Економіка війни і чому важливо повертатися до роботи

Привіт, я Роман Павлюк, VP Digital Strategy у компанії Intellias, і зараз я хочу звернутися до IT-спільноти і взагалі до всіх українців, як ми можемо підтримувати економіку України в часи війни

Що ми втрачаємо зараз

Війна це дорого. Дуже і дуже. Війна в Іраку 2003 року обійшлася американцям в $1,1 трлн. Я думаю, що Україна витрачає не менше $3-4 млрд в день.

Ми всі зловтішаємося, дивлячись, як російський рубль перетворюється в «двохсотого» у прямому значенні цього слова, разом із самою економікою РФ. Але будьте певні — те саме зараз відбувається з нашою економікою. На сьогодні ми маємо:

• практично повністю зупинену міжнародну логістику: аеропорти закриті, порти закриті, кордони прикриті;
• основні логістичні склади в нас знаходилися під Києвом — там зараз все заблоковано, а значить, майже вся внутрішня торгівля, особливо онлайн, теж зупинилася;
• Україна експортувала метал і зерно через порти, а вони заблоковані;
• посівна кампанія, як і сільське господарство під тотальною загрозою: основною нашою «годувальницею» є південний регіон, де вирощують соняшник і пшеницю — основний наш експорт;
• міжнародні компанії, які мають виробництво в Україні, скоріш за все будуть змушені згортати виробництво через логістичні складнощі та високі ризики, а значить, десятки тисяч людей лишаються без роботи;
• більше мільйона людей покинули свої домівки, і з ними робочі місця, а значить, вони випали з економіки та перестали в неї вкладатися.

Я можу продовжувати цей список ще довго і довго. Але для чого, здавалося б вам, я це пишу? Щоб сіяти паніку?! Ні!

Як почати рятувати економіку прямо зараз

Я хочу, що ми тверезо оцінили, наскільки сьогодні цінними є кожна пара рук, які задіяні у будь-якому секторі економіки.

Тому прошу вас про наступне, хоч може, на перший погляд, це звучить незвично і навіть дико:

1. Перестаньте волонтерити лише заради того, аби волонтерити, жертвуючи робочим часом. Якщо у вас зараз є робоче місце, і там є робота — то це і є ваш основний рубіж оборони Батьківщини.
2. Поважайте, ба навіть боготворіть, підприємців та бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз хребет економіки.
3. Подолайте у собі почуття провини вцілілого (це оте «чому я в теплі, якщо інші на передовій»): не можуть всі люди, особливо чоловіки, піти на фронт. Якщо так станеться, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через голод. Кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі.
4. Продовжуйте обертати гроші: заплатіть рахунки, заплатіть податки, замовте випічку у вашої знайомої, як ви це робили до війни, зробіть манікюр, стрижку у барбершопі, купуйте продукти у тому ж магазинчику, як і раніше, заплатіть за квартиру, оплатіть заняття з терапевтом, з тренером йоги і так далі. Старайтеся тримати оборот коштів максимально можливим і це буде ваш вклад у боротьбу. І це нормально!
5. Підприємці, при найменшій можливості, тримайте бізнес відкритим! Особливо у західних областях України, де загрози війни мінімальні. Це дуже критично зараз.
6. Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу і негайно приступайте до неї. Ваші пожертви на армію і перекази в Україну, навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас.
7. Окремо звертаюся до ІТ-шників: зараз ви чи не єдиний робочий канал валюти в Україну. Та й вцілілий сектор економіки у цілому. Тому вже сам факт, що ви працюєте — це сильний вклад у перемогу. Маєте можливість евакуюватися за кордон — окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу на наші українські компанії і не припиняйте сплачувати податки в Україні.
8. Всіх, хто каже, що як це можна працювати/ торгувати/ робити манікюр/ ходити в спортзал/ пекти торт/ навчатися, коли в країні війна — посилайте услід за рускім карабльом.

Кожен раз, коли вам стане боляче і нахлине почуття провини «чому я не там», повторюйте: «Я працюю! Це моя боротьба! Це мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його і не здамся сам(-а), бо моя Україна — понад усе!»

Всім нам перемоги! Віримо в ЗСУ! Слава Україні!