Про PD-2, на який айтішники зібрали 30 млн грн. DOU Live з Андрієм Римаруком

ІТ-спільнота зібрала 30 000 000 гривень на новий і сучасний комплекс PD-2. Ми поспілкувались з Андрієм Римаруком, керівником військового відділу фонду «Повернись живим», про безпілотники на війні та що може конкретно цей «літачок» українського виробництва.

«Фонд „Повернись живим“ поставив собі за мету закрити глобальну нішу — придбати для ЗСУ всю лінійку необхідних БПЛА»

— Чому безпілотники стали такими популярними на війні? (2:19)

Ця тенденція з’явилась з появою перших літаків, які почали показувати перевагу над ворогом в повітрі. Перші безпілотні літаки почали використовувати в США, Великій Британії, Франції і Росії в 70-х роках 20 століття.

Ми в цьому напрямку були сильно відсталі і використовували тільки радянське обладнання, яке дісталося нам у спадок.

У 2014 році на цивільному ринку було досить багато девайсів — квадрокоптерів і октокоптерів, які дуже швидко почали переробляти під військові цілі.

Ми продовжуємо використовувати цивільні засоби у війні з росією, як і вони проти нас. Це DJI та Autel — світові монополісти з виготовлення безпілотних літальних апаратів.

Зараз на фронті також багато саморобних приладів, що скручені на колінках в підвалах і гаражах студентами технічних навчальних закладів.

Наші підприємства почали дивитись в цьому напрямку, і почали з’являтись такі прилади як «Лелека», «Лелека-100», і вони постійно покращувались і модифікувались — «Фурія», «Мара», «Spectator» і багато іншого. Хтось заявив про себе на війні краще, хтось гірше. Хтось пішов розвивати свою нішу і почав робити не тільки розвідники-коригувальники, але і пробувати свої можливості в дронах-камікадзе. Але вони трошки не встигли.

Всі ці моделі є, і протягом десятків років використовуються провідними країнами світу — США, Франція, Ізраїль, Німеччина, Велика Британія. Починаючи від найменших дронів, які літають на відстань до 1 км і важать 40-50 грамів, і закінчуючи глобальними і масштабними апаратами як Global Hawk, який може пролетіти на висоті 10 тис. метрів 40 тис. км.

Кожен БПЛА має тактичне та стратегічне застосування.

— Які нам зараз потрібні безпілотники? (6:48)

Нам потрібні всі. Фонд «Повернись живим» поставив собі за мету закрити глобальну нішу — придбати для ЗСУ всю лінійку необхідних БПЛА. Починаючи від ротно-батальйонного рівня — квадрокоптери та саморобні літаки, які будуть літати до 7-10 км і зависати над ціллю на 1,5-2 години. Далі не потрібно, адже в батальйону немає озброєння, яке може атакувати далі ніж на 6-7 км.

Є БПЛА рівня бригади — це комплекс «Лелека-100». «Повернись живим» законтрактував 25 таких комплексів. Вони мають змогу 2-3 години перебувати в повітрі і працювати на відстані 25-30 км. Кожна бригада має в собі бригадну артилерійську групу, яка може працювати на цій відстані. Їм БПЛА більшої дальності не потрібен, бо це прерогатива розвідуваних батальйонів.

Комплекси як PD-2 — не тільки тактичного, але і стратегічного застосування. У апарату досить велика дальність польоту — 130 км, він може перебувати в повітрі 10 годин.

Мати такий засіб розвідки та коригування вогню — це дуже хороша історія для підрозділів з більш потужним озброєнням — артилерія калібром 200+ і реактивна артилерія, яка працює на 40-50 км.

Ми в очікуванні МТД від США. Є чудова новина про американський лендліз, і ми сподіваємось, що там буде далекобійна і реактивна артилерія. Якраз під цю артилерію треба мати якісний і хороший літак, який буде довготривало перебувати в повітрі, вишукувати цілі, проводити розвідку, підтверджувати цілі, супроводжувати їхній рух і коригувати вогонь.

— Чи буде в Україні Reaper і коли? (10:18)

Це не залежить від України. Він був би нам не зайвий. Це унікальний технічний засіб.

«Ми хочемо закупити найбільш повну комплектацію PD-2»

— Що таке PD-2 і з чого він складається? (10:47)

Перші пробні літаки виготовлено ще у 2015 році. Вони ефективно виконували найскладніші місії в бойових умовах. Та ніхто не стояв на місці, і всі безпілотні апарати вдосконалювались.

Виробник, Ukrspecsystems, прийшов до моделі PD-2, в якій є унікальна можливість двох конфігурацій — зліт літакового типу і система вертикального зльоту та посадки. Якраз на цю модифікацію ми націлені, бо дуже важко знайти місце або ділянку дороги, щоб БПЛА мав певну відстань для зльоту та посадки.

Ми хочемо закупити найбільш повну комплектацію PD-2, в яку включено все, що необхідно, і все, що Ukrspecsystems на сьогодні вклало в цей літак.

Порівнюючи з першими моделями, де до першого ремонту було 200-300 годин, зараз ми купуємо модель, яка буде без заводського втручання літати 900 годин. Це крута історія, бо льотний час збільшений в кілька разів. Збільшена дальність в три рази, покращена якість сигналу і ще багато чого.

Основне — і ми ведемо перемовини з виробником — нам дуже б хотілось, щоб комплекс був на шасі, тобто в автомобілі. Щоб це був повнопривідний, габаритний автомобіль, який буде уніфікований і модернізований виробником. Щоб там було все необхідне для екіпажу безпілотного апарату, щоб вони могли працювати в будь-якій точці в полі, лісі, без електрики і зв’язку. Ми хочемо, щоб в цьому автомобілі було все: вирівнювач напруги, шифрувальна і дешифрувальна апаратура, в тому числі і комп’ютери, принтери, щоб можна було одразу роздрукувати інформацію, відвезти або віддати чи в онлайн-режимі через Starlink передати у верхні штаби тому, кому потрібно бачити цю картинку.

Також буде два літаки, в яких буде три корисних нагрузки — фото/відеозйомка і тепловізійна зйомка.

— Чому військові вироби відрізняються від цивільних? (16:36)

Це високотехнологічне виробництво. А цивільні БПЛА, які літають на рідкому паливі, не продаються у відкритому доступі. Вони всі літають на акумуляторах.

Починаючи від системи передачі сигналу, телеметрії, потужної тепловізійної оптики з найвищою роздільною здатністю і доходячи до того, що там буде вмонтоване цілевказання, тобто можливість слідкування за ціллю.

Якщо ми говоримо про PD-2, то уявіть собі, що по трасі їде вантажівка. В повітрі на висоті 5000 м летить літак, бере цю вантажівку за ціль і передає координати її пересування в онлайн-режимі тому, кому потрібно.

Ці всі прилади недешеві. На світовому ринку є великий дефіцит з виробництвом мікросхем і мікрочипів та напівпровідників. Ми вже не говоримо про унікальну оптику, яка дозволяє тепловізору або тій самій недешевій відеокамері мати якісну і чітку картинку з висоти 4-5 тис. метрів. І цю картинку можна отримати в шикарній роздільній здатності. Щоб ти мав можливість розібратись — це реальна чи нереальна позиція, це справжня зброя чи макет.

Наприклад, у росії є «надувні війська». З такої висоти важко розібратись, чи перед вами макет, чи справжня техніка. Іноді не вистарчає часу прийняти рішення, завдавати удару чи ні. Дуже прикро, коли дороговартісні боєприпаси будуть витрачатись на пастки. PD-2 буде це унеможливлювати.

— Яка основна задача PD-2? (19:39)

Розвідка і коригування артилерії. Ще в цій модифікації ми закладемо, і це питання вже вирішене, прилади радіотехнічної розвідки. На борту буде невеликий комплекс радіоелектронної розвідки. Такий пеленгатор, який засікає роботу радіочастот і потім можна картографічно відпрацювати по маршруту літака, де були найбільші і найменші сплески радіоефірів. Компілюючи з фото та відеоданих і накладаючи це на «кардіограмку» радіотехнічного приладу, можна зрозуміти, що ось тут, в кущах, може бути скупчення якісно замаскованої техніки. Треба полетіти і провести дорозвідку.

Моя мрія — встановити туди невелику РЛС, і це можливо. І ми працюємо над цим питанням. Але це в майбутньому.

— Як щодо бойового застосування? (21:22)

Ми це називаємо «доставка вантажу». PD-2 як бойовий не може використовуватись. Він не має такої корисної нагрузки, як «Байрактар». Там є чудовий цілевказівник і далекомір, який в онлайн-режимі вимірює відстань від літака до цілі, там можна моделювати, де стоїть наша артилерія, де летить літак і куди треба стріляти.

«Доставка вантажу» буде, ми тестуємо, скільки він зможе понести кілограм.

— Чи є там автопілот, чи політ за навігацією? (24:00)

Керування вручну, автопілот, прокладання маршруту — все давно реалізовано ще в першій моделі. Це все робиться як в автоматичному, так і в напівавтоматичному режимі.

У цій покращеній комплектації покращена система навігації. Там стоїть не один, а два датчики GPS, що більш точно показує розташування літака. Один — в кормі, інший в хвості.

Також там встановлено 2G і 4G модуль для можливості управління через покриття мобільних операторів. Ми всі знаємо, наскільки якісно працює радіоелектронна боротьба у ворога і наскільки вона є потужною.

Ми всіляко намагаємось обійти та надати можливість пілоту керувати безпілотником у найкритичніших ситуаціях.

«У нас є підготовлені екіпажі, які з нетерпінням чекають на PD-2»

— Це одиничне замовлення чи компанія виробляє PD-2 серійно? (25:20)

Серійно. Багато перших модифікацій стоїть на озброєні ЗСУ. Також вони продають їх за кордон.

— Скільки часу займає виробництво одного комплексу? (27:22)

Довго. Виробництво може зайняти від 1,5 до 2,5 місяців.

— Коли фонд зможе його викупити і передати на озброєння? (27:57)

Я хочу завтра, але все залежить від того, як ми дійдемо спільної думки. Я хочу, щоб перший комплекс був готовий набагато швидше, бо питання БПЛА є критичним на сході. А PD-2 — це той комплекс, який убезпечить життя пілотів. Ти можеш відійти від передка на 100 км і злетіти, залетіти в робочу смугу, спокійно там щось скоригувати чи розвідати, і пілоти будуть живі.

Коли ми говоримо про машину і шасі, там є все, що потрібно для життєдіяльності та живучості особового складу і самого комплексу. Починаючи від ремкомплектів і закінчуючи маскувальною сіткою та вогнегасниками. Ми туди навіть кондиціонер поставимо, бо літо буде спекотним.

— Чи достатньо в Україні навчених операторів і скільки часу потрібно для навчання? (29:30)

У нас є підготовлені екіпажі, які з нетерпінням чекають на PD-2. У вартість входить процес навчання та сервісно-гарантійного обслуговування.

Навчання займає не більше двох тижнів. Ми будемо якісно відбирати людей на екіпаж. У них першочергово має бути досвід роботи на інших моделях БПЛА. За відбір я ручатимусь головою.

— Є розуміння, кому ви передаєте безпілотник зараз? (30:30)

Немає. Багато хто подзвонив, але ми будемо відштовхуватись від того, що відбувається на фронті. Ми 24/7 спілкуємось з вищим командирським складом ЗСУ, з командирами оперативно-тактичних угрупувань на місцях. Ми швидко проаналізуємо ситуацію, побачимо, як це буде працювати і з ким.

Поки екіпаж буде вчитись, ми будемо координувати роботу наших розвідників і богів війни — артилеристів, і поєднувати це в рухомо-ударний комплекс. Принаймні, мені б так хотілось.

Прийде час і ми матимемо розуміння, що в нас є зі старого озброєння, будемо спиратись на те, що зайде і де буде стояти матеріально-технічна допомога, яка зайде від США. Ні для кого не секрет, що в Україні вже працюють такі стволи як М777 та Archer. Це дуже хороше та унікальне озброєння, яке робить боляче російським солдатам.

Коли є готовий комплекс, виробник починає літати і дивитись, які недоліки і помилки допущено під час виробництва. Під час обльотів буде перший етап навчання особового складу. Спочатку теорія, потім практика, а далі вони будуть самі літати і проводити розвідку і дорозвідку.

— Скільки людей входить в екіпаж PD-2? (33:17)

Від 4 до 6.

— Чому в комплексі — два безпілотники? (33:33)

Вони взаємозамінні. Один може бути в бойовій готовності на денну роботу, інший — на нічну роботу. Ви можете навіть влаштовувати карусель, коли треба довго слідкувати за однією ціллю.

Наприклад, надійшла інформація, що по трасі буде переміщуватись ворог, ми не знаємо коли, але він буде йти точно. Як тільки він почне переміщення, нам треба нанести вогневе ураження і відкоригувати вогонь. Вдень PD-2 8 годин висить і кружляє з денною камерою, в цей час готується другий з тепловізійною камерою, і так ми маємо цілодобове спостереження за позицією, не втрачаючи часу. Коли заходить з тепловізійною, то денний повертається, бо в нього закінчується паливо. Він сідає, заправляється, можна вчепити другий тепловізійний модуль або фотомодуль чи відеомодуль, і злітати назустріч йому. Вони можуть працювати в парі одночасно.

«Війна без безпілотників — неможлива. Без них ти програв»

— Чи є щось просунутіше за PD-2? (34:50)

Не можу говорити за весь світ, бо не всі оборонні комплекси є відкритими, тому я не можу дати таку оцінку. В Україні кращого і потужнішого немає.

— Чи може росія щось протиставити нашим безпілотникам із того, що в них на озброєнні? (35:25)

Не знаю, що там в росії, після їхніх орланів і пробочок від 5-літрової пляшки... Але я дуже активно слідкую за тим, як працював безпілотний комплекс «Оріон» в Сирії. І він там досить якісно відпрацював, але це була сира версія. Не знаю, наскільки його доопрацювали. Він є розвідувально-ударним комплексом. Тому порівнювати їх не можна.

росія виробляє безпілотні комплекси в промислових масштабах з 2008-2010 року. І всі їх перші моделі — «Гранат», «Форпост», «Елерон» — застосовувались в різних війнах і конфліктах 2010, 2011 і 2014 роках.

Коли росія почала окупацію східних частин України та Криму, вона вже була з безпілотною авіацією, на відміну від нас.

— Чим можна збити такий безпілотник, як PD-2? (37:03)

Його спочатку потрібно побачити. Захопити як ціль. Не буду розкривати всіх секретів, але знайти PD-2 — важко. На моїй пам’яті не було такого, щоб збили PD-2.

— Чи існує таке явище як «дуель дронів», коли одні безпілотники можуть вражати інші? (37:48)

В активній фазі війни на це немає часу і ресурсів. В позиційній війні таке може бути. Навіть минулого року мені хлопці показували відео, де простим Mavic-3 летять на ворожі позиції, а трошки нижче на зустріч летить інший безпілотник. Вони нічого кращого не придумали, і просто вдарили його зверху нашим безпілотником, поламали пропелери, і він впав, а наш полетів далі.

Збити PD-2 буде складно через речі, про які я не хочу говорити зараз. Будь-яка безпілотна авіація на будь-якій війні — витратний матеріал.

Ти можеш заплатити 100 тис. грн і полетіти на 6 км. А можеш заплатити 100 тис. доларів і літати на 30-40 км кілька годин. Можеш витратити 800 тис. чи 1 млн доларів і можеш літати на понад 100 км 10 годин.

У кожного безпілотника є своє стратегічне та тактичне застосування. Кожен безпілотник є розхідним матеріалом.

Знаєте, скільки було збито «Байрактарів» в перші три тижні війни? Майже всі.

Збити можна все. Але є різниця, чи ти будеш полювати на «Байрактар», який коштує кілька десятків мільйонів, чи на PD-2, який коштує 1 млн. І витрачати ракету, яка коштує ще дорожче, ніж БПЛА.

Вартість «Бука» чи С-300, чи ТОР — недешева. Вона є високотехнологічним виробом. Втрачаючи щось, ти виснажуєш ворога. Це елементарне правило війни.

Ми придбали на початку березня величезну партію дрібних дронів типу Mavic-3 — 1500 шт. Сьогодні на фронт поїде остання порція цієї партії. Протягом кількох тижнів роздамо цих 300, які будуть падати і збиватись, втрачатись. Ми чітко розуміємо, що до середини червня-початку липня, ця кількість дронів розійдеться.

Паралельно з цим ми купили 500 Autel, трошки інша комплектація, з тепловізійною оптикою. Вони теж втрачаються.

Безпілотники, як і автомобілі, як і набої — це розхідний матеріал, в який постійно треба вкладатись. Але не маючи можливості бачити ворога на відстані на різній глибині, не могти відстежувати його готовність до наступальних/оборонних/контрнаступальних дій або вогневого ураження артилерією, ти просто будеш страждати без цього.

Війна без безпілотників — неможлива. Без них ти програв.

— А скільки треба PD-2, щоб армія була забезпечена ними? (42:40)

Ми виходимо із власних фінансових спроможностей. В ідеалі я б хотів бачити такий прилад в кожній механізованій/артилерійській та ракетній бригаді. Це понад 30 одиниць.

— Які безпілотники є в нашої армії і чийого виробництва? Чи є сенс опиратись на українську розробку? (43:50)

Я опираюсь на українського розробника, бо у наших пілотів є досвід роботи на українських крилах. Процес навчання займає 2 тижні. Це в умовах війни дорогоцінний час.

Також це дає змогу постійно бути на зв’язку з зовнішнім консультантом або заводом-виробником, який може підказати щось 24/7. Ми зараз над цим працюємо і хочемо, щоб у фонді були такі консультанти.

Якщо ми говоримо про закордонних виробників, ми впираємось в навчання. Треба їхати за кордон, що не є дешево і невигідно для нас, бо ми втрачаємо особовий склад на певний час. Є і мовний бар’єр.

Інший фактор — наявність запчастин. Це фундаментальна перевага. Скільки часу займе заміна деталі? З українськими ти поїхав в Київ і замінив. Не треба їхати в США і в Францію, якщо відпало колесо абощо.

— Чиї в нас є безпілотники? (46:54)

Перші безпілотники по матеріально-технічній допомозі мали зайти на цьому тижні від США.

— Чому «Байрактари» збивають, а PD-2 — ні? (47:20)

Все залежить від тактики застосування. «Байрактар» — солодка ціль, адже він несе на собі боєкомплект, який може вразити. Не завжди ракету будуть витрачати і палити своє місцеперебування ЗРК для знищення PD-2.

Чи є сенс витрачати на літак за 1 млн доларів ракету, яка коштує 10 млн доларів?

Не забувайте, що війна — це одночасно і економіка. Ти постійно зважуєш вартість прийнятих рішень.

— Чому немає сенсу витрачати мільйон на 500 дронів, а не на два комплекси безпілотників? (48:53)

Треба повертатись до тактично-стратегічного використання і технічних характеристик. 500 дронів не запустимо на дальність 200 км, не злетимо з Запоріжжя, щоб побачити Маріуполь з висоти.

Коли ти купуєш один прилад за понад 1 млн доларів і розумієш, що це врятує багато життів, то питання таке не стоїть.

— Чи можливо збільшити потужності заводів, які їх виробляють, щоб робити це швидше? (50:22)

Так. Що більший попит, то більше виробництво розширюється.

«Бронежилети нам уже не потрібні»

— Які є потреби армії? (52:08)

Зараз скажу непопулярну річ. Бронежилети нам уже не потрібні. Так, бронежилет — важлива частина спорядження. Але 90% втрат — внаслідок артилерійських обстрілів. Ніякий жилет від цього не врятує.

Потрібна безпілотна авіація. Хочу зауважити, що в нас на меті закрити повний цикл потреби в безпілотниках у ЗСУ. Починаючи від найменшого і закінчуючи найбільшим.

Коптери є. Октокоптери є. «Лелеки» купили. Зараз перейшли на останній рівень.

Також ми переходимо на зв’язок. Активність бойових дій понищила багато нашого зв’язку, і ми намагаємось відновити його на фронті. За минулих три дні ми роздали 500 радіостанцій Motorola. У наступні кілька днів ми передамо ще 500 радіостанцій і плануємо до кінця місяця закрити потребу у більш ніж 2000 одиниць.

Третя позиція — тепловізійна оптика. Боєць повинен мати змогу бачити перед собою ворога 24/7.

— Що з того, що є в наявності, недооцінюють або не просять? (56:00)

Такого нема. Ми витратили десятки мільйонів гривень на закупівлю оргтехніки. З 24 лютого ми купили 1983 ноутбуки, на що витратили 39 млн грн., 500 шт. принтерва, на що витратили 3,3 млн грн.

Без ноутбука створити повноцінний командний пункт управління батальйону, бригади, дивізіону чи батареї — неможливо. Ти маєш опрацьовувати і передавати інформацію на якомусь приладі. Також потрібні принтери, бо в умовах війни треба вести чіткий облік і порядок номенклатури розходу БК, його списання, передачі інформації.

Близько 80 млн гривень ми витратили на побудову інфраструктури локальних інтернет-мереж. Направлення антен, радіорелейні мости, різні мікротіки. Десятки тисяч кілометрів кабелів, все, щоб підрозділ мав внутрішній та захищений інтернет-зв’язок. Навіть підключати їх до старлінків і ганяти трафік в локальній мережі.

Багато коштів, приблизно 30 млн, ми витратили на камери спостережень. Це важливий елемент, який дає можливість бачити ворога з закритої позиції. І так само ці камери є в ротного, батальйонного, бригадного і тактичного рівня застосування.

Щоб ця інформація крутилась в єдиній системі, її теж треба побудувати. З огляду на те, що в нас лінія совається назад-вперед — щось втратили, щось відвоювали. Втратили ділянку, апаратуру знищено, і треба відновити її діяльність на новій смузі.

Треба чітко усвідомлювати, що при такій ситуації на фронті, особливо в Харківському напрямку та ближче до Запоріжжя, ця вся техніка — розхідний матеріал. І коли закінчиться війна, нам потрібно буде заново це все купувати.

Уявіть собі звичайний ноутбук, який включається в бліндажі, що обстрілюється 24/7. Чи довго він там пропрацює? Ні.

В Україні ми в перші дні викупили всі захищені ноутбуки — Panasonic, Terra та інші. Вони живуть довше, але від калібру 152 нічого не врятує. Нема нічого вічного, і як би це прикро не було, але більшість з того, що фонд передав на схід, ми будемо віднаходити, і проводити аудит, дивитись, скільки чого втрачено. Але все будемо відновлювати.

— Чи використовуються симулятори для навчання керування безпілотниками? (1:00:56)

Звісно. Їх роблять самі виробники, і симулятори є не лише для безпілотників. Минулого тижня за 1 млн грн ми придбали симулятор ПЗРК, щоб наші бійці могли вчитись.

Вкладаючи в навчання, збільшуємо боєздатність та кваліфікованість особового складу. Ми хочемо купити ще кілька тренажерів, щоб він попрацював в одній бригаді, потім в іншій і так далі.

Чим більше людей буде вміти працювати з ПЗРК, тим краще. Важливо вміло користуватись якісною та сучасною зброєю.

«Для наших саперів — непахане поле роботи на Київщині, Сумщині, Харківщині»

— Чи може фонд здобути ліцензію на закупівлю важкого озброєння? (1:02:08)

Ми єдиний благодійний фонд у світі, який має таку ліцензію.

— Що плануєте купувати для військових? (1:03:53)

Ми будемо посилювати ЗСУ безпілотниками та раціями, якщо говорити про щось стратегічне та дивитись в майбутнє, то на сьогодні є український виробник, в якого ми купуємо бронежилети — компанія Velmet. Вони розробили шикарний костюм для саперів, що проходить останній етап випробовувань.

Вартість одного такого костюма — 250 тис. грн. Наша мрія — купити 100 таких костюмів. Збір коштів уже триває.

Для наших саперів — непахане поле роботи на Київщині, Сумщині, Харківщині. На превеликий жаль, є факти, що сапери працюють або просто в бронежилетах, або в неякісно виготовлених костюмах нижчого рівня захисту. На превеликий жаль, є випадки, які несуть за собою втрату життя або інвалідність.

Подивіться відео фонду «Повернись живим», де ми вдягли в такий костюм Тараса Чмута. Це шикарний виріб, протестований.

«За 8 років роботи ми перейшли від рівня „підставити плече“ і дійшли до рівня „йдемо разом“ з ЗСУ»

— Коли фонд закупить F-35? (1:09:00)

Не будемо відкривати всіх карт. Пам’ятайте, що фонд «Повернись живим» — це фонд компетентної допомоги армії. За 8 років роботи ми перейшли від рівня «підставити плече» і дійшли до рівня «йдемо разом» з ЗСУ.

На нещодавній зустрічі з Валерієм Залужним він сказав фразу, від якої мені захотілось заплакати. Дуже великі сподівання на нас та на весь український народ, який не збавляє темпи допомоги і продовжує допомагати.

В нас попереду неймовірний обсяг відновлення системи управління протиповітряною обороною, бо багато підрозділів значно «потріпало» на війні. Ми продовжуємо їх відновлювати.

Можливо, хтось пам’ятає наш проєкт зі створення мобільних командних пунктів управління для зенітно-ракетних полків ППО сухопутних військ. Мені приємно спостерігати їхню роботу.

Один такий підрозділ збив 30 літальних апаратів, а ті, до яких ми не встигли дістатись, 5. Різниця відчутна. Ми до них будемо діставатись, і мобільна компонента — це наше майбутнє. Не повинно бути ніяких стаціонарних пунктів управління військами. Ми постійно маємо знаходитись в русі.

— Уряди і громадяни багатьох країн світу передали міліарди доларів для України, але наша армія все одно потребує підтримки. Чи дійсно всі ці кошти пішли за призначенням? (1:12:20)

Я не можу відповідати за державні кошти. Можу відповісти за прозору звітність фонду «Повернись живим». За таких умов вона ведеться трішки із затримкою. Але кожен може зайти і подивитись, куди направлені кошти за лютий, березень, та подивитись, що ми купили за готівку, що за крипту, в що форматувалась ця допомога і куди вона пішла.

Я пишаюсь тим, що ми купили нові автомобілі з салону — 51 пікап — і це було правильне рішення. Був хейт, що за один новий можна було купити 4 корчі на литовських номерах. Вони кордон переїжджають і дохнуть за тиждень.

Також є хейт стосовно того, а чому ми не передали це в піхоту, а передали це ППО? Повертаючись до розмови про тактику, то дуже складне рішення, кому дати, а кому не дати, і ти береш на себе відповідальність і несеш її далі.

На прикладі цих пікапів я відповідаю: «Завдяки цим пікапам збито 10 БПЛА типу „Орлан 10“ і 2 іноземного виробництва. Скільки цих 10 „Орланів“ могли відкоригувати вогонь ворожої артилерії? Скільки вогнів артилерії вони не відкоригували, скільки життів піхоти вони врятували?».

Мені приємно, коли пікап, який коштує 21 тис. доларів, а 6 екіпажів відпрацювало 12 БПЛА і один гелікоптер, вже себе окупили. Ми повертаємось до питання про економіку війни і життів. Скільки той гелікоптер міг знищити особового складу? Скільки ракет міг випустити?

Це історія про тактично-стратегічне бачення розподілення допомоги. Це про те, що або ти щось робиш масштабно і компетентно, або ти розпорошуєш свої фінансові та робочі ресурси.

Тому ми існуємо 8 років і показуємо величезний результат, і ми є найбільшою і найкрутішою командою в Україні, якій довіряють мільйони громадян по всьому світу.

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось4
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Є перший звіт: dou.ua/forums/topic/39569
Давайте повторимо? :)

Залишу це тут www.youtube.com/watch?v=GhzAlHR91RU P.S. Все ще те саме питення, що б***ять робить мiнiстрество, укр-оборон пром i усi державнi структури яки мають займатись тим чим, що зараз робить «благодiйний фонд» ? Може настав час прийняти кадровi висновки, особливо тим хто обiцяв це робити ?

А що вже час піднімати зраду?

Час судити i покарати зрадникiв. Це треба, бо будем воювати ще не один раз. Зрадники стара зброя ворога. Поцiкавтесь як Петро перший взяв Сiчь.

час прикрутити блокчейн до розподілу держкоштів, щоб бачити, що куди йде ;)

А чому ви думаєте що державні структури нічого не роблять? Відсутність інтерв’ю на доу і публічної звітності державних структур не означає відсутності роботи. Просто держава робить масштабні закупівлі, часто з затримкою на бюрократію, а волонтерські фонди оперативно затикають дірки на місцях. Переконайте з зворотньому якщо я помиляюсь

А якого дідька вони не звітують? Будь яка волонтерська організація робить фотографії, ось воно доїхало, розвантаження передане ось цим людям. А державні органи які сидять на суспільному бюджеті якогось дідька мають привілей не звітувати, прикриваючись таємністю ? А під вибори ми дізнаємось про свинарчуків. На справді в оборонпроці робиться така зрада, що товариству це буде дуже цікаво. А усі наєми з абромавічусами там роблять вигляд, що вони борються з махінаціями і корупцією. Певно найкраща боротьба із корупцією робиться шляхом її очолення. P.S. Подивіться будь яку американьску программу де журналісти ходять на підприємства де роблять підводні човни, авіаносці, бомбардувальники тощо. Показують де воно і що, коли питають про характеристики — кажуть «це секретна інформація». Так там теж шалені махінації, коли менеджмент легально митаріть проектні грощі, за що його треба гнати з роботи за провали в проектах. Тим не меньше у нас секретна інформація — хто і скільки викрав бюджетних грошей.

Частково згоден про публічність у мирний час, більша публічність=менше корупції, але у воєнній сфері з цим треба бути обережним щоб не злити ворогу інформацію про кількість важливої техніки (безпілотники, ППО і т.д). Інформація про закупівлю бронепластин, рюкзаків, одягу та схожого повинна бути публічна 100%. Про репортажі з підприємств теж не згоден, згадайте репортаж ТСН на танковому заводі і приліт крилатих ракет через декілька днів (не стверджую що 2 подія є наслідком першої, але все ж, ворог не має знати де і що ми виробляємо). В загальному згоден що бракує публічності, але ще раз повторю що це не означає що держава нічого не робить. Я вважаю що зраду можуть розводити лише люди які безпосередньо беруть участь в бойових діях або пов’язані з ними, і обов’язково аргументовано (типу на такому-то напрямі не хватає Х, Y). Все інше це переливання з пустого в порожнє яке ніяк не веде до покращення стану справ. Складно ж вирішити неописану проблему в невідомому місці?

Дивіться є така справа коли зраду піднімають самі працівники оборон прому, просто вони це роблять не публічно, їдуть з посад, подають усім товариством документи на гору, що директор із свинарчуками краде тощо. Але з того жодного результату, свинарчуки і причетні як не сиділи з конфіскацією так і не сидять, деяких конструкторів показова репресивно звільняють і працювати нема кому і таке іньше. А в підприємств по виходу — гігантський борг. Ніхто ні..я не робить вже багато років в цьому, а ми скидуємся поза податками на зброю. Тому ми маємо вимагати звіту за кожну копійчину. Бо те, що є секретом для українського народу, не є секретом для ворожої розвідки і агентів впливу зовсім. Вони навіть знають куди подзвонити, щоб налякати не волонтерити.

Представляю ситуацию.
Украина: мы закупили 50 танком Леопард, они находятся в городе ... по адресу улица ..., с координатами ..., чтобы все могли убедиться что зрады нет и куда идут деньги.
Viktor Gubin: Зрада — отмена.
россия: Понял — принял.

не беспокойтесь, у нас зрадников и так хватает что бы слить координаты. вопрос в том что никто не наказан за коррупцию и разворовывание бюджетов на армию, все те сейчас либо у власти либо в европах пьют дорогое вино и рассказывают как они любят Украину.

Ещё мы должны понимать что то что мы донатим на официальный счёт ЗСУ в НБУ это капля в море. Намного важнее это деньги которые нам дают другие страны. Поэтому как по мне намного лучше закидывать деньги фондам чтобы те закрывали локальные дыры.

Класичний чайник Рассела. Тут нема що спростовувати і у чому переконувати.

Підписатись на коментарі