Три міфи про стрес і чому вони шкідливі

Мене звати Коля Кожухаренко, я займаюся коучингом та менторством і маю понад п’ять років досвіду роботи в IT: працював програмістом, проектним/продуктовим менеджером.

Поки готував програму курсу зі стресостійкості, поспілкувався з понад двадцятьма людьми, котрі працюють в діджитал-сфері (серед них — 10 програмістів, шість менеджерів, два маретологи та дизайнер), зібрав з десяток анонімних анкет та прочитав всі релевантні статті та коментарі до них на DOU.

З цього я виокремив три поширені міфи про стрес:

  1. «У мене немає стресу».
  2. «Займайся спортом, гарно харчуйся, і ніякого стресу не буде».
  3. «Багато стресу на роботі? Зміни роботу».

Часто за ними стоять певні когнітивні упередження. Давайте розглянемо кожен з міфів більш детально.

Міф 1. «У мене немає стресу»

Людина каже, що стрес — це не про неї, та коли я починаю більше розпитувати, то з’ясовую, що проблеми є.

Часто велику частину нашого життя займає робота, ми ідентифікуємо себе через професійну діяльність, і тому говорити про роботу, стрес на роботі — звично і соціально прийнятно. А от про інші сфери життя — ні, вони інтимніші. Або ж буває, що на роботі стрес відсутній — а в інших сферах життя витіснений у несвідоме.

Наприклад, стрес може бути в близьких стосунках: їх або немає взагалі, і це спричиняє дискомфорт, або ж у спілкуванні з близькою людиною є непорозуміння. Також це можуть бути складнощі зі здоров’ям: незначний біль в суглобах, спині тощо.

Часто люди не хочуть визнавати, що в житті є проблеми. Бо це означає, що вони з ними не можуть впоратися.

Крім того, люди називають стресом лише ситуації, коли дуже припікає, а на дрібниці не звертають уваги. Тобто аврал на роботі, коли засипали тасками, чи конфлікт по самі вуха — ось це стрес.

Але насправді дрібниці, які дратують чи спричиняють дискомфорт — це такий самий стрес, який чинить навіть більше шкоди, ніж великі неприємності. Бо дрібних подій багато, і їх важче помітити. До речі, про це я писав окрему статтю Getting things calm. Як менше дратуватися на роботі через дрібниці.

Наприклад: затримався за роботою на 30 хв — годину довше і більше втомився, ніж зазвичай. Некомфортне крісло чи стіл, часто відволікають в чаті чи мітингами, дрібні блокери в роботі, через які потрібно часто перемикатися між задачами, тощо.

А коли запитую, чим займаєшся, які є хобі — то виявляється, що є лише робота. Спокійна робота, платять гарні гроші. Раз на місяць зустріч з друзями\колегами, щоб випити, пограти в покер чи в ігри.

Немає стресу — і це проблема. Нудно. Бо страшно чи некомфортно знайомитися з новими людьми, соціалізуватися, починати писати власний проект чи змінити роботу. Оптимальний рівень стресу забезпечує фан та цікаве життя.

У чому причини виникнення цього міфу?

1. Орієнтація виключно на позитив.

Позитивне мислення, коли людина каже собі «У мене в житті немає ніяких неприємностей» — дієвий спосіб впоратися з негативом у житті. Однак через надмірну орієнтацію на хороше втрачається зв’язок з реальністю.

2. Гіперфокус на одній сфері.

Класичний приклад — фокус виключно на роботі, коли переважна частина життєвої енергії та часу обертається в ній. Сам такий спосіб життя — це вже стрес для організму, бо йому потрібне різноманіття.

3. Нестача внутрішніх ресурсів.

Якщо внутрішніх ресурсів чи здібностей недостатньо для того, щоб ефективно опрацювати стресор, то психіка вдається до захисту під назвою «витіснення».

Приклад: Мене довго мучили проблеми з ЖКТ, болі в шлунку. Але моя психіка багато років їх успішно витісняла. І я зрозумів, чому. Три роки тому я вирішив, що вирішу їх, пішов по лікарях і лікарнях. Врешті назбирав цілий букет «поганих» аналізів, досліджень і прогнозів, і відчував таку тривогу, що продуктивність на роботі зменшилася вдвічі. Так багато думав про хвороби. Ось так психіка через витіснення захищає від тривожних думок.

Приклади проблем, які може витісняти наша психіка:

  • Сенси — в голові можуть крутитися питання: «Навіщо і для кого я це роблю, яка в цьому користь, куди я рухаюся? Чим займатимусь через 10 років? От досяг ХXX, а що далі? Чи реалізовую я всі свої мрії та бажання?».
  • Тіло — будь-які проблеми зі здоров’ям.
  • Стосунки — проблеми в особистих стосунках.
  • Робота — стосунки в команді, з керівництвом; проблеми з кар’єрним шляхом.

Міф 2. «Спорт — всьому голова»

«Фізична активність, харчування та збалансоване життя, і буде вам щастя ;)» (коментар на DOU)

Без сумніву, спорт — важливий спосіб емоційної регуляції. Він допомагає скинути з тіла зайве напруження, перемкнути думки.

Спорт сприяє викиду ендорфінів — особливо біг, плавання, сквош, тобто всі види спорту, займатися якими потрібно довгий час. В певний момент тренування ви можете відчути абсолютний кайф — це вказує на викид гормону. (До речі, чоловіки частіше, ніж жінки вдаються до спорту та активних видів відпочинку, щоб впоратися зі стресом).

Використовувати лише спорт — це наче мати скриньку, повну інструментів, та діставати з неї лише викрутку. Ще є спілкування з близькими людьми, хобі, танці, подорожі, прогулянки. Навіть робота.

Є купа технік, що розвивають навички усвідомленості та повернення до поточного моменту, навички емпатії, самоемпатії, навички дослідження звичок мислення та подолання когнітивних упереджень. І це все допомагає впоратися зі стресом. Це можуть бути медитації, психотерапія, техніки з арт-терапії тощо.

Але зі спортом також є декілька складнощів:

  • Знати, що спортом корисно займатися, і справді ним займатися — різні речі.
  • Деякі люди себе змушують займатися спортом. А це також породжує стрес.

Спорт не вирішує проблему системно, бо якщо в людини низька толерантність до стресу — то навіть незначні події будуть вибивати її з колії продуктивної роботи.

Тобто якщо прилітає стресор (співбесіда, конфліктна ситуація), то мозок однієї людини може оцінити його як цілком безпечну ситуацію, а іншої — як небезпечну.

Якщо стресор оцінено як небезпечний — то потрібні додаткові копінг-стратегії та більше відпочинку. Спорт — це лише одна з копінг-стратегій.

Є й і інші:

  • Низькорівневі: алкоголь, наркотики, проміскуїтет.
  • Середньорівневі: спорт, психотерапія, розмова з другом, продуктивна робота.
  • Високорівневі: mindfulness, problem solving, turn the mind, acceptance, self-empathy.

До прикладу:

1. Навичка Mindfulness — це не сидіти в позі лотосу і споглядати невидиме світло третім оком. Це процес цілеспрямованого спостереження, опису і участі в реальності безоціночно замість автоматизму. Мова йде про те, як цю навичку розуміє Діалектично-поведінкова терапія, що є 3-ю хвилею Когнітивно-поведінкової терапії.

Важливо не плутати медитації та mindfulness, бо медитації — це лише спосіб практикувати mindfulness. До mindfulness належать такі навички:

  • Спостереження — вміння звертати увагу на емоції, поведінку, події без спроб їх зупинити чи продовжити. Щоб змінити шкідливу звичку харчуватися фастфудом або працювати у вільний від роботи час — спершу потрібно навчитися спостерігати за своєю поведінкою, вести щоденник чи просто про себе відмічати кожен факт. Нічого не змінюючи.
  • Опис — для нього важливо навчитися не сприймати емоції та думки як точне відображення реальності. Так, фізичні компоненти страху (я відчуваю як стискаються м’язи мого живота, як серце починає битися швидше, і я починаю потіти) можна переплутати з подією (я проходжу співбесіду) і дисфункційні думки (я не впораюся). Критично важливо вміти приділяти увагу спостереженню і опису власних поведінкових реакцій, щоб навчитися ефективно змінювати свою поведінку.
  • Однонаправлена дія — бути в цьому моменті, а не ділити увагу між декількома видами діяльності. Іноді можна помітити, як працюєш над задачею і паралельно думаєш про турботи, що чекають ввечері.

Головна задача розвитку навички mindfulness — навчитися дистанціюватися від думок образів і емоцій, відрізняти їх від фактів. Є купа досліджень, що це зміцнює навички емоційної регуляції, знижує схильність до румінаційних думок і поведінки, знижує вираженість мати пригнічений настрій, підвищує активності областей мозку, пов’язаних позитивними емоціями та зміцнює імунну систему.

2. Навичка Turn the mind — це вміти прийняти і визнати, що ми такі, які є, з усіма нашими недоліками. Якщо ми тривожні і маємо поганий настрій — то варто прийняти, що зараз, цієї миті тривожні і дисфункційні думки проходять через наш розум. І перше, з чого варто почати її розвивати — це звертати увагу на те, чого я не приймаю. Слабкими сигналами є роздратування і думки типу «Знову? Чому зі мною?», або ж уникнення реальності, відкладання складних справ чи розмов, намання контролювати думки та емоції, що лише призводить до збільшення стресу.

3. Навичка Self-compassion. Це не жалість до себе і не потурання своїм слабкостям. Згідно з терапією, орієнтованою на співчуття (CFT, 3-я хвиля КПТ) — це здібність відчувати і діяти зацікавлено і доброзичливо щодо себе та інших, в основі чого — заспокоєння рептильного мозку за допомогою вправ та технік. Доведено, що це формує стійкість до стресів і зменшує кількість негативних емоцій.

Чим більше способів подолати стрес є, тим більша ймовірність впоратися з ним, і тим більша стресостійкість.

Міф 3. «Якщо забагато стресу — зміни роботу»

«Как раз смена работы — лучший вариант избавиться от накопившихся проблем, которые не решаются официальными методами» (коментар на DOU)

Я помічаю, що деякі люди схиляються до однієї з полярностей:

  • Забагато відповідальності перекладають на роботодавця. Задачі нецікаві, проєкт набрид, навантаження багато і так далі.
  • Або ж навпаки, якщо щось не гаразд в роботі, то в першу чергу намагаються пофіксити себе.

Якщо на роботі забагато дистресу, то відповідальність варто ділити між собою та роботодавцем.

Роботодавець відповідає за те, щоб:

  • команда була укомплектована, не було плинності;
  • навантаження не було занадто великим і рівномірно розподілялося між членами команди;
  • задачі були поставлені чітко;
  • спілкування в команді керівник фасилітував і допомагав розрулювати непорозуміння;
  • щоб був баланс між правами та обов’язками;
  • щоб було достатньо свободи в роботі, при цьому були б і межі;
  • регулярний зворотний зв’язок.

До того ж, на більшість цих питань можна вплинути. Принаймні спробувати.

Працівник відповідає за:

  • свою самооцінку;
  • вирішення складнощів поза роботою;
  • навички управління стресом, комунікації, вміння розслаблятися, відновлюватися та відпочивати;
  • дотриманням балансу між роботою та життям, постановку чітких кордонів;
  • життя, сповнене цікавих подій та стосунків;
  • своє фізичне здоров’я, повноцінний сон, здорове харчування.

І роботодавець може частково на це вплинути. Принаймні спробувати.

Анна Метельська, співзасновниця Mental Health for Business, консультантка з психічного здоров’я в організаціях, і психотерапевтка пише:

Рефлексую про завершення проєкту про вигорання для лідів однієї компанії [...] Дуже різні питання і висновки від 50+ людей, з якими працювала за цей період [...] є тільки частина відповідальності, яка пов‘язана з організаційними та рольовими чинниками, що призводять до вигорання, на свої ж персональні — має вплив лише сама людина.

Перед тим як змінювати роботу, варто:

  1. В першу чергу — потурбуватися про те, що на 100% залежить від вас. Це work-life balance, самооцінка, софт та хард скілз.
  2. В другу — спробувати впливати на те, що відбувається на роботі. Принаймні поговорити про це з керівником.
  3. В третю — якщо нічого з цього не спрацювало, то змінювати роботу.

Висновки

Ось низка порад:

  • Немає стресу? Перевір, чи це справді так у інших сферах життя (тіло/здоров’я, справа, стосунки, сенс/плани/майбутнє). Перевір, чи психіка не витісняє щось дуже неприємне. Ось перевірений часом тест PPS-10 для оцінки рівня стресу за декілька хвилин.
  • Займаєшся спортом, щоб впоратися зі стресом? Супер, спробуй додати ще й інші способи покращити рівень життя, такі як медитація, психотерапія, навчися додаткових технік саморегуляції.
  • Думаєш змінити роботу, бо щось в ній не так? Спробуй спершу пошукати причини в собі.
  • На роботі не в кайф, але продовжуєш шукати причини в собі? Спробуй, навпаки, пошукати причини в роботі.
👍НравитсяПонравилось13
В избранноеВ избранном4
LinkedIn

Лучшие комментарии пропустить

На айтішній роботі нема де стресувати. Це просто пісочниця в якій менеджери бавлять програмістів.

Вигоряння, стрес і так далі—це міфи придумані психологами щоб заробляти гроші на довірливих програмістах.

Ми нещодавно у войс чаті доу обговорили цю проблему та дійшли до висновку що вигоряння не існує, а ті хто «вигоряють» — то інфантильні створіння яким просто треба взяти відповідальність за своє життя.

Те саме можу сказати і про стрес. Стрес — це коли ти лікар і в тебе люди помирають незважаючи на те що ти робиш. Стрес — це коли ти фізично працюєш до повного виснаження і настільки задовбаний що не можеш подумати ні про що окрім пляшки горілки. Стрес — це життя в сім’ї алкоголків. Стрес — це попасти під каток закону.

Колега написав комент до мердж реквесту у пасивно-агресивному тоні! Ой матінко, я вигорів, піду на доу поплачуся які у мене тіммейти токсичні та проект поганий.

Стрес.

Тьху, придумали мені тут.

Пан Азіров вже тоді наскрізь бачив нове покоління та сказав слова достойні бути викарбуваними у камені: «Нє трєба скігліти. Трєба браті лопату та годуваті свою сім’ю».

Допустимые теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Допустимые теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Мене звати Коля Кожухаренко

Може такі варіанти кращі, солідніші?

Мене звати Микола Кожухаренко

Схоже на привітання Миколи Вересня :)

Я Микола Кожухаренко

Прочитайте краще книжку «Броньований розум» про стрес від А до Я, зі статистикою, посиланнями на наукові-медичні дослідження, обгрунтуванням та прикладами з минулого і теперішнього.
Реально крута штука.

Ваше послання кому адресоване?
Чи я правильно вас зрозумів: статті не вистачає обґрунтування та прикладів? Якщо так, то яким саме тезам?
На які питання в темі стресу ви хотіли б отримати відповіді?

маю понад п’ять років досвіду роботи в IT

Я маю того досвіду більше 30 років. Я не хочу сказати, шо стреса не буває. Але я маю можливість порівнювати наприклад з Радянською Армією, з тим шо сам бачив в кінці 80-х у В’єтнамі, пізніше в Індії. І пам’ятаю що старші розповідали про 30-ті роки, і про 50-ті минулого століття. Можна також згадати, що на найбільший рівень стресу в Європі наразі жаліються громадяни Норвегії і Швейцарії. Тому на моє тверде переконання стрес, тим більше в IT. — це не те шоп завжди відмаз, а здебільшого — зловживання поняттям на догоду ліні і небажання виконувати свою роботу під приводом «вона мене в депресняк вганяє»... ота Ємєліна мєчта про «по щучьєму вєлєнью» дуже заразна :( А в Україні люди здавна говорили про «стресову» роботу: очі бояться, а руки роблять.

У мене складається враження, що ви не читали статтю. При чому тут Радянська Армія та рівень стресу тоді і зараз? Ви яку мою тезу хочете спростувати?

«Аналогічная хєрня» (Со.). Жодної.

А з якою метою ви тоді написали коментр?

Тобто: мета будь-якого коментаря може бути або посперечатись з Вами, або підтримати Вас, третього-четвертого-іншого не дано? чіста як теорія відносності пана Ейнштейна :)
Аби Ви нових питань і проблем не надумували, побіжно: описаний підхід видається особисто мені ненауковим, присутня гра слів, на мою думку стаття перебільшує деякі проблеми — на догоду певній тенденції серед айтішників та очевидно особистій матеріальній зацікавленості. Нічого особистого, я розумію що це тільки бізнес :) але вибачайте — не бачу тут «предмета дискусії».

Тут місце для коментарів до статті, а не для коментарів до життя\мами\світу.

Те що ви написали у першому коментарі предмета статті не стосується, це якась зовсім інша тема, щодля вас важлива і може бути це комусь цікавою. Пропоную вам винести її в окрему статтю.

Те що написали зараз — стосується. Напишіть, будь-ласка, конкретніше: яка думка для вас є ненауковимою? Де саме присутня гра слів? Яку проблему я перебільшив?

Коментарі це місце для обговорення предмету статті, і вони можуть тезу(и) автора: розширювати, звужувати, підтримувати, спростовувати, доповнювати.

Тут місце для коментарів до статті, а не для коментарів до життя\мами\світу.

Гадаю, це лише Ваша приватна думка і звичка всіх навчати.

Напишіть, будь-ласка, конкретніше...

Ви вже дійшли висновку що я — не експерт, я дійшов висновку що Ви не фахівець у питаннях які піднімаєте... тобто фахівець на рівні Алана Чумака. Далі нагадаю Вам Михайла Михайловича Жванецького (RIP): «Если ты споришь с м-м-м чумаком, то, вероятно, то же самое делает и он».

Ви уникаєте питаннь. Напишіть конкретно що не так у статті.

Я до вас з повагою і чекаю того ж у відповідь, а не сарказми.

А яким коментарям тут місце, на вашу думку? Яким чином ваш перший комунар стосуються предмету статті?

А хто для вас є фахівцями у таких питаннях?
З чого ви взяли, що я не фахівець?
Про вашу екскотність я міг помилитися. То що говорить про те, що ви експерт в темі психологічного здоров’я?

Пане Миколо, я також намагався не виходити за рамки. Тому залишайтесь будь ласка при якій завгодно своїй правильній думці, я її на 90% не сприймаю і лишаюсь при тій, яку виклав вишеє: псевдонаука. Це не є добре чи погано, це моє сприйняття.

Можна також згадати, що на найбільший рівень стресу в Європі наразі жаліються громадяни Норвегії і Швейцарії.

Так чем хуже люди живут, тем меньше парятся по поводу всего вокруг. От этого и стресса меньше. У меня родственник имеет 4 детей, работает на скорой водителем за три копейки, куча кредитов, живет с матерью, жену туда же перевез. 7+ человек в хрущевке. Но по нему вообще не скажешь, что хоть один из моментов его как-то беспокоит. Стоик со стажем.

не, сори, не совсем такая прямая связь :) Вот сколько в газетенках печатают обЪявлений типа «заговорю Вашего мужа от неверности», «верну трудного подростка в семью» ... а Вы хоть раз видели «заговорю от неверности Вашу жену» — ? Нет, и не потому что заговора не существует :) а потому что спроса нету на неверных жен :)) даже с заговором. Так и в нашем примере: связь экономическая. Благополучные люди, люди с лишним баблом склонны его потратить на выяснение вопроса — а почему же для них рай на земле не наступает. А водителям скорой сие глубоко фиолетово, им актуален разве старый еврейский анекдот: «купи козу — продай козу» :(

Благополучные люди, люди с лишним баблом склонны его потратить на выяснение вопроса — а почему же для них рай на земле не наступает.

Меня кстати буквально пару лет назад вообще не парили такие вопросы. Неужели перешел в разряд благополучных...

У мене було на роботі два стреси. 1) Коли на початку професійної діяльності був перший випадок коли серце у пацієнта зупинилося, а я цього не чекала. Я плакала і крізь сльози сама собі казала завтра звільнюся і запускала серце стимуляцією через електроди під крики хірурга. Запустила. 2) Коли чіпляла на пацієнта датчики, говорила з людиною, жартували. А через чотири години знімала ці датчики з мертвої людини, і перекладали на каталку в морг. Ми операційною бригадою мовчки всі пішли по своїх домівках, не могли навіть дивитися в очі один одному.

У мене якось також був один раз стрес на роботі.
Відклали мітинг на пізню годину.
І я переживав, що доведеться йти додому із офісу пішки. Годину часу.
Але ще встиг на останній автобус. Дарма стресував.

А як би ви хотіли, щоб було написано? Чого не вистало, було замало? Якщо у вас є тексти, які ви вважаєте взірцями на схожі теми — поділіться, будь-ласка.

Якщо порівнювати із іншими сферами, рівень стресу в айті часто більш мінімальний.

А що саме ви називаєте стресом?

Та все те, що вище Ви написали.

Я в статті не писав, що таке стрес, лише наводив декілька окремих прикладів. Тому і запитую, а що ви розумієте під стресом?

1. Справді, в IT про співробітників буває піклуються аж занадто, а якщо стресу замало — то це може бути проблемою, бо він необхідний як повітря. Якщо замало викликів, змагання, ризику, то життя\робота стає нудним. Програмісти так часто жаліються на рутину та відсутність цікавих задач — хіба це не «замало стресу»? Цікава задача == складна задача.

2. От у кого забагато стресу в IT, так це менеджерів та всіх хто працює з людьми, особливо у тих хто лише починає свою кар`єру на посаді (1-3 роки) та тих, хто до цього працював у ситсемі людина-техніка (часто програмісти)

:D

Напишіть вашу думку в більш зрозумілій формі, будь-ласка

Міф 2. «Спорт — всьому голова»

Несмовсем так. Спорт это физическая активность на результат ради победы. А это вредно. Полезна физкультура — умеренная активность, учитывая возможности и состояние организма. Стресс может быть как следствие несбалансированной жизни, и для айтишника бег\велосипед\поплавать как раз будет хорошим антистрессом. Например, работник клавиатуры, отдыхает просматривая фильмы или играясь в игрушки, хотя для него отдых должен быть только активный и без гаджетов\книг — переключиться на полностью противоположный вид деятельности.

Погоджуюся: відсутність балансу між активним та пасивним відпочинком шкодить здоров’ю.
В статті під спортом мав я мав на увазі фізкультуру. Дяюкую, що підмітили, наступний раз буду уважніший з термінами.

Думаю, что даже хорошего троля сложно назвать бездельником, но не в этом случае.

Це ти не правий. Я Колю особисто знаю. Хоча анонім, нафіга взагалі я це пишу, тьфу

Справді, в суспільстві, особливо на просторах країн СНД, існує стереотипна думка, що коучі\ментори байдикують, і що це все &уйня.

Але вже є багато досліджень про те, що кар’єрний коучинг ефективний: економить купу часу та нервів, що, в результаті, покращує задоволеність життям. Такі ж дослідження можна знайти і про психотерапію і про менторинг.

Заперечувати стереотип не бачу сенсу: як і серед IT-шників, так і серед консультантів є люди, що працюють неефективно, але там і там є спеціалісти, які приносять клієнтам значну користь.

Ви не знаєте хто я, як я працюю, чим саме займаюся, але хутко навішали на мене ярлик. Це ваше когнітивне викривлення і я пропоную вам поставити його під сумнів.

Якщо наважитеся, то навіть приходьте на сесію. Ось список послуг, які я надаю в ідентичності консультанта:короткострокова психотерапія, кар’єрний коучинг та менторинг\наставництво. За посиланнями я детально описую процес роботи та який результат можна отримати.

Це не стереотип, це спостереження :)
Звичайно, ніколи не буває «всі поголовно в %назва %характеристика».
Але в досвіді багатьох людей, як мінімум мого і мого кола спілкування, «коучі» і «ментори» це певні остапи бендери, які живуть у симбіозі з грантожерами, у яких основна діяльність це робити красиві звіти для грантодавців (не всі люди, які отримують гранти, є грантожерами, але думаю ніхто не зможе заперечити цілий прошарок ГО тощо, єдина діяльність яких зводиться до створення красивих звітів), і менеджерів, якім треба імітувати бурну діяльність перед власниками.

Ты хоть раз работал с таким человеком? Я работал и с коучами/тренерами и психотерапевтом работаю давно, отлично они помогают. Ты же написал чепуху не имеющую к реалиям никакого дела, потому что ничего ты не спостеригав, а обычный балабол.

Зочєм працювати з аферистами? У мене є знайома, одногрупниця. Постійно ходить до таких коучів і психотерапевтів, потім розказує, як їй допомогло, який вона мегапроект запустить, а за 3 місяці знову дно, пошуки нового психотерапевта, і запитання, як нарешті вкотитися в айті. Гроші ж заробляє на ріелторствуванні.

Ну если ты не видишь разницы между коучами/тренерами/психотерапевтами и аферистами то это у тебя проблемы.

Якщо не звертати увагу на стрес, або ж подавлювати його, то з роками організм звикне, і тоді піде гіпертонія і інші радості. І вже розслабитися буде чимось таким нечастим, незвичним і важкодоступним.

Слухайте сигнали!

Правда, якщо не звертати увагу на надмірний стрес, то це може призвести до проблем зі здоров’ям. У вас є досвід? Поділіться, будь-ласка

Стресс — природный механизм адаптации, составляющая того самого «стадного чувства». Хотите знать, как определить реально стрессоустойчивого человека? Это истеричка! Сразу всё выплёскивает наружу и гадит всем рабочее время своим идиотизмом. Зато стресса нет. Стресс будет у остальных, потому что природный механизм требует взять палку и отп**дить это существо. Увы, цивилизация придумала для них телефон.

Я так розумію, що тема для вас актуальна.

Але не можу зрозуміти, ви яку думку зі статті хочете підтримати/спростувати/розширити?
Перше речення про стрес, інша частина — про те як визначати стресостійких людей. Яке це має відношення до статті?

Бытовой стресс — дело житейское. Но в рабочей жизни, стресс должен был отставлен в сторону, как неконструктивный.

У кого такое не получается — плохо. Т.к. умение переключиться в рабочее время на работу и оставить прочие проблемы вне — это то, за что платят хорошие деньги.

Нужно слушать свое нервную систему. Она обычно дает не двухзначные намеки. Стоит только их не игнорировать. Стрес устраняется только одним способом и гаситься тремя. Во всей проф.литературе одно и то же.

Будешь слушать свою нервную систему, проспишь :)

Если не наблюдать за собой, будете кормить всяких паразитов, они всегда знают что у тебя как тебе помочь ))

паразиты (кродуться)

Нужно стараться чаще отдыхать и ментально, и физически. Вот взять за правило. Спорт, смена работы — это поверхностные, хоть и неплохие, решения.

та нормальные решения — если на полгодика между работами, то и на спорт и на рыбалку время есть.

Кстати, на счет рыбалки — соглашусь).

Какую жидкость берут с собой на рыбалку? [1 вариант]

Отец, кроме воды и чая, ничего не берёт.Там дзен не в жидкости, а в другом.

Дело вкуса, лишь бы с рыбалки не принести мойву.

главное с рыбалки не принести триппер

абалдеть.... просвети плз как? не принести? «никаких женщин»?
Когда-то Димон Нагиев вел треп-шоу «Окна» . Так там был сюжет как моряк вернулся из полугодичного плавания на сейнере и привез домой трипера, и то без захода в порты и без женщин на борту. Жена думала о самом неприятном :( Расследование в студии открыло бомбезный факт: он заразился от мороженой трески. Якобы м-м-м жить с мороженой рыбиной этими м-м-м ыбакам было интереснее чем с правой рукой... а его коллега, больной трипером, попользовал по ошибке вместо своей трески — треску главного героя...

Нуу, ты сам напопросился. История давно уж стала мемом.
А ещё бывают горы горбатые...

так сюжетец очень похож... но рыба, даже живая, холоднокровная :( ладна, рыбограям виднее :8)))

Когда-то Димон Нагиев вел треп-шоу «Окна»

Ааааааа!!!!1
Оказывается существуют люди, которые верят что там было всё за правду!
Ты еще скажи что в последней серии Нагиеву реально лицо разбили, а не просто ампула с бутафорской кровью была

А ты совсем устал? где тут или там про правду говорится? вместо смайла надо писать — «да пошутил я, пошутил... » :(

До речі, порадьте, будь-ласка, фільми чи серіали, де у значній мірі використовуються елементи з психології. Колись любив «Теорію Брехні», зараз хочеться щось аналогічне глянути, але такого фільтра на сайтах немає.

1. Серіал «GROUP» знятий по мотивам роману Ірвіна Ялома «Шопенгауер як ліки», але це потрібно цікавитися психотерапією щоб дивитися. Але рекомендую всі книги Ялома

2. Я дивився декілька серій Sex education, там є елементи психологічного консультування. Але він мені більше сподобався більше як витвір, що втілює філософію метамодерну

3. Колеги рекомендували In Treatment.

А яка саме тема вас цікавить з психології?

А яка саме тема вас цікавть з психології?

Психологією цікавлюсь на любительскому (науково-популярному) рівні. Думаю в мене немає окремої теми, яку я найбільше люблю.

Дякую за рекомендації. Зараз гляну.

Просто прочтите несколько книг Ялома, в частности ’лжец на кушетке’, ’лекарство от любви’ (имхо лучше сериала), если зайдёт — его другие книги. Этот автор перевернул мою картину мира.

the wolf of wall street, wag the dog, a bronx tale, good fellas, усі фільми тарантіно, american beauty, the cider house rules, body of lies
the mentalist, the prisoner(та що давніша), weird city, twighlight zone

www.paulekman.com/blog/truth-behind-lie

The producers did show me the scripts a few days before they were shot, but sometimes kept in the script ideas I told them had no scientific basis or were contradicted by the science. Their defense: ‘It’s so helpful for the story, we can’t take it out’. To deal with my complaints, they agreed to put on their website a weekly blog I wrote entitled, “The Truth about Lie to Me — Separating the Facts from the Fiction.” I opened the blog with the caution that because they had only about fifty minutes for each program, problems had to be solved more quickly than I was usually able to do in real life and with more certainty than I usually had. Despite my cautionary warning I worried that program viewers when later sitting on a jury would mistakenly think they could tell whether a criminal suspect was lying. The price paid, unfortunately, for putting lie-catching on the front burner for the American public.

де у значній мірі використовуються елементи з психології.

Первые два сезона «Карточный домик».

Міф 2. «Спорт — всьому голова»
Без сумніву, спорт — важливий спосіб емоційної регуляції. Він допомагає скинути з тіла зайве напруження, перемкнути думки.

self-own?

Зовсім не розумію ваше питання. Сформулюйте по-іншому, будь-ласка.

на мой взгляд вы сами себя опровергли. Безусловно стресс можно снимать многими способами, но почему это спорт не лучший способ ? то что люди ленятся заниматься спортом не делает мифом сам факт того что спорт отлично помогает ( я бы к спорту еще отнес любые подвижные игры, даже одно из самых скромных — настольный тенис). Более того в заголовке указано что спорт еще и вредит. ну-ну.

PS:

self-own

фраза была популярна в середине конце нулевых

Спорт действительно нормализует многие процессы в организме, НО на уже имеющемся стрессе заниматься спортом вредно — этим ты только повысишь свою агрессивность и раздражительность, а организм при этом будет истощаться.

Отдых является обязательным элементом при занятии спортом, о чем автор совершенно верно написал:

Використовувати лише спорт — це наче мати скриньку, повну інструментів, та діставати з неї лише викрутку. Ще є спілкування з близькими людьми, хобі, танці, подорожі, прогулянки. Навіть робота.

Не говоря уже о том, что развить в себе дисциплину занятия спортом куда легче после отдыха, а не во время стресса.

Стресс + спорт = дорога к психиатру/невропатологу/участковому.

действительно

після таких заяв треба хоча б три лінки дослідженя чи одне мета-дослідження

Погуглите на pubmed по ключам sport, adrenal fatigue. Думаю, что автор комментария имеет ввиду, что при уставших надпочечниках спорт не айс. Это действительно так, но не все виды спорта будут вредны — прогулки, йога, пилатес (что-то с акцентом на релакс) абсолютно ок. А бег, сквош, спорт зал — не ок. Проверить себя на adrenal fatigue просто — сдать кортизол в слюне (а не в крови!!!) в 8 утра и в 23:00, варианты, в которых в 23:00 кортизол выше нормы либо в 8 утра ниже нормы это уже adrenal fatigue. Кстати именно при таком сильном стрессе, при котором уже adrenal fatigue — лучше всего свалить в деревню и лежать бревном / спать, а то эта история потянет за собой нарушения в других эндокринных железах.

Погуглите

Опоненту не потрібно підтверджувати думку автора

Думаю, что автор комментария имеет ввиду

От для того, щоб нікому не треба було думати, що там мав на увазі автор і потрібні лінки

уставших надпочечниках спорт не айс

link?

Проверить себя на adrenal fatigue просто

link на методику?

Проблема з «common knowledge/sense» в тому, що організм це складна система, що не лінійно відповідає на стимули і просто «логіка» не працює

Опоненту не потрібно підтверджувати думку автора

Так и автору не нужно ничего тебе доказывать, он просто делится опытом. Беги себе по граблям самостоятельно, никто ж не мешает.

Так і не какати в під’їзді ніхто не зобов’язує
І ввічливо вести бесіду
І тд і тп

Досвід окремої особи — це її особиста справа і він стосується тільки її
І навіть для тієї особи, він може бути неправильно інтерпритований

Беги себе по граблям самостоятельно

Не хочу, тому і вказую, що анекдотичні приклади — анекдотичні не просто так

Так форум и есть то место, где люди делятся своими субъективными наблюдениями в том числе — в них больше смысла и материала для обдумывания, чем в банальных очевидностях типа

Досвід окремої особи — це її особиста справа і він стосується тільки її
І навіть для тієї особи, він може бути неправильно інтерпритований

Да, наверное надо было внести ясность, что одно дело спорт типа

бег, сквош, спорт зал

и совсем другое дело физкультура типа

прогулки, йога, пилатес

Про те, чому спорт не кращий спосіб я написав у статті. Що сами вам незрозуміло чи з чим не погоджуєтеся?
Де саме написано,що спорт шкодить? Такого в тексті знайти не можу.

Цікаво, а які прикладні питання в темі стресу вас цікавлять?

Де саме написано,що спорт шкодить? Такого в тексті знайти не можу.

попробуйте прочитать заголовок вашей статьи столько раз сколько потребуется чтобы найти.

Я до вас з повагою і цікавістю, поставив пряме питання, а ви відповіли зверхньо у стилі: «Ти що, тупий? Не бачиш очевидного?», та ігноруєте інші запитання. І якого ставлення ви очікуєте у відповідь?

Я не буду надалі з вами спілкуватися в такому тоні. Це ​місце для конструктивних дискусій,
а не для обміну замаскованими приниженнями та психологічних ігор, знайдіть інше місце для реалізації цих потреб, але не тут і не зі мною.

а ви відповіли зверхньо у стилі: «Ти що, тупий? Не бачиш очевидного?», та ігноруєте інші запитання.

Люди видят то что хотят видеть.

Был вопрос я на него ответил, похоже ответ не понравился.
Уже в самом заголовке написан полнейший бред о том что занятия спортом вредят при стрессах, и что факт того что спорт помогает это миф.

Я бы на вашем месте в будущем подбирал слова перед тем как делать такие громкие заявы.

На айтішній роботі нема де стресувати. Це просто пісочниця в якій менеджери бавлять програмістів.

Вигоряння, стрес і так далі—це міфи придумані психологами щоб заробляти гроші на довірливих програмістах.

Ми нещодавно у войс чаті доу обговорили цю проблему та дійшли до висновку що вигоряння не існує, а ті хто «вигоряють» — то інфантильні створіння яким просто треба взяти відповідальність за своє життя.

Те саме можу сказати і про стрес. Стрес — це коли ти лікар і в тебе люди помирають незважаючи на те що ти робиш. Стрес — це коли ти фізично працюєш до повного виснаження і настільки задовбаний що не можеш подумати ні про що окрім пляшки горілки. Стрес — це життя в сім’ї алкоголків. Стрес — це попасти під каток закону.

Колега написав комент до мердж реквесту у пасивно-агресивному тоні! Ой матінко, я вигорів, піду на доу поплачуся які у мене тіммейти токсичні та проект поганий.

Стрес.

Тьху, придумали мені тут.

Пан Азіров вже тоді наскрізь бачив нове покоління та сказав слова достойні бути викарбуваними у камені: «Нє трєба скігліти. Трєба браті лопату та годуваті свою сім’ю».

Лайк! Очень надесь, что тег сарказм, все же, слопал парсер.

Хотів вам відповісти в войс чаті, але всіх не перекричиш. Справа в тому що 99% людей в айті заради компенсації. Але люди продовжують працювати бо отримають наче пристойну компенсацію в Україні. незважаючи на те, що це безмежно нудна спеціальність(я не говорю про фаанги і наукову роботу).
Ви праві на рахунок відповідальності за власне життя і здоров’я, в цьому випадку потрібно просто вийти з іт. Але тут знову постає питання з компенсацією. Звідси на мою думку всі вигоряння

99% людей в айті заради компенсації

Звідки інфа? А на інших роботах що? Продавці консультанти в магазині заради ідеї чи що працюють?

я не говорю про фаанги

А що в фаангах цікавого? Звичайна галерна робота, не гірша та не краща ніж у вашому єпамі, тільки платять більше.

наукову роботу

В науці? Почитайте як працює сучасна наука.

Звідки інфа — якби у мідла була з/п 6000 гривень — пішли б на роботу?
А що в фаангах цікавого? А тим більше в науці? — якщо порівняти з типовими «бізнес» застосунками з типовими бізнес-фічами, в типовій скрам команді, роблячи типові CRUD контролери/форми, то безмежно цікаво

Звідки інфа — якби у мідла була з/п 6000 гривень — пішли б на роботу?

А якби на вході яйця відрізали то пішли би на роботу? Що за аргументи? Я особисто став програмістом коли банкіри та юристи отримували більше. Багато хто також.

Вантажники які отримують небагато грошей працюють заради ідеї?

Давайте пруфи що 99% людей страждають за комп’ютером заради компенсації або беріть свої слова назад.

безмежно цікаво

У вас наївні уявлення про роботу в великих корпораціях.

Коли говорив за компенсацію — не мав на увазі «олдів» айті, але знаєте я не вірю в цю дичину на кшталт «навчити комп’ютер говорити» і тому подібне

Ви праві на рахунок відповідальності за власне життя і здоров’я, в цьому випадку потрібно просто вийти з іт.

Цікаво, куди :) якщо Ви маєте на увазі не вічність

Ми нещодавно у войс чаті доу обговорили цю проблему та дійшли до висновку що вигоряння не існує, а ті хто «вигоряють» — то інфантильні створіння яким просто треба взяти відповідальність за своє життя.

1. «Ми» — це хто?
2. Це неправда. Така думка обговорювалася, але висновку, але тверджень, що це правда я не почув. Навпаки, її були тези, що ставили її під сумнів.

В тому-то й справа, шо правда, почуйте тепер будь ласка. «Вигоряння» — це абстракція, це будь-який художнік так відіт, шо он блін вигорєл нафік. А медицинський діагноз називається «депресія», і цей стан можна однозначно визначити і навіть :) лікувати.

Ви в цій темі не експерт, тому слухати вас не буду.
Я на цій темі добре знаюся, бо і маю відповідну освіту та й працюю в цій темі.

В медицині є поняття синдром, а є — хвороба.

Синдро́м — стійка сукупність симптомів із загальним патогенезом. Синдром може складати клінічну характеристику усієї хвороби або її частину, при цьому об’єднуючи прояви патології однієї або декількох систем та органів організму людини.

У 2019 році вигорання включили в Міжнародну класифікацію хвороб (ICD-11) як синдром.

Я написав декілька статей про вигорання, ось тут: про симптоматику, стилі, як ропізнати. Там є і стаття про результати досліження проф. вигорання IT.

От і виникає питання — а для чого Ви виклали статєйку на сайт де тусуються виключно «не експерти» з даного питання ;)

Бо це моя робота. Я пишу на професійні теми, про мене дізнаються люди і приходять на консультації: психотерапія, коучинг, менторинг

От приклад підмини понять :) Так, Ваша робота — написання таких м-м-м статєй, але викладаєте на сайти подібні цьому Ви їх заради реклами своєї м-м-м діяльності. Але якщо навіть прийняти Вашу відповідь за повну, то отримуємо когнітивний дисонанс: Ви виклали статтю на сайт айтішників бо «це Ваша робота», і хочете як мінімум конструктивною критики і одобрямсу, але думка не експертів (з психології очевидно) Вам не цікава і Ви її не слухаєте.

Можливо ви експерт в темі психічного здоровя’я, але проглянувши на ваш профіль цього не помітив. Я помилився?

Ви точно для мене експерт у своєму житті, то ж, будь-ласка, діліться своїм робочим/життєвий досвідом, він для мене цікавий у цій темі.

Ви написали, що вигорання це абстракція — я спростував. Ви не згідні? Так напишіть про це.

journal.tinkoff.ru/1-check-yourself

ВОЗ считает, что выгорание — это не медицинский синдром и не клиническое психическое заболевание, которое требует лечения конкретными лекарствами.

icd.who.int/...​.int/icd/entity/129180281

За другим посиланням написано, що вигорання — це синдром.
Cлово «медичний» не написано, але мається на увазі, бо синдром це медичний термін.
Що саме вас в цій темі хвилює?

Стрес это реакция организма, когда ты не хочешь что-то делать, но продолжаешь это делать. В этот момент в организм вбрасывается кортизол, потому что организм думает, что ты сошел с ума. И дает команды нервной системе остановится.

Плохо когда при этом не понимаешь что же ты хочешь делать. Или вдруг внезапно понял, что хочешь быть футболистом, а тебе уже 40 лет

вдруг внезапно понял, что хочешь быть футболистом, а тебе уже 40 лет

К психотерапевту сразу

в организм вбрасывается кортизол, потому что организм думает, что ты сошел с ума. И дает команды нервной системе остановится.

но все равно продолжаешь писать коменты на доу )))))

Ты забыл тег сарказма закрыть и сломал верстку.

вигорання не існує, а ті що вигорають просто інфантили — лол, так існує чи ні ?

«Вигоряння» це модне слово для людей які не можуть взяти відповідальність за своє життя.
ІТ ніяк не впливає на «вигоряння». Дитина буде плакатися та просити мамкину цицьку і в ІТ і не в ІТ.

коли вже почнуть міряти інших не по собі ? така пєчалька, навіть в коменті купа протирічь

Włodzimierz, я бачу протиріччя у вашому коментарі.
Ви пишите, що інфантилізм характеризується нездатністю брати відповідність і від цього люди вигорають.

Так от:
1. Ви написали в коментарі неправду, тобто відкрито збрехали, я про це написав вище і ви ніяк не відреагували: ні визнали ні спростували, хоча тут в коментарях продовжуєте відписувати, отож швидше за все ви його бачили і це правда. Чи це не уникнення відповідальності за свої слова?

2. Ви пишите «ми» замість «я», таким чином перекладаєте відповідальність на на групу абстрактних людей.

Логічно допустити, що ви вигоріли і вас можна назвати інфантильною людиною, чи не так?

Как то не сходится. В ойти нельзя страдать/выгорать потому что это не СА/Прокладка БАМа и тд? Но разве стресс в таких условиях — не был вообще запредельным?
Отбирая у людей право уставать, называя их инфантильными — вы отбираете у них часть человеческой природы. Последние лишенные недостатков сверхлюди умерли побеждённые СА/союзниками :D

Прочитав? Тепер перевiр себе. Не користуючись Ctrl+F скажи:
скiльки разiв використано слово «вiдпочинок» в текстi?

це питання викликало у мене стрес

Да, очень часто стресс или другие психологические проблемы — это просто показатель того, что надо отдыхать. А если продолжать идти «напролом», то не будет ничего хорошего. Начнет скакать давление, начнутся проблемы с ЖКТ или ухудшится память. А всевозможные психологические «лайфхаки» — это опять таки попытка убедить себя, что стресса нет и надо продолжать работать

Хотя на диаграмме есть 1 раз про «вiдпочинок» но в целом, его не приемлет колоспно-эджайловая идеология, где трудодни\ж-часы поставлены во главу угла.
Выжали — выкинули за борт — взяли нового.

в неделю

повноцінний сон

це такий собi вихiдний вiд отбою до пiдйому, мiкровiдпустка.
Доречi, що там в текстi про вихiднi та вiдпустку? Може щось про сабатiкал?

Без відпустки можна прожити сильно більше ніж без сну

Текст ні про що, як і більшість публіцистики-копірайту по даній темі
¯\_(ツ)_/¯

Доцільніше було б перекласти цікаві дослідження по темі ніж робити клікбейт
Але в той топік ніхто б не пішов писати коменти

А які тексти по цій теми є для вас взірцями?
Як мало б бути написано, щоб вам було цікаво\корисно?

Мета-дослідження по таким базовим речам майже завжди цікаві

І є хоч якісь гарантії, що це НЕ копірайт від копірайтера

Тобто в и хочете щоб текст був більш насичений внфломацією та науково обґрунтованим?

А які конкретно теми/питання вас цікавлять? Бо стрес — це дуже загальна тема.
Для прикладу: як пити і не п’яніти; як працювати і не стресувати/менше стресувати; як швидше відновлюватися після стресової події; техніки для розвитку стресостійкості; чому не вдається займатися спортом регулярно; як порозумітися з жінкою; як розрулювати конфлікти з керівником/колегою. Конкретні питання.

Або напишіть якийсь робочий/життєвий кейс і я, можливо, напишу статтю на цю тему.

Більше цікавить

науково обґрунтованим
Мета-дослідження

=== en.wikipedia.org/wiki/Meta-analysis

Сама тема стресу мене особливо не цікавить

Прагматично, я б підійшов до проблеми так.
Що є основною причиною смертності — серцево-судинні.
Як вони пов’язані зі стресом?
Як виявити наявність?
Що робити при підозрі?
Що не зашкодить зробити після виявлення проблеми?

як швидше відновлюватися після стресової події; техніки для розвитку стресостійкості; чому не вдається займатися спортом регулярно; як порозумітися з жінкою; як розрулювати конфлікти з керівником/колегою

те що ви навели нормальні теми, якщо відповіді будуть з лінками на дослідження

Моя основна претензія, що твердження подаються як істина і за цими твердженнями немає досліджень

Тема вас особливо не цікавить, але ви зайшли сюди, прочитали статтю та відкоментували її. Я здивований.

А які конкретні питаня поза теми стресу, але в суміжних сферах вас цікавлять?

Яким саме твердженням зі статті ви не вірете?

Подписаться на комментарии