Стан «Я — ок, ти — ок». Як спілкуватися в команді

Привіт, я — Василь Пастернак, директор NVIDIA R&D у Києві. Днями подивився останній DOU Live про роботу з людьми. Найбільше мене вразило — як учасники (ліди, VP, директори) по-різному трактували і узагальнювали поняття «інтроверт», «токсична людина», «негативний фідбек» та інші. Всі ці формулювання були дуже загальними, і було важко зрозуміти, яка саме поведінка людини робить її токсичною або поганим перформером.

Загалом це не дивно. Ми всі нібито знаємо, хто такі «токсичні люди» чи «інтроверти», але чи насправді це так? Чи це бува не наша проекція? Чи дійсно нам важко спілкуватись з людиною, бо вона «токсична», а не тому, що ми не знайшли до неї підходу?

Так, у мене були випадки, коли я теж ставив клеймо «токсичний» (рідко) чи «лінивий» (часто), але під час подальшого аналізу виявлялось, що в людини був інший досвід в минулому, і його (чи її) поведінка на базі того досвіду була досить раціональною.

Мені пощастило, що я зараз працюю з дуже хорошим HR — Оленою Зінченко. Вона не дозволяє мені скотитись в узагальнення. Під час обговорення подій вона завжди питає мене, що саме людина зробила, чого я очікував, які запитання поставити, щоб зрозуміти мотиви такої поведінки.

Лєна також мене познайомила з теорією транзакційного аналізу для кращого розуміння своєї поведінки з людьми. Особливо, поняття «ОК» та «не ОК» станів.

Якщо коротко, то під час спілкування з людиною ми можемо перебувати в чотирьох станах: «Я — ок, ти — ок», «Я — не ок, ти — ок», «Я — ок, ти — не ок», «Я — не ок, ти — не ок». Ви можете прочитати більше про це, якщо пошукаєте в Google фразу «I am OK, You are OK». Тут коротко розповім, як ця теорія працює для мене.

Найголовніше для успішної взаємодії — це перебувати в стані «Я — ок, ти — ок». Саме в ньому ми спілкуємось, як двоє дорослих людей, що хочуть знайти вирішення проблеми. Цей стан базується на фактах, а не на здогадах, і не описує характеристику іншої людини. В цьому стані, якщо ви менеджер, то ви не говорите «ти — безвідповідальний», а кажете «ти сьогодні запізнився на мітинг на 15 хвилин». Ви не говорите «ти нічого не розумієш», а «мені здається, що ти міг зрозуміти це неправильно, давай я поясню» або «розкажи мені, що ти зрозумів».

В принципі, ви можете самі навести багато подібних прикладів, і в книжках про це пишуть. Найцікавіше — це дослідити інші стани, в яких ми перебуваємо, і які не є конструктивними для вирішення питань.

Стан «Я — ок, ти — не ок» — найбільш характерний стан більшості менеджерів — стан батьків. Узагальнення на кшталт «він токсичний», «вона молодець», «він лінивий» виходять з цього стану. Ви — ОК, ви знаєте все, а інші — не ОК. Ви берете на себе роль батька/матері і диктуєте свою волю і думки. Ви не прислухаєтесь до другої сторони — вона ж не ОК. Власне в цьому стані і перебували учасники даного подкасту, що й змусило мене написати цю статтю.

Стан «Я — не ок, ти — ок» — це стан дитини. В цьому стані дуже легко людину переконувати в чомусь, оскільки вона некритично сприймає всю інформацію, яка надходить ззовні. Релігія і різні забобони дуже люблять цей стан, оскільки він — хороша основа для маніпуляцій. До речі, синдром самозванця і, часто, професійне вигорання переводять людину до цього стану.

Стан «Я — не ок, ти — не ок», напевно, найбільш деструктивний. Більшість людей з психічними розладами перебувають в цьому стані, це стан пасивної агресії: «Він мене вчора не запросив на пиво, тому я сьогодні йому не допоможу дебажити код». Це стан, коли людина починає грати в ігри і створювати драми на робочому місці.

Отже як я сказав раніше, для конструктивного діалогу і вирішення проблем найкраще підходить стан «Я — ок, ти — ок». Вміння переходити до цього стану дуже сильно допомогло мені у спілкуванні з командами і вирішило цілу гору проблем, які раніше для мене були невирішуваними. Мене дотепер вражає, наскільки цей стан продуктивний, і як багато можна зробити, перебуваючи в ньому.

Сподіваюсь, ця шпаргалка буде для вас корисною, а якщо хочете дізнатись більше — звертайтесь до Google.