Українізація без примусу — кейс компанії на 900 людей

Усім привіт, мене звати Микола Палієнко, я хочу поділитися практичним досвідом з українізації без примусу в компанії EVO. Зазначу, що у нас працює понад 900 людей в понад 10 автономних проєктах і безлічі команд, і нам вдалося досягти бажаного результату.

Вступ до українізації

Спочатку про передумови. Я вважаю, що російська мова — це частина проблеми, через яку ми маємо війну з Московією. Не ключова чи коренева, але важлива. Також я вважаю, що наша проблема не вирішиться остаточно, поки Московія не пройде той шлях, що пройшла Німеччина після Другої світової війни. Наш хворий сусід то є ядерна країна, і змусити їх капітулювати — непроста задача, цілком можливо, що після програшу війни вони закапсулюються у своїй ненависті до світу і почнуть накопичувати ресурси знову.

В будь-якому випадку, нам треба максимально від них дистанціюватись, в тому числі і мовно.

Я досить гарно володію російською мовою та іншими мовами і, на мою думку, це бідна мова. Вона створена для передачі команд, а не сенсів. З сенсами там взагалі все погано і вони часто з часів кріпосного права. Вони ніколи не були вільними в масі, Московія завжди була місцем, де цар та бояри тримали холопів в рабстві.

Слово «работа», похідне від «раб», тому яскраве і далеко не єдине підтвердження. Efficiency та effectiveness вони однаково перекладають як ефективність.

З українською теж не все добре, але духу свободи в нас більше і взагалі ми набагато ближче до інших слов’янських мов ніж російська, яка сформувалась під впливом мов кочових племен Середньої Азії. Ми землероби і завжди мали осілий спосіб життя і більш гуманну культуру ніж наші вічно ображені на світ сусіди.

Під час свого найбільшого розквіту еліта Московії говорила французькою, найбільш успішні з точки зору сучасності правителі були німецького протестантського походження — це теж багато про що говорить. Але годі про них, давайте про українізацію.

На власному прикладі

Я не вірю в сучасному відкритому світі в будь-який інший стиль лідерства крім лідерства, основаного на власному прикладі. Тому тоді, коли я зрозумів, що для сталого розвитку України треба якомога сильніше збільшити вживання української, я почав з себе.

Просто перейшов на українську скрізь, прибрав російську розкладку з усіх гаджетів, прилаштувався, що на маку и та і, не там де вони були в стандартній розкладці, раніше це бісило дико і стримувало писати українською, але якщо ти перейшов на 100%, то пару днів — і ця проблема зникає. Тим, хто не розуміє українську я пишу англійською, це одиничні випадки, проблем особливих немає, всі розуміють, що я маю на то право.

Також дуже важливо утримуватись від підстроювання під співбесідника, раніше я переходив на ту мову якою говорять зі мною, зараз ні, і це теж не складно і тренується. Складно з дітьми, вони не розуміють довгостроковості і стратегічності задумів, і підстроюються під друзів, які переважно російськомовні, дивляться багато російськомовного контенту і між собою теж спілкуються переважно російською, але і це можна побороти з часом, також своїм прикладом.

За тиждень, коли всі на роботі звикли, що я пишу і говорю українською, 10-20% моєї топ команди також перейшли на українську, без будь-яких розмов та вказівок. Це був цікавий експеримент, я думав, що буде краще, але є як є.

Підсилення українізації

Далі сталася Буча і я вирішив діяти більш рішуче. На наступній регулярній зустрічі ми підняли це питання і я попросив знайти ненасильницький спосіб, який веде до цілі. Зібралися, досягли порозуміння і прийняли наступне. Всі присутні погодились на наших зустрічах говорити українською, або принаймні не російською. Всі погодились провести подібні зустрічі у своїх командах і досягти порозуміння і зробити так само. Ну, і так далі по структурі це дійшло до кожного з нашої великої та розгалуженої команди.

З цікавого, виявилось, що багато невеликих команд вже самі всередині перейшли після початку війни на українську. Як це наразі виконується, я достеменно не знаю, бо не контролюю, за моїми спостереженнями перехід за тиждень відбувся, результатом я загалом задоволений.

Також ми домовились все письмове спілкування і всі наші артефакти (політики, правила і т.д.) вести надалі українською мовою і поступово перекласти все, що є актуальне з попереднього. Без обмежень в часі на цю задачу.

Крім цього ми перевели всю підтримку користувачів виключно на українську мову, незалежно від того, якою мовою прийшов запит чи дзвінок. Закон про мову дозволяє нам це робити, проблем і непорозумінь з цим теж немає.

Раніше ми частіше переходили на мову запиту, зараз це якщо і є, то дуже рідко, бо порушує політику. І хоч ми це не контролюємо прискіпливо, але знаємо, що політики працюють добре в нашій культурі і самі по собі. Також ми прибрали російську мову з корпоративного сайту evo.company та замінили її на англійську.

Від внутрішньої — до зовнішньої трансформації

Далі, після внутрішньої трансформації, ми поступово будемо робити зовнішню. Одна з причин, що заважає широкому поширенню в Україні української мови — це засилля російськомовного контенту, органічно це подолати буде дуже складно і довго, тож ми в зоні своєї відповідальності будемо діяти більш організовано.

Як саме, ми зараз думаємо і я обов’язково поділюсь нашими результатами, коли вони будуть надходити. Це складніше, ніж внутрішня трансформація, оскільки зачіпає мільйони клієнтів, і ми шукаємо спосіб провести цю трансформацію, щоб не втратити в клієнтському досвіді і в сприйнятті нашого контенту Google. Я думаю, ми знайдемо якусь стратегію, яка приведе нас до цілі і не зашкодить бізнесу.

Висновки

До чого я це пишу. По-перше, показати, що колись неможливі через вдавану складність речі зараз стають можливими і добре сприймаються, ненасильницьки, через приклад лідерів.

Я думаю, що багато людей і лідерів зараз переходять на українську самі, і своїми командами, або задумуються, як це зробити з мінімальним дискомфортом. Люди чинять спротив змінам, це природно, але важливість змін, чийсь вдалий приклад спрощують прийняття рішень і сам процес переходу, бо позбавляють важливого джерела спротиву — страху невдачі.

Друге: хочу сказати, що лідерство власним прикладом разом з умінням комунікувати з командою черговий раз показали свою ефективність, та і швидкість теж дуже добра.

Пару тижнів від прийняття рішення особисто до повної зміни поведінки системи з майже тисячею людей, без особливого відриву від виконання основних задач.

Ну, і третє: багато розумних людей кажуть, що пришвидшена українізація наразі не на часі, дуже багато російськомовних українців роблять все для перемоги і їх може це образити, не час підіймати дискусії, які можуть дещо роз’єднати нас.

Моя думка про це така, що я не нав’язую свій підхід нікому, я просто відкрито ділюся власним досвідом, і хоч як би мені не хотілося обмежити вживання російської мови через причини, які я навів вище, але я нормально і з повагою ставлюся до тих, хто думає інакше.

Всім потрібен свій час на такий фазовий перехід. Він в мене трапився за декілька тижнів війни, хтось перейшов у 2014-му, хтось перейде завтра, хтось за кілька місяців, хтось можливо і ніколи. Для мене світ став простішим після цього, бо одною постійною дилемою стало менше.

Слава Україні, працюємо на Перемогу!