«Учєбка і на передову, або додому». Позиція Львівської обласної військової адміністрації щодо чоловіків призовного віку, які прибувають на територію області
Відучора на блок-постах Львівської області чоловікам призовного віку вручають повістки, за якими необхідно з’явитися до військкомату, для постановки на облік. Окрім цього, такі повістки вже вручають і в готелях, і навіть просто перехожим чоловікам на вулиці у деяких населених пунктах Львівської області.
В подальшому, прибувшим до військкомату чоловікам, повідомляють, що їм необхідно їхати «в учєбку», для здобуття військової професії, з подальшим направленням на передову. У іншому випадку, вимагають повертатись «туди, звідки приїхав».
Один із моїх знайомих айтівців вже готується стати АРТИЛЕРИСТОМ! (це не жарт).
Зараз багато людей, зокрема і чоловіків, вимушені залишати свої домівки (а у когось їх тепер і немає зовсім) і виїжджати до західних областей України, у пошуках безпеки для себе, своїх рідних, дітей.
Не усі чоловіки готові з автоматом у руках захищати свою батьківщину. Багато хто не служив у армії, не має військового досвіду, в кінці кінців, просто боїться. Хіба це не нормально? Кожен повинен робити все, що в їх силах, задля допомоги країні. І це не повинно обмежуватись лише необхідністю воювати з автоматом у руках.
Багато айтівців зараз також виїжджає у західні області України, щоб бути у безпеці, мати змогу хоч якось працювати, залучати до країни гроші, платити податки, жертвувати на армію, допомагати людям, волонтерити. Проте залякування місцевої влади, посадовців військкоматів, навіть просто пересічних громадян, які не нехтують можливістю просто на вулиці підходити до чоловіків та питати, чому вони не на фронті. Звідки такий ворожий настрій до своїх же громадян? Чи ви вважаєте, що кожен чоловік без виключення має бути на передовій?
З особистого прикладу можу зазначити, що велика кількість аутсорс (і не тільки) компаній перевезла своїх працівників до західних областей України. Деякі навіть ще за якийсь час до війни. Погодинний рейт для замовників в таких компаній становить від 30$ і вище, в залежності від послуг, які вони надають (дизайн, розробка, QA, тощо). Штат невеликих компаній, приблизно, від 30 працівників. Виходить, що в день невеличка компанія, в середньому, отримує 7 200$. В місяць, приблизно, 144 000$. Компанії платять податки з цих сум, працівники платять податки, гроші вливаються в економіку.
Таких компаній десятки, якщо не сотні на ринку. Перевезення працівників на захід будо вимушеним, щоб зберегти можливість продовжувати роботу, не втратити клієнтів, зберегти роботу працівникам. Але тут більшість стикнулась з тих, що їх працівників «кошмарить» місцева влада.
Як бути і за ким правда? Чи дійсно кожен чоловік має йти на передову і боронити нашу Державу? Чи, можливо, все ж не кожен?
Найкращі коментарі пропустити