Як працювати, коли там таке...? Почуття провини в IT-фахівців

Привіт! Я, Марія Крижановська, разом зі своєю колегою Мирославою Зубчук роздумували про те, що зараз відчуваємо ми і багато інших професіоналів. І як слід переналаштуватися, щоб бути корисними в тилу під час війни.

Почуття провини? Ти не один!

Наша компанія Магніс (Magnise), як і більшість IT-компаній, організували можливість релокейту своєї команди в більш безпечне місце.

Ось, здається, команда в безпеці. Водночас дещо залишається з нами — почуття провини за те, що я не на території бойових дій, сиджу тут, в теплі, лише іноді волонтерю, а іноді — ні, та загалом по кнопочках клацаю й навіть зробити нічого не можу...

Вже не знаєш за що хапатися: чи то кидати все та їхати на фронт, чи весь час дивитися новини, щоб нічого не пропустити, чи забити на все, звільнитися та піти на цілодобове волонтерство у своєму місті?

Стільки думок, та очевидно одне — я тут, вони там, але я не там, отже щось не так. Було таке?

Але давайте міркувати далі: що я можу зробити ТАМ? Чим конкретно буду корисний? Що можливо було б зробити, якщо залишитися в рідному місті чи піти на передову? Наскільки значним був би мій внесок під час активних воєнних дій?

Відчуття провини, втоми, розпачу, депресії в такий час — це нормально! Є психологія війни, вже, мабуть, всі чули. Але є дещо, що нам варто розуміти відносно себе та інших — не всі можуть воювати. Як в проєкті команда виконує різні ролі, так і в житті: кожен з нас вміє одне та не вміє іншого. І це нормально.

На війні у всіх різні ролі, як в команді

Під час війни немає місця осуду своїх, нам варто розуміти та підтримувати один одного просто тому, що ми єдина нація і у нас спільна мета — захистити нашу державу. Ми будемо ефективними тоді, коли кожен робитиме те, що вміє найкраще. Військові, лікарі, державники, волонтери, водії, журналісти, інженери — у кожного своя відповідальність і шмат роботи.

Є очевидний і неочевидний фронт. Когось показують щодня в новинах, когось — ні. Але завжди за перемогою стоїть надійний тил. В умовах колосального навантаження на економіку країни хтось повинен працювати, щоб забезпечувати наявність ресурсів.

Тил сьогодні — це забезпечення можливості соціальних виплат, здійснення критичних державних закупівель, підтримки обороноздатності тощо. Зараз IT-галузь залишилася чи не єдиним джерелом валютних надходжень у країну. Поза тим — не забуваємо платити податки :)

Рано чи пізно війна закінчиться. Нам потрібно буде багато чого відновити і відбудувати. Багато роботи попереду. Попри всі допомоги, нам потрібно буде багато ресурсів. Сьогодні ми, працюючи в ІТ, тільки краплини в морі. Але разом ми є морем. У єдності наша сила, як би пафосно це не звучало.

IT як робота майбутнього

Робота кожного фахівця ІТ-галузі зараз надважлива. Майбутнє нашої країни залежить також від цієї щоденної роботи. Війна закінчиться, кордони відкриються. Перед кожним постане питання вибору. І шанс відбудувати Україну і зробити її кращою — тільки у наших руках.

Залишайтеся з Україною. Нам ще стільки потрібно буде зробити! Давайте діяти як команда, кожен на своєму фронті. Разом — сила! Зараз як ніколи важливо вірити і просто робити добре свою справу, кожного дня рухаючись уперед.

Слава Україні! Героям Слава! 💙💛

Як у вас з почуттям провини?

68%
9%
23%
906 голосів  ·  показати результати

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось11
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Каждый должен быть на своем месте. От ИТшника будет больше пользы на информационном поле, в Интернете чем в окопах (для этого есть ВСУ) и чем перематывая бинтом головы (для этого есть врачи).

Вот вата и рашкоботы активно разгоняют хештех #StopHatingRussians в соцсетях. Надо с этим бороться. Нельзя допустить чтобы они сбросили с себя вину — ни правительство, ни те 80% которые его поддерживают и привели власти.

Пока весь мир и Интернет на нашей стороне, но это на волне всеобщей эйфории и шока от происходящего, а потом, когда все уляжется, любители теорий заговора (а по ковиду мы знаем что их очень много), начнут продвигать альтернативные теории где весь мир ополчился вокруг белой и пушистой рашки, не оставил им бедным выбора и что США ничем не лучше рашки. Нельзя этого допустить.

Будемо сподіватися, що білою і пухнастою рашка після усіх військових злочинів в найближчі роки не буде.

Я в 2014 році жив в прифронтовому місті та вже знав, як звучать обстріли.

Цього разу розпізнав з перших вибухів обстріли по Харкову, бо ще й спав з відкритим вікном.

ЗМІ мовчали.
А на r/Ukraina вже були пости про проголошення війни хуйлом та про обстріли по Києву.

Старій людині (не мій родич) яка xyйлoвcької та рашистської мразотності на своїй шкурі за останні 8 років не відчувала, я пояснив, що це зараз відбувається, допоміг з пересуванням в бомбосховище, закупив трохи стратегічного запасу їжі, а потім відправився в ТрО, бо: 1) це вже напад на моє рідне місто, 2) xyйлo зі своїми свинорусами зaїблo, 3) можна йoбнyти москаля на шару.

Почуття провини було, коли мені треба було якнайшвидше йти до ТрО, а замість цього доводилося пояснювати комусь щось, бо за останні 8 років війна рашкостану на чолі з xyйлом проти України — це для деяких, курво, несподіванка.

З 2014 року на рашкінських ресурсах створював ботів і віртуалів для контрпропаганди проти кремлеботів та взагалі проти кремлядської риторики про «іхтамнєтів», «Україну, яка напала сама на себе», «респавн зброї та техніки в шахтах Донбасу» та ряд іншого лайна, яке накидувалося кремлядями.

Фронт зараз всюди. Кожен повинен докладати зусиль для перемоги на своєму місці.

от тільки не треба бп влаштовувати за 200 км від фронту :P

А я поїхав на сноуборді кататись у кінці лютого в Словакію... ну покатався, да.
Вирішив що від моєї фізичної присутності у Львові толку буде 0 і навіть купа шкоди, там і без мене овердофіга людей. Гроші все одно летять на українські рахунки, а з них в ЗСУ :)

Все правильно, якщо є бажання волонтерити, то в Словаччині толку більше.

Та вже в Кракові, ми тут усією пачкою вирішували, прийнято було двигати туди, де є галерні офіси. Наразі моє волонтерство більше у Львові — поселяю людей з Києва/Сум у свої квартири як можу, безкоштовно само собою.

битвы выигрывает армия а войну экономика. Айти отрасль сейчас единственное что может продолжать работать практически без ущерба и перебоев (сегодня кстати тоже самое писал людям в рабочем чате, которые рассказывают чтобы не делали из айти «iлiту» как они пишут :D.). Айти отрасль в данный момент времени и есть элита (не люди а отрасль если что, не ловите ЧСВ там:) ). Так что сейчас чтобы держать солдат не голыми как русских в каких-то тряпках рваных, нагретыми и не голодными нужно продолжать работать и платить налоги + перечислять со своей зп на армию хотя бы 10-15% + можно помогать волонтерить в нашей же сфере (например мы сейчас делаем очень важную веб апку для ОДА с моей командой) + ддосить рашку и создавать со своей компанией группы по кибер атакам либо присоединяться к уже существующим. Ребят здесь еще тот фронт, и то что возле тебя не летят пули это не значит что ты фиговый. Так шо за работу, я надеюсь крупные айти компании смогут донести государству что от айтишников ни на передовой ни в ТРО толка нет от слова совсем. Потому что устал обьяснять отвечая на вопрос «какого это я х*ра не в ТРО и не на передовой?!» вчерашним трактористам в ТРО почему он в крутом экипе, в бронике и с набитым желудком)))

Если резюмировать: у меня чувства вины не было и не будет, и вам советую от нее избавиться — мешает делать дела.
Слава Украине

Я працював у Вроцлаві 5 років фронтенд розробником. Перед тим був в ато, правда тільки місяць. З початком повномасштабного вторгнення, взяв відпустку та повернувся в Україну. Думаю від мене буде якиїсь толк. Зараз перебуваю в складі тероборони
До чого це я веду. Ви не повинні відчувати провини за те що ви не повернулись в Україну. Якщо ніколи не тримали автомата в руках то мабуть така відпустка не для вас. Краще скиньтеся по пару $ і купіть тепловізор. Так, саме тепловізор. Вони дорогі, можуть коштувати до 4к $, але ж ми айтішніки, шо ми не пацани ?:) В мене складається враження шо зараз краще помагати речами, томущо в Україні вже не купиш нічого. Мається на увазі прибори нічного бачення, розгрузки і тд і тп. Не щнаю за інших, але в мене немає негативних емоцій до Українців, які за кордоном. Ми всі маємо працювати як один організм. Я знаю ви робите дуже багато. Як казав Захар Беркут : в єдності сила.

Поддерживаю каждое слово. И да, тепловизоры тоже покупаем ребятам но сейчас такое время что корабль с коксом легче достать чем вспомогательные приборы для солдат, к сожалению. Но этим вопросом стоит заниматься всем кто может (и с фин точки зрения и доставки в нужные руки)

Доводиться зміритись з тим, що ти не військовий і від тебе буде приблизно 0 користі (ініціатива не брати мене у армію після школи була від військкомату).
А ще з тим, що живу у Києві а не десь у трохи іншому місці де місцеві ТРО мають можливість принести якусь користь.
Нікуди не їду з Києва і хоча б податками та деякими іншими видами допомоги частково компенсую свою відсутність у армії.

ініціатива не брати мене у армію після школи була від військкомату)

повеселило)

Така допомага, якою ви компенсуєте відсутність у армії, насправді необхідна тут. Коли читаю такі коментарі, виникає відчуття сильної спільної команди, де кожен на своєму місці та при своїй справі. Дякую за натхнення!

Переїхав в Польщу ще літом, ніякої війни не було, а зараз тут роботи, що ого-го. Волонтерство, біженці, гроші в Україну, пошук броні, зброї. Вважаю, що користі з мене тут більше, це теж треба комусь робити, комусь заробляти гроші родичам без роботи, на армію, на біженців. Ось зараз теж йдемо після роботи в Сопот в волонтерський центр. Так і ви робіть на місцях релокації

Направду, чула, що в Польщі зараз гаряче. Дякуємо, що ви там та допомагаєте нашим, хто поїхав в Польщу!

Просто лише завдяки такій єдності, без кордонів та обмежень, ми переможемо усіх ворогів 💙💛

Я спочатку мала дуже велике почуття вини, що виїхала з гарячої точки. Але потом зрозуміла що тут я можу армії допомогти на багато більше, ніж сидячи в підвалі.
Тому волонтерю по можливості та працюю, щоб було з чого платити податки та перерахоувати гроші на армію

Моя сім’я в Чернігові, а я була у Львові і в перші дні я вже готова була підірватися та їхати до них, щоб просто бути там з ними. Але я зрозуміла, що треба включитися та бути тут в моменті, бо тут буде більше користі від мене, ніж я буду сидіти з ними та просто боятися 😅

Так я зі своїми друзями додумалися приготувати 390 літрів гарячого супу для біженців та відвозили на залізничний вокзал у Львові, щоб люди змогли поїсти між пересадками. Але робота у тому важлива складова, бо без грошей нікому не допоможеш...

Дякую, що поділилися своєю історією! 🙏🏻

Аби не траплялося зворотнього. IT фахівців з роботою і без військового досвіду, які переїхали у західні області і хочуть працювати забирають у діючу армію... Такі випадки непоодинокі... Треба якось донести до керівництва війскоматів, армії, країни, що такий призов аби кількість набрати не може бути ефективним...
www.facebook.com/...​ts/posts/1557380701300896
www.facebook.com/...​k/posts/10226470994511552

Дійсно, це правда! Добре, що зараз люди починають говорити про це, бо важливо розуміти, що не всі вміють воювати. Та не всім і потрібно, бо є багато ділянок для роботи. А от як донести це все до керівництва війскоматів — це вже складніше питання... Може, скинемо їм пару статей на DOU? 😅

Стою охраняю дверь в тро в данный момент. Наверное, очень важную дверь в Мукачево. Моя команда тем временем начинает буксовать без лидского присмотра. Но есть и плюсы: начинаю переставать выгорать, а перловка неплохо заменяет смузи

Бред какой-то. Обычные ИТшники кто не служил и заканчивал лишь военную кафедру находятся лишь в третьей волне мобилизации. Сначала мобилизуют тех кто уже воевал, потом тем, кто служил но не воевал, и только потом тех, кто заканчивал военные кафедры.

С другой стороны обычного ИТшника в бой отправлять нельзя, нужно пол года на полигоне тренировать. Может для этого призывают.

Подтверждаю, есть несколько реальных примеров в моем окружении, когда парней с 0 опытом на западной забирают. Просто при регистрации по приезду выдают повестку.

І згідний і не згідний. Програміст не може бути привілейованою кастою в суспільстві, якого не можна мобвлізовувати. Кожен програміст, в першу чергу є чоловік. Більшість платить 5% податку, чи насправді це є потужним вливанням в економіку? З другого боку, програміст може перебувати в тилу або працювати з дронами

Дійсно стало важко працювати на західній Україні, розуміючи, що ти в безпеці, а от твої співгромадяни — ні.
Дякую за статтю. Було цікаво прочитати. Трохи підбадьорила.

Молимося за наших співгромадян та будемо сподіватися, що зовсім скоро всі рівним чином будуть в безпеці 🙏🏻

Дякую за відгук, цінно чути, що ці роздуми можуть підбадьорити!

Підписатись на коментарі