Як випускників із нульовим досвідом наймають на посади Senior Engineers. Розповідь американського розробника

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

У блозі Kuperate, присвяченому технологіям і освіті, вийшла цікава історія. Публікуємо скорочений переклад від імені автора.

❓ Чи стикалися ви з такими навчальними програми та рекрутерами?

Через кілька місяців після закінчення коледжу я прийняв пропозицію про роботу в невеликій ІТ-консалтинговій компанії поблизу Вашингтона, округ Колумбія. Вони пообіцяли, що нададуть безкоштовне житло в їхній розкішній квартирі, а також підготовку, необхідну для досягнення успіху.

Під час співбесіди мене постійно хвалили за відповіді на запитання; а мені, випускнику з синдромом самозванця, це було дуже дивно. Здавалося, що вони не так зацікавлені в оцінці моїх технічних можливостей, як у вимірюванні моєї потреби знайти роботу.

Однак я вирішив ризикнути.

День 1

Коли я зайшов до їхньої розкішної квартири, мене зустріли мухи, які кружляли навколо купи немитого посуду на кухні. Ванна була брудна. На вибір було багато ліжок, але на всіх — чуже волосся. З’явилося відчуття, що мене обдурили. Це була не розкішна квартира.

Мої сусіди по кімнаті, всі чоловіки років 20, прийшли, щоб привітатися зі мною. Один із них відвіз мене в продуктовий магазин, щоб я міг купити їжу на тиждень. Вони були одними з найбільш дружніх і добрих людей, яких я зустрічав. Того вечора Девід, один із моїх сусідів по кімнаті, який нещодавно закінчив навчальну програму, запевнив мене, що все буде добре.

День 2

У перший день навчання усі знайомились. Було багато іноземців

Інструктор запевняв, що якщо ми докладемо зусиль, то досягнемо успіху. Він розповів, як хтось з випускників став надзвичайно успішним у своїй кар’єрі, отримавши посаду в престижній компанії.

Далі нас ознайомили з навчальним матеріалом. Java, Angular і MySQL були в списку. Курс мав зробити з нас Full-Stack розробниками високого рівня. Я відчув полегшення, коли побачив список, тому що я дійсно працював з цими технологіями для своїх особистих проєктів раніше.

Того вечора я запитав Девіда, чи правда, що не всі витримують програму навчання. На мить він завагався, але врешті-решт сказав, що є ще одна квартира, яка зараз майже порожня, тому що більшість людей, які там жили, не могли знайти роботу за два місяці. Потім він сказав, що мені нема про що турбуватися, тому що ці хлопці вивчали розробку Android і ледве розмовляли англійською. Далі він коротко зазначив, що в компанії діють спеціальні процеси для «прикрашання» резюме людей та надання допомоги під час співбесід.

«Гей, чоловіче, все добре», — сказав Стів, дістаючи з кишені чек, щоб виставити його на показ. «Бачите, вони платять вам реальні гроші. Компанія законна. Вам просто потрібно зосередитися».

День 3

День в офісі почався з того, що Девід виступив із мотиваційною промовою перед усіма новими слухачами. Працюйте наполегливо, і компанія подбає про вас. Спочатку він теж був невпевнений, але тепер щодня бере участь у співбесідах в Fortune 500.

Після лекції я почав пошуки у Google: те, що я побачив, підтвердило мої підозри. Мережі консалтингових компаній, іноді одного власника, зловживають системою H1B, масово готують і «викидають» на ринок Senior-інженерів. На форумах були статті, як ці компанії створюють цілком вигадані резюме, наповнені всіма модними ключовими словами, які люблять рекрутери та менеджери з найму. Ці резюме містять багаторічний підроблений досвід, схвалений фальшивими компаніями, самою компанією-спонсором або іншими технічними рекрутинговими компаніями.

Я зрозумів, що мені потрібно зробити: зателефонував батькам і замовив рейс додому. Потім я почав записувати на ноутбуці все, що пам’ятав про останні 2,5 дні.

Пізніше, тієї ночі, повернувшись у квартиру, я привітався зі Стівом і почав розпитувати про практику компанії прикрашати резюме людей. Він неохоче визнав, що кожен отримує звання Senior-інженера з п’ятирічним стажем. Він також розповів, що вони сидять на онлайн-інтерв’ю поза камерою ноутбука, і записують відповіді на дошці, якщо кандидатам потрібна буде допомога.

Я запитав його, чи пройшов він той самий процес. Зрозуміло, його відповідь була дещо захисною реакцією: «Так. Але ви бачите, як всі китайці та індійці працюють? Тепер ви скажіть мені, що всі вони мають п’ять чи більше років досвіду роботи в американських компаніях, хоча вони навіть не жили в Америці так довго? Гра сфальсифікована. Ми просто граємо в гру».

Потім він дістав той самий чек, який показав мені напередодні.

«Знаєш, мені довелося з ними боротися за виплати. Я підрахував усі робочі години, і вони платили мені набагато менше, ніж обіцяли. Тому я пішов і поговорив з ними про це і отримав нову зарплату. Але все одно не отримав усе. Тож я знову пішов і знову отримав нову зарплату. Я не кажу, що вони збираються обдурити вас, але їхня мета — заробляти гроші».

День 4

Я призначив зустріч 1:1 з UI Engineer, яка працює в цій компанії. Вона була єдиним інженером, що працювала у самій компанії, тому їй ніколи не доводилося проходити мій процес. Я запитав її, чи знає вона про практику компанії, яка допомагає їхнім інтернам.

«Так», — відповіла вона. «Але вони допомагають мені з VISA і я не причетна до цих процесів».

День 5

Прокинувшись, я здав своє завдання на тиждень і пішов до Національного зоопарку Смітсонівського університету.

Коли я повернувся, я пішов до офісу й сказав HR, що планую піти наступного дня. Вони запитали мене, чому. Я сказав їм, що я не впевнений, що зможу пройти через усі їхні практики.

Епілог

Знадобилося близько п’яти додаткових місяців пошуку роботи, але мені вдалося отримати іншу, законну пропозицію роботи. Сьогодні, через багато років після закінчення навчання, я працюю інженером у Каліфорнії. Однак я все ще дуже не люблю співбесіди на дошці.