Захисники економіки України. Або чому дозволяти чоловікам без військового досвіду виїздити за кордон може буде ефективним рішенням

На сьогодні, коли війна змусила людей покидати свої домівки, багато хто був змушений переїздити на Захід України або за кордон. Але через воєнний стан, чоловікам 18-60 років не можна перетинати кордон, через те, що вони вважаються військовозобов’язаними. Але залишається питання: чи справді кожен чоловік може бути корисним державі, як військовий?

Не маючи військового досвіду, фізичної та психологічної підготовки, кожна людина може лише зашкодити виконанню військових завдань. Натомість є багато чоловіків, які мають айтішний досвід, працюють у творчій сфері, або здатні використати свої організаторські здібності на благо країни. Більш того, ці чоловіки можуть допомагати економіці країни своєю роботою. Потрібно також розуміти, що чоловіки, які переїжджають на Захід України створюють велику гуманітарну потребу в розміщені, та потенційну небезпеку для ворога, який може здійснити терористичний акт, та завдати удару по густо заселених районах.

Саме тому, важливо зрозуміти, ЧОМУ чоловіки без військового досвіду можуть бути корисні в цій війні знаходячись за кордоном:

  • Працювати дистанційно, сплачувати податки в бюджет України та фінансувати обороні фонди України.
  • Збирати та направляти гуманітарні вантажі з медичними засобами, їжею та всім необхідним із-за кордону.
  • Допомагати з волонтерськими запитами від наших співвітчизників, які були змушені виїхати за кордон.
  • Забезпечувати свої сім’ї за кордоном.

Але виникає питання: який внесок ці чоловіки роблять в військову здатність нашої країни?

За ініціативою петицій, пропонується: щоб перетнути кордон чоловікам 18-60 років, потрібно здійснити грошовий внесок у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень на спеціальний рахунок, створений для потреб оборони України.

Саме ця сума перекриває витрати на екіпірування для одного бійця. Зважаючи, що в Україні є багато хоробрих людей, які мають певний досвід та бажання присвятити себе військовому ділу, забезпечення одного такого бійця може бути здійснене за допомогою цього внеску. До того ж визначення офіційної процедури та суми внеску знищить корупційні схеми, через які чоловіки намагаються перетнути кордон або отримати дозвіл з інших установ.

Ці пункти визначені в онлайн петиціях до президента, які були створені за допомогою провідних IT спеціалістів України. Підписати ці петиції можна за посиланнями тут та тут.

Дозволити чоловікам 18-60 років виїздити за кордон після сплати внеску на армію буде означати, що кожен такий чоловік забезпечує військову екіпіровку людині, які справді може мати військову цінність на фронті. А надійна економічна допомога в тилу буде основою для підтримання життєдіяльності населення України.

👍ПодобаєтьсяСподобалось10
До обраногоВ обраному1
LinkedIn

12 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Первый же посыл ложный, а потому вся выстроенная конструкция отмазывания мужчин рушится как карточный домик

Працювати дистанційно, сплачувати податки в бюджет України та фінансувати обороні фонди України.

Люди работающие за рубежом платят налоги по месту работы, а не в бюджет Украины. Особенно если речь про айтишников работающих в белую, а не про какую-то бригаду строителей нанятую паном на три месяца для нелегальной работы с оплатой наличкой. Впрочем бригада таких строителей тоже никаких налогов в бюджет не заплатит.

Я розумію, як хочеться просто відкупитися за гроші від жахіття війни, але орки нікуди не дінуться, скільки б Ви не пожертвували. А сума грошей більше виглядає, як спроба купити життя воїна ЗСУ. І так, я теж дуже не хочу вмирати і пишу не з Маріуполя. Але ні, грошами не відкупитися в нашому випадку.

Удивляет как многие до сих пор не осознают разницы между мирной жизнью в демократической стране и войной! Во время войны говорить про «свободу выбора» не приходится. Точно так же как вспоминать про свои права или частную собственность. Всего этого уже нет — «на войне как на войне». Когда придет враг — вы же не будете ему рассказывать что вы не хотите воевать или что он не имеет права вас грабить? Тут или он — или вы.
Вспомните как было во времена 2 мировой: те, кто не сражался на фронте — работали в 3 смены за кусочек хлеба что бы обеспечивать солдат оружием, продовольствием, одеждой. В том числе работали и женщины и дети! И никто не говорил «я за свободу выбора — поэтому хочу вместо войны поехать подальше отдыхать на острова». И это я уже не напоминаю про штрафбаты и заград-отряды. Раньше побежал от врага — расстрел за трусость!
Когда вы пишите «почему не выпускают сбежать от войны» — то вспомните про Мариуполь! Вот там действительно «не выпускают» — враги просто расстеливают всех, кто пытается спастись. А кто не пытается — все равно убивают бомбами и градами.
Я согласен что каждого лучше использовать там, где он принесет больше пользы. Но помогать воюющей стране тем, что сбежать из нее — это как-то совсем не по-мужски! Тем более аргументируя это тем, что я нужнее своей семье, которая то же уехала.
Позволить ИТшникам отдавать свой долг Родине деньгами — вполне разумное решение. 1000 баксов в месяц принесет больше пользы, чем задрот на поле боя. НО даже сейчас не каждый одает хотя бы половину зарплаты ради победы — а если выпустят то тут уж точно будет «моей семье деньги нужнее».

Дайте пожалуйста ответ на несколько вопросов.
— Откуда вы знаете как именно было во Второй Мировой войне?
— О какой стране идет речь, когда говорите про Вторую мировую?
— Опишите мужчину в вашем понимании?
— И как понимаю вы сейчас на службе?

И немного странно вспоминать, как было 80 лет назад. Думаю в 16 веке было по другому, в 1 веке еще как то по другому и тд.

Мое мнение, что в свободной демократической стране, выглядит диким запретить выезд из страны и чуть ли не насильно заставлять идти служить. Каждый человек в первую очередь личность и имеет право сам выбирать, как ему защищать свою семью. Насколько я понимаю мы последние десятилетия уходили от идеологический убеждений — «не служил — не мужик». И совестких лозунгов «за родину» и тд. А сейчас все выглядит обратным.

Если я скажу, что физически слабый и поэтому стараюсь всю жизнь развивать навыки не связанные с физ силой. Меня же никто не будет обзывать за то, что я не хочу работать (допустим) грузчиком.
Так же и в войне. Я понимаю, что не готов к этому. Не готов видеть оторванные руки, ноги, мертвых людей. Но в данной ситуации могу зарабатывать деньги, которыми я делюсь с теми, кто морально и физически сильнее меня. Мне кажется — это правильная позиция любой свободной страны. Но стабильно работать становится все сложнее, и вскоре заказчики будут выбирать другие варианты.

А что делать с мужчинами, которые выезжали в соседние станы, чтобы заработать на жизнь семьи? Так же всех на фронт? Моряков, которые так же привозили такие ценные деньги для нашей экономики. Всех на фронт?

А куда детей и жен? В Польшу в надежде на то, что годовалого ребенка с мамой, кто-то накормит? Или пусть остаются в Украине и занимают места тех, кто пострадал и эвакуировался из горячих точек? Но чем их кормить, если все уйдут на фронт? Ждать помощи от Европы?

Из моего окружения, все помогают Украине в той или иной степени, и многие из них не жили в Украине последние 10 лет. Так же и те кто остается здесь. Так же и будут помогать те, кто выехал. Украина — это страна в которой ты родился, и множество людей помогает не из-за того, что их заглнали или внушили агресивной пропагандой, а из-за того, что — это наша страна, в который мы родились, провели дество, молодсть, учиилсь и тд.

Поэтому повторюсь, запретить выезд — это дико и несправеливо в свободной стране. Каждый должен делать сам свой выбор.

Дякую що просуваете цю круту ідею. Сподіваюсь що її почують найближчим часом за запровадять.

То просто попрошайничают, то уже денюжку предлагают на откуп, чтобы выпустили. Подниматели экономики блджад)

От я добре розумію заклики не мобілізувати айтішників в першу і другу чергу, щоб вони працювали і надалі.
Але навіщо виїжджати з країни, коли можна допомагати тут? Допомога може бути не лише з автоматом, а й волонтерська, допомога хоча б сусідам, які цього потребують; я вже не кажу про сплату ПДВ при купівлі продуктів, підтримку малого бізнесу. Більшість тих, хто виїде — напевно, не повернуться. Нащо наші воїни захищають країну, яку всі намагаються покинути?
І що це за сума в 100 000? Просто комфортна для вашого рівня доходів? Тобто джуни і мідли з меншою зарплатнею хай ідуть на фронт?

Мені здається, ви не уважно прочитали матеріал. Допомога з-за кордону не менж корисна, аніж допомога всередині країни, це по-перше. Організовувати гуманітарні та воєнні трансфери простіше, коли є комʼюніті на місці за кордоном. По-друге, допомагати всіма способами (в тому числі елементарно працювати і підтримувати економіку, донатити) психологічно набагато простіше, а не коли у тебе над головою літають ракети і гудить сирена цілий день. Впевнений, що у вас є колеги, які не взмозі нормально працювати, замість того бігають туди сюди в і з укриття. Організувати собі нормальне робоче місце в таких умовах далеко не у всіх виходить.
Щодо «тих, хто виїде — напевно, не повернуться», абсолютно з вами не згоден, і впевнений решта людей так само. Я з нетерпінням чекаю можливості повернутися в безпечний (наголошую саме на «безпечний») дім, бо за кордоном — це не вдома. Особливо, коли ти навіть не очікуючи вторгнення збирався на звичайний відпочинок і лишив багато чого потрібного вдома.
Щодо суми, звісно це тема для дискусії, можна якийсь відсоток від прибутку, але тут цікавий скоріше сам принцип, аніж кількість грошей, які потрібні.

Помощь из-за границы в виде «оплаты налогов в бюджет Украины» во-первых незаконна — налоги надо платить по месту работы, предварительно оформив свой статус дающий право легально работать в стране.

Во-вторых в Украину налоги могут должны платиться в дополнение к налогам уплаченным в стране пребывания и только в случае если между этой страной и Украиной не заключен договор об избежании двойного налогооблажения.

Но тогда теряется весь смысл выстроенной конструкции — айтишнику для поддержания Украины надо найти страну не имеющую договора об избежании двойного налогооблажения и платить налоги в бюджеты сразу двух стран. Почему тогда вариант «работать в Украине и платить налоги тут же» хуже?

Підписатись на коментарі