10 порад від військових цивільним, як вижити і допомогти своїм під час війни

Привіт, на зв’язку Юрій Вольчин — Delivery management director EPAM, учасник місцевої самооборони, активно допомагаю ЗСУ та місцевій територіальній обороні. Знаходжусь в одному з міст на Київщині, де щодня чути залпи артилерії, а над головою пролітають російські літаки і ракети. Оскільки я спілкуюсь з місцевими командирами, вирішив поділитися їхніми порадами для цивільних, а також власним досвідом життя в умовах бойових дій.

1. Усвідомте нову реальність

Не намагайтеся продовжувати жити тим життям, яке у всіх нас було до початку російського вторгнення 24 лютого. І не намагайтеся все повернути — поки йде війна, це неможливо. Похід до лікаря, поїздку до Карпат, регулярне відвідування спортзалу, зустріч з друзями доведеться відкласти. Нова реальність вимагає бути активним, дбати про свою безпеку і по можливості бути корисним своїй країні.

2. Подбайте про близьких

Найспокійніше для всіх людей які не готові жити в умовах військового стану (і особливо дітям) зараз виїхати за межі України. Правила перетину кордону і перебування для українців на своїй території зараз спростили різні країни. Багато хто вже вивіз своїх дружин та дітей. Найчастіше це непросто, черга на кордоні може зайняти до кількох діб, але безпека близьких вимагає цих зусиль. При виборі країни треба розуміти, що на сьогодні Польща — найпопулярніший серед українців напрямок, куди вже виїхало декілька мільйонів людей. Про зайняті квартири та готелі повідомляють і в Молдові. Тому раджу розглянути такі країни як Румунія, Словаччина чи Угорщина.

3. Остерігайтеся обстрілів

Майже вся територія України обстрілюється чи може обстрілюватися крилатими/ балістичними ракетами російської армії з території самої росії, білорусі та акваторії Чорного моря (обстріли з Придністров’я наразі не підтвердилися).

Львів чи Тернопіль хоча й виглядають зараз безпечнішими, але там теж вже були обстріли. Проживання у переповненому панельному будинку в Івано-Франківську, наприклад, зараз має ті ж ризики, що і в Києві або навіть Харкові, особливо, враховуючи нещодавній обстріл аеропорту.

За оцінками українських військових, росіяни все частіше застосовують ракетні комплекси «Іскандер», ракети якого є руйнівними й мають до кілометра «розльоту» від цілі. Тобто, росіяни можуть цілитися у аеродром, а влучити у житловий будинок за 800 м від нього, що вже бувало. Власне тому телевежа в Києві ще стоїть, хоча по ній били відразу двома ракетами. Якщо не помиляюся, промах був у 400 метрів.

Тому величезне прохання не нехтувати сиренами та сигналами про повітряну тривогу у Telegram і т.д. Швидко переміщуйтеся до обладнаного сховища, використовуйте правило «двох стін» та лягайте на землю якщо авіа/ракетний удар застав вас посеред вулиці

4. Краще переїхати у сільську місцевість

Прямуйте до родичів/знайомих чи на дачу в протилележному напрямку від бойових дій та щоб не поруч з військовими чи інфраструктурними об’єктами, як-от аеродром чи нафтобаза. Щільність забудови там, як і ймовірність ракетного чи авіаудару — в рази менші. Плюс зазвичай там є доступ до питної води та запасів їжі, а також погреби — для укриття.

Якщо залишаєтесь у місті, то краще обрати не панельний, а монолітно-каркасний чи цегляний будинок. «Панельки» складаються навіть без прямого влучання й можуть отримувати значні ушкодження від уламків збитих ракет. У них завалюються сходові прольоти й люди можуть бути поховані живцем. Монолітні ж будинки здатні витримати пряме влучання — як встояв будинок на проспекті Лобановського у Києві. І дотримуйтеся правила «двох стін»

5. Облаштуйте сховище

Переконайтеся в надійності свого укриття та зробіть його придатним для тривалого перебування (запаси питної і технічної води, їжі, автономне освітлення, місця для відпочинку та сну, бажано обігрів та вентиляція — не тільки через двері, заряджені павербанки, генератори). Перевірте маршрут евакуації.

Знаю, що коли мешканці одеської дев’ятиповерхівки прийшли прибирати підвальні приміщення, були приємно здивовані тому, що труба опалення також зігріває їх бомбосховище. А у деяких будинків провайдер безкоштовно провів у підвали інтернет. За бажання у власному бомбосховищі навiть можна забезпечити 4G-зв’язок.

З собою у приміщенні завжди мають бути інструменти (лом, сокира, лопата), щоб можна було самим вибратися з-під завалу. А також — гучний свисток для подачі сигналів, якщо вихід завалило і самостійно вибратися ви не можете.

6. Переміщайтеся через блокпости безпечно

Якщо побачили блокпост, то зменшуйте швидкість, включайте аварійку і продовжуйте рух (а у темну пору доби треба вимкнути фари та увімкнути світло в салоні, щоб люди на блокпосту могли вас краще бачити). Дуже не рекомендується різко зупинятися, а ще гірше — почати розвертатися. У відповідь на такі дії на блокпості можуть відкрити вогонь.

На блокпості поводьтеся спокійно, тримайте руки з документами на видноті. Паспорт треба показувати у відкритому вигляді. Спокійно показуйте вміст салону та багажника, не сперечайтеся з бійцями.

Їдьте за чітким, заздалегідь запланованим маршрутом. Дорожні вказівники зараз вже всі прибрали, тому орієнтуватися за ними не вийде. Якщо ж розпитуватимете про дорогу в місцевих, то можете викликати підозри. Також краще закачати на смартфон offline-мапи регіонів, за якими будете їхати, або ж взяти з собою паперові актуальні мапи/ атласи.

Мій знайомий евакуював свою родину, днями проїхав 26 блок-постів, крім перерахованих правил, його просили прибрати мобільний телефон з торпеди, щоб унеможливити зйомку. А також зняти реєстратор — забувши це зробити, він втратив карту пам’яті, яку конфіскували вже на наступному посту.

Траплялися, втім, і протилежні приклади пригод на блокпостах: один із представників тероборони, побачивши через вікно дитину, зупинив машину, щоб передати пакет горішків.

7. Налагоджуйте побут та уникайте зайвих подорожей

Коли доїдете до місця призначення, одразу налагоджуйте побут. Водночас не потрібно часто кудись їздити без реальної потреби. Будь-яка дорога зараз небезпечна через диверсантів, нервових хлопців на блокпостах, а також ризик потрапити під обстріл, перебуваючи в машині посеред поля. Плюс, паливо зараз на вагу золота.

У магазинах міст, де відносно спокійно, також є перебої з продуктами. Продавці радять шукати в супермаркетах власну кулінарію чи випічку, а в менших магазинах — дефіцитні товари: консерви, крупи, напівфабрикати, ковбасу.

8. Слідкуйте за інформаційною гігієною

Не читайте новини постійно й з багатьох ресурсів. Від цього вони краще (як і гірше) не стануть. Не забивайте собі голову купою інформації — через це ви лише додатково нервуватимете. Оберіть кілька перевірених ресурсів та читайте їх по кілька разів на день. Все термінове ви й так отримуєте через підписку на Telegram-канали місцевої влади.

Підпишіться на Telegram-канали обласної та місцевої держадміністрації, міської ради, ДСНС. Через них оперативно передають сигнали повітряної тривоги та її відбій, а також головні місцеві новини. Сирену ж не завжди чути, особливо в приватному секторі. Краще зробити для цих каналів гучний звук оповіщення, щоб він міг розбудити — вночі цими каналами тільки сигнали тривоги і передають. Або використовуйте спеціальні додатки.

9. Допомогайте армії

Чим можна допомогти ЗСУ:

• Гроші. Не забувайте, що наші зарплати набагато вищі за середні по країні. А люди зараз віддають останнє на допомогу місцевій теробороні та фондам допомоги ЗСУ.

• Речі і продукти. Зв’яжіться з місцевими волонтерами і спитайте, що їм потрібно. Хто вміє та любить готувати — може готувати пайки для тероборони.

• Фізична допомога. Допомога в облаштуванні укріплень та блокпостів на під’їздах до населених пунктів.

Можливо, IT-фахівці вважаються не найвойовничішою професією, але багато моїх колег у EPAM перебувають у лавах тероборони, як волонтери допомагають ЗСУ, є такі, хто бере безпосередню участь у військових діях. Колежанки активно допомагають із розселенням колег, що прибули з інших міст, виготовляють маскувальні сітки та пораються на кухнях.

10. Зберіться психологічно

Аргументи «це не моя війна», «війна не для мене», «я нажаханий/ нажахана» і «я до війни не готовий/ готова» — не працюють. Ніхто, крім професійних військових, до неї і не міг бути готовими. Але тепер треба зібратися психологічно та морально. Постояти десь в стороні «за мир у всьому світі» зараз не вдасться.

Я для себе зробив вибір бути корисним у лавах самооборони. Якщо кожен з нас допоможе тим, що в його силах (вступити до резерву тероборони, привезти продукти для військових, облаштувати сховище або поселити у себе знайомих з постраждалих регіонів), це вже буде внесок у наближення нашої перемоги!