Новорічні пригоди. Розробники розповіли історії з роботи, що трапилися на зимові свята

Чи траплялися з вами у Новорічну ніч веселі або трешові історії, пов’язані з роботою? З деякими IT-фахівцями — так. Все ж, не кожного дня доводиться лізти через ворота, аби врятувати сервер і не кожного Нового року сидиш у страху, що недостатньо добре протестований софт дасть збій. А раптом якийсь курйоз стався із вами у новорічну ніч — пишіть у коментарях.

Заради порятунку сервера у новорічну ніч довелося лізти через ворота


Олександр Соловйов, CTO Kasta.ua

Нещодавно мій знайомий Саша, з яким я колись працював у «Колоколі», нагадав смішну історію. У новорічну ніч 2004 року хтось мав залишитися на роботі — в компанії ж цілодобова підтримка. За цю ніч між усіма колегами проводилися «торги», і, врешті, того дня залишилися саме ми вдвох.

Ніби ж свято, тож ми випили шампанського чи ще чогось. Сидимо собі, щось робимо. Аж раптом після 12 ночі, вже у прийдешньому році моніторинг почав сигналізувати, що якийсь з серверів на Леонтовича помер і не відповідає.

Якихось супер технологій у нас не було. Ми трохи почекали і я пішов подивитися, що там трапилося. Я — бо ми по черзі були відповідальні за майданчики колокейшена на Тургенєвській та Леонтовича. Ночі ж проводили на Тургенєвській, бо там був нормальний офіс, а на Леонтовича — страшна комірка при гермозоні.

Прийшов, а там ворота до арки зачинені. Перша година ночі, охоронець — хтозна-де. Можливо, у себе в будці й навряд чи тверезий. Я ж стою перед зачиненою аркою і намагаюся дізнатися, чи є у нас телефон того охоронця, чи можна з ним якось зв’язатися.

Телефону, звісно ж, не було. Натомість я згадав, як у давно прочитаній книзі якийсь герой запевняв, що головне — просунути в отвір голову. Якщо вдалося — то пролізеш і всім тілом. До того ж тоді я тоді важив на 20 кілограмів менше, ніж зараз, тож вирішив спробувати. Зняв куртку і таки проліз туди. Пішов дивитися на сервер. Приєднав екран, а там FreeBSD’шний демон по екрану літає. На натиски на клавіатурі не реагує — висить.

Перезавантажив його, все завелось. Моніторинг підтвердив, що все добре, і я пішов собі назад.

Чому не варто софт для пульта охоронного спостереження ставити на центр ДСО без повноцінного тестування


Сергій Марущенко, Lead Software Engineer at N-iX

У 2007 я працював над розробкою софту для пульта охоронного спостереження, який без повноцінного тестування поставили на справжній центр ДСО. Втім, без проблем таки не обійшлося.

Виявилося, що ретранслятор збирав сигнали з приладів, накопичував їх і відсилав на пульт через UDP-протокол. На кожне повідомлення його вузли чекали відповіді, що мало б свідчити про успішний прийом. Не отримавши такої за певний проміжок часу (вже не пам’ятаю який, в межах хвилини, мабуть), він генерував повторне повідомлення про ту ж саму подію.

Об’єктів було багато і це перевищувало здатність нашого пультового ПЗ обробити їх вчасно, причому не було поняття пріоритетності, «трасування» тривіальних подій проходило так само як і панічна тривога, тому що ранжування за важливістю було прерогативою вже самого пульту.

От і виходило, що єдиним адекватним засобом для того, щоб «заспокоїти» систему, було під’єднатися замість пульта через ту консоль (то був не командний рядок, а десктопна аплікація, консоллю це назвав хтось з інженерів, я казав «Отладчик» ), оскільки вона відпрацьовувала згідно з протоколом, але нічого не зберігала інакше як виводом на екран.

Після того як більшість сповіщень були опрацьовані, можна було під’єднати пульт назад.
Очевидно, що в той момент об’єкти були беззахисні. Нічого з ними не сталося насправді потім ми усунули ті проблеми, але, щоб «мотивувати», техдиректор видав страшилку — ви, каже, думаєте, «генеральний» буде платити зі своєї кишені компенсацію, якщо когось пограбують? Він повісить усі збитки на вас! Ууууу!

Все це сталося у листопаді. А під Новий рік 2008 ситуація повторилася: чи то внаслідок знеструмлення, чи-то перебоїв зі зв’язком.

Я святкував Новий рік із батьками, і ми все ще боялися: «Раптом від феєрверків почнуться хибні спрацювання охоронних датчиків (зокрема датчиків розбиття скла) і мені доведеться знову чаклувати з консоллю?»

До речі, маленька технічна довідка: тодішній охоронний пристрій не такий вже й складний. Він контролює опір ряду (2, 4, 8) контурів-«шлейфів», на кожен з яких послідовно підключаються один чи кілька датчиків, конфігурація яких вноситься у базу даних на пульті. У випадку спрацювання змінюється опір контуру, викликаючи сигнал, приміром, датчика розбиття скла чи тривожної кнопки. Можна конфігурувати й так, що спрацювання дасть лише інформаційне сповіщення, не кажучи вже про те, що для контролю шлейф має бути «встановлений під охорону».

Головне те, що ця ситуація показала всім сторонам: нам необхідне інтеграційне тестування. Тому був виділений ретранслятор і ряд охоронних пристроїв, з якими ми намагалися імітувати реальну ситуацію. А до того наше тестування обмежувалося одним-двома пристроями на одному ретрансляторі (це при тому, що пульт підтримував ще й інші канали, зокрема мобільний CSD та звичайну виділену телефонну лінію).

Тобто, перш за все, я зробив усе, що було можливо, щоб підвищити швидкість і надійність системи, а вже далі, завдяки цьому тестувальному стенду, вже можна було отримати зворотний зв’язок без «тестування в продакшні».

👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Василь Гнатович. Щас всі випиваєм по другій і расказуєм охотничі і рибальські історії!

Этот год очень удачный, что бы вспомнить новогодние приключения 31 декабря.
По какой-то непонятной традиции этот день никогда не был выходным. Как будто люди придут вечером с работы: а тут им Дед Мороз и елку принес и праздничный стол накрыл еще и всю квартиру убрал!
При этом, когда я еще работал в офисе — каждое 31 декабря это был повод начать праздник в кругу коллег. Все понимали что рабочий день 31 числа — это что бы жадная галера слупила денег с клиента. Делать какую-то работу в этот день — просто глупо!
Приятно вспомнить, как мы с командой отмечали этот день в офисе. Люди собирались часам к 12 дня и «работали» примерно до 16:00 Были и настолки и контра и стракрафт и гонки по корридорам на креслах и снеговик на крыше офиса ...
Сейчас идет второй год ремота. Пятница — 31 декабря. Елка еще не наряжена, стол не накрыт ... сегодня у нас — конец спринта. С утра все в мыле дофикшивают баги. В 18:00 начинается демо клиенту, потом — ретроспектива. Я подозреваю что после такого рабочего дня хватит сил только нарядить елку, выпить шампанского — и лечь спать. За эту неделю я задолбался так — что на праздник уже не остается ни сил, ни настроения.
Иногда закрадывается подозрение что моих менеджеров УЖЕ заменили на ИИ. Как будто они не люди и праздники с выходными — им незнакомы. Работаешь дома = работаешь в любое время.
P.S. Если где-то еще остались живые менеджеры — соберитесь лучше в этот день с командой и побухайте онлайн. Потравите байки, может быть поиграйте в какие-нибудь глупые и веселые онлайн игрухи (рекоммендую Team Fortress). Сейчас, когда люди сидят по домам, многие — в одиночестве, подарите им хоть один день радости вместо обычной потогонки!

38 часов все еще на работе за сутки до нового года, заснул лицом (в салате) на клавиатуре выдвижной kvm-ки стойки.

Давным давно, но 31-го, с таким же режимом работы, а может и в тот год, как проснулся на клаве, всех послал и пошел покупать себе планшет с пером, просто хотел, какие-то точки/карты через кальку обрисовать. Истинный подарок под елку на один день. И под бой часов втыкаю его дома в комп и он начинает плавиться, т.к. напутал с распиновкой usb порта в компе. Инета тогда еще как-то не было. Как я ждал 2 или 3-го, чтоб прилететь на работу и проверить его еще возможно тлеющуюся жизнь. Не спал. Переживал. Не сдох. Работал. Ну и с того дня уже наверно более 15 лет лежит в коробке на полочке, ведь был подарком на НГ. Пилят, но лежит. А остальные подарки и не понятся ...

Підписатись на коментарі