Як відновити ефективну роботу, коли постійно читаєш новини — ділимось досвідом і порадами

Привіт! Мене звати Євгеній Горбенко, я Lead Engineer of Messaging Team в Shopmonkey. За понад місяць війни перед кожним постало питання, як повертатися до роботи і більш-менш стабільного темпу життя. В моєму випадку перші два тижні війни я майже не працював — на щастя, керівництво надало підтримку всім працівникам та дало нам час на адаптацію.

Але згодом приходить усвідомлення, що попри війну, треба працювати, підтримувати економіку країни та себе. Вийти з безперервного потоку новин, коли ледве не кожна шокує та ранить, складно, але потрібно. Як саме це вийшло в мене, поділюсь докладніше далі. Зазначу, що це суто особистий мій досвід, і, може, він допоможе іншим налаштуватися на роботу. За участь та поради дякую співавтору, Андрію Дробенюку, Senior Frontend Engineer, Shopmonkey.

Передісторія

До війни я працював в Києві, в Shopmonkey наша команда відповідає за комунікацію між власниками та працівниками автосервісного бізнесу з їх безпосередніми клієнтами. Це компанія, що займається розробкою софту для управління та впорядкування роботи автомайстерень і тюнінг ательє США та Канади. Загалом в українській команді понад 50 ІТ-фахівців.

На початку лютого багато компаній пропрацьовували сценарії у зв’язку з потенційною війною, у нас так само готувалися, продумували план дій та згодом рекомендували релокуватися працівникам. Я вирішив скористатися нагодою та, на щастя, встиг це зробити до початку повномасштабного вторгнення, тому тимчасово мешкаю за кордоном. Частина моєї команди вчинили так само і зараз працюють з Польщі, США та Туреччини. Але є й колеги, які продовжують жити та працювати в Україні.

Координувати таку команду — задача зі своїми складнощами, адже ми перебуваємо в різних часових зонах, однак маємо й спільні проблеми з концентрацією. Зокрема, через велику кількість новин, які постійно тягнеться рука прочитати. Навіть колега з Америки казав, мовляв, я тут в США не можу припинити дивитися, що відбувається, а ви — в самому епіцентрі подій.

Проте згодом всі почали повертатись до роботи. В цьому дуже допомагало знаходити так звані острівці безпеки та стабільності — речі, які залишилися такими ж, як до війни. Наприклад, в комунікації з американськими колегами нічого не змінилося. Вони підтримували нас та прикривали за можливості. Багато чого залежить від внутрішнього настрою, коли йде мова про повернення у робочий лад. Але підштовхнути до цього можуть і зовнішні фактори.

Для продуктової компанії важлива безперервність бізнесу — через війну не можна просто закинути все, залишивши тисячі клієнтів без сервісу. При цьому підтримка теж має тривати далі. Так, у перші дні війни в сервісі знайшли баг, який могла пофіксити тільки моя команда. Його було дуже складно зарепродюсити, але потрібно було взяти себе в руки й максимально зосередитися над пошуком рішення для цієї проблеми. Цей досвід допоміг краще зрозуміти, як же повернутися до робочого ладу.

Відновлення ефективності: 5 порад у час інформаційних хвиль

Зараз інформаційне поле можна поділити умовно на два періоди:

  • бурі — коли не встигаєш читати, де був ракетний удар,
  • затишшя, коли здається, що вже всі новини прочитані, але рука все одно тягнеться перевірити, що там відбувається.

Саме в другий період вмикайте режим не турбувати та відкривайте ноут. Ваша задача — не дивитися новини взагалі, найважливіше ви все одно дізнаєтеся. Адже постійний перегляд стрічки — це гаяння часу, яке тільки підвищує тривожність та заважає жити.

  1. Діліть задачі на маленькі частини. Найперше, що потрібно зробити, — розібратися зі своєю концентрацією уваги. Починайте з маленьких кроків та не змушуйте себе долати велику задачу за раз, інакше точно зачепитеся за новину про атаку, переговори чи новий мем. Це тактика маленьких перемог, яку я практикував ще до війни і яка дуже знадобилася під час неї. Адже так ти даєш собі відчуття контролю ситуації та насолоджуєшся відчуттям виконаної задачі. А в перервах між задачами можна дозволити собі проскролити стрічку, що ж там відбулося.
  2. Спробуйте по-новому організувати час. Окрім маленьких перемог, можна спробувати розбивати роботу на етапи по 25 хвилин. У цей час працюємо, а 5 хвилин відпочиваємо. Це метод Pomodoro, завдяки якому можна також запланувати перевірку новин. Наприклад, 2 рази на день — на початку та в кінці робочого дня. Якщо не виходить, можна почати з перегляду новин кожної перерви, а згодом зменшувати частоту. Таким чином, зрушаєш з мертвої точки, але й залишаєшся в курсі подій.
  3. Передивіться естімейти. Не всі попередні плани можна наздогнати, але їх можна переглянути та наново пріоритезувати. Адже важливо, щоб ваша робота була посильна та реальна, а не здавалась великим монстром. Бо мотивації в такому випадку буде мало, прокрастинація посилюватиметься, що дорівнює постійному скролингу.
  4. Будьте гнучкими у виборі інструментів та підходів. Підтримувати рішення чи інструмент — це час, увага та зусилля, яких у воєнний час бракує, як ніколи. При цьому витрачати їх на певні додатки може бути вже й не виправдано. Адже ви можете не використовувати їх, як раніше, чи зникне потреба взагалі. Наприклад, в російському ПЗ. Тож не бійтесь відмовлятися й від звичних та базових речей. Наприклад, в нашій команді ми поставили на холд скрам, щоб більше діяти та використовувати час чисто на робочі задачі. Відновили його тільки наприкінці березня, коли всі були в безпеці та могли працювати стабільно.
  5. Змінюйте ролі в команді. Якщо можливо допомогти колегам з задачами, пробуйте та експериментуйте. Коли маєш справу з новими для себе речами, відволікаєшся від рутини, новин і намагаєшся розібратися, як саме виконати роботу. Знаю, що такий підхід вже випробували в одній команді і він приніс позитивний результат. Суть в тому, щоб ще на початку спринта домовитися, хто з чим буде допомагати. Так, якщо один колега був залучений в інфраструктурі, а інший — у вебдевелопменті, то вони обмінювалися задачами за можливістю. Для нас так мінятися реально та зручно, бо всі мають потрібну підготовку та досвід. На особистому рівні така практика допомагає дізнаватися щось нове, краще зосереджуватися та більше спілкуватися з колегами.

Підсумок

Проблема воєнного часу — великий потік інформації та постійне напруження через небезпеку. Людина втрачає контроль на своїм життям, через що не може змусити себе працювати чи відпочивати. Тому треба заземляти себе та змінювати підходи. Те, що було раніше може не працювати, а великі задачі ставатимуть незбагненними. Проте розбиваючи все на частини та повертаючи собі контроль, можливо налаштуватися та працювати ефективно далі.

Крім цього, залишайтеся відкритими та пропонуйте допомогу родичам, друзям, військовим. Адже відчуваючи себе корисним у професійному, побутовому чи воєнному плані, повертаєш мотивацію працювати далі та збільшуєш свій ресурс та концентрацію. А чим їх більше, тим легше взяти нову задачу з беклогу.

❗️ Діліться в коментарях лайфхаками, як повертаєте свою ефективність ❗️

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось9
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Також трошки думала на цю тему, щодо налаштування на роботу) Спостерігала за собою майже тиждень і зрозуміла, що мене налаштовує на роботу та сама рутина, яку я робила до війни. Так, так, саме рутина)

Зараз ми в іншому місці, інше місто, житло та умови. Але моє робоче місце виглядає саме так, як було вдома в Ірпені: в мене стоїть мій рожевий шейкер з водою (не знаю, навіщо я його кинула в сумку, то було у спішці. Та зараз він є для мене таким «оплотом стабільності»), мій Shopmonkey блокнот і ручка (завжди в мене на столі та і я всюди його з собою таскаю).
Далі, я спланувала графік так само, як і вдома: ми снідаємо в один і той же час (гранолою,як і раніше), займаємось спортом в ті ж дні, англійською. Для мене це такі справи, які мозок асоціює з мирним часом, а отже настроює на робочий лад. Тому, я так для себе помітила, що мені це допомогає.

Також, намагаюся заповнювати вільний час чимось (адже, тоді не лишається часу на беззупинне гортання новин з десятків телеграм-каналів): підкормлюю дворових песиків та котів; замовляю, сортую та розношу ліки для стареньких; багато прогулюємся та говоримо про плани після Перемоги.

Звісно інколи криє. Мої батьки та сім’я брата в окупації, але я намагаюсь і для них бути гонцем гарних новин. Чим більше позитиву в житті, тим більше віри, що все це не дарма.

Для мене це такі справи, які мозок асоціює з мирним часом, а отже настроює на робочий лад.

О, точно! Сам це помічав, і працює це дуже добре. Я так само бігаю зранку, теплий душ, ранковий чай... а для відпочинку і якийсь добре відомий серіал — це як ритуал, який я робив і до широкомасштабної війни, і це справді психологічно поєднує нас із глибинними речами, а тому заспокоює.

Можливо це дивно прозвучить, але це схоже на ритуал наших улюбленців — собак, коли вони виють. Мені здається спрацьовує той самий глибинний механізм, про який ми тут говоримо. І мабуть не завжди вони виють через погане життя www.youtube.com/watch?v=xb7aSx_erWA

Лайфхак из 2014: перестать читать новости. Все самое важное будет через чаты/друзей и тд. Почти все из того что ты читаешь не приведет к новым действиям или планам (или только запутает).

Мені дуже допомагає розбиття великих задач на підзадачі, а ще — ізоляція від месенджерів, соцмереж, пошти, телефона. За моїми спостереженнями, часте переключення уваги на сторонні речі з часом переростає у звичку, через яку ти вже відволікаєшся не на подразники, а сам шукаєш ці подразники.

Порада № 0. Вимкнути новини і припинити скролити. Чомусь не зовсім те болдом виділили.

Підписатись на коментарі