Чому важливо навчатися програмувати саме зараз

Привіт, мої любі. Мене все ще звати Сергій Немчинський. Цим жартом я зазвичай починаю свої відео на каналі YouTube. Сподіваюсь, що деякі читачі DOU мене вже знають. А тим, хто не знає, відрекомендуюсь: я розробник ПЗ зі стажем більш як 20 років, з них майже 15 — в Java. Приблизно стільки ж керував програмістами, був Project manager в Ciklum, Team Leader в Luxoft, NetCracker і IntroPro, викладав в навчальних центрах цих компаній. А ще я — засновник і директор навчальної компанії FoxmindEd.

Хейтери, напевно, скажуть, що Немчинський знайшов час попіаритись зі своїми курсами. Дійсно, мова йтиме про навчання. Бачите, я вважаю, що зараз саме час навчатися програмуванню. Гаряча фаза війни невдовзі закінчиться, всім нам треба буде жити далі. Бажано, жити добре, займатися улюбленою справою та заробляти гроші для себе і для країни. Ця стаття — про те, як важливо навчатися навіть під час війни, чому і як це краще робити.

Ми не були готові

Не помилюся, якщо скажу, що ми не були готові до війни. Існує дуже мало людей, які дійсно готові до таких подій, і здебільшого це люди з бойовим досвідом. Всі інші опинилися у стані сильного емоційного стресу. Люди перебувають в небезпеці, турбуються за своїх знайомих і близьких, не знають, на що чекати завтра, і витрачають безліч часу на думскролінг (це коли гортаєш стрічку новин і не можеш зупинитися, тому що новини постійно оновлюються).

Але це непродуктивна поведінка. Вона не захищає від почуття безсилля, страху, невизначеності, а робить навіть гірше. Тому треба перемикатися на більш конструктивні дії. Самотужки або з допомогою кризового психолога.

Адаптація до нових реалій

З початку війни ми всі вивчили напам’ять модель реакції Кюблер-Росс: заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття. Важливе в цій моделі те, що людська психіка поступово пристосовується до нових умов. Навіть до найважчих. Окупація, еміграція, вимушене переселення, трагедії в родинах — все це дуже важко, в тому числі для психіки. Але люди звикають.

Джерело: RRSlide

З початку війни минуло вже майже два місяці. Фаза гарячкового збудження — коли нас кидало між зрадою та перемогою кілька разів за день — минула. Змінилася апатією. Наступна фаза — прийняття. Пора видихати та повертатися до реальності.

Синдром вцілілого

Багатьом знайоме почуття провини за те, що вони роблять недостатньо, сидять в теплі і безпеці, колі інші страждають та гинуть. Це називається синдром вцілілого. Ті, хто виїхав в безпечне місце, турбуються, що не залишились. Ті, хто залишились в країні, почуваються винними за своє мирне життя.

Бійці ТРО та волонтери часто-густо тривожаться, що не в ЗСУ. Навіть ті, хто на фронті теж страждають на цей синдром, переживаючи, що воюють надто мало. Скільки б ми не робили, нам здається, що цього недостатньо.

It’s a trap. Це пастка. Видихайте. Я впевнений: абсолютна більшість з вас робить достатньо. Це стрес давить на мозок і вимагає бігти швидше, стрибати вище, тягти більше... Первісній людини така стратегія допомагала вижити. А ми живемо в інші часи.

Як жіночі нігтики тримають економіку

У соцмережах спалахують суперечки на дивні теми, наприклад, чи мають право дівчата робити манікюр під час війни. Та звісно ж, мають!

• По-перше, я ніколи не ризикнув би щось забороняти українським дівчатам, особливо чепуритись.
• По-друге, не забувайте, що ми, як громадяни України, повинні підтримувати економіку країни.

А малий та середній бізнес — це як капіляри в організмі людини, вони живлять кожну клітинку складної системи. Пам’ятайте, що війна виграється не лише зброєю та солдатами, а й працюючою економікою, яка дозволяє постачати людям їжу, одяг, і навіть розважальні шоу.

Так що я раджу користуватися звичними сервісами там, де це можливо. Ходіть на спортивні заняття та косметичні процедури, на які ви ходили раніше. Бачите відкриті кав’ярні та кафе — завітайте до них. Бізнес працюватиме, гроші будуть обертатися.

А вам звичні рутинні дії повернуть впевненість у собі та психологічну стабільність. І тут саме час повернутися до теми навчання.

Продовжуйте вчитися

Якщо ви до війни почали вчитися, то це одна з тих «повсякденних» справ, яку варто продовжити. Є декілька причин, чому я вважаю цю пораду слушною. Одна з них — я директор навчальної компанії, тому постійно вивчаю та аналізую ринок. Мені потрібно розуміти, що відбувається в IT-індустрії і які технології будуть в топі, щоб завчасно підготувати відповідні навчальні курси. І ось яких висновків я дійшов.

Борітеся — поборете

Будете вчитися — вивчитеся, рано чи пізніше. Якщо ви опануєте будь-яку мову програмування, ваші кар’єрні можливості зростуть. Це так працювало і до війни.

А зараз ми на собі відчули, що можливість працювати будь-де, маючи лише комп’ютер, буквально рятує життя. І так, ще не запізно братися за навчання. Ніколи не пізно.

Від емоцій до раціо

Думскролінг, тобто безперервне читання новин, діє на емоційну сферу людини, примушуючи залози виділяти адреналін, а мозок — шукати нову шокуючу інформацію. Робота з кодом, рішення задач, пошук відповідей на питання — це робота на рівні раціонального мислення. Під час навчання ви відриваєтесь від новин та почуваєтесь спокійніше.

Економіка повинна бути

IT-індустрія — одна з найпотужніших в Україні. Під час війни, коли аграрна промисловість та видобуток сировини майже зупинилися, IT продовжує працювати і приносити податки до бюджету та оплату товарів та послуг в країні. Студент IT-курсів спочатку фінансує навчальну компанію, а згодом починає генерувати прибуток та приносити гроші в країну.

Війна — це не назавжди

В новинах раз за разом з’являються обіцянки приватних осіб, урядових чиновників, компаній та організацій усього світу взяти участь у відродженні України. Після закінчення війни сюди направлять інвестиції.

Уявіть, який попит буде на локальних IT-фахівців. Чудовий шанс для девелоперів-початківців, хто не кине навчання і опанує розробку популярною мовою програмування.

Як бачите, мої особисті прогнози щодо перспектив України та українського ІТ досить оптимістичні. Я не маю звички впадати в зрадофільство та вибудовувати негативні сценарії, з таким контентом можна ознайомитись в російських новинах.

Тому я впевнено пишу про майбутній розвиток і вибух попиту на айтівців. Я прогнозую, що після закінчення воєнного стану всього за кілька місяців попит на розробників перевищить в 1,5 рази той рівень, що був перед початком війни. Запам’ятайте, як то кажуть, цей твіт.

Війна, стрес та навчання

Перші пару тижнів після початку війни більшість з нас перебувала в розпачі. Я це бачу і по собі, по своїм близьким, і по відгуках наших студентів. Перші тижні люди були не в змозі взятися до діла, були не здатні зосередитись, скаржилися на проблеми з пам’яттю і таке інше. Це, знов-таки, реакція на стрес. Це не є нормальним, тому що стрес такого рівня — ні в якому разі не норма. Але ця реакція є у багатьох. Якщо таке трапилося з вами — ви не один.

З тих же відгуків наших студентів, які вже повернулися до навчання, зрозуміло, що цю реакцію можна побороти. Допомагають прості повсякденні дії — прогулянки, приготування їжі, тренування. І заняття теж. Особливо, якщо ви займаєтесь за розкладом. Якщо для навчання виділено певний час, вмовити себе сісти повчитися буде простіше.

Ще одна порада — не перевантажуйте мозок. Якщо відчуваєте, що задача складна, не йде, зробіть паузу, не примушуйте себе думати. Ваша бідна голова вже обробила величезну хвилю інформації щодо війни, не добивайте її кодом. Дайте собі відпочити.

FoxmindEd у 2022

Ситуація наступна: відмовчатись не вийде ні в кого. Один за одним керівники компаній оголошують своє особисте ставлення та корпоративну політику щодо російської агресії. Настав і наш час.

У березні 2022 компанія FoxmindEd відмовила у послугах усім студентам з РФ та РБ. Ми не бачимо можливості співпрацювати та ділитись знаннями з громадянами недружніх до України країн. А для українських студентів ми зробили значну знижку на популярні курси. Ми також збільшили долю україномовного контенту.

Сподіваюсь, що ця стаття може переконати вас не кидати навчання. Світ ще не загинув, а це означає, що IT-спеціалісти матимуть попит. Не проґавте свій шанс.