Чому я пішов у добровольці. Історія учасника боїв у Харкові

Усім привіт, мене звати Руслан, SEO-спеціаліст компанії HOSTiQ (партнер ZONE3000). Ще за декілька років до початку повномасштабного вторгнення ми з приятелями почали проходити підготовку, їздили на загальні збори ТрО, а з першого дня війни у складі добровольчого формування у Харкові захищаємо нашу країну від агресора.

Хочу розповісти про те, як виглядає і як відчувається війна тут, у Харкові.

Про рішення доєднатися до збройних формувань та вибір на користь добровольців

Я відчував, що війна може стати більш масштабною, тому з’явилася потреба у навичках, які можуть допомогти вижити та знешкодити ворога. Розуміючи, що у випадку повномасштабного вторгнення безпечних міст у нашій країні не буде, я обрав єдиний варіант для себе — приєднатись до певних збройних формувань.

За декілька тижнів до 24 лютого було вже зрозуміло, що ситуація погіршується. Я зустрівся з друзями, і ми обговорювали план дій на випадок вторгнення. Вирішили діяти в рамках добровольчого формування, бо у порівнянні з ТрО тут є свої плюси. Ми самі формуємо склад групи та забезпечуємо себе. А воювати завжди краще зі знайомими людьми. Більшість людей з нашої групи я знаю не перший рік, командир — справжній лідер, за яким хочеться йти та якому я довіряю на 100%.

Про забезпечення військовою амуніцією

З перших днів ми мали лише автомати й гранати. Бронежилетів на всіх не вистачило. Та згодом нам почали допомагати волонтери. Також ми здобули трофейну зброю.

В Територіальній обороні спочатку з амуніцією було ще гірше. У бою біля школи 27 лютого багато хлопців було у цивільному одягу, лише з автоматами та парою магазинів у кишенях.

Про відчуття перших днів

24 лютого, коли ми зібралися та почали готувати зброю, було страшно. Я не знав, у який ситуації можу опинитися і як треба діяти.

27 лютого ми взяли участь у бою біля 134-ої школи у Харкові. Цей заклад став місцем, де росіяни зайняли оборону після того, як їхня колона була підбита нашими бійцями посеред міста.

Почалася активна перестрілка з вулиці, в якій з українського боку брали участь різні підрозділи, зокрема ТрО і наше формування. Це був запеклий бій, адже ми воювали з бездоганно озброєним та досвідченим елітним підрозділом російського спецназу.

Протистояння тривало понад 10 годин і закінчилося повною перемогою Харкова. Дізнатися про деталі бою можна з цього відео.

Саме після нього противник зрозумів, що наші збройні сили йому «не по зубах», та вдався до жалюгідної й підступної тактики — завдавати ударів по цивільному населенню.

Повертаючись до відчуттів. Того дня я хвилювався, але згодом всередині ніби все заморозилось. Можливо, це така моя природна реакція на стрес, важко відповісти.

Того дня в Богдана з відео влучив снайпер. Він впав за декілька метрів біля мене. Паніки я не відчув: ми швидко лягли на землю, а потім відтягнули його в безпечніше місце та надали першу допомогу.

Про інші складні моменти

У порівнянні із ситуаціями, в яких опинялися інші підрозділи в Україні, у нас були не такі вже й тяжкі моменти. Одного разу, коли ми їхали на завдання, потрапили під мінометний обстріл.

Згодом була важка ніч. Ми майже не спали, адже ночувати довелось на кариматах у броні просто неба. Було дуже холодно, тому заснути не вдавалося. До того ж вночі треба було чергувати.

Потім зранку ми пішли на штурм селища. Там нас дуже «щедро» пригостили з усього, що було у ворога. Але нічого, ми впоралися.


Про підтримку зовні та всередині

Підтримки дуже багато від колег, друзів, волонтерів та незнайомих людей. Ті, хто зараз не воює, допомагають грошима, їжею, амуніцією та просто надсилають теплі слова, меми. Багато хто відправляє допомогу з інших країн.

Люди зараз згуртувались як ніколи раніше. З такою підтримкою ми обов’язково переможемо!

Ну, і власне мені дає сил головна мета: всю цю мерзоту, яка зруйнувала долі мільйонів людей, потрібно покарати.

Хочу звернутися до жителів рідного Харкова: вірте в ЗСУ і наших захисників! Ворог не пройде! Харків — велике місто, нічого в них не вийде. Все буде Україна ❗️ 🇺🇦

Добровольче формування Руслана, а також багатьох інших захисників можна підтримати через волонтерську організацію, яка збирає кошти на різні актуальні потреби наших героїв:

Карта моно:
4441114413332626

Карта ПриватБанк (UA)
4149439301162396
IBAN UA403052990000026209684754372

Карта ПриватБанк (USD)
4149499372731834
IBAN UA963052990262036400929329295

Карта ПриватБанк (EUR)
4731185628441740
IBAN UA623052990262066400929604469

Карта А-Банк
5375235110205679
Отримувач:
БИСТРІЧЕНКО ВАЛЕНТИН ВІКТОРОВИЧ
IBAN
UA263077700000026207613261709

PayPal
[email protected]

Детальну інформацію щодо потреб та витрат коштів можна знайти на сторінці волонтера Валентина Бистріченка у Facebook.

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось31
До обраногоВ обраному2
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Слава Героям! Слава Україні!

Унікальний експріренс почути з перших слів саме про цей бій. Про нього багато писали в медіа

Українське бойове мистецтво славиться в віках, ця війна наповнена різними славними звитягами, розповідями. Дивує і жахає жителів страшна ворожа техніка, стоять в полях розбиті танки з похнюпленими дулами. І хто ж буде розбиратись з нею?

Ідея продавати на аукціонах багатим іноземцям витвори Українського бойового мистецтва — майстерно розбиті танки москалів. Такий витвір мистецтва може стояти десь вулицями Нью-Йорка, чи в маєтку швейцарського мультимільйонера.

Хлопці, ви справжні герої! Пишаюсь вами!

Шана всім вам!

Підписатись на коментарі