Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Бути тут і зараз у шквалі новин і під гуркіт сирен — залишаємось сфокусованими

Мене звати Аліна Ремесленнікова, Talent Manager у Levi9. Як і більшість жителів України, 24-го лютого я прокинулася під сирени та вибухи в своєму місті. Далі все відбувалося водночас швидко та довго. Декілька годин, щоб зібрати речі та прийняти рішення, та, здавалося б, вічність у дорозі. Мені пощастило — я їхала всього 16 годин, а деякі знайомі добиралися днями чи навіть тижнями. Ми пережили цей стрес по-різному, але здебільшого реакція була схожа — «завмри».

В цьому матеріалі я хотіла б поділитися своїми порадами, що допомогли мені привести себе та думки до ладу, більш менш відновити баланс і ресурси. Якщо ви також відчуваєте себе дещо «не в своїй тарілці» — цей матеріал для вас.

Як все починалося

Перші дні війни я можу описати так — «Шок. Розгубленість. Страх». Прийти до тями було складно — не розуміла, як реагувати на події, що робити, чим і кому допомогти. Але настав понеділок, і частина українців, як і я, почали повертатися до роботи, хоча не відволікатися на новини було важко.

Щохвилини в численних чатах і порталах майорять новини та повідомлення про події в містах, де залишилася родина, друзі, знайомі. Звідусіль сиплються питання та запити про допомогу від розгублених людей, тож навіть у безпечному місці важко сприймати цей потік інформації та зберігати «холодну голову». Зараз ніби є всі можливості повернутися до нормального робочого ритму — відносно в безпеці, маю інтернет і прийнятні умови для життя, — але мозок досі не хоче концентруватися. В умовах війни така нестабільність звична багатьом моїм землякам — ніби-то все добре, але спокою немає.

В стресі кожен поводиться за одним із природних сценаріїв — «бий», «завмри» або «біжи» — або комбінує декілька. Прояв таких реакцій ми побачили в очах один одного. Багато українців пішли добровольцями на фронт, хтось почав волонтерити та працювати на гарячих лініях, щоб відчути себе корисним, а частина — «завмерли» в стані шоку. Зараз третина моїх колег левінайнерів займається волонтерством, і чи не кожен допомагає команді та близьким за власної ініціативи, не називаючи це волонтерством.

З розфокусуванням уваги зіштовхнулося багато моїх співгромадян і, на жаль, від невизначеності чарівної пігулки я не маю — мотивація та стимул робити певні речі в кожного свої. Допомогти вийти зі ступору може набір цінностей, якими ми керуємося по життю. В моєму випадку це були:

  • Особиста мотивація, бажання робити щось корисне та допомагати. Спочатку я думала про волонтерство, але швидко усвідомила, що не маю потрібного досвіду та контактів, бо знаходжуся в незнайомому місті та ще й з коронавірусом. Я не була б ефективна чи корисна в цій ролі, натомість — забирала б час у досвідчених волонтерів, щоб навчити мене та таких же новачків. Оскільки я керую невеликою talent-командою, тож вирішила бути корисною їм та використовувати знання та вміння, якими вже володію.
  • Внутрішня відповідальність. Дівчата дуже швидко взяли себе в руки та були готові навіть частково повернутися до роботи. Проте як налагодити процеси в нових умовах ніхто не знав, тож це й стало моєю задачею на перші дні. Хотілося впорядкувати принаймні те, що можу, та задати зрозумілий вектор дій для команди. Я розуміла, що представляю адміністративний відділ і від швидкості адаптації, реакції, перебудови процесів і підходів нашою командою, чіткості та зрозумілості нашої комунікації залежить, як швидко колеги отримають допомогу.

Адаптація робочого ритму

  • Прості дії, малі кроки. Оскільки повертатися та фокусуватися на роботі було дійсно складно, я вирішила починати з простих речей, які в житті ДО робила автоматично, як-от листи, чати, інструкції, переклички тощо. Але цього разу вони мали принести новий результат.
  • Трішки творчого підходу. Щодня я поступово додавала до активностей челенджи, щоб краще концентруватися та активніше думати, а також творчий підхід. Так, максимально легка форма завдань і прохань у вигляді «простих інструкцій» допомагає вам і колегам швидше та ефективніше включитися в задачу. Чим вище стрес, тим складніше мозку працювати над нечіткими задачами — «піди туди, не знаю, куди, та зроби те, не знаю що», — тож повернення до простих покрокових інструкцій, які колись, можливо, дратували нас у звичному житті, зараз може стати в пригоді.

Збереження фокусу

  • Тримати результат у полі зору. Згадайте, навіщо вам потрібно зробити задачу, навіть якщо вона дрібна, та як її результат вплине на вас, ваших колег, проєкт, взаємодію з клієнтом, стабільність компанії. Можливо, зробивши цей крок, ви підтримуєте армію та економіку країни, навіть перебуваючи в тилу.
  • Відмовитися від чисельних новинних порталів і чатів. Найкращий варіант — взагалі. Проте, щоб не потрапити в інформаційний вакуум, оберіть 1-3 канали, за якими стежитимете щодня та відкриватимете, наприклад, вранці чи звечора. А якщо через місце чи обставини вам треба відстежувати зміни частіше, домовтеся з кимось поруч про «чергування» в новинному просторі — якщо станеться щось серйозне чи небезпечне, ви це почуєте самі чи вам розповість «черговий». Повірте, стежити за десятками новинних каналів усією родиною одночасно не обов’язково.
  • Налагодьте зв’язок з рідними та близькими, домовтеся, як і коли робитимете перекличку. В перші дні війни її обговорення, з’ясування місцеперебування та самопочуття близьких і занепокоєння через довгу відповідь забирали забагато часу та ресурсу. Таких ситуацій простіше уникнути, якщо одразу визначити рамки та домовитися, як регулярно і в якій формі відбуватиметься перекличка. Так, сімейний, командний або дружній чат оживиться та перетвориться на джерело підтримки, а не хвилювання.
  • Бути тут і зараз. Занадто багато стресу та негативних емоцій у такі моторошні дні викликають думки типу «що могло б бути, якби», «що буде, якщо». В житті потрібно планувати та передбачати різні ситуації та їхні наслідки. Проте, якщо це думки про події, вплинути на які ви НІЯК не можете чи від вас НІЧОГО не залежатиме, якщо певна подія станеться, відкидайте їх. Вони множать стрес та паніку, ускладнюють життя вам і вашим близьким. Якщо ж вплинути можете, то робіть все можливе просто зараз, аби ці події не відбулися.

Планування

Я обрала жити так, ніби, якщо сьогодні добре, завтра буде так само. На другий тиждень війни, коли вже вдавалося планувати зідзвони на тиждень вперед, колега запитала мене, як я можу планувати щось за тиждень. «Я навіть не знаю, що буде завтра!» — сказала вона. Я також не знаю, проте тут і зараз намагаюся діяти з огляду на те, що маю.

Зараз ми на зв’язку та відносно в безпеці, тож чому не будувати плани так, ніби в майбутньому буде так само. Якщо щось зміниться — діятимемо по ситуації, зважаючи на нові умови. Такий зараз період, тож краще продовжувати планувати, брати відповідальність і зобов’язання, але чесно обговорювати ризики з командою та клієнтами. Якщо бути гнучкими та відкритими до змін у планах, то стає легше переносити стресові події.

Відпочинок

Для ефективної роботи та збереження фокусу в робочий час вкрай важливо давати відпочивати організму. Мозку — від новин та роботи, тілу — від тривалого сидіння. Якщо є можливість, гуляйте, слухайте музику із закритими очима, будь-то класика чи «Червона калина», робіть ранкову руханку, спіть між сигналами тривоги, медитуйте — робіть усе, що допоможе вашому тілу та розуму відновитись. І це не розкіш, через яку ми одразу можемо відчути провину, бо комусь зараз гірше. Це — необхідність.

Зараз ми потрібні нашій країні максимально здоровими, сильними, ефективними, готовими в будь-який момент вступити в бій на своєму фронті або долучитися до відбудови міст.

Залишатися спокійними та стійкими до усяких змін, особливо в тилу, — це наша відповідальність. Бути настільки в ресурсі, щоб мати сили вчасно підтримати тих, хто на передовій — наша відповідальність.

Ми здатні досягти цього самостійно. Бережіть себе та близьких! Все буде Україна!

👍ПодобаєтьсяСподобалось7
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Так, головне вірити в Мир , гуманізм,любов-тоді перемогти стрес легше !

Доречно було б автору вказати, де була та де опинилася, бо не всі зараз у рівних умовах і однаково можуть сприйняти наведені корисні поради.
Та виправте

землякfv

Дякую Вам за слушний коментар. Звісно, мій досвід та поради не є універсальними, і навряд будуть слушними для людей, які перебували на окупованих територіях та на інших територіях країни, де ведуться активні бойові дії. Щодо мене, я евакуювалась з Києва. На момент написання замікти перебувала у Хмельницькому та Львові, та зараз знову повернулась до столиці.

Підписатись на коментарі