Воювати, працювати та чи варто обирати

Привіт! Я Михайло Григораш і за ці два місяці до моїх основних обов’язків Delivery director у Levi9 додалася координація десятків ініціатив для підтримки України та українців.

Зараз чи не кожен став активним учасником війни росії з Україною — пішов на фронт, зайнявся волонтерством або повернувся до роботи. Населення та бізнес мобілізували свої ресурси та роблять все можливе, щоб наблизити нашу перемогу.

Стабільно працювати та приносити валютні надходження продовжує ІТ-сектор. При цьому багато айтівців постали перед вибором: боронити країну на фронті в лавах ЗСУ чи ТрО, виконуючи громадянський обов’язок, або лишитися «в тилу» й підтримувати Україну тим, що працюють на користь економіки та населення. Комусь вдалося поєднати в собі дві ролі — продовжити працювати, а, наприклад, у вільний час шукати необхідне продовольство для армії чи громадян.

У цій статті ми розбираємося, чи має стояти вибір між «працювати» чи «воювати», зважуємо «за» й «проти» та на власному досвіді шукаємо золоту середину.

Коротка передмова

Будь-яка криза сповільнює економічний розвиток країни. Вже понад місяць більшість промислових галузей паралізовані війною, а 53% українців не можуть повернутися до роботи.

Які наслідки війна матиме для економіки України — прогнози світових аналітиків різняться. Згідно з даними Світового банку, ВВП України може впасти на понад 45% у порівнянні з минулим роком, а відновлення буде повільним. Експерти передрікають до 2023 року зростання ВВП на 2,1%, а до 2024-го — на майже 6%. При цьому МВФ пропонує більш позитивний сценарій, розвитку подій, і все ж падіння не уникнути.

Це вже не війна на декілька днів. Вона триває та ще певний час країна житиме в стані максимальної мобілізації ресурсів. Як наслідок, спроможність економіки «прогодувати» всіх мешканців і безперебійно фінансувати військові потреби стає такою ж важливою, як і збройний спротив на лінії фронту. Ми маємо вистояти, швидше перемогти та мати сили на відновлення держави після.

Ресурси для боротьби та відновлення

Як авто не їде без одного колеса, так і держава не може кинути всі сили на мілітаризацію. Чим більше галузей та підприємств працюватиме, тим більше ресурсів матиме країна для боротьби та відновлення. Кожен українець, який зараз повертається до роботи, підтримує країну зсередини, надає послуги та продукти армії та мирному населенню.

Технологічна галузь — це один зі стовпів економічного добробуту України. Попри пандемію, в якій світ живе вже понад два роки, ІТ-сектор сплатив понад 23 млрд гривень податків і зростає швидше за інші експортоорієнтовані галузі. Так, у 2021 році технологічні компанії принесли близько 7 млрд доларів США експортних надходжень — це 37% українського експорту послуг.

Навіть в умовах війни більшість компаній швидко адаптувалися, майже повністю відновили ефективність і стабільно забезпечують країну валютою. За позитивного розвитку подій, враховуючи тогорічні успіхи, у 2022-му результати та роль ІТ у відновленні країни після перемоги можуть бути ще більшими.

На відміну від промислових і аграрних галузей, ІТ-бізнес більш гнучкий до зміни зовнішніх умов, а спеціалісти — менше залежать від локації та фізичного обладнання. До того ж більшість ІТ-компаній перенесли комунікацію та робочі процеси онлайн через пандемію.

І це допомогло після 24 лютого оперативно зреагувати та знову налагодити роботу після того, як вивезти фахівців у безпечне місце. Наприклад, ми в компанії майже на 100% відновили робочий ритм і вже навіть залучаємо нових фахівців. Процеси рекрутингу та онбордингу також адаптували під онлайн-формат.

Три фронти ІТ-фахівців

Якщо постає вибір воювати чи працювати, кожен робить його для себе, виходячи з того, де його навички та досвід будуть корисніші. ІТ-спеціалісти ефективні на всіх трьох фронтах:

Інформаційний. Державі потрібен захист і в інформаційному полі. Так, на третій день війни в Україні Михайло Федоров анонсував запуск ІТ Армії. Вона та окрема група анонімних хакерів Anonymous атакують стратегічні російські медіа та сайти, розкривають секретні дані російських спецслужб і заважають вести підривну діяльність проти України. Зважаючи на успіхи кіберфронту, ІТ-фахівці можуть бути корисніші в інформаційному та кіберзахисті держави, допомагати головою, а не фізичною силою.

Економічний. Через те, що ІТ-фахівці здатні продовжувати роботу під час військових дій, вони максимально ефективні в основній діяльності, де мають навички та досвід. На економічному фронті ІТ-фахівці можуть досягнути чи не найкращих результатів серед решти активних галузей.

Військовий. З військової точки зору айтівець-новобранець не відрізняється від працівника банку, будівельника чи продавця — коли настає час, військовий вишкіл з нуля проходить кожний. Багато інженерів із перших днів долучилися до лав ЗСУ чи ТрО, хоча ІТ-спеціалісти не є пріоритетною категорією для мобілізації. Так, з нашої компанії зараз мобілізовано чи добровільно вступили до лав ЗСУ 11 спеціалістів, а ще 2 кинули всі сили на благодійність і волонтерство. За ними зберігаються проєкти і рівень компенсації, а робочі задачі розподіляються між рештою команди.

Кожна роль вимагає стовідсоткової віддачі — не можна бути на фронті наполовину чи пекти хліб у пів руки. Але альтернатива є, особливо для ІТ-фахівців, — можна не обирати одне з двох і поєднати роботу з волонтерством. Окрім основної роботи, волонтерами стали близько третини наших інженерів, і чи не кожен безкорисливо допомагає команді та близьким за власної ініціативи.

Мій вибір — працювати

Кожен має вирішувати для себе, як розпорядитися часом і ресурсами. Я не маю військового досвіду, тож, обравши фронт, мені знадобився б час, щоб отримати базові навички військової майстерності. Я вирішив бути максимально залученим на двох фронтах — працювати та займатися волонтерством.

Я працюю повний робочий день — організовую процеси на проєктах компанії в нових умовах і комунікую із замовниками щодо подальшої співпраці. Також беру участь у волонтерських ініціативах: допомагаю армії з технічним оснащенням і речами, відправляю гуманітарні вантажі та паралельно шукаю житло для київських колег і земляків з Миколаєва. З ним зараз важко, тож я прихистив у себе вдома у Львові дві сім’ї з Миколаєва.

Волонтерство займає багато часу, але чим більше робиш — тим більше мотивації продовжувати. Разом із колегами ми придбали та передали вже декілька партій амуніції, медикаментів, купили 2 автомобілі для військових і зараз збираємо на третій. В цілому компанія вже перерахувала 791 тисячу грн у 6 відомих благодійних фондів.

В умовах постійного стресу головне — це мати фізичний та емоційний ресурс. Бути універсальним солдатом можливо, але тоді сили розподілені по всіх ролях, що не завжди органічно. Краще — прислухатися до себе.

Якщо ви можете працювати на 110%, розшукуєте по всій Україні та закордоном дрони й бронежилети, залучені на кіберфронті чи ліпите вареники для армії — це вже достатня інвестиція в перемогу України. Кожний вчинок і ініціатива стає частиною потужного потоку, що дає ресурс іншим українцям, армії та державі для боротьби.

Декілька фотографій для закріплення розповіді про долучення до перемоги: