З рекрутера в проджекти: як я стала світчером і не пошкодувала

Зміна професії — важливий і часом складний крок, особливо коли хочеш увійти в абсолютно нову для себе сферу. Мене звати Тетяна Семенів, зараз я працюю РМ в Zazmic Inc. Після 10 років роботи рекрутером я наважилася почати кар’єру з нуля і вже другий рік опановую мистецтво і науку проджект менеджменту.

Чи було складно? Складніше, ніж здавалося на перший погляд. Чи було страшно? Так. Будь-які зміни — це стрес та виклик. Проте, коли одна висота взята — час підкорювати нові вершини.

Ця стаття була написана в середині лютого цього року — я хотіла поділитися своїм досвідом переходу в нову для себе сферу ІТ та нову професію. Розвіяти типові побоювання, пов’язані з переходом, і поділитися порадами, як зробити його максимально комфортним.

З початком війни здалося, що ця тема не на часі. Втім, минули два з половиною місяці і пройшло певне переосмислення. Я гадаю, що моя історія може допомогти комусь знайти себе та своє місце в ІТ-індустрії саме зараз. Ще більш гостро зараз постає питання можливості віддаленої роботи (головна умова — гарний Wi-Fi та ноутбук).

Адаптивність та гнучкість процесів дають можливість розвиватися і професійно рости навіть в такий складний час для нашої країни та нашої економіки. Сподіваюся, мій досвід буде корисний тим, хто сумнівається.

Що, в рекрутингу все так погано?

Це питання я чула під час чи не кожної співбесіди на роль ПМ. Що спонукає сьогоднішніх рекрутерів змінювати спеціальність? Особисто для себе я виділила такі причини:

• Я змінилася. У рекрутингу не бракує цікавих задач, але рано чи пізно настає момент, коли відчуваєш потребу «масштабувати» знання. Пройшовши певні етапи зростання в цій професії, я зрозуміла, що досягла особистого рубежу — бажання йти кар’єрними сходами в HR-департаменті не було. Отже, треба рухатися далі, пробувати свої сили в інших сферах, які відкривають ширші перспективи. IT-індустрія завжди була мені близька та цікава, тому виникло бажання розвиватися у майбутньому саме тут.

• Ринок змінився. Кандидат змінився. Власне, змінилося все — це було десятиліття глибоких та стрімких перетворень, особливо у сфері IT. Що маємо сьогодні: пропозицій дуже багато, кваліфікованих фахівців недостатньо. Компанії хочуть наймати як мінімум самостійних мідлів, і якнайшвидше. Мідли втомилися вибирати і нікуди не поспішають. Пандемія призвела до повної трансформації ринку — весь світ перейшов на віддалену роботу, тому багато компаній розширюють шляхи пошуку, виходять за межі України. Закривати вакансії ніколи не було легко, але зараз, в умовах жорсткої конкуренції за хороші кадри, це особливо важко.
• Вигоряння. В умовах сьогоднішнього ринку, для першокласного рекрутера, націленого на якість найму і бізнес-результати, ризик вигоріти досить великий. Постійна комунікація з персоналом або кандидатами — це важка, і часто недооцінена робота. А разом із великими обсягами роботи приходить й велика відповідальність, адже промахи рекрутера дорого коштують.
• Дохід. Як то кажуть, last but not least. Рекрутинг може бути прибутковою сферою діяльності, але має свою зарплатну стелю. Зарплата ПМ, звичайно ж, не найвища на ринку IT, але враховуючи широкі можливості для розвитку в цій сфері, перспективи збільшення доходу зростають разом з експертизою. До того ж цікаві проєкти залучають великі інвестиції, тому компанії мають гроші, щоб платити фахівцям добре. Разом з попередніми пунктами, цей фактор може стати вагомим стимулом.

Уроки рекрутингу

Рекрутинг, з усім тим, виявився чудовою школою для прокачування soft skills, які згодом стали мені в пригоді на позиції проджект менеджера.

Ринок рекрутингових послуг у 2008 році перейшов з активного кількісного зростання в якісне. Спеціальність стала масштабнішою, замість «кадровика» прийшов рекрутер — обличчя компанії, головний амбасадор бренду роботодавця. Мій перший вчитель у сфері рекрутингу любив повторювати: «Якщо ти навчишся продавати послугу, ти навчишся продавати абсолютно все.»

І так, вакансія за вакансією, переговори за переговорами, я вчилася тому, що в англійській мові називають «pitching». Будь ти рекрутер чи ПМ, від того, як ти пітчиш — компанію, позицію, проєкт, команду, умови, завдання, цілі, ідеї тощо — залежить твій успіх.

Що ще дав рекрутинг? Навички ефективної комунікації (уміння слухати та чути, емпатія, гнучкість). Уміння знаходити спільну мову з багатьма різними людьми (спілкування з C-level керівниками було мені особливо до душі — зараз цю роль виконують стейкхолдери). Навичка доносити свою точку зору та аргументувати. Досвід роботи в конфліктних ситуаціях — всі ці soft skills стали чудовим плацдармом для розвитку в ролі проджект менеджера. Давайте проаналізуємо, чому.

Project management — ​​це насамперед про людей

Хоча слово «project» і асоціюється з воркфлоу, спринтами, метриками, технологіями, моя зона відповідальності — це все ж передусім люди на проєкті. Команда, яка створює продукт — всі разом та кожен окремо. Щоб організувати ефективний колектив, дуже важливо відчувати та розуміти настрої, бажання, пріоритети кожного. У цьому сенсі ПМ — він трохи і HR, і психолог, і мотиваційний спікер, і рідна мати.

Ви колись замислювалися, навіщо оркестру диригент? Здавалося б, дивись у ноти та грай свою партію. Однак, в оркестрі (як і в будь-якому великому колективі) трапляється, що виконавці просто не бачать і не чують один одного — в прямому і переносному сенсі.

Потрібна людина, яка перебуває в контакті з кожним і водночас бачить «the big picture», яка задасть потрібний темп, ритм та настрій, вчасно просигналізує та синхронізує першу скрипку з тромбоном і барабаном. Власне, завдання ПМ-а — з віртуозністю диригента (і тактом дипломата!), забезпечувати технічну довершеність виконання так, щоб кожен учасник отримав задоволення і від процесу, і від результату, і, головне, відчув себе причетним до чогось нового та більшого, ніж його особиста експертиза.

Як? Універсального рецепту, звичайно, немає. Важливо дотримуватися балансу. Балансу мотивації та самомотивації, моєї відповідальності за проєкт як менеджера та особистої відповідальності кожного окремого члена команди за свій фронт робіт. Балансу в спірних питаннях між замовником та командою, та всередині команди, балансу індивідуальної роботи та комунікації.

До речі, про комунікацію. Для мене, мітинги — це більше елемент спілкування, аніж менеджменту, що особливо актуально зараз, коли всі працюють віддалено. Іноді достатньо інтонації, щоб вловити зміни настрою та вчасно зреагувати. Людині не комфортно на проєкті? Потрібно докопатися чому.

Головним показником здорових відносин між ПМ-ом та командою вважаю довіру. Якщо люди готові відверто розповісти про те, що їх турбує — це дуже цінно. Тому, що б не говорили, дейлі стендапи та one-on-one зустрічі — це необхідність та можливість тримати руку на пульсі.

Так, іноді люди йдуть з проєкту, іноді людей у ​​команді доводиться міняти, замовник буває раптово unhappy, у колективі виникають конфлікти та непорозуміння — з цим рано чи пізно доведеться зіткнутися і важливо бути готовим до цієї, «людської» сторони проджект менеджменту, яка не про методології.

До речі, про методології: не софт скілами єдиними

І все-таки суть управління проєктами полягає у правильній організації всього, що потрібно для досягнення цілей, отже без методологій ніяк. Якщо soft skills — це здебільшого накопичений життєвий досвід, то вибудовування системних процесів для того, щоб проєкт працював як годинник — професійна навичка, яку можна й треба опанувати. Тому, моє перше знайомство з проджект менеджментом звичайно почалося з вибору IT-школи.

При всьому різномаїтті онлайн-пропозицій, я віддала перевагу офлайн-формату. Живе спілкування — чудова можливість розширити коло знайомств у новій сфері. Хтось зі слухачів курсу, як і я, хотів спробувати себе у новій ролі. Інші — вже мали досвід та прийшли на курси, щоб упорядкувати наявні знання чи підвищити кваліфікацію. Можливість познайомитися з цими людьми, з’ясувати їхню мотивацію, поділитися інсайтами та контактами — відмінний нетворкінг, який колись може стати в пригоді.

Безперечно, величезну роль грає викладач. Добре, коли це практикуючий ПМ, який дає всю необхідну інформацію «без води» та може підкріпити теорію реальними кейсами з особистого досвіду. Не зайвим буде отримати підтримку ментора або коуча й після закінчення курсів, на етапі пошуку роботи та виконання тестових завдань. Звичайно, освоїти цей матеріал самостійно (без проходження курсів) можна, але такий підхід значно подовжить ваш шлях. Саме на курсах я переконалася, що роль ПМ мені дуже близька і я хочу й надалі розвиватися в цьому напрямку.

Які ще хард скіли важливо прокачати, окрім організації, планування, управління ризиками? Розмовну англійську. (Письмова зазвичай не викликає особливих труднощів). Якщо говорити про мінімальний комфортний рівень, то це впевнений Intermediate.

Проте не варто розслаблятися, адже саме на цьому рівні є ризик зіткнутися з ефектом «плато». Коли первинна мотивація (наприклад: змінити спеціальність або почати працювати з іноземними замовниками) вже не працює через те, що мети досягнуто, треба шукати нову мету та нову мотивацію.

Що мені допомагає зрушити з місця: періодично змінюю підходи до навчання, а також розглядаю іноземну мову як неподільне ціле з культурою носія. Чим більше заглиблююсь, тим легше говорити із замовником однією мовою (у всіх сенсах), а значить, мати чіткіше розуміння цілей та планів, очікувань кінцевого користувача.

Отже, позаду місяці курсів, які дали теоретичну базу та усвідомлення того, що боротьба за місце під сонцем не буде легкою, попереду — співбесіди та невідомість. І тут з’являються вони...

Страхи

«Після 30 вже пізно»

Здавалося б, питання віку в IT давно обговорено з усіх боків і щасливо закрите, але ні-ні та й спливе у свідомості думка: а раптом вже пізно будувати кар’єру з нуля в новій сфері?

По-перше, вчитися ніколи не пізно. Сьогоднішній ринок праці диктує нові правила гри, тому ідея однієї спеціальності на все життя давно втратила актуальність. Lifelong learning — це нова нормальність. По-друге, з віком пріоритети природно змінюються. Зміна професії — не «криза», а закономірний етап розвитку особистості — те, що задовольняло в 20, не обов’язково буде радувати через 10+ років. А що буде? Не дізнаєшся, доки не спробуєш.

І, ще, скажу як колишній рекрутер: за інших рівних умов, клієнт імовірніше віддасть перевагу «зрілому» кандидату. Тому що досвід (і життєвий у тому числі), психологічна зрілість, усвідомленість, дисциплінованість, стабільність, самостійність, soft skills — чим не ідеальний ПМ?

Мене, до речі, на жодній співбесіді не питали про вік, сімейний стан чи дітей. Все ж, живемо в часи, коли ейджизм (і будь-який інший прояв дискримінації) — це страшний моветон. По суті, всім байдуже скільки тобі років, аби ти добре працював.

«Нікому не потрібен інтерн після курсів»

Будемо реалістами: сіньйорів на всіх охочих не вистачить. Багато компаній це вже усвідомили та діють стратегічно, наймаючи джунів, або організовуючи стажування з подальшим працевлаштуванням на проєкт. Не бійтеся віддаленої роботи, розглядайте варіанти по всій Україні, залишайте резюме на основних майданчиках, залучайте соцмережі та різноманітні ком’юніті, відвідуйте профільні заходи — це значно збільшить кількість пропозицій і вам буде з чого вибрати.

Пошук роботи в мене зайняв 3 місяці. Відмов було багато, але це — частина шляху, тож лякатися не варто. Тут все просто — чим активніший пошук, тим більше шансів отримати довгоочікуваний офер, а може й не один. Будьте готові, що зарплата на старті буде нижчою за середньоринкову і, ймовірно, нижчою ніж на піку вашої минулої кар’єри. Зміна кар’єри може «окупитися» в середньому через рік, залежно від попереднього досвіду та показаного результату на новому місці роботи.

«Я не технар»

Почнемо з того, що ПМ-універсала не існує. Кожна кандидатура розглядається залежно від вимог конкретної компанії та від проєкту (стеку технології). Так, деякі вимагають технічно підкованого ПМ, який, наприклад, виріс із QA.

Однак, більшість проєктів, включаючи мої, потребують менеджерських навичок: організація процесів, постановка цілей, навчання команди. І в цьому випадку, навіть мій диплом випускника кафедри економічної кібернетики не відіграє ключової ролі (хоча технічний бекграунд, безумовно, надає впевненості та спрощує передачу інформації від замовника до розробника).

Чи може «гуманітарій» керувати проєктами? Враховуючи те, що 80% роботи ПМа становить спілкування — комунікативні можливості дають величезну перевагу в роботі. Решта — справа досвіду та практики. З вирішенням суто технічних питань на проєкті чудово справляються техліди.

Це, звичайно, не скасовує того факту, що розбиратися в багатьох нюансах продукту, у тому числі й технічних, все ж доведеться, але коли поруч надійна команда експертів, це перестає бути проблемою.

«Я ще не готовий»

Хороші новини: ви ніколи не будете готові на 100%. Не варто робити ставку на те, що ви закінчите одні курси, другі, потім фронтенд, потім бекенд, і тільки після цього шукатимете роботу. Неможливо охопити всю інформацію, поки ти не почнеш застосовувати знання на практиці.

Це все одно, що вчитися їзді на велосипеді з книжкою в руках замість керма. Отримані теоретичні знання з управління проєктами мені стали в пригоді в повному обсязі, мабуть, тільки на співбесідах. Реальні проєкти ставлять інші, практичні завдання, до яких неможливо підготуватися заздалегідь.

Моя порада: починайте ходити на співбесіди якомога раніше, але не зациклюйтесь на отриманні офера (швидше за все, це відбудеться не відразу), натомість намагайтеся отримати чіткий фідбек. Позитивний — добре, а негативний — ще краще!

Витисніть максимальну користь з критики, щоб заповнити прогалини у знаннях та сфокусуватися на головному.

Від теорії до практики

Якщо під час читання численних корисних книг для PM-ів вам раптом здалося, що проджект менеджмент це легко, то вам... здалося. Робота ПМ-а пов’язана з багатьма складнощами, які можуть змінюватись від проєкту до проєкту, але у своїй суті зводяться до цих трьох:

• Людський фактор. Налагодження воркфлоу та комунікації — це тривалий процес спроб і помилок, успіх якого безпосередньо залежить від команди. Будь-які зміни процесу можуть наштовхуватися на внутрішній опір (або відвертий саботаж), і подолання цього протесту з урахуванням інтересів усіх учасників (стейкхордери, команда, компанія) — неможливий без вимушених компромісів. Ситуація, коли цілей проєкту досягнуто, і всі учасники при цьому абсолютно задоволені — скоріше ідеальний варіант, але ми завжди прагнемо до нього.
• Комунікація. Сьогодні віддалена робота — вже не опція, а даність. Її треба приймати. Приймати і правильно компенсувати можливі прогалини в комунікації. Перший проєкт я супроводжувала, навіть не знаючи, як виглядають мої колеги — в компанії було заведено виходити на дзвінки без увімкнених камер. У такому випадку важливо задіяти всі необхідні інструменти для організації ефективної віддаленої роботи, не впадаючи при цьому в гіперконтроль та мікроменеджмент. Найкраще, що може зробити ПМ для команди — це дати їй спокійно працювати, а головним критерієм оцінки продуктивності буде результат.

За досвідом нинішнього проєкту (розподілена команда), можу також сказати, що сильний внутрішній HR-брендинг має безпосереднє значення для якісної взаємодії в командах. А вихідні на березі моря усією командою — взагалі роблять дива! (Впевнена, наступна зустріч десь на узбережжі Криму після нашої перемоги вже не за горами!)

• Відповідальність. В управлінні проєктами її багато: за правильне розуміння та донесення інформації, за рішення та їх результат, за естімейти, терміни та досягнення цілей (проєкту, клієнта, компанії і команди), і за факапи — куди ж без них. Делегувати відповідальність — це теж відповідальність, і дуже корисна навичка. Необхідно вчитися довіряти та віддавати учасникам команди те, що лежить у зоні їхньої компетенції та контролю.

Бувають ситуації, коли доводиться приймати дуже складні рішення: наприклад, у замовника закінчився бюджет на половину команди і потрібно їм це повідомити. ПМ дізнається всі неприємні новини першим, і першим бере удар перед клієнтом. Це вимагає певного рівня стресостійкості, тому разом з відповідальністю відрощуйте дзен. І змиріться зі статистикою: поки ви читаєте це речення, десь у світі помирає черговий проєкт — іноді з вини ПМ-а, а іноді всупереч усім його старанням.

Підсумовуючи: чому варто спробувати

Попри всі труднощі, я жодного разу не пошкодувала про своє рішення стати світчером, хоч і мала на той час стабільну кар’єру, дохід та почуття комфорту, які вони давали. Зрештою, змінити вектор не означає «спалити всі мости». Але за рекрутингом я не сумую. Розвиток — мій найголовніший проєкт.

Сучасний світ настільки мобільний і різноманітний, що вибрати професію раз і назавжди вже неможливо. Адаптивність недарма називають однією з ключових навичок майбутнього.

Project management відкриває необмежені перспективи для зростання та розвитку, тому «ким я хочу стати, коли виросту» ще не знаю, на цей час — класним ПМ-ом! :)

P.S. Мій список корисної літератури для ПМ

1. «The Deadline: A Novel About Project Management» by Tom DeMarco.
2. «Scrum and XP from the Trenches» by Henrik Kniberg.
3. «The Scrum Guide» (Повний навчальний посібник зі Скраму: правила гри) by Ken Schwaber and Jeff Sutherland.
4. «Scrum: The Art of Doing Twice the Work in Half the Time» (Scrum. Навчись робити вдвічі більше за менший час) by J. J. Sutherland.
5. «Essential Kanban Condensed» (Канбан коротке керівництво) by David J Anderson, Andy Carmichael.
6. «The Age of Agile: How Smart Companies Are Transforming the Way Work Gets Done» by Stephen Denning.