Від пандемії до повномасштабної війни — як кризи трансформують український ІТ-бізнес

Привіт, мене звати Віталій Шквира, я Delivery Leader у компанії SoftServe. За оцінками ІТ-асоціації, економічний фронт України зараз захищають 85% ІТ-фахівців, а галузь є однією з небагатьох, якій вдалося встояти в умовах війни та продовжити підтримувати країну.

Багато в чому це стало можливим завдяки минулій кризі, яка підштовхнула нас змінити підходи до організації роботи та ведення бізнесу в цілому. До війни, пандемія COVID-19 здавалася найбільшим викликом, який тільки можна було уявити. Однак з іншого боку, цей виклик став для бізнесу драйвером для масштабних змін та інновацій. В цьому тексті я хочу поговорити про те, які уроки кризи можуть дати бізнесу та як вони допомагають нам втримати позиції під час війни.

Чому коронакриза навчила українське ІТ

З початком пандемії COVID-19 ми мусили ухвалювати швидкі рішення, що водночас тягнули за собою ґрунтовні перебудови багатьох бізнес-процесів. Криза — це завжди про швидкість реакції, адже щоб рухатися далі, важливо пережити перший, найскладніший період.

Перше, чого навчила нас коронакриза, — це бути дуже гнучкими у підходах та форматі роботи. У час невизначеності і великих змін ми переходимо до agile-планування, що дозволяє нам ухвалювати стратегічно важливі рішення швидко і враховувати ситуацію, що постійно змінюється. Нам довелося переорієнтувалися на remote. Однак в ІТ не обмежилися просто роботою з дому. Наша компанія, наприклад, повністю перейшла на гібридний формат роботи, який діє й досі, тобто людина може сама вирішувати, працювати їй з дому чи з офісу.

Більш того, ми перевели в онлайн документообіг, найм та онбординг фахівців. Ця мобільність дозволила нам майже безперебійно продовжувати роботу, адже деякі команди релокейтнулися ще до початку вторгнення і працювали з західних областей, Польщі чи інших країн, а решта — мала змогу швидко ухвалювати рішення і переїжджати в безпечніші локації. З боку компанії цей процес був максимально простий, все що треба було — повідомити про зміну локації.

По-друге, в період коронакризи чимало бізнесів опинилися на межі виживання, і потребували значної підтримки, як ресурсами, так і рішеннями. Це був як виклик, так і можливість. Ми протягнули руку допомоги багатьом клієнтам, зокрема, великому партнеру у travel-індустрії. Коли все знову почало запускатися і повертатися до роботи, ми виростили аккаунт цього клієнта вдвічі і стали з ним стратегічними партнерами.

Сьогодні ми маємо аналогічну підтримку від цих клієнтів, які щиро хвилюються за нас, перераховують великі кошти на підтримку України, а головне — гарантують нам продовження існуючих контрактів і підписання нових.

Три речі, на які ми опираємося зараз

Гібридний формат роботи та надійна підтримка від партнерів дуже допомогли нам, як і багатьом іншим ІТ-компаніям, вистояти. Ми всі сподіваємося на швидку перемогу, але цього передбачити не можемо, тому наше завдання — міцно стояти на ногах до і після перемоги, аби підтримувати українську економіку і її відновлення. Спираючись на минулий досвід роботи в кризових ситуаціях і аналізуючи нинішній стан речей, зараз ми фокусуємося на трьох наступних напрямках роботи, що допомагають нам підтримувати стабільність.

Основний пріоритет — безпека співробітників

Першочерговим пріоритетом є безпека наших команд. Слідуючи досвіду коронакризи, у компанії сформували спеціальну Emergency Response Team, яка моніторила ситуацію та розробляла плани на випадок ескалації. Таким чином, частину працівників вдалося релокувати заздалегідь. І саме вони взяли на себе великий шмат роботи у найкризовіший період, коли решта команд виїжджала зі своїх міст, дехто під обстрілами.

Моя команда здебільшого проживає у західних областях, хоча був хлопець, що жив на Донеччині, за 40 кілометрів від довоєнної лінії розмежування. На щастя, нам вдалося усіх перевезти у безпечне місце. Компанія підтримала цей процес як логістично, організувавши централізоване транспортування, так і фінансово, запропонувавши співробітникам релокаційний бонус. Загалом від початку війни приблизно 3000 наших працівників переїхали у безпечніші локації на західну Україну або за кордон. Я, наприклад, працюю з села на Вінниччині:

В тому числі психологічна безпека. Психологічний аспект не менш важливий, ніж фізичний. Ми пам’ятаємо, як усі стресували через ковід, тож ще тоді ми запровадили низку ініціатив на підтримку ментального здоров’я наших працівників. А в нинішніх умовах цьому приділяється ще більше уваги.

Зокрема, у нас діє корпоративна програма Mental Well-Being, в рамках якої проводяться різноманітні вебінари та коучингові сесії, тренінги для менеджерів і тому подібне. Наприклад, після війни у нас були сесії з авторами подкасту «Простими словами» Іллею Полудьонним та Марком Лівіним, які відвідали понад 4 500 людей, тренінг з фахівцем про особисті фінанси в умовах війни та Q&A з професійними психологами.

Окрім того, зараз у нас працює безкоштовна лінія психологічної підтримки, куди від початку війни звернулося понад 80 людей.

Окрім того, працівники відзначають, що впоратися зі стресом та відволіктися від тривожних новин їм допомагає цікава робота. Величезним плюсом також є розуміння свого персонального внеску і наближення такої бажаної перемоги. Це неабияк допомагає стабілізувати психологічний стан.

Другий напрямок — стабільність run rate бізнесу

Максимально прозора комунікація від менеджменту всіх рівнів, регулярні апдейти стосовно стану бізнесу і планів компанії, надання максимальної підтримки у всіх побутових і робочих питаннях — це ті ключові фактори, які дозволяють тримати планку продуктивності максимально високо. Коли людина впевнена в тому, що вона може розраховувати на стабільну фінансову компенсацію і підтримку від компанії, вона може зосередитись на виконанні своїх безпосередніх функцій. Це «win-win» ситуація для співробітника і для компанії.

Компанія це все забезпечила. Питання полягало у тому, хто може працювати і на яку потужність. Тож ми оцінили наші можливості в нових умовах, переглянули навантаження менеджерів та команд, зрозуміли їхнє capacity. А далі перерозподілили ресурси так, аби забезпечити стабільну роботу та виконання контрактів. Двоє людей з моєї команди навіть змогли присвятити себе волонтерській роботі з нашим фондом Open Eyes та допомозі колегам в офісі у Львові.

Всі сервіси компанії були завчасно перенесені до хмарних дата-центрів в Європі та Сполучених Штатах. Як тільки з’явилася така можливість, SoftServe придбав 36 комплектів Starlink напряму у SpaceX. 10 із них було передано на потреби ЗСУ, решта ж дозволяє нам мати ще один резервний канал зв’язку на випадок, якщо з ладу вийде основний і додаткові канали.

Частина офісів компанії продовжують працювати

Самоорганізація команд

Ніхто не очікував, що українська армія зможе втримати і навіть відбити напад «другої найбільшої армії світу». Вже третій місяць ми стійко протистоїмо ворогові та даємо йому гідну відсіч.

Така ж ситуація і в ІТ-галузі. Партнери неодноразово напряму мені казали, що ніхто не думав, що наші команди зможуть зберігати майже такий рівень перфомансу та делівері, як до війни. Наприклад, один з клієнтів дослівно сказав: «Я й гадки не маю, як команда продовжувала працювати після вторгнення росії, але це викликає захват».

Так, людям знадобилося трохи часу, аби переїхати та оговтатися, а далі всі засукали рукави та приступили до роботи. Чимало працівників охоче взяли на себе додаткові обов’язки та були готові працювати більше, аби прикрити тих колег, хто переїжджає чи переховується від обстрілів у підвалах. Хтось паралельно волонтерив: розвозив продукти, шукав гуманітарку, розселяв людей, деякі наші команди ночами розробляли технічні рішення для волонтерів чи інших установ. Non-delivery команди перепрофілювалися на допомогу Emergency Team, координували транспортування колег, вели щоденну комунікацію, менеджили інші екстренні питання.

Наша відданість справі та готовність працювати у будь-яких умовах вже має відгук серед клієнтів. Нещодавно завершилася NPS-кампанія за підсумками першого кварталу 2022 року, і вона продемонструвала дуже гарні результати: в середньому по компанії наш показник є досить високим для ринку і становить 81 бал (у 2021-му ми мали 72).

Фокус № 3. Робота з клієнтами

Зараз ІТ-компанії демонструють порівняно високу стабільність, а клієнти продовжують співпрацю і навіть підписують нові контракти. З одного боку, це завдяки високій стійкості українців та здатності працювати навіть під час війни, а з іншого — результат послідовної та правильно вибудуваної роботи з клієнтами. Розповім на кейсі з власної практики.

У нас був новий топклієнт у сфері інформаційної безпеки. Ще до війни він прийшов до нас з ідеєю вивести на ринок продукт у галузі цифрових платежів, який покриває досить свіжий напрямок по некласичних видах оплати. Було з ним буквально кілька коротких сесій, під час яких клієнт виклав своє бачення продукту.

Після початку вторгнення ми продовжували комунікувати з клієнтом, і обрали стратегію відкрито та чесно розповідати про ситуацію. Так, ми відверто говорили, що є небезпека, я навіть на карті показував, де є гарячі точки, де перебувають наші працівники, передавав важливі новини. Але паралельно ми розповідали, що компанія уже зробила, аби захистити бізнес та забезпечити безперервне надання послуг, а також, що ми будемо робити у разі, якщо ситуація не зміниться, покращиться або погіршиться. Тим самим забезпечували 100% прозорості, що своєю чергою допомагало підняти рівень довіри клієнтів до нас.

З цим клієнтом ми співпрацювали приблизно пів року, і з досвіду скажу, що цього часу зазвичай недостатньо, аби вибудувати достатній рівень довіри. Однак завдяки колосальній роботі pre-sale команди, яка зуміла чітко визначити потреби клієнта та розробити proposal, ми підписали з ним контракт уже під час війни. Це дуже важливий та об’ємний контракт, адже він передбачає не просто staff augmentation, а повністю дизайн і розробку продукту з нуля. Команда чудово спрацювала не лише в підготовці рішення, яке точно задовольнило потреби клієнта, а й у комунікації, що дозволило підписати контракт, попри війну в країні.

Окрім того, завдяки тому, що в складні часи ми підтримали багатьох наших партнерів, тепер вони підтримують нас. Говорячи про свій юніт, від нас не пішов жоден клієнт, навпаки, партнери постійно пропонують нам різного роду підтримку. Один з клієнтів відкрив додаткові вакансії в Україні. Лише незначний відсоток партнерів частково призупинили роботу з нами на час пошуку більш захищених конфігурацій співпраці. Водночас ці клієнти продовжують оплату за контрактами.

Майбутні виклики для ІТ

Так, ІТ-галузь також пережила спад у продуктивності, але зараз ми продовжуємо працювати майже на тих же потужностях і з тими ж планами, які були у нас до війни. Наразі не бачимо потреби занижувати попередні КРІ по перфомансу і росту бізнесу, де зараз ведеться серйозна робота. Галузь має цілком реальну можливість стати опорою для відновлення української економіки, і після перемоги, найімовірніше, у нас буде ще більше роботи. Адже війна в Україні змусить багато бізнесів, які досі зберігали дані на своїх локальних дата-центрах, задуматися про перехід в cloud, ще більше диджиталізувати власні процеси. А це, відповідно, тільки підігріватиме попит на кваліфікованих ІТ-спеціалістів.

Попит на ІТ-фахівців в майбутньому тільки зростатиме

Однак ми не можемо дивитися на світ через рожеві окуляри та переконувати себе, що все буде супер і ми легко впораємося. Окрім очевидних наслідків війни, з якими нам доведеться розбиратися після нашої перемоги, я вбачаю ще такі виклики для нашої галузі у майбутньому.

Перший — це затяжна криза, яку неможливо контролювати. У випадку з ковідом, ми змогли пристосуватися до нових реалій і успішно працювати в них. Війна зовсім інша річ, і спрогнозувати, що буде далі і як довго вона триватиме, поки ніхто не може. Тривалий конфлікт може мати негативний ефект як на клієнтів, таланти, освіту, інфраструктуру, тому компаніям важливо дивитися на кілька кроків уперед та передбачити різні варіанти розвитку подій, що ми зараз і робимо.

Другий виклик стосується проблеми з талантами. Орієнтовно 70% делівері — це чоловіки призовного віку, частина з них уже долучилися до лав ЗСУ або тероборони, решта може підпадати під наступні хвилі мобілізації. Головний наш ресурс — це люди, і без достатньої кількості спеціалістів галузь просто не зможе функціонувати. Якщо держава подбає про механізми підтримки індустрії, що в умовах війни може генерувати експортну виручку та підтримувати економічний фронт, думаю, це буде дуже на часі.

Більш того, чимало жінок вже виїхало за кордон, а якщо айтівцям-чоловікам дозволять виїзд у майбутньому, то це може ускладнити роботу українських ІТ-компаній. В короткостроковій перспективі, тобто якщо війна скоро закінчиться і всі вони повернуться додому, все окей.

Однак, якщо ситуація затягнеться і спеціалісти будуть змушені надовго залишатися за кордоном, то шанси на їхнє повернення додому зменшуватимуться. А це означає, що легалізувавшись там, їхні податки, споживчі та інші витрати підтримуватимуть не українську, а чиюсь іншу економіку. Війна вже вплинула на ринок талантів — кількість вакансії скоротилася, а число претендентів на них, навпаки, зросло. Це все може стати великим викликом для українських ІТ-компаній, готуватися до якого треба вже зараз. Наприклад, вже важливо думати про те, як навчати і звідки залучати нові таланти.

Один з дієвих способів зниження цього ризику для компаній — диверсифікація бізнесу шляхом development-центрів в інших країнах. Але при цьому, якщо клієнти готові продовжувати роботу з українськими командами, потрібно продовжувати, оскільки тут наразі є чимало спеціалістів, готових працювати.

З боку держави важливо буде швидко адресувати питання підготовки талантів, і далі працювати над економічно привабливими умовами для ведення бізнесу, щоб повернутися до довоєнних амбітних планів підтримки українського ІТ і залучення в країну й іноземних технологічних компаній.

Війна показала, наскільки крихким і відносним може бути поняття геополітичної стабільності та безпеки. Цифровізація процесів і сервісів — один із найдієвіших способів виживання будь-якого бізнесу в нестабільних умовах. Тож, на мою думку, диджиталізація буде поширюватися ще більше і ще швидше.

Так, багато компаній переглянуть свої клієнтські портфоліо — щось схоже відбулось після ковід-кризи. Ймовірно, світчерів стане ще більше, адже багато людей побачили, що ІТ-галузь виявилася однією з найстабільніших в умовах війни. Українському ІТ щороку бракує близько 50 тисяч спеціалістів. А на фоні високого попиту та кенселу росії і частково білорусі, що були частиною східноєвропейського ІТ-хабу, дефіцит буде ще більшим.

Якщо ми зможемо показати клієнтам нашу спроможність ефективно працювати, диверсифікувати ризики шляхом залучення міжнародної команди і так далі, це допоможе індустрії вистояти навіть у такий складний час. Тому зараз маємо хороші шанси суттєво виростити індустрію і зробити її ще потужнішим драйвером для української економіки.

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Уроки такi, напривеликий жаль Україна дуже погане мiсце для бiзнесу.

Почему? Это очень рискованное место для бизнеса — да. Но только в таких местах и возможны сверх-прибыли. В европейских станах не получалось бы кидать джунов на зарплату, как делает большинство «веб-студий» в Украине.
Или хотите сказать что ИТ-галеры до войны заработали мало денег в Украине? На нашей галере Украина стабильно била все рекорды прибыльности среди 20 стран, в которых есть офисы компании. Не смотря на «перегретый рынок» мы были даже прибыльнее Индии!

Справедливости ради как раз вот джуниров то и не кидали, для них были все условия , учеба, стажировка, быстрый рост и вполне себе зарплата о которой я молодым даже не помышлял. Кидали в основном заказчиков на рейт подсовывая им 23 летних синиоров или создавая проект из одних, потом сменяя их на других. Впрочем это бизнес и заказчики тоже мутили свое с бесплатными овертаймами и т.п. Такое есть в любом бизнесе, тут хочешь жить умей вертеться. Если взять промежутки по дольше то в кризис 2008, 2014 и вот сейчас все мгновенно разваливается почти что до основания, то маски шоу, то Дия Сити, то перегретый рынок то нет работы, то массовый исход народу за кордон и наем 70% коллектива джуниров и т.д. Невозможно толком ничего прогнозировать, это сидение на пороховой бочке. Деньги то можно заработать с промежутками, но вот сделать компанию типа Apple или Google нельзя. Получаем что в одном квартале «рекордная выручка», а в следующем изба офису на 1000+ человек, который разделиться кто куда со всем оборудованием и основными фондами.

сделать компанию типа Apple или Google нельзя

Кто-то когда-то думал что в Украине можно такое сделать?! Есть Индия, есть Китай — вы знаете там компании типа Apple или Google?

Индия конечно царство галер типа Tata и Accenture, на сотни тысяч человек, причем как с архитекторами хуже джуниров так и вполне себе хорошими специалистами. Это безусловно феномен для страны где не все то читать и писать умеют, есть места где пьют из луж и все прочие прелести с варнами и т.п. Учитывая что там рядом коммунистический Китай, то там тоже пороховая бочка просто фитиль социалистической революции медленно тлеет, но взорвется очень даже сильно и громко. Как только русское оружие перестанет поступать в товарных объемах, а это будет очень скоро. А вот в Китае есть и Алибаба и Байду и Хуавей и вообще это вторая экономика в мире, а по производству первая. Вполне себе не хуже долины выходит. 70% всех товаров в мире производится в Китае, в том числе и все железяки Apple там делают. Тоесть норма прибыльности это ещё не всё, это одно из необходимых условий устойчивого развития.

Це триндець. Один раз замовив двері для авто бо продавець нічим іншим не відправляв.
Посилка застрягла у розподільчому центрі. Три дні прочекав нікуди не йде, намагався додзвонитись на гарячу лінію — трубку ніхто не бере. Пішов у відділення — ті нічого не знають кажуть дзвоніть. Після скандалу всеж-таки подзвонили вони напряму до складу та попросили пошукати. Я врешті теж додзвонився і подав заявку на «пошук посилки»
Якимось дивом посилка врешті приїхала. Розплатитись картою неможливо — ще бігав за налом. Коротче все у стилі служб доставки нульових.
Чи ти про роль :-)

>> Орієнтовно 70% делівері — це чоловіки призовного віку, частина з них уже долучилися до лав ЗСУ
Ніщо не заважало будувати diversity в компанії (та інших ІТ-конторах) — ризики були би набагато меньші (хоч і SoftServe мабуть старався «більше всіх». До речі, жодна з моїх знайомих ІТ-ць ні разу не працювала з softserve, та й на технічні співбесіди не потрапляла).
Короче, за що боролись на то й напоролись )

>> якщо айтівцям-чоловікам дозволять виїзд у майбутньому, то це може ускладнити роботу українських ІТ-компаній.

Все вірно, не потрібно чоловікам дозволяти виїзд за кордон )) Тим паче, може скоро і дороги треба буде будувати

В SoftServe із diversity повний порядок. Думаю, цифри по індустрії вищі, ніж 70%. Якщо маєте статистику, буду вдячний.

Що ж стосується заборони виїзду чоловікам, то в статті лиш бачення можливого впливу на індустрію. Ніяк не оцінка «правильності» заборони. Не шукайте те, чого нема.

та це ж тупий вкид, не звертай увагу.

чому вкид? що значить «якщо айтівцям-чоловікам дозволять виїзд», в сенсі ЯКЩО?, їм дозволять виїзд без «якщо», тому стратегію на майбутнє потрібно будувати орієнтуючись саме на такий розвиток подій.

Я б не був такий впевнений. Війна може затягнутися на роки, а за 5-10 років Ви тут вже звикните, і нікуди не поїдете. Бо одне діло їхати в 35 на піку кар’єри, а інше в 45 коли 5 років працював не ІТшником, бо галузь в Україні довго не проживе

Ви чули колись про принципи?

Дане слово застосовується в дуже широкому значенні

Ніщо не заважало будувати diversity в компанії

Кстати да — то же один из уроков войны! Мужчины в Украине — постоянно в зоне риска. Если не война — то бандитизм, пьяные разборки, смертельные покатушки. С женщинами риска намного меньше. К тому-же женщины не так активно требуют повышения зарплаты или меняют работу ...
ИТ компаниям на полном серьезе стоит строить кадровую политику с целью снижения рисков. Начинать подмешивать гормоны в кофе, активно поддерживать «много-полую» повестку, сделать смену пола за счет компании.
Я давно предлагал законодательно закрепить концепцию «безполого» 3-го пола. Женщины, которые не хотят что бы их рассматривали как сексуальный объект, а теперь и мужчины, которые не хотят что бы их рассматривали как воинов, смогут официально объявить себя «безполыми» и избежать любых гендерных стереотипов и харасмента.
По аналогии как у пчел есть рабочие пчелы, есть воины, а есть для размножения.

У меня бывало такое, что на проекте 60+ парней и 5 девушек xD и не потому, что их ущемляют на интервью или не зовут, просто многие девушки образно не отличат VGA от DVI или DP от HDMI и я уж молчу о том чтобы ползать под столами подключая тест сетапы или хотя бы обжимать витую пару.

21 век на дворе — границ больше нет: сегодня парень — завтра девушка. И вообще — в развитых странах давно уже можно выбирать пол по-желанию, а не по наличию физических признаков.

Те що в 21 році в країні вільних людей можлива тюряга, яка одобрюється феміністками котрі внезапно нехочуть рівенства прав))))

Таємницю тобі відкрию, це одобрюється і самими чоловіками

Так це теж не новина, справжнісіньке відро крабів.

Те, що моїй дитині вже 2 роки, а він досі у нормальному світі не пожив хоч і не усвідомлює цього.

які уроки можуть дати кризи українському ІТ-бізнесу

Такі уроки, що ринок кандидата легко перетворюється на ринок роботодавця під час кризи. І навпаки коли все добре

Це очевидно і закономірно для будь якого ринку. Попит і пропозиція.

Але я би не сказав, що роботи в ІТ зараз немає.

Підписатись на коментарі