×

Proxet Antalya Workation: як українська IT-компанія подбала про своїх спеціалістів в умовах нестабільної політичної ситуації

Привіт, я Інна Остапенко, HR Director в Proxet. Цим дописом ділюся, перебуваючи на воркейшені в Анталії, організованому компанією для всіх спеціалістів Proxet. Нижче розкажу, чому і як ми опинилися саме тут, — передісторію та подробиці процесу тимчасового релокейту.

Наприкінці січня керівництво компанії Proxet розпочало комунікацію зі співробітниками щодо гарячого для всіх українців інфоприводу — провокативних дій держави-агресора і можливого просування далі на територію України. Всередині компанії провели опитування щодо готовності тимчасово виїхати за межі країни чи до західної частини України — превентивно або в разі реальної воєнної загрози. Розуміння того, скільки спеціалістів розглядають можливість релокейту, дозволило оперативно зайнятись розробкою антикризового плану.

Антикризовий план Proxet

На початку лютого 2022 року для співробітників Proxet організували воркейшн, щоб послабити напругу, викликану постійним інформаційним тиском і загрозою воєнного вторгнення. Менеджмент компанії взяв на себе відповідальність за безпеку і врівноваження морального стану своїх спеціалістів. Клієнти Proxet, які знаходяться в США, також підтримали ініціативу релокейту на час загострення геополітичної ситуації.

Першочергово співробітникам розіслали анкету, головне питання якої було «Чи готові ви виїхати за межі України на час кризи в найкоротші терміни?», а також додаткові — для розуміння індивідуальних нюансів. Зібравши відповіді і продумавши попередній план дій, вже за три дні керівництво компанії поділилося ним на загальному мітингу.

Всім спеціалістам Proxet запропонували розглянути варіант тимчасового релокейту на південь Туреччини, до Анталії. План підготували в найкоротші терміни: він передбачав турецький workation на місяць (або довше — за потреби) для всіх охочих виїхати на час невизначеності й постійного інформаційного, а отже, і психологічного тиску на громадян. Погодьтеся, працювати у таких умовах і планувати власне майбутнє дуже складно.

Аби забезпечити оптимальні для роботи умови і знизити градус напруги в колективі, компанія гарантувала подбати про комфортне перебування кожного співробітника незалежно від того, вирішить він переїздити до Туреччини чи залишається в Україні. Всім надіслали контакти для екстреного зв’язку з HR-директором, People & Operations менеджером та IT-директором компанії. Можна було поділитися своїми ваганнями, поставити будь-які питання щодо умов релокейту, а також попросити про допомогу, в тому числі і фінансову.

Співробітникам, які до певного дедлайну надали відповідь про виїзд до Анталії, компанія зобов’язалась компенсувати $1000 на особу (включно з партнером/родичем), $1500 — на переїзд з однією дитиною, $2000 — з двома дітьми, $3000— із трьома. Це сума, яка покриває місячне перебування у курортному турецькому місті: переліт + оренда житла.

Для бажаючих виїхати підготували своєрідні мануали щодо необхідних документів, вакцинацій, правил в’їзду до країни, оглядом цін на житло, продукти і можливості для дозвілля. Ті, хто виїхали першими, ділилися власним досвідом у спеціально створених чатах.

Влаштувати організований воркейшн посеред похмурого, насиченого тривожними переживаннями, лютого зважилися понад 50 з двохсот співробітників українських офісів Proxet. (Пропозиція не була актуальною для наших спеціалістів з Латинської Америки, США та країн Європи).

Керівництво компанії також наголосило на можливості звернутися за додатковою матеріальною допомогою, якщо співробітник бажає виїхати, але не має на даний момент фінансової змоги.

Першочергова рекомендація вилетіти з України до 13 лютого включно (допустимо було відкласти виїзд з поважної причини, як оформлення документів чи невідкладні медичні процедури). Згодом і ця умова стала гнучкою, адже компанія в першу чергу дбає про стабільний моральний стан своїх спеціалістів у критичних умовах. Отож, кожен, хто все ще бажає тимчасово переїхати до Анталії і отримати компенсацію на місяць від компанії, може звернутися з таким запитом. Також можна відшкодувати свій переїзд до Кракова (тут ми зорганізували ще один виїзний кластер Proxet). У Анталії Proxetters мають змогу гуртуватися і працювати разом із коворкінгу (що приємно, турецькі обіди також покриваються компанією).

На фото: коворкінг Proxet у Анталії

Для тих, хто вирішив залишатися найближчого місяця в Україні (здебільшого, у Києві), компанія запропонувала за необхідності працювати з чернівецького офісу і відповідно — зупинитися на час нестабільності у Чернівцях.

У Proxet є і план подальших дій на випадок, якщо через місяць повернення до України буде все ще небезпечним, а ситуація залишатиметься нестабільною. Менеджмент компанії розглядає можливе відкриття офісу в одній з країн Західної Європи і релокацію сапівробітників у безпечні умови. Бекап-план готується, однак всі ми сподіваємося на спокійне повернення до рідної країни найближчим часом.

Чому їхати і навіщо залишатися

Чверть української команди Proxet вирішила пристати на пропозицію компанії і виїхати до Анталії та Кракова. Дехто сам визначився з локацією для зимового воркейшену або вже був на момент ініціативи за кордоном. Решта обрали залишатися в Україні.

Хто та чому виїжджав чи залишався, ділимося у коментарях від першої особи спеціалістів Proxet.

Руслан Насібулін, Project Manager @ Proxet

«Ми вирішили виїхати через побоювання за безпечне перебування в Києві на тлі інформації про можливий військовий конфлікт. Також було бажання спробувати пожити в іншій країні всією родиною, оскільки до цього не було такого досвіду.

Були труднощі зі зборами, адже зрозуміти, що брати для сім’ї з дітьми, аби як мінімум не відчувати незручностей, не так просто. Складність ще й в тому, що ми з дружиною обоє працюємо, старший син навчається — отож, потрібно контролювати онлайн-навчання, а молодший ще не ходить до школи і потребує постійної уваги. Залишатися на більш тривалий термін було б проблематично.

Щодо ситуації, думаю, все стабілізується протягом місяця, тому повертатимемося додому. Іншого плану дій немає, але якщо щось зміниться, звичайно, треба буде його розробити».

Фото Руслана Насібуліна

Дмитро Войтех, Machine Learning Engineer @ Proxet

«Для себе я прийняв рішення лишатися в Україні, тверезо оцінюючи численні неверифіковані інформаційні приводи.

Я вважаю, що наразі найбільш імовірною загрозою для України є не ескалація військового конфлікту, а зневіра і відтік молоді, фінансового та інтелектуального капіталу через панічні настрої. Саме вони, очевидно, призведуть до повного занепаду держави у максимально короткі строки, а не гіпотези щодо вторгнення.

На мою думку, наша держава адекватно і зважено реагує на всі загрози і виклики, в цьому допомагає і всестороння підтримка західних партнерів. Так само я бачу і роль кожного громадянина у даній ситуації — спокійно робити свою роботу, сплачувати податки, підтримувати армію і вітчизняних виробників.

І головне: тримайтеся коло своїх рідних і близьких, піклуйтеся про них і не забувайте говорити їм добрі слова: в сьогоднішньому стані постійного емоційного напруження це — найкращі ліки».

Любов Барзакова, QA Engineer / Business Analyst @ Proxet

«Це прикольна можливість розбавити робочі будні та набути нового досвіду. Туреччина — чудова країна для воркейшену. Я приїхала з дитиною і нянею, чоловік залишився вдома з побутових причин.

Орендувала квартиру з двома спальнями і кухнею-студією в районі Лара. Він виявився досить комфортним, тихим, при цьому все необхідне поруч: магазини, ресторани у 150 м від будинку. Пляж та парк у 30 хвилинах ходи або ж 5 хвилин на таксі. Дуже круто, що по місту є кнопки виклику таксі, ціни на все дуже помірні.

Ми досить швидко увійшли до звичайного режиму роботи/відпочинку, перелаштувалися на місцевий час за пару днів. Мені подобається їжа, погода, транспорт, можливість в обідню перерву сходити до моря і назад. Стигле авокадо і полуниці в середині лютого. Що сонце світить і я можу ходити у футболці. Надто багато причин, щоб залишитися на довше 🙂».

Фото Любові Барзакової

Софія Новаченко, QA Engineer / Team Lead @ Proxet

«Я вірю в нашу армію, тому поки лишаюсь тут, і надіюсь, що воєнних дій вдасться уникнути. Також, я не хочу їхати сама, а забрати з собою батьків можливості немає».

Олександр Семенов, Project Manager @ Proxet

«Власні думки з приводу того, щоб виїхати, були. Однак, у конкретні плани не втілилися до пропозиції з боку компанії. З огляду на те, що діти ходять до школи, гуртків, музичної школи — це б зайняло час, аби визначитися і все узгодити. Тож ми вагалися. Як не дивно, рішення старшої доньки лишитися вдома прискорило наш від’їзд, оскільки у неї алергія на велику кількість продуктів, шерсть і навіть запахи тварин. Поїхати з країни вона категорично відмовилася через те, що у випускному класі і готується до вступу. Подбати про доньку у Києві пообіцяла родина мого брата.

Для дружини та молодших дітей я намагався обіграти релокейт як пригоду. Організуватися було нескладно, втім, переживав, що можуть бути проблеми з великою кількістю медикаментів, які ми везли. Та жодних перевірок не було. Також довелося взяти всі зошити і підручники, щоб діти продовжували навчання онлайн.

Працювати досить комфортно, все чудово. Іноді хвилююся, що не буде достатнього інтернету для дзвінків, тому тримаю напоготові мобільний інтернет. Загалом швидкість інтернету, звичайно, в Туреччині нижча, ніж в Україні, — у мене видає від 5 до 30 Мбіт/с від wifi-точки готелю.

Приємно здивували ціни та розмаїття на місцевих ринках — вони, як і у Києві — виїзні, з відмінним вибором овочів, фруктів, сирів, спецій, оливок, риби. Середній чек таксі для коротких поїздок також невисокий: від 20 до 50 лір (40-100 грн). Люди доброзичливі.

Плани на майбутнє поки що не визначені. Сподіваюся повернутися 14 березня (вже взяв зворотні квитки), проте, можливо, залишимося тут довше. Все залежатиме від політичної ситуації».

Анастасія Кальницька, Marketing Operations Manager @ Proxet

«Якщо чесно, думки про переїзд в іншу країну були лише спочатку, коли ЗМІ тільки й робили, що нагнітали... У такій ситуації насамперед думаєш про свою безпеку та про можливий розвиток подій. Але потім збираєшся з думками і намагаєшся оцінити ситуацію тверезо.

І, виходячи з цього, зважаючи на маніпуляції і тиск на нашу країну сьогодні — я не маю бажання поїхати. Я не мушу їхати, — це моя країна, яку я дуже люблю. Тут залишається вся моя сім’я, батьки, бабусі та дідусі. Я вірю, що одного дня весь цей тиск на нас припиниться! Ми маємо бути єдині! І маємо розуміти, що ми на своїй землі, ми нікому не завдали шкоди, і тому захищатимемо все те, що нам належить.

Я родом з Луганської області (м. Рубіжне, Україна). Так склалися сімейні обставини, що зараз я перебуваю з рідними саме тут. І сьогодні, коли я пишу цей коментар, у населеному пункті неподалік (Станиця Луганська) в дитячий садок потрапив снаряд (ймовірно, фугасний). У такі моменти знову переоцінюєш всі фактори і ставиш собі запитання, а може все-таки поїхати? І знову робиш єдиний вірний для себе вибір — залишитися в Україні.

Хочу нагадати одну річ людям, які зараз, у період ескалації, почали панікувати... Військові дії у нас розпочалися не вчора і не сьогодні, військові дії у нас почалися у 2014 році. Тому не панікуйте самі і не ширте паніку далі.

Ми сильний народ, у нас велика історія! Тож давайте пам’ятати і цінувати все те, що в нас вже є і захищати це... якщо не на передовій, як наші військові, то хоча б у думках і серцях бути єдиними з Україною та всім українським народом!»

Семен Скрижевський, Administrative Manager @ Proxet

«Виїхати вирішив насамперед через те, що люди, з якими тісно пов’язаний у робочих процесах, ухвалили рішення щодо переїзду. Безумовно, побоювання щодо ситуації в Україні теж відіграли роль, але це було другорядною причиною.

Що стосується самого релокейту — я спокійно ставлюся до переїздів і зміни країни для життя, оскільки не прив’язаний ні до чого і ні до кого. Побутові моменти для мене не проблема, я досить давно живу сам, а для комфортної роботи в іншій країні були надані всі можливості від нашого керівництва, за що їм велика подяка.

Режим і спосіб життя глобально не змінився, я б сказав, навіть став кращим, тому що в будь-якому випадку це новий досвід і вихід із зони комфорту і звичного життя, до якого я звик.

На рахунок подальших планів після місяця релокейту в Туреччині відповісти важко, — життя непередбачуване, і в деяких ситуаціях ми мало на що можемо вплинути. Сподіваюся, все налагодиться і я повернуся до рідної країни, де моя мама, друзі та близькі мені люди!»

Фото Семена Скрижевського

👍ПодобаєтьсяСподобалось4
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

а як ті що виїхали будуть податки платити? спрощена система (5%) це тільки якщо працюєш в Україні, а не за кордоном... надіятися що податкова не побачать чи проігнорує теж варіант але хз
...

А компанія збирається якось підтримувати тих своїх співробітників, які у разу вторгнення рашки підуть на фронт по мобілізації чи добровольцями?

Это все, давайте не будем забывать, успокаивает клиентов-заказчиков-инвесторов => что команда разработчиков находится не в зоне риска. Так что это все навсего «защита инвестиций» в виде заботы о людях. Но все, если всем ок. Просто ПР типа компания — Д’Артаньян.

Интересно, что не нашлось ни одного сотрудника, который имел бы смелость признаться что просто поехал отдохнуть за счёт компании. «Беженцы» хреновы :D

Странный выбор страны для перемещения, где столь проблемный интернет.

Вопрос решаемый. Много где оптику проводят уже.

Хотел бы услышать фидбек от реальных айтишников из Турции. Все что я слышал до этого — одни нарекания в сторону качества интернета.

speedtest показывает в частном отельчике, где поселились (недалеко от центра) — с среднем от 10 до 45 Мбит/с и примерно 5-15 в среднем на аплоад.
Turk Cell дает по городу примерно также — от 10 до 30 Мбит/с, пинги — около 20мсек.
Прикольный результат показал Turk Cell на набережной Коньялты — 150 и 90Мбит/с соответственно. За время эксперимента (пробовал раза 2-3, потому как не поверил — сожрало 1.5 Гб трафика ))) ).

иногда бывают затыки, таки да. некоторые коллеги взяли апартаменты, где скорость — 300+Мбит/с на даунлоад. А вот на аплоад — в среднем 20-50 по их отзывам

Если бы только проблемный Интернет. )))

Не могу судить уезжающих. Если человек имеет полное право выехать в мирное время, то почему он не может выехать под угрозой войны? В первую очередь он живет для себя.
С другой стороны — сейчас люди на местах на нервах и бахвалиться как вы смылись не очень корректно.
Уезжаете — уезжайте молча.

Дякую тим, хто залишився в країні!

Ну да, я могу конечно в СПб уехать, и делать так, чтобы РФ гнила изнутри. Но пока что на правах теневого правительства, я отдыхаю в Житомире — лучшем городе в мире.

Native speakers зазвичай на «дякую» відповідають «прошу»

Нє нє нє, прошу то на дрібничку, а будь ласка, то на конкретну серйозну дію. Залишитись в Україні, коли суне велика срака — це конкретна серйозна дія, а то значить шо це буде будь ласка.

Native speakers зазвичай на «дякую» відповідають «прошу»

Никусь то не так 🤣

в Луганске и Донецке в 14-м повключали сирены ГО, пипл обосрался, собрал чумаданы и укатил на вокзалы без единого выстрела, в то время как Славянск 2 месяца кошмарила единственная 2С9 и это бурно показывали по телеку. И спокойно зашли танки и пошли блокировать воинские части яжематери и менять флажки. Вот такие нелохи. Одни решили что нелохи, а 8 лет расплачиваемся коллективно.

перестаньте рекламувати «уклоністов»

Если фойна затянется — кто-то должен будет перечислять деньги на армию. Если всех программистов положат на фронте — как восстанавливать экономику?

фантазия. Если война то коммуникация и особенно банковская система будет лежать. На фронте воюет 300 человек, остальные это массовка подай-отнеси-привези, что не менее важно.

фантазия. Банковская система в Франковске и Ужгороде будет работать, и там будет тыл, в который нужно закупать продукты, топливо и медикаменты.

ага, по блокчейну или как? ну возможно внутри одного банка и будут

по свифту, нет?
или типа Украине свифт отключат в качестве санкций против Путина?

некоторые евро банки уже отключают свифт для нас, ну об этом никто не пишет

уже отключают свифт для нас, ну об этом никто не пишет

Об этом никто не пишет, потому что это чушь.

А потом, если укро-банки начнут отключать от западных переводов — как укро-кодерки, остающиеся в Украине, будут получать свои оплаты? Компами и офисной мебелью?
Баблосы для оплаты кодерков и прочих — в украинские офисы не на лошадях завозят.

Тогда тем более, нужно вывозить кодерков зарубеж — где с оплатой их труда проблем не будет.

если никто не пишет — то откуда ты знаешь?)

потому что знаю. моё слово против твоего слова

моё слово против твоего слова

Так не работает. Ссылку на блокрование СВИФТа укро-банкам — или не было.

Впрочем, если блокирование действительно началось — в конце февраля укро-кодерки в Украине, массово останутся без зарплат.

Учитывая то, что программисты работают не на Украину, даже 90 процентов от их дохода не спасут экономику, так то фопы не основной источник финансирования государства.

Экономику не спасут, а помочь волонтерам для армии смогут.
Да и информационная активность будет — связи-то по всему миру, и все интересуются, как дела.

осталось узнать сколько из собраных денег на армию доходит до армии. Я не верю что все эти организации работают на альтруистических началах.

Полностью солидарен с Дмитром Войтехом, Machine Learning Engineer @ Proxet

Дякую! Маю надію, що подібні думки є популярними і мають підтримку серед активної частини українців. Спокій і злагодженість передусім.

Какой к черту «антикризисный план»? У нас что, уже что-то произошло, что мешает им работать? Вырубили интернет? Отключили свет? Шумят сирены во дворе? Компании, которые своими действиями нагнетают еще бОльшую панику, а затем еще и хвастающиеся этим публично, подрывая тем самым веру в стану у всего остального населения не достойны вообще быть кому-то известны, а тем более пропиарены на доу. зачем вы это постите, не понятно

Интересы клиента — прежде всего. И в этом смысле, обустроенные работники == довольный клиент.

А вы предлагаете ждать, пока не начнутся военные действия — после чего начнутся массовые отрубы электричества, интернета и остановлено авиа-сообщение? Такому клиент рад не будет.

я предлагаю не распространять на доу эту срань.
то то ты в 2014 сидел весь такой без электричества и интернета, клиентоориентированный

Антикризовий може бути для уникнення кризи. Коли криза трапиться — може бути пізно. Кожен оцінює ризики зі своєї перспективи, не маючи повної інформації щодо ситуації.

Вот что значит не потребительское отношение к людям! Респект!

Підписатись на коментарі