«Це стартап з нуля». DOU Live про виробництво бронежилетів

Нікіта Варфоломєєв — Project Manager із SoftServe, який з перших днів війни розгорнув волонтерську роботу. Разом з командою йому вдалось розпочати виготовлення, тестування і передачу бронежилетів. Розповідаємо, як це організували.

З чого і як почали волонтерську роботу

— Як для тебе почалась війна? З чого — волонтерка? (1:29)

О 10 ранку мені зателефонувала дружина і сказала: «Почалась війна!». У перші кілька днів була паніка, і не розумів, що робити. Весь час читав новини. Проте ми зрозуміли, що просто сидіти — неможливо. На другий чи третій день війни ми з другом Радіком проїхались волонтерськими центрами міста, глянули, що їм потрібно, подивились, що можемо купити чи дістати самостійно.

Наступного дня мені зателефонував друг Олександр, сказав, що починає займатись волонтеркою. Ми створили чат на трьох і почали додавати туди знайомих, і так вийшло, що за день нас було вже 1000 людей. І за два дні нам вдалось зібрати 350 000 грн. Це було неймовірно, але з таким великим зростанням потрібно було правильно масштабуватись, тож ми закрили чат на додавання нових людей. Почистили чат від незнайомців, когось навіть передали в СБУ. Були люди, які неправильно вимовляли назву українських міст російською мовою, дуже підозріло пояснювали, куди та що їм потрібно підвезти.

Тож ми стали додавати лише знайомих, і таким чином нас організувалось близько 12 людей, які допомагали з обробкою заявок.

— Як з’явилась ідея займатись бронежилетами? (5:07)

Ми дивились, де можливо дістати бронежилети, але ціни були дуже високі: від $ 350 до $ 700–800. Була можливість замовити з Туреччини, але на той час вони ввели обмеження на продаж бронежилетів. Ми розуміли, що навіть якщо замовимо невелику кількість, то в нас просто закінчаться гроші. Тож почали консультуватись з людьми, які займаються металом, закупили невелику партію на пробу, зробили пластини, відстріляли їх, визначили, який метал найкраще підходить, і запустили виробництво пластин. Далі зв’язались з цехами, які до війни не шили броніки, і методом проб і помилок виготовили жилет, який затвердили хлопці з ЗСУ. Наразі ми виробляємо пластини та жилети, і це значно дешевше, ніж замовляти готові.

Вони важчі, ніж мали б бути, але це краще, ніж нічого. Коли закінчиться війна, вони всі будуть замінені на більш якісні. Але зараз необхідні і такі, які ми робимо.

Про бронежилети

— З ким ви співпрацювали, коли відстрілювали плити? (7:06)

Ми відстрілюємо кожну партію, бо хоч і використовуємо однаковий матеріал, але можуть бути нюанси. У нас є контакти хлопців із ЗСУ, які допомагають у цьому. Також ми спілкуємось з «Нацкорпусом», з київськими блогерами з дніпровським корінням — «Левами на джипі». Вони зібрали 12 саморобних броників зі всієї України й визначили найкращі: наші увійшли в трійку лідерів. Вони тримають 5,45, 7,62 (бронебійний), тому, зважаючи на кустарний ринок виробництва броників, я розумію, що в нас висока якість, але висока вага, на жаль.

Весь бронік важить 12–13 кг. З нової партії хочемо закупити новий метал, значно легший. Будемо його обшивати за європейськими стандартами, що збільшить вагу броніка на 1–2 кг.

— Яким є процес виробництва? Які складнощі та як ви їх вирішували? (8:58)

Ми одразу знайшли порядних хлопців, які допомагають нам гартувати сталь, різати метал і виробляти плитоноски, тож тут проблем не було. Їх обробляють маслом, потім — в піч під високу температуру, вистигають, і за 1–2 дні їх можна використовувати.

Спочатку виробництво було пов’язане не так з пластинами, як з плитоносками. І ми довго шукали людей, які працювали б на совість. Спершу умови одні, а потім, коли бачать попит, починають завищувати ціну, змінювати терміни. А коли ти пообіцяв людям продати або віддати жилети на одних умовах, а тобі кожен день диктують щось нове, так працювати неможливо.

Частину ми віддаємо безкоштовно, а частину продаємо. Ціна на бронежилет може змінюватись, бо є спекулятивна складова. Наприклад, метал ми купили за 90 грн за кілограм, а є люди, які продають такий самий метал в 1,5 раза дорожче, тому все змінюється доволі швидко.

— Чи є у бронежилетів сертифікат? (26:42)

Ще немає. Це питання не просте, але ми працюємо. Усе, що ми зараз можемо надати, — це результат наших власних тестувань. Коли відстрілюємо партію, все фільмуємо та фотографуємо.

Сертифікація буде, але у воєнний час це зробити складно.

— Які у вас ціни на бронежилети? (10:40)

Собівартість броніка — 3000 грн. Через те, що частину ми віддаємо безкоштовно, то частину мусимо продавати за 6000 грн, щоб перекривати перші. Таким чином ми можемо збільшувати оборот і закуповувати більше металу. Ідея в тому, щоб могти більше виготовляти.

Наразі є замовлення на 200 жилетів. В день ми видаємо 30–40.

— Який принцип розподілу, що безкоштовно, а кому продаєте? (13:23)

Ті, хто можуть собі дозволити купити, купують. Кому вкрай необхідно, але немає грошей, віддаємо безкоштовно. Але все ж таки стараємось працювати прямо із ЗСУ і віддавати їм, бо вони правильно розподіляють бронежилети.

Про команду

— Скільки людей у вас працює? (14:33)

Нас всього 10. Ми знаємо одне одного зі школи та університету.

— А хто за що відповідає? Які є ролі у волонтерській команді? (16:25)

Яна та Олександра допомагають на складі, розподіляють гумдопомогу, яку ми отримуємо з-за кордону чи із заходу України. Дівчата формують певну кількість посилок, щоб не просто віддати все, а щоб це було правильно, щоб вистачило всім.

Олександр і Арина приймають заявки на бронежилети. Ольга допомагає з організацією фонду, щоб ми могли офіційно його оформити.

Моя дружина Валерія просуває соцмережі та разом з моїм другом Михайлом, готує нові запити на гумдопомогу, займаються логістикою, доставкою вантажів. Найбільша доставка в нас була з Італії та Швейцарії — 20 тонн.

Також є люди, які давали контакти. Усіх, хто допомагає, не перерахувати.

— Чи реєстрували ви організацію юридично? Чи немає в цьому потреби? (18:32)

Не реєстрували, бо реєстри були закриті, але вже потрошки відкриваються. За структурою у нас буде три співзасновники, дев’ять членів наглядової комісії, яка вирішуватиме всі питання. Це мінімум, який необхідний для реєстрації.

Нам потрібна юридична реєстрація, щоб охочі могли простіше надсилати гроші. Зараз це все через звичайну картку. Якщо по Україні — це карткові перекази, також під’єднали Swift, криптовалюту. Та буде простіше писати заявку на гуманітарну допомогу. Потрібні документи і печатка, щоб це все пішло куди треба, а не розпродалось.

— Хто вам донатить або дає гроші? Чи працюєте з іноземцями з-за кордону? (29:23)

На цей час нам задонатили люди з понад 12 країн. Але переважно це українці. Найбільше ми зібрали на третій день, тоді надійшло близько 170 000 грн. Зараз не так. Є багато організацій і напрямів, але тепер ми збираємо більш централізовано. Кажемо, що купуємо тепловізор, і збираємо на нього гроші, щодня в нашому телеграм-каналі постимо актуальну інформацію. Робимо звіт за день, крім суботи та неділі. Якщо щось купуємо, то додаємо фотки чеків тощо.

Спочатку ми купували все: від форми до медикаментів і ліхтариків. Тоді мало хто цими питаннями опікувався, тож взяли це на себе.

Зараз людей, які купують дрібні речі, багато, а ми зосередились на бронежилетах, гуманітарці з Європи, збираємо на конкретні потреби, які складно знайти в Україні.

Якщо ви везете щось з-за кордону, то найкраще, щоб це підв’язувалось до організації, бо були випадки, що на кордоні зупиняли фуру і забирали щось на потреби когось. І щось не доходило. Це одна із причин, чому ми не почали замовляти жилети з Європи. Уявіть, ми витратили 200 000 на жилети, а їх просто забрали на кордоні, і людям це не поясниш, всі будуть думати, що ти забрав собі.

Про гуманітарний напрям

— Як організували роботу з гуманітаркою? Звідки отримуєте запити? (20:10)

У нас є люди, які займаються запитами — це можуть бути обладміністрації західної України або закордонні друзі. Все рухається по сарафанному радіо.

Переважно нам привозять їжу, одяг, засоби гігієни. Ковдр надіслали купу.

Якщо говорити за Європу, то допомагають прості жителі, які приносять речі у центри, де збирають допомогу для України. Потім ми організовуємо фуру на 20 тонн і все це доставляємо.

Частина закуповується і зберігається у Львові, а потім ми робимо запит, і нам щось привозять.

— Як ви перевіряєте людей на добросовісність і як відсіяти шахраїв? (28:10)

Це вкрай важко. Якщо до вас приходять і кажуть, що купують жилети на потреби когось-то там, то за можливості попросіть письмове підтвердження з печаткою. Це не складно.

Раджу працювати з людьми, яким ви довіряєте. Найкраще — без посередників.

Буквально вчора ми продали жилет за 6000 грн, а його перепродали за 14 000 грн. Як ми з цим будемо боротись? Вирішили вводити номера: на броніку буде написано номер, і коли ми продаватимемо якійсь людині жилет, якщо хтось побачить його у продажу, нам легко буде визначити, хто продавець. І ми зробимо йому антирекламу і не будемо з ним співпрацювати.

Про поєднання роботи, волонтерки та важливість відпочинку

— Як ти поєднуєш роботу і волонтерську діяльність? (35:59)

Переніс робочі мітинги на пізніший час — з 13:00. Зранку я займаюсь волонтерськими справами, а робочими — ввечері. Кидати роботу немає сенсу, бо я працюю і плачу податки, і цим допомагаю Україні.

У суботу працюємо до 12:00, а неділю зробили вихідним, бо до цього ми два тижні працювали без вихідних, і я зрозумів, що так можна вигоріти. У такому темпі неможливо постійно рухатися, потрібно видихати.

— Як відпочивати? Як дозволити собі це? (37:33)

Якщо не будеш відпочивати, це нашкодить як волонтерству, так і основній роботі, і ти будеш перевантажений, емоційно нестабільним, а це нікому не потрібно.

Треба займатись і своїми справами. Мені допомагає спорт і спілкування з друзями.

— Чи допомагає в організації волонтерки твоя професія? (39:12)

Так. Побудова структури, визначення чітких ролей, пошук підходів до людей. По факту, я заглиблююся в кожен напрям потрошку, щоб мати розуміння, що і де відбувається, на чому варто сконцентруватись, де ми просідаємо.

Я думаю, через те, що я PM, все так спочатку і почало вибудовуватись, адже в мене є розуміння, як потрібно робити. Це стартап з нуля.

— Які у вас подальші плани і яка допомога потрібна? (40:20)

Хочемо зробити свій фонд Stay Safe Ukraine, працювати більше із закордонними компаніями та людьми. У тих, хто в Україні, закінчуються ресурси. Багато хто без роботи, і це дається взнаки: їм потрібно передусім думати про себе, і це нормально.

Ми будемо вдосконалюватись у виробництві бронежилетів, займатись питаннями співробітництва з Європою щодо гуманітарки.

Фізичної допомоги поки не потрібно. У нас є перелік людей, з якими ми на зв’язку. Зараз є проблеми із закупками — наприклад, дрони, планшети, рації, каски. Якщо хтось знає, де можна купити або знайти, то присилайте інформацію.

Закликаю донатити.