Україні потрібно відвойовувати англомовний інформаційний фронт

Звичайно, зараз Україна не сходить зі шпальт світових газет, на жаль, в жахливому воєнному контексті. Але багато з нас визнають, що міжнародний інформаційний простір ми давно втратили і зараз виступаємо в ролі наздоганяючих у цих перегонах. До справи взялися навіть диджитал-чиновники.

Прогресивна Україна vs. агресивна русня

У виданні Wired 9 березня 2022 року вийшла колонка (Opinion, щось типу наших Блогів) Олександра Борнякова, заступника міністра Мінцифри. Але це не є стандартним зверненням до заходу із закликом блокувати росію. Борняков зокрема змальовує Україну як державу з чітким курсом на диджиталізацію, прогресивну і цифрову:

«Протягом останніх двох років технологічна увага України була спрямована на те, щоб стати цифровою державою, з амбітною метою перетворити Україну на великий європейський ІТ-центр.

Але тепер ми маємо нову технологічну мету: змусити росіян засумніватися в їхній державній пропаганді та протестувати проти своїх урядовців.»

Окрім цього, він чітко формулює, чого ми прагнемо від глобальної IT-спільноти: припинити фінансування ІТ-компаній, які походять з або присутні в росії. Хоча рф не є світовим IT-лідером, але компанії, які контролюються кремлем, просто є небезпечними і повинні відчути на собі всі наслідки санкцій.

росія не може бути частиною глобальної ІТ-екосистеми — це правило наш політик і озвучує світовій аудиторії.

Цього ж тижня вийшло розгорнуте інтерв’ю Олександра Борнякова американському виданню Politico, в якому він доносить тези про відмінність української онлайн-боротьби від російської пропаганди, а також описує прозахідний вектор України. Ось перекладені й адаптовані фрагменти з його інтерв’ю.

Диджитал-розвиток до, під час та після війни

Україна останні роки докладала значні зусилля з розвитку власної екосистеми стартапів та залучення технологічних компаній з-за кордону, щоб припинити залежність України від російських технологій. Війна підтвердила, що ці зусилля не були марними, і вони дають змогу зараз підтримувати комунікації та протидіяти російської кіберагресії.

Борняков навіть зобразив українську 300-тисячну IT-армію як унікальне нове формування, якого ще не було у жодної країни:

«Ми перші у світі, хто запровадив цей новий вид боротьби. Вона потужна, але водночас проста. Її неможливо порушити чи зламати».

Додатковий наголос на тому, що Україна вже давно від’єднується від росії технологічно — розповідь про зміну власників головних мобільних операторів у країні після 2014 року і виведення російських власників.

Також — згадка про ініціативу Дія.Сіті. Попри суперечливу репутації серед українських айтівців, цей проєкт Мінцифри спрямований на залучення міжнародних техкомпаній в Україну. На жаль, в України ще не було достатньо часу, щоб розширити проєкт, але до нього повернуться, і, як пише Борняков, це станеться «дуже скоро».

Про IT-армію

«Є багато волонтерів, стартапів, компаній, які працюють у сфері кібербезпеки та діляться з нами своїми продуктами. Я завжди кажу всім, що росія почала воювати з нами не два тижні тому. Вони намагаються порушити нашу інфраструктуру вже приблизно вісім років. І ми можемо мати імунітет до цього, тому що кібербезпека в Україні стала настільки розвиненою через [попередні] атаки росії. Але зараз у нас є [додаткова] потреба на такі послуги, обладнання, досвід і все інше, і всі дійсно дуже допомогли.»

IT-армія стала можливою в Україні, на думку Борнякова, тому що, по-перше, у нас вже була гарно розвинена ІТ-індустрія з компаніями з кібербезпеки та великою кількістю талановитих інженерів. Другий аспект — це готовність людей, які хочуть захищати свій дім і щось для цього робити. Мінцифри, по суті, просто скорегувало і направило цю енергію.

При цьому в тексті Борняков нагадує, що українська IT-армія захищається, а не нападає. Це росіяни атакують нашу інфраструктуру, і атакуючи їх, ми упереджуємо наступні напади на нас. Це, за його словами, одна з головних причин створення IT-армії. Це ж не просто хакери розважаються.

Звичайно, росія відбивається, але вона вже обмежена у своїх ресурсах, тому що їй доводиться реагувати на різні загрози. Ми знаємо, що у них є можливості, але якщо ми атакуємо їх, вони будуть менше нападати на нас.

Про криптопожертви

Рішення створити криптофонд для збору пожертв Борняков пояснює вигідною швидкістю таких операцій. Оскільки з банківськими переказами бувають бюрократичні затримки, криптовалютні перекази виграють, бо ними можна користуватися практично одразу.

Ще один сигнал світу про інноваційний настрій нашої держави — створення офіційного крипторахунку від НБУ. Через нього, до речі, вже зібрали на момент підготовки інтерв’ю (публікація датована 08.03.2022) приблизно $55 млн і $15 млн надійшли ще з іншого криптофонду. Ці гроші йдуть на підтримку волонтерської армії, що складається з цивільних.

Про російську дезінформацію

Відпочатку ця війна — результат інформаційної атаки на Україну. Поки ми розвивали диджитальну прогресивну країну, прагнули до західного світу і ЄС, в росії переконували власне населення (і не тільки), що українці є нацистами.

З початком війни стало зрозуміло, що потрібно швидко включатися в боротьбу з дезінформацією.

Тож у Мінцифрі одразу взялися за обмеження розповсюдження російських фейків і пропаганди у соцмережах. В тому числі, звертаючись до міжнародних глобальних компаній, щоб вони блокували акаунти і канали з пропагандою. З диджитал-компаніями все відбувається не на державному рівні. Наші чиновники розмовляють з представниками компаній особисто, пояснюють, намагаються переконати їх діяти.

З огляду на результати (Twitter заблокував можливість реєстрації нових акаунтів з росії; Meta почала блокувати деяких російських пропагандистів; Instagram застосував методи обмеження російської пропаганди; YouTube заблокував деякі російські телеканали тощо) ця тактика виявилася досить успішною.

На запитання про наявність колаборантів серед самих українців Борняков відповідає, що росіяни роками працювали на різних фронтах задля цього, через поширення пропагандистських конспіративних теорій. Вони створювали Telegram-канали, в яких розповідали про нашу владу, купували медіа і телекомпанії. У них були газети, журнали, вони володіли великою медіаінфраструктурою в Україні.

Головний меседж усього цього був, що в росії все добре, а в Україні — погано. І так вони створювали громадянський конфлікт, щоб змусити нас відмовитися від бажання стати частиною європейської.

Ми — не вони

Ще одна важлива позиція Борнякова — недопустимість порівняння російської пропаганди з нашим поширенням новин про війну:

«Немає жодних доказів підтверджень того, що Україна націлювала фальшиву пропаганду чи підробні фото на громадян росії. Ми не намагаємося боротися з їхньою хвилею іншою хвилею. Ми просто хочемо їх зупинити. Наш найкращий захист — це висвітлювати те, що росіяни насправді роблять в Україні. Коли люди бачать їх на вулицях і бачать відео, як вони поводяться і що вони справді окупують Україну — не треба брехати. Вам не потрібно перебільшувати. Ви просто показуєте, що зараз відбувається, і все.»

Блокування сервісів призведе до того, що росіяни опиняться відрізані від світового інформаційного поля. Як говорить Борняков, росія вибудує таку собі гіршу версію метавсесвіту, про який говорив Марк Цукерберг. Наша IT-армія старається доносити правдиву інформацію в російське інформаційне поле, як мінімум, щоб створити там якийсь інший шум. Але росіяни просто бачать це інакше.

І від цього стає сумно, оскільки українці вірили, що це тільки путін здурів, а прості люди не знають, що відбувається. І варто лиш показати їм правду — вони вийдуть на вулиці з протестами. Деякі справді це роблять, але багато людей знають все і нічого не роблять. Видно, ці зміни є питанням часу.

Є й пропозиції допомоги від російських айтішників, хакерів, але це не масові ініціативи, а поодинокі.

В цілому Борняков, як вже й більшість з нас, не вірить, що росіян можна переконати. Він озвучує в інтерв’ю навіть власну особисту історію: його родичі, зокрема, брат живе в москві і підтримує путіна. А значить, підтримує вбивства мирних українців. Нам немає що їм доносити.

Зате є багато що доносити заходу. Схоже на те, що війна на інформаційному англомовному фронті тільки починається і не закінчиться із закінченням війни на українських землях. Тож, налаштовуймось.