Культурні хроніки вітчизняного IT, або Чому айтішники не купують сучасне українське мистецтво?
Цей допис — спроба прокомунікувати з IT-спеціалістами з приводу актуального питання: ким ми є поза професійною спільнотою? Які цінності нас об’єднують, окрім зацікавлення технологіями, кар’єрним і зарплатним ростом, фінансовими інвестиціями у власне майбутнє? Чи є в більшості з нас бажання виходити за рамки повсякденних задач і цілей на кшталт «назбирати на квартиру» чи «переїхати до Європи/Канади/США»?
В Proxet ми прийшли до розуміння: аби розвиватися не тільки у матеріальному сенсі, рамки обов’язково потрібно розширювати і збагачувати світогляд. Як саме? Частіше звертатись до соціокультурного контексту, у якому живемо, цікавитися актуальними подіями і явищами в мистецтві, відвідувати не лише стандартні мітапи й конференції, а і просвітницькі заходи різних напрямків.
І щоб на таких заходах середньостатистичному розробнику було комфортно й цікаво, вирішили організовувати їх самостійно, заснувавши своєрідний клуб з нетехнологічних інтересів — Proxet Culture Club. Його ідея — регулярні зустрічі IT-ком’юніті в рамках нестандартних івентів.
Першим заходом в рамках проекту став Proxet Art Gallery — дводенна виставка-аукціон із запрошенням долучитися до пошуку культурного коду. Офіс Proxet на Воздвиженці за участі Школи сучасного мистецтва та агенції культурного менеджменту port.agency перетворився на галерею робіт сучасних українських художників.
Серед представлених імен були й такі, що на слуху, — Ілля Чичкан, Ігор Гусєв, Анатолій Ганкевич, Олексій Кондаков, і ті, що відомі переважно мистецькій «тусовці», — Ілля Бел, Олександр Ляпін, Таня Царіна, Ольга Дрозд. Експозицію допомогли зібрати професійні мистецтвознавці (Вікторія Бурлака, засновниця Школи сучасного мистецтва, стала кураторкою виставки). Захід готувався як стандартна культурна подія, втім, для нестандартної аудиторії. На цьому відео зафільмовано, як офіс IT-компанії перетворився на справжню арт-галерею.
Першочерговий задум полягав у тому, щоб привернути увагу IT-спільноти до теми мистецтва загалом і, зокрема, сучасного українського. Ми запропонували отримати унікальний досвід — познайомитись з експозицією і дізнатися про сенси, які вкладав кожен художник у власний твір, а ще долучитися до аукціону, організованого задля підтримки митців. Мало хто знає, що мистецтво буває доступним, і придбати витвір, що припав до смаку, іноді дешевше, ніж пообідати з друзями в престижному закладі. Здавалося: програмісти, які, відверто кажучи, мають на такі покупки гроші, обов’язково зацікавляться можливістю.
Однак очікування не збіглися з реальністю. І сталося так з самого початку підготовки до виставки. Як організатори Proxet Art Gallery — благодійного просвітницького івенту, ми зіткнулися з неприйняттям некомерційної суті проекту. Звертаючись до потенційних інфопартнерів з проханням розмістити анонс події, отримували мовчазну відповідь або лист з прайсом. Це поширений стереотип: якщо «айтішка» хоче розказати у публічному просторі про свої ініціативи, має платити.
Зважаючи на масштаб запланованої події медіапартнерів нам не вистачало, тож публікації дійсно доводилося купувати. Але й це не приносило бажаного результату, — реєстрації йшли повільно. Було складно зрозуміти, що саме ми робимо не так. Анонси з’являлися як у спеціалізованих IT-, так і мистецьких ресурсах. Ми детально розказали про те, що очікуватиме гостей заходу: безпосереднє знайомство з художниками, нетворкінг з ком’юніті, фуршет у день відкриття галереї, аукціон з арт-менеджером Євгеном Березницьким, музика від діджеїв. Тож гарантували максимально насичену і водночас ні до чого не зобов’язуючу програму.
Які отримали результати? 190 реєстрацій і менше половини зареєстрованих зі сфери IT. З-понад 60 робіт, виставлених на аукціоні, придбали 8. Розробники купили лише 2 з цього числа. І тут постає питання: чи взагалі готова IT-спільнота до сприйняття нових сенсів, розширення сфери інтересів, до підтримки культури країни, в якій живемо ми і, скоріш за все, житиме наступне покоління?
«Найдоступнішими» за мірками гаманця були дві роботи Kinder Album за 1250 грн. Їх купили. Але не програмісти.
За офіційними даними, частка IT-галузі у ВВП країни становить 4% і в планах збільшити цей показник до 10%. Отож, індустрія технологій — найперспективніший сектор розвитку вітчизняної економіки, з одного боку. А з іншого, привілейована закрита каста, яка може інвестувати і час, і гроші в розвиток культури (в тому числі, власної), але чомусь не хоче чи просто не робить цього.
Такий висновок ми зробили для себе після проведення Proxet Art Gallery. Та все ж не хочемо на ньому зупинятися. У планах — розвивати Proxet Culture Club — ком’юніті зустрічей у рамках соціокультурних і нестандартних івентів. Ідею для заходу можуть пропонувати спеціалісти з різних компаній, ми надамо майданчик для проведення і організуємо весь процес.
Ми віримо в те, що крім власної кар’єри, варто докладати часу і зусиль до розвитку себе як особистості та соціокультурного середовища, яке врешті формує і нас. І знаємо напевне, що серед IT-спеціалістів багато таких, що мають багатогранні інтереси й не проти ділитися ними з ком’юніті. Спробуймо разом окреслити сферу таких захоплень, щоб проводити небанальні зустрічі для фахівців індустрії.
І тут нам важливо зрозуміти, які сами події могли б вас зацікавити. Кіноперегляди і лекції від кінокритиків? Виставки сучасного українського мистецтва чи вечори стенд-апу? Курси фінансової грамотності або конкурси талантів всередині спільноти?
Ми хочемо зрозуміти ваш інтерес до того, що лежить поза IT. Тож поділіться вашими думками у коментарях або заповнивши анонімну анкету. Її результатами поділимося у наступному дописі, — всі ж бажають дізнатися потреби айтішників поза професійним середовищем?
Звісно, запрошуємо вас долучатися до Proxet Culture Club, аби разом з професійним ком’юніті робити відкриття у нетехнічній сфері.
Найкращі коментарі пропустити