Сабатікал. Що це таке і як до нього ставитись

Ще у 2017 році hh.ua робив опитування, яке показало, що 64% українців перебувають у стані емоційного вигорання. Дослідники професійного вигорання припускають, що до 30% працівників у світі стикаються з цією проблемою. Звісно, втома від роботи — не нова історія, проте з 1974 року вона стала сприйматись як розлад, який потребує виправлення. Автор «професійного вигорання» Х.Дж. Фрейденбергер пояснював термін як психічний стан здорових людей, які постійно перебувають у емоційно перенавантаженій атмосфері через те, що їх професійна діяльність вимагає інтенсивного спілкування.

Пізніше в масах термін набув ширшого значення, і тепер ми говоримо про стан здорової людини з перевтомою, для якої робоча рутина стала стрес-фактором. Нерідко професійне вигорання є наслідком неправильно обраного фаху, втім люди не завжди це розуміють і хочуть страждати далі, але трохи відпочивши.

У інформаційному просторі ходять супутники вигорання: каросі, хронічна втома, міська депресія і сабатікал.

Варто сказати, що сабатікал ще притирається до нашого ринку, і це видно на контрасті його сприйняття. Одні компанії самі пропонують втомленим програмістам відпустку на кілька місяців, інші стискають зуби і погоджуються відпустити і потім прийняти назад з того гламурного сабатікалу, бо знайти нового працівника далі стає складніше, ніж втримати наявного, навіть «такою ціною». Частина IT-компаній сприймає сабатікали негативно і надає перевагу найму «відповідальніших» працівників. Ну а за межами айтішки вітер змін майже не чути: там сабатікал доводиться спочатку пояснювати («ну, типу академвідпустка»), а потім випрошувати.

Питання полягає в тому, чи пора менеджерському складу приймати сабатікал як частину зміненого життя і ринку, чи воно мине, і все буде, як колись.

Виглядає так, що не буде. Світ помалу відмовляється від категорії «традиційності», нові цінності декларують, що все корисне треба взяти в оборот, а від всього некорисного відмовитись, хоч би яке поважне і традиційне воно було. Відповідно, пора розібратись, що робити з сабатікалом.

Коли відправляти працівника в сабатікал

HR-департаменти в IT галузі і кадрові служби за її межами — як два народи, що будували Вавилонську вежу: вже не дуже розуміють один одного. Розрив між ними зростає, і найбільш далекоглядні вже навіть мають чек-листи для діагностування потреби сабатікалу. Втім, в більшості випадків рішення приймається так: пасивно-агресивний співробітник пише своєму PM і HR, що хоче в сабатікал, бо вже, бляха, не може. Менеджерський склад прикидає ризики втратити робочу одиницю, спочатку відправляє у звичайну відпустку, а потім, якщо не допомагає, погоджує тривалий відпочинок з передачею функцій на нову людину.

Скільки працівників повертається з сабатікалу — велике питання.

Якщо ви плануєте заглиблюватись в тему, вам знадобляться відповідні інструменти: діагностика вигорання і правила сабатікалу. Ось як це виглядає у нас.

Коли працівник відчуває вигорання, він звертається до HR-менеджера, той питає працівника про причини, рекомендує консультацію зі штатним психологом. Якщо проблема пов’язана зі станом здоров’я, ми надаємо консультації штатного терапевта. Коли розмова показує, що звичайною відпусткою ситуація не вирішується, ми відправляємо людину в сабатікал і проговорюємо умови: терміни, правила передачі проектів, як повернутись на роботу. Чіткість допомагає уникнути непорозумінь і нових неврозів.

Чи допоможе профілактика професійного вигорання

Робота перестає бути неврозом. Це хороша новина. Дедалі більше людей розуміють, що робота —не головне у їх житті, не відчувають провину, якщо не відповідають на повідомлення у неробочі години, ставляться до помилок легше. З точки зору здоров’я нації — це прекрасно, з точки зору ринку — це прекрасно, а от з точки зору менеджменту... ми звикли керувати з емоційною складовою, звикли, що люди бояться втратити роботу, переживають за результат, відчувають робочу атмосферу. Втрачати цей важіль впливу, а також переводити стосунки з підлеглими в дійсно робочу площину — це треба мислити прогресивно. Компанії нерідко виберуть шукати людину, яка підходить до старого нервозного фрейму, аніж перелаштовувати робочі процеси під нові ситуації.

Слово «профілактика» — якраз зі світу старої робочої традиції.

Як це не смішно, але ніша IT, знайома з аутсорсингом, більшістю ще не дійшла до того, щоб зааутсорсити менеджмент станів працівника на самого працівника. Тобто в більшості своїй компанії ще не розуміють, що на здоровому сучасному ринку відповідальність за психоемоційний стан співробітника логічно покласти на нього ж.

Давайте намалюємо цю картинку: ви компанія, яка наймає працівників. Працівник, приймаючи пропозицію, зобов’язується надати вам сервіс високої якості. Якщо не виходить, ви прощаєтесь з працівником. У наших реаліях це не працює, тому що де ж їх стільки найняти таких, які здатні самі вирішити свої проблеми? І компанія перетворюється на комплекс, де працівнику спочатку надають психологічну підтримку, абонемент у спортзал, корпоративного масажиста, гіпотетично, щоб він полікував свої проблеми і був готовий до роботи.

Насправді ж, втримати баланс лояльності важко, і працівнику, в свою чергу, важко зрозуміти, чому місце, де йому допомагають, люблять і плекають, вимагає від нього якісної роботи. По суті, ми змішуємо роботу і любов.

Допоки ми не вирвемось зі стану нездорового ринку, а ми вирвемось, це неминуче, з профілактикою справу мати все-таки доводиться.

Сабатікал — це і є крок до здорового ринку. Головна його перевага полягає в тому, що він дає людині час прийняти важливі рішення. Зрозуміти, чи вона займається тою роботою, яку любить, навчитись відпочивати, наповнити життя тим, на що ніколи не вистачало часу.

Підсумуємо: врятувати від вигорання профілактикою — це дуже дорогий фокус. Дати сабатікал для оздоровлення — хороше рішення, яке наближає нас до оздоровлення ринку.

А як же менеджмент?

Якщо відпустити всіх у сабатікал, хто буде працювати? А ось це питання масштабності вашої бізнес-організації.

Є декілька рівнів оптимізації командних процесів.

Уявіть собі віз, у який впряжені два коні. Конструкція воза передбачає, щоб його тягнули коні і вимагає від вас забезпечувати постійну кількість вивчених коней. Це рівень перший. На другому рівні, якщо один кінь відправляється у сабатікал, а у вас по господарці залишилась тільки коза, конструкція возу передбачає легке налаштування, і ось кінь з козою дружно тягнуть його далі. На найвищому рівні оптимізації процесів віз їде сам.

Те саме стосується організації. Якщо ваша система зав’язана на людях, сабатікал стає страшним ризиком і ви його уникаєте. Якщо система автоматизована і передбачає легку заміну ключових гравців, ви вчитесь працювати з сабатікалами як з типовими ризиками, тобто системно їх компенсуєте.

Що стосується нас, ми автоматизуємо роботу так, щоб віз їхав без коней. Легка замінність працівників і їх перетасовування між проектами — основний пріоритет нашої рекрутерської служби і натомість ми завжди радо приймаємо хороших людей після сабатікалу на нові проекти.

Підсумуємо: людські ризики можна компенсувати системною організацією роботи. Чим стрімкіший потік нових проектів і нових співробітників, тим легше відпускати людей в сабатікали.