Як штучний інтелект увійде в кожну сферу нашого життя. Огляд книги «AI 2041»

Мене звати Роман Повзик. Я працюю дата-аналітиком у Bini Bambini і хочу розповісти, чому «Штучний інтелект 2041» — головна книга 2021 року, яку варто прочитати всім у сфері Data Science та машинного навчання, щоб зрозуміти вплив цих технологій.

Чому авторам варто довіряти в прогнозах щодо ШІ

У вересні цього року вийшла книга «AI 2041» від двох китайських авторів. Перший — один із провідних світових мислителів у сфері ШІ (штучного інтелекту), ексменеджер Google, Apple та Microsoft, а нині венчурний інвестор Кай-Фу Лі. До цього я чув про нього як про автора книги «AI. Наддержави штучного інтелекту. Китай, Кремнієва долина й новий світовий лад» та гостя конференції «AI House Conference» у Києві наприкінці листопада.

Другий — Чень Цюфань — один із головних наукових фантастів Китаю, відомий за книгою «Сміттєвий прибій», свого часу працівник Google та Baidu.

Обкладинка книги (джерело: Facebook-сторінка Кай-Фу Лі)

Оскільки автори належать до різних сфер — технологічна реальність і література про майбутнє, — то і книга вийшла відповідною.

Чому 2041-ий рік такий особливий

У передмові Кай-Фу Лі пояснює, що 2041 рік обраний не випадково. Горизонт 20 років допомагає точніше оцінити можливий вплив ШІ, на відміну від спроби зазирнути на 50 чи 100 років. Ще одна особливість в тому, що число 41 написанням нагадує «AI», якому і присвячена книга.

Цілком реально, що і 60-річний Кай-Фу Лі, і 40-річний Чень Цюфань зможуть побачити, наскільки справдилися їхні прогнози. Якщо до того часу не напишуть ще одну візію з довшим горизонтом передбачень.

Кай-Фу Лі (джерело: Facebook-сторінка Кай-Фу Лі)

Чим формат відрізняється від футуристичних передбачень інших вчених

Книга складається з 10 оповідань, які присвячені сферам, де ШІ змінюватиме життя кожного з нас. За це відповідав Чень Цюфань, діставши від Лі детальну «дорожню мапу» з розвитку технологій протягом наступних 20 років.

Оскільки ШІ вплине на весь світ, то герої оповідань — люди з різних країн: Індії, Нігерії, Росії, Катару, Австралії, США, Китаю, Шрі-Ланки, Бразилії тощо.

Але «AI 2041» не можна назвати суто науковою фантастикою (science fiction). Автори говорять про жанр як scientific fiction, оскільки після кожного оповідання йде аналіз від Кай-Фу Лі. Він розповідає, чому його передбачення реальні й на яких технологіях ґрунтуються.

Ці частини можна назвати «Штучний інтелект для чайників». Візіонер розповідає, як працює deep learning та діпфейки, CNN-нейромережі, GAN, квантові комп’ютери, віртуальна та доповнена реальності, блокчейн та інші інноваційні технології. Експертом у сфері штучного інтелекту ви після цих пояснень не станете, але принаймні знатимете, що вони означають.

Чому книгу варто прочитати розробникам, які працюють з машинним навчанням, аналізом даних та Data Science

Особисто для мене «AI 2041» — книга року. І я раджу прочитати її всім, хто працює у сфері Data Science або машинного навчання. Так, у ній немає практичних порад, вона не допоможе підтягнути програмування, але дає дещо інше. Це можливість помріяти, яким буде світ, фінанси, спілкування, медицина, навчання та конфлікти через якихось 20 років.

І якщо хороша наукова фантастика інколи допомагає створити реальні технології, то чому б не спробувати «нагодувати» мозок якісними візіями?

Кожен дотичний до розробок технологій у сфері штучного інтелекту та машинного навчання має усвідомлювати, до яких наслідків може призвести його робота. Збільшувати позитивний, а не негативний вплив цих технологій можна вже зараз.

Що ж на нас чекає за 20 років

Спробувати переповісти передбачення Кай-Фу Лі та Чень Цюфаня в кількох абзацах складною. Тому розповім про явища, які найбільше запам’яталися.

Страхування життя і фінанси

Штучний інтелект уже багато в чому допомагає банківській і страховій сфері. Але ця взаємодія стане потужнішою.

Страхові компанії створюватимуть додаток, якому ми даватимемо доступ до всіх своїх даних. Далі система на їх основі зможе оцінити наше здоров’я, а з ним — і вартість полісу на місяць.

Водночас кожен користувач отримуватиме поради, як покращувати своє здоров’я: наприклад, кинути палити чи безпечніше водити. А оскільки у випадку сімейного полісу його вартість визначатиметься з поведінки кожного члена родини, то ваші родичі теж дбатимуть про ваші хороші звички. Наприклад, обмежуватимуть у солодощах, щоб уникнути ризику діабету.

Генерування контенту

З розвитком нейромереж покращаться й технології для створення діпфейків. До 2041 року ці штучно створені відео вже неможливо буде відрізнити з допомогою очей. Тому соцмережі та медіаплатформи законодавчо муситимуть профільтровувати користувацький контент на предмет діпфейків.

Це буде перегонами озброєнь, оскільки кожна сторона намагатиметься виграти: одні розробники покращуватимуть діпфейк-нейромережі, а інші — створюватимуть детектори для боротьби з ними.

Генерація контенту з допомогою штучного інтелекту матиме й позитивний ефект. Наприклад, онлайн-курс, де згенерований викладач говорить саме вашою мовою. Але потрібно пам’ятати і про ризики, серед яких — дезінформація користувачів і дискредитація публічних осіб.

Боротьба діпфейків і детекторів діпфейків тільки набиратиме обертів (джерело: Facebook-сторінка Кай-Фу Лі)

Освіта та навчання

Штучний інтелект може стати вашим персональним вчителем: оцінюватиме засвоєння матеріалу й бачитиме прогалини. Це допоможе створити індивідуальний навчальний план для дитини — те, чого часто не вистачає вчителям через кількість учнів у класі й обмеженість часу.

ШІ-вчитель може переписати математичну задачу через тему баскетболу (джерело: Facebook-сторінка Кай-Фу Лі)

В онлайн-класах навіть у вас можуть бути згенеровані однокласники. І батьки підкручуватимуть параметри цих «псевдооднолітків», щоби збільшувати старання дитини.

Але не зникне роль вчителя-людини. Штучний інтелект зможе зосередитися на рутинних речах у навчанні: передаванні контенту, оцінюванні знань. А людина-ментор більше часу приділятиме навчанню критичному мисленню, креативності, емпатії та командній роботі.

ШІ-вчитель зможе приймати подобу улюблених героїв дитини (джерело: Facebook-сторінка Кай-Фу Лі)

Медицина та подовження тривалості життя

Одним із головних проривів тут може стати індивідуальне лікування. Тобто можливість із допомогою штучного інтелекту підбирати медикаменти, які найкраще підійдуть з огляду біологічні особливості кожної людини. А за браком подібних речовин — синтезувати їх.

Що більше даних про здоров’я в режимі реального часу ми надаватимемо «розумним датчикам», то вищі шанси передбачень проблем із серцево-судинною та іншими системами організму. І фітнес-браслети та смарт-годинники — тільки початок.

Штучний інтелект зможе замінити рутинні медичні функції (описуватиме МРТ, КТ, рентген) і допомагати в інших, як уже сьогодні це відбувається з хірургічними операціями.

Розваги

У сфері розваг найбільші надії покладаються на віртуальну, доповнену та міксовану реальність. Топові технологічні компанії вже говорять про розвиток метавсесвітів, які працюватимуть на цих технологіях.

Штучний інтелект зможе допомогти тут із генерацією контенту на основі патернів. Адже якщо на платформі недостатньо контенту, туди не прийдуть користувачі, і проєкт може провалитися. А його створення обходиться доволі дорого.

Головне завдання на найближче майбутнє — зробити пристрої для додаткових реальностей легкими й недорогими. Інакше ці технології так і не стануть масовими.

Логістика й самокеровані авто

Один зі Святих Граалів штучного інтелекту — самокеровані авто. Про це говорять кілька десятиліть, але розвиток технологій не такий стрімкий, як би хотілося.

Частково системи автопілотів уже реалізовані в деяких автомобілях. Але цього недостатньо, щоби машина їздила повністю без водія.

Під час катастроф самокеровані авто потребуватимуть втручання людини-водія (джерело: Facebook-сторінка Кай-Фу Лі)

Автори вірять, що в найближчі 20 років це стане можливо. Сила автопілотів, на відміну від людини, у тому, що система вчиться на кожній машині. І чим більше даних збирається з допомогою тестових автомобілів, тим кращим стає управління. Наприклад, шлях Waymo холдингу Alphabet, який поступово покращує свої авто, накопичуючи терабайти інформації.

Самокеровані авто Waymo (джерело: сайт Waymo)

Втім, водіння не зникне повністю. Адже інколи в надзвичайних ситуаціях доведеться покладатися на людей. Або ж для когось це стане розвагою, як досі залишаються іподроми, де можна покататися на конях.

Зброя та війни

Воєнні розробки і штучний інтелект — доволі небезпечне поєднання. Але оборонні державні підприємства уже працюють у цьому напрямку.

Одним із головних інструментів тут стають дрони. Вони необмежені в пересуванні відкритими територіями, використовують комп’ютерний зір і переносять на собі зброю.

Автори стверджують, що замах на президента Венесуели у 2018 році з допомогою дрону коштував виконавцям менше тисячі доларів. Це деталі апарату та відкритий програмний код. А армія з 10 тисяч подібних дронів, яка здатна знищити величезні території й людей, вартуватиме 10 мільйонів доларів. Цілком реальний бюджет для оборонної сфери.

Ринок праці та автоматизація

Штучний інтелект та роботизація вже замінюють людей, що виконували рутинні завдання. І що кращими стають моделі у їхній основі, тим імовірніше, що це стосуватиметься більшої кількості професій.

Перед владою зростуть виклики, що робити з людьми, які втратили роботу через ШІ. Адже їхня велика кількість може спричинити протести і заворушення.

Виходом може стати перенавчання на професії, які не йдуть у черзі на витіснення, та перекалібрування — розширення можливостей професії через використання штучного інтелекту.

Щастя та його максимізація

Штучний інтелект може допомогти навіть у питанні максимізації щастя. Система збиратиме дані про наші реакції на активності: як зовнішні (мікрореакції обличчя), так і внутрішні (підвищення рівня певних гормонів).

Натренувавшись на даних, штучний інтелект може підбирати активності, що робитимуть нас щасливішими. Системі доведеться враховувати дослідження позитивної психології про ієрархію потреб Маслоу, короткотермінове та довготермінове щастя, гедоністичну «бігову доріжку» тощо.

Ще одним питанням майбутнього буде те, де саме мають зберігатися дані про наше щастя, щоби не потрапити до лихих рук.

Гроші та виробництво товарів

Одним із викликів майбутнього може стати достаток. З розвитком технологій може зникнути поняття дефіциту. Звучить утопічно, але це вже є в цифрових продуктах: безліч найменувань музики, відео та ігор у стрімінгах.

3D-принтери, синтетична їжа та здешевлення альтернативної енергетики призведуть до змін економічних моделей, побудованих на дефіциті ресурсів. Так само, як і до переоцінки грошей. До цього ще варто додати автоматизацію робочих місць.

У який спосіб це вирішувати? Шукати відповідь варто вже зараз, щоб питання не стало несподіванкою через 20 років.

Наше майбутнє із ШІ радісне чи похмуре

Погляд Кай-Фу Лі на майбутнє зі штучним інтелектом доволі оптимістичний. Навіть його співавтор Цюфань зізнається: якби працював самостійно, ці тексти були б похмурішими. З іншого боку, навряд чи людина вкладала б кошти в стартапи з технологіями, у які не вірить.

Чень Цюфань (джерело: Facebook-сторінка Чень Цюфаня)

Та водночас варто думати про поєднання переваг, які дасть штучний інтелект, із правами людини. Якщо це вдасться, технології на основі ШІ стануть найбільшим технологічним проривом в історії людства.

Де можна безкоштовно прочитати фрагменти і як знайти книгу

Фрагмент оповідання «Боги за масками» про діпфейки в Нігерії можна почитати тут. Наразі книга доступна лише англійською, ось сайт про неї. Але сподіваюся, незабаром її перекладуть українською, як і попередню книгу Кай-Фу Лі про наддержави штучного інтелекту.

Чим мене вразила книга

Перше, це складність завдання. Обоє авторів намагаються передбачити розвиток технологій, про які складно щось сказати навіть за п’ять років. Але це хороше питання, яке мають ставити собі спеціалісти з роботи з даними: «У що може вирости продукт/технологія/інструмент, з яким я працюю за 10/20/50 років?». І бажано періодично проводити ревізію відповіді, чи нічого не змінилося.

Друге, це раціональність думок. Автори не панікують, що всі ми станемо рабами роботів, які вважатимуть нас за недоістот. Але у їхніх передбаченнях немає й обіцянок про безпроблемне майбутнє. Десь стане легше, натомість з’являться нові виклики. Штучний інтелект не звільнить від усіх труднощів, як би цього не хотілося.

І якщо ця книга якось вплине на моє життя до 2041-ого, то точно рішенням вчити машинне навчання з січня.

👍ПодобаєтьсяСподобалось11
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

То есть к 2041 машина не только будет сама ехать, но еще и сможет выбрать такой маршрут за который заплатят больше рекламодателей?

Вроде прикольно.
А потом я вспоминаю что у нас есть майнеры, которые продают математические уравнения и ссылки, при этом достигнув таких объёмов использования электроенергии, что уже сопоставимы с целыми государствами

Хотя на счёт военных роботов и использования в военных целях, то это можно вычеркнуть, уже сделано

Була така наука — євгеніка

Також була популярна і обіцяла багато хорошого

пока усатый дядька все не спаскудил

Naturally, payment networks want to prevent fraudulent transactions, banks want to
avoid bad loans, airlines want to avoid hijackings, and companies want to avoid hir‐
ing ineffective or untrustworthy people. From their point of view, the cost of a missed
business opportunity is low, but the cost of a bad loan or a problematic employee is
much higher, so it is natural for organizations to want to be cautious. If in doubt,
they are better off saying no.
However, as algorithmic decision-making becomes more widespread, someone who
has (accurately or falsely) been labeled as risky by some algorithm may suffer a large
number of those “no” decisions. Systematically being excluded from jobs, air travel,
insurance coverage, property rental, financial services, and other key aspects of soci‐
ety is such a large constraint of the individual’s freedom that it has been called “algo‐
rithmic prison” [82]. In countries that respect human rights, the criminal justice
system presumes innocence until proven guilty; on the other hand, automated sys‐
tems can systematically and arbitrarily exclude a person from participating in society
without any proof of guilt, and with little chance of appeal.

Decisions made by an algorithm are not necessarily any better or any worse than
those made by a human. Every person is likely to have biases, even if they actively try
to counteract them, and discriminatory practices can become culturally institutional‐
ized. There is hope that basing decisions on data, rather than subjective and instinc‐
tive assessments by people, could be more fair and give a better chance to people who
are often overlooked in the traditional system [83].
When we develop predictive analytics systems, we are not merely automating a
human’s decision by using software to specify the rules for when to say yes or no; we
are even leaving the rules themselves to be inferred from data. However, the patterns
learned by these systems are opaque: even if there is some correlation in the data, we
may not know why. If there is a systematic bias in the input to an algorithm, the sys‐
tem will most likely learn and amplify that bias in its output [84].
In many countries, anti-discrimination laws prohibit treating people differently
depending on protected traits such as ethnicity, age, gender, sexuality, disability, or
beliefs. Other features of a person’s data may be analyzed, but what happens if they
are correlated with protected traits? For example, in racially segregated neighbor‐
hoods, a person’s postal code or even their IP address is a strong predictor of race.
Put like this, it seems ridiculous to believe that an algorithm could somehow take
biased data as input and produce fair and impartial output from it [85]. Yet this belief
often seems to be implied by proponents of data-driven decision making, an attitude
that has been satirized as “machine learning is like money laundering for bias” [86].
Predictive analytics systems merely extrapolate from the past; if the past is discrimi‐
natory, they codify that discrimination. If we want the future to be better than the
past, moral imagination is required, and that’s something only humans can provide
[87]. Data and models should be our tools, not our masters.

/Designing Data-Intensive Applications (2017)/

Нет, пропаганда.

As a thought experiment, try replacing the word data with surveillance, and observe if
common phrases still sound so good [93]. How about this: „In our surveillance-
driven organization we collect real-time surveillance streams and store them in our
surveillance warehouse. Our surveillance scientists use advanced analytics and sur‐
veillance processing in order to derive new insights.”
This thought experiment is unusually polemic for this book, Designing Surveillance-
Intensive Applications, but I think that strong words are needed to emphasize this
point. In our attempts to make software „eat the world” [94], we have built the great‐
est mass surveillance infrastructure the world has ever seen. Rushing toward an Inter‐
net of Things, we are rapidly approaching a world in which every inhabited space
contains at least one internet-connected microphone, in the form of smartphones,
smart TVs, voice-controlled assistant devices, baby monitors, and even children’s
toys that use cloud-based speech recognition. Many of these devices have a terrible
security record [95].
Even the most totalitarian and repressive regimes could only dream of putting a
microphone in every room and forcing every person to constantly carry a device
capable of tracking their location and movements. Yet we apparently voluntarily,
even enthusiastically, throw ourselves into this world of total surveillance. The differ‐
ence is just that the data is being collected by corporations rather than government
agencies [96].

/Designing Data-Intensive Applications (2017)/

Главное, чтобы искусственный интеллект не вытеснил естественный )

Вряд ли они создадут что-то, что будет иметь самосознание. Какую-то херню сделают, поиграют и забудут. Первый раз чтоле закапывать перспективные технологии, ИИ будет лежать рядом с мирным атомом, реактивными двигателями для массовых автомобилей, и кораблями беспилотниками.

Ще одна особливість в тому, що число 41 написанням нагадує «AI», якому і присвячена книга.

Ось і вся аналітика — цифра красива.

Ну у культовому для ІТ числі 42 (з „Автостопом по Галактиці” Дугласа Адамса теж немає особливої таємниці:

„It was a joke. It had to be a number, an ordinary, smallish number, and I chose that one. Binary representations, base thirteen, Tibetan monks are all complete nonsense. I sat at my desk, stared into the garden and thought ’42 will do’”.

Ну може він Херлока в дитинстві дивився
In Japanese culture, the number 42 is associated with death (the numbers, pronounced separately as „four two,” sound like the word "shini„—meaning „dying/death”
en.wikipedia.org/wiki/Captain_Harlock

Реально дивна аналітика.

re: Освіта та навчання
Тут у мене трохи досвіду є, бо я сам пробував прикрутити МЛ до освіти. Ідея хороша і дійсно багато чого з роботи вчителя можна автоматизувати, але ця штука повністю ігнорує те, що інша людина має «авторитет». Тут трохи важко пояснити, але в подавляючій більшості випадків всякі трекери і TODO-списки геть не працюють, бо там легко самому себе обманути.

Що реально працює так це (само-)відповідальність перед іншою людиною. Займатись з репетитором/тренером ефективніше, бо є домовленість про час і місце, і далі «не хочеться підставляти людину». Та навіть з другом домовитись разом ходити в спортзал вже сильно зменшує «прогули». Власне це одна з тих причин, чому групові заняття в спортзалі менш ефективні ніж індивідуальні. Бля, навіть у Швацнегера з його колосальною любов’ю до бодібілдингу був друг Франко Колумбу, з яким йому було в рази ефективніше тренуватись — там є історія як Шварц вмовляв Вейдера привезти Франко в штати.

Власне ключовим моментом є саме «людина» — чомусь перед машиною такої відповідальності ніхто не відчуває :). На цю тему навіть є прикольний стартап bossasaservice.life який реально допомагає з прокрастинацією.

Ну і для того, щоб трекати прогрес АІ/МЛ не дуже то і потрібне :). Spaced Repetition і з тривіальною експоненційною моделлю афігенно працює.

re: Зброя та війни
AI дозволяє зробити «дурну» зброю зробити «розумною» за допомогою дешевих і гівняних сенсорів + відносно важких алго. І це сильно піднімає точність і ефективність. Але тут, імхо, сильно більша заслуга хардвара ніж АІ. Я зараз не можу знайти першоджерело, але ось відос верітасіума, де йдеться про те, що під час WW1 треба було зробити 17000 вистрілів з зенітки щоб підбити літак, а в WW2 стало досить 90: youtu.be/IgF3OX8nT0w?t=686 і все це за рахунок збільшення точності стрільби. Власне от народ і «оптимізував» стріляння дорогої зброї, а от «дешеві» автомати в той же час так же потребують ~50000 вистрілів, щоб підбити одну людину — імхо скоро стане технологічно можливо добавити aimbot і в ручну зброю, (хуйові) прототипи вже навіть можна купити десь за 6к баксів: www.youtube.com/watch?v=Pmteh_NChOQ

Ну і, звісно, дрони: www.forbes.com/...​ans-victory-over-armenia
АІ якраз дозволяє удешевити ціну військово-повітряних сил на кілька порядків.

....

Решта тез авторів теж дивна (щоб не сказати ***ня).

імхо скоро стане технологічно можливо добавити aimbot і в ручну зброю

www.espamerica.com/...​s-aim-assist-exoskeleton
www.army.mil/...​or_in_crew_served_weapons

Цікаво, дякую. Обов’язково при нагоді почитаю. А заодно кому не лінь: порадьте будь ласка що ще можна свіжого цікавого почитати в жанрі sci-fi за останні років 10.

Blindsight (2006) досить ок.

Якщо на тему космосу, то The Martian (2011) і Project Hail Mary (2021) від Andy Weir. Дуже легко читаються.

Якщо на тему АІ, то Robopocalypse (2011) і All Systems Red (2017).

Neal Stephenson — Seveneves (2015). Як на мене, в космічний sci-fi там загорнута думка про неминучу перемогу політики над наукою.
Neal Stephenson — Anathem (2008) Це взагалі мое улюблене, альтернативна історія з іншим підходом суспільства до науки, і космос теж.
John Scalzi — Redshirts (2012) — коспічна пригодницька фантастика with a twist, отримала hugo і locus нагороди 13-го року
Charles Stross — Accelerando (2005) — на тему розвитку технолгій, там всього потроху, і космос, і AI, і «оцифровка» свідомості. Читається трохо складно, особливо перша історія, але коли через цю складність продираєшся, то дуже хороше враження лишає.

Серия «Пространство» Дж. Кори
«Ковчег 47 Либра», Б. Штерн
«Проблема трех тел», Лю Цысинь

Новые законы Украины, или список предложений в Верховную раду. Там не то что сай-фай и научпоп, там и фентези с антиутопией будет.

попахує ще й хорором, я таки пас ))

Писати книги про те як АІ допоможе у майбутньому легко.

Вибираєш тему і кажеш, що за допомогою АІ і індивідуального підходу/безпілотності будуть фантастичні результати.

Беремо дорожнє будівництво. Мій прогноз.
АІ буде брати проби грунту, запитувати дані архіву погоди і на цій основі буде індивідуально для кожних 1 км. дороги робити рецепт асфальту. Безпілотна дорожня техніка буде укладати асфальт.
Через деякий час багато доріг переведуть на покриття з сонячними батареями. Також кожна буде мати безпровідну зарядку.

Люди будуть тільки шукати куди приткнути тих робочих, які раніше працювали на будівництві доріг.

Зрозуміло, що так писати можна про будь-яку тему, тому треба вибирати теми, які матимуть потужне фінансування. Це — здоров*я, щастя, військо і т.п.

Беремо дорожнє будівництво. Мій прогноз.
АІ буде брати проби грунту, запитувати дані архіву погоди і на цій основі буде індивідуально для кожних 1 км. дороги робити рецепт асфальту. Безпілотна дорожня техніка буде укладати асфальт.

Не спрацює. А курити та матюкатись хто буде цілий день на узбіччі?

Роботи, які обмінюють секс-послуги на бітки?

Китай, большие друзья такого «развитого» государства на КНДР, вот пусть для начала протестируют свои AI на обществах по типу Северной Кореи и Туркменистана. Там работы непочатый край. В КНДР голодовки периодически возникают в 21-ом веке. Если заменить Ким Чен Ины на искусственный интеллект, то можно будет построить какой-то более светлый коммунизм (народно-демократическую республику).

Любые технологии, которые предлагают человеку расслабиться, заменять реальное на виртуальное, получать удовольствие путем имитации чего-либо, вызывают недоумение. У нас народ уже «доразвивался» до ТикТока и трансгендеров.

Думаю есть смысл внимательно наблюдать и изучать не искусственный интеллект, а интеллект и поведение правящих элит. Например, почему они покупают яхты длинной 100+ метров вместо того, что поплавать на такой же яхте в VR-очках. Казалось бы — одинаковые ощущения. Зачем тратить столько ресурсов (можно сохранить столько природы и сократить выбросы CO2), если эмоции те же самые. Грета Тунберг похвалила бы.

Почему например они кушают трюфеля и дичь, выращенную в естественных лесах, а не заменитель мяса, выращенный на 3D принтере, который они так рьяно рекламируют.

Чем больше влияние человека на общество, тем больше инструментов (механизмов) должно быть у общества (экспертных групп и энтузиастов) контролировать порядочность, профессионализм и искренность данного персонажа.

почему они покупают яхты длинной 100+ метров
Почему например они кушают трюфеля и дичь, выращенную в естественных лесах

Conspicuous consumption же. Не шарю як переводиться, здається, «показове потреблядство».

Очень любопытно... в обзоре ничего не сказано (я так понимаю, и в книге жеманно умалчивают) о применении передовых технологий в области контроля государства над людьми. Пикантности придает то, что авторы — китайцы, а они впереди планеты всей по этому делу (уйгурские лагеря в Китае и контроль с помощью смартфонов над остальными уйгурами, китайские социальные баллы, ограничение времени на игры и т.д.).

Це давно є і без АІ: див. Manufacturing Consent. Трохи застаріло і не з усім можна погодитись, але раціональне зерно там точно є.

Це давно є і без АІ: див. Manufacturing Consent. Трохи застаріло і не з усім можна погодитись, але раціональне зерно там точно є.

Бесспорно, просто хотела подчеркнуть, что если речь идет именно о AI, то самая первая аналогия, которая приходит в связке «Китай — AI» — это не о страховых компаниях, самоуправляемых авто или медицине, а именно о тотальной слежке и контроле над публичной и приватной жизнью:

https://www.bbc.com/news/technology-57101248

А в книжке (судя по обзору) об этом очевидном аспекте авторы-китайцы скромно не упомянули.

Та не заменит искусственный интеллект рутинные задачи, люди банально дешевле стоят, а искусственный интеллект в меру своего развития будет требовать всё больше мощностей, что будет тянуть всё большие дата центры, сложные облака и много электричества. Та мы быстрее в пещеры переедем, чем искусственный интеллект заменит человека. Ну и со времён полётов на Луну, человечество так и не сделало новых прорывных открытий, откуда взять ИИ если инженеры деградировали. А большая часть it рынка занята продажей воздуха за воздух.

Проблему в значительной степени поможет решить квантовый компьютер и квантовые вычисления. Компьютер, построенный на принципах квантовой механики, будет давать точные ответы, исключая возможность ошибки. Так как в основе квантовых вычислений лежат вероятностные законы, каждый q-бит на самом деле представляет собой и «1», и «0» с разной степенью вероятности. В результате действия этих законов менее вероятные (неправильные) значения практически исключаются.

Ну до квантового компьютера как до межгалактических полётов. Сейчас индустрия будет заниматься созданием миллиардом реализаций на базе ARM процессоров для создания закрытых несовместимых экосистем, с подписками, для выкачивания денег. Ждёмс второй смерти индустрии.

У книзі якраз один з розділів і розповідає про квантовий комп’ютер, його принцип роботи і зміни, які принесе його розвиток.

Автори і не кажуть, що повністю замінить. Але десь заміна буде, в інших галузях співпраця.
Потужності з часом дешевшатимуть)

Мощности увы не дешевеют, а создание квантового компьютера похоронит не одну экономику, как лунная программа в своё время похоронила экономику СССР, и чуть не похоронила экономику США.

Ну ещё очень важное замечание, все великие открытия в этом мире вышли из мотива человека, убить другого человека. Так что искусственный интеллект не будет развиваться до тех пор, пока военные не захотят себе терминатора.

Є прикольна short story на цю тему: marshallbrain.com/manna1
Але там автору треба було зупинитись десь на половині (або навіть раніше), бо далі йде лютий треш і пропаганда комунізму.

Достатньо подивитись на «передбачення», що зроблені раніше, щоб зрозуміти, що будь-які спроби передбачити розвиток технологій на навіть 10 років це нещадний фейл.
Диванні футуристи систематично пере-екстраполюють хайпові технології в майбутнє. Якщо сьогодні люди відкрили атомні електростанції, то через 50 років кожна бритва міститиме ядерний реактор. Якщо набирає моду інтернет речей, то скоро _кожна_ кавоварка буде ходить в інтернет за рецептами.
А ще вони не враховують появу якоїсь нової хайпової технології, яка змінить спосіб існування людства. Ну знаєте, ці всі книги про міжпланетні імперії без інтернету, смартфонів чи діпфейків.

Але для того, щоб такі технології з’являлися, потрібно мріяти і прогнозувати. Так, зараз стикаюся з атомними посудомийними машинами в Айзека Азімова у «Фундації», написаній ще у 1940-х. Але це ж не применшує його цінності як візіонера.

Так швидше за все буде і з цими авторами. А може і ні.

Я передбачаю що за 20 років з’явиться 40 версій Ангуляра.

Кай-Фу Лі

Кайфули)

Bini Bambini

Детский магазин)

Ігрові додатки для розвитку дітей.

Та да)
Уже почитал.
А зачем дата сайенс в компании?
Рисуй себе крестики-нолики, казалось бы)

10 мільйонів доларів. Цілком реальний бюджет для оборонної сфери.

Оборонный бюджет США — $768 млрд. Это скорее копеешный бюджет.

У який спосіб це вирішувати?

Пути как известно:
1. Компартия
2. Рука рынка
Ну Вы поняли.

Прочитав этот текст, складывается ощущение, что в понятиях автора, человек — это вроде ленивого мешка с дерьмом, такого ждуна, который ели переваливается из угла в угол, и вот AI будет вроде электропровода дающего напряжение, чтобы оно не заскучало.

Не хотел ли бы AI, решить какие-то проблемы, например найти вакцину от всех ЗППП?
Или дать человеку возможность более четко контролировать свой организм.
Быстрее включать сытость. Активизировать иммунитет или генерировать антигены по сети.

Так, бюджет невеликий у порівнянні. Тому й говорять, що технології дуже доступні.

Ну якщо ви бачили, за скільки часу хмарні сервіси обраховують дані з десятками мільйонів рядків, то мимоволі відчуваєш обмеженість людського мозку.

Все, що ви хочете, щоб робив ШІ, його потрібно спочатку навчити. А тут уже і починається задачка із зірочкою.

Цікава тема, дякую за огляд! До речі, Цюфань казав, що деякі глави були написані саме з допомогою генеративних нейромереж.

Дякую)

Дивився з ним інтерв’ю свого часу, то він про іншу книгу говорив. У цій у передмові не говорив про це.

The sci-fi writer is no stranger to artificial intelligence. In 2018, he had already tried co-writing with AI. It was included in Chen’s collection of short stories „Algorithm for Life.”

The program was trained on all of Chen’s past writings with predictive keyboards imitating his use of words and combinations. Chen gave it some keywords and let the algorithm run free for a few paragraphs before he realized it made no sense or didn’t have a cohesive plot.

www.shine.cn/feature/book/2201010329

Chen gave it some keywords and let the algorithm run free for a few paragraphs before he realized it made no sense or didn’t have a cohesive plot.

Справжній АІ.

Підписатись на коментарі