хто потребує допомоги — задаватимуть питання. Хто уже благодатию преисполнен — будуть ділитися нею з тими хто потребує.
Хто зі мною незгоден — писатимуть в чому і чому незгоден.
Хто згоден — писатимуть теж(плюси сеньйорів в коментах переконують сильніше чим поодинокий виступ вчорашнього джуна.
Якщо ніхто не напише плюсів, то в дітей може скластись враження ніби всі лиш незгодні)
.
Вірю з цього вийде продуктивний і дружний холівар і всіх він зробить щасливими.

А я тим часом почну:





Ідея № 1 . Зрозумій чого ти хочеш

Ти можеш все життя кудись йти. Але якщо ти не будеш знати куди — то обов’язково прийдеш не туди.

Я бачив багато різних хеппі-блогів де ходять й знімають сторіз про які вони щасливі, як вони знайшли справу свого життя, обожнюють свою роботу і т д т п.
І все це якось так легко, все так невимушено, здається ніби вони з цим родились. Дивишся на себе придурка і стає аж незручно якось. Стає якось встидно. Встидно зізнатись що «я не те щоб займаюсь не тим чим я хочу. Я взагалі не знаю чого я хочу!».
Але в цьому немає нічого встидного!

9/10 моїх знайомихі я в тому числі в своїх 16-17 років або зовсім не знали чого вони хочуть, або мали тільки приблизне уявлення.
Таких щоб «я от точно хочу в ІТ. Причому працювати саме по frontend і саме з react» були одиниці.
І це нормально.

Якщо ти не знаєш чого ти хочеш — це нормально (особливо в 16 років).

Погано — це коли ти з цим нічого не робиш (особливо в 16 років).

А шо з цим робити?

А от брати й шукати. Просто брати і просто шукати.
Як шукати?
Нуу.. відкриваєш google і шукаєш🤷‍♂️))

Тут головне діятиі не користуватись яндексом😅. Не відкладати, не соромитись. А брати й шукати.
А далі все буде як Боженька прописавхто шукає той знаходить . Євангеліє від Матфія 7:7-8.

Універсальний алгоритм рішення:

  1. Відкриваєш текстовий редакторну або береш листочок і пишеш там все що приходить в голову чим би ти хоті(в)(ла) би займатись. Всі найглибиннішіПопри всі стереотипи і т д.
    Нащо зразу ж відмовлятись не розібравшись?
    Навіть якщо затія таки вийде така собі — ти всеодно в будь-який момент зможеш відмовитись.
    мрії, фантазії і бажання.
    На цьому етапі нормально якщо в списку кілька десятків пунктів.
  2. Сортуєш(у VScode може допомогти alt + стрілочка вверх / вниз) це все в пріоритетному порядкуТобто на верх списку переміщаєш те, до чого зараз тягне найбільше..
  3. Береш найцікавіший для тебе напрямок і починаєш гуглити. Для початку гуглиш що це. Читаєш там статті про це, відосіки дивишся. Далі дивишся які там бувають піднапрямки, ознайомлюєшся з кожним із них. Тратиш на це приблизно 1 день.
  4. Лишаєш цей варіант. Береш наступне до чого тягне і тратиш один день щоби дізнатись більше про варіант номер 2.
  5. Робиш паузу. Обдумуєш. Коригуєш список. І так по циклу аж поки не закінчиш з усіма.
  6. Лишаєш в списку тільки те, що тепер хочеться копнути глибше. Явно далеку дічь видаляєш.
  7. Ідеш і от тепер уже всерйоз себе пробуєшПроходиш якийсь відеокурс, випитуєш наприклад в лінкедіні людей хто в цьому шарить, ідеш десь волонтериш. Будь-яким способом пробуєш хоч віддалено відчути це на собі..
    * на цьому етапі обов’язково дізнайся як на цьому можна заробляти.
    Так на один пункт тратиш приблизно тиждень.
  8. Кожен день пишеш щоденник
  9. Регулярно коригуєш список.
  10. В кінці лишаєш тільки варіанти які більше всього нравЇх буде в рази менше чим на початку. В мене їх було 5..
  11. Ідеш і уже хоча б місяць витрачаєш на кожен із напрямків. Бажано навіть кілька місяців.
    (в процесі ведеш щоденник і трекаєш успіхи)
  12. Тепер у тебе вже є хай лиш рік-два, але який-не-який життєвий досвід. Ти знаєш що і до чого і тепер в тебе в сотні раз чіткіше розуміння чим на початку.
  13. Вибираєш остаточний варіант і на повну будуєш в цьому свою кар’єру.
    Тепер в тебе нема зайвих сумнівів, ти знаєш точно що ти обра(в)(ла) найкращу з доступних для тебе роботу. Приходиш на неї щаслив(им)(ою) і йдеш з неї теж щаслив(им)(ою).
    Потім виходиш на пенсію, помираєш, далі митарства, а далі як вийде)

* Лайфхак.
Якщо накидати список взагалі не виходить. То спитай себе: «Що я роби(в)(ла) б якби я маю(в)(ла) б мільярд доларів і не треба було взагалі переживати за гроші?».
А потім «Чому так, а не інакше?».
А потім: «як на довго мене вистачило б лежати на пляжі?» і «шо би я би роби(в)(ла) б після того як замахав(ся)(лась) відпочивати?»

Типова помилка № 1: Страх

  1. Страх зганьбитись Особисто я був гіпервідмінником, катався на олімпіади, був одним з 3х золотих медалістів на весь район і єдиним медалістом на 2 школи в яких я вчився. Це неабияк тішило моє марнославство і мені було соромно йти підробляти на стройку різноробочим. Але іти кілька років учитись на будівельника не хотілось, хотілося вже тут і зараз відчути як то воно робити роботу своїми руками. Та ще й не весь день перед компом, а робити рухливу роботу, йохохо, рамантіка.
    Я пересилив свій встид і пішов. В першийі останній же день весь день ішов дощ. Я 6 годин під тим дощем виносив мокре сміття і в той день у мене повністю пропали сумнівиЛишились інші сумніви і їх я теж крок за кроком досліджував. Але працювати будівельником бажання більше не виникало щодо будівництва.
    Якраз в той же день я весь мокрий в болоті, в робі* від англ. робочий одяг, як назлоя після того уже 3.5 роки в Одесі живу і крім того разу досі з ним ніде не пересікався, зустрів свого однокласника двієчника всього на стилі. Це було дуже стидно. Справдився закон Мерфі, відбулося найгірше що лиш могло бути.
    Але що відбулося? А нічого не відбулося, ми поздоровались і пішли кожен по своїх ділах. Все. Постраждало лиш марнославство, всі інші лишились цілими.
    (Після того я ще довго лікував свій синдром відмінникаце коли ти як слабий на голову рвешся здаватись в усьому найкращим. Дуже популярна для постсовкових людей хвороба. Ще популярніша серед «успішних» постсовкових людей.

    Причому дуже болюча і шкідлива хвороба, бо не дає нормально жити і дуже сильно обмежує свободу руху. Свого роду як залежність, лиш не від алкоголю чи ігор — а від похвали.
    . Але воно було того варте бо понти і всяка дічь із самооцінкою лиш заважають повноцінно жити)
  2. Страх розчарувати батьків
    Напевне в світі є діти хто родились просто дітьми. Але я родився інструментом який мусів досягти всього того, чого не змогли мої батьки. В моїх батьків син мав бути найкращим, найрозумнішим, найкрасивішим, най най най.
    А їх син (тобто я) в рот є_ав все вищесказане і хотів бути просто щасливим.
    У мене кришу порвало ще на 2у курсі. Я начитався розумних книжок, наслухався розумних людей, до того часу вже й трошки чогось в житті перепробував. Приїхав зимою в село і сказав: «у мене для вас новина: я на_уй кидаю цей йо_аний унівєр і мені по_уй що буде далі, я далі так жити не можу!»
    Того вечора з хати Грушецьких кілька годин було чути матюки, крики і сльози. Але я таки зміг вигризти право на самовизначення.
    Ми довомовились що я буду закривати все аби закриватиВ школі всім пофіг на твої оцінки.

    В університеті ж треба аби було хоча б 60/100 балів по всіх предметах, інакше незараховано і тебе відраховують.

    На 60 балів насправді закривати не так уже й важко. Особливо в українських умовах🙃
    . А в зекономлений час я буду займатись важливими для мене справами.
    Як результат зараз батьки тільки раді що я тоді так зробив ібо це класно дивитись як твій синтак само і дочка росте, як він сам приймає рішення, як він воює за ті рішення! Як він падає і піднімається і як в результаті він стає все більш дорослою людиною і живе насичене повноцінне щасливе життя.
  3. Страх розчарувати кого-завгодно
    Вчителька укр мови хоче щоб ти став письменником? Бабця постійно розказує що ти надто худ(ий)(а)? Сусідка зробила ставку на лавці що ти станеш алкашом? Викладачка кричить «Ви абязани хадіть на маї занятія!»?
    Кожна собака хоче обмочити тобі ногу і нав’язати свій світогляд?
    Ситуацію ускладнює твій синдром відмінника?
    Досить!
    Не слухай їх, слухай мене😅: забий на нас всіх і слухай себе!
    * пс . Я знаю що це дуже непросто. Так просто послати всіх не вийде. Всі ми люди і всі ми хочемо мати свою тусовку, хочемо щоб хтось нас любив. блаблабла. Але хіба описане вище любовлюбовь не завидует, не ищет своего, всего надеется, все переносит. (украв фразу з Нового завіту)?!
    Воно то не все зразу. Але хоча б потихеньку старайся уникати токсичних душніл і шукай людей хто люблять тебе так(им)(ою) як(ий)(а) ти є. І сам(а) старайся любити людей такими як вони є 💖
  4. Страх залишитись без грошей
    Мало хто може після школи вийти і піти на високооплачувану роботу.
    Зазвичай ми всі залежимо від наших батьків і навіть коли вони неадеквати і висувають шизануті вимоги — піти своїм шляхом не так просточасто до 18 взагалі фіг знайдеш роботу. Після 18 хіба якусь низькооплачувану з якої 2/3 буде йти на їжу і житло..
    Це в 3х словах не вийде, я описав це в себе на сайті. Але піти своїм шляхом і досягти при цьому успіху всеодно можливо, якщо цікавить можеш глянути.

Типова помилка № 2: Завищені очікування

Робота — це діяльність націлена на отримання щастя від результату.
А тому в процесі щастя буває не завжди.
Навіть найщасливіших людей іноді бісить(І це норм. Просто в такі моменти треба задумуватись що саме в твоїй роботі тебе бісить і шукати варіанти як в майбутньому можна уникнути того, що тебе бісить (Бо більшу частину часу робота має приносити радість)) навіть дуже кохана ними робота.
Навіть з західних офісів Amazon іноді скачуть люди.
Періодичні труднощі можуть бути всюди і це ще не привід лежати на дивані і казати: «мені ніщо не подобається, я нічого не хочу. ніхто мене не любить, нікому я не треба. пішло все» і тд.

Вибрати свою справу — це вибрати не де все ідеально, а вибрати найкращий із доступних тобі варіантів.

Важливо

Ідея про пошуки себе дуже важлива.
Дуже добре все обдумай!
В твоєму віці треба шукати не куди поступати! Не як тут і зараз побільше грошей гребти. В твоєму віці треба жити щасливо і готувати опору і для подальшого щасливого життя.
В твоєму віці треба шукати себе!

Матеріали на цю тему

  • Дуже жирний відос від Войтенка і ще жирніший відос від Джобса . Свого часу я їх подивився і почав діяти ще більш нерозумно, робити експерименти. Офігів від життя і неабияк від того виріс
    Дуже рекомендую ознайомитись
  • Кар’єра в ІТ . розділ на доу де класно описано що собою являє яка ІТ професія.
  • Про скільки ти платиш податків (просто згадай про це на виборах)
  • Для любителів книжок — «Важливі роки» і «Цілісне життя». Вони класні. Якщо зараз часу нема, то додай в хочу прочитати на майбутнє (класний сервіс livelib для цього).
  • Гарвардський курс CS50 прикольний





Ідея № 2 . Ти не мусиш іти в ІТ

Серйозно!)

Покищо в Україні ІТшніки заробляють на перший погляд дуже багато.
Вчорашня робота для задротін раптом стала престижною. Піднявся хайп.
А де хайп — там інфоциганиНація ромів тут ні при чому.
Інфоциганство воно як комунізм — інтернаціональне, дуже паскудне, засноване на брехні. Та ще й на перший погляд
здається класним
.
Зараз навіть по тілівізору розказують як круто бути ІТшніком. Оторвальд записує свій позорний трек про ІТшніків. Інфоцигани хто як лиш може пищать про неземну ІТ благодять.
А батьки дітей на це дивляться і звісно ж що промивають дітям голову мол іди на програміста іди на програміста.

Ти так(ий)(а) все це слухаєш і забуваєш про свої істинні бажання, про любов до музики там, до хімії, біології, машинок, літератури, впиши своє.

Тобі з усіх сторін верещать, що ти маєш іти в ІТ і ти сам(а) починаєш думати що треба іти в ІТ.

Але для чого?

Для зарплати?
Без таланту і любові до ІТ ти ІТшну зарплату не побачишАмериканці не добрі папіки: вони платять гарні гроші лиш за гарний результат. А щоб to delivery гарний результат — треба мати талант і докласти багато зусиль у свій розвиток. Та й в сам результат також. Без таланту і любові ти не зможеш повноцінно працювати. І зарплату тобі ніхто не дасть. Але з талантом і любов’ю до чогось іншого ти спокійно заробиш на хліб насущний і тамІбо коли ти будеш робити роботу з радістю — ти будеш робити її багато і будеш робити її класно. І за це тобі навіть в Україні даватимуть непогані гроші.

Попонтуватись?
Чим? Тим що в тебе проблеми із самооцінкоюВ психології є таке поняття самооцінка. Вона може бути заниженою коли людина себе з всіма порівнює і вважає себе недостойною. Може бути завищеною коли людина себе з всіма порівнює і вважає інших недостойними. Обидва варіанти є хворобливими.
Здоровий варіант це коли оцінка адекватно висока тобто коли людина з повагою ставиться до всіх людей. До оточуючих і до себе. І навіть бажання повимахуватись не виникає
? Ти збираєшся понтуватись потребою сходити до психіатра?

Бо мама з татом так хочуть?
А нащо вони так хочутьскоріше всього вони або хочуть тобі зп. Або в них самих проблема з самооцінкою. Дивись пункти вище? І нащо їх слухати? вони собі хай хочуть, але мучитисьвся відповідальність, всі болючі наслідки від твоїх неправильних рішень падають на тебе. Навіть якщо рішення замість тебе приймуть батьки — мучитись будеш ти будеш ти! воно тобі треба?

Мій друг наприклад на третьому курсі замахався, йому не зайшло. Він благополучно покинув ІТ і пішов розвивати сімейний не ІТ бізнес. І бачи(в)(ла) б ти який він від того щасливий, наскільки більше радості з’явилось в його очах. В прибавок із-за щирого інтересувін прям в кайф дивився і дивиться відоси про машини. Задалбує людей питаннями про машини. Розказує людям про машини. Він робить дофігіща роботи для свого розвитку отримуючи від цього радість. І тому він уже досяг добротного рівня і продовжує й далі рости як професіонал в нього там не гірші за ІТшні доходи і спробуй перемани його назад.

ЦЕ НОРМАЛЬНО ЯКЩО ТОБІ ІТ НЕ ПІДХОДИТЬ!

Звісно ж є люди кому ІТ заходить. Наприклад мені дуже подобаються людиВажливо знати.
— потний задрот — це людина ІТ
— заумний совковий професор — це людина з ІТ
— вий_бщик — це людина з ІТ
— вий_бщиця — це людина з ІТ
— простий собі мужик кому треба гроші і він прийшов собі на java там шось поковеркати — це людина з ІТ
— ІТ-фанати хто бігають марафони, до крові з носа сперечаються із-за фреймворків у твітері, і при цьому встигають мутити шикарні ІТштуки — це теж різновид людей ІТ.


Я особисто зустрічав всі ці типажі людей в ІТ (а зустрічав я людей мало і я думаю це й так надто короткий список). Можна розказувати добрі вони чи погані. Але мені вся ця солянка подобається.
 в ІТ. Я помішаний на саморозвитку і для мене ввесь цей двіж, гонка за інноваціями, бажання вдосконалюватись. Та навіть непередбачуваність це адреналін. Комп’ютери інтерфейси, всяка ця віртуальна дічь. Я ще в дитинстві ховався в шафі з татовим сіменсом і клацав кожну кнопочку. Я від цього тішусь. Навіть якби я мав мільярд доларів — я всеодно би мутив би стартапи в сфері ІТ (і от це той випадок коли варто забити на хейтерів, ігнорити коли називають задротомя коли був підлітком боявся щоб мене не називали задротом. Завдяки чому благополучно бухав в селі біля клюбу, маявся х_рнею і був переважно нещасним аж поки не втік від них і не став задротом. і йти в ІТ).

ЦЕ НОРМАЛЬНО ЯКЩО ТОБІ ІТ ПІДХОДИТЬ!

ІТ це звичайна собі галузь як галузь. Якщо ти хочеш сюди — ласкаво просимо.
Якщо не хочеш — нічого страшного. Всі люди різні, ти не мусиш іти в ІТ.
Просто запам’ятай і усвідом це

Матеріали на почитати

  • ebanoe.it — звіринець для «обдарованих». Сайт мегатоксичний. Такого трешака ще треба пошукати. Але в 2015 році dou визнало ebanoe стартапом року. Бо воно допомагає глянути на ІТ з найгіршого боку.
    Правди там мало, тому більше чим 30хв життя воно не варте.
    Але якраз до 30хв просто почитати коментарі і відчути дуже бажано.
  • 2х прикольна стаття. З одного боку це гарна сповідь дівчини де вона каєтьсяв сенсі визнає помилки і шукає шляхи як їх можна виправити в своїх помилках і пояснює як саме вона це робить. А з іншого боку тони хейту в коментах (що дуже добре показує що в голові у людей з ким ти іноді будеш працювати)
    * Я теж її там хейтив😅🤣. Вона там образила почуття віруючих свідків ІТшки.





Ідея № 3 . Робота — це частина життя

Колись на першому курсі мені попалась книжка «10Х правило» від Гранта Кардона. Мені вона дуже сподобалась. Я і до того мало відпочивав, але після того почав єбшти іще більше. І пару місяців все було добре (як мені тоді здавалось). Але потім здоров’я почало відказувати. Через рік я взагалі майже згорів. Мені було дуже фігового. Я прийшов до лікарки. Та після обстежень розузнала як я до того докотився і сказала: «ти або здохнеш, або вгомонишся».

Вмирати я не хотів, тому я почав угомонюватись:
Почав частіше гуляти з друзями, рідше слухати аудіокнижки. Я почав деколи відлазити від комп’ютера. Сходив на чистку лиця і купив крем від прищів. Записався в спортзал. Навіть почав підкатувати до одної бідолашної дівчини.

Життя наповнилось цілим букетом емоцій, цілим букетом переживань. Спершу було незвично, потім якось аж сподобалось. Я почав краще почуватись. У мене прояснився розум і я почав навіть більше встигати чим до того!

Подібний ефект помічали мої друзі, про це й же ефект писав С. Кові. І це й же ефект ти можеш перевірити на собі:

Аби якісно робити розумову роботу — розуму треба здоров’я і спокій.

Для цього доглядай своє тіло щоб тебе не відволікав біль в спині голові животі і де лиш можна. Проводь час із друзями і протилежною статтю щоб тебе не відволікали думки про самотність. Їж здорову їжу щоб кров не забивалась всяким гавном із дошика. Видали свій тікток і бажано інстаграм, уникай всілякий говноконтент і не трать емоції на сміття. Гарно висипайся щоб були сили. Гуляй на сонечку щоб вистачало серотоніну. Займайся спортом (навіть одне два кола біля стадіону пробігти це вже добре) щоб кров по голові добре бігала. І в кінці то кінців: май міру на роботі чи в унівреситеті щоб не згоріти. (всі звички за раз не вийде. Але ти починай і далі потроху потроху)

Давай цезарю цезареве, Богу Боже, обнаглівшим викладачам по шиїВ законі України про вищу освіту від 1 липня 2014 року чорним по білому написана 26 стаття: Завдання закладу вищої освіти.
В ній записано 10 пунктів (10 завдань).
Із тих завдань лише 3 напряму стосуються прикладних навиків.
Інші 7 стосуються здорового способу життя, всебічного розвитку, моральних цінностей.
7 із 10 завдань закладу вищої освіти стосуються повноцінного розвитку.
Де відпочинок і всякі позанавчальні активності — необхідна і дуже дуже дуже дуже дуже дуже важлива частина вищої освіти.
Якщо хтось із тобою хоче сперечатись — відкриваєш закон України про вищу освіту стаття 26 і показуєш. Хай іде сперечається з Верховною радою.
, роботі робоче, а собі своє.
Тоді ти і в душі щасливіш(им)(ою) будеш, і на роботі/навчанні більше встигатимеш.

(легко просто очевидно. Просто бери і роби)

Можна почитати 7й навик книжки «7 навичок високоефективних людей»





Ідея № 4 . Розвивай в собі повноцінність

Я уже замахав із своїми гуманітарними темами. Обіцяю що половину всього займе наступний розділ про хард скіли.

Але тут мова не про як стати ІТшніком..
Мова про як стати щасливим ІТшніком і тут без душевних питань не обійтись.
Навіть для кар’єри з усіх сторін зараз говорять про життєву мудрість (ака soft-skills).

Що треба вміти контролювати свої емоції, вміти слухати своє серце, вміти планувати свій час, вміти слухати і чути, вміти розказувати, вміти розставляти пріорітети, вміти розставляти рамки, вміти поважати інших, мати дисципліну і те де те пе.

І говорять не просто так.
Навіть для кар’єри працює принцип:

кар’єрний_успіх = hard skillsприкладні навички, далі буде детальніше * життєва_мудрістьвоно ж soft-skills

(де навіть Infinity по прикладних навичках * 0 життєвої мудрості вийде 0. Найбільший ж добуток коли з обох боків однакова кількість).
* формулу вкрав у Сергія Німчинського

Дбай про свою душу. Думай про своє серце. Розвивай в собі життєву мудрість.
Тусуйся не тільки із програмістами, тусуйся з християнамиПопри всі міфи, в Америці дуже багато християн навіть зараз.
Я навіть в твітері недавно бачив пост де сенатор в крутому костюмі в себе в крутому кабінеті стоїть і урочисто розказує: «так і так, наближається спека. Давайте цієї неділі о такій то годині будемо разом молитись щоб не було пожеж». І там тисячі лайків і схвальних коментів.
Для пострадняської інженерної іліти це дивно страшно і смішно. Просто уяви собі губернатора в кабінеті біля прапора який закликає всіх зібратись на спільну молитву і просити Бога щоб не було пожеж.
Але гроші тобі платять не інженерна іліта. А саме люди хто лайкають пости того сенатора.
Розвіяти радянські міфи і розібратись що таке християнство буде корисно навіть для кращої робочої комунікації.
, мусульманами, юдеями, буддистами, арабами, грузинами, веганами, екоактивістами, бдсм-активістами, копро-активістами, гомо-активістами, якими завгодно активістами, вчительками, кухарками, ходи на двіжухи у всякі студентські організаціїя регулярно відвідував івенти від Campus Ukraine. Шикарна тусовка (і таких багато, це лиш один з прикладів), можеш в якийсь клуб для бізнесменів вступити, на секцію спортивну, на танці. Говори про життя іноді з гопніками, іноді з дітьми у лікарнях, з дітьми в дитбудинках, та навіть з безхатьченками. Розширюй свій кругозір.

Розвивайся з усіх сторін!
Не будь тупою задротіною!
Будь повноцінною людиною!

Мені гарно заходив сервіс 4brain, потім переключився на Біблію, в основному Новий Завіт.





Ідея № 5 . Прокачай хард скіли

Це моя улюблена тема. Іди заварюй чайок або криши в блендері смузі.
Але перед тим трохи провітрись (серйозно, відлізь від екрана. Не будь задротіною)))
Бо зараз почнеться найцікавіше

Що таке взагалі hard-skills?

Це звичайні прикладні навички. Це те, що ти маєш вміти аби ефективно робити свою роботу. Штукатур має могти штукатурити, фермер вирощувати їжу, електрик робити електрику, ну а ти маєш вміти автоматизувати їхні процеси.

Які є способи прокачати hard skills?

Способів є дуже багатонаприклад я чув що можна поставити під подушку конспект і на ранок обов’язково все запам’ятається😜 (не працює). Але я виділив тільки оці:

  1. Самоуцтво в ізоляції
  2. Самоуцтво із друзями
  3. Самоуцтво із менторами
  4. ІнфоциганськіНагадую: це про риси характеру, а не про націю курси
  5. Якісні курси
  6. Якісна вища освіта
  7. Погана вища освіта

Самоуцтво в ізоляції

Це коли ти залазиш в свою нору як той дід із мема «Вы кто такие?». Нікуди не ходиш, нікого ніде не питаєш, сам(а) дивишся відоси і читаєш книжки і на їх основі щось вивчаєш і освоюєш.

Плюси

  • сам(а) обираєш свій графік і темп
  • прокачуєш самостійність
  • зможеш стати self-made тігром і кічитись перед друзями (це якщо зможеш)

Мінуси

  • твій код ніхто не ревьювить.ти можеш благополучно писати говнокод і навіть про це не знати
  • якщо впрешся головою в якусь критичну проблему — нема кому тебе розблокуватибудеш товктись деколи навіть кілька днів хоча хтось досвідченіший розрулив би за 3 хвилини.
  • не вчишся взаємодії з командоюЕфективність роботи в команді прямо впливає на ефективність ІТ-професінала. Робота в команді — це hard skill.
    .
  • ти учиш все підряд і дуже часто не тежиття проходить. А на роботу не беруть :( що потрібно
  • високий ризик вигоріти . ти багато вкладаєшся, мало отримуєш. Це виснажує

* як додаток варіант гарний. Роботу ти всеодно сам(а) будеш робити і самостійність важливий навик. Особливо з часом
Але

  1. Коли ти тільки починаєш щось учити — ти вчиш основи — ти ідеш стежкою крізь яку до тебе пройшли тисячі інших людей і ти робиш ті ж самі помилки що й були у тисяч людейЗ часом ти будеш вчити все більш специфічні речі і там можливостей спитати в когось досвідченого буде все менше і менше. Але коли ти тільки починаєш — є тисячі людей хто можуть тобі підказати де присісти, де підскочити, де обійти боком до тебе.
    Іти і всліпу протовкати собі дорогу набиваючи всі ті самі шишки це неефективно
  2. Це тільки у фільмах можна побачити задротіну генія хто сів десь у підвалі як чорт і чисто сам все зміг і все вивчив.
    В житті ж навіть вкрай затянуті хакери із кимось та й тусять і регулярно виходять з підвалу. Бери із них приклад)

Самоуцтво із друзями

Це коли ти будь то вживу чи онлайн. але взаємодієш з людьми. Переписуєшся в тематичних чатах, разом з друзями проходиш якийсь курс. Дуже класно якщо ви разом пиляєте якийсь продукт. Кароч це коли ти і сам(а) вчишся по книжках і туторіалах, але й регулярно коригуєш свій курс, відповідаєш на питання людей і сам задаєш їм питання.

Плюси

  • Ти все ще прокачуєш самостійність
  • Твій код рев’ювлять
  • Не завжди, але іноді тобі можуть допомогти підказати і розблокувати в тяжких ситуаціях
  • Люди тебе спиняють коли ти вчиш якусь відірвану від життя фігню
  • Ти отримуєш команднийце hard skill досвід
  • Вірогідність що ти вигориш дуже низька

Мінуси

  • Знайти підходящу тусовку значно важче чим закритись в підвалі. треба зусилля
  • Люди або недостатньо прокачані, або недостатньо замотивовані. Тому тобі будуть давати поради і підказки, і це краще чим взагалі нічого. Але якість бажатиме кращого.

Самоуцтво з наставником / ами

Це коли є людина / люди хто уже добре досвідченні і при цьому добре вмотивовані тебе вчити.
Хто тебе розблокують коли застряг (ла). Хто тобі підкажуть що вчити і де почитати. Хто оцінять твою роботу і підкажуть де можна зробити краще.
Варіант дуже класний, одні плюси і майже нема мінусів (зробити їх список тобі домашнє завдання).

Але наставництво — це дорого.
Наставники або коштують багато грошей. Або вони тобою займаються коли ти вже на роботі і їм вигідно виховувати собі підмогу і потенційно заміну.

Власне букв то мало ібо все ясно, я не хочу повторювати текст із попередніх пунктів.
Але пункт дуже класний і до нього варто приглянутись. Особливо якщо дозволяють фінанси чи є шанс піти на стажировку в крутуне по словах на сайті, словах в вакансії і т д брехні рекрутерів. А по факту. Де дійсно класна корпоративна культура, дійсно мотивовані люди і де обов’язково є купа процесів націлених на розвиток людей. В тч наставництво, код ревью, тім білдінги, корпоративні курси компанію.

Інфоциганські курси

Особисто я колись попав на курси Ісламова. І це далеко не найгірше що могло бути. Але всеодно я заплатив гроші за одне, а отримав трохи інше.

Власне це головна ознака інфоциганських курсів:

Тобі обіцяють одне — а дають зовсім інше

Тобто тобі просто брешуть!
На поганих курсах тобі обіцяють золоті гори. Головне давай свої гроші (а там буде видно).
А там стає видно що ніфіга не видно, але гроші ніхто не поверне.

Якісні курси

Багато ІТшніків вірять що всі ІТ-курси як курси вище. Що всі вони від нечистого і що якісних курсів неіснує.

Але вони є!

Таких курсів дуже мало (відносно загальної кількості).
Такі курси або дорого коштують, або дуже мало обіцяють.
Такі курси непопулярні і про них мало хто чув.
Але вони є!

Приклади — mate академія і foxminded.
Foxminded бо Німчинський хороший мужик і я йому довіряю.
А mate academy бо я і сам там учився. Я сам крізь них пройшов, я на власному досвіді відчув і зрозумів чому в mate академії нема поганих відгуків. Я на 100% впевнений що це шикарні курси.
А відповідно я знаю що якісні курси бувають.

Але як відрізнити якісні курси від неякісних?

Дуже просто (ні):

  1. Маркетинг
    На якісних курсах тобі завжди говорять правду. Навіть коли правда звучить не дуже.
    Інфоцигани ж зазвичай намагаються тобою маніпулюватиЯкщо хоч трошки глянути із сторони. то дуже швидко відчуєш як тобі намагаються щось впарити.
  2. Демпінгв економічній теорії так говорять коли хтось виставляє сильно низьку ціну
    Погані курси можуть коштувати дорого (тому сама по собі ціна ще нічого не значить). Але якісні курси коштують сумарно від 1к usd.
  3. Відбір
    На якісних курсах працюють вмотивовані люди і тратити час на придурків ніхто з них не хоче. Там тебе можуть не взяти)) А якщо візьмуть, то тільки після ретельного відбору
  4. Відгуки
    Банально. І тим не менш.
    * Причому бажано шукати реальних людей і у них питати. Ібо відгуки й накрутити ж можна.
  5. Employment-rate
    Чим вищий процент працевлаштованих — тим краще. Якщо ж від тебе цю інформацію приховують — тікай.

* Бажано дивитись по всіх 5 показниках

В чому взагалі прикол курсів?

Курси дають все те ж саме, що дають ментори і друзі, просто значно швидше і дешевше.

Як?
Завдяки оптимізаціям:
На курсах навчальна програма уже продумана і по ній вчаться десяткиабо навіть сотні студентів.
Це робить програму максимально якісною і актуальною адже її постійно шліфують на реальних людях, причому багато менторів одночасно.
Це економить час менторів. адже не треба щоб кожен ментор окремо під кожного студента підбирав матеріал.
Це економить час менторів адже є наперед визначений список задач з якими ментори добре знайомі і їм не треба кожен раз розбиратись а що там в тебе таке.
На курсах ти не шукаєш однодумців, на курсах ти зразу потрапляєш в оточення однодумців. Ви одне з одним змагаєтесь, разом обговорюєте різні штуки. Це дає всі переваги що й від навчання з друзями.
Бонусом тобі допомагають зробити людяне резюме і не труситись від страху на співбесідах.

Відповідно тут є і ментори, і однодумці. Тут процеси не хаотичні, тут вони налаштовані. Тебе як спортсмена чітко і швидко тренують до виходу на ринг.

Але мінуси це
— ти не можеш обирати свій власний темп
— все ще потрібно платити гроші
— на перших порах після курсів може бути складнувато вчитись взагалі самому

* мінусом можна було б назвати мол курси не дають бази.
Але є різні курси. Є курси для мідлів, є навіть для сеньйорів і архітекторів. Є спеціалізовані курси конкретно по патернах, є по базах даних, по операційних системах. То уже залежить від твого рівня і твоїх потреб. Для підтягування Computer Science ЯКІСНІ курси теж допомагають.

Чи є взагалі сенс іти на курси?

Якщо на інфоциганські — то просто відкрий ютуб. Там повно всього того ж, лиш безкоштовно (єдине чим вони можуть бути кращими за ютуб — там є ще люди і хоч якісь та й ментори)
* Дечого нема в ютубі, але є на udemy, coursera, prometheus, patreon. Воно не безкоштовне, але в рази дешевше чим в інфоциган

А на якісні кому як.
Тема холіварна і я не хочу зараз в це заходити.
Все дуже індивідуально.

Але я наприклад ходив на курси, я продовжую виплачувати процент від зп і я всеодно задоволений. Звісно ж 90% я вчусь сам. Але я люблю командну роботу, люблю людей, мегалюблю коли є кому задавати питання. Тому коли є можливість — я ходжу на курси. Мені це подобається.

Курси від компаній

Хз нащо я виніс їх в окремий пункт)) Фактично це ті ж саміпросто під брендом компанії приватні курси. І можуть бути як якісними, так і не дуже
* класні приватні курси так само співпрацюють з компаніями і найкращих випускників пропонують партнерам. Курси від ІТ-компаній в цьому не унікальні

Якісна вища освіта

Це саме та вища освіта яку здобув син маминої подруги і саме та вища освіта про яку всі говорять «тобі треба вища освіта».
І це саме та вища освіта яка дає тобі кілька плюх

  • козирний диплом який презентує тебе краще за будь-який пітчpitch — від англ. змастити — це короткий виступ самопрезентація коли ти зустрічаєшся із незнайомими людьми і швиденько розказуєш про себе.
    Якщо ти прийдеш на завод і покажеш диплом Стенфорда — тебе прийнято. Далі тебе будуть питати лише про бажану зарплату
  • міцну базу. В нашому випадку CSне Counter-Strike, а Computer Science базу.
  • наставників
  • сприятливеОточення, яке сприяє зміні тебе в найкращому на твою думку напрямку
    * саме в бажаному тобою напрямку. Бо в різні люди по різному розуміють що означає «змінюватись в кращий напрямок». В кожного свій кращий напрямок.
    оточення

І хоч це не єдиний варіант де все це можна отримати.
Якщо задуматись як сильно треба порвати сраку аби попасти в той же Стенфорд і скільки ще в самому Стенфорді треба буде рвати сраку. То я хз наскільки це вигідний варіант.
Чи не краще піти на роботу, вкалувати там, паралельно вкалувати поза роботою, прокачувати теорію. І в результаті досягти нічим не гіршого успіху?

Тема дуже холіварна. Я лишу її для коментів.

Але думаю якщо ти можеш собі дозволити(в той же Стенфорд головне пройти відбір. Якщо в тебе нема грошей — тобі дадуть грант. Там проблема не в ціні. Якщо ти відбір пройдеш — гроші знайдуться) — поки молод(ий)(а) — варто спробувати

Неякісна вища освіта

Неякісна вища освіта це як неякісні курси, просто в рази довше й дорожче і з більшим розчаруванням

Може вища освіта й дає базу і знайомства. Але далеко не кожен заклад вищої освіти дає вищу освіту.

Закінчити унівєр ще не означає отримати вищу освіту!!!
Диплом про вищу освіту і вища освіта різні речі.

ДУЖЕ ДОБРЕ ОБДУМАЙ І ЗАПАМ’ЯТАЙ НАПИСАНІ ВИЩЕ ДУМКИ

Все в Україні відносне і кожен окремий ЗВОЗаклад Вищої Освіти (фрази ВУЗ і ВНЗ застарілі. Так говорити неправильно. Читай загальні положення закону України про вищу освіту) має свої мінуси і плюси.

Можна довго сюди розказувати про втрачені 4-6 років, про зіпсоване здоров’я, про зіпсовану психіку, про чсв викладачів, про застарілу навчальну програму, про нікому непотрібний диплом, про совкове ставлення до студентів як до собак. Але конкретно я провтикався з вибором спеціальності, тому моя історія буде неоднозначнаВ мене часто були спори з викладачами, я часто вчив неактуальні для мене предмети і взагалі я витратив багато життя і здоров’я впусту. Мені університет заважав (це м’яко сказано, дуже м’яко). Але всі викладачі просто робили свою роботу (крім 4х гнид: Свірідова. Богатова. Богданова. Циганов. спасибі вам за вашу «любов», «повагу» і совковий «професіоналізм»). Майже всі викладачі просто вимагали з мене знати як проектувати комп системи, електроніку і т д штуки які відповідають моїй спеціальності. Причому ніхто крім 4х гнид мене не ґвалтував. Лити бруд на норм викладачів які просто викладали мені непотрібні конкретно мені предмети трохи несправедливо.
Бо на перших курсах я і сам не знав чого я хотів. А потім знав і хотів рости у фронтенд й інтерфейси.(що сильно далеко від Комп інженерії). І тому мені воно лише заважало. (Це ще один приклад з життя чому варто спершу зрозуміти чого ти хочеш). Але суть в тому що моя історія про як мене покалічив університет неоднозначна. Тому я думаю люди в коментах розкажуть щось більш репрезентативне
. Тут впринципі багато всього неоднозначного, боюсь ляпнути дічь після якої будуть мене все життя тикати. Лишу це для коментів.

Чи потрібен ІТшніку диплом?

Якщо ти хочеш кльопати криві сайти для обленерго — неодмінно!
Якщо хочеш в укрзалізницю — також.
Для роботи в більшості державних організацій диплом необхідний.

Якщо хочеш емігрувати кудись в ЗабугряндіюЯ так називаю всі розвинені країни: США, країни ЄС, Південну Корею, Австралію, Канаду і т д. — диплом буде плюсом. Можна і без диплома, але з дипломом буде легше.

Чи дивляться на диплом роботодавці?
Це тобі буде домашнє завдання: Відкрий 50 рандомних ІТ-вакансій і порахуй у скількох із них хоча б слово сказане про диплом. (Результати можеш писати в коменти, мені й самому цікаво хто скільки нарахує).

Як відрізнити ЗВО де дають якісну вищу освіту від ЗВО де дають неякісну вищу освіту?

  1. Демпінг
    Рік в українському ЗВО коштує 20-50 тис гривень.
    До прикладу Стенфорд коштує від 55 тис доларів.
    Думай теВисока ціна ще не гарантує кращу освіту. шорти від адідас нічим не кращі за шорти від stuff. Але якісна освіта коштує дорого. І класні шорти дешевше 300грн ти теж навряд знайдеш
  2. Маркетинг
    Все дуже схоже на погані курси.
    В поганих ЗВО зазвичай брешутьПочинаючи від байки про необхідність диплому (ти ж пам’ятаєш про ДЗ перевірити як багато вакансій вимагають диплом??), продовжуючи байкою про інновації, закінчуючи байкою про те що вони найкращі. Тут нема універсального рецепту. Просто задавай «чому?» на кожне твердження людей з приймальної комісії і вони або по кожному з них дадуть відповідь, або почнуть тікати від питань, лити воду. І кароч ти зрозумієш хто перед тобою і наскільки правда. Просто задавай питання «чому?» і «як ви можете це доказати?».
  3. Відгуки випускників
    Банально і очевидно. Та все ж це найважливіший критерій.
    * ДУЖЕ бажано шукати випускників саме з тієї ж спеціальності і кафедри куди хочеш поступати і ти.
    * бажано шукати саме випускників. Тих хто уже отримав тамтешню освіту, вийшов із нею на ринок і відчув чого вона варта. Твої друзі хто на перших курсах вони ще того не знають.
    * бажано свіженьких: людей хто лиш 1-2 роки назад закінчили. Щоб інформація актуальна була.

* Лайфак
На лінкедіні можна відкрити сторінку конкретного ЗВО (так само сторінку курсів доречі). І там є вкладочка «випускники». Їх можна відфільтрувати і відсортувати. Ну а внизу відкриваєш рандомні профілі і хоча б 20 людям пишеш в лс свої питання.

* Типова Помилка

НЕ довіряй конченим рейтингам.

Є такий рейтинг, топ-200 Україна. Там основний критерій — це в якому університеті написали більше наукових (і псевдонаукових) робіт.
Він взагалі ні про що не говорить і краще б його взагалі не було б. Він показує лише в якому із ЗВО більше м’яса і заодно понтів. Але тобі це не треба. Тобі якщо хочеш щастя — треба дивитись на якість освіти!

Є також рейтинги в стилі: «цього року в такий то ЗВО подали свої документи стільки то людей». Вони не порівнюють якість освіти. Вони порівнюють затребуваність серед наївних молокососіввибач. Але колись ти мене зрозумієш))), не більше.
В такому стилі складений рейтинг доу за 2020 рік. Там нема що дивитись.

Всякі такі рейтинги сродні походам до гадалокз’являється відчуття ніби ти знаєш майбутнє. Ти розслабляєшся і втрачаєш пильність і обережність.
А по-факту ти все ще ніфіга не знаєш.
Фальшиве відчуття обізнаності
.

Іди й узнавай напряму у випускників.
Дізнавайся від людей хто уже крізь це пройшли.
Якщо ж всеодно сильно тягне до рейтингів — дивись рейтинг доу за 2019 або 2018навряд чи там щось кардинально змінилось за рік
* якщо ти це читаєш в 2022 — чекни рейтинг за 2021, можливо там знову по правильній методології. Якщо ні — вертайся на 2019.
рік.

* Типова Помилка № 2

Не довіряй сусідці і маминим подругам.

Вони наслухаються всякого ТСН і гайда триндіти аби тринділось.
Навіть якщо хтось із них вчився в зво куди ти хочеш іти — це було 100 років назад.
Довіряй людям хто от тільки-но рік-два назад закінчив. В кого інформація максимально актуальна. Але хто при цьому уже пройшов навчання. Вийшов на ринок. Відчув чого його освіта на ринку коштує. І тепер має що тобі розказати.

Чи потріба ІТшніку вища освіта?

Якщо не в сенсі диплом, а в сенсі освіта — то однозначно потрібна.
Освіта потрібна всім. І чим вища — тим краще.

Друге діло що зараз уже не 39й
Зараз Заклад Вищої Освіти може і не дати тобі вищої освіти.
Ба більше, заклади додаткової освіти, та ж таки coursera + mate academy + наставники на роботі все в комплексі може.

Думай дивись вибирай.

ДОСИТЬ ВОДУ ЛИТИ. СКАЖИ КОНКРЕТНО! ЩО МЕНІ РОБИТИ?

Домовляєшся з батькамиабо хто там у тебе спонсори. Спершу ідеш до пункту про пошуки себе. Робиш собі gap yearНа заході прийнято після школи річок-другий робити собі перерву. Ходити волонтерити, пробувати себе, шукати себе. І
тільки тоді уже рухатись далі
якщо необхідно. А то і два якщо одного мало.
Тільки потім і тільки якщо таки хочеш в ІТ, то

  1. Спершу або вчишся сам(а), або ідеш на якісь класні курси.
    Не йдеш ні в який університет!В народі є міф: «університет дає базу».
    Але це міф.
    Університет так само дає базу, як Зевс стріляє блискавками.

    Базу неможливо дати!
    База вона нескінченна.
    Скільки б ти не вчив і не знав Computer Science — завжди будуть слабкі місця куди можна було б ще копнути і ще копнути.

    І це класно. І це правильно. З часом можна і треба копати.
    Але!

    1. Можна і треба довчатись працюючи!
    2. Базу можна отримати лише на достатньому для чогось рівні.
    З. часом базу треба буде вчити все глибше і глибше. В якийсь момент вивченого навіть в найкращому університеті світу стане всеодно мало.
    Але для стартових позицій, для самого початку достатній рівень — шкілький курс математики і знання якоїсь технології.
    3. Computer Science можна благополучно вчити і поза університетом.


    СОВОК ДАВНО МЕРТВИЙ
    НЕ ВЕДИСЬ НА ЙОГО ВІДРИЖКУ


    Не паришся ні про яку базу!База ніколи не буде зайвою.

    Декана БГУІР без проблем взяли на роботу джуном.
    Але ж не обов’язково ставати деканом щоб піти працювати джуном.

    Піди спершу спробуй і зрозумій чи твоє воно взагалі. Може ти взагалі передумаєш? Нащо зразу вкладати 4 роки?
    Спробуй. Спершу скуштуй одну виноградинку і тоді якщо сподобається — тоді вже плати за всю грону.
    А щоб спробувати — достатньо знати математику за 5-8 клас. Все інше довчається за кілька місяців на курсах чи на крайняк дома
    Зараз вона тобі не потрібна! (якщо захотів кидати в мене какахи — наведи мишку і прочитай)
    Рік або навіть два працюєш.
    Нюхаєш порох. Освоюєшся, набираєшся досвіду, намацуєш свої слабкі сторони в тій таки базі, в софт-скілах, в Computer Science, починаєш розуміти куди ти хочеш заглиблюватись. Визначаєш чого тобі невистачає для росту. Осмислюєш свою потребу в освіті і визначаєшся що саме тобі треба підучити для росту.

    (паралельно ідеш у якусь шаражку аби відстрочка + башляти дешево + потім можна було на воєнкуРабство ніхто не відміняв: Кожен чоловік в Україні або хронічно хворий, або раб свого слуги — верховного уклоніста-головнокомандувача.
    Воєнка один із найкращих варіантів, бо це
    — легально
    — включаючи заняття і військові збори витрачаєш приблизно 4-6 місяців. Замість 18 при звичайній стройовій службі.
    — живеш як цивільний, а не в казармі
    — ти стаєш офіцером: молодшим лейтенантом. Це дає ряд плюх
    — ти проходиш цілком достойну підготовку навіть для життя. Для задротів це особливо корисно, в мене у взводі хлопці прям порозквітали.
    Але для цього треба мати ступінь бакалавра (пофіг в якій шаразі і пофіг яка спеціальність). Інакше погони не віддадуть.
    * найкраще для цього підходять всякі провінційні аграрні, гірничі, педагогічні. Там дуже дешево, і хоч це погано (бо корупція), але це класно (бо президенту можна, а мені ні?)
    . Або купуєш білий квитокце коли ти даєш представнику твого хазяїно-слуги, ака комісару, пару зайвих франклінів на його нову беху. А він за це визнає тебе хронічно хворим.


    Але цей варіант
    — нелегальний
    — ненадійний. в якийсь момент лавочку можуть закрити, а твою справу переглянути і відновити
    — може вилізти боком. Наприклад якщо тобі написали що ти наркоман чи психічно хворий — то потім щоб отримати водійське посвідчення або ж зброю або ж просто емігрувати в Забугряндію подалі від дія city — вилізе боком (рабів до раю не пускають).
    — кончено давати гроші (причому великі гроші) конченим людям.
    . Або ідеш служишБагато міфів на цю тему. Особливо серед дітей з міста.
    Я на другому курсі прикольнувся підробив повістку і закинув фоточку в інстаграм, мол мене призвали — друзі хто з міста там ледь не обґедзились, одного прям трусило від страху.

    Але насправді навіть мій тато не застав дідовщину. Мої брати уже навіть не чули про неї. А половина моїх однокласників благополучно відслужили і 2є підписали контракт (а всього нас в класі хлопців 7, із яких служили 3. Дуже достойний процент конверсії).

    Це легально
    Це дешево. Тебе безкоштовно годують (причому шикарно годують), тебе вдягають. Твоя задача займатись спортом, іноді робити якусь роботу, іноді стріляти з автомата і кидати гранати. А у вільний час можеш заліпати в телефоні або читати книжки.
    Дуже класний варіант, особливо хто прям крайній задрот (навіть просто щоб прокачати харізму і набратись сміливості).

    В мене в класі Олєжка дуже забіджений дрищ був. Потім пішов у армію і там як підкачався, як відгодувався. Набрався впевненості в собі.
    Більшість ІТшніків в очах дівчат на фоні Ольгерда просто занудні і боягузливі дрищі.

    * Хоча я все ж для себе вибрав воєнку

    . Або відрубуєш свою ногуАле це може не проканати.
    Є така штука як часткова придатність.
    Кудись в канцелярію і без ноги згодишся. Навіть навпаки. більш усидчивый будеш)
    (не факт що допоможе). Або тікаєш в Забугряндію (і не вертаєшся аж до 27 років). Можеш як варіант стати жінкою і відчути як то жити «без привілеїв». Кароч вириваєшся з рабства.
  2. Переходиш на part-time і прокачуєш базуЄ інша крайність. Різні світчери і/або випендрювачі люблять порозказувати що базу знати взагалі непотрібно.

    І воно то для junior чи навіть middle майже непотрібно.
    Але для сеньйорних, для справді сеньйорних позицій і для архітектонських позицій база треба неодмінно.

    Звісно ж, коло тобі треба якось десь на фрілансі адаптувати вордпрес тему — там можна обійтись і без бази. Але то й задача мідлова.

    А коли тобі треба швидко освоїти новий фреймворк або мову або треба прийняти серйозне архітектурне рішення — то чим краще ти розбираєшся в алгоритмах, патернах, базах даних, компіляторах і т д CS — тим тобі буде легше і тим якісніше ти це зробиш.

    Тому хоч і для початку база нафіг не вперлась. Але для подальшого розвитку вона вкрай необхідна

    .
    Хочеш — по відосах із coursera. Хочеш — ідеш в ЗВО.
    До цього моменту ти вже маєш добре знати чого хочеш і то й же ЗВО вибирати свідомоБа більше, тут ти уже маєш бути готовим вимагати від викладачів якісної освіти.
    І якщо їх не колишуть твої вимоги — то бути готовим піти в інший ЗВО (ібо зарплата дозволяє не паритись за бюджетні місця. А робота є і без їх нещасного диплома)
    .
  3. Будуєш грандіозну кар’єру в ІТ
  4. В 90 років приходиш до мене на похорон, падаєш на коліна, плачеш і щиро дякуєш за такі цінні поради (як скромно)

Матеріали на додаток

  • Дуже дуже дуже крутий подкаст який легко слухається і де мужик говорить наче в мене з язика знімає. Просто вмикаєш навушники і ось Подлодка випуск 124
  • Розділ присвячений інфоциганським курсам на все тому ж ebanoe.it
  • Людіки на дуже крутому як на мене сайті написали дуже короткий і від того не менш крутий огляд щодо вищої освіти в цілому
  • Класні онлайн-майданчики про які згадував: coursera, udemy, edx, prometheus





До діла

Я нікуди не пропадаю. Я буду в коментарях.
Так само там будуть інші добрі (і не тільки) люди (і не тільки).

Додай цей топік в закладки Ібо я не придумав нічого нового. Я просто описав описані ще в Біблії і різних античних філософів ідеї (просто на сучасний лад). Пошуки себе, вестись на хайп чи слухати серце, гроші чи душа, як знайти життєву мудрість, java чи javascript — ці питання тривожилиі досі тривожать людей ще тисячі років назад і переварити за раз в тебе не вийде.
Дуже рекомендую прочитати це через тиждень. А потім іще раз перед відправкою документівбо я знаю що я то тут поговорив, в коментах люди пописали. Наче як і правильні логічні речі.

Але щоб їх втілювати — треба мати яйця.

В тебе вони скоріше всього ще неокріпли, ти послухаєш маму з татом і підеш в незнати куда шукати незнати шо. В цьому теж нема нічого встидного. Ти просто зробиш як всі, поламаєш собі ноги. А потім або відростиш яйця і життєву мудрість, або будеш все життя нити, шукати винних і вот ето вот всьо.
.
Можеш також вертатись сюди протягом всього свого студентського життя.

Але не зациклюйся на моїй точці зору!
Пам’ятай що я то тут розказую. Але рішення приймати тобі і відповідальність нестимешмучитись із-за неправильних рішень будеш ти ти.

Слухай в першу чергу себе. Роби експерименти, роби помилки. Досліджуй себе! І щоби було із чого вибрати — іноді слухай інших.Питай допомоги в Бога (якщо маєш таке бажання. Мені особисто завжди допомагає)
Не соромся про щось спитати і простих людей.
Не жлобись дати відповідь якщо знаєш.

Не жлобись скинути лінк на цей топік своїм друзям
Дуже бажано дати оце батькам щоб і вони прочитали. І подумали чого вони хочуть для своєї дитини: щастя чи як у всіх?

Ну і коротше!
Люби себе.
Люби людей.
Працюй в ІТ.
І живи щасливо)

👍ПодобаєтьсяСподобалось5
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Знайти собі грану дівчину та кохатись! Статтю не читав, вибач, місити код ще на пенсії доведеться, а от дівчат вже ні :-)

Перше, що треба — це їхати в країну, де ти зможеш щасливо працювати за обраною спеціальністю!
Отже після школи — саме час їхати навчатися у іностранні виші аби «зачепитися» там.
Є ВЕЛИЧЕЗНА різниця між успішними, розвинутими країнами і Україною (навить за мирних часів). ЇЇ не побачити зсередини, але опинившись «там», поспілкувавшись з місцевими у багатьох відчиняються очі «а що — так можна було»?!
Наприклад: у мене родичі за спеціальністю медсестра, пожежник, поліцай, вчителька. Усі обирали професію за покликанням. Усім не вистачає грошей до зарплати. Про щасливе життя не доводиться і мріяти — хоч би одну дитину прокормити. Ніяких перспектив тут нема. Який би класний коп чи пожежник ти був — цим не заробиш на сите життя. Навпаки: наше життя примушує чесних людей «крутитися»: брати хабарі, тягнути щось з роботи, брати «подарунки» від пацієнтів, навіть оцінку виправити за гроші.
Більшість не уявляє що десь у сусідній Європі можна просто бути просто прибиральником — і мати змогу жити і їсти як людина, а не як жебрак! Там людина з талантами справді може заробити на пристойне життя своїми руками.
Не можна казати про «рівні можливості» у країні де соціальна нерівність вже стала нормою життя! Де ІТ — один з небагатьох відкритих шляхів вилізти з жебраків хочаб у звичайні люди.

Зразу видно, що ти пролистував статтю, а не читав

Ну і видно, що в тебе серйозна депресуха і зневіра

не розумію навіщо чекати окінчення школи, там не викладають ні компьютер сайнс ні булеву алгебру, є більш швидкі шляхи

Тут складне питання, різні країни по різному. Та й сам диплом ще ніфіга не дає, це просто як плюс іде.
В першу чергу про розвиток як професіонала треба думати.

Але так то думаю комп наук диплом універсальніший

Про воєнку маячня та дезінформація. Це вважалось хорошим методом закосити від служби до 2014, коли участь української армії мало хто міг собі уявити (навіть після московитсько-грузинської війни). Не знаю, про які такі «плюхи» ти пишеш для цивільної людини, що не збирається пов’язувати життя із військом, але головне, що здобуває випускник воєнки — статус військовозобов’язаного, а з ним і ймовірність бути призваним у період війни. І принаймні в перші роки був гострий дефіцит саме молодшого офіцерського складу, тож випадки призову вупискників вожнок не поодинокі. Важко сказати, наскільки така ймовірність висока прямо зараз (з одного боку, «зелена» влада спочатку осідлала риторику «мир в очах п***на», з іншого — останнім часом помітна зміна риторики, з третього — вони протягли закон, що дозволяє безлімітно призивати людей з бойовим досвідом без оголошення мобілізації). Але здобувати офіцерське звання у воюючій країні з метою уникнути військової служби — це мегаабсурдно.
Щодо гідної підготовки — це вже, напевно, всюди по-своєму. В тому ж КПІ, принаймні до 2014, про таке не йшлося. Невисока якість викладання та матеріально-технічної бази, дрібна корупція, замість польових зборів +1 місяць ходіння на пари (із посиленою стройовою, щоб не зганьбитися на присязі) — такі собі умови для «розквіту». Хоча, можливо, зараз все помінялося на краще.

Спасибі за коментар. В дечому є сенс.
Я згоден що воєнка поганий варіант, але все пізнається в порівнянні. Інші варіанти на жаль теж такі собі, тому я вважаю воєнка має право на існування

(І якщо я так і не зрозумів у чому в мене дезінформація про воєнку)

Дезінформація в тому, що воєнка подається як найкращий варіант уникнути військової служби, але в умовах війни вона такою не є.
Якщо вже говорити про легальні способи, то єдиний варіант це вступити до ВНЗ та пройти до закінчення аспірантури без відрахувань — на весь період навчання буде відтермінування, а після нього верхній ліміт призовного віку буде позаду. Чув також, що аналогічний результат, якщо в згаданій послідовності замінити аспірантуру на роботу викладачем, але не певен, чи це досі так і на якій законодавчій нормі базується.
Щодо інших переваг, наведених у тексті, — в різних ВНЗ ситуація різна. Ну і щодо рекомендації до вибору ВНЗ для цього — не знаю, як воно в провінції, але в Києві подібні заклади своєї воєнки не мають, і їхні студенти ходять на ВК інших ВНЗ. Розклади, звісно ж, неузгоджені, й цілком можлива така ситуація, коли іспити в основному ВНЗ та на воєнці перетинаються за часом. Але то таке.
Також незрозуміло, які такі переваги від здобуття молодшого офіцерського звання для цивільної людини.

1. Не обов’язково іти в ту ж воєнку яка в межах вашого ЗВО. Можна спокійно йти на воєнку в сусідній ЗВО. Головне мати диплом бакалавра. З шаражки теж годиться.
2. Ну типу ви хочете сказати, що витратити роки життя на бакалаврат магістрат і навіть магістратуру — це краще, чим 2 роки відкати на воєнці?? (Добре якщо ви людина-монах і ви хочете будувати свою кар’єру в межах зво. Але особисто я хочу будувати кар’єру роблячи роботу
3. Переваг мало. Ще раз кажу. Варіант лайно. Але на фоні інших (в т ч убивання років на ненависну роботу в магістратурі і викладачем) він просто бусінка.
4. В умовах війни вірооідність піймати кулю в лоб мегависока всюди. І тут знову ж таки. Варіант поганий, але на фоні інших варіантів це бусінка

Можно и в науке построить карьеру, как раз через магистратуру, аспирантуру, и тому подобное.

Звісно ж можна. Можна взагалі не в ІТ кар’єру збудувати.
Тут уже залежить від людини і для когось це підійде. Але з людей кого знаю я — більшість не хочуть університетську кар’єру

1. Ну хіба що так.
2. Я нічого не хочу сказати, крім того, що це єдиний гарантований легальний варіант для здорової людини не бути призваним, згідно чинного законодавства.
3. Він не бусінка, просто тому, що бусінок немає. «Переваг мало» — що то за переваги? Вже втретє питаю :-)
4. Ну от нащо ця підміна понять? Мова ж не про те, як зловити кулю (добре, що про ризик падіння цеглини на голову нічого не сказано :-), а про про ймовірність бути висмикнутим із життя на, здається, півтора року (а де-факто й більше, бо з ротаціями напряг).

1. Радий що хоч в чомусь ми згодні)
2. Ви живете в Україні. Тут ніхто нікому нічого не гарантує. (Закон може й гарантує. Але виконавча влада може той закон і порушити. І підете докадежете)
3. На фоні відрубати ногу або випасти з життя на кілька років він бусінка (хоча так то він теж лайно. Згоден)
4. Це не підміна понять. Ризик бути призваним і ризик вмерти на війні для мирного населення нічим не гірший.

3. Так річ у тім, що ця «бусінка» саме й веде до згаданих ризиків. До них також варто додати удар по здоров’ю в разі служби в польових умовах, причому це бомба вповільненої дії (серйозні наслідки можуть проявитися вже в більш зрілому віці, коли виправляти ситуацію важко або запізно).
4. Враховуючи локальний і гібридний характер конфлікту, це порівняння коректне хіба що для мешканців прифронтових територій. Але знов-таки, мова була не про те.

Якщо мова була про «ну зараз ж війна. То й призвуть вірогідніше» — ні. Це так не працює.
Зараз консервована довгострокова війна.
Виростити молодшого лейтенанта із рядового контрактника хто планує і далі працювати в зсу вигідніше, чим призвати на півтора року піджака який із тих 1,5 року буде 1 рік адаптовуватись. А потім візьме і втіче назад назад в цивільне життя.
Єдине, коли це справді матиме сенс — війна масштабна. Але під час масштабної війни вся територія стає прикордонною. Та й закон можуть швидко поміняти і аспірантів погнати також (лиш не офіцерами, а рядовими)

Щодо шкоди для здоров’я.. тут я посміхнувся.
Кого не питав — усі були задоволені харчуванням.
До смерті ніхто нікого не забігував. Та й в цілому будь-які польові збори лиш загартовубть організм. Ніякому командиру не треба аби підопічні хворіли.
Щодо років у аспірантурі.. низька зп якої недостатньо для медицини. Безсонні ночі. Малорухливий спосіб життя. Часто всяка шмурдятіна замість продуманого професіоналами раціону.
Тут ще незнати де гірше для здоров’я

«ну зараз ж війна. То й призвуть вірогідніше» — ні. Це так не працює.

Саме так і працює. Прямо зараз, можливо, вже й немає такого дефіциту в молодшому офіцерському складові, плюс зелені протягнули закон, що дозволяє призивати резервістів з бойовим досвідом коли завгодно та скільки завгодно. Але протягом перших кількох років війни випускників воєнок призивали аж бігом. І якщо в якийсь момент буде нестача молодших офіцерів, робитимуть це й надалі.
Тут, до речі, ще треба розуміти, що має значення ВОС. Щось підказує, що попит на, скажімо, військових психологів і зв’язківців дещо відрізняється.

Щодо шкоди для здоров’я

Уточню: я маю на увазі не просто виїзд на збори, а тривале перебування в польових умовах, в зоні БД. Явно не оптимальний режим для здоров’я, а багато що з наслідків проявляється не одразу. Про таку штуку, як ПТСР, взагалі мовчу.
Порівняння із аспірантурою взагалі некоректне. По-перше, вести малорухливий спосіб життя та вживати шмурдятіну ніхто не змушує. Плюс, геть не всі живуть на одну аспірантську зарплату. Зі мною веслав хлопець, який паралельно вчився в аспірантурі, то для нього це було як додатковий заробіток із притомним рівнем навантаження. Але це вже на кожній кафедрі і в кожного керівника по-різному.
І по-друге, я ж не агітую за аспірантуру. Це шлях не для всіх. Просто констатую факт, що це єдиний легальний варіант, якщо людина не хоче служити. А так, то хороших універсальних рішень нема, і кожен має думати власною головою та робити власний вибір.

💪👍

П.С. Забув додати для повноти картини, що воєнка не безкоштовна, навіть якщо проходити її на базі свого ВНЗ, в якому паралельно навчаєшся на бюджеті.

2к грн форма + 20к грн оплата навчання.
Не за безцінь, але й не за мільйони. Економія на цьому дуже сумнівна

Нагадай мені будь ласка я тобі дещо тут напишу через місяць ))

нагадую, через майже 6 місяців))), імхо військова кафедра усе ж таки була хибною порадою

Та ніфіга.
На кафедрі я отримав хоч якусь підготовку і прийшов у військо уже не нулячим (а знаю чимало людей хто прийшли і раніше взагалі не служили взагалі не стикались з армією). Рас.
На кафедрі я отримав нетворк (ще кілька моїх друзів з кафедри зараз у війську).
Завдяки кафедрі моя особова справа проїбалась і я міг при бажанні взагалі не йти в воєнкомат і фіг би хто про мене згадав!
Завдяки кафедрі я офіцер, і в моєму випадку це теж додало бонусів.

Минуло більше року. І єдине, з чим я не згоден у цьому лонгріді — заголовок вибраний невдало. Сильно вайтішний. Краще було назвати «Що робити після школи потенційному ІТвцю, щоб жити щасливо».

В іншому. І про заклади вищої освіти. І про підхід «спершу gap year, далі базова професійна освіта (курси), далі пару років роботи, далі бакалаврат, далі ще пару років самої лиш практики, далі магістратура» — досі думка не змінилась.
І про вигризання права на власну думку і слідування своїм мріям, а не нав’язаним батьками — досі думка не змінилась.
І про «качати життєву мудрість» — досі думка не змінилась.
І про «йти вчитись коли знаєш нащо воно тобі треба, а не просто аби було» — досі думка не змінилась.
І про принципи відбору закладів освіти.

Я дуже багато чого пережив за цих півтора року. Багато переосмислив.
Але в правмльності заявлених тут думок я лиш сильніше переконався, а не щось передумав

А на*** незнайомих людей от так просто і відразу все ще посилаєш чи вже подорослішав?

Ти не повіриш. Але тепер крім послати, у мене з’явилась опція убити. І в цілому да, завдяки альтернативі випадки посилання скоротились.

А коли ситуація не дозволяє, тобто коли це не москаль, то замість проявити до людини повагу і сказати їй що я думаю прямим текстом (послати н_й). То тепер в таких ситуаціях або ігнорую, або коли ситуація не дозволяє ігнорувати — стібусь.

Ти там з Вагнером контракт підписати не хочеш?))

Жуть, сколько всего написано... Я лично вспоминаю себя в 14-20. Это прекрасное романтическое время, когда у тебя было 1000 идей и не было машинного времени их реализовывать. В школе, когда ты садился за Yamaha MSX, ты писал игру, как в лабиринте за тобой гонялся Слон (кличка нашего главного воспитателя). А если у тебя было время на 286, то ты реализовывал прикольный графический редактор из Yamaha но уже под DOS. В институте на 2-м курсе я реализовывал шашечную программу, и я помню тот восторг, когда она меня подловила и я ей проиграл. При этом у меня были упорные батлы с одним сокурскником (2-й разряд), где я немного больше выигрывал. Это те дни, когда ты приходил работать с уже написанным (и немного отлаженным!) в тетради кодом, потому что машинного времени было очень ограниченное количество. И когда ты записывался на ночь, и времени всё равно не хватало. Когда был F1, пару книжек и распечатки, которые передавались из рук в руки (помню переведённые каким-то добрым человеком распечатки Герберта Шилдта по Turbo C).

И сегодня, когда есть интернет, где просто задал вопрос и сразу получил ссылки что надо делать. Когда есть github/gitlab, где можно начать свой проект или присоединиться и допиливать существующий. Когда куча материалов, форумы и комьюнити. Когда, казалось бы такие сумашедшие условия творчейкой самореализации, ты вдруг читаешь: «Куда бы построить карьеру и рубить бабло???» Оскситесь... Работы вайти сейчас валом, зачем готовиться идти в батраки с самого подроскового возраста? Почему бы не пожить в кайф??? Не убежит работа :)

Так что мой рецепт будет состоять из одной идеи: лепить свой проект! :)

Да, штука теж класна

Ну типу не все так просто.
Знайти інформацію легше. Але й вимоги до якості вищі і всеодно є речі які дуже важко нагуглити. Добре би робити проекти саме в командах де є люди рідного профілю.

Але сама суть, що робити свій якийсь проект — так. Плюсую, не єдиний, але дуже класний спосіб для навчання

Я садился за Yamaha PSR, писал музыку, у меня были концерты, поклонницы в райцентрах, первые заработки ))) Лишь только потом кодеркам стали платить чуть больше, чем лабухам

Еех

Я правда не хотів нікого образити і якщо я це ненароком зробив — тоді вибач.

Щодо все знаю. І да, і ні.

З одного боку я кілька років копаю цю тему. З ким я за неї лиш не дискутував, кому лиш не задавав питання і які лиш думки не чув. Тому да. Може це й звучить нескромно. Але конкретно в цій темі да, в цій темі знаю багато. Значно більше за пересічну людину.
З іншого боку завжди є ще розумніші люди, тому все ще не найрозумніший.

Інша проблема що я від природи людина пряма. Особливо в тексті. Тому деколи може здатись що хочу нав’язати чи образити.

Знову ж таки. Конкретно твої зауваження вони по ділу і я вдячний що ти їх пишеш. І я не хочу і не хотів образити тому якщо ненароком так вийшло — ще раз вибач

дамы и господа, кто хоть немного посмотрел комментарии, прошу поддержать меня вот здесь — jobs.dou.ua/...​pping-cart-elite/reviews — если вам тоже кажется что автор данной темы на форуме ведёт себя вызывающе и некультурно, спешит посылать людей «н_й» и т.д.

Автор данной темы — православный христианин. У них так принято. Не стоит обижаться.

Повністю згоден що так прийнято. Уточню лиш що саме прийнято:

Прийнято або говорити по суті і нести користь людям. Або називати речі своїми іменами і слати тролів туди, куди я послав Ігоря

мужик, я вот тебя не посылал, а ты меня — да. это неприятно и это уже факт. теперь тебе придётся отвечать за свои действия... ты не понимаешь во что ты ввязался, посылая тут людей налево и направо :) но очень скоро ты это поймёшь. и да, я тебе в этом помогу :) уже чисто из принципа.

Ти зробив гірше.
Ти не прочитав, але при цьому забракував. Фактично ти огівним мій труд просто бо тобі так захотіллсь. Тим самим засвідчивши про неповагу. Де факто ти мене гірше чим послав.
Після чого ти прямим текстом сказав що тобі не лиш на мене всеодно. Тобі всеодно навіть на людей, для кого ти неодобряєш. Чим ти послав сотні тисяч людей, до яких перед цим звернувся.
Після чого ти благополучно пішов туди, куди тобі з такою поведінкою і місце

Тобі всеодно навіть на людей, для кого ти неодобряєш.

мій дорогий «не друже», може вже час повторити уроки правопису і взагалі української мови? бо наразі так виглядає що в тебе на селі її викладали досить погано :) і з логікою теж проблеми...

Фактично ти огівним мій труд просто бо тобі так захотіллсь.

туда же :)))

Чим ти послав сотні тисяч людей, до яких перед цим звернувся.

— ну зачем сотнями тысяч ограничиваться? давай уже про миллионы, миллиарды! где твой полёт фантазии? :))) мужик, оправдываться и перекручивать тебе теперь придётся много и часто...

Так по сути твое творение — это графоманский вы*ер.

🤦‍♂️

Вместо тысячи слов, приходите ко мне на TI

Це куди?)

Рік в українському ЗВО коштує 20-50 тис гривень.

Ващето бесплатно. Но если не смог попасть на бесплатное и причина этому не украинский язык, то лучше не соваться в айти.

1. Спасибі. Такого зауваження я не чекав і воно справді класне (реально спасибі за думку)
2. Я знаю кращих за мене інженерів хто ЗНО здали гірше за мене. Тому тут частково твої слова мають сенс. Але тільки частково
3. Стосовно безплатно все дуже відносно. Якщо поцілити зразу — то круто. Якщо ні — доведеться або на контракт іти, або вертати державі гроші.

І головне.

Нема різниці хто платить 50к грн. Ти чи платники податків.
Важливо, що твої викладачі отримують за твоє навчання 50к грн (а то й менше).
Що неабияк обмежує їх мотивацію і можливості

Это полотно с нумерацией тут явно не для детей после школы :) не читал полностью и не одобряю.

Ви вважаєте діти після школи не вміють читати?))

Да мне всё равно, умеют они либо же нет. И мнение детей по данному вопросу меня также не интересует.

Ну так що ти тут робиш? І нащо ти пишеш свої порожні коментарі? (Якщо ти ними не приносиш користі, а просто забруднюєш свій цифровий слід)

Я радий чути конструктивну критику. Я вдячний людям з попередніх коментарів. Візьми з них приклад і скажи конкретно з чим ти згоден, з чим незгоден.

(Або не витрачай впусту своє і чуже життя)

А вот это уже по делу :) поддерживаю. Надо тебя забанить и впредь если не дай бог мы где пересечемся, избегать, ибо ты тупо агрессивный неадекват.

Я як мінімум критикую саме неприємну мені поведінку людей, а не людей в цілому. Не обзиваю їх і стараюсь не писати порожніх коментарів.

А щодо уникати — спасибі.

Якщо ти будеш так поводитись і вживу, то мені від ізоляції також лиш краще.

Запам’ятати моє лице можеш отут www.andrii256.info/appearance

Дякую за розуміння

Спасибо, я ради интереса даже туда зашёл и лицо твоё посмотрел... Ну что сказать, мои худшие опасения подтвердились :) чувак, ты конечно можешь вести себя как пожелаешь, писать что угодно и посылать всех «н_й» (ведь легко быть смелым в интернете, да?) , но моё мнение такое: ты неадекватен и позоришь как свою компанию, так и направление фронтенда и в целом наше уютное айти. Кстати, это мнение не для тебя, а для других людей, которые со слезами от смеха этот твой высер и комментарии тут читали ;) ну и напоследок: если не дай бог ты каким-то чудом окажешься в одной компании со мной — я приложу все усилия чтобы это недоразумение исправить. Вот чисто из принципа. Господа, фильтруйте неадекватов и агрошкольников :)

Приклади всі свої сили аби навчитись поважати людей і не писати х_і.

Заодно можеш сказати де ти працюєш щоб я і сам знав де готові терпіти таку як у тебе поведінку

Доречі за оце.
’ведь легко быть смелым в интернете, да?’

Я то знаю нащо ти це пишеш і знаю що на подібні фрази тролів краще не відповідати.

Але ми все ж живемо в Україні. Люди люблять подібні вброси і раз ти публічно береш мене на слабо — то приїжджай у липні в Одесу. Я пошлю тебе н_й вживу

ооох как знатно у школоло бомбануло! :)))) чувак, ну ты же никто, с такими как ты нормальные люди вживую не общаются (хотя в интернетах можно поглумиться, это да). и ещё в Одессу к нему ехать — датычё, школьничек :))))) пацан пацана вызвал типа? ну это реально смешно. кстати, а если серьёзно, малыш, ты из какого села?

🤦‍♂️

Длинная простыня, как стать фронт-энд девелопером. Куда катится мир?
Дальше инструкции по эксплуатации стульчака начнут писать.

Вибач. Але з такими заявами пішов ти н_й

Ну то йди н_й

Интересно, агрессивная рекурсия автора сьест только проц, или как в С еще и память потечет? 8)))

Чувак, у тебя очень серьёзные проблемы с софтскилами. Многовато агрессии, абсолютная невосприимчивость к хоть какой-то критике.

Да он просто на итальянский сайт хочет поскорее

Або кажи з чим саме незгоден і наводь аргументи. Або п_й в_я в свій двір

«Ко-ко-ко» прямо с прохода, и правда hyperactive
P S. Внимательный читатель нашел бы ответ на вопрос, с чем я не согласен, в моем первом посте.

Один з важливих софт-скілів — це вміти ставити рамки і слати токсичних людей н_й ще при перших проявах.

Це і продуктивності додає. І щасливішим робить.

Тому давай або говори по суті. Або таки остаточно йди н_й

Чувак, с такими заявлениями, ты — это позор и зашквар для конторы, которая тебя приняла.

З такими заявами ти ідеш н_й аж поки не візьмеш приклад із фулстаклі і не почнеш писати по суті

мужик, за н_й ты ещё ответишь. и если по сути: твоё мнение на форуме — ок, твои ответы на комментарии — это НЕ ок. если молодое поколение, которым ты адресуешь статью, будут вот так посылать людей — наше айти загнётся очень быстро. это будет катастрофа потому что с такими неадекватами никто из нормальных клиентов работать не захочет. это понятно, да?

🤦‍♂️

Ну ок, я повторюсь, а то у тебя так пена изо рта пойдет. «Много текста... по не заслуживающему поводу»

1. спасибі. Радий бачити нарешті конструктивну критику.
2. Що саме я не так зрозумів? (Чи ти справді вважаєш, що «як стати щасливим» — це взагалі непотрібний привід?)

Так это ж про фронт-энд по большей части, не?

Нє))

Просто богатый жизненный опыт вчерашнего школьника? Это гораздо лучше, конечно.

Трохи тепліше, але все ще ні)

Дивись. Про все в деталях я тут не зможу повторити. Для деталей таки візьми і прочитай.

Але якщо коротко зміст. Коротко про що я тут розказую. То
1. Зрозуміти чого ти хочеш — це цілком логічна і необхідна проблема яку варто вирішити
2. Якщо ти не хочеш в ІТ — ти все ще повноцінна людина
3. Дбай про психічне і фізичне здоров’я. Це навіть для роботи буде корисно. Що вже казати про самопочуття.
4. Розвивайся повноцінно. З усіх боків.
5. Качай хард скіли найбільш підходящими для тебе методами. Не ведись на мейнстрім, а дивись що саме найкраще для тебе і лиш на основі цього приймай рішення

Сокращу даже больше:
«Польза мыла и вред сала»*5.

Хочеш сказати мити руки шкідливо?😏

Хочу сказать, что если у тебя приступ словесного поноса — звони лучше друзьям, а не пиши статью

🤦‍♂️

Воєнка один із найкращих варіантів

Якщо хочеться відкосити, воєнка найгірший варіант, бо зараз тих, хто закінчив воєнку, можуть призивати до 43х років, в той час як тих хто не закінчив — лише до 27.

Як стати щасливим ІТ-шніком після школи?

Для цього потрібно не в звичайній школі учитися, а в якомусь із фізмат ліцеїв з топ-20 рейтингу ЗНО на зразок Русанівського, Лідера, УФМЛ, де ще в школі діти учаться вирішувати алгоритмічні задачки, які питають на співбесідах у фаангах.

щоб спробувати — достатньо знати математику за 5-8 клас. Все інше довчається за кілька місяців на курсах чи на крайняк дома

Це хибне твердження. В ЗВО викладачі викладають теорію ймовірності, теорію кіл, електродинаміку та інші базові для інженера речі рідною для студента мовою, самотужки проходити всі ці розділи на курсері англійською мовою буде значно важче.

P.S.
Переглянув резюме автора.
Автор розповідає, як і де потрібно вчитися, щоб бути щасливим в IT, але що маємо по факту — використовуючи свою методику, обрав неправильний ЗВО, під час навчання в ЗВО ще на другому курсі на навчання забив, внаслідок чого, ясна справа, не засвоїв базові речі, які дають у ЗВО, через що довелося піти у фронтенд, і навіть там за півроку вигорів (бо замість того щоб у ЗВО отримувати базу, вирішив що найрозумніший, а потім під час роботи «надолужував»).
Після цілого року відпочинку від роботи, яка тривала півроку, менше року працює у фронтенді, роблячи, цитую:
Refactoring and developing email deliverability diagnostics service React app.
Refactoring, optimizing and developing wordpress site.

і вирішив, що він уже «інженер» і може повчати випускників, як бути щасливим в IT.

Пішли камінчики
Я чекав подібні заявки. Спасибі що озвучив
А тепер дивись

1. Фронтенд — це повноцінний напрямок для повноцінних програмістів. Запам’ятай це! Інакше буду кусати. До крові! Я не жартую))
Мене ображають фрази в стилі: «пішов в Фронтенд бо це для даунів». Епоха «шось там на хетемельці поправити» пройшла давним давно. Зараз тут повно складних інженерних задач. Або розкрий очі, або закрий ___. (Вибач за грубість, але зауваження й справді тупе).
2. Навіть якби Фронтенд і справді був для даунів — я всеодно пішов би в Фронтенд. Бо я люблю робити інтерфейси.
3. Я не вигорав від фронтенду. В мене були сумніви і я зробив паузу аби спробувати себе в інших справах і взагалі розібратись в собі. Вигорання і пошуки різні речі
4. Я не рухався по цій методології. Прийшов до неї лиш десь на курсі аж третьому і саме тоді життя почало налагоджуватись

Це щодо переходу на особистості і спроб наїхати на мене як на людину, замість критикувати ідеї.

Тепер про воєнку
5. Люди різні і діло твоє. Але вірогідність що призвуть мінімальна (з моїх даних і досвіду моїх знайомих)

6. Базові речі. Ти там зачіпив теорію кіл. Давай так далеко не забігати. Для початку поясни нащо конкретно мені банальний закон Ома

Фронтенд — це повноцінний напрямок для повноцінних програмістів.

Я б, можливо, і сперечався з Вами, якби мені особисто не довелося майже рік займатися фронтендом пристрою, для якого моя команда писала програмне забезпечення — з реактом працював, як і Ви))). Сучасний фронтенд дійсно дуже складний в порівнянні з тим фронтендом, який був «у давні добрі часи, коли трава була зеленіша, і важливі у житті людини органи працювали краще», подекуди навіть невиправдано складний (але так можна сказати про будь яку спеціалізацію в розробці програмного забезпечення). До речі, нещодавно на доу була стаття про розробника ПЗ, який якраз займається фронтендом, то він зрештою отримав офер на 380к за рік в Долині.

поясни нащо конкретно мені банальний закон Ома

Ну наприклад, постукає до Вас в LinkedIn рекрутер, і скаже — набираємо команду для розробки програмного забезпечення для пристрою. Оскільки планується випуск сотень мільйонів пристроїв, планується заощадити на пам’яті та обчислювальних потужностях пристрою, тож всі розрахунки по показникам датчиків будуть відбуватися на стороні фронтенду. А в розрахунках якраз і буде база, яку вчили в університеті.

Але вірогідність що призвуть мінімальна (з моїх даних і досвіду моїх знайомих)

Ну а в мене шестеро знайомих, які закінчили військову кафедру, отримали повістки кілька років тому. Один за кордон поїхав більш ніж на рік, троє відслужили в зоні бойових дій. Одному з тих, який відслужив, на той момент уже було майже сорок років.

Для розрахунків складності алгоритма треба закон Ома?)

Для розрахунків за показниками датчиків, які міряють напругу та силу струму.

Ну так це просто знання прикладної області. Чим тут розуміння закону Ома корисніше за розуміння дебіта кредита (якщо робити продукт пов’язаний із фінансами)?)

На співбесідах для продуктів, пов’язаних з фінансами, дають математичні задачі, а математична підготовка на інженерних факультетах ще краща, ніж на економічних.

на доу була стаття про випускника экономічного факультета университета Шевченка, який працював у Klarna. До речі, якщо почитаєте ту статтю, то звернете увагу, що співбесідував на позицію розробника героя статті хлопець, у якого була вчена ступінь по ядерній фізиці і який до того працював у CERN — математики за восьмий клас явно було недостатньо, щоб пройти його співбесіду))). А, другу співбесіду герою статті проводив професор математики)))). Це я до чого пишу — у ЗВО вища математика викладається професорами рідною для студента мовою, самотужки її вчити англійською мовою на coursera буде значно складніше.

Ну так я й не заперечую. Знати прикладну область важливо.

Але. Повертаючись до того з чого все почалось.

Знання закону Ома і т д треба лише програмістам, в кого це прикладна область.

Але т к софт для електроніки пишуть не всі. То й іти вчити саме електроніку треба далеко не всім.

Тобто це не універсальна штука. Далеко не всім треба знати навіть закон Ома і тим паче теорію кіл і т д.

Розумієте, освіта інженера свого роду універсальна. На інженерних факультетах вивчають вищу математику, електроніку та кілька мов програмування. Щось із цього та пригодиться. Тобто якщо випускник школи точно не знає, чим хоче займатися — лікувати людей, зніматися в кіно чи захищати невинних людей в суді, нехай краще вступає на навчання до інженерного факультету, щось із вивченого обов’язково стане в нагоді.

Не всім бути задротами. Плюсую.

Але хто не хоче бути програмістом — теж повноцінні люди і в усіх сферах є куди рости. Не обов’язково на полуницю

Ну так зате знатиме що спробував, і це не його, і зі спокійною совістю піде на заробітки і купить биток із США. А якщо зразу ж піде на заробітки, то буде рефлексувати — а раптом вирішувати складні задачі це моє?

Пахне або недорозумінням. Або перекручуванням.

1. Життя надто коротке аби пробувати все підряд по 4 роки. Пробувати треба, але в міру.
2. Я кажу що для початку краще всього піти на курси або залипнути в ютубі. Пів року підготуватись і йти на роботу програмістом. Пробувати шо воно як воно на практиці. Пробувати й шукати куди саме хочеш на практиці. Скласти в себе в голові розуміння що саме із CS хочеш вивчити. І не все життя джуном працювати. А десь річок два. А тоді уже маючи розуміння що до чого — копати в базу щоб ефективніше будувати кар’єру.

Через те і потрібно відразу ж іти в університет, бо життя коротке. Потім люди одружуються, з’являються діти, потрібно сім’ю забезпечувати, і вже не до навчання в університеті. А ютуб можна і в 13 років подивитися, щоб визначитися, куди вступати.

Це поганий аргумент.
Далеко не всі одружуються.
Більше того. Якщо спершу йти вбивати час на неактуальну для себе освіту — то потім доведеться лишитись придурком, працювати в 2 зміни фіг зна де щоб заробити на їжу.
Якщо ж підходити до діла правильно, то навіть маючи дітей можна буде на парт тайм працювати і при цьому достойно жити.

Не всі, але багато хто. Маю знайомого, який одружився до вступу до ЗВО, в ЗВО так і не вступив — треба було забезпечувати сім’ю. Зараз йому за сорок, працює на низькокваліфікованій роботі з низьким заробітком, живе з дружиною та дітьми в однокімнатній квартирі, яку надала йому його мама. Щоправда, його старший син кілька років тому вже переселився до нареченої — після закінчення ЗВО, тож в однокімнатній квартирі тепер живуть утрьох.

Не зовсім розумію як це доказує що спершу треба йти в ЗВО.
Це скоріше історія про коли і як будувати сім’ю. Про контрацептиви і про постійний розвиток.
Подібні історії бувають і з людьми в кого є вища освіта

Та ні, це скоріше про мотивацію. Фактично в школі дванадцять років готують до вступу до ЗВО. На момент закінчення школи людина знаходиться на піку форми, необхідної для вступу до ЗВО. В хорошій школі оточення сприяє підготовці до вступу, бо всі довкола вчать предмети, необхідні для вступу, ну і дитина також з усіма вчить. А випустившись зі школи і не вступивши до ЗВО, не тільки лиш кожен матиме мотивацію вчити ці предмети.

Ви пробуєте якось вивести універсальне рішення для всіх.
Але всі люди різні і далеко не всім ваш варіант підходить.

Якщо хочете — можемо пробігтись по прикладах

Так, я дійсно намагаюся вивести універсальне рішення, але не для всіх, а для більшості. А більшість людей доволі ліниві (по собі суджу). Шлях, який Ви запропонували, може підійти для людини, яка сама для себе може знайти мотивацію до професійного розвитку. Більшості ж людей для такої мотивації в молодості потрібне відповідне оточення, яке і надає ЗВО. А в більш зрілому віці самомотивація для професійного розвитку у людини вже і може з’явитися, але знову ж таки, в зрілому віці більшості буде вже не до того, щоб навчатися в ЗВО.

Карьера и вышка — как они между собой связаны?

Кар’єра та вища освіта тісно пов’язані між собою. Наприклад, школяра у фаанги на стажування не візьмуть, а студента ЗВО — візьмуть, про що неодноразово писалося на доу.

Там список з 14 компаній, лише одна з яких готова взяти на роботу розробника ПЗ без вищої освіти. А так там в основному такі вакансії для людей без вищої освіти — Старбакс готовий взяти баристу, Хілтон — гувернантку, Вся Їжа — пекаря і так далі. Словом, кар’єра інженера без інженерної освіти чи кар’єра лікаря без медичної освіти у світі ще не настільки поширене явище.

Я не скажу точно. Але 90% пригадую, шо була історія дівчини яка не йшла в ЗНО, але в фаангах стажувалась

Скиньте, будь-ласка, посилання, якщо згадаєте.

Стажування це штука *виключно* для студентів із-за законодавчих вимог. Для іноземців це вдвічі важливо, бо інакше посольства в США просто видадуть J-1 візу. Можна бути студентом аспірантури, і, здається, навіть post-doc (про post-doc вже менше впевнений). Процентів на 90 впевнений, що можна бути навіть професором, бо якщо правильно пам’ятаю, то десь в 2012 у нас на поверсі працював Stephen Boyd ( проф. Стенфорду web.stanford.edu/~boyd ) і мене здивувало, що у чувака, який в 2х рази старший за мене, був стажорський (зелений) бейдж.

Я не гарантую, що в інших країнах там так само, але дуже сумніваюсь, що американський HQ дозволить інші правила для стажорів в інших країнах.

P.S. у тебе випадково немає брата Саші, який в Гуглі?

*стажування за кордоном для українця (щоб був доказ що не остарбайтер) . Стажуватись в Україні можна і без диплома чи статусу студент.

І тут да. Не спорю: якщо в молодого студента є бажання стажуватись за кордоном — вступ до вишу знадобиться.
Але!
Статус студента не дає гарантій потрапити на вдалу стажировку. Тобто. Йти хоч куди-небудь, навіть в неякісний зво аби лиш статус студента — це ніфіга не допоможе.
Натомість якщо мати й талант і наполегливість, то чому б не поступати зразу в закордонний якісний ЗВО??

(Брата Сашу маю, але він нерухомістю займається. Родичів в ІТ не маю)

Всі люди по своєму ліниві. Але рецепт щастя для всіх різний. На жаль, ні я, ні ви. Ні хто інший поки чогось класного й універсального що робило би всіх щасливими не придумав

Так отримання інженерної вищої освіти для роботи інженером не я придумав.

О чем вы? 3 мес курсов пол года-год ждунования и мидл, а там уже и 23, и синьерсую лычку пора...
А так то, да, тру инженеры обычно знают что такое ghost_type и сколько видов линий бывает.

Ну а що буде робити людина, яка закінчила школу і не вступила до ЗВО? Мені здається, що піде працювати, після роботи буде відпочивати, а відпочивається якнайкраще у компанії коханої людини. Ну а якщо вже є кохана людина, то чому б і не одружитися.

Високий рівень тестостерону для чоловіка це добре для його здоров’я. Цілком нормально бажати продовжити свій рід. Закінчене до народження дітей ЗВО та побудована за спеціальністю кар’єра дає батькам шанс дати своїм дітям щось іще крім життя — наприклад, поживні, смачні та корисні продукти в достатній кількості, окрема кімната, новий одяг.

Краще всього визначитись чого ти хочеш — відчути.
А для цього недовго, але слід спершу відчути

Більшість хоче одного і того ж — не сильно напрягаючись, заробляти багато грошей. І ЗВО обирають не з огляду на те, що подобається робити, а або з огляду на те, яка професія дозволить більше заробляти, якщо здали ЗНО добре і мають широкий вибір, або з огляду на те, куди вдасться влаштуватися, якщо здали ЗНО гірше. Якщо після закінчення школи не влаштуватися в ЗВО а піти працювати, мало в кого потім вистачить наполегливості, щоб потім знову вчити шкільні предмети, здавати ЗНО — життя закрутиться, не до того буде. А от шкода за втраченими можливостями, які відкриваються перед тими, хто вищу освіту отримав, буде присутньою.

Так успішні бізнесмени це помилка того, хто вижив. А бомжі, які сидять і мерзнуть у умовній «коробці під мостом на Хакербрюке з коробкою прострочки з Лідлу», плачуть, що засунулися в бізнес і втратили всі гроші.

Так а хіба пошукати себе поза університетом?
Нащо обмежувати свободу для пошуків себе?

Роботу, яку можна виконувати без знань, отриманих в університеті, можна виконувати і після закінчення університету.

В наведеному вами випадку можуть мати сенс хардверні знання. Але це просто знання предметної області.

Невже аби писати софт для банку треба 4 роки відучитись на фінансах?
А потім прийде рекрутер з медичним додатком і йти в медичний?

аби писати софт для банку треба 4 роки відучитись на фінансах

Так, фінансова освіта дасть вагому перевагу при написанні фінансових додатків — на доу була стаття про випускника экономічного факультета университета Шевченка, який працював у Klarna. До речі, якщо почитаєте ту статтю, то звернете увагу, що співбесідував на позицію розробника героя статті хлопець, у якого була вчена ступінь по ядерній фізиці і який до того працював у CERN — математики за восьмий клас явно було недостатньо, щоб пройти його співбесіду))). А, другу співбесіду герою статті проводив професор математики)))). Це я до чого пишу — у ЗВО вища математика викладається професорами рідною для студента мовою, самотужки її вчити англійською мовою на coursera буде значно складніше.
Я, до речі, колись проходив співбесіду для роботи на посаді аналітика в якомусь українському банку (це було давно, вже не згадаю назву) — на співбесіді попросили обчислити похідну від x в степені x.

прийде рекрутер з медичним додатком і йти в медичний?

про випускника медичного, який пише медичний софт, на доу теж була стаття.
Я, до речі, випускник радіотехнічного факультету, всю свою кар’єру пишу програмне забезпечення для пристроїв, які передають інформацію за допомогою радіохвиль.

Давайте так.

Спершу повернемось до ключової ідеї, бо в мене відчуття що ми зараз про різні речі говоримо.

Я заявляю. Що перш ніж вкладатись на повну — варто визначитись куди вкладатись. Варто спершу піти і почати працювати на стартових позиціях. І що для цього достатньо 8 класів.
(Але нижче я зразу ж кажу, що для подальшого розвитку і сеньйорних посад треба куди більше).

Ви наводите приклад якогось хлопця і кажете, що пройти співбесіду базової освіти було мало.

В мене зразу ж питання. Наскільки стартовою була та позиція?

В мене зразу ж питання. Наскільки стартовою була та позиція?

У статті все написано. Це була позиція джуніора.

перш ніж вкладатись на повну — варто визначитись куди вкладатись

Вкладатись у ґрунтовну фізико-математичну освіту. Бажано ще зі школи — в якомусь із фізикоматематичних ліцеїв з топ-20 рейтингу ЗНО — Русанівському, УФМЛ, Лідері.
Щодо ЗВО, то я б порадив КПІ (Прикладна математика, ІПСА, РТФ, ТЕФ, ФЕЛ, ФАКС, ІТС — та в принципі, будь-який інженерний факультет. Крім перерахованих вище, я також працював з талановитими розробниками зі зварювального та інженерно-хімічного факультетів), Шевченка (радіофізичний, кібернетика) або Могилянку (там теж є факультет комп’ютерних наук).
На доу ще про випускників УКУ частенько пишуть статті, та з випускниками цього університету мені не довелося працювати

Я не про личку, а про рівень обов’язків і т д
(статтю гляну. Але навіть наперед можу сказати що вимога мати глибокі знання в купі всьо це скоріше виняток чим правило)

Ну чому ж все в купі. Математику в нього питали.

Ну математику й економісти вчать

Правильно, а електроніку не вчать. А інжери вчать і математику і електроніку, через це я й раджу вчитися на інженера — освіта більш універсальна виходить.

Аа, ну так я читав ту статтю. Да. Там хлопчина пішов після університету ще й з економічною освітою. Але ж він дось пішов на посаду де якраз то економічна освіта важлива (натомість чи вимагали з нього базову і необхідному на вашу думку всім електроніку — не знаю. Не впевнений).

Так більше того. Він поцілив у підходящу йому галузь і спеціальність ще зразу.
І це класно, але далеко не у всіх так виходить. Він скоріше виняток, чим правило.

Правильно, з економічною. А на співбесіді в фінтех організацію у економіста фізик-ядерщик та професор математики питали математику. Тож освіта інженера якраз найбільш універсальна — там і математику вчать, і електроніку.

Це все відносно про універсальність.
Світ кольоровий. Є рідні зво, є рідні спеціальності, є різні освітні програми.

Але найголовніше — універсальність чи не універсальність — це ніяк не пояснює необхідність іти в університет до того, як ти зрозумієш куди й за чим ти йдеш.

Справа в тому, що навчання в університеті не заважає зрозуміти, куди хочеться йти й за чим, а скоріше допомагає. Я, наприклад, в університеті підробляв вантажником та роздавав листівки. Ні те, ні інше мені не сподобалося. Ну і власне радіотехніка доволі обширна область, є області в радіотехніці, які мені сподобалися більше за інші, уявлення про ці області мені дали саме в університеті.

Згоден. Освіта потрібна всім і чим вища — тим краще (то доречі цитата із статті).

Але не обов’язково ставати деканом аби піти працювати джуном (теж цитата)

Власне я сам помішаний на саморозвитку і повністю з вами згоден. Вчитись і мати широкий кругозір завжди класно.
Але скільки б ви чого б не вивчили — вам завжди цього буде для чогось достатньо. А для чогось мало.

І я тільки за щоб все життя підвищувати кваліфікацію. Все життя вчитись і рощв ватись і в різних сферах.

Але треба й роботу робити. І для цього обраний мною підхід повністю підтримує вашу думку. Просто допомагає досягти тих же результат Ів ефективніше

Ти сказав те ж саме, що і я (крім останнього абзацу). Просто іншими словами.
Тому я навіть не знаю сперечатись чи погодитись))

Щодо того, що аби робити якусь роботу — є якийсь достатній рівень для того. І це головне. І щоб просто піти спробувати роботу в ІТ — достатній рівень це 8 класів + близько пів року підготовки.
Да. Плюсую цілком.

Щодо «вчитись постійно — це пусті фантазії» — незгоден.
Вчитись класно щоб розвивати свою експертизу і претендувати на ще вищі позиції (стати джуном можна й після школи. Але ж не варто на цьому зупинятись?)
(Крім того розуміння психології і т д хоч і напряму слабо впливають на заробітки і кар’єру. Але однозначно роблять людиною щасливішою).

Про бажання знайти істину да. Хз чи це занадто зацикоений, але бажання явно є.
Бути нею не хочу, та й не можу. Але пізнати і поділитись то да.

Просто власне а нафіга взагалі тут про щось говорити, наводити аргументи і т д якщо не аби знайти істину??

Прочитав сьогодні новину. Міжнародний банк взагалі виставив вимогу зменшити кількість ЗВО, щоб люди йшли спершу в ПТУ, учились робити роботу. А тоді уже кому мало — ішли і розвивались далі.

Так, професіоналам у потрібних людям сферах завжди добре платять). І це робить роботу ще більш цікавою)))

Якщо професіонал працює там, де платять менше, при тому, що міг би працювати там, де платять більше, то або він не такий уже й професіонал, або щось крім заробітної плати його там тримає.

Згоден, і таке буває.

І за ліцеї.
У мене в зво на другому курсі чувак ліцеїст, математик олімпіадник зробив паунс в вікно дельфінчиком.

Може він і добре шарив математику, але був очевидно не дуже щасливим. Та й мудрості йому тех ннвистачало.

І я не проти спеціалізованої освіти.
Якщо ти ще в 9 класі знаєш чого хочеш — це круто. Іди. Але пам’ятай, що інженерія — це про поєднання технологій і людей. Це не лише про технології. І навіть ті ліцеї не завжди бувають найкращим варіантом.

У мене в зво на другому курсі чувак ліцеїст, математик олімпіадник зробив паунс в вікно дельфінчиком.

Дуже сумна історія. Вона змусила мене переглянути свої погляди на навчання в кращих ліцеях країни, бо досі мені було відомо лише про історії успіху випускників перерахованих мною кращих фізикоматематичних ліцеїв — деякі з цих історій опубліковано на доу. Я вважаю, що обов’язково потрібно публікувати історії і про проблеми, викликані складним навчанням у таких навчальних закладах.

Частково згоден.

Але важливо не стільки говорити про недоліки (бо про недоліки будь-чого можна говорити вічно).

Важливо саме говорити в яких випадках який варіант краще підходить

Насчет «диплом не нужен».
В среднем — 4% программистов имеют среднее или среднеспециальное образование..
Среди остальных работников IT примерно такой же процент.

Портрет ІТ-спеціаліста — 2020.
dou.ua/...​a/articles/portrait-2020

Читай уважніше)
Я не закликаю відмовитись від освіти. Навпаки. Освіта треба всім і чим вища — тим краще. Я і сам колись планую на докторантури йти.

Але!

Важливо не прости йти і в зво заради аби йти в зво. Важливо знати нащо тобі це треба. І йти лиш коли тобі це справді треба

У тебя на вопрос ЩО МЕНІ РОБИТИ? два первых совета

  • Робиш собі gap year якщо необхідно. А то і два якщо одного мало.
  • якщо таки хочеш в ІТ, то —
    Не йдеш ні в який університет!
Как это понимать если не призыв к отказу от высшего образования? Я тебя невнимательно читал?
Мало того что ты призываешь сделать несколько лет перерыва «на раздумья» после школы (пока знания еще свежие и поступление в хороший ВУЗ наиболее вероятное, да и вообще после перерыва к учебе трудно возвращаться — по собственному опыту знаю).
Ты вообще предлагаешь при выборе IT карьеры вместо ВУЗа пойти на курсы (ценой не менее 1000$) которые скрыто рекламируешь.

Будь бы моя власть на dou — я бы снес этот топик, а тебя пожизненно забанил.

Це призив до свідомого вибору освіти.

Я не закликаю відмовитись від вищої освіти впринципі.

Я закликаю свідомо до цього ставитись і йти в університет лиш коли ти точно знаєш що ці викладачі цього університету дадуть тобі те, що тобі треба
(Навіть якщо поступити в університет не в 17, а в 20. Середня тривалість життя 40+ о чем вы?))

* і там є ще пункт 3 якщощо😏

І йти лиш коли тобі це справді треба

Вот взбрело поехать по L1 в США, нужен диплом, идти на 4 годика в бакалаврат?:) Да, есть фишка с 5 годами опыта в сфере, но работодатель не будет с этим парится, проще отправить человека с дипломом.
Сами программы в вузе устаревшее говно — никто не спорит, сам заканчиваю 121(3-й раз уже) :)

Роботодавець не далбайоб і далбайоба на роботу не візьме (навіть якщо в того є диплом про вищу освіту).

Диплом про вишку може стати в нагоді,я й не заперечую.
Але він дається не безкоштовно.

І тут якраз треба рахувати ROI інвестиції.

враховуючи, що військкомат має закляття «призив», то ця статистика до лямпочки: у нас в вузи йдуть всі без розбору, а через рік-два після закінчення вже й не по кожному скажеш, чи він в той вуз ходив. тут по чесному треба проводити опитування «чи могли б ви виконувати свою роботу, якби не стали поступати в вуз?».

Можна йти в провінційну шаражку. Приходити раз в пів року і давати 500 грн за предмет. Нащо мучитись в політехнічному?)

все одно потім в статистиці «всі програмісти мають вишку» ))

Так і шо?
Всі (точніше майже всі) мають вишку. Але чи всі з них щасливі?

Доречі шаражки дають не менш легітимну вишку

Среди женщин-айтишниц процент высшего образования выше. Они тоже думали о военкомате?

І при цьому жінки ІТшніці частіше скаржаться на життя, частіше ниють про гендерну нерівність і вважають себе не до кінця щасливими.

Як це доказує, що вища освіта робить людей щасливішими?

військкомат найбільш очевидне, але далеко не єдине джерело соціального тиску.

Классная статья!

І в результаті я таки взяв і поступив не туди.

Уточните, пожалуйста, «не туди» — это какой ВУЗ?)
В каких странах и какие ВУЗы, на Ваш взгляд, лучшие в этой сфере для получения знаний?
P.S. Ясно, что Вы рекомендуете не спешить с ВУЗом, но тем не менее, есть отзывы, практика по ВУЗам? )
Составляю личный рейтинг), но думаю, для многих это будет полезным.

Щодо не туди. Не стільки зво скільки спеціальність. Я поступив на комп’ютерну інженерів. Але згодом зрозумів що хардвер мало цікавить. Мені більше інтерфейси до душі
(Але це виявилось аж згодом)

Стосовно кращі країни і кращі ЗВО.
Це все від людини залежить.
Я не можу дати загальної відповіді :(

Не йдеш ні в який університет!
Не паришся ні про яку базу! Зараз вона тобі не потрібна! (якщо захотів кидати в мене какахи — наведи мишку і прочитай)

ох уже цей юнацький максималізм. В університет ідеш ОБОВ’ЯЗКОВО. Але не абиякий, звісно. Ідеально — якийсь за західним кордоном, або провідні українські. От якщо це не вдалося, тоді йдеш працювати, якщо вже маєш якісь знання та навички. Бо я маю купу прикладів, як людина у свої затридцять років намагається влаштуватися в якусь компанію в ЄС, а їй кажуть: ми Вас можемо взяти, але оскільки у Вас немає університетської освіти, то ми Вам можемо запропонувати зарплатку на 10к менше на рік.

Тому: йдіть в університет, поки не пізно, бо потім буде пізно. І не захочеться. А це постійно буде вилазити де треба і де не треба.

До 30 років можна або досвіду набрати 5+ мінімум. Або й вишку отримати

От який сенс іти в зво коли ти не знаєш куди ти хочеш?

перші два курси — це все, по суті, загальна освіта. У будь-якому виші. Ви, до речі, дарма так гарячкуєте в коментарях. Вам цілком слушні зауваження пишуть уже успішні люди, які мають елементарно більше досвіду. Тому я би радив прислухатися. Ну, або ні.

Ні. Не загальна освіта
Мої друзі з 122 і 121 вчили фізику й електроніку значно менше.
Більше того. Деякі з них з часом взагалі зрозуміли що не хочуть в ІТ розвиватись.
Якби не вестись на стереотипи, то могли би зразу спробувати що куди. Скуштувати винограднику. І лиш тоді купувати всю грону

Бо «куди ти хочеш» за тебе скаже військомат :)

Не путай)

Військомат бакалаврів і навіть магістрів призиває без всяких проблем.
Сама по собі вишка тебе не рятує.
Рятує або військова кафедра, або білий квиток, або інвалідність. Або навіть просто служба. Це всього лиш півтора року і часто це буває не менш корисно чим просиджувати штани не знати де

Військомат бакалаврів і навіть магістрів призиває без всяких проблем.

Только тех кого отчислили/взяли академ отпуск и поступили заново. А так дефолтный путь как задоджить армию Бакалаврат->Магистратура->Аспирантура.

Точно не пам’ятаю, але здається зараз навіть після академвідпустки і навіть повторного зарахування не призивають.

Однак по закінченню аж бігом.

Аспірантура це дуже рідко кому зайде. Взагалі теж варіант. Але й 10 людей не згадаю для кого це варіант справді підійшов би

На діскатєку в «Ібіцу» можна ходити, для розвитку, чи то от лукавого?

Ахах. Дивлячись кому

Не, ну развейте тему с «расширением кругозора». Потому что начало было хорошее, но ограничились бомжами и гомо-активистами.

ну блін))) дивись.
Я спілкувався з бомжами і гомоактивіствми. І всі вони люди. І у всіх є свої відмінності. Особисто я не хочу бути бомжом, і сам я православний, що взагалі далеко від гомоактивістів. Але.
Кожному своє і головне, що я хотів донести — це що совок давно мертвий. Люди різні і важливо вибирати що саме підійде тобі

Взагалі зауваження гарне. Просто про розширення кругозору і так багато написано, я не хотів багато місця займати (але я прислухаюсь. Можливо допишу більш зрозуміло)

Вашу статю дуже корисно прочитати тим, хто тут з піною у роті кричить «нехай мої діти самі крутяться, то їхні проблеми, як у житті далі йти».

Якшо стисло, проблему (не лише в айті) можно викласти так:
1) Після школи не всі знають, що будуть робити — бо нема великої кількості варіантів, немає прикладів успішного успіху *крім айтішнікв та прокурорських, тощо
2) Після школи треба йти в унівєр, бо загребуть в армію, а то пройобані роки. Краще б їх витратити на пошук себе
3) Унівєр теж гівно, бо там не навчають Реакт 17, препод старенький і лишень-но допетрав про ті хуки.

Це так?

Не зовсім
Щодо «після школи не всі знають» — так.
Щодо «армія — про_і роки» — не так. Про «унівєр гівно» — теж не так.

Є люди кому служба в армії пішла на користь. Є люди кому це був найменш поганий із доступних варіантів. Тому тут все неоднозначно.

Унівєр теж все неоднозначно.
Іноді це має сенс, іноді не має. Все індивідуально.
Я не хотів назвати університет гівном. Я хотів донести думку — що університет всього лиш один з інструментів (тобто не єдиний) і що туди треба йти не аби йти. А йти з умом. Йти коли знаєш що ти там хочеш і там уже отримувати те, що ти хочеш отримувати.
(У випадку з якісною освітою — іти в якісний ЗВО на підходящу тобі спеціальність)
(У випадку з корочку отримати — в провінційну шаражку)
У випадку якщо не знаєш куди хочеш — не поступати нікуди, а спершу піти і визначитись чого ти хочеш. Якось так:)

Згоден, згоден. Але ж армія не дає часу на роздуми (хлопчикам). Та й формат вищої освіти в Україні дебільний (чи вже можна собі major обирати та предмети?)

Все в світі по своєму дибільно.

Я не дам ніяких універсальних порад, бо все індивідуально

Скорочу до змісту: Я — успішний Дартаньян, мої курси коштують від 1к$, а всі інші...
Не йдіть до вишів, пишіть в лічку, скажу куди гроші нести, і от вам 10 заповідей

Якщо серйозно — ой, не там вухастих шукаєш. Як здогадуєся, не ти перший.

Брехня

Я вузастих не шукаю і нікому нічого не продаю.
Якщо ти хочеш сказати щось розумне — скажи щось розумне

Розкрий спершу очі. Прочитай уважно. А тоді кидай зауваження (зараз прийнято be nice і не проявляти істинні емоції. Але мені зараз дуже неприємно читати подібу малограмотну х_ю)

«Таких гандонів часто бачив я,
Що всім пиздять: я — гуру, я — учитєль!
Несіть мені усі по три рубля
І мудрості вам дам я до***.
А сам читать уміє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.»

Ти давай не вимахуйся, а по-порядку

Де і в чому я помиляюсь? (І давай зразу чому ти так думаєш)

Я не вважаю, що ви помиляєтеся. Я привів цитату класика, просто цитата.
А ваше бачення світу ще зміниться не раз, це нормально. Перехідний період, кризис середнього віку, менопауза, гормональні зміни, діти і тд. Не ви перші, не ви останні.

1. Цитата взагалі недоречна
2. Враховуючи скільки я перелопатив усього в цій темі, то стосовно цієї теми думка зміниться не сильно.
3. Я не люблю порожні вброси типу недоречних цитат. Давайте або по-порядку, або з цитатами в літературний гурток

1. Цитата була до коментаря Олексія, ваша думка почута.
2. Я маю сюсяка 17 см і групу крові А+. Це точно не зміниться. За решту я не впевнений, але вашу думку я почув
2.а. хоча з сюсяком різне може трапитися.
3. Це інтернет дєтка.

🤦‍♂️

За сюсяка я почув. З такою поведінкою з ним і правда може щось нехороше трапитись.
За кому ви відповіли — це не має значення. Цитата від того не стає доречнішою.

«Це інтернет» — погане виправдання.

Очень важно просто иметь желание учиться, ничего с неба не падает, и если после школы вы понимаете, что первая неудача приведёт вас к нервному срыву, то лучше помогайте маме по дому

А тут незгоден. Для стандартизації є всякі сертифікації. Курси і ЗВО це якраз про заклади освіти де задача давати освіту (а не клепати однакових).

Звісно ж є викладачі хто «я раділся в савєцкам саюзє. Сдєлан я в сср». Але фактично вони суперечать не лиш здоровому глузду, а й закону про вищу освіту.

Хто всі?

Очень похоже на рекламу mate академія і foxminded, и антирекламу всех остальных курсов и обучения в ВУЗе.

Особенно меня поразило вот это -

Курси від компаній
Хз нащо я виніс їх в окремий пункт)) Фактично це ті ж самі приватні курси. І можуть бути як якісними, так і не дуже
* класні приватні курси так само співпрацюють з компаніями і найкращих випускників пропонують партнерам. Курси від ІТ-компаній в цьому не унікальні

По моему курсы от компаний — гораздо лучше любых платных курсов (foxminded и частично mate академия — платные).
Курсы от компаний — всегда бесплатные.
Каким бы не был крутым программист чье фото на страничке рекламирующей курсы, но если курсы берут предоплату, и берут на обучение всех желающих — это обычные «інфоциганские» курсы (то есть мошенники).
:
Огромное преимущество курсов от компаний — они отсеивают тех кто не имеет шансов стать программистом. И, в отличии от «предоплатников» — заинтересованы в результатах обучения.
Даже бесплатные курсы от mate академии — скорее всего хуже чем курсы от компаний, или примерно на том же уровне.

А советы не идти в ВУЗы, «диплом не нужен» — по моему исключительно вредные.

  • «втрачені 4-6 років» .
    Студенческие годы это лучшие годы моей жизни!
    И уверен что у большинства студентов — аналогичные впечатления.
  • зіпсоване здоров’я, про зіпсовану психіку
    Чем это «зіпсоване»??
    Если кому-то вредно для психики и здоровья учиться в ВУЗе — то такому не место в IT. Работа программиста — это постоянное обучение, и стрессы на порядок сильнее чем при обучении в ВУЗе.
  • нікому непотрібний диплом
    Диплом не нужен только в Украине (да и в Украине при поиске первой работы будет полезен).
    Диплом очень сильно облегчает (и ускоряют на много лет) получение работы за границами Украины. А самых вкусные вакансии могут быть без диплома вообще недоступны.
Маячня. Робота буває на різних умовах. Наприклад парт тайм і в замовника, якому не на вчора.

Даже в условиях парт тайм и отличного заказчика могут быть серьезные стрессы. Может что-то упорно не получаться, и срываться сроки.
Лично для меня все что связано с деньгами, или с ответственностью перед другими людьми — на порядок сложнее чем подготовка к экзаменам или зачетам.

Тем более что работа чаще всего фулл-тайм и с непредсказуемыми заказчиками.

Ти цим зайвий раз свідчиш проти ЗВО.
Ти сам кажеш: «в угнівєрі там якась фігня, заліки і т д» — на роботі зовсім інші речі.

Про стреси я хз з чого ти взяв шо в цьому монополія ЗВО. Наскільки я знаю — учити стремостійкості — бізнес психіатрів і коучів. При чому тут це хз))

Про робота частіше всього з непередбачуваними замовниками — так. І в т ч непередбачуваними колегами. ІТ воно впринципі непередбачуване.
І це зайвий аргумент чому далеко не всім дано йти в ІТ.
Але як це стосується університету??

Маячня.

В нормальных вузах — да, учиться сложнее, чем работать. Но точно не в украинских, где можно не ходить весь семестр, заплатить, и спокойно жить до следующей сессии.

Ну не знаю, полноценные выходные и вечера у меня появились только после трудоустройства. А школа-университет — это отсиди 6-8 часов, а потом приди домой, и ещё какую-то домашку/лабы делай.

дивлячись де вчитись і дивлячись де працювати. Однак значно важливіше — я втратив зв’язок)
Яку саме ідею ти хотів заперечити чи підтвердити?

1. Дякую за перший коментар по ділу)
2. Далеко не всі курси від компаній безкоштовні. Те, що ти (надіюсь можна на ти. Якщо ні — дай знати). кажеш — то скоріше стажировка. Але стажировка це вже фактично робота, а не курси. І навіть до того рівня ще треба дорости
3. Ти вважаєш, що в твоєму житті це найкращі роки. І це класно. Але
3.1 з чого ти взяв, що поза університетом вони були б гіршими?
3.2 якщо у тебе найкращий період в житті був далеко колись, а не плюс мінус недавно (чи навіть зараз) — значить це зайвий доказ що тебе університет не зробив щасливим😏
4. Про диплом читай будь ласка уважніше. В обленерго потрібен. Для трактора буде корисним. Не перекручуй))
5. Про «не йти в університет» — я не так казав. Я сказав спершу зрозуміти чого ти хочеш і що тобі треба для того, що ти хочеш. І тільки якщо для тебе університет в цьому найкращий варіант — тоді варто йти.

2. Далеко не всі курси від компаній безкоштовні.

Если платные — то это совсем не та «компания».
Почти наверняка основной доход у этой компании — от курсов, а не от разработки ПО или аутсорса.

скоріше стажировка.

Бесплатные курсы при компании — это именно курсы. Стажировка — это то что после этих курсов.
P.S. все что хотел — я в своем тексте уже сказал и нет желания тратить время на продолжение дискуссии.

Ти то сказав, але замість аргументів були тільки вброси (вибач, але це так).

Силою не тримаю, маєш право)

6. Нікого не рекламую. Більше того, старався бути максимально неупередженим і нікого не обгадити дурно. Всякі назви і т д — суто з мого досвіду

7. Бери вище. Не тільки робота в ІТ, але й все життя — це постійне навчання. Я спілкувався і з бомжиками, і з зеками. І повір вони мають афігєнну експертизу щодо хто на районі папа і т д. Причому вони постійно оновлюють свою кваліфікацію, освоюють нові навички просити гроші і т д. І повір завжди раді своїми навиками поділитись.
Невже це причина іти в них вчитись?
Ні. А чому ні?
Бо їх кваліфікації і методи для мене нерелевантні.

Причому тут ЗВО?
Притому що там теж є багато людей в кого є певні навички і хто готові ними ділитись. Але.
Далеко не завжди вони релевантні.

Я ж не кажу, що університети це зло впринципі.
Я кажу, що ЗВО — це лиш один з варіантів де можна вчитись. Причому варіант з купою мінусів.
Деколи він має сенс, але зовсім не завжди.
Світ не чорно-білий, дивись ширше)

І ще стосовно антиреклами ЗВО (казати ВУЗи негарно)

Я не проти Стенфорда. Чув гарні відгуки про MIT😅

Навіть більше, чув гарні відгуки про Могилянку і УКУ.

Там впринципі все й так описано, якщо прочитаєш уважніше — зрозумієш.
Але підсумовуючи — світ не чорно-білий))

Студенческие годы это лучшие годы моей жизни!

— Дед, скажи, а когда было лучше жить — при царе, или сейчас?
— При царе, конечно!
— Да как так? Сейчас же коммунизм, забота о людях, условия труда стали лучше, зарплаты выше.
— Просто при царе у меня х*й стоял, а сейчас нет.

И уверен что у большинства студентов — аналогичные впечатления.

Не у большинства, а у тех, кому мамы-папы оплачивали весёлую студенческую жизнь. Те, кому приходилось днём учиться, а вечером-ночью работать, и спать по 4 часа в сутки, вряд ли вспомнят что-то хорошее.

Амінь

Не у большинства, а у тех, кому мамы-папы оплачивали весёлую студенческую жизнь.

Все же надеюсь что у большинства.
Потому что по моему это правильно когда папы-мамы содержат детей, пока те получают высшее образование.

Тем кто учится на программиста (реально учится, а не «посещает») в этом отношении проще, вполне можно на втором-третьем курсе уже неплохо зарабатывать.

У меня где-то на четвертном курсе уже были такие доходы, что посчитал что нет смысла дальше учится и бросил универ (впоследствии пожалел, и даже восстанавливался — но так и не вернулся на студенческую скамью).
Но я не только занимался тем что нравилось, делал это без каких-либо усилий и part-time, оставалось много времени на все ту же беззаботную «студенческую» жизнь (поначалу даже с теми же людьми — просто в универ перестал ходить).
Но хорошо запомнились в основном годы именно студенческие, а не те годы когда я уже бросил универ, но все еще «жил как студент».

Одни из самых ярких впечатлений — походы по горам, отдых в палатках на берегу моря (как деньги появились — стал по другому отдыхать, но впечатления уже не те).
Всяческие студенческие праздники, спорт, и даже само посещение универа, не сами лекции, а общение с друзьями и подругами.

Когда работаешь — это уже совсем другая жизнь и другие впечатления.

Потому что по моему это правильно когда папы-мамы содержат детей
походы по горам, отдых в палатках на берегу моря
Всяческие студенческие праздники, спорт

Ну меня мама с папой обеспечивали, только как из этого следуют походы по горам, палатки и праздники? Не все же родители зарабатывают тысячи баксов, чтобы дети могли развлекаться по заграницам.

И что из вышеперечисленного нельзя делать, не будучи студентом?

вполне можно на втором-третьем курсе уже неплохо зарабатывать.

8-9 часов в день работа, хотя бы 2-4 часа универ, 1-2 часа дорога... Это и есть «лучшие годы»? Боюсь тогда представить, что такое годы худшие.

только как из этого следуют походы по горам, палатки и праздники? Не все же родители зарабатывают тысячи баксов, чтобы дети могли развлекаться по заграницам.

Я где-то писал про тысячи баксов и заграницу?
Я студентом за границей не был.
И тратился при отдыхе у моря или в горах фактически только на транспорт и еду.

Хотя, как и писал, довольно быстро начал хорошо зарабатывать — но не по «8-9 часов» работал.
Бывали «запои» программистские, когда писал код чуть ли не круглые сутки, с трудом отрываясь на еду и сон — но это было нечасто, да и скорее для фана а не по необходимости зарабатывать деньги.

И тратился при отдыхе у моря или в горах фактически только на транспорт и еду.

Как бы так сходить в горы, чтобы не тратиться на экипировку? Хотя, наверное, этого легко достичь, если способен кодить сутками напролёт.

Диплом очень сильно облегчает (и ускоряют на много лет) получение работы за границами Украины. А самых вкусные вакансии могут быть без диплома вообще недоступны.

підтверджую. Все так.

Та чи обов’язково йти й отримувати його хоч по якій би то не було спеціальності. Аби лиш бігом гайда зразу після школи.
Чи краще спершу визначитись чого хочеш і вже тоді іти копати?

не у всіх є можливість побайдикувати рік. І зазвичай уже в 9-10 класі ти розумієш, в якому напрямку хотів би рухатися. Ніхто ж не каже, що треба бігти в будь-який університет.

«в якому напрямку рухатись» мало для вдалого вступу. Треба розуміти чітко і ясно яка саме спеціальність і в якому саме зво. А для цього треба чітко розуміти що саме тобі треба освоїти і на якому рівні.

Більше того. Часто люди хоч і щось там відчувають в 10 класі, але потім нарешті таки пробують і переосмислюють і розуміють що ну нафіг. Але дороги вже нема.

Тут це те ж саме, що купувати зразу крупну партію не протестувавши товар. Як купувати 4кг мандарин не скуштувати навіть 1 дольки. Дуже ризикована покупка.

(А щодо можливість — то це неправда.
Люди, хто мають фінансову можливість іти в ЗВО — навіть на бюджет треба проживання харчування і т д — вони мають можливість і gap year влаштувати. Щоб спершу визначитись і потім вивчитися. Почати працювати (і какбе й заробляти) і вже тоді добивати з вишкою кому треба.
А хто не мають можливості на gap year, то йти за вишкою у них нема тим паче можливості нема)

Не понял при чем тут после школы если у автора в линкедине 2017-2021 универ а первое место работы с 2019? В целом у меня уже человек 5 из группы(25 человек) на 2-м курсе гребли.

Так я з самого початку сказав що я пішов неправильним шляхом.
Потім вирулив, але спершу пішов неправильним.

Мав би тоді розум, міг би ще в 2017 на роботу йти і не тратити сили даром

ахах, однозначно

але якщо так просто не виходить, тоді треба попрацювати над своїми тараканами

я уже успішний інженер в американській ІТ-компанії

А скільки років у вас досвіду?

якщо брати фронтенд і тільки фронтенд — сумарно трохи більше року.
(на перший погляд може здатися що замало. Но размер не главное, главное волнения океана)

Просто відчувається енергія перших років роботи :)
А після речення:

Робота — це діяльність націлена на отримання щастя від
результату

Я взагалі вирішив, що ви HR і пішов дивитися профіль :)

А можно статью о том, как стать счастливым айтишником спустя 10 лет работы в индустрии?

Думаю коли пропрацюю стільки, то можна буде подумати))

Так то недавно на js fwdays була доповідь Юрія Артюха. Рекреативний кодинг.

Через кілька місяців її опублікують в ютубі, зможеш подивитись)

Підписатись на коментарі