10 порад від військових цивільним, як вижити і допомогти своїм під час війни

Привіт, на зв’язку Юрій Вольчин — Delivery management director EPAM, учасник місцевої самооборони, активно допомагаю ЗСУ та місцевій територіальній обороні. Знаходжусь в одному з міст на Київщині, де щодня чути залпи артилерії, а над головою пролітають російські літаки і ракети. Оскільки я спілкуюсь з місцевими командирами, вирішив поділитися їхніми порадами для цивільних, а також власним досвідом життя в умовах бойових дій.

1. Усвідомте нову реальність

Не намагайтеся продовжувати жити тим життям, яке у всіх нас було до початку російського вторгнення 24 лютого. І не намагайтеся все повернути — поки йде війна, це неможливо. Похід до лікаря, поїздку до Карпат, регулярне відвідування спортзалу, зустріч з друзями доведеться відкласти. Нова реальність вимагає бути активним, дбати про свою безпеку і по можливості бути корисним своїй країні.

2. Подбайте про близьких

Найспокійніше для всіх людей які не готові жити в умовах військового стану (і особливо дітям) зараз виїхати за межі України. Правила перетину кордону і перебування для українців на своїй території зараз спростили різні країни. Багато хто вже вивіз своїх дружин та дітей. Найчастіше це непросто, черга на кордоні може зайняти до кількох діб, але безпека близьких вимагає цих зусиль. При виборі країни треба розуміти, що на сьогодні Польща — найпопулярніший серед українців напрямок, куди вже виїхало декілька мільйонів людей. Про зайняті квартири та готелі повідомляють і в Молдові. Тому раджу розглянути такі країни як Румунія, Словаччина чи Угорщина.

3. Остерігайтеся обстрілів

Майже вся територія України обстрілюється чи може обстрілюватися крилатими/ балістичними ракетами російської армії з території самої росії, білорусі та акваторії Чорного моря (обстріли з Придністров’я наразі не підтвердилися).

Львів чи Тернопіль хоча й виглядають зараз безпечнішими, але там теж вже були обстріли. Проживання у переповненому панельному будинку в Івано-Франківську, наприклад, зараз має ті ж ризики, що і в Києві або навіть Харкові, особливо, враховуючи нещодавній обстріл аеропорту.

За оцінками українських військових, росіяни все частіше застосовують ракетні комплекси «Іскандер», ракети якого є руйнівними й мають до кілометра «розльоту» від цілі. Тобто, росіяни можуть цілитися у аеродром, а влучити у житловий будинок за 800 м від нього, що вже бувало. Власне тому телевежа в Києві ще стоїть, хоча по ній били відразу двома ракетами. Якщо не помиляюся, промах був у 400 метрів.

Тому величезне прохання не нехтувати сиренами та сигналами про повітряну тривогу у Telegram і т.д. Швидко переміщуйтеся до обладнаного сховища, використовуйте правило «двох стін» та лягайте на землю якщо авіа/ракетний удар застав вас посеред вулиці

4. Краще переїхати у сільську місцевість

Прямуйте до родичів/знайомих чи на дачу в протилележному напрямку від бойових дій та щоб не поруч з військовими чи інфраструктурними об’єктами, як-от аеродром чи нафтобаза. Щільність забудови там, як і ймовірність ракетного чи авіаудару — в рази менші. Плюс зазвичай там є доступ до питної води та запасів їжі, а також погреби — для укриття.

Якщо залишаєтесь у місті, то краще обрати не панельний, а монолітно-каркасний чи цегляний будинок. «Панельки» складаються навіть без прямого влучання й можуть отримувати значні ушкодження від уламків збитих ракет. У них завалюються сходові прольоти й люди можуть бути поховані живцем. Монолітні ж будинки здатні витримати пряме влучання — як встояв будинок на проспекті Лобановського у Києві. І дотримуйтеся правила «двох стін»

5. Облаштуйте сховище

Переконайтеся в надійності свого укриття та зробіть його придатним для тривалого перебування (запаси питної і технічної води, їжі, автономне освітлення, місця для відпочинку та сну, бажано обігрів та вентиляція — не тільки через двері, заряджені павербанки, генератори). Перевірте маршрут евакуації.

Знаю, що коли мешканці одеської дев’ятиповерхівки прийшли прибирати підвальні приміщення, були приємно здивовані тому, що труба опалення також зігріває їх бомбосховище. А у деяких будинків провайдер безкоштовно провів у підвали інтернет. За бажання у власному бомбосховищі навiть можна забезпечити 4G-зв’язок.

З собою у приміщенні завжди мають бути інструменти (лом, сокира, лопата), щоб можна було самим вибратися з-під завалу. А також — гучний свисток для подачі сигналів, якщо вихід завалило і самостійно вибратися ви не можете.

6. Переміщайтеся через блокпости безпечно

Якщо побачили блокпост, то зменшуйте швидкість, включайте аварійку і продовжуйте рух (а у темну пору доби треба вимкнути фари та увімкнути світло в салоні, щоб люди на блокпосту могли вас краще бачити). Дуже не рекомендується різко зупинятися, а ще гірше — почати розвертатися. У відповідь на такі дії на блокпості можуть відкрити вогонь.

На блокпості поводьтеся спокійно, тримайте руки з документами на видноті. Паспорт треба показувати у відкритому вигляді. Спокійно показуйте вміст салону та багажника, не сперечайтеся з бійцями.

Їдьте за чітким, заздалегідь запланованим маршрутом. Дорожні вказівники зараз вже всі прибрали, тому орієнтуватися за ними не вийде. Якщо ж розпитуватимете про дорогу в місцевих, то можете викликати підозри. Також краще закачати на смартфон offline-мапи регіонів, за якими будете їхати, або ж взяти з собою паперові актуальні мапи/ атласи.

Мій знайомий евакуював свою родину, днями проїхав 26 блок-постів, крім перерахованих правил, його просили прибрати мобільний телефон з торпеди, щоб унеможливити зйомку. А також зняти реєстратор — забувши це зробити, він втратив карту пам’яті, яку конфіскували вже на наступному посту.

Траплялися, втім, і протилежні приклади пригод на блокпостах: один із представників тероборони, побачивши через вікно дитину, зупинив машину, щоб передати пакет горішків.

7. Налагоджуйте побут та уникайте зайвих подорожей

Коли доїдете до місця призначення, одразу налагоджуйте побут. Водночас не потрібно часто кудись їздити без реальної потреби. Будь-яка дорога зараз небезпечна через диверсантів, нервових хлопців на блокпостах, а також ризик потрапити під обстріл, перебуваючи в машині посеред поля. Плюс, паливо зараз на вагу золота.

У магазинах міст, де відносно спокійно, також є перебої з продуктами. Продавці радять шукати в супермаркетах власну кулінарію чи випічку, а в менших магазинах — дефіцитні товари: консерви, крупи, напівфабрикати, ковбасу.

8. Слідкуйте за інформаційною гігієною

Не читайте новини постійно й з багатьох ресурсів. Від цього вони краще (як і гірше) не стануть. Не забивайте собі голову купою інформації — через це ви лише додатково нервуватимете. Оберіть кілька перевірених ресурсів та читайте їх по кілька разів на день. Все термінове ви й так отримуєте через підписку на Telegram-канали місцевої влади.

Підпишіться на Telegram-канали обласної та місцевої держадміністрації, міської ради, ДСНС. Через них оперативно передають сигнали повітряної тривоги та її відбій, а також головні місцеві новини. Сирену ж не завжди чути, особливо в приватному секторі. Краще зробити для цих каналів гучний звук оповіщення, щоб він міг розбудити — вночі цими каналами тільки сигнали тривоги і передають. Або використовуйте спеціальні додатки.

9. Допомогайте армії

Чим можна допомогти ЗСУ:

  • Гроші. Не забувайте, що наші зарплати набагато вищі за середні по країні. А люди зараз віддають останнє на допомогу місцевій теробороні та фондам допомоги ЗСУ.
  • Речі і продукти. Зв’яжіться з місцевими волонтерами і спитайте, що їм потрібно. Хто вміє та любить готувати — може готувати пайки для тероборони.
  • Фізична допомога. Допомога в облаштуванні укріплень та блокпостів на під’їздах до населених пунктів.

Можливо, IT-фахівці вважаються не найвойовничішою професією, але багато моїх колег у EPAM перебувають у лавах тероборони, як волонтери допомагають ЗСУ, є такі, хто бере безпосередню участь у військових діях. Колежанки активно допомагають із розселенням колег, що прибули з інших міст, виготовляють маскувальні сітки та пораються на кухнях.

10. Зберіться психологічно

Аргументи «це не моя війна», «війна не для мене», «я нажаханий/ нажахана» і «я до війни не готовий/ готова» — не працюють. Ніхто, крім професійних військових, до неї і не міг бути готовими. Але тепер треба зібратися психологічно та морально. Постояти десь в стороні «за мир у всьому світі» зараз не вдасться.

Я для себе зробив вибір бути корисним у лавах самооборони. Якщо кожен з нас допоможе тим, що в його силах (вступити до резерву тероборони, привезти продукти для військових, облаштувати сховище або поселити у себе знайомих з постраждалих регіонів), це вже буде внесок у наближення нашої перемоги!

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось24
До обраногоВ обраному2
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Краще переїхати у сільську місцевість

Плохой совет. Очень плохой совет, кроме сёл в горах. Русиш нацы, мародёрят в первую очередь сёла. Так что поехав жить в село, ты уменьшаешь свой шанс словить шальную пулю, зато кратно увеличиваешь, шанс быть зарезаным залётной шайкой чурок. А ещё в селе нет медицинской помощи, и любая серьёзная травма закончится скорее всего либо смертью, либо потерей конечностей.

Як я вже писав в інших коментарях, ця порада стосується населених пунктів в тилу. А не на лінії фронту чи тім більше в окупації

В Украине тыла нет, со всех сторон может прилететь. На западе, севере и востоке РФ с бульбашами, на юге Крым и Приднестровье. Безопасно только в Карпатах, потому что рельеф, и толком непонятно что и где находится.

Тил це все що за лінією фронту і поза зоною ураження штурмової авіації, артилерії і РСЗО. А так абсолютно вся Україна прострілюється ракетними військами ЗС РФ. Я про це писав в самій статті

Не певен, чи жили ви у селі, але там всі один одного знають, тому мають об’єднання по вулиці чи кільком вулицям. Я жив у селі під Києвом перші тижні і нас було декілька людей зі зброєю, тож від мародерів чи кількох випадкових рашистів ми б вистояли. А якщо село після фронту та з ризиком окупації, то так, краще не треба. Саме тому ми і поїхали звідти.

Сёла под Киевом штука занятная, один Ирпень чего стоит.

Ірпінь — не село, і навіть Буча не село, і Немішаєво також пгт. Тож провокуйте далі :)

статья — мусор. Ибо советы по большей степени идиотские. 1й пункт: ваша жизнь не станет прежней, не ходите к врачу, не стройте планов, не общайтесь с друзьями — это не советы, а пессимистичный бред. Это вам любой психолог скажет. Как раз-то нужно продолжать ЖИТЬ и более того, очень полезно не обрывать общественные связи, а продолжать общаться с друзьями близкими и т.д.
По поводу «Краще переїхати у сільську місцевість» тоже мимо. Как раз эксперты говорят, что в городах выжить шансов во много раз больше. Ну и остальные пункты — очевидные и малополезные советы.
Лучше пусть автор расскажет о своем отношении к своему работодателю, с многочисленными зашкварами — отмыться от которых будет уже очень не просто

По перше прохання коментувати конструктивно. Інакше одразу відповідь що коментуючий сам «мусор»

Тепер по суті. Продовжувати жити треба безперечно. Більше того боротися за перемогу України. Але пам’ятати що деякі речі, прості і звичайні до 24 лютого, тепер стали дуже небезпечні і треба добре оцінювати свої ризики. Відповідно наводжу конкретні приклади:
* Мій товариш вирішив поїхати з області в Київ на прийом до масажиста бо «спина болить». По дорозі нарвався на ДРГ яку ганяла наша ТрО. В результаті в машину попадає постріл з РПГ і товариш згорів заживо
* Інші знайомі створили групу для заняття спортом на свіжому повітрі (бо всі спортзали закрилися). Коли займалися почалася повітряна тривога. Сирену чи не чули чи проігнорували. А прилетіла ракета. В результаті один загинув а інший лишився без руки
* Сусід завжди любив швидко їздити. І з невідомих причин вирішив на швидкості проїхати без зупинки «змійку» на блокпості. Кулеметник зробив з його машини і з нього решето. Я ще їздив на упізнання.
Відповідно питання чи всі ці наміри були варти втрати життя та здоров’я

Тепер про «переїхати в сільську місцевість». Тут знову практичний приклад (і не потрібні експерти)
Одні мої родичі зараз в Чернігові. Збирають дощову воду, миють руки в калюжах і гріються в квартирі під трьома ковдрами. Готують їсти на вогнищі у дворі багатоквартирного будинку
А інші в селі під Черніговом (нещодавно у них був). І хоча до них вже три тижні не возять ні продуктів ні пального у них є чиста питна вода в колодязі, в лісі рубаються дрова, в пічці готується їжа і в хаті тепло.. Є запаси круп і консервація в погрібі. У сусідів купується молоко, яйця і м’ясо.

Похід до лікаря, .. доведеться відкласти.

Якщо є потреба у лікарях — йдіть зараз. Не відкладайте. Якщо лікарі зайняті в мілітарній сфері — вони і так не приймуть. З кожним тижнем, де б не був фронт, доступність лікарів для мирного населення зменшуватиметься або залишатиметься на тому ж рівні. Проблеми з здоровям, навпаки, з плином часом стають складнішіми. Тому цю пораду однозначно ігноруйте.

Див. мій попередній коментар, Дорога до лікаря може коштувати життя

Есть всего один совет — все кто сейчас без работы и проедает свои накопления играют в опасную игру, экономика схлопывается и если вы хотите помочь стране то быстрее уезжайте в Европу там вас хотя бы бесплатно будут кормить.
Тут вы будете использовать помощь государства — ресурсы которых уже очень мало, рисковать своей жизнью и мешать военным воевать. Там как минимум есть шанс найти работу и пересылать сюда деньги.

Пункт 4 не працює з Києвом. Всі хто виїхав в селища навкруги Києва опинились на лінії фронту або й в окупації. Тому додамо: виїзжайте у напрямку тилу і обов’язково туди де на вас чекає хоч якесь житло.

Згодний. Моя знайома на другий день війни поїхала з Києва до батьків у Менський район Чернігівської області. І опинилася в окупаціїю

Я підправлю пункт № 4

С одной стороны я ЗА то, чтобы уезжать, с другой — вот в Херсоне мирные вышли с флагами Украины и выразили свою гражданскую позицию, а если бы все уехали, то очень легко было бы вывесить русский флаг и призвать привезенный автобусами русский мир показать как тут ждали путина.

Слід розрізняти людей готових боротися та працювати на перемогу і людей що просто бояться або боротися об’єктивно не можуть (як діти, хворі та літні люди)

Для прикладу, моя сусідка «ізвелася у гавно» дивлячись новини по телевізору і прийшла до мене переконувати що краще ми ото зараз здамося і все закінчиться і буде мир. Я подзвонив її донці і сказав щоб вона маму кудись в тихе місце вивезла бо в прифротновому чи тиловому місті вона тільки заважає

З приводу сільської місцевості та малих міст — дуже сумнівно. Якщо заблокують в селі чи малому місті — варіантів вижити значно менше (Буча, Ірпінь, Маріуполь, Ізюм). Великі міста з більшою ймовірністю не дадуть заблокувати та будуть більш активно підвозити гуманітарку.

Звісно, я не спеціаліст і можете написати нижче, що я не правий, якщо це так.

Тут слід розрізняти авіа/ракетні удари (які я власне і мав на увазі) і безпосередньо бойові дії (артилерія. РСЗО, танки, важкі кулемети. гранатомети, стрілкова зброя)

Ймовірність авіаудару по окремо взятому селу майже нульова і непорівняльно нижче ніж для великого міста. Недарма ще у 1940 році під час Битви за Англію дітей вивозили з Лондона та інших великіх міст в сільську місцевість.

Якщо заблокують в селі чи малому місті — варіантів вижити значно менше

Мова не йде про села за умовних 50км від поточної лінії фронту. Там не варто знаходитися незалежно від населеного пункту, якщо хочеться безпеки і спокою. А от, скажімо, в селах/містечках навіть Черкаської області, десь посередині між Черкасами та Уманню зараз абсолютно спокійно, якщо не брати до уваги сирени.

Абсолютно вірно. Аналогічно Стара Синява в Хмельницькій області. Знайомі з Києва туди перебралися. Якщо не читати/дивитися новини то війни як би і немає

Люди! Давайте врешті почнемо включати мозги і не будемо вказувати хоч і орієнтовні, але ж координати, де зараз безпечно!!! Дану інформацію ворог елементарно може використати в своїх цілях! ПРОШУ видалити: "А от, скажімо, в селах/містечках навіть Черкаської області, десь посередині між Черкасами та Уманню зараз абсолютно спокійно, якщо не брати до уваги сирени"

не можна вказувати інформацію яка полегшить військам РФ у визначенні потенційних цілей. а тут "безпечно" == "не було прильотів". На рівні районів і населених пунктів війська РФ і так знають куди вони били а куди ні

Мариуполь 10-й город страны по населению

В селе еда сама бегает — куры, утки. И есть колодец как правило. То есть с голоду и от жажды не умрешь

В селе еда сама бегает

+500
Ещё там огороды.
Там еда сама растет. 🙃

еда сама бегает — куры, утки

Тільки треба враховувати, що після спроби вполювати цю "їжу" вас примотають до стовба в центрі міста

Як на мене, дуже погані поради.
1. По першому пункту — якраз навпаки треба анамагатися жити як раніше та підтримувати економіку країни по максимуму. А відкласти похід до лікаря чи до спортзалу це повна дурня. Чим твоє слабке здоров’я допоможе країні?
2. Якщо всі покинуть країну, то хто буде працювати на економіку держави? Хто буде забезпечувати виробництво товарів, їхню реалізацію, надання послуг? Тому теж повна дурниця.
3. І де тут порада, як остерігатися обстрілів? Якби було сказано, що у разі тривоги потрібно негайно перейти в укриття і не нехтувати цим, то це була б дійсно важлива порада.
4. У сільську місцевість так само ракета може прилетіти. Імовірність точно та ж, що і в житловий будинок у місті. Плюс у більшості сіл немає облаштованих сховищ, поганий зв’язок, інтернет і не всюди є сирени.
5. Підвал наспраді дуже погане сховище, адже має лише один вхід. Якщо його засипле, то ви опинитеся у пастці. Проте, якщо іншого укриття немає, то краще вже підвал.
6-7-8. Тут правильні поради
9. Також вірно, але варто уточнити, що не потрібно всі сили віддавати лише на волонтерство або йти у тероборону. Насправді коли ви будете якісно робити свою роботу, сплачувати податки, за можливості вчасно сплачувати комунальні послуги і підтримувати місцевий бізнес — ви уже допомагаєте піднімати і так слабку після війни економіки держави. Адже якби не було надійних тилів, то і армія не могла б так потужно боронити державу. Це дуже важливо розуміти, що економіка на місцях має працювати, особливо це стосується західних областей, де не ведуться бойові дії

Даю відповідь на коментарі з першого по 5й а також 9й
1. Як я вже вже писав в іншому коментарі: Продовжуємо працювати, платити податки і т..д. Що я мав на увазі це те що пріорітети активностей за межами роботи міняються з розваг на користь допомоги фронту і наближенню перемоги
2. Теж писав в іншому коментарі. Залишитися мають ті хто готовий жити та працювати у військовий час і відповідно боротися. Тим хто просто боїться та панікує краще виїхати Там вони заспокоються, перестануть боятися, почнуть працювати і зможеть переказувати на потреби фронту і тилу
3. Тут згодний. Я пункт № 3 допишу
4. Можна глянути статистику скільки цивільних загинуло і поранено від авіа/ракетних ударів в містах і скільки в селах. І вже відомо, що ВС РФ б’ють по містах і передмістях.Тому ймовірність що прилетить по якомусь багатоквартирному будинку в місті значно більше ніж по якійсь хаті в селі. І жертв від удару по місту завжди значно більше ніж від удару по селу через вищу щільність забудови і населення в місті
5. Якщо у погріба є нормальна вентиляція, добре перекриття стелі, автономне освітлення, зааиси їжі і води та проведена антена мобільного зв’язку, то може в гіршому випадку завалити вхід і люди в погрібі залишасться живі, неушкоджені, зможуть повідомити про необхідність допомоги та дочекатися її.. І сусіди вас визволять за пару годин. Я сам раз їздив визволяти людей в село неподалік. Плюс у мене самого є інструменти в погрібі щоб мати можливість відкопатися самому.
Якщо ж вас завалить під стінами багатоквартирного будинку то шансів вижити дуже мало.
Це не відміняє факта що у повноцінного сховища має бути два виходи і своє джерело води. І таке я із сусідами зробив у підвалі початкової школи через дорогу. Але не завжди є фізична можливість організувати таке сховище
9. Так, треба розраховувати власні сили бо боротьба буде довгою. І як я написав у відповіді на коментар № 1 тут питання в пріорітеті активностей поза роботою

Не намагайтеся продовжувати жити тим життям, яке у всіх нас було до початку російського вторгнення 24 лютого

Навпаки робіть все, що схоже на звичайне життя: ходіть в кіно і ресторани, якщо ви хочете щоб це саме кіно і ресторани вижили та існували після закінчення війни. І щоб дах не поїхав від читання новин. Так, спортзали краще теж відвідуйте якщо є можливість.

Не працюють ні ресторани, ні кіно ні спортзали. Ви мабуть зараз не в Україні, якщо таке радите. Навіть в лікарні в першу чергу приймають військових і ТрО, тож немає сенсу ідти

i.imgur.com/zneTkF9.png — навіть email прислали щоб точно ніхто не пропустив

Це у тому самому Львові, де видають повістки для всіх, хто ходить містом? Ну і для міст, що ближче до кордонів з ворогом, нажаль, такі листи не приходять

видають повістки для всіх, хто ходить містом?

Це звідки таке? Нічого подібного не чув і не бачив.

Це звідки таке? Нічого подібного не чув і не бачив.

У страха очі великі.
От звідки

Там ТРО набрали десь за день. Усі диванні війська відправили по домам.

Це у тому самому Львові, де видають повістки для всіх, хто ходить містом?

ага, сняли с киносеанса в ато (ц)

Ну і для міст, що ближче до кордонів з ворогом, нажаль, такі листи не приходять

вот про кинотеатры я хз, но в харькове уже как неделю минимум работают рынки, и я наконец смог купить сало!

Я теж хожу на шоппінн щовихідні — купляю молоко, вівсянка з макаронами, та трохи м’яса з хлібом. Але це трохи відрізняється від піти в Блокбастер чи ВіскіКорнер

Працювати треба безперечно. Але що я хотів сказати, це те що пріорітети поза роботою мають змінитися. Не спортзал, кіно та кафе (якщо вони працюють у вашій місцевості) а безпека близьких і себе (укриття, запаси речей першої необхідності) та допомога фронту

А я ще раз кажу — треба ходити в кіно, інакше п****ць буде тому кіно, аналогічно з іншими місцями, які ви любите.

а безпека близьких і себе

От наче до вашго поста/комента ніхто за безпеку не переживав, ви зараз написали, і щось різко зміниться.

допомога фронту

На фронт зараз скидають гроші усі, в т.ч. бізнес і те саме кіно вище.
Економіка має працювати, гроші треба обертати, а не складати під матрас і труситись за них.

Ви своїми закликами сидіти вдома хочете пристрелити залишки бізнесу, щоб ті десятки чи сотні людей, які потенційно могли б щось отримувати на роботі теж сиділи вдома без грошей і юзали гуманітарку.

Зараз навпаки треба жити х2 якщо є можливість — за себе, і за сусіда що не може так. Сходіть в кіно двічі, купіть чогось більше, працюйте трохи більше, закиньте в ВСУ трохи більше і т.п. Ваші витрати — це чийсь шанс на існування, ніхто зараз прибутки не гребе лопатами.

Мільйони людей зараз вимушені були покинути домівки, залишились без роботи і не можуть робити те що я написав вище. Якщо ви можете — робіть, і я буду це робити.

Прокоментую тут...
* Щодо пріорітетів. Якщо у мене є вибір між копати траншею на блокпості і сходити в кіно то я піду копати траншею (чи плести маскувальні сітки і т.д.). Але якщо є вибір миіж сходити в кіно і сидіти «на ізмєнє» вдома то треба йти в кіно. Продовжувати жити
* «От наче до вашго поста/комента ніхто за безпеку не переживав». Як виявилося люди нехтують безпекою.
** Я вчора за руку завів у сховище в школі групу дітей яких батьки самих відправили в магазин. І діти не знали що робити як завила сирена. Збилися в купку посеред вулиці, почали плакати і пробували батькам дзвонити.
** Один із сусідів поїхав разом із дружиною та дітьми до родичів через Житомирську трасу «бо так швидше». Отримав чергу з АК по машині. Скрізне кульове в плече. І йому дуже сильно повезло
** Літніх батьків залишають в квартирах у містах. А цю літні люди до сховища самотужки не дійдуть
* «Ви своїми закликами сидіти вдома». Ось цього я не писав. Треба жити і працювати більше і швидше ніж до війни. Але не ризикувати життям своїм і своїх дітей без потреби

Літніх батьків залишають в квартирах у містах. А цю літні люди до сховища
самотужки не дійдуть

Очень многие старики сами не хотят ехать пока ещё можно :( но потом внезапно уже готовы ехать, но опасно и крайне сложно.

По поводу доходов лопатой, как насчёт обменок и отелей и аренды жилья на западной, тарифы на жилье х2 и даже х3. Надеюсь, кто-то из них делиться своими сверх прибылями с армией. А да ещё забыл про заправки и некоторые заведения общепита.

Вы видите меньшую половину таких кейсов и думаете что там все такие.
Я всю свою недвигу во Львове так или иначе предложил бесплатно.

А да ещё забыл про заправки

Что заправки?

До речі, дуже слушна думка про сходити у кіно двічі. Підкину ще один лайфхак: можна просто купити квитки, не обов'язково йти, якщо не хочеться/не можеться.

«Львів чи Тернопіль хоча й виглядають зараз безпечнішими, але там теж вже були обстріли», — щодо обстрілів, які нібито вже були в Тернополі, — інформація не відповідає дійсності.

Але суті це не змінює — крилаті ракети можуть прилетіти куди завгодно, немає безпечних регіонів.

Звісно можуть. Але це не заперечує хибності інформації щодо обстрілів Тернополя, яких на цей момент від початку війни не було. Можна знайти кращий спосіб аргументації, ніж неправдива інформація.

Цю статтю я писав не вчора (в DOU тривалий процес розгляду матеріалів). І в момент написання була інформація про удари по околицях Тернополя. І добре що не підтвердилася. Зате були удари по Вінниці, Луцьку і Франківську

Підписатись на коментарі