Proxet Antalya Workation: як українська IT-компанія подбала про своїх спеціалістів в умовах нестабільної політичної ситуації

Привіт, я Інна Остапенко, HR Director в Proxet. Цим дописом ділюся, перебуваючи на воркейшені в Анталії, організованому компанією для всіх спеціалістів Proxet. Нижче розкажу, чому і як ми опинилися саме тут, — передісторію та подробиці процесу тимчасового релокейту.

Наприкінці січня керівництво компанії Proxet розпочало комунікацію зі співробітниками щодо гарячого для всіх українців інфоприводу — провокативних дій держави-агресора і можливого просування далі на територію України. Всередині компанії провели опитування щодо готовності тимчасово виїхати за межі країни чи до західної частини України — превентивно або в разі реальної воєнної загрози. Розуміння того, скільки спеціалістів розглядають можливість релокейту, дозволило оперативно зайнятись розробкою антикризового плану.

Антикризовий план Proxet

На початку лютого 2022 року для співробітників Proxet організували воркейшн, щоб послабити напругу, викликану постійним інформаційним тиском і загрозою воєнного вторгнення. Менеджмент компанії взяв на себе відповідальність за безпеку і врівноваження морального стану своїх спеціалістів. Клієнти Proxet, які знаходяться в США, також підтримали ініціативу релокейту на час загострення геополітичної ситуації.

Першочергово співробітникам розіслали анкету, головне питання якої було «Чи готові ви виїхати за межі України на час кризи в найкоротші терміни?», а також додаткові — для розуміння індивідуальних нюансів. Зібравши відповіді і продумавши попередній план дій, вже за три дні керівництво компанії поділилося ним на загальному мітингу.

Всім спеціалістам Proxet запропонували розглянути варіант тимчасового релокейту на південь Туреччини, до Анталії. План підготували в найкоротші терміни: він передбачав турецький workation на місяць (або довше — за потреби) для всіх охочих виїхати на час невизначеності й постійного інформаційного, а отже, і психологічного тиску на громадян. Погодьтеся, працювати у таких умовах і планувати власне майбутнє дуже складно.

Аби забезпечити оптимальні для роботи умови і знизити градус напруги в колективі, компанія гарантувала подбати про комфортне перебування кожного співробітника незалежно від того, вирішить він переїздити до Туреччини чи залишається в Україні. Всім надіслали контакти для екстреного зв’язку з HR-директором, People & Operations менеджером та IT-директором компанії. Можна було поділитися своїми ваганнями, поставити будь-які питання щодо умов релокейту, а також попросити про допомогу, в тому числі і фінансову.

Співробітникам, які до певного дедлайну надали відповідь про виїзд до Анталії, компанія зобов’язалась компенсувати $1000 на особу (включно з партнером/родичем), $1500 — на переїзд з однією дитиною, $2000 — з двома дітьми, $3000— із трьома. Це сума, яка покриває місячне перебування у курортному турецькому місті: переліт + оренда житла.

Для бажаючих виїхати підготували своєрідні мануали щодо необхідних документів, вакцинацій, правил в’їзду до країни, оглядом цін на житло, продукти і можливості для дозвілля. Ті, хто виїхали першими, ділилися власним досвідом у спеціально створених чатах.

Влаштувати організований воркейшн посеред похмурого, насиченого тривожними переживаннями, лютого зважилися понад 50 з двохсот співробітників українських офісів Proxet. (Пропозиція не була актуальною для наших спеціалістів з Латинської Америки, США та країн Європи).

Керівництво компанії також наголосило на можливості звернутися за додатковою матеріальною допомогою, якщо співробітник бажає виїхати, але не має на даний момент фінансової змоги.

Першочергова рекомендація вилетіти з України до 13 лютого включно (допустимо було відкласти виїзд з поважної причини, як оформлення документів чи невідкладні медичні процедури). Згодом і ця умова стала гнучкою, адже компанія в першу чергу дбає про стабільний моральний стан своїх спеціалістів у критичних умовах. Отож, кожен, хто все ще бажає тимчасово переїхати до Анталії і отримати компенсацію на місяць від компанії, може звернутися з таким запитом. Також можна відшкодувати свій переїзд до Кракова (тут ми зорганізували ще один виїзний кластер Proxet). У Анталії Proxetters мають змогу гуртуватися і працювати разом із коворкінгу (що приємно, турецькі обіди також покриваються компанією).

На фото: коворкінг Proxet у Анталії

Для тих, хто вирішив залишатися найближчого місяця в Україні (здебільшого, у Києві), компанія запропонувала за необхідності працювати з чернівецького офісу і відповідно — зупинитися на час нестабільності у Чернівцях.

У Proxet є і план подальших дій на випадок, якщо через місяць повернення до України буде все ще небезпечним, а ситуація залишатиметься нестабільною. Менеджмент компанії розглядає можливе відкриття офісу в одній з країн Західної Європи і релокацію сапівробітників у безпечні умови. Бекап-план готується, однак всі ми сподіваємося на спокійне повернення до рідної країни найближчим часом.

Чому їхати і навіщо залишатися

Чверть української команди Proxet вирішила пристати на пропозицію компанії і виїхати до Анталії та Кракова. Дехто сам визначився з локацією для зимового воркейшену або вже був на момент ініціативи за кордоном. Решта обрали залишатися в Україні.

Хто та чому виїжджав чи залишався, ділимося у коментарях від першої особи спеціалістів Proxet.

Руслан Насібулін, Project Manager @ Proxet

«Ми вирішили виїхати через побоювання за безпечне перебування в Києві на тлі інформації про можливий військовий конфлікт. Також було бажання спробувати пожити в іншій країні всією родиною, оскільки до цього не було такого досвіду.

Були труднощі зі зборами, адже зрозуміти, що брати для сім’ї з дітьми, аби як мінімум не відчувати незручностей, не так просто. Складність ще й в тому, що ми з дружиною обоє працюємо, старший син навчається — отож, потрібно контролювати онлайн-навчання, а молодший ще не ходить до школи і потребує постійної уваги. Залишатися на більш тривалий термін було б проблематично.

Щодо ситуації, думаю, все стабілізується протягом місяця, тому повертатимемося додому. Іншого плану дій немає, але якщо щось зміниться, звичайно, треба буде його розробити».

Фото Руслана Насібуліна

Дмитро Войтех, Machine Learning Engineer @ Proxet

«Для себе я прийняв рішення лишатися в Україні, тверезо оцінюючи численні неверифіковані інформаційні приводи.

Я вважаю, що наразі найбільш імовірною загрозою для України є не ескалація військового конфлікту, а зневіра і відтік молоді, фінансового та інтелектуального капіталу через панічні настрої. Саме вони, очевидно, призведуть до повного занепаду держави у максимально короткі строки, а не гіпотези щодо вторгнення.

На мою думку, наша держава адекватно і зважено реагує на всі загрози і виклики, в цьому допомагає і всестороння підтримка західних партнерів. Так само я бачу і роль кожного громадянина у даній ситуації — спокійно робити свою роботу, сплачувати податки, підтримувати армію і вітчизняних виробників.

І головне: тримайтеся коло своїх рідних і близьких, піклуйтеся про них і не забувайте говорити їм добрі слова: в сьогоднішньому стані постійного емоційного напруження це — найкращі ліки».

Любов Барзакова, QA Engineer / Business Analyst @ Proxet

«Це прикольна можливість розбавити робочі будні та набути нового досвіду. Туреччина — чудова країна для воркейшену. Я приїхала з дитиною і нянею, чоловік залишився вдома з побутових причин.

Орендувала квартиру з двома спальнями і кухнею-студією в районі Лара. Він виявився досить комфортним, тихим, при цьому все необхідне поруч: магазини, ресторани у 150 м від будинку. Пляж та парк у 30 хвилинах ходи або ж 5 хвилин на таксі. Дуже круто, що по місту є кнопки виклику таксі, ціни на все дуже помірні.

Ми досить швидко увійшли до звичайного режиму роботи/відпочинку, перелаштувалися на місцевий час за пару днів. Мені подобається їжа, погода, транспорт, можливість в обідню перерву сходити до моря і назад. Стигле авокадо і полуниці в середині лютого. Що сонце світить і я можу ходити у футболці. Надто багато причин, щоб залишитися на довше 🙂».

Фото Любові Барзакової

Софія Новаченко, QA Engineer / Team Lead @ Proxet

«Я вірю в нашу армію, тому поки лишаюсь тут, і надіюсь, що воєнних дій вдасться уникнути. Також, я не хочу їхати сама, а забрати з собою батьків можливості немає».

Олександр Семенов, Project Manager @ Proxet

«Власні думки з приводу того, щоб виїхати, були. Однак, у конкретні плани не втілилися до пропозиції з боку компанії. З огляду на те, що діти ходять до школи, гуртків, музичної школи — це б зайняло час, аби визначитися і все узгодити. Тож ми вагалися. Як не дивно, рішення старшої доньки лишитися вдома прискорило наш від’їзд, оскільки у неї алергія на велику кількість продуктів, шерсть і навіть запахи тварин. Поїхати з країни вона категорично відмовилася через те, що у випускному класі і готується до вступу. Подбати про доньку у Києві пообіцяла родина мого брата.

Для дружини та молодших дітей я намагався обіграти релокейт як пригоду. Організуватися було нескладно, втім, переживав, що можуть бути проблеми з великою кількістю медикаментів, які ми везли. Та жодних перевірок не було. Також довелося взяти всі зошити і підручники, щоб діти продовжували навчання онлайн.

Працювати досить комфортно, все чудово. Іноді хвилююся, що не буде достатнього інтернету для дзвінків, тому тримаю напоготові мобільний інтернет. Загалом швидкість інтернету, звичайно, в Туреччині нижча, ніж в Україні, — у мене видає від 5 до 30 Мбіт/с від wifi-точки готелю.

Приємно здивували ціни та розмаїття на місцевих ринках — вони, як і у Києві — виїзні, з відмінним вибором овочів, фруктів, сирів, спецій, оливок, риби. Середній чек таксі для коротких поїздок також невисокий: від 20 до 50 лір (40-100 грн). Люди доброзичливі.

Плани на майбутнє поки що не визначені. Сподіваюся повернутися 14 березня (вже взяв зворотні квитки), проте, можливо, залишимося тут довше. Все залежатиме від політичної ситуації».

Анастасія Кальницька, Marketing Operations Manager @ Proxet

«Якщо чесно, думки про переїзд в іншу країну були лише спочатку, коли ЗМІ тільки й робили, що нагнітали... У такій ситуації насамперед думаєш про свою безпеку та про можливий розвиток подій. Але потім збираєшся з думками і намагаєшся оцінити ситуацію тверезо.

І, виходячи з цього, зважаючи на маніпуляції і тиск на нашу країну сьогодні — я не маю бажання поїхати. Я не мушу їхати, — це моя країна, яку я дуже люблю. Тут залишається вся моя сім’я, батьки, бабусі та дідусі. Я вірю, що одного дня весь цей тиск на нас припиниться! Ми маємо бути єдині! І маємо розуміти, що ми на своїй землі, ми нікому не завдали шкоди, і тому захищатимемо все те, що нам належить.

Я родом з Луганської області (м. Рубіжне, Україна). Так склалися сімейні обставини, що зараз я перебуваю з рідними саме тут. І сьогодні, коли я пишу цей коментар, у населеному пункті неподалік (Станиця Луганська) в дитячий садок потрапив снаряд (ймовірно, фугасний). У такі моменти знову переоцінюєш всі фактори і ставиш собі запитання, а може все-таки поїхати? І знову робиш єдиний вірний для себе вибір — залишитися в Україні.

Хочу нагадати одну річ людям, які зараз, у період ескалації, почали панікувати... Військові дії у нас розпочалися не вчора і не сьогодні, військові дії у нас почалися у 2014 році. Тому не панікуйте самі і не ширте паніку далі.

Ми сильний народ, у нас велика історія! Тож давайте пам’ятати і цінувати все те, що в нас вже є і захищати це... якщо не на передовій, як наші військові, то хоча б у думках і серцях бути єдиними з Україною та всім українським народом!»

Семен Скрижевський, Administrative Manager @ Proxet

«Виїхати вирішив насамперед через те, що люди, з якими тісно пов’язаний у робочих процесах, ухвалили рішення щодо переїзду. Безумовно, побоювання щодо ситуації в Україні теж відіграли роль, але це було другорядною причиною.

Що стосується самого релокейту — я спокійно ставлюся до переїздів і зміни країни для життя, оскільки не прив’язаний ні до чого і ні до кого. Побутові моменти для мене не проблема, я досить давно живу сам, а для комфортної роботи в іншій країні були надані всі можливості від нашого керівництва, за що їм велика подяка.

Режим і спосіб життя глобально не змінився, я б сказав, навіть став кращим, тому що в будь-якому випадку це новий досвід і вихід із зони комфорту і звичного життя, до якого я звик.

На рахунок подальших планів після місяця релокейту в Туреччині відповісти важко, — життя непередбачуване, і в деяких ситуаціях ми мало на що можемо вплинути. Сподіваюся, все налагодиться і я повернуся до рідної країни, де моя мама, друзі та близькі мені люди!»

Фото Семена Скрижевського