Hardware startup — міфи та реальність

На YouTube-каналі про технології та продуктове мислення в Україні TechToloka вийшло інтерв’ю про міфи та реальність hardware стартапів з засновником та продукт менеджером стартапу i3 Engineering Павлом Цюпкою. TechToloka — майданчик, куди запрошують цікавих гостей для обговорення власних способів зростання особистостей, які рухають продукти, компанії та країну в цілому. Павло розповів про власний досвід у створенні стартапу та його розвитку.

Ми вирішили сьогодні поговорити про міфи та реальність саме hardware стартапів. Цікаво в першу чергу почути про різницю між hard- та software стартапами та про нюанси вибудовування такого типу проекту.
Ми одні з небагатьох в Україні стартапів, які мають своє виробництво на території України, та можемо виготовляти свої девайси — контролери для домашньої автоматизації. Ми вибрали для себе домен smart home. Дуже багато аналізували ринок, існуючі рішення. Відповідно ми вирішили принести інновацій в цей світ. Саме так утворився наш стартап. Станом на сьогодні нас 23 людей. Зараз ми маємо класний офіс, а колись починали з підвалу. Коли перші люди приходили до нас, я на правду не знав, що їх мотивувало залишатись працювати саме в нас. В нас був дуже інженерний офіс, якщо можна так сказати. Всі наші теперішні працівники — мультидевелопери — кожен має свій домен, однак володіє дуже широким спектром технологій. Я зі всією повагою ставлюсь до людей, які люблять працювати з 9 до 6 на посаді дева та після 6 години пірнають у свій світ — тобто відносяться як до роботи. Однак я отримую задоволення від того, що ми робимо. Станом на сьогодні в мене настільки крута команда, що я відчуваю себе на даний момент просто problem solver’ом в будь-якому відділі. Наприклад, є якась хардверна проблема, яка потребує нагального вирішення, — я сідаю і займаюсь прототипами і ми досліджуємо питання. Напевно, саме це дозволяє мені не вигоріти та виснажитися своєю роботою.

Hardware спрогнозувати до кінця дуже складно, тому що можуть з’явитися якісь фізичні речі, про які ти не можеш просто подумати. Що найнеочікуваніше з точки зору hardware відбулося за ці декілька років роботи?
Розкажу про одну штуку. От є корпус. Вартість перших прототипів вдвічі перевищувала вартість всього начиння, яке є всередині. Коли ми розробили корпуси по всіх нормах і почали друкувати на принтері, перевірили тепловідведення, зручність — все було дуже круто. Коли ми захотіли їх масово виготовляти, поїхали на завод. Ми привезли наші моделі, і нам кажуть: «Чуваки, вам треба переробити трошки.» — а ми кажемо: «Що саме?». А вони: «Ну, все переробити». Виявилось, що при масовому виготовленні таких деталей, не може бути кутів 90 градусів. Справа в тому, що станок, куди заливається смола та відтискається форма, має за всіма законами термодинаміки його буквально виплюнути. І щоб це сталось, не може бути кута 90 градусів, адже інакше він заклинить. Щоб переробити цей корпус — нам потрібно було змістити все на 2 градуси — виходило, що потрібно зменшувати плату. Це був дуже неочікуваний момент. Після цього я буквально транспортиром перемірював все в щитку. І уявляєш, нема там 90 градусів.

Якою була відправна точка, яка почала вести тебе до поточного стану? Що дало тобі поштовх і змінило твій вектор — ти почав дивитись саме в бік створення свого продукту та в сторону продукту, який зараз вдалось реалізувати?
Ми — нас було троє людей — працювали на одну компанію. Розробляли продукти, які їхали на Китай, на Варшаву. Це було поєднання software та hardware. У Львові почали створювати багато айті-компаній, це був 2010 рік. Я працював до 2017 року в кількох компаніях. Там я навчився менеджменту, підріс у своїх вміннях. В той період паралельно я розпочав будівництво свого будинку і загорівся ідеєю діджиталізації свого дому задля підвищення рівня комфорту завдяки сучасним технологіям. Тоді я написав статтю про своє бачення майбутнього IoT в побутовому житті. Власне цю статтю побачили інвестори і запропонували вкласти кошти в цю ідею. Я звільнився, мені дали першу тисячу доларів. Не було ні офісу, ні людей, але якось потрібно було робити. Ми домовились про якісь місячні витрати на офіс, шукали людей на work.ua, бо коштів в нас було зовсім небагато. Офіс тоді був для нас не ключовим питанням — на перші кошти ми купили кавова року і дашборд. В нас було 4 градуси тепла взимку, але була кава і дашборд. Це мотивувало зробити гарну архітектуру. Приєдналась перша людина, яка залишила свою роботу і пішла до нас працювати хардвер-інженером. Він працював на заводі з 9 до 6. Працював там довго і мав багато рутинних завдань. Коли ти працюєш в айті-компанії і працюєш на заводі — це майже одне і те ж, просто різні домени. Але на заводі тобі дають шліфувати ручку від дверей, а тут ти маєш можливість ризикнути і умовно створити власну ручку. Потім приєдналась ще одна людина. Нас було вже троє. І ми започаткували всю архітектуру системи.

Люди йдуть на людей. Тому команда формується навколо лідера. Чим ти їх запалюєш?
Знаєш, в нас немає лідера. В нас такі відносини, які можна порівняти з сімейними. Я можу робити щось з перфоратором, наприклад. Коли мене немає, я можу рандомно вибрати людину, яка буде відповідати за наш проект. В нас є просто два рівні працівників — більш досвідчені та менш досвідчені. Однак ми стараємось якомога швидше менш досвідчених перевести в ранг більш досвідчених.

Чи був в тебе страх брати чужі гроші? І як ти його поборов?
Насправді я не поборов цей страх, він в мене ж присутній. Це мене тримає завжди в тонусі, це змушує мене правильно використовувати кошти і думати про перспективу. Якщо ти втрачаєш страх, то ти вже перформиш не так. Кожна копійка для нас дуже важлива. Наприклад, для нас немає нічого лишнього в офісі. В нас немає багато такого, що є в айті-компаніях і вони роблять з цього фішку для працівників. Якщо б до нас йшов працівник і почав би робити вибір, чи йти до нас, тільки зважаючи на те, чи є в нас ці додаткові фішки, для мене це буде сигналом подумати, чи саме на цій стадії розвитку компанії потрібна саме ця людина. Зараз нам потрібні люди, в яких наразі трошки інші пріорітети.

Ми вже зрозуміли, що якщо буде битва за печиво, то з високою імовірністю ця людина буде не зовсім вашим кандидатом. Кого тоді взяти в компанію вашого типу?
Не буду лукавити, з пошуком нових людей все досить важко. Коли ми шукали хардверів, у Львові 2 чи 3 роки тому це була не об’їжджена тема, мало хто з айті-компаній починав йти в ту сторону, відповідно кандидатів було багато. Тоді ми могли вибирати. В нас було 3 рівні співбесід, ми давали домашнє завдання по тому, чого людина ще не знала, щоб перевірити аналітичне мислення. Бо мова програмування — це лише інструмент, а інженерія має бути десь всередині. Якщо ми говоримо про мобільну апку, то ми зовсім не конкурентні на цьому ринку ні по зарплатах, ні по печеньках.

Також поговорили про:
— тонкощі найму спеціалістів в стартапи, найм студентів та технічну освіту в Україні
— де вчать майбутніх геніїв та про студента — CEO стартапу i3 Engineering
— стадія тестування в стартапі — йти проти фізики та патентувати це
— особиста мотивація

Повна версія розмови — тут.