Палац знань продакт-менеджера. Як організувати самоосвіту
Привіт, мене звати Микола Котляренко, я — бізнес-аналітик за фахом, продакт-менеджер за посадою та інженер за покликанням. Захоплююсь архітектурою, математикою та економікою. У цій статті я хочу розповісти про техніку для самонавчання та структуризації знань, яку я синтезував з-поміж різних інструментів та джерел за останні 5 років, працюючи продакт-менеджером у США.
Мотивація
Що вирізняє всіх продакт-менеджерів з-поміж будь-яких інших фахівців галузі інформаційних технологій, то це різноманітність кар’єрних шляхів, що привели до цієї посади: бізнес-аналітики, дизайнери, розробники програмного забезпечення, тестувальники, спеціалісти відділів підтримки, маркетингу, продажу. Але всіх їх об’єднує невичерпна жага до знань, або, принаймні, таке враження справляють найуспішніші серед них.
Тепер, враховуючи, що галузь продакт-менеджменту чи не найбільша за охопленням дотичних дисциплін, і жоден фахівець не може бути професіоналом у кожній із них (T-shaped профіль), постає справжній виклик — яким чином підійти до власної самоосвіти та організувати процес самонавчання з максимальною віддачею до інвестицій часу та зусиль?
Уявіть на хвилинку, що ви самі собі підприємство, і якщо вам у спадок не залишаються паї землі, акції чи інші активи, то весь прибуток, який ви можете отримати, продукований результатами вашої праці за умов постійної амортизації ваших основних активів (жарт прихований). А самоосвіта — не що інше, як інтенсивне вдосконалення виробництва для оптимізації виробничих потужностей. На противагу, екстенсивний шлях розвитку, тобто збільшення робочих годин — нежиттєздатний спосіб у довгостроковому горизонті планування.
В таких умовах вибір джерела для самоосвіти — підготовчі курси, сертифікація, друга вища освіта, науковий ступінь, відеоблог, наукова література чи статті — це спосіб нашого «маленького підприємства» залишатися конкурентоспроможним на ринку праці. І якщо якийсь відеоблог цікавий, але не приносить користі для розвитку нових навиків, то наше підприємство буде втрачати свою привабливість поступово, порівняно з іншими учасниками ринку.
Мій підхід
- Час: декілька років поспіль, в середньому, я читаю одну книжку в тиждень. Я читаю до 5 книг параллельно, тому важко порахувати середній час для кожної з них окремо.
- Інструменти: електронна книга, XMind.
- Метод: мапа знань, палац знань.
- Структура: мистецтво, дизайн, наука, інженерія, з окремими підкатегоріями у кожному напрямі.
- Контент: поповнюється постійно, додатково я відзначаю прогрес з кожною книгою, щоб контролювати алокацію часу за напрямами.
Основна причина — це глибина розкриття проблеми. Якщо дійсно намагатися дістатися «твердого дна», то будь-яка більш-менш грунтовно досліджена тема спирається на академічне викладення або структуровано описана у вигляді книжки, бо це досі найбільш зрозумілий спосіб комунікації у академічних колах.
Звісно, я не обмежувався лише цим вибором і встиг отримати декілька сертифікацій, відвідати курси у бізнес-школі, постійно слухаю подкасти і навіть маю окрему дорожню карту для статей та посилань. Але за енергетичною цінністю контенту, книга серед подкастів та статей на профільні теми — це «стейк» серед «зварених овочів на пару», можливо, лише за поодинокими винятками.
Далі я встановив для себе наступні фази до вирішення задачі самонавчання:
- Визначення цілі, якої я прагну досягти, і чим чіткіше вона поставлена, тим більше шансів у неї влучити (подробиці поза темою цієї статті).
- Об’єктивна (наскільки це можливо) самооцінка поточних навиків. Мій приклад наведений нижче, не буде зайвою допомога від менторів та колег по цеху.
- Реалізація плану, про що ми поговоримо далі. Щодо самого плану, то тут головне розуміти, що «будь-який план даремний, проте саме планування безцінне».
Метод
Палац знань — техніка, яку вперше описав Цицерон за часів, коли записувати було дуже дорого через нестачу паперу. Її забули з винайденням друкарського станка. Проте вона знайшла нове застосування шахістами для запам’ятовування ходів у комбінаціях, знаків після коми числа π тощо. Ця методика також згадана у кінематографі (Ганібал Лектор) та художній літературі (Шерлок Холмс).
Є безліч джерел та описів, як краще її застосувати. Я покажу на власному прикладі, як це може працювати з додаванням сучасних інструментів.
З точки зору когнітивного розвитку, знання, структуровані у нашій пам’яті, не є документами чи таблицями, а саме візуально розташовані на кшталт мапи знань. Палац знань, своєю чергою, це наступний вимір, асоціація певних фактів знань з артефактами у просторі. Щоб полегшити створення цих асоціацій, бажано обирати за основу уявну кімнату, будинок чи вулицю, знайому до найдрібніших деталей, наприклад, з дитинства, або часто відвідувану. Повністю абстрактна модель також допускається, але ускладнює процес запам’ятовування.
Далі потрібно згрупувати об’єкти за категоріями, наприклад, шафа економіки, стелаж математики, полиці історії тощо. І розміщувати в них об’єкти (бажано об’ємні та динамічні), наприклад, настільні пазли для правил логіки, «живі» статуетки біографій відомих діячів, глобус історичних подій, статуетки з гри «Монополія» для пояснення явищ економіки тощо.
Але навіть це надзвичайно складно, враховуючи логістичні витрати кожного наступного поповнення, і інвентаризацію, яку треба періодично проводити для утримання чітких образів у пам’яті. А найскладніше, насправді, не пригадати факт, а тримати у голові їх каталогізацію. Саме тому я використовую цифрові двовимірні мапи знань (mind mapping) до свого трьохвимірного палацу знань. Це є аналогією до «планів евакуації» з будівлі, що суттєво спрощує пошук знань та не перевантажує зайвою інформацією.
Цікаво, що дослідження нейровізуалізації показали, що люди демонструють підвищену активність (потилично-тім’яної області) мозку під час вивчення спогадів за допомогою палацу знань. Тобто ця техніка допомагає залучити більше частин мозку, які зазвичай присвячені іншим органам чуттів — тім’яна частка відповідає за навігацію, а потилична частка пов’язана з переглядом зображень. Мигдалина — частина мозку, важлива для обробки емоцій, вона спонукає інші частини мозку зберігати спогади. Ось чому сильні емоції збільшують ймовірність того, що спогади залишаться, це стане в пригоді для переміщення образів з короткотривалої до довготривалої пам’яті.
Таким чином, окрім самонавчання, я вже понад 5 років структурую інформацію щодо кожного проєкту, ініціативи чи продукту, включно з розбиттям задач у беклозі та всіх дотичних посилань.
Структура
Карта мого палацу знань (структура запозичена з Krebs Cycle of Creativity, Age of Entanglement by Neri Oxman) розбита на чотири квадранти, кожен з яких присвячений унікальній перспективі, з допомогою якої я розумію світ. Ці квадранти — наука, інженерія, дизайн і мистецтво, де кожному напряму призначена своя місія. Наука — дослідження; інженерія — винахідництво; дизайн — комунікація; мистецтво — вираження.
Тепер, рухаючись від
- Роль науки полягає в тому, щоб пояснити і передбачити навколишній світ; вона продукує нові знання з інформації.
- Роль інженерії полягає в застосуванні наукових знань для розробки рішень емпіричних проблем; вона «перетворює» знання в користь для застосування.
- Роль дизайну полягає у втіленні рішень, що максимізують функції довкола та доповнюють людський досвід; він використовує корисність для створення нової поведінки.
- Роль мистецтва полягає в тому, щоб поставити під сумнів людську поведінку та оновити усвідомлення навколишнього світу; воно переосмислює поведінку у нове сприйняття інформації, трансформуючи дані, які були започатковані у науці.
Якщо цікаво, у посиланні вище є більш детальний опис та більше подробиць щодо розрізів: сприйняття-виробництво, культура-наука, філософія-економіка.
Контент
Для кожного з цих напрямів була обрана діаграма Ішікава для структурування у підкатегоріях, де вже у фінальних вузлах розташовані книги. Щодо самого наповнення, це рекомендована література з університетських MBA програм, поради колег, менторів, знайомих та інше.
Особливої уваги заслуговують книги, які я знаходив у біографіях відомих діячів (Art, CoE, Center of Excellence), це навіть можна виокремити у підхід до пошуку знань. Наприклад, саме таким чином у переліку з’явилася методика виховання Марії Монтессорі, бо за нею навчалися засновники таких компаній як Google та Amazon; Теорія Ігор (John von Neumann, Oskar Morgenstern), напевно, найчастіше згадувана у роботах з штучного інтелекту.
Наразі контент постійно оновлюється, включно з додаванням (і видаленням) нових розділів, напрямів та книг. З особистого, хотілося б витрачати більше часу у напрямах дизайну та наукової фантастики, але наразі встановлені інші пріоритети.
Повну карту знань можна знайти тут: фото, файл та чим відкрити.
Приклад
Для демонстрації візуалізації у пам’яті книги я візьму Capitalism Without Capital (Jonathan Haskel, Stian Westlake), що виглядає наступним чином. Спершу необхідно чітко зрозуміти основний лейтмотив твору, в цьому разі — особливості та відмінності нематеріальних від матеріальних активів. Далі потрібно виокремити чотири основні характеристики, які проходять наскрізь — 4 S. Якщо дуже коротко, то це:
- Synergy — вартість поєднаних елементів коштує більше, ніж сума їх вартості окремо. У розробці ПЗ — це поєднання різних модулів та аплікацій на одній платформі або уніфікований підхід до дизайну інтерфейсу. Абстрактна ментальна модель: уявні гриби чи лишайники, що підживлюють дерева мінеральними речовинами в обмін на поживні речовини від них, гра уяви від симбіозу 🍄
- Sunkness — інвестиції в нематеріальні активи, що, як правило, є безповоротними витратами. Тобто в разі, якщо щось піде не так, повернути кошти з товарів галузі ІТ буде набагато складніше, ніж від інвестицій у землю, будівництво чи будь-яке матеріальне виробництво. Наприклад, неякісно виконана робота, пов’язана з інженерією програмного забезпечення, вартує не багато, тому рідко може використовуватися повторно. Модель: кришталь — дорогий, крихкий та ненадійний 🪞
- Spillover — нематеріальні активи збільшують ризик того, що конкуренти почнуть створювати продукти-аналоги, що, у свою чергу, робить інвестиції у довготривалі дослідження менш привабливими. Це є логічним продовженням того факту, що права інтелектуальної власності менш захищені, ніж права на матеріальну власність. Модель: вихор, неконтрольований і непередбачуваний 🌪️
- Scalability — нематеріальні активи легше масштабуються, ніж матеріальні. Наприклад, щоб виробити вдесятеро більше молока, треба майже пропорційно збільшити виробничі потужності, площі випасу худоби, ще додатково врахувати джерела дистрибуції та логістичні витрати. На противагу, щоб виробити в 100 разів більше екземплярів програмного додатку, треба, умовно кажучи, згенерувати в 100 разів більше ліцензійних ключів, що не є тотожними витратами. Модель: міцелій, що росте невидимо у грунті 🕸
Результат: щоб запам’ятати абстрактну ментальну модель для Capitalism Without Capital, мені потрібно відшукати у моєму кутку економіки вихор міцелію кришталевих грибів 🌪️🕸️🪞🍄. Чим дивніше, тим краще. Чудернацькі зображення, можливо грубі чи емоційні, є стійкішими.
Далі, маючи подібну модель, я можу схематизувати основну структуру, наповнити її фактами та відтворити більшість необхідного контенту, щось на зразок аналогового ETL процесу. Окрім того, якщо будувати моделі за певними правилами, з часом інформація буде не тільки трансформуватися, а й синтезуватися у нові знання за рахунок аналогій та екстраполяції принципів до подібних обставин.
Додатково, бібліотека Kindle та XMind інструмент мають безліч корисних вбудованих функцій, на кшталт закладок, пошуку, експорту у різні формати, нотаток, зв’язків тощо. Це, до речі, основна причина, чому я читаю книги та тримаю мапи знань у електронному вигляді.
Висновок
Знання — це цінність, чим краще ви розумієте, як працює світ, тим більше у вас є варіантів для боротьби з несподіваним, і тим краще ви можете створювати та використовувати можливості. Проте у стрімкому сучасному світі об’єм інформації збільшується експоненційно і вже давно перевищує фізичні людські можливості для його вивчення. Тому, як ніколи, важливо вміти не тільки виокремити найцінніший контент серед хаосу інформації, а й знати, як його опрацьовувати і запам’ятовувати для подальшого використання. Щойно ви це зробите, знання стануть потужним інструментом у вашому розпорядженні.
Я вирішив підійти до цієї задачі методично і виявив, що найбільш вдалою технікою для мене є палац знань з додатковим застосуванням технік моделювання, цифрових гаджетів та додатків програмного забезпечення (Personal knowledge base). Я намагався взяти переваги кожного з них, компенсуючи водночас недоліки з допомогою інших. Свій палац знань я продовжую будувати і досі, обираючи матеріали та інструменти з-поміж різних епох та дисциплін, перебуваючи у стані постійного пошуку. Навчання — це подорож.
Матеріал написано у співпраці з Product Management Community.
18 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів