Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Для чого потрібна психотерапія і як обрати свого терапевта

Лікар швидкої, пожежник, пілот і розробник — що об’єднує ці професії? Правильна відповідь: надмірний рівень стресу і пов’язані з ним ризики для ментального здоров’я. Серед традиційних лідерів списків психологічно важких професій все частіше можна зустріти IT-фахівців. На щастя, існує ефективний інструмент, що дозволяє впоратись з надмірною напругою, — психотерапія.

Мене звати Анна Шийчук, і я психологиня, терапевтка з десятирічним досвідом і засновниця онлайн-клініки психотерапії. З якими психологічними проблемами стикаються ІТ-спеціалісти? Коли варто звернутись до терапевта? Як компанія може потурбуватись про ментальне здоров’я своїх працівників? Про все це і багато чого іншого я розповіла під час онлайн-зустрічі проєкту DEVCHATA від компанії Beetroot, а тепер ділюсь з DOU.

Ілюстрація

Психологічні ризики ІТ-сфери

Дві третини моїх клієнтів працюють в ІТ-компаніях, і це не випадковість. ІТ — галузь, яка найбільш стрімко і динамічно розвивається в Україні і світі. Як наслідок, вона перетворюється на один із найстресовіших видів діяльності. За даними наукових досліджень, близько 60% працівників ІТ-компаній страждають від надмірного стресу і наслідків для здоров’я, пов’язаних з ним. Цьому сприяє ціла низка чинників:

  • Висока швидкість галузевих змін: ІТ-фахівцям доводиться постійно вчитися і вдосконалюватися, щоб не залишитися «за бортом».
  • Високий рівень відповідальності: масштабні та коштовні проєкти пов’язані з постійною напругою.
  • Стислі терміни: проєкти часто передбачають суворі дедлайни, що призводить до ненормованих робочих годин і перепрацювання.
  • Ставлення роботодавців: деякі замовники чи компанії вважають, що мають «витиснути» з працівників максимум.
  • Надмірне занурення в цифровий віртуальний світ: іноді це стає причиною того, що логічне алгоритмічне мислення у фахівців розвинене набагато краще, ніж емоційний інтелект. Тому їм буває складно розуміти людей і самих себе.
  • Постійне спілкування, якого неможливо уникнути: це характерно для нетехнічних спеціалістів в IT. Необхідність постійно комунікувати, уникати конфліктів і знаходити компроміси виснажує психіку.

Окрім стресорів, пов’язаних з професією, є ще і загальні, які супроводжують кожну сучасну людину. Йдеться про сидячий спосіб життя, інформаційне перевантаження, сезонне погіршення психологічного стану — ще й пандемія з локдаунами викликають почуття невизначеності, непевності.

Ніхто не скасовував і особисті труднощі: втрати, переїзди, травми, зміни стосунків, народження дітей. Витримати таку напругу буває зовсім непросто, і тоді може допомогти терапія — ефективний інструмент формування психологічного благополуччя.

Для чого потрібна психотерапія

Психотерапія — це форма розуміння і зцілення свого внутрішнього світу. Вона базується на розмовному підході: тобто двоє людей, терапевт і клієнт (важливо — не пацієнт!), обговорюють внутрішній світ клієнта. Психотерапія не застосовує медикаментозне лікування. Медикаменти за потреби призначає психіатр при конкретних розладах, їх можна використовувати у комплексі з терапією.

Звертатися до терапевта варто у двох випадках:

Випадок 1: вам погано

При чому не завжди навіть можна пояснити, чому. Просто суб’єктивно зле — і все. Або ж можуть бути конкретні прояви: сум, тривога, поганий сон і так далі.

Це суб’єктивне «погано» має як внутрішні, так і зовнішні причини або їх поєднання. До внутрішніх можна віднести різноманітні негативні психічні стани і розлади. Наприклад, апатія, депресія, вікові та ціннісні кризи. До зовнішніх належать різкі зміни в житті: втрата, переїзд, інші травмуючі або позитивно стресуючі події. Так, народження дитини — це чудовий етап життя. Разом з тим батьківство назавжди змінює життя і потребує цілковитої перебудови кожного дня.

Випадок 2: ви хочете дослідити себе

Тобто все гаразд, але є внутрішній запит на вивчення свого внутрішнього світу, цінностей, переконань і несвідомих сценаріїв. У такому разі рушійною силою є цікавість до самопізнання.

Буває, що клієнт приходить без конкретного запиту. Тоді запит виявляється і конкретизується вже в процесі терапії, коли людина розповідає про себе, своє життя, виявляє свої почуття чи думки. Завжди знайдуться теми, які цікавлять клієнта більше від інших.

Що дає психотерапія:

  • Зцілення. Кероване фахівцем продуктивне проговорення своїх проблем, підтримка і співчуття у довірчому контакті зцілюють душу.
  • Розвиток емоційної грамотності. Людина починає краще розуміти, що з нею відбувається в моменті, відслідковувати свої реакції, думки і їх причини.
  • Погляд на ситуацію збоку і пошук альтернативних рішень. Переважно ми діємо автоматично, згідно свого давно сформованого шаблону. Терапія допомагає змінити це.
  • Формування внутрішньої стійкості. Вміння витримувати зміни і напругу, пов’язану з ними, зі спокоєм.

Як обрати метод психотерапії

Існує 21 офіційно визнаний профільними асоціаціями метод психотерапії. Ці методи різняться своїми підходами і техніками, але всі вони базуються на спільних принципах і меті.

Головний принцип будь-якої терапії — формування цілющих терапевтичних стосунків між спеціалістом і клієнтом. Саме вони дають клієнту безпечний простір, в якому він може говорити про свої переживання. Метою терапії є інтеграція особистості — повернення людині відчуття цілісності та присвоєння нею своїх почуттів.

Серед найпоширеніших в Україні методів можна назвати такі:

  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — найбільш структурований метод з доказовою ефективністю, що має чіткі протоколи лікування конкретних симптомів.
  • Гештальт-терапія — глибинний метод розпізнавання почуттів, рефлексії над ними і розвитку усвідомленості.
  • Позитивна терапія — направлена на встановлення балансу різних сфер життя і прийняття різних сторін свого життя, поєднує короткотермінові техніки та глибинне розуміння психіки.
  • Психодрама — пропрацювання емоцій і тем клієнта через постановку та рольову гру.
  • Арт-терапія — допоміжна техніка, яка дає можливість пропрацювати переживання через творчість: живопис, скульптуру, музику, літературу.
  • Транзактний аналіз — аналіз спілкування людини, дослідження її підсвідомих сценаріїв і установок.
  • Психоаналіз — перший метод терапії, заснований ще Фройдом, який полягає у аналізі несвідомого.
  • Системна сімейна терапія — розглядає сім’ю як цілісну систему і досліджує зв’язки та сценарії в ній.
  • Клієнт-центрована терапія (КЦТ) — направлена на актуалізацію особистості через формування підтримуючого контакту між терапевтом і клієнтом.
  • Інтегративна терапія — еклектичний метод, що поєднує частини різних методів і утворює новий цілісний підхід.

Існують й інші популярні методи. Їх багато, бо людей багато: різні методи підходять різним людям. Наприклад, варто згадати групову терапію — її застосовують окремо або у доповнення до індивідуальних сеансів. Цей метод передбачає терапію в групі 8-12 осіб, яких об’єднує спільна тема, проблема: втрата, досвід насильства. Проте терапевтична група може і не мати визначеної теми. Особливість цього методу в тому, що терапевтичні стосунки будуються не лише з терапевтом, але з усією групою.

Як серед такого різноманіття методів і форм терапії знайти той, що підійде саме вам? Варто пробувати різні — як методи, так і спеціалістів.

Як обрати терапевта

В Україні психотерапія стала популярною в останні п’ять-десять років. Однак і досі бракує законодавчого підґрунтя, яке б чітко визначило критерії якості психотерапевтичних послуг. Тому фаховість терапевта визначається його освітою, а також, на жаль, великою мірою його власними переконаннями. От і виходить, що для клієнта обрати гарного спеціаліста — ніби лотерея: як пощастить. Тому важливо розуміти, як відрізнити хорошого спеціаліста від поганого.

  1. Дізнайтеся про освіту терапевта. Психотерапії не можна навчитися на триденних курсах. Навчання в середньому триває 5-7 років. Як правило, це вища психологічна, гуманітарна чи медична освіта плюс спеціалізація у методі. Є також консультанти — спеціалісти, які пройшли лише перший рівень підготовки, що триває рік-півтора, або продовжують навчання. Робота з ними теж є дієвою, але тоді спеціаліст має чесно зазначити, що він консультант, а не терапевт. Консультування не передбачає глибинної роботи, але вирішення конкретного запиту у межах 5-10 зустрічей.
  2. Ознайомтеся з етичними кодексами професійних спілок психотерапевтів. Це дозволить вчасно зрозуміти, якщо поведінка спеціаліста виявиться неетичною. До прикладу, кодекси Української Спілки психотерапевтів, Товариства психологів України, Української асоціації позитивної психотерапії, Європейської асоціації гештальт-терапії.
  3. Поспостерігайте за діяльністю терапевта. Почитайте публікації, подивіться виступи чи вебінари, підпишіться на соцмережі. Проте не всі спеціалісти ведуть активне публічне життя, тому іноді варто пробувати знайомитися з ними безпосередньо.
  4. Відслідковуйте власні реакції під час перших зустрічей. Терапевт не конче має подобатись всім серцем, але головне: він не має бісити. Звісно, ідеально, коли терапевт з вами на одній хвилі: коли у вас схожі темперамент, цінності та стиль спілкування. Ми це називаємо «терапевтичний альянс» — контакт, що сприяє терапії. Якщо ж спеціаліст «не зайшов» — не страшно, таке буває. Пробуйте ще.

Важливо: в подальшому будь-які негативні почуття щодо терапевта мають проговорюватись, адже в терапії завжди є період негативного переносу. Тобто настає період, коли терапевт бачиться нами лише в негативному світлі. Озвучте своє невдоволення і дослідіть цю тему. Якщо терапевт реагує спокійно і адекватно, заохочує вас розібратися у власних почуттях, а також вибачається у разі випадково завданого болю — це добре. Якщо ж терапевт обурюється чи звинувачує вас у відповідь, варто з ним розпрощатися.

Якщо клієнт натрапляє на недоброчесного чи некваліфікованого спеціаліста, такий досвід може бути травматичним і принесе більше шкоди, ніж користі. Неефективною або навіть шкідливою терапія може бути і тоді, коли людина не готова до обговорення певних тем чи проблем, але все одно це робить або під тиском терапевта, або під власним внутрішнім тиском. Це призводить до ретравматизації і поглиблення проблеми, а не її вирішення.

Важливо, щоб між терапевтом і клієнтом був налагоджений контакт і довіра. Клієнт має почуватися у безпеці, і це потребує певного часу. Коли людина має підтверджений клінічний діагноз — наприклад, депресія, ПТСР — у гострій стадії, терапія може виявитися неефективною без медикаментозного лікування. У такому разі важливо спочатку звернутися до психіатра, а тоді вже йти на терапію, або ж лікування і терапія мають проходити одночасно. Це вирішує психіатр.

Правила здорової психотерапії

Існують загальні правила щодо терапії, яких варто дотримуватись:

  • Не плануйте важливих справ на перші кілька годин після сеансу. Найімовірніше, ви будете ще під враженнями, тому не варто робити нічого серйозного. Дайте собі відпочити і спокійно «перетравити» зустріч.
  • Не приймайте важливі рішення спонтанно. Терапія може запалити вас ентузіазмом терміново і кардинально змінювати життя. Але не всі ідеї можуть бути тим, чого ви справді хочете. Дайте собі щонайменше два тижні. Якщо рішення істинне — воно нікуди не дінеться.
  • Говоріть чесно і відкрито про всі свої почуття, якими б вони не були. Хороший терапевт не буде вас засуджувати. Його завдання — допомогти розібратись і підтримати.
  • Не відвідуйте групову терапію разом з родичами чи друзями (окрім сімейної чи парної терапії). Адже тоді ви не зможете повністю відкритись і щиро говорити про те, що вас хвилює. Близьким родичам взагалі заборонено звертатися до одного терапевта, виберіть собі різних.
  • Пам’ятайте: дружні чи романтичні стосунки з терапевтом неможливі. Хоча під час психотерапії виникає контакт і довіра, вони не мають переходити у «щось більше». Це неетично і шкодить як клієнту, так і спеціалісту.
  • Закінчуйте терапію, коли віднайшли спокій і добру нудьгу. Коли вам не хочеться йти не тому, що страшно чи неприємно, а тому що достатньо.
  • Продовжуйте терапію, коли не хочеться йти через тривогу, і ви прагнете знайти причини відкласти зустріч. Саме у такі моменти найкорисніше прийти і щиро розповісти про внутрішній опір. Він сигналізує, що ви впритул наблизились до теми, яка для вас по-справжньому важлива.

Як компанія може потурбуватися про ментальне здоров’я своїх працівників

Все починається з базового облаштування робочого процесу: нормований робочий день, регульований режим перерв і відпусток, уважна робота ейчарів, вчасне вирішення конфліктів, тімбілдінг. А також зручний, чистий, світлий офіс, хороше обладнання. Поширення набуває практика саббатікалу — кількамісячної паузи зі збереженням робочого місця, що особливо важливо при критичних станах чи вигоранні.

З боку психології корисною є просвітницька робота: лекції, семінари, воркшопи із запрошеними спікерами на обрані теми. Не менше значення має вчасний скринінг психологічного стану працівників і команди загалом: на індивідуальних чи командних зустрічах, за допомогою опитувальників, тестів.

Безумовно, дуже круто, коли компанія заохочує працівників до терапії. Однак, наймати в штат корпоративного терапевта, який буде сидіти у конкретному кабінеті в офісі, — не надто вдала ідея. Щонайменше тому, що це порушує базове правило про конфіденційність зустрічей, адже всі бачать, хто приходить у той кабінет.

Коли терапія повністю оплачується компанією, є ризик, що людина не сприйматиме її надто серйозно і не докладатиме зусиль. Наш мозок працює так, що ми викладаємося по-справжньому лише тоді, коли інвестуємо щось в діяльність. Тому найкращий варіант — коли компанія просто компенсує певний відсоток вартості терапії або виділяє певний бюджет на терапевтичні послуги на людину на місяць. Компанія може також працювати з кількома спеціалістами і рекомендувати їх, але у людини має бути опція і знайти когось самостійно. Зустрічі ж погоджуються клієнтом і терапевтом в індивідуальному порядку і поза офісом.

Терапевтичні стосунки — дзеркало інших значимих стосунків у нашому житті: з близькими, з соціумом, із собою. Тому саме в терапії можна набути і прокачати багато корисних навичок: визнання і присвоєння почуттів, відслідковування думок, завершення внутрішніх конфліктів. А також віднайти внутрішню опору у важкі часи. Тож якщо ви давно хотіли спробувати, але вагаєтесь і чекаєте чарівного знаку, ось він. Пробуйте.

👍ПодобаєтьсяСподобалось19
До обраногоВ обраному8
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Неплохо так поставила в один ряд психологиня девелоперов и врачей скорой. У меня есть знакомый со скоряка. Кратко об его стрессах:
— Чуть не убил человека.
— Неоднократная угроза жизни со стороны неадекватных пострадавших. Особенно позабавил случай с наркоманом, которого вернули с того света, сломав весь кайф.
— Потенциальные судебные преследования за врачебную халатность.
— Жесткий график работы в филиале ада. Бюрократии в медицине кстати ого-го.
— Участие в АТО, контузия, и впечатления такие, что год воспоминания водкой вымывал.
Против такого багажа я могу лишь скромненько отметить, что иногда не получается программу написать.
Против психотерапии как таковой не имею ничего против, но авторка с первых же строк настроила публику против себя, явный показатель профессионализма.

Искусствоведы приходили. Психотерапевты приходили. «Инвесторы» и секта свидетелей F.I.R.E. были.
Целый замминистра даже заглядывал с презентацией безумно важного законопроекта, который, несомненно, «улучшит» отрасль.

Оказывается, столько много людей знает, как надо правильно жить и работать, чем интересоваться, что невольно хочется процитировать национальную идею от Поддеревянского, но т.к. мат запрещен, то пусть будет как констатация факта роста числа подобных публикаций на ДОУ другая цитата — «престіж крєпчаєт, мощно возрастаєт дєнь ото дня процент жиров у маслі» ©.

Дві третини моїх клієнтів працюють в ІТ-компаніях, і це не випадковість.

Невипадковість в тому що тільки у ІТ-фахівців вистачає грошей та часу на психотерапевтів.
Висновки про «стресовість» професії де вам платять стільки грошей та у вас є стільки часу щоб почати думати про психотерапевтів, можете зробити самиі.

Потомственная психологиня, астрологиня и на-картах-таро-гадиня избавит от багов в коде, отдалит дедлайны, наведет порчу на токсичных сотрудников. Предсказание интересных проектов, амулеты для развития софт-скиллов, приворот девушек к угрюмым интровертам. Специальное предложение для топ-менеджмента: офисный фен-шуй в условиях удаленки и астральный гороскоп на Дія City.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Посоветуйте что посмотреть-почитать про сепарацию и выход из под контроля авторитарных родственников

Могу сказать кого не читать — Дениса Бурхаева

Почему? Вроде как специализируется на этом вопросе

Ну вот, вы и ответили на вопрос, знаете же кого почитать.

Агрессивный он очень и категоричный, со склонностью к бытовой эзотерике, хотя может кому-то и подойдёт.

Все-таки ДОУ — це очаг свободи. Мене за такі коментарі до цих гештальт шарлатанів, які понаписували тут, на лінкдіні забанили назавжди :-)

Хай живе «редакція» «журналістів» Доу!

Тем не менее, автор статьи назвала свою организацию «Онлайн-клініка психотерапії Анни Шийчук», пытаясь выдать свою деятельность за медицинскую. Никогда не понимала людей, которые проходят такой «сложнейший» процесс обучения по 5-7 лет в школе «гештальта» или позитивной психотерапии, и при этом, не решиться потратить всего 6 лет на изучение базовой медицины, но имеют амбиции назвать свою организацию «клиникой».

В комментариях очень много искаженной информации относительно того, кто имеет право называться «психотерапевтом». Приказ МОЗ имеет на это четкий ответ. Однако, нужно понимать, что существует несколько уровней тяжести расстройств психики (от дезадаптации вследствие стресса у психически здорового человека до дезадаптации вследствие эндогенных расстройств психики, а также, вследствие расстройств личности). Психолог, с сертификатом школы любого направления психотерапии может работать исключительно со здоровыми людьми с легкой психологической дезадаптацией, но с такой же эффективностью, как и пачка правильно подобранных препаратов или, не поверите — время (человек может справиться сам ) - это написано во вступлении почти каждого учебника по «Клинической психологии».

Если опираться на законы Украины, то из «Наказу Міністерства охорони здоров’я України 15.04.2008 N 199» следует, что:

«5. Особи, які можуть застосовувати методи психологічного і
психотерапевтичного впливу як професійну діяльність:

5.1. Психолог — фахівець, який має повну вищу освіту за
напрямом підготовки „Психологія“ (магістр, спеціаліст).

5.2. Лікар-психолог — фахівець, який має повну вищу освіту
(магістр, спеціаліст,) за напрямом підготовки „Медицина“,
спеціалізацію за фахом „медична психологія“.

5.3. Лікар-психотерапевт — фахівець, який має повну вищу
освіту за напрямом підготовки „Медицина“, спеціалізацію за фахом
„психотерапія“.

5.4. Лікар-психіатр — фахівець, який має повну вищу освіту за
напрямом підготовки „Медицина“, спеціалізацію за фахом
„психіатрія“.

5.5. Лікар-нарколог — фахівець, який має повну вищу освіту за
напрямом підготовки „Медицина“, спеціалізацію за фахом
„наркологія“.

5.6. Лікар-сексопатолог — фахівець, який має повну вищу
освіту за напрямом підготовки „Медицина“, спеціалізацію за фахом
„сексопатологія“. »

В українському законодавстві є «лікар-психотерапевт» (саме так, із 2 слів). Але це НЕ «психотерапевт» (одне слово)

Чому більшість ІТ, науковців не хочуть звертатись до психологів, психіатрів?

А где найти толковых, чтобы был результат, а не ухудшение ситуации? Это ж не СТО, где поломали — поехал на другое и там починили.

Складне питання. Дивитись на досвід від 8 або 12 років. З ким працював психолог, де і в кого вчився. Є ті, хто беруть по від 300 до 1000 за сеанс. Але таких мало і вони працюють з багатими людьми.

Гг...Якщо всі робитимуть як ви кажете, то звідки тоді взяти стаж 8-12 років?

Може, годі уже переказувати статті із Космополітан?

Психіатрія — це лженаука.

Ну а психолог — це НЕ психотерапевт.

Ходил пару раз к разным психотерапевтам. Я просто не могу выносить это нарочисто-заинтересованное выражение лица, когда человек пытается сделать вид что ему интересно о чем ты рассказываешь, хотя по его глазам видно что ему глубоко насрать и для него это просто работа, а ты — просто очередной клиент и он ждет уже когда же пройдет этот час чтобы содрать с тебя 50-100 долларов и пойти домой детей накормить.
«Как вы сегодня себя чувствуете?» «А почему вы себя так чувствуете?» «Давайте поговорим о процессе вашего мышления, которое, как вы думаете, привело вас к нынешнему состоянию».
Сука. Понавыпускались из своих шараг, мечтая стать следующими Фрейдами или Юнгами. При чем, за рубежом все то же самое. Только еще больше вот этой фейковой заинтересованности и отношения как к сахарной снежинке.
Качественная психотерапия — прерогатива богатых (в число которых большинство айтишников не входит). Беднота просто ебашит до смерти дабы заглушить экзистенциальный кризис или спивается\выпиливается. Society moment.

Файний психолог і стаття.

А чому Ви не запропонували котиків або собаку в офіс

До речі, дякую що нагадали. Із домашніх тваринок також пропоную у ваш офіс тарганів, мишей, бліх і вошей.

Дякую Вам. Шкода що більшість тут надзвичайно агресивні, але підтримую цю статтю, і щиро вдячний за опис

більшість тут надзвичайно агресивні

Ылита нации ©

Висока агресивність може бути як особистісною характеристикою, так і частиною національного менталітету. Така норма, так прийнято. У цьому випадку говорити про психотерапію не доводиться. Якщо це на особистісному рівні, тоді варто шукати «звідки ноги ростуть». Якщо є усвідомлення і бажання щось змінити.

Високу агресивність по відношенню до психотерапії можна трактувати як поєднання психологічних захистів «знеціненея» і «реактивне утворення». Найактивніше і неусвідомлено реагують ті, кому це в дійсності найбільше потрібно. «І хочеться, і колеться». Ті, кого це не стосується, просто читають і йдуть далі, реакції немає.
Таке відношення до психотерапії є частиною відсутності психологічної культури в цілому. До перукаря ходять, педікюр роблять, зуби лікують, дієту сповідують, а про душу забули. У кращому випадку заміщуючий копінг у вигляді різних активностей або друг як стихійний психотерапевт за пляшкою і розмовами «за життя». У північноамериканській культурі shrink (професійний сленг психіатрів і психотерапевтів) є невід’ємною частиною догляду за собою у цілому. Людина прагне до стану wellbeing. Психотерапія це про психічне здороа’я, не про хворобу.

А психіатрія — це лженаука і лжемедицина. Психіатри калічать, а не лікують.
Ну і, тойво, насправді, психіатрія не лікує.
Психіатри калічать, а не лікують. (Кажу як психолог із «стажем» 8 років у 3 психіатричних закладах.)
«я — лікар-психіатр» — тікайте подалі.

Це якийсь травматичний досвід пов’язаний з психіатрами і психіатрією в цілому?Можливо, його варто пропрацювати з психотерапевтом

Це ви мене процитували :) . Так от, у мене психологічна освіта і «стаж роботи» 8 років у 3 психіатричних закладах.

Точно продовжимо розмову на цю тему? :)

Можливо, його варто пропрацювати з психотерапевтом

Психотерапевтам слід постійно проходити супервізію у інших психотерапевтів. Це частина професії.

Так от, у мене психологічна освіта і «стаж роботи» 8 років у 3 психіатричних закладах.

Як це повпливало на формування упередженого ставлення до психіатрії, яка калічить?

У мене реальне об’єктивне ставлення, а не упереджене. Підтверджене особистим досвідом «на власні очі».

А у вас що? «Загальновизнані вчені» і перегляд медичних серіялів по телевізору?

Малось на увазі упереджене відносно загальноприйнятного більшістю людей, установ і організацій.
Так який досвід-то?

Малось на увазі упереджене відносно загальноприйнятного більшістю людей, установ і організацій.

О, то ви ще й лівак. Віруєте у «загальноприйнятість» і «більшість» 😂😂🤣 Давайте уже відразу по вашій методичці про «страшне глобальне потепління», «пластикові пакети», «рятувальну вакцинацію», і на що там ще вам ґранти виділили 😂

Так який досвід-то?

«Стаж роботи» — 8 років у 3 психіатричних закладах. А у вас?

О, то ви ще й лівак. Віруєте у «загальноприйнятість» і «більшість»

нене, это типичные демократические заклинания. У левых все немного по другому, но ет оффтоп :)

Ну так демократи — це і є ліваки.

леваки — это всякие социалисты.

Ліваки — це колективісти. Вони за підкорення одних людей іншим. Держава (будь-яка), закони (будь-які) — це усе ліва ідеологія.

Соціалісти — це просто більш упороті ліваки. Однак, демократи і навіть значна частина республіканців — теж ліваки. Просто менш упороті.

оригинальное мнение про политическую повестку :)

Демократія (теоретично) — це насильство більшості над меншістю.

Демократія (практично) — це насильство меншості над більшістю.

Держава (будь-яка) — це організоване злочинне угрупування з монополією на аґресію, територію, суд і гроші.

2 простих питання:

1) «Податки» (будь-які) добровільні чи примусові?

2) «Закони» (будь-які) добровільні чи примусові?

Будь-яка держава (і, відповідно, будь-яка політика) — це лівацтво.

Просто є більш упороті (комуністи, соціялісти), менш упороті (демократи, ліберали) і лайт версія (частина республіканців та, так звана, лібертаріянська партія сша).

П.С. Насправді, лібертаріянська партія сша — це мінархісти, а не лібертаріянці.

Будь-яка держава (і, відповідно, будь-яка політика) — це лівацтво.

Гай Юлий Цезарь, Иван 4, Людовик 15 и сотни их коллег очень сильно бы удивились, узнав что они — леваки. :)
Но что характерно, анархизм(единственное сколько-нить структурированное движение, которое отказывается от государства как от концепции) — левое :)))

Ви порівнюєте зелене із круглим :) В ті часи концепція держави була іншою. І монархізм — це більш про права власності. Втім, нагадаю, голови монархам теж рубали. Як і всіляким збірникам податків.

Що ж до анархізму, то це так ліваки розказують 😂 . А, насправді, є ще анархокапіталісти (синонім: лібертаріянці, НЕ плутати із лібералами).

Людвіґ фон Мізес, Мюррей Ротбард, Walter Block, David Friedman та ін.

Наприклад, www.mises.org

В ті часи концепція держави була іншою.

Концепция государства не изменилась с родоплеменного строя. Это инструмент насилия тех, у кого есть власть над теми, у кого власти нет, в интересах первых.

Наприклад, www.mises.org

У меня нет желания обсуждать этот детский лепет. И лень искать видео, в котором тот же фридман абсолютно серьезно на публику рассказывал, что «метрополии не только брали у колоний, а давали им гораздо больше обратно».

Концепция государства не изменилась с родоплеменного строя. Это инструмент насилия тех, у кого есть власть над теми, у кого власти нет, в интересах первых.

Ну от ви й самі усе знаєте.

У меня нет желания обсуждать этот детский лепет. И лень искать видео, в котором тот же фридман абсолютно серьезно на публику рассказывал, что «метрополии не только брали у колоний, а давали им гораздо больше обратно».

Ну, там де певний час «покерували» британці — рівень життя зараз дійсно вищий. Співпадіння чи причинно-наслідковий зв’язок? 🤔

Інша річ — що сам факт такого «втручання» — злочин.

Ну, як уже вище говорили: є більш упороті ліваки (і наслідки їх дій), а є лайт-версії.

Ну, там де певний час «покерували» британці — рівень життя зараз дійсно вищий. Співпадіння чи причинно-наслідковий зв’язок? 🤔

Да, если столетиями заставлять сотни тысяч человек работать за еду, присваивая себе все произведенное ими — то начнешь резко богатеть. Причинно-следственная связь самая что ни на есть прямая.
Но мы начали с оригинального определения левых, в которые были записаны даже монархисты. Повторюсь, это оригинально, и не более. Общеприняты другие определения.

Да, если столетиями заставлять сотни тысяч человек работать за еду, присваивая себе все произведенное ими — то начнешь резко богатеть. Причинно-следственная связь самая что ни на есть прямая.

Я жодним чином НЕ намагаюся виправдати колоніалізм. Я, як і Блок, говоримо про інші аспекти.

Но мы начали с оригинального определения левых, в которые были записаны даже монархисты. Повторюсь, это оригинально, и не более. Общеприняты другие определения.

Ми ж уже з’ясували, що «общепринято» — це лівацтво 😂

І ще раз повторюся. Монархія — це історія в т.ч. про права власності. Концепція дещо інша, ніж у сучасних держав.

Я жодним чином НЕ намагаюся виправдати колоніалізм. Я, як і Блок, говоримо про інші аспекти.

Я именно про те аспекты: почему в западной европе жить хорошо.

Монархія — це історія в т.ч. про права власності.

А капитализм это не про право собственности, стесняюсь спросить?

Ми ж уже з’ясували, що «общепринято» — це лівацтво 😂

Если вы что-то написали, это не значит что «мы выяснили» :)

Я именно про те аспекты: почему в западной европе жить хорошо.

Хіба?
Айтішники мріють зазвичай про США, а не про Європу.

Ну і нинішні карантини, намордники, примусова вакцинація, зелені паспорти — це хіба «жить хорошо»?

А капитализм это не про право собственности, стесняюсь спросить?

Так, звичайно. І що?

Айтішники мріють зазвичай про США, а не про Європу.

США туда ж как наследница британской империи.

Так, звичайно. І що?

Монархия(точней феодализм) — про право собственности. Капитализм — про право собственности. Но феодализм — «это совершенно другое, определения левых там тоже другие» :)))))

США туда ж как наследница британской империи.

США — це якраз колишня колонія британців. Дякую за аргумент у підтримку моїх тез :)

Монархия(точней феодализм) — про право собственности. Капитализм — про право собственности. Но феодализм — «это совершенно другое, определения левых там тоже другие» :)))))

Ну тобто ви хочете сказати що феодалізм (монархія) — це синонім сучасних держав? 😂

США — це якраз колишня колонія британців. Дякую за аргумент у підтримку моїх тез :)

сша очень давно не колония британцев, они даже воевали за это. И, благодаря целому ряду факторов вкатились в 20й век вплоне себе развитой буржуазной страной. Хоть американцев и считали селом все приличные люди.
А затем — 2 мировые войны и трансфер колониальности в сша.
Но, например ба

Ну тобто ви хочете сказати що феодалізм (монархія) — це синонім сучасних держав? 😂

Я хочу сказать что и феодальное государство(не всегда монархия, в речи посполитой вплоне себее демократия была), равно как и капиталистическое государство удовлетворяют определению государства, которое я привел выше. Нет там ничего «совершенно другого», есть развитие взаимоотношений, в том числе и политических.

сша очень давно не колония британцев, они даже воевали за это.

Ну так були ж їх колонією. І це якраз підтверджує тезу Фрідмана.

И, благодаря целому ряду факторов вкатились в 20й век вплоне себе развитой буржуазной страной. Хоть американцев и считали селом все приличные люди.

Так, факторів дійсно купа.

Однак, якщо ми подивимося на динаміку розвитку (а не лише абсолютні величини), то США й у 19 столітті чудово розвивалися.

Я хочу сказать что и феодальное государство(не всегда монархия, в речи посполитой вплоне себее демократия была), равно как и капиталистическое государство удовлетворяют определению государства, которое я привел выше.

Я із Вашим визначенням згідний на 100%.

Я лиш доповнюю, говорячи що є більш упороті ліваки, і менш упороті. І що демократи — це теж ліваки.

Нет там ничего «совершенно другого», есть развитие взаимоотношений, в том числе и политических.

Концепція, все ж інша. У монархії була персональна відповідальність. І королям дійсно часто рубали голову.

А суть «демократії» якраз в тому, що «володарі» знімають із себе персональну відповідальність.

Ну так були ж їх колонією. І це якраз підтверджує тезу Фрідмана.

Психологи вроде как в курсе про «ошибку выжившего»?
Открой карту британской империи конца 19 века и просто посчитай, сколько колоний стали жить лучше.

Однак, якщо ми подивимося на динаміку розвитку (а не лише абсолютні величини), то США й у 19 столітті чудово розвивалися.

Да, я про это и писал. У США сложился целый ряд факторов, а у бангладеша, индии, пакистана, половины африки — нет.

Концепція, все ж інша. У монархії була персональна відповідальність. І королям дійсно часто рубали голову.

Мы уже выяснили, что концепция таже самая: право собственности и инструмент насилия.
А головы рубить — это не концепция, а экцессы. Причем реально экцессы, я навскидку помню аж целых таких случая, и каждый раз головы рубили получившие власть буржуа :)

А суть «демократії» якраз в тому, що «володарі» знімають із себе персональну відповідальність.

Еще раз, по буквам: при феодализме была и демократия тоже. Например в речи посполитой, россии(семибоярщина), англии (де факто власть у парламента с 1295 года), городах италии(выборные магистратом главы городов).
Равно как и при капитализме есть де факто монархия, сингапур к примеру.

Психологи вроде как в курсе про «ошибку выжившего»?
Открой карту британской империи конца 19 века и просто посчитай, сколько колоний стали жить лучше.

Я говорю НЕ про «стали жити як США». А про «живуть краще, ніж ті, кого, наприклад, захопила московська імперія».

Да, я про это и писал. У США сложился целый ряд факторов, а у бангладеша, индии, пакистана, половины африки — нет.

США перестали бути колонією у 18 столітті , а Бангладеш, Індія, Пакистан — у 20 столітті.

Суть британської імперії НЕ в тому що вони — «святі» 😂 . А в системі цінностей. У правах власності і капіталізмі :) Там, де встигли укорінити — там розвиток. Де не встигли — проблеми.

Мы уже выяснили, что концепция таже самая: право собственности и инструмент насилия.

НЕ плутайте сутність із концепцією :) Сутність — та сама, а концепція інша.

А головы рубить — это не концепция, а экцессы. Причем реально экцессы, я навскидку помню аж целых таких случая, и каждый раз головы рубили получившие власть буржуа :)

Ну от монархам набридли такі ексцеси 😁 Тому й перевинайшли демократію.

Еще раз, по буквам: при феодализме была и демократия тоже. Например в речи посполитой, россии(семибоярщина), англии (де факто власть у парламента с 1295 года), городах италии(выборные магистратом главы городов).

Я ж щодо цього не сперечаюся :)

Інша річ, що сучасна демократія відрізняється від тогочасної.

Ціль тогочасної — обмежити короля. А ціль сучасної — зняти особисту відповідальність.

Я говорю НЕ про «стали жити як США». А про «живуть краще, ніж ті, кого, наприклад, захопила московська імперія».

Думаю жители индии и бангладеша не согласятся.

А в системі цінностей. В капіталізмі :) Там, де встигли укорінити — там розвиток.

Индия была колонией британии дольше чем сша. Но почему то там укорениться не получилось. И дальше по списку.

Ну от монархам набридли такі ексцеси 😁 Тому й перевинайшли демократію.

Ты путаешь форму правления и экономический строй.
Формы правления: демократия, монархия и другие могут существовать при разных экономических строях. Естественно есть некоторые различия между рабовладельческой демократией афин и нынешней буржуазной демократией. Но суть одна: все, кто считаются дееспособными гражданами, голосуют за принятие политических решений.

Ціль тогочасної — обмежити короля. А ціль сучасної — зняти особисту відповідальність.

Мне надоело азбучные истины писать.

Думаю жители индии и бангладеша не согласятся.

Українці теж не погоджуються, що вони в реалі живуть краще, ніж щодня чують по телевізору :)

Индия была колонией британии дольше чем сша. Но почему то там укорениться не получилось. И дальше по списку.

В США більшість — це емігранти із Великобританії (та інших європейських країн).
В Індії більшість — корінні. І в Індії таки вдалося вкорінитися. Навіть кастова система там потроху уже ламається.

Ты путаешь форму правления и экономический строй.

Це якраз ви плутаєте. І монархія, і демократія — це якраз форми правління.

Це якраз ви плутаєте. І монархія, і демократія — це якраз форми правління.

нене, у тебя с каждым новым фактом вводные путаются. Давай поговорим про капиталистическую монархию-диктатуру. Таких примеров валом. Как так в сингапуре монархия привела к подьему экономики?

нене, у тебя с каждым новым фактом вводные путаются. Давай поговорим про капиталистическую монархию-диктатуру. Таких примеров валом. Как так в сингапуре монархия привела к подьему экономики?

Я хіба стверджував що це неможливо?

Ви самі із собою сперечаєтеся?🤔😁

Не я задвигал тезисы про

В ті часи концепція держави була іншою. І монархізм — це більш про права власності. Втім, нагадаю, голови монархам теж рубали. Як і всіляким збірникам податків.
Не я задвигал тезисы про

І що , по вашому, «не так» в моїх тезах?

Може, ви плутаєте значення слів «сутність» та «концепція»? 🤔

Все не так, начиная от того что «раньше все было совсем по другому», затем про «монархия — это про право собственности» и заканчивая тем что "монархам головы регулярно рубали"(лень искать пост).

І ? Ви просто заперечели. А ваші аргументи де?

Мои аргументы выше по топику.

Я на кожен із них відповів. Аргументи закінчилися?

Просто надоело. Ты меняешь вводные по ходу дела, лихо отказываясь от предыдущих тезисов, как только узнаЕшь что нить новое.

Спеціяльно прогорнув стрічку до першого свого коментаря, до якого ви «вчепилися». Що конкретно вам у ньому «не так»?

Ну так демократи — це і є ліваки.
Ну, там де певний час «покерували» британці — рівень життя зараз дійсно вищий.

Особливо він вищий в Бангладеш.
Ви не розумієте, це інше©

Цікаво, і хто ж винен, що Бангладеш відстає в розвитку від Індії і, навіть, від Пакистану. Цитую:

У 1757 р. після битви під Плессі територія Бангладеш перейшла під британський контроль і в травні 1770 р. стала частиною колонії Британська Індія.

Східний Пакистан (1947–1971) Редагувати
У складі Британської Індії сучасний Бангладеш (тоді східна Бенгалія) мала славу провідного світового експортера джуту. Його волокно перероблялося на підприємствах Калькутти та її околиць і вивозилося на зовнішні ринки через Калькуттський порт. Коли в 1947 англійське панування в цьому регіоні припинилося, відбувся розподіл переважно на індуську Індію і мусульманський Пакистан. Східна Бенгалія увійшла до складу Пакистану і була відособлена від його західної частини на 1600 км індійської території, де залишилася Калькутта. Це позбавило нову провінцію колишнього економічного центру.

У період між 1947 і 1961 роками економіка Східного Пакистану перебувала в стані стагнації. Бенгальці не були у повному складі представлені в пакистанській армії, парламенті і центральному державному апараті, а уряд вкладав основні кошти в господарський розвиток західних провінцій. Крім будівництва джутових фабрик, переважно на кошти інвесторів із західної частини країни, в промисловості Східного Пакистану було важко помітити інші позитивні зміни. А кількість населення провінції зростала швидше, ніж збільшувалося виробництво рису, і доводилося розширювати імпорт продовольства. Хоча джут був головним джерелом валюти для всієї країни, східна провінція істотно відставала за рівнем життя від Західного Пакистану.

Ну, там де певний час «покерували» британці — рівень життя зараз дійсно вищий.

Так вищий, чи ні?

Ви читати розучилися чи думати? 🤔 Сучасні Бангладеш, Пакистан та Індія були частинами _однієї_ колонії — Британська Індія. (Ба, більше, Бангладеш став колонією _пізніше_).

Хто ж тоді винен, що сучасний Бангладеш відстає від своїх «поневолених братів» — Пакистану та Індії?

Винен колонізатор, звичайно. Який нещадно грабував місцеве населення. Як в одній і тій же голові поєднуються тези про лібертаріанство і захист колонізаторів — це дивовижно. Пояснити це можна лише психологічним захистом минулого «предки тих, ким я захоплююся, не могли творити дичину». Не треба так.

Яким боком тут «захист колонізаторів»? 😱

По секрету. Світ НЕ «чорно-білий». І розповідь про інші кольори — це НЕ виправдовування злочинів.

І ще. Вдруге питаю. Сучасні Бангладеш, Пакистан та Індія були частинами ОДНІЄЇ колонії — Британська Індія. (Ба, більше, Бангладеш став колонією _пізніше_).

Хто ж тоді винен, що сучасний Бангладеш відстає від своїх «поневолених братів» — Пакистану та Індії?

у либартарианцев — ет нормально. Фридман в 80е на полном серьезе на аудиторию рассказывал, что британия дала индии больше чем взяла и построила там цивилизацию.

А дайте посилання на це відео (чи статтю).

«Стаж роботи» — 8 років у 3 психіатричних закладах. А у вас?

В чому саме робота полягала, що так зненавиділи психіатрію?

упереджене відносно загальноприйнятного більшістю людей
що так зненавиділи психіатрію?

Які у вас ще вологі фантазії? Навіщо ви намагаєтеся мені їх приписати?

І питаю вдруге. У мене є досвід там. І про ситуацію Я знаю «на власні очі». А у вас що? «Загальновизнані вчені», перегляд медичних серіялів по телевізору і лівацькі методички?

У мене лише прохання власне і описати
«У мене є досвід там» — який саме досвід?
«І про ситуацію Я знаю „на власні очі“» — яка ж там ситуація?
Виглядає так, що до початку цієї ’роботи’, скоріш за все, саме такого сприйняття і не було. Значить, протягом цих 8 років щось відбулося, що і мало сформувати сприйняття психіатрії, як ’лженауки, яка калічить’ - мені лише цікаво, що саме? Знайшли якісь сакральні знання, які повністю розбивають всі сучасні напрацювання в цьому напрямі?Таємні записи, які викривають світову глобальну лівацьку змову?

У мене лише прохання власне і описати
«У мене є досвід там» — який саме досвід?
«І про ситуацію Я знаю „на власні очі“» — яка ж там ситуація?

Я перший запитав про ваш досвід. (Навіть двічі запитав.) Очікую відповідь на своє питання.

У мене нема, я ж Вас тому і прошу — поясніть нам темним, одуреним лівацькою пропагандою, що ж таке ви взнали чи побачили чи пережили за ті 8 років роботи, що перетворило психіатрію у лженауку, а психіатрів у шарлатанів, які ’калічать’ людей?

У мене нема

Дякую, що це нарешті визнали.

Виглядає так, що до початку цієї ’роботи’, скоріш за все, саме такого сприйняття і не було.

Так склалося, що змалку для мене важливі логіка і причинно-наслідковий зв’язок. Я НЕ вірю «на слово». Але Я досліджую і перевіряю. Я добре знаю історію, і знаю як часто змінювалося поняття «норми». Ба, навіть зараз в різних культурах різні «норми». І добре знаю як змінювалися наукові уявлення про світ. Тому, як уже вище говорив, чудово знаю що «загальновизнана більшість» — це маячня.

І мій підхід до психіатрії простий: Я із початку спостерігав і досліджував, а не вірив. (Із психологією аналогічно. І, зазначу, що ≈80% сучасної психології — маячня.)

Спершу про лженауку:
1) Психіатрія — НЕ проходить критерій Поппера.
2) Психіатрія НЕ має ні власних методів досліджень, ні навіть об’єкта (поняття «норми» культурозалежне і змінюється), ні критеріїв (суб’єктивізм). Тому навіть за формальними ознаками це НЕ наука.
3) Психіатрія НЕ спирається на біологію поведінки та нейрофізіологію і нейропсихологію. Натомість «фантазує» власні уявлення про біологію. Процитую:

У 2013 році психіатр Аллен Френсіс сказав, що він вважає, що «психіатрична діагностика все ще спирається виключно на помилкові суб’єктивні судження, а не на об’єктивні біологічні тести». [32] [11] [33]

Мері Бойл стверджує, що психіатрія насправді вивчає поведінку, але діє так, ніби це дослідження мозку, засноване на передбачуваному зв’язку між моделями поведінки та біологічною функцією мозку. Вона стверджує, що у випадку шизофренії саме дивна поведінка людей виправдовує презумпцію біологічної причини такої поведінки, а не наявність будь-яких доказів. [34] : 236 

Вона стверджує, що концепція шизофренії та її біологічна основа виконує соціальну функцію для психіатрів. Вона вважає, що поняття шизофренії необхідне для того, щоб психіатрія розглядалася як медична галузь, що заявлений біологічний зв’язок дає психіатрам захист від звинувачень у соціальному контролі. І що віра в біологічну основу шизофренії підтримується через невірне подання вторинним джерелом основних даних. Вона стверджує, що шизофренія та її біологічна основа також дають сім’ям, психіатрам і суспільству в цілому можливість уникнути звинувачення за шкоду, яку вони завдають людям, і неефективність лікування. [34] : 238 
.
(Продовжу в наступних коментарях.)

Питання «норми» культурозалежне і змінюється. Для прикладу, років 40 тому гомосексуалізм навіть ВОЗ вважала психіатричною хворобою. Уже — ні.

Психіатри НЕ оперують чіткими критеріями. Розенхан це чудово продемонстрував (так званий Експеримент Розенхана). en.m.wikipedia.org/wiki/Rosenhan_experiment

Примусовість «лікування», ув’язнення у психлікарнях, лоботомія, електрошок, примусові медпрепарати — це злочини психіатрів.
===Нещодавні дослідження показали, що використання будь-яких антипсихотичних засобів призводить до зменшення об’єму мозкової тканини і що це скорочення мозку залежить від дози та часу. [4] Огляд дослідження також посилив цей ефект. [5===

Ну і щодо «на власні очі».

Жоден психіатр НЕ оцінював стан людей за об’єктивними критеріями (в психіатрії їх НЕ існує 😂 ).

Жодних досліджень діяльності мозку перед призначенням препаратів НЕ робили (у них навіть обладнання немає).

Перед тестуванням коґнітивних (!) процесів (пам’ять, увага, мислення та ін.) людей накачували нейролептиками (ага, навіть збільшена доза). Від них люди навіть сидіти не могли (побічна дія — тремор і потреба і русі), тим більше думати. Як тестувати пам’ять чи увагу? 😱 (це робить якраз психолог).

Більшість людей там тримають примусово. (Про регулярні побиття санітарами розказувати?)

Нейролептики перетворюють людей на «овочів». На власні очі бачив.

Якщо людину у «психлікарню» відправили родичі (наприклад, хочуть забрати квартиру), то шансів у неї вийти = 0. Ув’язнені в тюрмах, принаймні, мають право на адвоката. У «психлікарнях» люди позбавлені й цього.

То щось ви довго не відповідаєте. «Аргументи» закінчилися?

Та нічим крити, все написано в принципі вірно, єдине, що цікавить:
1) психіатрія це наче не тільки шизофренія і примусове лікування, як щодо людей які лікували інші стани, залежності, синдроми чи розлади, типу абстинентного синдрому, РХП, психозів, депресії, часто абмулаторно, без примусу, привязування і накачування — це все ’скалічені’ в результаті?
2) Якщо це все шарлатанська лженаука, то і препарат які застосовуються — як мінімум плацебо, а скоріше всього навіть шкідливі до вживання?
3) Якщо у когось сформувався РХП типу т. зв. ’анорексії’ чи спостерігаються ознаки інших ’хвороб — до психіатрів в жодному разі не звертатись, на жодне ’лікування’ не погоджуватись?

1) психіатрія це наче не тільки шизофренія і примусове лікування, як щодо людей які лікували інші стани, залежності, синдроми чи розлади, типу абстинентного синдрому, рхп, психозів, депресії, часто абмулаторно, без примусу, привязування і накачування — це все ’скалічені’ в результаті?

Ми уже з’ясували, що психіатрія — це лженаука. Відповідно, психіатричних хвороб НЕ існує.

Те, що називають «психіатричними хворобами/станами» насправді є:
• наслідками психологічних травм і/чи проживання в специфічному оточенні (це до психотерапевта),
• чи розладами ендокринної (до ендокринологів) та нервової системи (це до неврологів та нейробіологів),
• ну або наслідки наркотиків (до наркологів).

2) Якщо це все шарлатанська лженаука, то і препарат які застосовуються — як мінімум плацебо, а скоріше всього навіть шкідливі до вживання?

Саме так. Шкідливі. І НЕ проходять критерії доказової медицини.

===Нещодавні дослідження показали, що використання будь-яких антипсихотичних засобів призводить до зменшення об’єму мозкової тканини і що це скорочення мозку залежить від дози та часу. [4] Огляд дослідження також посилив цей ефект. [5]===

3) Якщо у когось сформувався РХП типу т. зв. ’анорексії’ чи спостерігаються ознаки інших ’хвороб — до психіатрів в жодному разі не звертатись, на жодне ’лікування’ не погоджуватись?

Анорексія — це, спершу, до ендокринолога, онколога, невролога за аналізами. Далі — до психотерапевта.

===Зокрема, при лікуванні розладів прийому їжі ефективні когнітивна психотерапія[16] і психоаналіз[17]. Відомо, що когнітивно-поведінкова психотерапія при прийому їжі більш ефективна, ніж медикаменти або інші методи психотерапії[18]. В основі когнітивної психотерапії при розладах прийому їжі лежить зміна дисфункціональних переконань пацієнта про їжу, масу тіла і собе самого, особливо щодо образу тіла і власної значущості[19].===

П.С. І ще. В одній країні уже зрозуміли що таке психіатрія насправді і реформували її. Так, це ще НЕ так, як потрібно зробити, втім, це уже значний крок до розвінчання шарлатанів-психіатрів.

Ця країна — Італія. Можете поцікавитися так званою Реформою Базальї.

ru.m.wikipedia.org/...​рическая_реформа_в_Италии

Малось на увазі упереджене відносно загальноприйнятного більшістю людей, установ і організацій.

Цікаво, чому, наприклад, брати Райт свого часу послали «загальноприйнятну більшість» — і таки провели свої експерименти?

Це про каральну психіатрію СРСР.

На Заході психіатрія така ж лженаука, і те ж каральна.

Почитайте, наприклад, про Експеримент Розенхана.

зачем платить психотерапевту если можно придумать его и разговаривать с ним совсем бесплатно.

Посещал кучу психологов в разное время, в итоге решил, что лучше закидываться колесами. Колеса дешевле и они действительно решают твои проблемы.

Краще в ігри грати, ніж колеса :)

2 колеса — нормальна тема

Краща тема, ніж 4 колеса :)

Так собі рекламна статєйка :(

Кстати, а где про маски депрессии.
Ну типа щитовидка, типа расбалансировка гормонов.
Ой, забыл, это ж на курсах «Рога и Копыта, для выпускниц Пед Ина которые не нашли мужа айтишника, но не унывают» не учат.
Беда-печаль.

Мене звати Анна Шийчук, і я психологиня, терапевтка з десятирічним досвідом і засновниця онлайн-клініки психотерапії.

Психолог, терапевт, засновниця.

Также справедливо:
вчителька, розробниця, фітнес-тренер, спортсменка, дослідниця.

Як компанія може потурбуватись про ментальне здоров’я своїх працівників?

Не знаю как компания, но статьеписцы могут позаботиться о ментальном здоровье, если перестанут портить профессии и роли в украинском языке добавлением странных окончаний.

Дякую вам за статтю, жаль, що деякі з порад не застали мені раніше — поки я не знайшла свою трапевтку. Справді, це ще той челендж, поки натрапиш на спеціаліста, з яким буде справжній метч.

Дуже шкода, що в нашому соціумі ще така велика кількість упереджень щодо психотерапії :( Це одна з найкращих речей, що стались у моєму житті за останні роки.

Психотерапія потрібна для того, щоб випускники гуманітарних факультетів мали чим займатися після декрету чи невдалої кар’єри в МакДональдсі.

психологиня

Про всяк випадок нагадую, що в міжнародній мові воно psychologist для всіх і не залежить від наявності пеніса чи вульви, а в слов’янських psycholożka. Отой покруч вище, це результат діяльності грантожерів німецьких фондів, яким українська мова до сраки, а гранти — до серця. Німецький наросток -ин для фемінітивів у нас використовувався переважно в германізмах, найдавнішим з яких є свиня, з більш нових — графиня, княгиня, майстриня. Питомий слов’янський наросток -ин позначає не особу жіночої статі, а людину з певною ознакою: багатиня, слугиня, щедриня — це все іменники спільного роду. Так, якщо кажуть «Петро у нас в компанії — психологиня», йдеться про те, що він цікавиться психологією чи полюбляє розмірковувати про людську мотивацію, а не що він трансгендер і дипломований психолог.

Мене звати Анна Шийчук, і я психологиня

Дальше не читал...

«Не сидел в концлагере — не имеешь морального права кукарекать о своих псевдопроблемках, щегол»?
К чему это обесценивание переживаний и проблем других людей?

«Смешно слышать» это именно про обесценивание. А не про «всё относительно».

Франкл был неврологом и психиатром, он понимал как делать так, чтобы мотивация жить не угасала даже в тех адских условиях абсолютной беспомощности и безнадеги. у современного человека представления о таких вещах нет. наоборот жизнь преподносится как нечто само собой разумещееся, и не просто жизнь, а жизнь красивая, легкая, полная удовольствий. конечно человек испытыват стресс и в знак протеста желает выпилиться, если вдруг что-то идет не так как хочется.

После этого смешно стало слышать о современных проблемах о стрессе на работе или семейных разногласиях которые приводят к тому же суециду.

Франкл стремился выжить и не поехать кукухой. удалось. к чему стремятся эти — я не знаю.

Уровень эмпатии — таксист.
Который сначала удерживает какашечку, а потом не может её выпустить.

А на Марсе и более того — нечем дышать.

Как-то поверхностно вы читали Франкла, если после его прочтения вам «смешно стало слышать о современных проблемах».

Ну так перечитай еще раз, автор там же и описывал как внезапно оказалась сложной жизнь после лагеря для многих освобожденных, и как он лечил люде не бывших в лагере, и почему-то ему это не казалось смешным, в отличие от тебя.

Я немного походил на курсы, поездил по конференциям, из любопытства. Мой вывод — большинство методов терапии ненаучны в принципе, а большинство терапевтов вообще ни разу не в курсе что такое «двойные слепые эксперименты». Соотвественно, это просто осовремененная версия шаманов, мольфарок, попов и прочих мракобесов.
Да, в психологии есть вполне научные направления(когнитивные искажения) и квалифицированные психологи, которые научно подходят к лечению, но это капля в море шарлатанов.

Саме так.
Із дійсно діючого можу назвати коґнітивно-поведінкову психотерапію (КПТ) та арт-терапію.

Варто запитати у психотерапевта які основи його терапії.
Якщо нейрофізіологія, біологія поведінки — то ок.
Якщо психоаналіз, ґештальт і решта гуманітарії — 50/50. (Ну, в цих напрямках дослідження не проведеш :) )
Якщо ж «у мене вища освіта і купа сертифікатів» чи «я — лікар-психіатр» — тікайте подалі.

Це кажу як людина із психологічною освітою.

П.С. І, звісно, «психологИНЯ, терапевтКА» — це НЕ спеціяліст 😂

ну еще работает спортзал, диета, высыпаться и перестать ныть

Ну, люди тисячі років чудово жили без психотерапевтів :)

Власне, «втрата» сенсу життя і решта запитів з’явилася ≈150 тому. Із переходом до відділення людини від результатів її праці (більшість зараз — наймані працівники). Із переходом до роботи за графіком, а не «коли є потреба». Із переходом до збільшення робочого дня (так-так, навіть «стандартний» 8-годинний робочий день — це значно більше, ніж люди раніше працювали. Подивіться на племена Африки, Азії чи Америки.)

Спортзал — правильна ідея про фізичні навантаження. От тільки спортзал — нудний :) Є інші варіянти.

Дієта і сон — так.

перестать ныть

Ниття — це наслідок, а не причина. Тому «перестати нити» — не спрацює :)

Екзистенційні проблеми може і особливість індустріального+ суспільства, але підозрюю що стресу і у пре-індустріальних було купа. Тільки вони вірішували його через релігійні мемаси.

Стресові питання тоді вирішувалися значно простіше. Дуелью. Чи просто сокирою по голові. Раз — і стрес вирішений (чи в той спосіб, чи в інший 😂 ). Це Я до того, що зараз начальника чи депутата терпіти треба. А тоді — начальників як таких не було (вождь залежав від інших одноплемінників). Тому стрес НЕ переходив у хронічний. (Ну, звісно, були «нюанси» щодо рабства та ін. Але говорю в загальному.)

Ну і релігія — це більш про управління людьми. А «релігійна психотерапія» (сповіді та ін.) — це лише приманка, інструмент управління.

Дуже класно ви перестрибнули від мисливців-збирачів до індустріального суспільства :-)
Там же був довжелезний пре-індустріальний період осідлості, коли хазяїв терпіти було треба. Рабство-феодалізм — це не нюанси, а нормальний стан речей в той час. Навіть якщо пощастило народитись вільним, то це лише одною проблемою менше. Є дурні-аристократи, що обкладають даниною, сарана що зжирає поля і тепер твоя сім’я не факт що доживе до весни.
Да, ще побутові нюанси типу смерті близьких. Цицерона от в свій час так попєрдолило від смерті доньки, що він звалив собі на віллу і почав сублімувати скорботу у філософський трактат (namely Tusculan Disputations).

Ну і релігія — це більш про управління людьми.

Не більше ніж світські закони, тільки підход з іншого боку. Грошей та кордонів наприклад теж не існує, як і б-га, просто люди домовились що вони є. Зараз ви можете стати акордонником і спробувати перейти неіснуючий кордон з ЄС — тим не менше вас швидко завернуть віруючі в кордони. Так і раніше тих, хто заперечував б-га та порушував пов’язані закони завертали релігійники.

А «релігійна психотерапія» (сповіді та ін.) — це лише приманка, інструмент управління.

Це з точки зору пост-індустріального айтішника. Для людей того часу — які навіть читати не факт що могли — всі ці сутності існували так же само, як і матеріальні речі. Тому я не здивувався би, якби сповідь працювала хоча б через ефект плацебо.

Там же був довжелезний пре-індустріальний період осідлості, коли хазяїв терпіти було треба.

Тоді паралельно були й вільні люди, й кріпаки (раби). Просто в художній літературі зазвичай описують «важку долю».

Рабство-феодалізм — це не нюанси, а нормальний стан речей в той час.

В різнмх країнах (культурах) було по різному. І часто навіть раб міг викупити себе.

сарана що зжирає поля і тепер твоя сім’я не факт що доживе до весни.

Із цим питанням психотерапевт не допоможе.

Да, ще побутові нюанси типу смерті близьких.

А ось тут погоджуюся :((

Не більше ніж світські закони, тільки підход з іншого боку.

Я — лібертаріянець (НЕ плутати із лібералами). Я проти держав (будь-яких) і, відповідно, проти законів (будь-яких).

релігійники.

Я ще й атеїст (аґностик) 😁

Це з точки зору пост-індустріального айтішника. Для людей того часу — які навіть читати не факт що могли — всі ці сутності існували так же само, як і матеріальні речі.

Ні.
Нагадаю про протестантів (це свого роду теж «атеїсти» щодо церкви, не щодо бога). Нагадаю про єретиків та інквізицію.

Тому я не здивувався би, якби сповідь працювала хоча б через ефект плацебо.

Сповідь працює. Але:
1) Це лише одна із методик терапії.
2) Її ціль — це контроль людей (та вивідування таємниць 😂 ), а не психотерапія.

Вільні люди були, проте рабів було достатньо. Так, вони могли викупити себе. А могли і не викупити. Зазвичай не викупали і насолоджувались нелегкою кріпацькою долею.

Із цим питанням психотерапевт не допоможе.

Так а чим це відрізняється від сучасного страху звільнення і втрати джерела доходів від зарплати до зарплати.

Нагадаю про протестантів (це свого роду теж «атеїсти» щодо церкви, не щодо бога). Нагадаю про єретиків та інквізицію.

А що з ними. Вони все так же діють, наче б-г і пов’язані штуки існуєють насправді. Особливо інквізиція.

Я — лібертаріянець (НЕ плутати із лібералами). Я проти держав (будь-яких) і, відповідно, проти законів (будь-яких).

Ну, проти держав та законів — це скоріше анархісти. Лібертаріанство це про мінімізацію ролі _держави_ в житті людини.

Ідея цікава, але як і всі радикальні теорії, занадто теоретично-утопічна. Я здивований що крипто-лібертаріанці до цих пір не викупили якусь платформу типу Сіленду і не створили навколо суспільство, максимально наближене до анархічного. Менше слів — більше діла.

Вільні люди були, проте рабів було достатньо. Так, вони могли викупити себе. А могли і не викупити. Зазвичай не викупали і насолоджувались нелегкою кріпацькою долею.

Ну і яким боком до них психотерапевт?

Так а чим це відрізняється від сучасного страху звільнення і втрати джерела доходів від зарплати до зарплати.

Саранча (чи посуха, потоп та ін.) — це фізична реальність. А звільнення із роботи — це навіть слабша ілюзія, ніж ілюзія про державні кордони.

А що з ними. Вони все так же діють, наче б-г і пов’язані штуки існуєють насправді. Особливо інквізиція.

Ага, розкажіть про інквізицію у протестантів 😂

Ну, проти держав та законів — це скоріше анархісти.

Лібертаріянство — це і є синонім анархізму. Точніше, синонім анархокапіталістів. (Ну, є ще ліваки, які з якогось дива намагаються теж себе анархістами назвати 😂 )

Лібертаріанство це про мінімізацію ролі _держави_ в житті людини.

Ви переплутали із мінархізмом (мінімальний анархізм). Мінархізм — утопія.

Ідея цікава, але як і всі радикальні теорії, занадто теоретично-утопічна. Я здивований що крипто-лібертаріанці до цих пір не викупили якусь платформу типу Сіленду і не створили навколо суспільство, максимально наближене до анархічного. Менше слів — більше діла.

Лібертаріянці НЕ будують «суспільство».

Лібертаріянці просто поважають самоналежність (self-ownership: право на себе + на свою власність) та, як наслідок, живуть за NAP (non-agression principle). Відповідно, усі питання вирішуються як звичаєве право (common law), а не законами.

Тому «лібертаріянське суспільство» побудувати НЕможливо.

Там же був довжелезний пре-індустріальний період осідлості

Ну і навіть цей період — це лише маленька частина від усієї історії людства.

Скільки тисяч років тому люди виникли як вид?

коли хазяїв терпіти було треба.

Думаю и у рабов, и у крепостных были неврозы, истерики, психологические проблемы, связанные с тем, что их(рабов, крепостных) унижали всячески. Кто-то от этого даже умирал. Но кого ет волновало?

Думаю и у рабов, и у крепостных были неврозы, истерики, психологические проблемы, связанные с тем, что их(рабов, крепостных) унижали всячески. Кто-то от этого даже умирал. Но кого ет волновало?

Хіба психотерапія вирішує такі проблеми?

(подставь правильные симптомы)

Ну так як психотерапії фізично звільнити раба? Розкажіть детальніше.

Он может провести ряд тренингов, благодаря которым раб изменится внутренне и тем самым сможет изменить свое место в жизне. Равно как и сейчас рассказывают всякие коачи. :)
А серьезней мой пост был о том, что рабы и прочие угнетаемые вполне себе страдали от психических заболеваний и расстройств. Но всем на это было насрать. Поехала крыша-не может работать-сам сдохнет без еды или прибьют сразу, чтоб не мучался.

Он может провести ряд тренингов, благодаря которым раб изменится внутренне и тем самым сможет изменить свое место в жизне. Равно как и сейчас рассказывают всякие коачи. :)

НЕ плутайте коучів та тренерів із психотерапевтами :)

А серьезней мой пост был о том, что рабы и прочие угнетаемые вполне себе страдали от психических заболеваний и расстройств.

Так. Але психотерапія — це про причини, а не лише про наслідки (суб’єктивні емоції). А тут причини — ПОЗА впливом психотерапевта.

Но всем на это было насрать. Поехала крыша-не может работать-сам сдохнет без еды или прибьют сразу, чтоб не мучался.

Як не дивно, але ні.
На практиці раби часто жили сім’ями. І доживали до смерті від старості.

І це, звісно, не через «любов до усіх людей». Причина просто економічна: дешевше лікувати раба і навіть піклуватися про старших родичів, аніж купляти нових рабів.

На практиці раби часто жили сім’ями. І доживали до смерті від старості.

Это очень зависило от вводных.
Например в одном только древнем риме могли быть «домашние» рабы, которые жили и семьями, и были чуть ли не частью семьи хозяина, иногда получали вольную после смерти хозяина, о них заботились, лечили и все такое.
Были «полевые» рабы, которые работали на плантациях, их старались беречь, но это уже было «говорящее орудие», там не можешь работать — умрешь. Или продадут.
А были государственные рабы, которые работали, к примеру на стройках дорог, акведуков, и прочих коллизеев. Там они жили статистически несколько месяцев. Там рабы — это расходник. Инструмент. Как наждачка. Отработала свое — выкинул, взял следующую.

Саме так.

Там, де були економічні причини (власність господаря) — там про рабів турбувалися. (Звісно, траплялися й господарі-садисти).

А там, де держава — було значно гірше.

Я повторюсь, все очень сильно зависело от вводных.
Если тот же гай юлий приедет из галлии с толпой рабов, то цены на них падают, и зачем кого то долго и нудно лечить, если дешевле купить нового?

Ціни то падають. Але де ґарантія що нові працюватимуть так якісно, як старі?

трипл фейспалм. Для этого есть надсмотрщики, у которых есть богатый опыт заставлять работать.
И да, массово рабы неспособны к высококвалифицированному труду, эту проблему осозновали еще древние греки. Но зато берут массовостью.

трипл фейспалм. Для этого есть надсмотрщики, у которых есть богатый опыт заставлять работать.

Так НЕ працює.

Ви передивилися фільмів про «важку долю».

я даже не знаю что это за кино. Но немного интересуюсь историей, лет эдак 30. В мире эльфов и единорогов конечно же только вин-вин стратегии работают, пасторальные рабы жили дружно семьями, а благодарные хозяева приносили в каждую хижину по индейке на день благодарения. Но в реалиях просто валом инфы про то, как оно было на самом деле. От древнего египта до хлопковых плантаций в сша в 18 веке.

І як саме було? Розкажете про рабів, які будували єгипетські піраміди?

Розкажете про рабів, які будували єгипетські піраміди?

пирамиды строили добровольцы, бригадами, с соревнованием между ними. Одна например называлась «дворцовые пьяницы» :)
Это общеизвестно.
А вот фароский маяк, пелопонес, колизей, и дальше по списку строили рабы.

І як саме було

например так
www.bl.uk/...​timeline/large106661.html

А, ну добре. Хоч піраміди без рабів побудували.

Стрес — це, узагалі, синонім життя. Не буде стресів — ви станете «овочем». (Зайдіть в найближчий психіатричний заклад — подивіться як «відсутністю стресів» психіатри перетворюють людей в «овочів»).

Просто є стреси природні та, як ви сказали, індустріальні.

Природні — це чудово. (Так, навіть зустріч із левом чи ведмедем — це чудовий природний стрес. Звісно, не для сучасних містян 😂 ).

А от індустріальні якраз і викликають потребу в психотерапевті.

≈150 тому. Із переходом до відділення людини від результатів її праці (більшість зараз — наймані працівники). Із переходом до роботи за графіком, а не «коли є потреба». Із переходом до збільшення робочого дня (так-так, навіть «стандартний» 8-годинний робочий день — це значно більше, ніж люди раніше працювали.

але хіба ≈150 тому не було все навпаки набагато гірше — і з роботою за графіком, і з результатами своєї праці, та і робочий день був точно більше за 8 годин?

На початку індустріалізації — гірше. 12-15 годинний робочий день і т.д. (Хоч залежить із чим порівнювати. Адже люди на таку роботу погоджувалися добровільно.)

Однак, що було ще ДО того?

Ну і коли ми говоримо про «як страшно було тоді».... Зайдіть в найближчий будь-який супермаркет. І поговоріть із вантажниками чи прибиральницями. Спитайте по скільки годин вони працюють (особисто бачив у Новусі запис на 15 годинну зміну), які умови праці, і яка у них зарплата.

Це вам розказав власник Новуса, коли ви запитали про 15 годинну зміну в його супермаркеті? 🤔

Дякую що розповіли. Потроху це впливає на спільноту :)
З кожним роком бачу, що у коментарях все більше людей знається на психології/терапії/психіатрії.

Може є сенс починати терапію зі студентами ІТ професій? За 4-6 років навчання, 1-5 років роботи багато хто самостійно знаходить інструменти і методи як справлятись зі стресорами в галузі.

Я когда был студентом IT профессий — регулярно проходил терапию с молодыми студентками психфака. Я ей опросник на 430 вопросов для курсача заполню — она мне массаж чресел )
Но помните — психологки симпатичные только до выпуска. Потом они толстеют, заводят себе dreamcatcher и бородавку под носом, и такое прочее

Дякую за підказку. Дійсно, слід частіше проходити психотерапію із молодими вродливими студентками психфаку.

1. Лікар-психіатр отримує освіту в мед університеті, ставить діагноз, лікує психічні хвороби медикаментозно, має право виписувати рецепти на ліки.
Лікар-психотерапевт отримує освіту у мед університеті, у першу чергу лікує за допомогою психотерапії психічно хворих, якщо це можливо. Має право виписувати рецепти на ліки. Якщо додатково отримав освіту психотерапевта (це окрема освіта, вчитись щонайменше кілька років), може працювати з проблемами здорових людей. Без такої освіти є великий ризик патологізації думок, емоцій і поведінки клієнта. Будуть шукати ознаки психічних розладів, а не психічного здоров’я.
Психотерапевт. Вчитись потрібно щонайменше 4 роки УПУ (Український Психотерапевтичний Університет) або 5 років (Трускавецький проект за програмою Європейської Асоціації Психотерапії — EAP). Вибір напрямку, теорія, власна психотерапія, робота під супервізією. Сотні і сотні годин навчання і досвіду під супервізією.
Резюме. Звертати увагу на освіту фахівця, до якого ви звертаєтеся. Велика кількість сертифікатів на стіні не повинна вводити в оману. Це можуть бути всього лише кількагодинні сертифікати участі невідомо у чому.
2. Членство в офіційних професійних організаціях. Теоретично це повинно гарантувати високий професіоналізм психотерапевта. У дійсності зараз цих асоціацій море-океан. Критерієм фаховості може бути членство організації у Європейській Асоціації Психотерапії (EAP). Такі професійні організації мають етичний кодекс для захисту прав клієнта. У США і Канаді ще звертають увагу на кросс-культурну компетентність психотерапевта. У Європі це практично відсутнє — лише етичний кодекс.
Давно пора прийняти Закон про психотерапію.
Клієнту варто ознайомитись і з освітою і з членством психотерапевта. Ви ж не підете лікувати зуби до студента, який прослухав лише кілька лекцій.
3. Хороші психотерапевти не бігають за клієнтами, скоріше від них, оскільки останніх багато. На хорошого фахівця працює «сарафанне радіо».
4. Не варто боятись психотерапевта, це не вакцинація від covid-19. У вас повинна з’явитись потреба звернутись до спеціаліста для вирішення якихось проблем.
5. Не кожний психотерапевт підходить кожному клієнту і не кожен клієнт підходить кожному психотерапевту. Метод психотерапії, вік, стать, певні особистісні характеристики — все це має значення. Варто знайти «свого» психотерапевта.
6. Спеціалізованої підготовки вимагає робота з клієнтами, які є міждержавними міжкультурними мігрантами (навчання і робота за кордоном, еміграція, зворотна імміграція). Переїзд до іншої країни це не лише релокація ( тобто переміщення з одного місця до іншого). Це глибока культурна і особистісна трансформація. На сьогоднішній день психологів і психотерапевтів, що володіють еміграційною компетентністю, практично немає. Це скоріше еміграційний коучинг ніж психотерапія. Все залежить з чим людина звертається.
7. Для компаній більше підходять групові інтеграційні тренінги за різними напрямками, які проводять сертифіковані групові психологи-тренери. Психотерапія це занадто особиста справа.

Розкажіть це людям, яких вбили (покалічили) вакцинацією.

(Ось, наприклад, база VAERS — vaers.hhs.gov/data.html

В военкоматетне проходил осмотр что-ли ? Задаёт вопросы, просит заполнить анкету с вопросами типа «ты можеш перейти дорогу в неположенном месте если рядом нет машин?» и т.д. Смотрит другие в мед карту, разные документы сверяет и т.д.

Ви правильно акцентували увагу на важливості зміни культури і на те, що формат компанії — це щодо тренінгів, а не особистої терапії. І ще на:

Лікар-психотерапевт...є великий ризик патологізації думок, емоцій і поведінки клієнта. Будуть шукати ознаки психічних розладів, а не психічного здоров’я.

Втім, зауважу:

Лікар-психіатр

Психіатри калічать, а не лікують. (Кажу як психолог із «стажем» 8 років у 3 психіатричних закладах.)

Звертати увагу на освіту фахівця, до якого ви звертаєтеся

Це безґлуздо. Знання певних напрямів ≠ вміти вибрати правильні методики із конкретним клієнтом. Плюс є фактор особистого сприйняття терапевтом клієнта і ще купа інших факторів. Жодна освіта НЕ ґарантує вам потрібний результат. І вибирати слід за іншими критеріями (в іншій гілці коментарів Я тут уже про них писав.)

Членство в офіційних професійних організаціях

Ні.
По-перше, як ви говорили, зараз їх повно. І вони нічого не ґарантують.
По-друге, організації — це витрата часу і грошей. Не кожному терапевту таке треба.
По-третє, «солідні» організації мають певні правила і створюють тиск на терапевтів. Теоретично, це мало б бути як «контроль якості». Але якщо організацією керують (більшість), наприклад, ліваки і решта психологИНЬ, то..... 😂🤣

Давно пора прийняти Закон про психотерапію.

Ні. Будь-яке втручання держави — це зло.

Ви ж не підете лікувати зуби до студента, який прослухав лише кілька лекцій.

Піду. В жодного стоматолога навіть НЕ питав про його освіту. Вибирав за цінами, відгуками і ставленням «на вході».

Хороші психотерапевти не бігають за клієнтами, скоріше від них, оскільки останніх багато. На хорошого фахівця працює «сарафанне радіо»

Це так. Однак, колись і у них були перші клієнти і 0 досвіду та репутації. «Новачок» теж може допомогти.

Психотерапевт скроріше направляє на аналізи, узі, укз тощо. Виписує ліки, і відправляє до терапевта, невролога, ендокрінолога, дантиста, вертебролога, кардіолога, дієтолога тощо. Скажімо лікувати печінку , нирки, зуби, хребет і так далі. Бо коли із поведінкою щось не так, це часто прояви іньших хвороб.

Це про психосоматику. Коли психологічні проблеми «вилазять» в різних органах тіла. Але так буває не завжди. Освіта психотерапевта передбачає вивчення психосоматиаи.

Це про психосоматику. Коли психологічні проблеми «вилазять» в різних органах тіла.

Буває й навпаки. Коли «проблеми» в тілі створюють проблеми в психіці. Наприклад, знижена кількість якихось гормонів.

Потомственная психологиня, астрологиня и на-картах-таро-гадиня избавит от багов в коде, отдалит дедлайны, наведет порчу на токсичных сотрудников. Предсказание интересных проектов, амулеты для развития софт-скиллов, приворот девушек к угрюмым интровертам. Специальное предложение для топ-менеджмента: офисный фен-шуй в условиях удаленки и астральный гороскоп на Дія City.

Дізнайтеся про освіту терапевта. Психотерапії не можна навчитися на триденних курсах. Навчання в середньому триває 5-7 років. Як правило, це вища психологічна, гуманітарна чи медична освіта плюс спеціалізація у методі.

Як психолог за освітою, скажу, в українських універах НЕ навчать на психотерапевта.
Що ж до курсів. То один психолог легко «намалює» (за гроші, звісно 🤣 ) іншому сертифікат про закінчення власних курсів.

Безґлуздо перевіряти освіту психотерапевта в українських реаліях. (На Заході, звісно, є сертифікації крутіші. Але слід розуміти , що для психотерапевта навіть західний сертифікат — це лише визнання що він щось _знає_ . А _знає_ і _може вдало застосувати із конкретною людиною_ - це різні речі.)

Ознайомтеся з етичними кодексами професійних спілок психотерапевтів

Там, як кажуть, без 100 грам «звичайна» людина не розбереться.

Поспостерігайте за діяльністю терапевта. Почитайте публікації, подивіться виступи чи вебінари, підпишіться на соцмережі.

Ось це, нарешті, правильно сказали.

Відслідковуйте власні реакції під час перших зустрічей. Терапевт не конче має подобатись всім серцем, але головне: він не має бісити.

Так, правильно.

Важливо: в подальшому будь-які негативні почуття щодо терапевта мають проговорюватись, адже в терапії завжди є період негативного переносу. Тобто настає період, коли терапевт бачиться нами лише в негативному світлі. Озвучте своє невдоволення і дослідіть цю тему. Якщо терапевт реагує спокійно і адекватно, заохочує вас розібратися у власних почуттях, а також вибачається у разі випадково завданого болю — це добре. Якщо ж терапевт обурюється чи звинувачує вас у відповідь, варто з ним розпрощатися.

Ось це, напевно, найважливіше правило вибору психотерапевта. (Зауважу, є нюанс, коли в рідкісних випадках терапевт може використовувати тиск як інструмент. Але це «спеціалізовані» рідкісні випадки.)

Існує 21 офіційно визнаний профільними асоціаціями метод психотерапії. Ці методи різняться своїми підходами і техніками

На цьому слід наголосити. Різні терапевти використовують різні методики. Якщо «не спрацювало» із однією методикою, може спрацювати із іншою.

І ще. Терапевти теж люди. І їм теж «по-людськи» може не подобатися конкретний клієнт :) Хороші терапевти в такому випадку відмовляються працювати, тактовно запропонувавши роботу із колегою.

Ну і одне із питань яке варто запитати. Чи терапевт проходить супервізію у іншого терапевта (по суті, один терапевт йде і розказує іншому терапевту про власні проблеми :) ) Звісно, звертати увагу слід на те як терапевт відповідає, а не просто «так/ні».

Ще варто запитати які книги терапевт прочитав за минулий місяць :)

Відповідь: немає часу на книги — неправильна.
Відповідь: читаю художню літературу — якщо назве декілька книг і зможе розказати про що — приймається.
Відповідь: читаю по психології — приймається. Але якщо почне вантажити термінами із цих книг чи, навпаки, розказувати журнал «Космополітан» — тікайте.

І знову: психолог (або психологиня) не є терапевтами, тобто лікарями. Різницю розумієте?

Ще раз.
Є:
1) Психологи.
2) Психотерапевти (НЕ лікарі).
3) Лікарі, в т.ч. «лікарі-психотерапевти» (саме так, назва із 2 слів). Втім, зазначу, що «лікарі-психотерапевти» — це спадок срср. На Заході інакше.

І мова саме про 2 категорію.

Процитую:
На сьогодні існують два суттєво відмінні визначення психотерапії Згідно з першим:

Психотерапі́я — галузь медицини, яка широко застосовує психологічні знання для діагностики та лікування різного роду захворювань.
Таке визначення побутувало в СРСР. До сьогодні[коли?] державні вищі навчальні заклади пострадянського простору готують лікарів-психотерапевтів з числа тих, хто отримав медичну освіту за спеціальністю психіатрія.[джерело не вказане 2250 днів]

Згідно з іншим, поширеним в Європі та США:

Психотерапія — це науково обґрунтований та емпірично перевірений вид діяльності, що спрямований на допомогу людям, які потерпають від психологічних, психічних, психосоматичних, соціальних проблем або страждання, та використовує психологічні інструменти[1].
Психотерапія належить до методів психологічної інтервенції, а ці методи є частиною клінічної психології. В свою чергу, клінічна психологія — це розділ психології.[2]
Тут психотерапія має більш значущий зв’язок з психологією. Тому психотерапевтами, після додаткової підготовки, можуть стати психологи, або психіатри.

Идея не нова. Работал в продукте десять лет назад. Уже тогда какому-то умному и наглухо американизированному манагеру пришла в голову идея пригласить гештальт-терапевта, чтобы тот провёл по часовой сессийке с каждым из сотрудников. Тот провёл, бабла соскрёб (примерно 700 грн * 100 чел). И всё. Результат нулевой.

Ну, у него ещё имелась тусовочка постоянных клиентов из пары десятков наших сотрудников, этакая гештальт-секта улыбчивых болванчиков. Без хард-скиллов, зачем.

Кстати говоря, не знаю, совпадение или нет, но:

1) сам принимавший решение манагер был из свидетелей Иеговы
2) подавляющее большинство сотрудников фирмы были истовыми сторонниками событий 2013 г., после чего самые истовые свалили за рубеж из ими же построенного рая

я психологиня, терапевтка

Точно НЕ звернуся до феміністки.

Нада будет попробовать загнать организм в состояние стресса. Я чёт вообще не понимаю в чём его суть вообще.

Психотерапія не застосовує медикаментозне лікування.

Вы перепутали болтологию для здоровых (чем как раз и занимаются «психологини») и психотерапию. Психотерапевт — это, в первую очередь, врач, и лечить он будет, опять же в первую очередь, препаратами, а потом уже дополнять их разговорной терапией, чтобы научить человека жить с эндогенными расстройствами и более не влипать в ситуации, из-за которых появляются экзогенные. И у психотерапевта пациенты, а не клиенты. Психотерапевт — это психиатр, который имеет несколько лет психиатрической практики, после чего он расширил свою квалификацию еще и немедикаментозными приемами. Вы — не психотерапевт. Вы — именно тот человек, из-за которого в наших краях психотерапия настолько дискредитирована.

Це якраз ви переплутали психотерапію із психіатрією. Ну і, тойво, насправді, психіатрія не лікує.
П.С. Звісно, психотерапевт — це й не той «болтолог», як ви кажете.

Нет. Психология — исследование работы здоровой психики. Психолог помогает _здоровым_ людям решать их проблемы. То есть всякие профориентации, потери смысла жизни, проблемы в отношениях, мировоззренческие конфликты — работа психолога. Ни в коем случае здесь не затрагиваются психиатрические расстройства, и психолог, заметив психическое нездоровье клиента, обязан направить его к психиатру или психотерапевту. Иначе это не психолог, а шарлатан, который за неимением нужной квалификации сделает всем только хуже. Психиатрия исследует нарушения физиологии нервной системы и методы их лечения. Если у вас истончается серое вещество или острая нехватка дофаминовых рецепторов — это к психиатру. Психотерапия — это психиатрия с бонусами. Она работает с хоть и не полным, но широким спектром психиатрических расстройств, но при этом использует не только препараты, а и естественную нейропластичность плюс обучение наиболее рациональному и эффективному в ситуации пациента поведению.

Исключение из этого ряда представляют клинические психологи, которые работают с психиатрическими больными и тоже имеют право назначать препараты.

Ні. Ви помиляєтеся.

Психолог — це, так, всілякі профорієнтації та болтологія. Як бонус — журнал Космополітан і гадання на кавовій гущі.

Психотерапевт — це якраз «втрата» сенсу життя, проблеми в стосунках, емоційне вигорання та ін. (На цьому «полі» ще «пасуться» усілякі коучі та тренери 😁 )

Психіатр — (офіційно) лікар. (Насправді) психіатрія — це каліцтво людей, а не лікування.

П.С. До речі, у мене якраз психологічна освіта. Ви точно хочете посперечатися про визначення термінів та спеціялізації зі мною? 😂

Точно хочу :) И образование, и опыт, и круг знакомств позволяют.

Эмоциональное выгорание — да, это работа для психотерапевта или психиатра, потому что это психиатрический диагноз. Все остальное, где, как вы верно заметили, пасутся всякие коучи и тренеры, психотерапевт решать может, но смысла в его скиллсете нет, если это не привело к психическим расстройствам (оно может, но далеко не всегда). Не его это специализация, хоть он и вполне себе в этом разбирается. Психотерапевт — медик, как и психиатр. Психолог, не считая клинического — нет.

Про калеченье людей психиатрами слышать дико. Они такие же врачи, как и все, и калечат не больше, чем гастроэнтерологи или педиатры. Не нужно и дальше стигматизировать психиатрию. Люди и так ее после союзов боятся как огня, а помощь нужна очень и очень многим. Простите за прямоту, но такие предрассудки о любом из современных направлений медицины присущи обывателям, которые не только далеки от естественных наук в целом и медицины и/или биологии человека в частности, но и имеют проблемы с критическим мышлением и навыками сбора и анализа информации. Грустно встречать такую позицию здесь.

Психотерапевт — медик, как и психиатр. Психолог, не считая клинического — нет.

Ви помиляєтеся. В Україні є поняття «лікар-психотерапевт» (саме так, із 2 слів). Але це НЕ «психотерапевт».

Процитую:
На сьогодні існують два суттєво відмінні визначення психотерапії Згідно з першим:

Психотерапі́я — галузь медицини, яка широко застосовує психологічні знання для діагностики та лікування різного роду захворювань.
Таке визначення побутувало в СРСР. До сьогодні[коли?] державні вищі навчальні заклади пострадянського простору готують лікарів-психотерапевтів з числа тих, хто отримав медичну освіту за спеціальністю психіатрія.[джерело не вказане 2250 днів]

Згідно з іншим, поширеним в Європі та США:

Психотерапія — це науково обґрунтований та емпірично перевірений вид діяльності, що спрямований на допомогу людям, які потерпають від психологічних, психічних, психосоматичних, соціальних проблем або страждання, та використовує психологічні інструменти[1].
Психотерапія належить до методів психологічної інтервенції, а ці методи є частиною клінічної психології. В свою чергу, клінічна психологія — це розділ психології.[2]
Тут психотерапія має більш значущий зв’язок з психологією. Тому психотерапевтами, після додаткової підготовки, можуть стати психологи, або психіатри.

Про калеченье людей психиатрами слышать дико. Они такие же врачи, как и все, и калечат не больше, чем гастроэнтерологи или педиатры. Не нужно и дальше стигматизировать психиатрию.

Ви точно хочете поговорити зі мною на цю тему? У мене «стаж роботи» 8 років в 3 психіатричних закладах.

Нейрофізіологія та біологія поведінки — так, науки. (Це про ваші «естественнне науки».)

А психіатрія — це лженаука і лжемедицина. Психіатри калічать, а не лікують.

но смысла в его скиллсете нет, если это не привело к психическим расстройствам

Тому ж емоційному вигоранню чи «втраті» сенсу життя краще запобігати. Тому сенс в психотерапії є завжди. Інша річ, чи є в людини запит на це. І чи може вона віришити ці питання без психотерапевта.

Дві третини моїх клієнтів працюють в ІТ-компаніях, і це не випадковість.

Невипадковість в тому що тільки у ІТ-фахівців вистачає грошей та часу на психотерапевтів.
Висновки про «стресовість» професії де вам платять стільки грошей та у вас є стільки часу щоб почати думати про психотерапевтів, можете зробити самиі.

Робота справді не дуже стресова, це підтверджує і моє дослідження, але ж чому тоді спеціалісти вигорають?
Тому що не турбуються про себе, заставляють себе робити те що не хочеться, беруть на себе більші ніж можу зробити. Через «не хочу». І тоді організм віддячує помстою: через болі в втілі, вигорання, апатію. Вони роблять більше для інших (роботодавець, сім’я), ніж для себе. Для себе просто вже не вистачає сил. Тут навіть не в кількості роботи справа (респондени що вигорають не обов’язково багато працюють), а в тому ЯК вони працюють: навіть по 8 годин можна так себе замучати задачами, особливо якщо їх не хочеться робити, що сил не буде. Капіталістичний устрій манить славою, великими грошима, але ж разом з цим щастя не приходить, я про це по собі знаю, та й в своєму дослідженні цифри показують, що задоволеність життям після зп 3к+ вже не росте.
Що з цим робити? Качати софт скіли, стресостійкість. Краще розпізнавати свої справжні потреби, емоції, дослухатися до себе.
Я знаю, що ви скажите що я упереджений, бо заробляю на цьому. Не бачу нічого зазорного в тому, щоб робити якісну роботу якої є видимий результат і отримувати за це гроші. Тим паче, якщо це ще й приносить задоволення.

але ж чому тоді спеціалісти вигорають?

Цікаво б провести дослідження щодо вигоряння та проблем з головою у інших професій, щоб порівняти.

Круте питання.

Те, що знайшов — для порівняння невалідне, а для власного потрібно більше ресурсів: лише це дослідження забрало більше сотні годин кропіткої роботи яку неможливо було делегувати, але якщо цікаво, то доєднуйтеся до співаавторства, це можна буде реалізувати спільними силами.

Але маю певні гіпотези:
1. Менша ЗП та гірші умови праці ведуть до вищого рівня вигорання. Ось дані стосовно вигорання лікарів в різних країнах: в Турції та РФ це показник більший за 30%, а за моїм дослідженням рівень вигорання в IT — 20%, також є інше дослідження в якому ця цифра 18%.

2. В IT найпопулярнішими причинами вигорання спеціалісти називають поганий work-life баланс та гіпервідповідальність (персональні причини), нечіткість в постановці задач й незрозуміле розподілення відповідальності та прав (організаційні причини). В медицині, думаю, буде мова йти про стосунки з керівництвом, складних пацієнтів та низьку ЗП. Тобто погані умови праці.
Зверність увагу: на питання: «Що ви хотіли б почати робити, але поки не робите?» з 68 варіантів 48 стосується хобі, медитацій, спорту, масажів тощо, і лише 13 — проєктів та фінансів. Як ви думаєте — що відповіли б медпрацівники?

Капіталістичний устрій манить славою, великими грошима

Ви — лівак?

я центрист

І не з лівими, і не з правими, а посередині.

А , це чергова маска ліваків 😂 .

Насправді, все просто: або примат «колективу-держави» (насправді: рабовласників) над людиною, або усі «добровільно-примусові» йдуть на....

«Посередині» тут фізично НЕ існує. Або раб, або вільна людина.

якщо бути чесним, то більше до лівих. Займаюся своїм життям, в політиці мало.
А ви?

якщо бути чесним, то більше до лівих.

Я ж відразу і сказав, що ви — лівак. Центризм — це лише чергова маска «колективістів».

Займаюся своїм життям, в політиці мало.
А ви?

Ліваки — це не лише про політику. Лівацтво — це світобачення рабів і рабовласників.

Так, держава (і, відповідно, політика) — це нинішній найпотужніший інструмент ліваків. Втім, є й інші інструменти 🤬

Миколо, ви ще можете перейти на світлу сторону :) Самоналежність і NAP :)

Це як не існує. Якщо платить на загальнодоступну медицину чи освіту — це вже раб чи нє?

Якщо ви добровільно платите — ні, звісно.

Але будь-які податки (на будь-яку «ціль») — це примус, тобто грабунок.

Цікаво б провести дослідження щодо вигоряння та проблем з головою у інших професій, щоб порівняти.

У інших професій немає таких зарплат (в Україні). Тому дослідження будуть некоректні.

Интересное исследование, но боюсь вы померили что-то странное. Смотря на www.businessinsider.com/...​laces-to-work-2013-1?IR=T
где у Monster.com 82% ощущают высокий уровень стресса и гуглом, где 46% ощущают низкий уровень стресса — становится очевидно, что индустрия дико неоднородна. И, имхо, Ваше усреднение непонятно что показывает. Было бы интересно увидеть уровень корреляции стресса с компанией (в идеале вообще с проектом — мечты), в которой работает опрошенный. Или средний уровень стресса по компаниям. Для «The Satisfaction with Life Scale» было интересно сравнение с неким базисом — среднее по стране. А то насколько это хорошо или плохо тоже не очень понятно. И плохо сочетается с 28.5% — «Я нічого не роблю окрім роботи та сну». Т.е треть ничего не успевает в жизни кроме работы, но счастливо — ок, но как-то подозрительно.

Взагалі то іноді дивує, що решта спеціальностей так «білі та пухнасті», що там психолог випадковий гість. Чи може в ІТ ще не вміють вирішувати свої болячки самі), тому все треба зробити як книжка пише. А що ж буде якщо на гарні вуха раптом не вистачить грошей?

Скажут:"Мы проработали эту тему, вы здоровы".

Ще прям в око — психологи то на 80% жінки які на 90% блондинки. Ви хочете про це поговорити? Як на мене якась нездорова зовнішня упередженність))

Просто у «інших» немає ні грошей на психотерапію, ні часу.

Опщєм, перефразовуючи думку пана Аль Капоне про добре слово і револьвер, який додає слову незмірної ваги, «допомагати» людям з баблом набагато приємніше ніж людям які неспроможні заплатити.

Искусствоведы приходили. Психотерапевты приходили. «Инвесторы» и секта свидетелей F.I.R.E. были.
Целый замминистра даже заглядывал с презентацией безумно важного законопроекта, который, несомненно, «улучшит» отрасль.

Оказывается, столько много людей знает, как надо правильно жить и работать, чем интересоваться, что невольно хочется процитировать национальную идею от Поддеревянского, но т.к. мат запрещен, то пусть будет как констатация факта роста числа подобных публикаций на ДОУ другая цитата — «престіж крєпчаєт, мощно возрастаєт дєнь ото дня процент жиров у маслі» ©.

Максимку-дай-денег незаслуженно забыли, он тут наволонтёрить пытался, вроде дольше всех продержался

Точно, еще ж благодетели-благотворители, vanity fair на минималках.

Искусствоведы приходили.

Ну после картинок некоторых зашедших художников психолог потребуется... Или сразу психиатр...

Таких ган....в часто бачив я,
Що всім п...ять: я — гуру, я — учитєль!
Несіть мені усі по три рубля
І мудрості вам дам я до...я.
А сам читать уміє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.
Оказывается, столько много людей знает, как надо правильно жить и работать, чем интересоваться

Цим повідомленням ви ж натякаєте на те, що не варто їх слухати, і цим самим даєте вказівки «як правильно жити, працювати і чим цікавитися»

Пропоную вам поділитися своїм досвідом, що робите коли вам погано.

В весьма упрощенном несерьёзном виде как-то так:
cs.pikabu.ru/...​1364030325_1619282604.jpg

А если есть желание покопаться, то первые несколько часов будет увлекательная беседа на тему «кто есть я, что такое плохо, как отказаться от оценочных суждений и почему бездействие равноприменимо как средство решения вопросов с действием, т.е. может надо не действовать, а менять отношение к ситуации?», затем дискуссия о трактовке измышлений Берна или Талеба (смотря с какой стороны кто любит подходить, с психологической или прикладной философии), а дальше окажется, что всё вовсе не так уж и плохо, как могло быть.

і цим самим даєте вказівки «як правильно жити, працювати і чим цікавитися»

Ни в коем случае не совет и не навязывание, каждый «лечится» в меру своей осведомленности. Кому-то проще прибухнуть, кому-то с головой уйти в работу, у взрослого человека это уже должно быть сформировано индивидуально. И в конце концов, что-то я не видел, чтобы на психологические форумы заявлялись программисты со статьями, что мол работать без сайта и знания алгоритмов не получится, надо что-то делать)

А если есть желание покопаться, то первые несколько часов будет увлекательная беседа на тему....

Цього замало для психотерапії. Якщо «терапевт» таке розказує — слід шукати іншого.

Это был дополненный ответ на комментарий, если бы автора не устроила картинка-шутка с Пикабу.

Пропоную вам поділитися своїм досвідом, що робите коли вам погано.

Копаться предлагалось совместно)
А сам вопрос я понял как «что ВЫ делаете, когда ВАМ плохо».
В одном сообщении раскрыть все методы самодиагностики/самоанализа имхо невозможно + они слишком индивидуальные. Равно как и не было цели кому-то это рекомендовать, в отличие от героини комментируемой статьи.
З.Ы. Меня просто умиляет, как пытаются навязать бинарное понятие «хорошо/плохо» и внушить, что что-то «надо делать» (=идти к психотерапевту, например). Потом удивляются, откуда у людей комплексы, страхи и неприятие самого себя «как есть».

Мерседесы, ягуары и брильянты с элитной недвижимостью в рекламе не нуждаются их и так все хотят.

Чого ж тоді Мерседес щороку купу мільйонів гатить в рекламу? )

Грантоїди такі грантоїди. Тепер, як я розумію, вам потрібна цільова аудиторія що має невпевненість у собі. Гарна спроба, може навіть вийти, але дуже дорога ніша — бо вимагає індивідуальної роботи.

PS. Саме змушення вас дотримуватися «темників» робить вас ідентифікованими з перших пари речень. Да не вийде вас в Україні це мракобісся, не зайде. Несіть свою «демократію» назад у Штати, годуйте нею Джо Альцгеймера.

А тут, я бачу, ви ще й бабла хочете? Закрийте одне око.

Тільки з сеансу психотерапії?

Я как всегда со своими 7к о спецах.
Медицина, кардиология, лечение инфаркта и постинфарктных вещей — миллионы книг/журналов/руководств — как врачи про...бывали, так и про...бывают.
Психотерапия, особенно в Украине. Закончили 2 недельные курсы и давай лохам рассказывать как они выгорели.
Самое чудесное, что это нельзя проконтролировать — не стало лучше — мама сильно не любила, продакт мудак, кошка на глазах и умерла итд. Приходите в четверг, заплатите 75$, потому что мне зимнюю резину менять.

Зачем ходить к «специалистам» после 2х недельных курсов?

Это аллегория была.
Там же все в основном такие — посмотрите что они читают, говорят ли они вообще на английском — состоят ли они в реальных сообществах или а-ля «гештальт группа Рога и Копыта с Троещины» (это тоже сарказм).
Просто я терапевт и до сих пор читаю около 20 журналов в месяц совмещая с дата сайнс, и считаю что еще нужно.
А эти тяп-ляп и в продакшн.
По знакомым слышал — год назад ивэнт менеджер, а ныне уже коуч/фасилитатор/психолог/психотерапевт.

фасилитатор

Эти пробрались уже на галеры!

Да вот именно. Стимулируют рубистов из Днепра)

Эти пробрались уже на галеры!

Уже лет 13 как пробрались, проснись

Якщо професія найдревніша, то можна, попит є

Ну это как с соевым молоком. Был в Украине в 2019 году еще были здоровые, а с 2021 уже все стали Скандинавами с генетической непереносимостью лактозы. Лохов же нужно разводить, поэтому вместо обычного молока, всем льют кокосо/ржано/соевое. Типа полезно. Как и проф курс от ПТСР после 2 недельного спринта.

На самом деле ПТСР не такая уж и сложная вещь, чтобы узнать как там и что там. Но вот курс... покажи мне хоть один действенный курс от ПТСР, написанный хоть психологинями со 120-летним опытом. А я покажу тебе азартные игры, которые действительно снимают ПТСР, но это как лечить алкоголизм героином.

Так я согласен полностью. Нужно вникать в психотерапию, а не формошлепствовать. Но всем плевать — лох платит. Єто как мой пример по выше по инфаркту и его последствиям — куча данных, но ведь это платить за журналы/книги, тратить время на чтение, думать — не, и так сойдет. Поэтому имеем такое количество смертей, от того, чо не должно к этому приводить.
Так же и с ПТСР.

Выбор это отлично, я согласен. Но когда огромное количество «странных людей» решает, что у них непереносимость лактозы потому что это модно, это тупо.
Так и с психотерапией — есть проблемы, нет проблемы — мать не любила, давай 75$.

У скандинавов как раз таки самый высокий в мире процент переносимости лактозы. Это у азиатов с лактозой проблемы.

Непереносимость лактозы это в принципе объективный факт. Идёшь к гастрэнтерологу, берешь направление на бактериологическое исследование какашек, получаешь ответ — да\нет. При чем тут мода?
Ну и некоторым людям всякое овсяно-орехово-соевое молоко может просто нравиться. Что тут такого?

Давай по новой, name, все censored!

Lactose tolerance is exceptionally widespread in Northern European countries such as Sweden and Finland, with tolerance levels of 74% and 82%, respectively.
muse.jhu.edu/article/476465

www.sciencelearn.org.nz/...​t-for-lactose-intolerance
Или хотя бы так
www.dynacare.ca/...​ance test.aspx?sr=NAT&st=
А это

Непереносимость лактозы это в принципе объективный факт. Идёшь к гастрэнтерологу, берешь направление на бактериологическое исследование какашек, получаешь ответ — да\нет. При чем тут мода?

Мракобесие и от лукавого. Сжечь ведьму.

Ну и некоторым людям всякое овсяно-орехово-соевое молоко может просто нравиться. Что тут такого?

Это как с патриотизмом — 10 лет назад все бухали на 9 мая, а потом вдруг стали патриотами. Помню у себя в меде на лекции сказал в 2003 году, когда снова таки все дружно отмечали «деды воевали», что :"Давайте державною мовою", то меня чуть не от..дили, а теперь то оно все иначе.
Так и с этим — 3 года все пили обычное молоко и были счастливы, а теперь модно.

Lactose tolerance is exceptionally widespread in Northern European countries such as Sweden and Finland, with tolerance levels of 74% and 82%, respectively.
У скандинавов как раз таки самый высокий в мире процент переносимости лактозы.

где противоречие? Или я не уловил какую-то шутку юмора?

У них, он самый высокий. А не у жителей степей Украины.

Из научных исследований. Могу проконсультировать — цена 100$ час.

Поэтому я выбрал медицину.
Все токсичные психопаты и мизантропы без эмпатии идут туда, чтобы исправлять ошибки добрых идиотов прочитавших 1.5 книги по гастро/кардио/эедокринологии итд.
Пример, М 43, жировая дистрофия печени и инфаркт который благополучно про..бан врачами нетоксичными, а я решаю как наладить пост восстановление, например, секс после инфаркта, диета, физ нагрузки и лчение всего сопутствующего. Сколько этих позитивных идиотов могут сложить это все так,чтобы человек через 2.5 года пробежал пол железного человека.

Весьма яркий пример проблем с пониманием сути вопроса.
Поэтому перефразирую:
Какой вывод следует из утверждения, что жители Северной Европы в массе своей лактозу переваривают лучше чем жители степей Украины?

Потому что хорошая резина на средне-хороший кроссовер 150$ штука, итого за месяц как раз с одного выгоревшего на 4 колеса.

Ну это как с соевым молоком

Оно просто вкусное, вот и вся причина его употребления

Настоящие мужики не плачут и не пьют все эти гейские поделки из сои.

Вопрос, чего его 3 года назад не пили.
Или хомякам не сказали, что оно вкусное — почти как смузи.

Неплохо так поставила в один ряд психологиня девелоперов и врачей скорой. У меня есть знакомый со скоряка. Кратко об его стрессах:
— Чуть не убил человека.
— Неоднократная угроза жизни со стороны неадекватных пострадавших. Особенно позабавил случай с наркоманом, которого вернули с того света, сломав весь кайф.
— Потенциальные судебные преследования за врачебную халатность.
— Жесткий график работы в филиале ада. Бюрократии в медицине кстати ого-го.
— Участие в АТО, контузия, и впечатления такие, что год воспоминания водкой вымывал.
Против такого багажа я могу лишь скромненько отметить, что иногда не получается программу написать.
Против психотерапии как таковой не имею ничего против, но авторка с первых же строк настроила публику против себя, явный показатель профессионализма.

В каждой профессии источник стресса разный, но это совершенно не означает, что чей-то источник из-за этого менее или более «достойный».
Из вашего примера похоже, что вы находитесь в достаточно комфортных условиях работы, но что если бы вы были начинающим специалистом, только на должности с высокой ответственностью? То есть не всегда уверены в своих знаниях и умениях, при этом боитесь не угодить заказчику, т.к. из-за этого могут свернуть проект. Вы ещё не научились говорить «нет», поэтому работаете по 10-12-14 часов в сутки и часто работаете по выходным, при этом с вами работают люди, которые от вас зависят. Из-за большой нагрузки вы стали меньше проводить времени с семьёй и друзьями, а они тоже хотели бы вашего внимания и вы испытываете перед ними чувство вины, но пока что ничего поделать не можете. Вы сильно устаёте. Да и атмосфера в команде в целом токсическая, без поддержки и взаимовыручки, зато с обвинениями и требованиями. От вас постоянно требуют каких-то отчётов — то о количестве багов в спринте, то о количестве разработанных фич, то ещё бог весть о чем, а потом на основании этих отчетов требуют найти пути, как это количество багов уменьшить, а количество фич увеличить. При этом сменить проект прямо сейчас вы не можете (мало ли по каким причинам).
Да, в таких условиях никто из-за вашей ошибки не умрёт, но как вы себя будете чувствовать? Всё ещё считаете, что ваш уровень стресса недостаточный, чтобы оказаться в одной строке с пожарным и врачом скорой помощи?

Как врач работавший в больнице, скажу что сравнить инженера и врача на передовой который должен в течении секунд принимать решения за которые может получить срок или в результате которых 28 летний человек останется параллизованным или нет, очень-и-очень непрофессионально.
Вы просто вообще не понимаете о чем вы говорите. Хотя да, это из серии:"Не было смузи, лечился 3 года от ПТСР".

Ну если серьезно говорить то для большинства не будет никакого смузи, хорошо если будет время нормально поесть, а не кое как пожевать фастфуд и всю ночь срочно чинить чужой просер иначе на продакшн не выйдем и будут большие проблемы с руководством. Смотря кто и какой софт пишет, если это скажем интернет магазины, порталы телекомов, банковский софт, продажа транспортных билетов и тому подобные системы которые обслуживают людей, то отношение к ним как к критически важным. И давят на обслуживающий персонал откровенно военными методами, в том числе искусственно создают стресс специально как дрил сержанты в учебке. На передовой безусловно не сахар, однако там всегда ротация и человека в этом долго не держат чтобы с катушек не слетел. Тут это длится иногда годами. В том числе когда переходишь с одного проекта на другой, с одного потушеного пожара сразу на другой.

Согласен, но тут скорее всего будет работа в направении того, чтобы человек что-то изменил в жизни, из серии осознание проблемы -> нахождение путей решения (выучить что-то и сменить/изменить отношение) -> время на решение -> счастливая и долгая жизнь

ну при желание и про врачей то же можно сказать, мол стань терапевтом, никого не парализуешь. стрес больше для ответственных, адекватных врачей с моральными принципами. но из-за пост-советского наследия в медицине (как и любой госструктуре) хватает говна, криворуких тупых пофигистов, у них стресса скорее всего нет.

100%
Об этом и речь. И поэтому умные врачи — обычно без эмпатии и чувств, потому что они уже «за...баны» криворукими тупорылыми идиотами прочитавшими 1.5 книги и купившими диссертацию. При чем, это не только в Украине, в ЕС я тоже такое видел, меньше, но все же.

это прямое последствие идеологии «все чувства важны». Нынче стресс, который испытала школьница, которую одноклассник шлепнул по жопе, и солдат, которому оторвало ноги, теоретически могут испытывать одинаковый стресс и чувствовать себя одинаково плохо. Если убрать эту условность, то окажется, что 99% человеков, которые больше всего ноют, вообще не имеют никаких проблем и им бы по хорошему заткнуться. Но как же тогда писать грустные истории в инстаграме

100%
Да, да и еще раз 1000 раз да
Это поколение рожденных уже ущемленными, к сожалению.

Да тут идея не в том, кому «тяжелее» или у кого «стресс больше». Ник-то даже рядом не ставит стресс школьницы и солдата, но для психологии что тот стресс что тот. И важность таких стрессов одинаковая. Нельзя сказать что школьнице легче, а солдату тяжелее. Ведь потом эта школьница пригнет с крыши, а солдат будет спокойно жить. И кому по итогу стресс принес больше вреда? Думаю понимаете.

Если потакать ненастоящим проблемам и страданиям, то школьница потом начнет требовать от всех использовать ненастоящие местоимения и в целом жить в ненастоящем мире

Только в крайнем случае. При этом кто сказал что проблема ненастоящая? Проблема постоянного нахождения под прессингом разных слоев жизни — вполне актуальная проблема.

Возможно раньше о ней и говорили, но нужно учесть, что эти же люди раньше думали что все проблемы от бездействий.

радикальность суждений уровня «бред», это как «если продавать алкоголь в магазине, то вся страна сопьется».
ну и вообще высер очередного задрота, который кроме как в компутерах жизни не видел и не понимает.
насколько проблема «настоящая» или нет — не таким решать, это вообще тут бесполезная категория.
вот ложку со стола поднять, это настоящая проблема? а для человека без рук?
если человек эмоционально и психологически слаб, не развит то даже простые вещи для такого человека это «проблемы», воспитывать детей нужно нормально, чтоб они могли осилить мелкие жизненные неприятности, а не спорить с ними про «настоящность».

Солдат без ног будет спокойно жить? Что простите? Спокойно?
Возможно вы хотели сказать «останется жив»?
Тоже не факт.
А если и выживет, то «те из вас кто останется жив будут завидовать мёртвым» ©

Вот именно. Левая пропаганда и сюда лезет со своим странным равенством.
Странные люди которые думают что могут изменить природу, но природа сильнее их.
Мы все изначально не равны.

Ну как я сазал, давайте посадим пилотом человека без рук и слепого, потому что иначе — это какой-то ущемление их прав.

Я был начинающим специалистом со всеми описанными особенностями, с переработками, давящими сроками и тремя начальниками, требующими разное и одновременно. Переживал и выгорел. Со временем пришло осознание того, что это лишь субъективное восприятие. Подобные ситуации случаются регулярно и чувствую себя отлично, просто не выходит программку написать.
Но для стрессовости ситуации можно определить и объективную шкалу: цена провала. Вовремя не выпустить еще один релиз VS столкнуть 2 самолета. Разница есть, так что с тезисом про достойность источника стресса не согласен.
Еще раз повторюсь, не имею ничего против психотерапии, она полезна людям, которые не могут как раз объективно оценить реальность, слишком переживают о несущественном и рвутся на части. Но перебор ставить знак равно между переживаниями о малозначительном вкладе в IT индустрию и переживанием за жизни людей. В голове у нас оно может и одинаково, но в том и беда, что объективный мир не у нас в головах.

Оно то может и дата, но вероятность выгореть на войне/в больнице статистически больше, чем в офисе под кондиционером в ортопедическом кресле.
Про психотерапевтов, особенно в Украине, хотя уже и в Балтии/Скандинавии знаю слишком много, поэтому не очень доверяю людям, которые 1.5 книги прочитали.

>>

но вероятность выгореть на войне/в больнице статистически больше, чем в офисе под кондиционером в ортопедическом кресле.

покажите, пожалуйста, статистические данные.

www.mdpi.com/1660-4601/17/24/9369/htm
Хомячков, формошлепщиков и барист там нет почему-то. Загадочно.
А тут вообще страшное пишут.
www.acgme.org/...​out-physician-suicide.pdf
The suicide rate among male physicians is 1.41 times higher than the general male population. And among female physicians, the relative risk is even more pronounced — 2.27 times greater than the general female population
Или вот еще.
www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7197839
Suicide risk among doctors is said to be between 5 and 7 times that of the general population.
Вы знаете, думаю это какая-то форма формошлепизмо-qaизма. Ведь все знают, как это сложно работать в офисе, а не в больнице, полиции, шахте.

вы писали про вероятность выгорания, а исследование прислали про ПТСР и травма ассоциированную депрессию.

А я конечно извиняюсь, а там есть четкие грани — между ПТСР и выгоранием? Они вообще как-бы вытекают друг из друга туда-сюда. А суицид это уже финальный аккорд.

0_0
Я конеш не клиницит, но пост травматическое стрессовое расстройство как бы предполагает наличие ТРАВМЫ. Травма является основополагающим фактором развития ПТСР.
Выгорание — развивается вследствие хронического стресса, без каких-либо травмирующих событий.

Хронический стресс = много маленьких травм.
По вашей логике — не выпустил продукт -> травма -> ... -> выгорание
Не всегда ПТСР — это однократная травма.

А вот насчет вероятности выгорания интересная тема. И наши горе-психотерапевты почему-то ее не раскрывают.
В адреналиновых, стрессовых ситуациях врачи, военные, спасатели однозначно бывают чаще. Однако это вполне естественный, природный стресс, в котором специалист знает как действовать. Кризисная ситуация решена — адреналин спал.
Проблема современных офисных сотрудников заключается в том, что их стрессы совершенно не естественны и люди просто не знают как давать выход соответствующим гормонам. Конфликты на работе рукоприкладством не решаются, хотя природа подсказывает именно такое решение.
Вот и выходит, что бьщийся в бессильной злобе кодер имеет куда более высокий кортизол, чем врач регулярно принимающий решения о жизни других.
На практике видел такой случай, как раз MD/Data scientist’у должен быть понятен. Healthcare проект, снимаем метрики с пользователей, в том числе heart rate variability. Отдаем на тестированию QA, который вот весь такой нервный, не внимательный, прям ощущение, что ему физически сложно с мыслями собраться. И вот нужно посмотреть его данные, а там HRV за сотню. Так и хотелось сказать: парень, сходи грушу поколоти, выпусти пар.

Я согласен, на 100%. Но это не значит, что нужно идти к вчерашней выпускнице пед института прочитавшей 1.5 книги. Какой смысл в этом?
Человек же должен понимать, что покупая ладу, он не получит скорости как от порш.
Про HRV это очень круто, потому что как раз это одно из моих направлений сейчас и поэтому я понимаю.

Взять цену провала как объективную шкалу — хорошая идея, но кто и как будет наносить деления на эту шкалу? Кто решает, что объективно, а что нет? Что по величине объективности выше, а что ниже? Тем более раз вы говорите, что объективный мир не у нас в головах.
Я-то потому и писала о субъективных переживаниях отдельно взятого человека из айти сферы и о том, что они имеют не меньшую цену или значимость, чем субъективные переживания человека из другой сферы. Для кого-то не выпустить вовремя программку в продакшен по силе переживаний может быть равноценно переживаниям врача о неправильно назначенном лечении. Но мы ж не будем у первого отнимать его право на эти переживания в пользу второго?

У меня самой нет сейчас твёрдой позиции на этот счёт. Может автор действительно неправа, поставив айтишников в один ряд с пожарниками по уровню стресса. А может наоборот, пора признать право представителей любых профессий на стресс, не сравнивать одних с другими, и обращать внимание на то, что психологическая помощь может понадобиться любому человеку, независимо от того, в какой сфере он работает.

Как по мне автор не права, поставив в один ряд. Почему — смотри развернутый комментарий выше. Стресса у айтишников (и других офисных работников) хватает, но это совершенно не то, что испытывают те, к кому она их приравняла. Если она смешала мух и котлеты, то в ее профессиональной компетентности сильные сомнения.

ну вот сами же говорите, что стресса хватает, но почему-то считаете что у одних это что-то вроде «праведного» стресса, а у других — так, подделка какая-то )))

Да, и не вижу противоречия. Есть тяжелые, критические ситуации, которые могут сломать человека. А есть накапливающийся негатив, который требует профилактики. Зубов можно быстро и больно лишится на ринге, а можно и от медленно прогрессирующего кариеса. Но мы же не приравниваем всех к боксерам с призывом носить капы, когда достаточно чистить зубы. Для большинства айтишников хватит тренинга по стресс-менеджменту, а не помощь квалифицированного психотерапевта (пойди еще найди такого).

«хватит тренинга по стресс-менеджменту» — нет не хватит. Вы перенесли всю вину за стресс на сотрудников и исключили влияние среды. Такая себе проблема индейцев. Я работал в разных компаниях и на куче проектов за 20 лет и это всегда был разный уровень стресса. Мои навыки борьбы со стрессом мало определяли его уровень, больше влияла среда. Большим он был всегда, когда менеджеры выстраивали процессы определенным образом: отсутствие резервов времени, загрузка на максимум, бесконечное переключение между задачами. Часть менеджеров верит, что стресс необходимо создавать, чтобы разработчики были «эффективными». Ну и когда я был физически завязан на компанию и увольнение грозило проблемами (потеря визы, депортация). Сложно себе представить ощущение людей у которых ещё и семья зависит от «успехов» на работе в такой среде, так как они основные кормильцы. У некоторых людей будущее прямым образом зависит от этого «накапливающегося негатива». Бить грушу это замечательно, но работая в среде, которая настроена на то, чтобы вызывать у тебя постоянно стресс — груши может не хватить. Забавно, что на собеседованиях меня неоднократно спрашивали про стрессоустойчивость компании, где «нет стресса».

Из того, что мне реально помогает: большая финансовая подушка, возможность менять работу/проекты на менее стрессовые, медитация (грушу я не пробовал), бег и выработанный навык менее болезненно проходить через «авралы». Причём первые 2 пункта основные. Т.е по сути, есть некоторые навыки борьбы со стрессом, но основное это меньше зависеть от этого «прекрасного» ИТ и тогда будет меньше стресса. Вот только не у всех есть такая возможность.

подделка — не сам стресс, а причина его вызвавшая

нельзя ставить в один ряд причины и источники стресса, иначе таким образом вместо того, чтобы дать возможность человеку стать сильнее и резистентнее к негативным событиям в жизни (другие могут, значит и ты сможешь), ему дается индульгенция на страдания по пустякам (ну ведь все ж страдают).

млять, где сказано у автора, что уровни стресса одинаковые у айтишника и врача?
сказано, что у всех «надмірний рівень стресу».
Это как сказать «оба числа 10 и 1000 больше пяти». где вывод что числа 10 и 1000 одного порядка?

Так можно и слепого признать в том, что он управлять самолетом может. Долой все ограничения.
Знаете почему сейчас в мире, такая нехватка врачей (кроме пары стран типа США) — потому что уровень стресса/еоличество часов за учебой не соотвктсвуют тому, что врач получает взамен.
Это насколько нужно быть эгоистом с 0 эмпатии, чтобы сравнить хомяка с человеком который сортирует пациентов на предмет, кого спасаем, а кого:"Извините".

объективный мир не у вас в голове

Кхм. «Если в квартире Х суммарная мощность всей бытовой техники равна десяти киловаттам, а в квартире Y пяти, то жители квартиры Х платят за электричество в два раза больше».
поддержали: 20 лайков

мысль понятна, аргумент достаточен и без натягивание совы на глобус — момент про участие в АТО вообще не в тему (не репрезентативно), не каждый врач скорой учувствовал, так можно и программиста АТОшника найти.

Типичное обесценивание в стиле «в африке дети голодают а ты не хочешь гречку доедать»

Я конечно все понимаю, но ставить в один ряд уровень стресса от того что у тебя прод упал и от того что из-за тебя кто-то умер как по мне это уже слишком :)

Нужно же как-то зацепить денежную целевую аудиторию

И не говори, прямо щекой зацепила, не буду говорить за что

Програмісти теж можуть вбити. Декілька років тому впали декілька літаків нової моделі боінга. Причина — помилки в програмному забезпеченні.

Програмісти теж можуть вбити. Декілька років тому впали декілька літаків нової моделі боінга. Причина — помилки в програмному забезпеченні.

Так в ПО проблем не было. Проблема была в архитектуре и проектировании — MCAS использовала 1 датчик AoA. => убили людей не программисты, а менеджеры, допустившие «х.як х.як и в продакшен»

Ок, можливо Я там не сильно розбираюся :) Але хіба там проєктували не айтішники?

Ну оно то все айти, грань тонкая, но архитекторы и safety инженеры код почти не пишут. Так что в этом факапе виноваты не кодерки по хорошему (они взяли тикет и сделали его, а что там было дело десятое для них).

Ну, можливо, не пишуть. Але ж вони проєктують. Тобто це в т.ч. і їх зона відповідальності, а не лише менеджерів.

Ну, можливо, не пишуть. Але ж вони проєктують.

По хорошему, группа людей-разработчиков, если б у них были на месте яйца — на safety документах для приемки — должны были поставить свою подпись «не готово к использованию» (зная какая дичь в архитектуре — что имея два датчика угла атаки — подключили систему только к одному). В таких проектах многое (чуть менее чем всё) проходит cross-review и остановить релиз изнутри — не настолько сложно как кажется, но прийдется столкнуться с целой толпой адвокатов компании... Нужно иметь свою крышу.

Залежить від стану психіки людини, оточуючих, кола спілкування в конкретний момент. Якщо упав прод Meta, twitter, Booking то це серйозно :)

где сказано у автора, что уровни стресса одинаковые у айтишника и врача?
сказано, что у всех «надмірний рівень стресу».
Это как сказать «оба числа 10 и 1000 больше пяти». где вывод что числа 10 и 1000 одного порядка?
советую изучить что такое «логика», полезно, для программирования в том числе

А краще вивчайте стоїків та схожі за духом філософії, і ніякий психотерапевт вам більше не знадобиться.

А їй і не треба, вона сюди прийшла бабла накосити. Лососне тунця. А ще воно соросятко, грантики любить, але їх же відробляти треба — от і прийшла шукати вільні вуха на локшину.

Вот бы еще набраться смелости эти философии воплотить в жизнь.
Набраться смелости сказать «нет» своему начальнику в пятницу после 5, когда дома тебя ждет семья.
Определить зоны своей ответственности, чтобы ни «коллеги» ни начальники не могли навешать на тебя свою ответственность.
Стоицизм конечно прекрасен, и решает множество современных проблем, но с другой стороны применение его в жизнь, когда ты не хикка — сложный выбор каждого.

До речі, так.
Але не у всіх є яйця :)

Спостерігаючи за людьми які відвідують отих ваших хвалених «психотерапевтів» і інші «терапії» — я дійшов до висновку що це те саме що колись були оті всі ворожки, потомственні маги і подібні люди. Суть їх — зробити з людини максимального овоща. напічкати людину (яка легко підлягає впливу на неї) всілякою діччю. нав’язати руйнівні уявлення про світ і т.д. і все суто ради того щоб людина була регулярним клієнтом.

Лікар швидкої, пожежник,

Ану ану скажіть психотерапевти ви наші хвалені — скільки у вас таких клієнтів?)

Анатолий Кашпировский был довольно успешный психотерапевт ещё до гештальтов. У многих рассосалось после сеансов

Он ещё и жив вроде. И да, в психиатрии шарит неплохо. Другой вопрос, чем он занимается... религией по сути.

Да-да, как же как же, помню как Анатолий Михайлович зачитывал в начале сеанса письма благодарных слушателей: «Вашу программу мы смотрели с нашей любимицей, овчаркой Альмой... после сеанса у Альмы рассосалось бельмо на глазу!»

Звичайна практика «ринку лимонів» — де нема механізмів покарання, там шахраїв плодиться куди не плюнь. Сказати, що ця «психологіня» не одна з них — в мене язик не повернеться.

У вас либо нету личного опыта с психологом, либо конфликт интересов.
Хотя есть еще вариант, что люди после психотерапии живут более лучше, а вы себе такое позволить не можете из-за запретов в вашей системе ценностей.

Сравнивать людей которые говорят «я о тебе все знаю» и «я хочу узнать о тебе все» — не разумно и не логично.

Терапия заканчивается, тут нету «регулярного клиента». Терапия как и курс лечения, есть начало с проблемой (если есть запрос) и конец с определением «здоров».

Не воодите людей в заблуждение своими высказываниями. Спасибо.

Це так.
Просто є ще й шарлатани.

Конечно есть, и автор об это сказала в посте.

Пока нет системы рейтинга для психологов, как и для программистов, нужно оценивать «эксперта» по своем личным ощущениям.

Я с такой же вероятностью рискую попасть на шарлатанов заказывая услуги разработки софта, как и на услуги психолога.

Просто люди из IT лучше понимают свою сферу, из-за этого попасть на разработчика шарлатана сложнее, но это только для людей связанных с этой сферой деятельности.

Ну, чого, є й для психологів частково. Є спеціялізовані сайти.

Звісно, в цьому теж слід розумітися. Тобто витратити певний час на ці сайти.

А деколи проблеми так «припікають», що хотілося б звернутися до найближчого психотерапевта, якого покажуть Карти.

да он просто очередной мамкин эксперт малолетний, все в жизни «очевидно» — либо черное либо белое.

Раніше психотерапевти кодували від пьянки, теперь кодують від кодування :) 2. Психотерапевт це лікар! Із дипломом, 7 роками в універі, анатомкою, латиною, інтернатурою, тощо uk.wikipedia.org/wiki/Психотерапевт Ніяких курсів, ще ще якоїсь маячні! Психолог це не психотерапевт.

Ви читати розучилися? Цитую із вашого ж посилання:
Треба розділяти поняття «психотерапевт» та «особа, що проводить психотерапію», адже лікар-психотерапевт, як фахівець, діяльність якого регламентує держава — це лікар, що отримав вищу медичну освіту та має відповідну спеціалізацію. В той же час, проводити психотерапію можуть не тільки психотерапевти, але й інші фахівці. Згідно Наказу МОЗ, в якості професійної діяльності застосовувати методи психологічного і психотерапевтичного впливу можуть також відповідні фахівці з повною вищою освітою за напрямками медицина (за різними спеціалізаціями) та психологія.

да вот хрен его знает. со одной стороны да — система должна быть. но на кой хер психотерапевту анатомия? А латынь это вообще бомба-аргумент, на кой хер ему латынь, заклинания по изгнанию бесов читать? больше толку от знания английского, хоть профессиональную литературу смог бы читать

«...Сертифікована в двох методах: гештальт-терапія і позитивна психотерапія...»

Це дуже модно стало для маркетингу, так само як сертифікації із Agile. Зайдіть до : дантистів, масажистів, тренерів у спортзалу. У всіх висять сертифікації, кубки тощо. Бо коли надаешь приватні послуги маеш чимось вирізнятись серед конкурентів.

От этих сертификатов попахивает хайпом — непрофессионализмом, как следствие.

Щось мені підказує, що найскладнішим питанням на сертифікат є «введіть номер картки, cтрок дії та CVV».

Особенно в Украине.
Такой же вопрос задают при защите докторской)

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

пожежник, пілот і розробник — що об’єднує ці професії? Правильна відповідь: надмірний рівень стресу і пов’язані з ним ризики для ментального здоров’я

Кожного разу як відкриваю редактор коду — думаю,а чи не впаде на мене палаюча база даних і чи не буде вторинних вибухів компілятора, а може взагалі на код ревью скажуть що фігню зробив і треба буде весь наступний тиждень переписувати легасі код тижневої давнини,але це не найгірше що може трапитись з програмістом — найстрашніше це коли у фреш барі закінчилися манго для смузі.

Найстрашніше — це коли манго не закінчується. Ось тоді і стає в нагоді психотерапія.

І не кажіть! От у нас на тому тижні кавомашина зламалась, то довелось команду від ПТСР лікувати.

Схоже на ассемблерні флешбеки.

Пілотів і ойтішників об’єднує хіба що висока зп, якою вони можуть поділитись з психологами/психотерапевтами.

Дві третини моїх клієнтів працюють в ІТ-компаніях, і це не випадковість.

Звичайно, не випадковість. Але справа не в стресі.

Пруф? Нещодавно бачив цифри, де комерційні пілоти зі стажем отримують до $300к.

Саме тому

Пілотів і ойтішників об’єднує хіба що висока зп

Ніде не писав, що їм солодко живеться. Як і щодо інших професій із списку автора.

В смысле ? Пилот по всем статистикам самая высокооплачиваемая профессия в мире. По росту, зрению и прочим физическим характеристикам здоровья надо проходить. В общем случае 1 человек на 10 000 населения подходит.

Нагадаю, саме айтішники створюють програмне забезпечення для літаків.

І декілька років тому було декілька аварій нової моделі боінга саме через помилки програмного забезпечення.

було декілька аварій нової моделі боінга саме через помилки програмного забезпечення.

Аварії були через те, що боси пропхнули більші важчі двигуни на старі літаки, які були на це не розраховані, а проблему спробували вирішити софт-фіксом. Мало того, пілотів про це ще й не попередили.

Тому сумніваюсь, що взагалі там програмісти взагалі при ділі виявились.

Ну і топік тут не про випадки «а ще хтось пише код для НАСА та бойових дронів», а про усіх формошльопів, що тут зібрались тішити своє его від порівняння з пілотами, пожежниками та лікарями швидкої.

Звільнені на пенсію програмісти Боінгу писали, що якраз програміст з Індії яким передали розробку і спричинили помилку. Їм дали старий софт і нічого не за ноледж транфесрели для економії, не стажували і належно не підготували. Тому софтом нічого поправити і не вдалось. Фактично як завжди в авіації економити можна лише по троху і лише дуже розумно, а далеко не на усьому і завжди.

Були моменти, коли мені снився Excel у кошмарах і треба було рахувати якось перфоманс всієї тіми. При цьому питання «нафіга я це роблю?» задавати не можна було.

класна картинка в хедері, хто малював?

додали посилання на портфоліо автора :)

Підписатись на коментарі