Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Стратегічний підхід до виживання, життя та розвитку у швидкозмінному середовищі

Ви, мабуть, помітили, що Facebook/Meta оголосив про мету найняти 10 000 співробітників у Європі для розробки метаверсу? Навіть якщо це просто намагання Цукерберга змістити увагу зі скандалів з судовими процесами, які пережила компанія не так давно, є дуже багато прогнозів, що наступна ітерація розвитку Інтернету буде саме з революційним переходом до широкого використання доповненої та віртуальної реальностей. Такий перехід значно трансформує поточні підходи до web-розробки.

Ми живемо в дуже цікаві часи різкого і бурхливого розвитку технологій, які призводять до вимирання цілих сфер і професій, але й до народження нових. Схоже, сучасна цивілізація ще не переживала таких швидких і радикальних змін у світоустрою в цілому.

Тому уміння перекваліфіковуватись, постійно навчатись та змінюватись стають життєвонеобхідними.

Ця серія статей буде корисною для вас, якщо ви:

  • бажаєте зробити більш системним свій lifelong learning;
  • цікавитесь підходами у профілактиці вигоранню;
  • працюєте над актуальністю своїх навичок на ринку;
  • розмірковуєте про сабатікал та для чого його використати;
  • хотіли б змінити свою поточну діяльність;
  • цікавитесь, які навички можуть стати наступним високооплачуваним попитом на ринку, та як підготуватись до цього часу на випередження.

Мене звати Андрій Лазаренко, цією темою я цікавлюсь давно. Є певний багаж досліджень та практичних кейсів із власного життя. Мені 35. Маю 10 років досвіду у сфері IT, де еволюціонував від інженера до керівника невеличкої, за сучасними мірками, IT-агенції. Чотири рази входив та виходив з IT-сфери. Маю підприємницький досвід з 5-ма успішними проектами, 3-ма безпечно перевіреними невдалими ідеями та одним банкрутством. Люблю навчатись і досліджувати. За першою освітою я IT-шник, за другою — психолог. Останні 3 роки моя основна зайнятість — це приватна практика у ролі індивідуального та групового психотерапевта, консультую організації. Також є співвласником невеликого бізнесу.

Я думаю, багатьом людям, як і мені, завжди хотілось вміти навчатись новому дуже швидко. Але мій досвід, як би мені цього не хотілось визнавати, поки підтверджує гіпотезу про 10 000 годин практики для засвоєння нового.

Однак швидкість змін у світі вимагає від нас знаходити способи підвищення ефективності навчання. Скоріш за все ні у мене, ні у тебе, шановний читаче, не вийде до кінця життя займатись тим, в чому ми реалізуємося зараз. Як мінімум, поточна діяльність розшириться багатьма суміжними, а то і доведеться змінити не те, що роль, а сферу декілька разів.

Сучасна економіка вирішує питання з необхідними 10 000 годин тим, що впроваджуються технології і засоби, які в собі несуть значну частину «майстерності», а людина має навчитись не всьому ремеслу, а оволодіти тільки інтерфейсом для впливу на те, з чим не зможе впоратись штучний інтелект та роботизовані засоби. Крім того, більшість необхідних знань для трудової діяльності більше не треба тримати у власній свідомості, вони знаходяться в розподілених надлишкових сховищах, що оснащені як власними системами швидкого пошуку, так і надають доступ для зовнішніх. Тому сучасне навчання, на мою думку, має дві складові:

  • вміння опанувати набір інструментів, шаблонів чи моделі поведінки з інтерфейсом системи, якою ми маємо керувати;
  • вміння освоїти динамічний моніторинг та аналітику процесу, що відбувається, розвивати та видозмінювати його.

Підходи до опанування таких навиків зовсім різні.

Професії, що зникають. Реальність, в якій ми вже живемо

Поява обчислювальної техніки, мережі Інтернет, соціальних мереж, штучного інтелекту, обробки великих даних, автономних, автоматизованих та self-driving автомобілів, БПЛА та багато чого іншого вже дуже змінили правила гри. Багато професій та ринків вже зникли, деякі близькі до цього статусу, іншим прогнозують це за певний час.

Ось деякі приклади:

Here are the 15 jobs disappearing the fastest in the US.

Jobs that might not exist in 50 years.

З одного боку, зникнення ринків можна боятися, але з іншого — як одні зникають, так і нові з’являються, потребуючи нових бізнесів і спеціалістів для їхнього розвитку та обслуговування. Тому говорити про те, що люди зі сфер, що доживають своє, приречені на загибель, дещо драматизовано. Але перехідні періоди все ж таки для людини є не простими етапами життя, до яких було б добре якось підготуватися.

Крім того, деякі футурологи прогнозують, що тим, хто народився з десятих років двадцять першого століття, доведеться раз на 10 років брати перерву, перекваліфіковуватись і повністю змінювати сферу діяльності. Зміна сфер з високою вірогідністю буде супроводжуватись і зміною територій проживання. При цьому, скоріш за все, такий перехід буде супроводжуватись і зміною сім’ї, бо в парах люди зараз достатньо незалежні одне від одного, і ця тенденція буде лише зростати. А найпотрібнішим навиком у такому майбутньому буде вміння витримувати невизначеність.

Необхідність постійного навчання та перепідготовки

В цій статті я точно не претендую на роль джерела абсолютної істини. Хочу подумати спільно на досить важливу тему нашого часу — це синхронний рух зі змінами в світі, які швидкі і дуже інтенсивні. Планую розглянути свій власний досвід та людей, у кого я був свідком певного етапу життя, а також розгляну декілька теорій розвитку та криз, які в моєму житті виглядають достатньо робочими, і спробую висунути припущення, як можна більш плавно та синхронно рухатись зі змінами у світі.

При цьому спробую на ділі конвергентний підхід, який зараз виходить у практичній науці на передній план. Це коли декілька наук інтегруються у дещо спільне, при цьому серед елементів дуже часто знаходяться як представники точних, так і гуманітарних наук. Розумію ризик піднімати тему про «науковість» гуманітарних дисциплін серед спеціалістів IT. Але у мене є мій пройдений емпіричний шлях від затятого прихильника точних наук до несподіваного враження від «гуманітарності». Мені здається, я дещо наблизився до бачення корисності та практичності так званих «наук про дух» (гуманітарних), особливо, в збалансованому поєднанні з «науками про матерію» (точними). Тим паче, як відомо, бізнес — це не наука, а скоріше, мистецтво або гра, а саме він задає направленість практичним наукам.

Поки що з повагою хочу згадати свого викладача математики у миколаївській «могилянці», професора Дихту Леоніда Михайловича, якого, як мені здається, любили та поважали всі його студенти. Саме він зародив у мене підозру, що щось таки є в тих «ненаукових псевдонауках», як то мистецтво, філософія і подібне, вразивши своїми енциклопедичними знаннями, талантами та навичками і в гуманітарній галузі також. Це був перший приклад «живої конвергентності», так званий «геній балансу» правої та лівої півкулі.

Зараз у прогнозах футуристів багато йдеться про те, що так звані hard skills все більше будуть перебирати на себе штучний інтелект. Для сучасної людини soft skills, або, як їх ще називають, common skills та core skills, стають ще більш стратегічними у власному розвитку. Адже саме вони будуть тим, на що можна буде спиратись далі, як би ринки праці не поводились.

На сьогодні у мене є враження, що hard skills опановуються набагато швидше, а от на soft skills потрібно значно більше часу. І підходи до підвищення ефективності в здубутті перших та других все ж таки відрізняються. Може здатись, що soft skills(SS) доволі обмежені та кінечні особливо на фоні hard skills(HS), які виникають все нові й нові з приходом тих чи інших технологій. Але якщо подивитись на ось цей узагальнений список, що зараз вважається SS:

  • Цифрова грамотність.
  • Критичне мислення.
  • Вміння вирішувати проблеми.
  • Творчий підхід.
  • Мультикультурна грамотність.
  • Знання певного набору мов.
  • Вміння співпрацювати в команді.
  • Емпатичність.
  • Стресостійкість (здатність в умовах високих швидкостей вхідного потоку інформації приймати ефективні рішення).
  • Навик публічних виступів.
  • Вміння будувати кар’єру.
  • Вміння входити до та співпрацювати в спільнотах.
  • Лідерські здібності.
  • Професійна етика.
  • Здатність швидко навчатись достатньому та перевчатись у певних hard skills.
  • Дисциплінованість до власного розпорядку, вміння його адаптувати.
  • Чуйність до свого стану та вміння про себе попіклуватись без шкоди для обов’язків.

Я не певний, що цей список можливо опанувати людині, це вийде, найімовірніше, кіборг з майбутнього. Я веду до того, що підготуватись у всіх soft skills заздалегідь не вдасться. Тому вхід в нову для себе діяльність буде складатись з освоєння обох видів навичок. І підходи до опанування точно будуть відрізнятись.

Далі я спробую ретроспективно подивитись на мій власний досвід і оцінити, сподіваюсь, достатньо об’єктивно, скільки часу пішло на опанування тої чи іншої нової діяльності.

Коли я дивлюсь на свій пройдений шлях, з боку він може здатись досить багатим змінами. Декому з моїх знайомих здається, що я швидко вчусь. Але, коли ми про це починаємо розмовляти, приходимо до того, що в чомусь кожен із нас швидший за іншого, а в чомусь значно повільніший.

Якщо піти через понти і маркетинг, то можна сказати, що першу свою роботу програміста я отримав за місяць підготовки. Я був на третьому курсі миколаївської «могилянки». Ми з товаришем були трохи в боргах через невдалий підприємницький проект, тому мотивація заробити була високою. В той час одна з IT-компаній міста відкрила нове для себе напрямок — портування ігор на широку кількість пристроїв. Компанія давала, як завдання, освоїти книгу по Java мідлєтам та розробити гру на цій технології. Далі з готовим тестовим проєктом проходили співбесіду та тести з C/C++ (що було дивно, бо працювати треба було на Java).

Впоратись з книгою та своїми завданнями нам з другом вдалося за місяць, тоді нас взяли без випробувального терміну і відразу на повну ставку. Але, щоб впоратись за місяць із завданням, особисто я витратив 3 роки досить наполегливої підготовки. А до цього все ж таки я приділяв багато уваги точним наукам у навчанні, що було певним фундаментом до цієї підготовки. Потім, думаю, ще 4 роки у мене пішло, щоб я міг собі сказати, що у мене виходить непогано, та мене почали визнавати ті, кого я вважав хорошими розробниками.

Всі ми різні, у кожного своя специфіка навчання та співпраці з оточуючими. Як на мене, є два полюси: просто робити помилки і рухатись вперед, аналізуючи постфактум (дехто з таких і не аналізує зовсім, це робить за них їхня підсвідомість). Другий полюс — це аналізувати спочатку, довго готуючись та рухаючись значно повільніше. На певному етапі життя ми, найімовірніше, будемо розміщувати себе на різному місці по цій шкалі.

Не менше по часу було витрачено на опанування менеджменту. Такі терміни були в темах, які я цілеспрямовано «штурмував» з метою отримання якнайшвидшого результату, ці «штурми» були з певним насиллям над собою.

Трохи інша історія була зі сферами, які можна окреслити як хобі. З 14 років займався бойовими мистецтвами досить регулярно, і до результату, коли я, звичайно, не жадав зустрічі з «гопнічками», але вже особливо й «не трухав», пройшло близько десяти років. З 23 років я почав користуватись психологічними послугами для покращення своїх навиків у перемовинах та командоутворенні. Отримавши результати, почав з цікавості досліджувати, як це працює. Перевіряв різноманітні психологічні школи на собі у ролі клієнта, вивчав теоретичну базу, це були, з моєї точки зору, інвестиції в мою ефективність. Використовував це як допомогу по кар’єрному просуванні, в нових проєктах, та для досягнення поставлених цілей. Цікавість довела до сертифікації на психотерапевта, на яку витратив 6 років практичної підготовки.

Поки що мій особистий досвід каже, що можна освоїти певний рівень достойної майстерності десь за 6 років. Так, за 3 роки можна отримати певний рівень, який може годувати та надати певну мобільність на ринку, але для отримання майстерності потрібно більше часу.

В періоди кризи ми звичайно можемо, віддавши всю свою увагу, сили та час, впоратися з поставленими викликами в набагато коротший термін. Але робота та навчання на ходу — це точно не головне, і за цим всим бажано не втрачати саме життя та час з близькими людьми. А бурхливий розвиток технологій (та й поточна зміна світоустрою, свідками чого ми стаємо) здатний нам забезпечити такі кризи досить часто, тому, схоже, ми приречені триматись певної течії змін, що наближаються, та опановувати «в режимі хобі» те нове, що нам буде до душі, коли прийде момент робити новий вибір, чим же займатись далі. Але «errare humanum est» :) Тому всі потенційні кризи ми, на жаль, не зможемо оминути, що може й на краще, бо це буває і цікаво.

Кризи як даність життя

Криза (з грецької) — поворот, зламний момент. Ми часто зустрічаємо їх у своєму житті. Вони можуть бути як особисті, так і в середовищі, що нас оточує.

Це завжди системне питання. Вона починається, коли звичні процеси системи перестають працювати, і потрібно змінити напрям або спосіб руху, бо почалась турбулентність.

Зараз досить багато йдеться про системне мислення, що воно зовсім відмінне від лінійного. І це зовсім не про конкуренцію між ними, кожен із видів мислення слугує для своїх задач.

І тут, щоб піти далі обгрунтовано (особливо під прискіпливим та критичним поглядом IT-спільноти 😉 ), необхідно пригадати поняття систем та зробити короткий екскурс в історію еволюції розуміння людиною складних понять часу та руху, які необхідні для розуміння систем.

За іронією долі я отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Інтелектуальні системи ухвалення рішень» на факультеті комп’ютерних наук, і мені теорія систем тоді здалась чимось занадто абстрактним, та не зовсім практичним.

Я хотів би на системи поглянути з наступного інтегрованого ракурсу, який, мені здається, підходить до теми статті.

Cистемам характерна вкладеність. Вони входять, як частини, до більш складніших. Ця ієрархія систем завжди синхронізована в своїх рухах. З цієї точки зору, навчання — це синхронізація зі змінами у світі систем, де людина, як сама є окремою системою, так і є складовим елементом інших.

Елементи завжди об’єднуються в одну систему навколо спільної мети, або відранжованої групи цілей. В бізнесі на вершині такої ієрархічної групи завжди стоїть прибуток.

Система:

  • елементи;
  • зв’язки між ними, або відносини;
  • напрям руху, який є сумою векторів групи відранжованих спільних цілей.

За ціллю системи/елемента завжди стоїть потреба. Яка може бути не задоволена тільки обмежену кількість часу.

Дуже рідко буває, що ми можемо задовольнити всі свої потреби в одній компанії. Тому нам, як елементу такої системи, доводиться періодично виходити з однієї системи і входити в іншу. Після робочого дня ми повертаємось в сім’ю. У позаробочий час ми бачимось з друзями та розважаємось. Перериваємось на відпустку, де можемо відлежатись та перевести дух, увійшовши до системи туризму на її умовах :)

Однак такі переривання не завжди можуть бути добре узгодженими між системами, дуже часто системи конкурують за нашу увагу між собою в один і той же час. Нам пишуть рідні та друзі в робочий час. Телефонують з банків, податкова (чи це тільки мені?) тощо. Можливо, хтось обирає бути контрактором у декількох компаніях одночасно. Ми вимушені перебувати на межі двох і більше систем, жонглюючи своїми зобов’язаннями з метою задовольнити свої потреби якнайкраще.

Світ систем перебуває у постійному русі. В один і той же час певні системи тільки народжуються, інші входять на свій пік сил і масштабів, а якісь уже заходять у фазу згаснення та відмирання. Все зі своєю швидкістю, але змінюється.

Ідеально, якщо нам вдасться синхронізувати всі рухи і резонувати зі своїм власним ритмом в такій точці напруження. Але щонайменше, ми маємо уникати входження в структури систем з якими ми стаємо перехресним вузлом у повному дисонансі. Якщо ми не зможемо синхронізувати дисонанс на кордоні таких систем або наших переривань на відпочинок не буде вистачати, нас або добряче розхитає і ми перегоримо ще до наступного повороту (кризи) однієї з системи, або ж вилетимо з неї саме на такому повороті.

У нас немає влади над зовнішніми рухами, ми маємо її тільки над внутрішнім. Наш внутрішній напрямок руху задається нашими бажаннями, навіть, якщо вони не належать до першочергових потреб, їх ігнорування загрожує наслідками — депресії, вигорання, нервові зриви тощо.

Тому не найкращий шлях — всеціло прийняти ритміку системи, приглушуючи власний внутрішній «вектор». Найкраще для збереження енергії, якщо ми потрапимо в систему, де всі наші цілі співпадуть з її цілями, але таке випадає не часто.

Є ще шлях встигнути перелаштувати індивідуальну ритміку, закривши власні незавершені етапи розвитку (вікові кризи), але не в усіх системах для нас це можливо, знову ж таки, краще це робити в структурі, з якою ми більше підходимо одне одному — ближчі до «резонансу наших коливань».

Далі розглянемо еволюцію понять часу та руху, та до якої практичної моделі в наш час це призвело.

Еволюція понять часу та руху

Почнемо з часу та руху. Ні для кого, я вважаю, не секрет, що сучасна західна цивілізація (яка також увійшла і в усі інші нині живі цивілізації) побудована на фундаменті античної філософії, яка розгалузилась на точні та гуманітарні науки. В античні часи сприйняття часу було циклічне. Тобто світ завжди був, є і буде. День завжди зміниться ніччю, а ніч новим днем. Весна — літом, літо — осінню, осінь — зимою, а зима знову зміниться весною. І навіть вважалось, що безсмертні душі повертались із царства Аїда для переродження в цьому світі.

З приходом християнства схоласти закладають нову концепцію лінійного часу. Тобто світ було створено, далі був вихід пари людей з едему, після чого людство розмножились по світу, і обов’язково прийде його кінець, що завершиться страшним судом. І вік людини також лінійно лягає на промінь часу життя світу.

При цьому християнські вчені поважають і визнають Платона та його учня Арістотеля. І середньовічна наука розбудовується на вченнях останнього. Саме йому приписується авторство формальної (класичної) логіки, в базі якої неможливе протиріччя.

За допомогою неї природничі науки виводять правильні міркування і роблять нові відкриття у сфері людських знань. Але явище руху завжди було незручною пробоїною в фундаменті формальної логіки, об рух ламались арифметика та евклідова геометрія. Допоки не виникла перша наука про рух — класична Ньютонівська механіка, в якій математично з рухом справились диференційне та інтегральні обчислення (обчислення нескінченно малих). Так вирішилась проблема в математичній науці, проблема в логіці залишалась.

Розумію, кажучи «А», потрібно говорити і «Б». А тут вже заносить в складнощі... Не хотілось би «нудити», спробую коротко, але вже розумію, що невеликого заносу не уникнути. Тому перепрошую.

Задачу протиріччя явища руху для класичної логіки вирішив Гелель, відкривши діалектичну логіку. Він зробив формальну логіку окремим випадком діалектичної — просто це закони, за якими існують системи (світ) у стані спокою. До речі, подібним чином Ейнштейн включив Ньютонівську фізику окремим випадком своєї теорії відносності.

Абсолютний спокій — це стан смерті. Живе знаходиться в постійному русі. Метафорично кажучи, формальна логіка на певний час умертвляє (зупиняє) світ, щоб провести своє дослідження. Це так зване об’єктне сприйняття, і, відповідно, відношення до світу. Окрім своїх переваг, через які у нас зараз відбувається бурхливий прогрес технологій, ми можемо спостерігати його недоліки, пов’язані з «умертвленням» — це і екологічні проблеми для планети, і питання, пов’язані з війнами та соціально-економічними кризами для тих, хто програє в цих іграх людства. Коли ми підходимо до себе, як об’єкта трансформації під необхідні зміни середовища, мені здається, що недоліків «умертвлення» добре б уникати ;)

Тому нам було б добре взяти інструмент, яким можна працювати з собою більш гуманно. Як ми бачимо природничі науки, всі в своїй базі мають класичну логіку з відповідними наслідками. А от гуманітарні науки дуже часто першими навіть не вважаються науками :) Не будемо переходити до цієї дискусії, нам потрібен практичний аспект. Мистецтва, релігія, філософія, продукти творчості являються втіленням протиріччя. І саме до цього апелюють природничі науки, коли претендують на науковість лише для себе. І необхідно визнати, що класичну логіку не можливо примінити до поезії, музики, танців, театру, літератури, історії тощо. Але є думка, що саме вони є інструментами дослідження «світу руху».

Георг Гегель відкрився світові саме як філософ, предствник гуманітарних наук. Тому природничі науки можуть на його діалектичну логіку дивитись дещо зверхньо, з підозрою, адже, на перший погляд, він починає хитати саму базу природничих наук. Але, пам’ятаємо, що формальна логіка визнана ним і приймається, як окремий випадок стану системи у спокої. В роботах Гегеля чорт ногу зламає, проте нам там гуляти зараз і не треба!

Нас цікавлять його три закони діалектики:

  1. Закон єдності і боротьби протилежності. Тобто протиріччя є не миттєвим критерієм неістинності певного міркування (що правда для формальної логіки). А саме відсутність протиріччя є достатнім критерієм неістинності його в динамічній системі (особливо в живій). Саме завдяки протилежностям і виникає рух у цьому Всесвіті.
  2. Закон переходу кількості в якість. Цей закон нам особливо цікавий з точку зору підвищення ефективності опанування нових навиків та знань. Чого і вимагає від нас новий час.
  3. Закон заперечення заперечення. Звучить, як фігня фігнею, але якщо просто, то це означає, що розвиток відбувається циклами. Кожен цикл складається із трьох стадій: початковий стан об’єкта, перетворення в його протилежність (тобто його заперечення), перетворення цієї протилежності в її протилежність. Тобто на прикладі: зерно -> стебло -> колос з зерном.

І саме ця філософія приносить нам наступний етап розуміння часу — спіральний рух. Історія має свої цикли, де людство розвивається в певному напрямку, та в певному коридорі крайнощів, коли воно переходить від однієї до іншої, але щоразу вони вже неповторні. Ніколи зима цього року не повториться тією ж самою, через певний час буде достатньо схожою, але все ж таки іншою. Це стосується і циклів на ринках та багато чого іншого. Істина перестає бути статичною, вона стає ПРОЦЕСОМ. Це інше розуміння світу.

Є цікаве зауваження українського культуролога, філософа, музиканта, кандидата фізико-математичних наук Олександра Віталійовича Пустовіта, не дослівно: «Всі добре розуміють, що поезія мовить не зовсім правдою. Проте важливо розуміти, що істини арифметики — також не зовсім правда».

Виходить, що Гегель об’єднує античне циклічне та середньовічне лінійне сприйняття часу. Нам важливо взяти з собою для просування далі по статті ось це сприйняття часу та розвитку, яке несе дана GIF:

Еволюція цієї думки призводить до виникнення спіральної динаміки Клера Грейвза, про яку ви, певно, чули. Її використовують в організаційному дизайні, підборі персоналу, командоутровенні, менеджементі тощо. Але «бірюзові» організації — це зовсім не так просто. І навіть застосувати Agile можливо, тільки починаючи зі справжніх «помаранчевих» організацій. Але до цього повернемося у наступних частинах.

Тут я вирішив зробити паузу і скорегувати наступну частину, спираючись на зворотній зв’язок.

Підведемо підсумок на даний момент:

  1. Схоже, lifelong learning — це вже неминучість, яка чекає на нас. І перед нами постає завдання, як це зробити системно, збалансовано, індивідуально та без вигорання.
  2. Конвергентність з наукового світу приходить і в економіку. Гуманітаріям все більше доводиться напружуватись в опануванні точних підходів, те саме вже стається і з талантами в природничих підходах. І чим далі, тим більше потрібно буде конвергентуватись.
  3. Так звані soft skills стають все більш привабливими у приділенні їм уваги. Адже це стратегічне питання в підготовці до майбутнього.
  4. Кризи як даність життя. Вміння їх зустрічати через призму системного мислення.
  5. Далі я спробував показати через текст із системного підходу, що в ньому є не тільки когнітивна частина (те, що можна охопити розумінням), але ще й певний стан сприйняття, який буде корисним для проходження криз та опанування так званих soft skills.

Далі планую розглянути спіральну динаміку Клера Грейвза, та чим вона корисна для безперервного навчання. Різні сьогоднішні підходи у навчанні (MOOC, та інше). Що працює, для кого, а що ні, та що з чим варто комбінувати. Також планую дійти до теорії дорослого розвитку Кігана. Та багато чого іншого. Але подальший напрямок серії статей залежать від, сподіваюсь, цікавої дискусії, що відбудеться в коментарях.

👍ПодобаєтьсяСподобалось10
До обраногоВ обраному4
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Андрію, дякую за статтю. Відгукнулося!
А ви продовження писали, була можливість?
Бо я б з радістю почитав продовження, якраз цікавлять теми.

Вітаю, Дмитре! Будь-ласка. Радий, що сподобалось. Не писав через початок повномасштабної війни, так як приєднався до сил самооборони країни.
Зараз знаходжусь на етапі списання за пораненнями, трохи прийду до ладу і думаю повернусь до теми.

Вітаю Андріє, тоді бажаю вам комфортного проходження до ладу, бережіть себе.

Чудова стаття! З нетерпінням чекаю на продовження.

Далі планую розглянути спіральну динаміку Клера Грейвза, та чим вона корисна для безперервного навчання. Різні сьогоднішні підходи у навчанні (MOOC, та інше). Що працює, для кого, а що ні, та що з чим варто комбінувати. Також планую дійти до теорії дорослого розвитку Кігана. Та багато чого іншого.

Ось це все, будь ласка)

Дякую за підняту тему. Хотілося би почути про доцільність сабатікал якщо відчувається в ньому потреба. Зокрема, як зробити так, щоб сабатікал не виявився потім пустою втратою часу і масою зусиль, щоб знову повернутися в «потік».

Цікава стаття! Мене зачепила — бо зараз доводитись вивчати нове (тестування) та переглядати пріорітети для того, щоб вистачило часу на все... Стосовно теорем — моя улюблена з математики — «виключення з правил тільки підтверджує саме правило». З задоволенням почитаю продовження!

Статья классная, жду следующих!

Дати можливість сходити під себе співробітникам. Які цього заслуговують)

Прокрастинация самое лучшее средство для выживания ))

Хорошее средство! Только вот работает не всегда, к сожалению;)

Так все ж индивидуально, нету же таблетки от всего ))

Все говорят о том как больше-выше-дальше, как еще больше успевать, еще больше учится, еще повысить эффективность, а когда жить собственно в такой модели? Либо ставим между работой и жизнью знак равенства, что справедливо процентов так для 10, либо еще больше выгораний, стрессов, психотерапий, так как наш организм не предназначен для такого потока информации и приобретения такого количества навыков и компетенций

Жизнь точно важнее, «больше-выше-дальше» всегда вопрос временный, как и любое чемпионство, что всегда пройдет.
Поднятая тема про то, как найти баланс в условиях, когда нам приходится жить в таком потоке информации и необходимости приобретать невероятное до сего времени к-во навыков и компетенций.
Человечество сейчас в кризисе, и как из него выйдет предсказать невозможно. Исключить себя полностью из системы чревато рисками выживанию, а «сдаваться» всем этим потокам — перегоранию. Вопрос в подборе собственного ритма и поиска своего места.

Это фейсбучина нам будет рассказывать о стратегии? С повальной цензурой и толпами спам-ботов и троль-фабрик? В которой даже с учётом ботов уже не скрыть массовое бегство аудитории с этой помойки.

Я свалил оттуда года 3 назад. Экаунт не удалял, просто закрыл вкладку, и больше открывать не хотелось. Надоело, что у меня майнят на компе, при этом с дырами в коде, которые по итогу роняют браузер, наплодив 100500 тыщ потоков.

ИЧСХ, это именно майнинг. Откуда знаю? А когда фейсбук поднимал новую версию, внезапно, всё работало и без тормозов. А потом, как вышла из беты, тут же тормоза появились радикальнейшие, без какого-либо изменения функционала.

Так что сходи-ка на неритовый стержень, зажравшаяся цукерморда, сливающая персональные данные всем желающим за мелкий прайс, банящая реальных людей в угоду ботоводам или «правильным» заказчикам. Не забудь получить статуэтку Геббельса, уж кто заслужил, так заслужил. Хотя Геббельс — жалкий пацанёнок по сравнению с той повальной цензурой, что творил FB.

PS. FAAGN готов лишиться F (или M) уже прямо сейчас. Акции, мягко скажем, сдувают пузырь.

Я не працюю в фейсбуці, якщо що) І їх політика мені також не симпатична.

Але у нас є данність, що їх продуктом користується дуже велика кількість людей. І вони точно впливові в цьому світі. Їх рішення та дії ми можемо не підтримувати, але враховувати мусимо. Тимпаче метаверс точно не їх винахід, є думка, що це настувна еволюційна версія Інтернету.

Ця стаття більше про стратегію в навчанні, бо якщо раніше можна було зробити вибір повчитись і більше ніколи, то зараз це тісно стає пов’язаним із виживанням.

Йшлося саме про стратегію в постійному навчанні упродовж життя.

Є даність, шо усім нам тра лягти під того хвейсбука і шо скоріше, то краще. А шо поробиш, такі «реалії ринку»™, надо якось пріспасаблюваться.

))) в «пріспасаблюванні» краще звичайно «не лягати», а приймати участь в формуванни «реалій ринку»™;)

Facebook/Meta оголосив про мету найняти 10 000 співробітників у Європі для розробки метаверсу

яке відношення до теми статті?

Процитую реченями з цього ж параграфа «...є дуже багато прогнозів, що наступна ітерація розвитку Інтернету буде саме з революційним переходом до широкого використання доповненої та віртуальної реальностей. Такий перехід значно трансформує поточні підходи до web-розробки.»
Тобто значна частина поточних технічних умінь успішного web-розробника можуть втратити цінність на ринку.

Підписатись на коментарі