Для чого потрібна психотерапія і як обрати свого терапевта
Лікар швидкої, пожежник, пілот і розробник — що об’єднує ці професії? Правильна відповідь: надмірний рівень стресу і пов’язані з ним ризики для ментального здоров’я. Серед традиційних лідерів списків психологічно важких професій все частіше можна зустріти IT-фахівців. На щастя, існує ефективний інструмент, що дозволяє впоратись з надмірною напругою, — психотерапія.
Мене звати Анна Шийчук, і я психологиня, терапевтка з десятирічним досвідом і засновниця онлайн-клініки психотерапії. З якими психологічними проблемами стикаються ІТ-спеціалісти? Коли варто звернутись до терапевта? Як компанія може потурбуватись про ментальне здоров’я своїх працівників? Про все це і багато чого іншого я розповіла під час онлайн-зустрічі проєкту DEVCHATA від компанії Beetroot, а тепер ділюсь з DOU.
Психологічні ризики ІТ-сфери
Дві третини моїх клієнтів працюють в ІТ-компаніях, і це не випадковість. ІТ — галузь, яка найбільш стрімко і динамічно розвивається в Україні і світі. Як наслідок, вона перетворюється на один із найстресовіших видів діяльності. За даними наукових досліджень, близько 60% працівників ІТ-компаній страждають від надмірного стресу і наслідків для здоров’я, пов’язаних з ним. Цьому сприяє ціла низка чинників:
- Висока швидкість галузевих змін: ІТ-фахівцям доводиться постійно вчитися і вдосконалюватися, щоб не залишитися «за бортом».
- Високий рівень відповідальності: масштабні та коштовні проєкти пов’язані з постійною напругою.
- Стислі терміни: проєкти часто передбачають суворі дедлайни, що призводить до ненормованих робочих годин і перепрацювання.
- Ставлення роботодавців: деякі замовники чи компанії вважають, що мають «витиснути» з працівників максимум.
- Надмірне занурення в цифровий віртуальний світ: іноді це стає причиною того, що логічне алгоритмічне мислення у фахівців розвинене набагато краще, ніж емоційний інтелект. Тому їм буває складно розуміти людей і самих себе.
- Постійне спілкування, якого неможливо уникнути: це характерно для нетехнічних спеціалістів в IT. Необхідність постійно комунікувати, уникати конфліктів і знаходити компроміси виснажує психіку.
Окрім стресорів, пов’язаних з професією, є ще і загальні, які супроводжують кожну сучасну людину. Йдеться про сидячий спосіб життя, інформаційне перевантаження, сезонне погіршення психологічного стану — ще й пандемія з локдаунами викликають почуття невизначеності, непевності.
Ніхто не скасовував і особисті труднощі: втрати, переїзди, травми, зміни стосунків, народження дітей. Витримати таку напругу буває зовсім непросто, і тоді може допомогти терапія — ефективний інструмент формування психологічного благополуччя.
Для чого потрібна психотерапія
Психотерапія — це форма розуміння і зцілення свого внутрішнього світу. Вона базується на розмовному підході: тобто двоє людей, терапевт і клієнт (важливо — не пацієнт!), обговорюють внутрішній світ клієнта. Психотерапія не застосовує медикаментозне лікування. Медикаменти за потреби призначає психіатр при конкретних розладах, їх можна використовувати у комплексі з терапією.
Звертатися до терапевта варто у двох випадках:
Випадок 1: вам погано
При чому не завжди навіть можна пояснити, чому. Просто суб’єктивно зле — і все. Або ж можуть бути конкретні прояви: сум, тривога, поганий сон і так далі.
Це суб’єктивне «погано» має як внутрішні, так і зовнішні причини або їх поєднання. До внутрішніх можна віднести різноманітні негативні психічні стани і розлади. Наприклад, апатія, депресія, вікові та ціннісні кризи. До зовнішніх належать різкі зміни в житті: втрата, переїзд, інші травмуючі або позитивно стресуючі події. Так, народження дитини — це чудовий етап життя. Разом з тим батьківство назавжди змінює життя і потребує цілковитої перебудови кожного дня.
Випадок 2: ви хочете дослідити себе
Тобто все гаразд, але є внутрішній запит на вивчення свого внутрішнього світу, цінностей, переконань і несвідомих сценаріїв. У такому разі рушійною силою є цікавість до самопізнання.
Буває, що клієнт приходить без конкретного запиту. Тоді запит виявляється і конкретизується вже в процесі терапії, коли людина розповідає про себе, своє життя, виявляє свої почуття чи думки. Завжди знайдуться теми, які цікавлять клієнта більше від інших.
Що дає психотерапія:
- Зцілення. Кероване фахівцем продуктивне проговорення своїх проблем, підтримка і співчуття у довірчому контакті зцілюють душу.
- Розвиток емоційної грамотності. Людина починає краще розуміти, що з нею відбувається в моменті, відслідковувати свої реакції, думки і їх причини.
- Погляд на ситуацію збоку і пошук альтернативних рішень. Переважно ми діємо автоматично, згідно свого давно сформованого шаблону. Терапія допомагає змінити це.
- Формування внутрішньої стійкості. Вміння витримувати зміни і напругу, пов’язану з ними, зі спокоєм.
Як обрати метод психотерапії
Існує 21 офіційно визнаний профільними асоціаціями метод психотерапії. Ці методи різняться своїми підходами і техніками, але всі вони базуються на спільних принципах і меті.
Головний принцип будь-якої терапії — формування цілющих терапевтичних стосунків між спеціалістом і клієнтом. Саме вони дають клієнту безпечний простір, в якому він може говорити про свої переживання. Метою терапії є інтеграція особистості — повернення людині відчуття цілісності та присвоєння нею своїх почуттів.
Серед найпоширеніших в Україні методів можна назвати такі:
- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — найбільш структурований метод з доказовою ефективністю, що має чіткі протоколи лікування конкретних симптомів.
- Гештальт-терапія — глибинний метод розпізнавання почуттів, рефлексії над ними і розвитку усвідомленості.
- Позитивна терапія — направлена на встановлення балансу різних сфер життя і прийняття різних сторін свого життя, поєднує короткотермінові техніки та глибинне розуміння психіки.
- Психодрама — пропрацювання емоцій і тем клієнта через постановку та рольову гру.
- Арт-терапія — допоміжна техніка, яка дає можливість пропрацювати переживання через творчість: живопис, скульптуру, музику, літературу.
- Транзактний аналіз — аналіз спілкування людини, дослідження її підсвідомих сценаріїв і установок.
- Психоаналіз — перший метод терапії, заснований ще Фройдом, який полягає у аналізі несвідомого.
- Системна сімейна терапія — розглядає сім’ю як цілісну систему і досліджує зв’язки та сценарії в ній.
- Клієнт-центрована терапія (КЦТ) — направлена на актуалізацію особистості через формування підтримуючого контакту між терапевтом і клієнтом.
- Інтегративна терапія — еклектичний метод, що поєднує частини різних методів і утворює новий цілісний підхід.
Існують й інші популярні методи. Їх багато, бо людей багато: різні методи підходять різним людям. Наприклад, варто згадати групову терапію — її застосовують окремо або у доповнення до індивідуальних сеансів. Цей метод передбачає терапію в групі
Як серед такого різноманіття методів і форм терапії знайти той, що підійде саме вам? Варто пробувати різні — як методи, так і спеціалістів.
Як обрати терапевта
В Україні психотерапія стала популярною в останні п’ять-десять років. Однак і досі бракує законодавчого підґрунтя, яке б чітко визначило критерії якості психотерапевтичних послуг. Тому фаховість терапевта визначається його освітою, а також, на жаль, великою мірою його власними переконаннями. От і виходить, що для клієнта обрати гарного спеціаліста — ніби лотерея: як пощастить. Тому важливо розуміти, як відрізнити хорошого спеціаліста від поганого.
- Дізнайтеся про освіту терапевта. Психотерапії не можна навчитися на триденних курсах. Навчання в середньому триває
5-7 років. Як правило, це вища психологічна, гуманітарна чи медична освіта плюс спеціалізація у методі. Є також консультанти — спеціалісти, які пройшли лише перший рівень підготовки, що триває рік-півтора, або продовжують навчання. Робота з ними теж є дієвою, але тоді спеціаліст має чесно зазначити, що він консультант, а не терапевт. Консультування не передбачає глибинної роботи, але вирішення конкретного запиту у межах5-10 зустрічей. - Ознайомтеся з етичними кодексами професійних спілок психотерапевтів. Це дозволить вчасно зрозуміти, якщо поведінка спеціаліста виявиться неетичною. До прикладу, кодекси Української Спілки психотерапевтів, Товариства психологів України, Української асоціації позитивної психотерапії, Європейської асоціації гештальт-терапії.
- Поспостерігайте за діяльністю терапевта. Почитайте публікації, подивіться виступи чи вебінари, підпишіться на соцмережі. Проте не всі спеціалісти ведуть активне публічне життя, тому іноді варто пробувати знайомитися з ними безпосередньо.
- Відслідковуйте власні реакції під час перших зустрічей. Терапевт не конче має подобатись всім серцем, але головне: він не має бісити. Звісно, ідеально, коли терапевт з вами на одній хвилі: коли у вас схожі темперамент, цінності та стиль спілкування. Ми це називаємо «терапевтичний альянс» — контакт, що сприяє терапії. Якщо ж спеціаліст «не зайшов» — не страшно, таке буває. Пробуйте ще.
Важливо: в подальшому будь-які негативні почуття щодо терапевта мають проговорюватись, адже в терапії завжди є період негативного переносу. Тобто настає період, коли терапевт бачиться нами лише в негативному світлі. Озвучте своє невдоволення і дослідіть цю тему. Якщо терапевт реагує спокійно і адекватно, заохочує вас розібратися у власних почуттях, а також вибачається у разі випадково завданого болю — це добре. Якщо ж терапевт обурюється чи звинувачує вас у відповідь, варто з ним розпрощатися.
Якщо клієнт натрапляє на недоброчесного чи некваліфікованого спеціаліста, такий досвід може бути травматичним і принесе більше шкоди, ніж користі. Неефективною або навіть шкідливою терапія може бути і тоді, коли людина не готова до обговорення певних тем чи проблем, але все одно це робить або під тиском терапевта, або під власним внутрішнім тиском. Це призводить до ретравматизації і поглиблення проблеми, а не її вирішення.
Важливо, щоб між терапевтом і клієнтом був налагоджений контакт і довіра. Клієнт має почуватися у безпеці, і це потребує певного часу. Коли людина має підтверджений клінічний діагноз — наприклад, депресія, ПТСР — у гострій стадії, терапія може виявитися неефективною без медикаментозного лікування. У такому разі важливо спочатку звернутися до психіатра, а тоді вже йти на терапію, або ж лікування і терапія мають проходити одночасно. Це вирішує психіатр.
Правила здорової психотерапії
Існують загальні правила щодо терапії, яких варто дотримуватись:
- Не плануйте важливих справ на перші кілька годин після сеансу. Найімовірніше, ви будете ще під враженнями, тому не варто робити нічого серйозного. Дайте собі відпочити і спокійно «перетравити» зустріч.
- Не приймайте важливі рішення спонтанно. Терапія може запалити вас ентузіазмом терміново і кардинально змінювати життя. Але не всі ідеї можуть бути тим, чого ви справді хочете. Дайте собі щонайменше два тижні. Якщо рішення істинне — воно нікуди не дінеться.
- Говоріть чесно і відкрито про всі свої почуття, якими б вони не були. Хороший терапевт не буде вас засуджувати. Його завдання — допомогти розібратись і підтримати.
- Не відвідуйте групову терапію разом з родичами чи друзями (окрім сімейної чи парної терапії). Адже тоді ви не зможете повністю відкритись і щиро говорити про те, що вас хвилює. Близьким родичам взагалі заборонено звертатися до одного терапевта, виберіть собі різних.
- Пам’ятайте: дружні чи романтичні стосунки з терапевтом неможливі. Хоча під час психотерапії виникає контакт і довіра, вони не мають переходити у «щось більше». Це неетично і шкодить як клієнту, так і спеціалісту.
- Закінчуйте терапію, коли віднайшли спокій і добру нудьгу. Коли вам не хочеться йти не тому, що страшно чи неприємно, а тому що достатньо.
- Продовжуйте терапію, коли не хочеться йти через тривогу, і ви прагнете знайти причини відкласти зустріч. Саме у такі моменти найкорисніше прийти і щиро розповісти про внутрішній опір. Він сигналізує, що ви впритул наблизились до теми, яка для вас по-справжньому важлива.
Як компанія може потурбуватися про ментальне здоров’я своїх працівників
Все починається з базового облаштування робочого процесу: нормований робочий день, регульований режим перерв і відпусток, уважна робота ейчарів, вчасне вирішення конфліктів, тімбілдінг. А також зручний, чистий, світлий офіс, хороше обладнання. Поширення набуває практика саббатікалу — кількамісячної паузи зі збереженням робочого місця, що особливо важливо при критичних станах чи вигоранні.
З боку психології корисною є просвітницька робота: лекції, семінари, воркшопи із запрошеними спікерами на обрані теми. Не менше значення має вчасний скринінг психологічного стану працівників і команди загалом: на індивідуальних чи командних зустрічах, за допомогою опитувальників, тестів.
Безумовно, дуже круто, коли компанія заохочує працівників до терапії. Однак, наймати в штат корпоративного терапевта, який буде сидіти у конкретному кабінеті в офісі, — не надто вдала ідея. Щонайменше тому, що це порушує базове правило про конфіденційність зустрічей, адже всі бачать, хто приходить у той кабінет.
Коли терапія повністю оплачується компанією, є ризик, що людина не сприйматиме її надто серйозно і не докладатиме зусиль. Наш мозок працює так, що ми викладаємося по-справжньому лише тоді, коли інвестуємо щось в діяльність. Тому найкращий варіант — коли компанія просто компенсує певний відсоток вартості терапії або виділяє певний бюджет на терапевтичні послуги на людину на місяць. Компанія може також працювати з кількома спеціалістами і рекомендувати їх, але у людини має бути опція і знайти когось самостійно. Зустрічі ж погоджуються клієнтом і терапевтом в індивідуальному порядку і поза офісом.
Терапевтичні стосунки — дзеркало інших значимих стосунків у нашому житті: з близькими, з соціумом, із собою. Тому саме в терапії можна набути і прокачати багато корисних навичок: визнання і присвоєння почуттів, відслідковування думок, завершення внутрішніх конфліктів. А також віднайти внутрішню опору у важкі часи. Тож якщо ви давно хотіли спробувати, але вагаєтесь і чекаєте чарівного знаку, ось він. Пробуйте.
Найкращі коментарі пропустити