Як створити ІТ-курси: від ідеї — до практики

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Ні для кого не секрет, що ринок насичений курсами для ІТ і можна взагалі навчитися самостійно та безкоштовно. Я підтримую таку позицію і колись давно теж самонавчалася. В статті хочу поділитися досвідом створення ІТ-курсів з точки зору ментора, студента та власника бізнесу.

Чому стають менторами

У багатьох бізнес-школах світу є менторські програми, у межах яких випускники стають менторами для поточних студентів. У такій співпраці ментори отримують можливість спробувати себе у новій ролі, а студенти — допомогу й підтримку від того, хто вже пройшов шлях навчання.

В ІТ така ж ситуація: менторство починається, коли один або кілька нових співробітників з‘являються на проєкті. Крім того, ментор необов’язково повинен мати багато років досвіду за плечима і звання сеньйора; а новий співробітник, своєю чергою, — необов’язково джун чи трейні.

Ментором може бути людина, яка має досвід з чимось (наприклад, конкретна тулза) і яка вже пройшла шлях налаштування та роботи відповідно до проєкту. Все просто: розібрався з проєктом, можеш поділитися своїм досвідом — стаєш ментором для нового співробітника.

За мого досвіду, траплялися різні ментори, хоча це ще не було так популярно (сама назва «ментор»). Коли влаштовуєшся в компанію, тебе обов‘язково знайомлять з проєктом та з чим працює компанія. Знайомство та відповіді на запитання, підказки з налаштувань системи обов’язково надасть так званий ментор (колега), який може мати менше досвіду роботи, ніж ви. Якість менторства від цього ніяк не гірша. Навіть навпаки: коли ваш ментор недавно закінчив сам навчання, то «за свіжими слідами» зможе точніше та швидше допомогти у вирішенні аналогічної проблеми.

По суті, ти не хотів бути ментором, ти лише допоміг колезі розібратися в налаштуваннях програми. А весь світ це називає «менторством».

Колега з великим досвідом роботи зазвичай менш завзято береться допомагати новачку та делегує це завдання своїм підлеглим. Іншими словами, Team Leader дасть завдання Junior-інженеру допомогти новому колезі. Аналогічно траплялося в мене на кожному новому проєкті, поки згодом і я не почала допомагати новачкам.

Часто сеньйорам не цікаво займатися очевидними речами і, звичайно, «не рентабельно». Тому менторами здебільшого стають люди, котрим подобається навчати, які мають достатньо часу досвід хоча б в чомусь одному, необов‘язково «величезний». Така умовна ієрархія працювала і в моїй компанії: згодом таски на менторство роздавала і я.

Так, наприклад, наша менторка з QA сама навчалася на аналогічному курсі і після року досвіду роботи QA ділиться досвідом з новими студентами. Це дає певний зв’язок та довіру від студента до студента.

Які проблеми є у менторів

1. Ментор не зобов’язаний знати все. Він лише ділиться своїм досвідом. Роль ментора може варіюватись: від коуча, який ставить запитання, до наставника, який дає поради з власного досвіду. І те і інше відбувається при вивченні будь-чого нового.

Ментор використовує свій досвід, щоб забезпечити підтримку студентові — менті.

Це означає, що лише попередній досвід зможе допомогти дати відповіді на запитання чи проблеми менті. Якщо ж досвіду в будь-чому бракує, вихід один — вчитися та розбиратися самотужки, реалізувати це на практиці, тобто отримати досвід і лише потім надати пораду менті. Іншими словами, ментор завжди вчиться та розвивається. Не можна бути ментором, який 50 років розповідає одне і те ж. Це скоріше викладач в університеті, але ніяк не ментор.

2. Ментор — не Вікіпедія чи Google-пошук. Часто ментору ставлять питання, відповіді на які давно відомі, потрібно лише трішки докласти зусиль, щоб знайти їх. Якщо бракує знань, теорії — це не менторська робота. Ментор — це досвід, тобто практика.

Наприклад, курси тестування для початківців передбачають вивчення базової теорії та термінів за спеціальністю (Test Plan, Test Cases, Bug report...). Інформації, що це таке, як пишуться, з прикладами, ви знайдете у вільному доступі. Для цього ментор не потрібний.

3. Підтримка ментора полягає не в доступності 7 днів на тиждень навіть серед ночі. Підтримка ментора полягає в розв‘язанні проблеми менті. А найчастіша проблема будь-якого студента — мотивація (про що поговоримо нижче).

Якщо сильно постаратися — можна вирішити проблему самотужки. Зазвичай на самостійні пошуки рішення витрачається більше часу, ніж хотілося б. Тоді, коли ви спробували різні варіанти, а результату не отримали, варто звернутися до ментора. Ментор може лише надати підказки або частково чи повністю вирішити проблему. Але не варто плутати, за вас вашу роботу виконувати ніхто не буде. Наприклад, ви розгортаєте тестове середовище і рухаєтеся за інструкцією ментора, і на певному етапі щось пішло не так — результат не збігається з інструкцією. Варто спробувати розібратися самостійно, зрозуміти, в чому помилка чи різниця, і лише після фіаско звертатися по допомогу.

Студент хоче заробляти

За час мого менторства було багато студентів різної вікової категорії, статі, національності. Всі, хто були новачками, хотіли одного — грошей. «А як же знання?» — дивувалася я.

Рекламні кампанії ІТ-курсів твердили таке: легкий вхід, всього за 2–3 місяці і достойна зарплата, ІТшники заробляють 3000—4000$ тощо. Зрозуміла мотивація у початківців: «Я пройду курси і зможу заробляти в рази більше (або взагалі заробляти)».

Були студенти, що говорили про розвиток, підвищення скілів чи перехід на новий етап тощо. Але якщо розібратися, навіщо ми взагалі вкладаємо в себе? Навіщо нам знання? Навіщо витрачаємо час та гроші?

Очевидно, що знання — для того, щоб використовувати їх для працевлаштуватися. А робота нам для чого? Тому немає нічого дивного, коли студент приходить і заявляє, що хоче заробляти. Всі хочуть заробляти (чи отримувати), і це нормально.

Наприклад, студентка Євгенія після перерви в декреті прийшла до нас згадати і підвищити свої скіли для того, щоб вдало працевлаштуватися, оскільки мала проблему з пошуком роботи.

Студентка Анна вирішила перекваліфікуватися, щоб і робота подобалася, і заробляти можна було.

Студент Олександр вирішив підвищити скіли на нашому курсі, працював у сфері не перший рік, але на проєкті додалися нові вимоги, щоб до них дотягувати, прийшов за знаннями.

І таких історій безліч. Мета навчання одна — гроші. Студенту-айтішнику важлива перспектива заробляти. Студент очікує, що зі знаннями він вільно вийде на ринок праці.

Мотивація, а не знання

Більшості з нас потрібна мотивація, навіть коли ви витрачаєте ресурси (гроші та час), цього недостатньо.

І так, є ціль освоїти нову професію. Психологи радять визначити свій тип мотивації. Знання того, як ви мотивуєтеся, допомагає пришвидшити процес досягнення.

Наприклад, якщо вас мотивують інші, швидше за все, це зовнішня мотивація. Коли ж ви здатні переконати, надихнути та спонукати себе до дій самостійно, психологи говорять про внутрішню мотивацію. Також виділяють мотивацію «до»: це коли людина уявляє яскраві образи, де її ціль досягнута. Нею рухає вперед саме омріяний образ, де все добре.

Серед типів мотивації в досягненні нової професії мені найчастіше доводилося працювати із зовнішньою мотивацією. Наприклад, студент хоче навчатися, бо його друг вже давно працює в IT, розповідає чудові історії про розвиток, можливості, заробітну плату. Студент хоче теж це мати.

Або інший приклад, коли студент розповідає, яке складне життя видалося на попередній роботі і що йому потрібний поштовх, щоб все змінити. Спілкується з менторами, де розповідає частину свого життя, і не тільки професійного. Він очікує підтримки, розуміння і варіанти вирішення його проблем.

Більшість студентів стали нашими друзями, ми знаємо про їхні проєкти, яка ситуація в сім’ї і чому вони не встигли виконати домашку. Певною мірою ми допомагаємо вирішити їхні невдачі.

Дуже часто студенти особисто ставлять питання менторам, на які немає однозначної відповіді, на кшталт, як все встигати, чи чому ментор може бути продуктивним, а він — ні. Бувають і взагалі особисті питання щодо виховання дітей та поєднання з роботою, наприклад.

Ми дійшли висновку, що особисте знайомство та спілкування з кожним учасником під час курсу і після нього є необхідним. Саме тому ми дуже цінуємо індивідуальний підхід до кожного.

Вчимося навчатися та працювати

Якщо сапати город кожного дня — буде менше бур‘яну. Не дуже айтішний вислів, проте це правда. Чим би ви не займалися і не практикували це постійно, навички притуплюються, а згодом і взагалі забуваються.

Будь-які курси нових навичок впродовж 2–3 місяців забудуться за кілька днів, якщо не використовувати набуті скіли. Так само як неможливо прослухати відео і стати професіоналом.

Але вчитися теж потрібно правильно. Навчання — це комплексна систематична дія. Студенти часто роблять помилки: прослухавши лекцію, беруться за виконання домашніх завдань через тиждень, або «коли час буде», або «все зрозуміло, навіщо та домашка», «щоб згадати — подивлюся в записі». Це майже провал. Потрібно все починати з початку. (Так, знаю, в університеті більшість з нас так робили.)

Так от, коли вам дійсно цікаво — ви знайдете час, будете розбиратися, овертаймити (або навчатися вночі тощо). Помітила цікавий факт, що стосується теми браку часу: записатися до салону краси на манікюр в будній день майже неможливо, записи на 2–3 тижні вперед. Час на манікюр займає до 2 годин. Це час одного уроку. Можливо, брак часу — це вигадана проблема? Питання всього лише пріоритетів.

Робота айтішника — це передусім дослідження. Не завжди є очевидні рішення для задачі. Існує тільки попередній досвід, який ви можете використати. Всі новачки запитують: «Де взяти досвід?», моя відповідь: «Вчіться постійно, вирішуйте таски». Але ніхто не хоче безкоштовно це робити, «хочу офер отримати і лише тоді будемо працювати». Тому і досвіду немає. Замкнуте коло.

Ми примушуємо, в прямому сенсі цього слова, працювати над проєктами. Даємо студентові практику, розгортаємо середовище і залучаємо виконувати завдання (ми не продаємо студентську робочу силу третім особам, якщо випадково виникнуть такі запитання). Тобто без участі студента ніяк, це дарма витрачений час.

Успіх полягає в щоденному навчанні.

Розвиток ІТ-школи та критика

«Золоті батони» після закінчення курсів — чи знайомі вам такі обіцянки? Як щодо «пройди марафон за 2 дні і отримай професію» або «айтішник отримує 5К $, і ти зможеш»?

Звідси пішов неприємний хайп щодо ІТ-курсів. І тим, кому дійсно потрібний ментор, просто знецінюють будь-які курси, бо занадто ті «золоті батони» набридли на просторах інтернету. І менторам набридли.

А коли знайомишся з людиною, яка хоче на курс за «батоном», відмовляєш. Згодом отримуєш критику та відгук на кшталт «не всіх ця компанія навчає». Ми маємо право відмовити у навчанні, якщо кандидат не дотягує до вимог або в нього інші очікування, які ми не можемо надати.

Хочу поділитися цікавою розмовою з претендентом на курс:

— Я Junior QA, хочу стати Middle. Мені потрібний ваш курс API testing.
— Добре, старт 25 червня.
— Ні, мені потрібно зараз Middle, максимум до кінця цього тижня.

Критика буде завжди, неможливо всім подобатися та задовольнити потреби кожного. Що дійсно важливо, щоб ментор та менті знайшли одне одного та спрацювалися.

Довіряти чи ні? Як перевірити, чи вам підходить курс

Більшість скаже: читай відгуки, дивися соцмережі та кількість працевлаштованих. Але відгуки можна купити, соцмережі накручують підписників, а кількість працевлаштованих ви й ніколи не дізнаєтеся насправді.

Вихід такий: проходиш інтерв’ю з ментором і визначаєш, хочеш ти з ним працювати чи ні. Все.

За працевлаштування відповідає не ментор, не школа, а ви. Якщо нічого не робити — нічого не буде. Якщо стукати багато разів в одні й ті самі двері — вони відчиняться.

Кожний бізнес — це витрати та «головний біль»

Одного разу читала на форумі коментар власника ІТ-школи, який поділився актуальним твердженням, мовляв, втомився вкладати в розвиток школи, витрачаючи власні кошти. Критики онлайн-курсів напишуть, що ми заробляємо легкі гроші, чи подібну інформацію.

На захист варто відзначити: витрати на онлайн-версію такі ж, як і на офлайн-версію. Якщо не враховувати рекламну кампанію, онлайн-конкурентів набагато більше і зайняти нішу «найкращих» складно.

Через оцифрування бізнесів витрати ростуть, і (як парадокс) кількість охочих увійти в ІТ теж зростає (що одночасно має дві сторони медалі). Зростає попит, зростає і пропозиція.

Коли ти розвиваєш школу, стаєш одночасно і ментором, і менеджером, і навіть контент-розробником. Твій фокус повинен бути комплексний, але мета як ментора — забезпечити якісні знання. (Не коментую можливість найму 20 різних посад на позиції, на початку така система не працює.)

Нам важлива якість (не кількість) як у співробітниках, так і в кількості навчальних напрямів. Тому так, доводиться займатися 24/7 питаннями різної кваліфікації.

Додатково можу відзначити різні безкоштовні івенти, які проводяться в рамках рекламної кампанії. Не знаю, які фахівці придумали проводити такі події, але користі з них мало що для школи, що для студентів. Насамперед безкоштовно студенти можуть отримати лише ту інформацію, яка є загальнодоступною для кожного. По-друге, реєструються на подібні події всі, навіть кому цього не треба (вважаю, не варто витрачати час). По-третє, витрачений час на індивідуальне спілкування з ментором набагато важливіший, ніж огляд давно відомих тем, розділів у відкритому доступі тощо (не стосується днів відкритих дверей, коли проводять екскурсії щодо напрямів навчання, можливостей).

Вважаю, якщо студент визначився з напрямом ІТ, то потрібно рухатися саме в одному напрямку, поступово зростаючи та розширюючи свої знання.

На закінчення хочу відзначити нашу мотивацію, мотивацію менторів. Це, безперечно, зворотний зв’язок. Це ваші успішні історії, можливості використання знань на проєктах. Ваш розвиток — це і наш розвиток.

Підсумки

Сподіваюся, натхнення вчитися та розвиватися у вас тільки збільшиться. Намагалася передати думки під досвідом ментора, студента та засновника. Не претендую на «ідеальність» вищенаписаного, проте жадаю поділитися та отримати досвід навзаєм.

У кожного різні історії, буде приємно, якщо поділитеся ними в коментарях.