Фінансовий, кар’єрний та життєвий глухі кути. Як знайти вихід

Мене звати Коля Кожухаренко, я маю понад п’ять років досвіду роботи в IT: працював програмістом, проєктним/продуктовим менеджером.

Зараз більшість часу присвячую консультуванню у форматі короткотермінової психотерапії та менторства. Проаналізувавши запити, з якими звертаються люди, помітив, що найчастіше вони зводяться до трьох питань:

1. Фінансовий глухий кут. Коли хочеться більше грошей, щоб відчувати фінансову свободу, та більше безпеки в довготривалій перспективі. І цього зараз немає.
2. Кар’єрний глухий кут. Коли хочеться більше цікавих задач та викликів у роботі. І цього зараз немає.
3. Життєвий глухий кут. Коли хочеться більше сенсу або ж задоволення від життя. Іншими словами — відчувати, що внутрішня дитина кайфує, або розуміти, навіщо я це роблю. І цього зараз немає.

З глухими кутами стикався і ще не раз зіткнеться кожен. Це неминуче, бо кризи такого формату — частина розвитку живого організму. Пропоную розібратися детальніше з кожним глухим кутом, щоб коли це трапиться — бути озброєним(ою) і швидше з нього вийти.

Фінансовий глухий кут

Спершу поясню поняття:

Термін «скляна стеля» в теорії гендерних досліджень був введений на початку 1980-х років для опису невидимого і формально не позначеного бар’єра («стелі» в кар’єрі), що обмежує просування жінок і не пов’язаний з їхніми професійними якостями. Згодом термін поширили і на інші соціальні групи (національні меншини, сексуальні меншини тощо). © Wikipedia

І лише на пострадянському просторі цей термін прирівнюють до зарплатної стелі. Перепона справді невидима, бо є якась межа, більше якої роботодавці не готові платити, незважаючи на кількість знань та досвіду.

Які є варіанти збільшення прибутку?

• Перехід в консалтинг з рейтами 100$/h+. Як? Прокачувати портфоліо на фріланс-біржах, виступати на конференціях, публікувати книги, створити youtube-канал. Головні фактори успіху: прокачаний особистий бренд у вузькій темі.
• Підприємництво, створення власних продуктів. У цьому разі стеля буде визначатися лише бар’єрами в голові, бажанням багато працювати та примхами долі. Допоможе, якщо опинитися у правильному місці у правильний час.
• Стати force multiplier в компанії, тобто людиною, яка мультиплікує доходи і має велику цінність.

Як на мене, ІТ — це такий самий бізнес, як і кіоск із шаурмою, і тут також йде мова про обмін цінностями: що пропонує працівник зі свого боку, і що пропонує компанія зі свого. Щоб заробляти від $5000 в наймі, потрібно мати якомога більше з наступних навичок:

• Hard skills: унікальні технічні навички, яких мало на ринку, але на які існує високий попит. І не важливо, чи ви працюєте програмістом, чи продуктовим менеджером, чи аналітиком.
• Soft skills: уміння вести за собою, навчати і розвивати інших, вдало жартувати і розповідати історії, стресостійкість, відповідальність, чуйність.

Мені технічний досвід було отримати легше, ніж м’які навички. Я навчився кодити до рівня Strong Junior за 6-7 місяців по 8-10 годин на день. Плюс 2-3 роки — і я вже знав найпоширеніші технології. А от розуміти групову динаміку, дослухатися до людей та доносити свої ідеї — на це пішло понад 3-4 роки, і сам навчальний шлях описати складно.

Все це потребує багато праці. Крім того, можливо, варто розглянути цей варіант:

Забити та жити спокійно, працюючи в комфортному для вас режимі. Всіх грошей не заробиш, а нерви побережеш © Natalia Riabokon, Software Engineer

Важливе зауваження: фінансовий глухий кут може бути об’єктивною проблемою, а може бути «проблемою в процесорі».

Об’єктивна проблема — це коли хочеться покращити рівень свого життя: мати більше грошей для кращого житла, харчів, лікарів, психотерапевтів, кращий садочок для дітей, більш комфортні подорожі. До речі, рівень якості життя, та чи проблема об’єктивна, можна перевірити за допомогою вивіреного опитувальника Всесвітньої організації здоров’я (5-10хв).

«Проблема в процесорі» — це коли є:

• Збій в системі зворотного зв’язку «досяг — отримав задоволення». Тобто гроші заробив — а задоволення не отримав, і тоді з’являється думка «ну, напевно, мало заробив», що не відповідає дійсності (когнітивне упередження). І тоді, скільки б грошей не заробив — все мало.

Мовою позитивної психотерапії — це ситуація, коли навичка «життєпомірність» перебуває в зародку: хочеться все більше і більше, і як тільки досягаєш нової цілі, відразу з’являється ще одне «хочу», не менш велике та грандіозне. Іван Кирилов, лікар-психотерапевт і кандидат медичних наук, у книзі «Стрес-серфінг» називає цей ефект «синдромом гімалайських вершин».

• Збій в роботі мигдалеподібного тіла, що відповідає за безпеку, якщо говорити мовою нейронаук. Через збій з’являється надмірна тривожність, постійні переживання про здоров’я, думки про те, що трапиться криза чи війна, що гроші колись закінчаться. Ризик цього є, але статистика каже, що людство ще ніколи так безпечно і заможно не жило.

Що робити?

Шукати додаткові джерела доходів, можливо навіть звернутися до фінансового консультанта. Зменшувати свою фінансову тривожність, розвивати навичку «життєпомірність». Розрізняти голос Его (зазвичай хоче багато і ніколи не наїдається) та голос Self (а чого мені справді хочеться?). Дуже добре допомагає психотерапія.

Кар’єрний глухий кут

Залежно від того, які навички є, на які є попит на поточному місці роботи, можна виділити чотири квадранти:

Давайте розглянемо кожен квадрант по черзі.

Квадрант 1. Вмію {Х}, затребувані {Х,Y}.

Це якраз та точка, де є місце для розвитку, бо роль в компанії вимагає постійно щось вивчати. Змінна {Y} постійно змінюється. Важливо лише, щоб {Y} цікавила спеціаліста, бо в іншому разі це прямий шлях до глухого кута.

Що робити?

Насолоджуватися роботою і викликами, які вона ставить перед вами. Вчитися.

Квадрант 2. Вмію {Х,Y}, затребувані {Х,Y}.

Це ризикована зона, бо якщо не знайдеться навички, яку захочеться розвивати, то може статися глухий кут. Задачі стають однотипними, а робота перетворилася в рутину.

Я б так не жив.

Що робити?

• Гарний варіант — вчити щось нове, робити пет-проєкти тощо. Ризик: розвинути навичку, яка в компанії не затребувана, і тоді доведеться звільнятися, бо «а для чого я тоді це вчив, якщо не можу використати?».
• Кращий варіант — робити щось нове, що потрібне на цій роботі. Перший крок — поспілкуватися з керівником на цю тему.

Квадрант 3. Вмію {Х,Y}, а затребувані {Х}.

Це якраз варіант, коли «дорозвивався»: на роботі немає куди застосовувати те, що вивчив на роботі чи за її межами. І це прикро, з цієї зони варто тікати.

Може бути ще гірший варіант — «влаштувався не туди». Таких спеціалістів називають overqualified.

Що робити?

• Спробувати знайти місце в роботі, де можна застосувати навички, що простоюють. Це може бути зміна ролі, чи підвищення, або ж піти в суміжні напрямки.
• Змінити роботу, поки не пізно. Бо фрустрація буде накопичуватися, і робота з кожним днем буде подобатися все менше і менше.

Квадрант 4. Вмію {Х,Y} Затребувані {Х,Z}.

Це подвійна проблема:

• Поточна робота вимагає від спеціаліста отримувати нові знання {Z}, і це потребує зусиль.
• У спеціаліста вже є навички {Y}, які хочеться застосовувати.

Що робити?

Найлегший вихід із ситуації — змінити роботу.

Кар’єрний глухий кут може бути:

Малим. Зазвичай стосується якоїсь мінорної навички, що можна отримати за тиждень-місяць: купуєш курс чи відкриваєш туторіал, вчиш і застосовуєш.

До прикладу: якщо я розробник, але вклався у вивчення SCRUM-у, то можу запропонувати команді проводити дейлі. Якщо ж вивчив нову технологію — запропонувати її застосувати в проєкті. Оскільки можуть і відмовити, то краще заздалегідь узгоджувати те, що збираєшся вивчати, з тим, що реально можна застосувати в проєкті.

Великим. Це стосується навички, через яку людина себе професійно ідентифікує. Наприклад: Java-розробник, SCRUM-майстер. Якщо фронтенд-розробник хоче стати Node.js-розробником, а project manager — перейти в product management, то за місяць навичку не отримаєш, доведеться і в зарплаті просісти, і новій спільноті\роботодавцю доводити свою професійну придатність.

Великий глухий кут з’являється тоді, коли вже тягне в нову ідентичність, бо в старій затісно, але мозок за неї вчепився і відпускати не хоче. Бо йому так безпечно і звично.

Поради щодо виходу з кар’єрного глухого кута

1. Проведіть ретельний аналіз. Перед тим, як виносити вирок у стилі «у мене кар’єрний глухий кут, треба змінювати роботу», важливо визначити, що конкретно з нинішніх обов’язків вас радує, а що — навпаки, пригнічує. Бо якщо не розібратися, можна звільнитися і знайти себе в тій же точці через рік. На це варто виокремити щонайменше декілька тижнів: спостерігати за собою і виписувати свої бажання і фрустрації в два окремих списки: перший — що не подобається, і «я так точно більше не хочу»; другий — що подобається, хочу спробувати.
2. Змініть масштаб. Перейдіть з великої корпорації в стартап, з аутсорсу — в продукт чи навпаки. Технології не зміняться, але атмосфера буде зовсім іншою, зможете багато чому новому навчитися. Можливо, це вам не підійде, і тепер ви це зрозумієте, це також рух вперед. Буває так, що змінити хоча б щось краще, ніж залишатися в бездіяльності.
3. Без різких рухів. Можна спробувати попрацювати над чимось новим паралельно, але шукайте щось реально нове. Гарний варіант — це поговорити з тими, хто вже має такий досвід\посаду, порадитися з друзями чи знайти собі ментора.
4. Від чи до? Буває що на роботі є якась ситуація чи конфлікт, від якого хочеться втекти. І проблема зовсім не в технологіях чи обов’язках, а у стосунках з людьми. Якщо від цього тікати, то легко через рік опинитися знову в такій самій ситуації. Тому я дуже рекомендую працювати над навичками комунікації та вирішення конфліктів з психологом\психотерапевтом\коучем\медіатором тощо.
5. Знайдіть собі ментора\кар’єрного коуча. Я за те, щоб люди користувалися такими послугами в Україні так, як це роблять вже десятки років на заході, бо це економить купу часу та нервів, що в результаті покращує задоволеність життям. Але майте на увазі, я тут упереджений, бо сам консультую у форматі менторства/кар’єрного коучингу.
6. Пригадайте минулий позитивний досвід. Найімовірніше, ви вже колись змінювали ідентичність, з школяра в студенти, зі студента в спеціаліста. Ви ж якось цю професійну ідентичність отримали, колись її не було. Пригадайте, як ви додали труднощі? Чи подолали, як це було? Чи витримали, не розвалилися на частинки дорогою? Чи подобається вам результат? Дослідження кажуть, що звернення до минулого позитивного досвіду зменшує рівень стресу тут і зараз та покращує настрій.

Якщо з фінансами все ок, на роботі є виклики, і є куди розвиватися — але відчуття, що «щось не так», не покидає — можливо, це життєвий глухий кут.

Життєвий глухий кут

Життєвий глухий кут найчастіше виникає у людей, які почуваються безпечно в плані фінансів і побудували кар’єру. Але все-одно «щось не так». Є два кути, під якими можна поглянути на це питання:

1. Через призму балансної моделі.

Носсрат Пезешкіан, німецький професор, психіатр та психотерапевт, котрий заснував позитивну крос-культурну психотерапію, придумав геніально просту модель, в якій є 4 сфери. Лише одна з них — це робота.

І життєва криза, зазвичай, стосується іншої сфери, чи навіть декількох.

Наприклад:

• Це можуть бути стосунки, у яких є проблеми, і вже давно.
• Або сфера емоцій, коли з прагматичної точки зору все влаштовано добре, але мало речей, яких справді хочеться, і мало позитивних переживань.

Згідно з моїм досвідом, це дві найпоширеніші проблеми, з якими стикаються IT-спеціалісти.

Що робити?

Визначити, якій зі сфер не вистачає уваги на даному етапі життя.

2. Через призму потреб.

«Скляна стеля» — це ніби є лише одна поверхня, яку потрібно посунути чи пробити. Оскільки життя багатогранне, то й фігура може мати нескінченну кількість граней, і деякі з них унікальні, є лише в одному екземплярі.

Кожна грань — це потреба, яку задовільняємо. І якщо потребу не задоволено — це неприємно, якщо багато потреб незадоволено — це глухий кут.

Приклади потреб:

• Вищий соціальний статус. Тобто посідати певне місце в соціальній ієрархії.
• Спонтанність. Коли в житті все визначено і заплановано — ця потреба може з’являтися, іноді варто додати хаосу.
• Актуалізовувати потенціал. Це коли є відчуття, що здатен на більше, але не можеш реалізуватися.

Спробував майже всі варіанти [збільшення заробітку], після однієї скляної стелі — інша скляна стеля, лише товстіша, і так без кінця... Особисто для себе зробив висновок — у кожного свій шлях, і краще слідувати за своїми цілями\бажаннями зі своїм темпом, а не за тим, що нав’язує суспільна думка © Anatoliy Chernysh, Lead Java Developer

Що робити?

1. Виділіть 10 хвилин, відкрийте повний список потреб, і випишіть ті, які зараз незадоволені.
2. Знайдіть собі психотерапевта (ось гайд, як обрати гарного) і попрацюйте з ним над цією темою. Це буде швидше.

Висновок

Ми розглянули три глухих кути: фінансовий, кар’єрний та життєвий.

Перше — варто їх розрізняти, і не зводити все до фінансового чи кар’єрного.

Друге — за життя вони трапляться не раз, а багато разів, і це неминуче.

Якщо стикалися з такими глухими кутами, то опишіть в коментарях свій особистий досвід: як проходили, що допомогло, а що — ні.