Як тестувати Java-додатки, що використовують Mongo

Тестування Java додатків не таке просте завдання, особливо для enterprise-проєктів. Тому я постійно звертався до цієї теми при написанні четвертої частини своєї книги «Розробка Java додатків» і хочу зараз розповісти про те, як просто і ефективно тестувати Mongo-додатки. Також в цій статті використано практичний досвід з нашого тренінгу «NoSQL для Java розробників».

Практично будь-який комерційний додаток використовує те чи інше сховище даних. Навіть pet projects зазвичай використовують базу даних. І зрозуміло, ви навряд чи будете писати свою СУБД з нуля, а будете використовувати готове рішення. Навіть зараз, в 2021 році, реляційні бази даних найбільш популярні і прості і в використанні/підтримці. Вони досить стабільні, пропонують свої розширення як у плані SQL, так і пропонованої функціональності.

Але в їх використанні була одна пастка. Для інтеграційних тестів потрiбен був встановлений сервер БД, а це додаткові витрати і часу, і ресурсів. Тому зазвичай застосовували два обхідних шляхи:

• Різні mock-технології.
• In-memory бази даних (H2, HyperSQL), які зберігають дані в пам’яті і видаляють ці дані після завершення роботи JVM.

Другий підхід став більш популярним, але й у нього знайшлися недоліки:

• In-memory бази даних підтримують ANSI-SQL, але не підтримують розширення, які є в MySQL або Postgres.
• Вони не підтримують багато фіч крупних СУБД, наприклад, збережені процедури або мову PL/SQL.
• У деяких випадках запити працюють інакше в H2, ніж, наприклад в Postgres.

Тому якщо ви використовуєте H2 в тестах, і всі ваші тести проходять, це на 100% не гарантує, що весь код буде успішно працювати на реальнiй БД.

Тепер уявімо, що ви перейшли з реляційних СУБД на NoSQL, наприклад, Mongo. Ви підтримуєте принцип TDD (або просто любите писати тести), у вас вже готове CI/CD оточення для збірки додатку. І тут головна перешкода для автоматизації збирання — неможливість запуску тестів без встановленого Mongo сервера. Ви раніше використовували H2 і навіть мирилися з її мінусами. Чи є її аналоги для MongoDB? Є, причому не один:

• Embedded Mongo.
• Fongo.
• MongoDB Java server.
• TestContainers.

Embedded Mongo — проєкт, який бере початок з 2012 року, і призначений в основному для використання в тестових цілях. Справа в тому, що Mongo підтримує in-memory engine, але тільки в Enterprise Edition, яка є платним продуктом. Тому Embedded Mongo працює наступним чином:

• Завантажує MongoDB потрібної вам версії.
• Запускає Mongo сервер локально на вашому комп’ютері.
• Після завершення всіх тестів зупиняє Mongo сервер.

У такій технології є чимало шанувальників, але є й свої мінуси:

• Хоча ви самі вибираєте версію MongoDB для використання, але, по суті, ви обмежені тими дистрибутивами, які викладені на офіційному сайті і можуть бути видалені в будь-який момент.
• Ви можете використовувати тільки ті дистрибутиви, які є для вашої ОС.
• Процес завантаження займає певний час і вимагає наявності стабільного і швидкого Інтернету.
• Версія офіційно не підтримується MongoDB, ви використовуєте її на свій страх і ризик.

Тому свого часу з’явилися альтернативи цьому продукту, в першу чергу Fongo (від скорочення Fake Mongo). Fongo з’явився в 2013 році і запропонував абсолютно інший принцип роботи. Замість того, щоб запускати Mongo сервер, він просто перехоплює всі виклики до Mongo драйверу і виконує необхідні операції в пам’яті. Такий підхід вимагає мінімум часу для старту і мінімум витрат пам’яті, але й тут є свої мінуси:

• Найголовніший — це те, що проєкт не підтримується з 2018 року і з драйвером версії 4.x не сумісний (і навіть з деякими 3.x версіями, наприклад 3.8.x).
• Підтримуються найбільш популярні операції, але не всі, наприклад, GridFs ви використовувати не можете, як і повнотекстовий пошук.

Тому ті розробники, які використовували Fongo, в 2018 році були змушені перейти на альтернативний проєкт — Mongo Java server. Він не перехоплює виклики до Java драйверу, а працює через MongoDB Wire протокол, отримуючи команди/запити на відкритий сокет і видаючи відповідь. Тому ця технологія не залежить від конкретної версії Java драйвера і може бути використана навіть на не-Java проєктах. Всю ту інформацію, яку ви зберігаєте в Mongo (документи, колекції) можна вибірково зберігати двома способами:

• У пам’яті.
• У базі даних (H2 або Postgres).

Mongo Java server також не підтримує всі фічі Mongo, тому ви використовуєте його на свій страх і ризик, без гарантії, що код в production буде працювати так само, як і в тестах. Це особливо критично, якщо врахувати, що всі ці три проєкти ніякого відношення до компанії MongoDB не мають і офіційно не підтримуються. Їх підтримка може бути припинена в будь-який момент (як це трапилося з Fongo).

Більш того, у розглянутих технологій є і додатковий мінус — ніщо з них не є універсальним рішенням (як H2 для реляційних БД), яке можна було б застосувати до будь-якої NoSQL бази даних. Тому для Redis потрібна буде своя технологія, а для Amazon DynamoDB — своя.

Зрозуміло, що ІТ-індустрія завжди знаходиться в пошуку нових рішень. Ще в середині 2010-х років, після успішного сприйняття Docker і контейнерів, розробники задумалися про те, а чому б не використати для інтеграційного тестування Docker? Адже практично для будь-якого продукту є відповідний Docker image, який можна завантажити і запустити за допомогою Docker API. Більш того, ви можете вибрати і потрібну версію (тег) продукту. Тому тестування могло б йти за такою схемою:

• Конфігурація і запуск необхідних Docker контейнерів.
• Запуск тестів.
• Зупинка і видалення контейнерів.

В принципі, навіть наявність локального Docker демона — не обов’язкова, можна використовувати і віддалений. Але як з Java звернутися до Docker демона? Зробити це було нескладно, оскільки для інтеграції з Docker є бібліотека на Java, яка дозволяє використовувати Docker API з ваших Java проєктів. Тому вже в 2015 році з’явився новий революційний проєкт, який так і назвали — TestContainers. TestContainers підтримує основні Java бібліотеки для тестування (Junit 4/5, Spock) і добре підходить для використання в інтеграційних тестах. Тепер, якщо ви використовуєте реляційну СУБД, вам не потрібно використовувати HyperSQL і H2, так як ми завжди можемо запустити вашу СУБД з Docker, причому потрібної нам версії і конфігурації.

TestContainers підтримує будь-яку з сучасних платформ (Spring Boot/Java EE), але цікавіше спробувати його з якоюсь новою технологією, наприклад Micronaut. Використовувати TestContainers просто в будь-якому варіанті, наприклад для інтеграції з Junit 5 потрібно додати всього лише одну залежність:

    testImplementation("org.testcontainers:junit-jupiter")   

З її допомогою ви можете використовувати обгортку для будь-якого Docker образу в ваших тестах. Але каверза криється в тому, що для багатьох образів потрібно додаткове налаштування (за допомогою параметрів або змінних оточення). І для таких технологій TestContainers приготував спеціальні Maven залежності, куди вже вбудована ця підготовча робота. Тому зручніше використовувати саме цю надбудову:

    testImplementation("org.testcontainers:mongodb")

Як зміняться нашими інтеграційні тести? Уявімо, що у на є клас MongoSyncPaymentRepository, який реалізує патерн репозиторій для доступу до Mongo, і тестовий клас MongoSyncPaymentRepositoryTest. Для того, щоб інтегрувати його з TestContainers, потрібно додати анотацію @TestContainers:

@MicronautTest

@Testcontainers

public class MongoSyncPaymentRepositoryTest {

Потім потрібно вказати, які Docker контейнери нам потрібні при запуску тестів. Для цього використовується наступна конструкція. Ви додаєте публічне поле, тип якого — GenericContainer (або його спадкоємці) і додаєте анотацію @Container:

       @Container

       public MongoDBContainer mongo = new MongoDBContainer("mongo:4.4");

Тепер перед стартом тестів TestContainers запустить Mongo контейнер, а після їх завершення — зупинить його. Спробуємо запустити цей тест. Виходячи з логу, спочатку все було добре:

[35mo.testcontainers.DockerClientFactory_[Checking the system...

[35mo.testcontainers.DockerClientFactory_[✔︎ Docker server version should be at least 1.6.0

[35mo.testcontainers.DockerClientFactory_[✔︎ Docker environment should have more than 2GB free disk space

[35m🐳 [mongo:4.4]_[Creating container for image: mongo:4.4

[mongo:4.4]_[ Starting container with ID: 2e70b4030a5440a2d56313bf625c3446111bb67f0670243dc00d648c83c59189

[35m🐳 [mongo:4.4]_[Container mongo:4.4 is starting: 2e70b4030a5440a2d56313bf625c3446111bb67f0670243dc00d648c83c59189

[35m🐳 [mongo:4.4]_[Container mongo:4.4 started in PT0.9890366S

[35morg.mongodb.driver.cluster_[0;39m — Cluster created with settings {hosts=[localhost:27017], mode=SINGLE, requiredClusterType=UNKNOWN, serverSelectionTimeout=’30000 ms’}

[cluster-ClusterId{value=’609d2f345c7f8d76ea7d4e27′, description=’null’}-localhost:27017]

А потім — помилка з’єднання:

com.mongodb.MongoSocketOpenException: Exception opening socket

Але ця помилка очікувана. Коли ми локально запускаємо контейнер з MongoDB за допомогою Docker CLI, то завжди вказуємо параметри для port mapping. Port mapping відкриває локальний порт, який буде з’єднаний тунелем з портом в контейнері (27017). Якщо ви використовуєте MongoDBContainer, то це робити не потрібно, за замовчуванням він вже включає port mapping для порту 27017. Але який в цьому випадку буде локальний порт?

В принципі ви можете його вказати явно за допомогою низькорівневого API від бібліотеки Docker Java:

@Container

public MongoDBContainer mongo = new MongoDBContainer("mongo:4.4")

       .withCreateContainerCmdModifier(createCmd -> createCmd.getHostConfig()

              .withPortBindings(new PortBinding(

                     Ports.Binding.bindPort(27017), new ExposedPort(27017))));

Але такий спосіб вкрай не рекомендується використовувати, оскільки він непередбачуваний і в разі, якщо порт 27017 у вас вже зайнятий, тест впаде. Крім того, що такий варіант використовує низькорівневий Docker API і може бути змінений в нових версіях. Тому ми будемо використовувати стандартний варіант, в якому локальний порт вибирається випадковим чином:

       @Container

       public MongoDBContainer mongo = new MongoDBContainer("mongo:4.4");

Як же тоді визначити цей порт і як вказати його Micronaut? У Micronaut головний конфігураційний файл — application.yml, і налаштування для автоконфігурації з’єднання з MongoDB зазвичай виглядають наступним чином:

mongodb:

    servers:

        main:

            uri: mongodb://${MONGO_HOST:localhost}:${MONGO_PORT:27017}

Як ви бачите, локальний порт за замовчуванням 27017, але ви можете перевизначити (або додати) це значення за допомогою властивості MONGO_PORT. Нам потрібно цю властивість перевизначити в тестах, причому динамічно, на етапі ініціалізації тесту. Для такого варіанту в Micronaut є спеціальний інтерфейс TestPropertyProvider. Якщо ви його реалізуєте в вашому тестовому класі:

public class MongoSyncPaymentRepositoryTest implements TestPropertyProvider {

то потім можете перевизначити потрібні властивості:

       @Override

       public Map<String, String> getProperties() {

              return Map.of("MONGO_PORT", String.valueOf(mongo.getMappedPort(27017)));

       }

При цьому потрібно додати спеціальну інструкцію @TestInstance, щоб у нас створювався один об’єкт тестового класу для всіх тестів (інакше getProperties ніяк не враховуватиметься):

@MicronautTest

@TestInstance(TestInstance.Lifecycle.PER_CLASS)

@Testcontainers

public class MongoSyncPaymentRepositoryTest implements TestPropertyProvider {

Запускаємо тест ще раз і отримуємо нову помилку:

java.lang.IllegalStateException: Mapped port can only be obtained after the container is started

at org.testcontainers.shaded.com.google.common.base.Preconditions.checkState(Preconditions.java:174)

Проблема в тому, що метод getProperties викликається ще до того, як стартував Mongo-контейнер. Щоб виправити цю помилку, доведеться вручну стартувати Mongo-контейнер:

       @Container

       public static MongoDBContainer mongo;      

       static {

              mongo = new MongoDBContainer("mongo:4.4");

              mongo.start();

       }

При цьому ми залишаємо анотацію @Container, щоб TestContainers зупинив і видалив контейнер після завершення всіх тестів.

Запускаємо тести, і тепер тест проходить успішно, при чому в консолі видно, який локальний порт був обраний:

[org.mongodb.driver.cluster — Cluster created with settings {hosts=[localhost:49160]

Таким чином, ви можете використовувати TestContainers в тих Java-проєктах, де ви хочете використовувати інтеграційні тести і зовнішні сервери (включаючи і бази даних).

Підписуйтеся на Telegram-канал «DOU #tech», щоб не пропустити нові технічні статті