Мій досвід з Solidarités International та поради, як спілкуватись з міжнародною організацією під час війни

Привіт. Мене звати Тимур Солод. Я контент-менеджер аутсорс студії з розробки ігор Pingle Game Studio. Але під час війни так сталося, що в мене з’явилася друга робота — перекладач для Solidarités International. В цій статті я хочу розповісти про свій досвід волонтера-перекладача та дати поради тим, хто хоче допомогти Україні подібним чином.

Декілька днів назад французька організація Solidarités International приїхала в Україну. В обласних центрах вони шукали людей, що володіють англійською і можуть допомогти з перекладом для їх роботи.

Я визвався бути такою людиною у Дніпрі.

Французи у Дніпрі

Solidarités International існує з 80-х років минулого століття, починала вона працювати на війни в Афганістані, а зараз діє практично у всіх гарячих точках світу.

Основні напрями їхньої роботи — це забезпечення їжею, одягом, створення шелтерів для біженців. І найбільшу увагу приділяють забезпеченню населення водою.

Що робили французи в Дніпрі? Їх цікавило те, де розмістили внутрішньо переміщених осіб і чим їм можна допомогти.

Першою точкою став простір організації КУСТ — Культурна Столиця. До війни ця спільнота займалась концертами, стендапами та іншою культурною діяльністю. Зараз на базі однієї з їхніх локацій створили пункт допомоги для українців, які вимушені були втікати від війни. Там є все: від їжі до кол-центру, де приймають дзвінки від потребуючих допомоги.

Представники Solidarités International спілкувались як з адміністраторами КУСТу, так і з самими переселенцями. Там їх наразі близько 100 людей.

В чому полягає робота міжнародних організацій на місці

Перш ніж доїхати до Дніпра, Solidarités International вже встигла організувати пункт харчування на львівському залізничному вокзалі. Також створили в Умані величезний пункт для переселенців.

Далі в планах організувати допомогу в Миколаєві. Оскільки Дніпро досить зручно розташований географічно, Solidarités International планують розміститись саме тут. І я їм також допомагаю знайти квартиру.

Задача французів у Дніпрі була наступна:

• ознайомитися з потребами внутрішньо переміщених осіб,
• скласти дорожню карту з того, як організація Solidarités International може їм допомогти.

Однією з точок зацікавленості для французів була школа, де переселенці можуть отримати одноразову допомогу у вигляді їжі, одягу, дитячих візків тощо. Місцеположення цієї школи намагаються тримати в секреті, наскільки це можливо. Бо росіяни цілеспрямовано обстрілюють саме такі місця. Там було багато переселенців з Маріуполя, вони розповідали, як буквально йшли по трупах і під обстрілами виїжджали з міста. Французи були в шоці від їхніх історій.

Були в нас і веселіші ситуації. Ще одна локація для переселенців — дві церкви. Там можуть запропонувати і ночівлю, і одяг, і їжу. Отже, засновник однієї церкви — військовий капелан ПЦУ.

Вони з пастором іншої церкви організували благодійні поїздки в Маріупольському і Харківському напрямках. Кожного дня з Дніпра вони їдуть за цими напрямками з припасами, а у зворотному — вивозять людей. Кожного дня вони їдуть під обстрілами. Показували свої машини — з дірками від куль і уламків.

А проте, всі — і пастори, і переселенці у цьому центрі — зберігають дуже позитивний настрій. Дехто навіть вже хоче повертатись у Харків. Всі вірять в нашу перемогу і вже хочуть їхати додому.

Останньою локацію став готель «Жовтневий», зараз він також підпорядковується КУСТ. Колись за часи совка заклад був готелем для еліт, але в наші дні закрився. Що цікаво, у 2003 році там зупинявся путін. Як би ж хтось знав тоді, заздалегідь... Зараз там також пункт допомоги.

В кожному з пунктів ми дізнавались список потреб і складали дорожні карти з того, як їх забезпечити. Списки потреб збирали для загального розуміння потреб людей та подальшого складання плану закупівель, щоб ці потреби забезпечити.

Найчастіше в списку були їжа, побутові предмети, як-от спальники, матраци, предмети гігієни (підгузки, прокладки), транспорт і корм для тварин — дуже багато людей втікали зі своїми улюбленцями.

До речі, французи розпитували в мене про смакові вподобання українців, наші eating habbits, і згідно з ними ми формували різні набори пайків.

Поради, як співпрацювати з іноземцями на війні в Україні

За час роботи з французами та відвідування локацій для гуманітарної допомоги в мене виникло кілька думок та порад для тих, хто займається подібною волонтерською допомогою:

• намагайтеся не називати українців, які були змушені покинути дім через російське вторгнення, біженцями. Людина не може бути біженцем у своїй країні. Такі люди — це внутрішньо переміщені особи, або IDPs (Internally Displaced People). Щоб було простіше, у волонтерських центрах таких людей називають просто гостями :) Біженцем (refugee) людина може вважатися лише коли вона перетнула кордон іншої країни;
• якщо ви також допомагаєте іноземним медіа або благодійним організаціям із вербальним перекладом — намагайтеся розбивати речення на короткі фрази та перекладати короткі фрагменти. Перекладаючи одразу великі речення та абзаци, ви ризикуєте втратити важливі деталі;
• постарайтеся не змушувати іноземних партнерів публічно висловлювати думки щодо нашої війни. Більшість іноземців з подібних організацій, які зараз знаходяться в Україні, на особистому рівні поділяють позицію українців у цій війні, але як представники міжнародних організацій, вони не мають права публічно висловлювати особисті думки щодо ситуації, бо це може поставити під удар їхніх колег в інших гарячих точках. Наприклад, у Сирії, де багато російських військових. Але все ж у базових речах їх варто виправляти :) Не «спецоперація/ конфлікт/ криза», а «війна росії проти України»; не «армія лднр», а «збройні сили рф» тощо;
• будьте дуже чемні й обережні під час спілкування з людьми, які вирвалися з гарячих точок. Ці люди знаходяться у стані неймовірного стресу, і навіть якась невинна дрібниця може стати причиною нервового зриву.