Від СЕО ІТ-школи до благодійного фонду у Харкові — як «мирні» професії допомагають волонтерити

Мене звати Міша Черноморець. І мій досвід в IT розпочався з керівної позиції. Та про це — згодом.

Моє рідне місто Харків нещадно обстрілюють росіяни ось уже четвертий місяць. Тож від самого початку для мене особисто питання, що робити, не стояло: авжеж, я обрав допомагати. Ми з друзями заснували благодійний фонд Rescue Now, і вже зараз я без зайвої скромності можу сказати: нам вдалося.

Моя ідея проста: волонтерами не народжуються, це — аж ніяк не покликання. Волонтерити може будь-хто, а якщо у тебе є ще й айтішна спеціальність, то це дає певні, можливо, неочевидні переваги.

Ось про них я і хочу розповісти тим людям зі своєї сфери, хто досі в роздумах, чим може бути корисний під час війни.

Мій стрибок з IT-школи у волонтерство

До війни я був CEO IT-школи Hillel, а сьогодні я — співзасновник благодійного фонду та головний координатор харківського хабу.

Так склалося, що мій шлях в ІТ стартував одразу з управлінської посади, тобто керувати компанією — це те, що я добре вмію. Ну, наприклад, за три роки в Hillel наша команда розширилася до аж трьох шкіл у Харкові, де навчались більш ніж 750 людей (в т.ч. це спеціалісти таких гігантів, як EPAM, Global Logic, SoftServe, Luxoft, AltexSoft). А ще ми стали членом харківського ІТ Кластера — і цей останній факт мав неабияке значення для Rescue Now.

Дивіться, як цікаво вийшло: у нас є чат директорів ІТ-компаній та членів ІТ Кластера — от він і був першим, на що я орієнтувався, коли почалася повномасштабна війна. Звиклі в будь-якій незрозумілій ситуації рішуче діяти, ці люди найшвидше реагували на події тих днів, тому всі запити й рішення наш фонд закривав спершу з їхньою допомогою.

Я можу сказати, що буквально кожен із цієї спільноти виконав неймовірну купу завдань і продовжує це робити, та особливо я захоплююсь Ольгою Шаповал, виконавчою директоркою ІТ Кластера. Весь цей час вона вирішує, здається, водночас тисячі питань, її оперативки вистачає на неймовірні речі.

Війна змінила всіх нас, але, відкинувши зайві рефлексії (це я робитиму після перемоги), я взявся за системну роботу — для мене це природній процес, спосіб мислення, що працює на якомусь підсвідомому рівні.

Отож, коли ситуація змінюється щохвилини, на тривалі роздуми банально немає часу, тому мої вміння швидко приймати рішення, аналізувати та відразу впроваджувати ідеї — це те, що дуже знадобилося для благодійного фонду. Розібратися і налаштувати безліч процесів тут і зараз — наприклад, створити потужну команду, дати зрозумілі завдання, прописати бюджет — якраз саме ця схема мені знайома.

Волонтерське підприємництво

Колись нам сказали, що одна з головних переваг Rescue Now — команда, що складається з підприємців. І це свята правда: в нас завдання закриваються зовсім з іншою швидкістю. А ще ми маємо круту звичку в плані відповідальності: нікому не потрібно перевіряти одне за одним зроблене. Власне, так і працюють підприємці.

Мені подобається ідея соціального підприємництва, коли бізнес формує додаткову цінність у вигляді соціальних благ. Тобто, заробляючи, водночас розв’язує якусь проблему в регіоні своєї присутності. Ось ця модель мені дуже імпонує.

Думаю, зараз у світі новий етап розвитку подібних проєктів, і хочеться вірити, що наш фонд саме з такими цінностями й прикріпленим функціоналом народжується зараз.

У нас настільки величезний та сильний людський ресурс, що я вже зараз бачу: нам буквально під силу будь-що. Сьогодні ми робимо те, що треба країні у воєнний час, а після війни намагатимемося впливати на відновлення й розвиток України.

Тепер трохи розповім про внесок людей різних спеціальностей, щоб показати, як наші «мирні» професійні навички допомагають наближати перемогу на війні.

Маркетинговий мегамозок

Дмитро Яцина до війни був креативним директором агенції Patsany, а сьогодні він у нас відповідальний за маркетинг — як СМО у Rescue Now. Причому тут айті? Зараз розкажу.

У Діминому CV є про роботу креативним директором в appflame — українській продуктовій IT-компанії, що розвивається в ніші social network і lifestyle. Він очолював рекламну кампанію для одного з їхніх застосунків — Hily. Ця співпраця мала успіх, тож після Hily були ще два великі проєкти, зокрема великий ІТ-кейс — комунікаційна та бренд-стратегії для appflame.

Досвід у просуванні ІТ-продукту чи компанії — це суперсила Діми, що дуже ефективно допомагає нашому фонду збирати гроші на порятунок людей. Якщо ви чули про наш фонд — це завдяки команді Діми.

Як професіонал своєї справи він знає, як накреативити так, щоб людям було приємно донатити саме нам. Не секрет, що фондів багато, в охочих допомогти є вибір, кого підтримати у першу чергу.

Треба чітко розуміти фокус, від якого залежатиме стратегія комунікації, наші переваги як команди й бренду і — головне — чому саме ми заслуговуємо грошей.

Ми збираємо гроші на евакуацію, їжу та предмети першої необхідності. Але, як повноцінний бренд, наш фонд маємо «додану вартість»: ми ніби острівець безпеки, бренд-друг, а не лише «помагатор». Тому, наприклад, одна з наших колаборацій була із психотерапевткою Надією Терещенко, яка проводить стріми та надає психологічну допомогу підписникам фонду в Instagram.

Комунікація — це «кров» маркетингу, вона має бути блискавичною та надефективною: через одне неправильне чи декілька не дуже переконливих слів у листі можна втратити потенційних донорів, а значить — залишити людей у небезпеці.

Ще вчора ми вивозили людей з Харкова та області, а вже сьогодні зранку допомагаємо у Краматорську. І про це якомога швидше має дізнатися чимбільше людей. Отут одразу включається Дімине маркетингове «чаклунство»: залізти до кожного місцевого Telegram-каналу, домовитися з усіма можливими блогерами, влогерами та інфлюенсерами району. Пости в соцмережах, афіші, вірусні відео — це все для Rescue Now робить чимала команда фахівців.

У роботі Діма вдало запровадив такий собі перформанс-підхід: зібралися, подумали й пустили у продакшн — дивитися, що, як і де краще спрацює, аналізувати, оптимізувати, вдосконалювати.

Той друг, який знає, де взяти гроші

Віталій Бандура — ще одна безцінна людина, він координує напрямок фандрайзингу.

За спиною має 4-річний досвід розробника в ІТ, звідки пішов шукати себе у маркетинг. Заснував «Еколавку», бренд шоперів — Karman Bags, а ще створив sexual-wellness застосунок Pone. Вчився у харківській школі маркетингу та комунікацій «Багаж», та ще до закінчення річного курсу разом із друзями створив власну агенцію — «ОНИ», де став креативним маркетинг-директором.

І оцей весь крутий досвід Віталіка напряму перетинається з його волонтерством у нашому фонді. Наприклад, роботу над застосунком Pone війна обірвала на етапі фандрайзингу, тож, можна сказати, Віталік зараз випробовує свої скіли на благодійному фонді.

І виходить у нього, треба сказати, дуже круто: наприклад, для свого Pone він планував зарейзити $250 000, а за 2 місяці роботи Rescue Now зміг зібрати понад $300 000! Красава? — Красава!

Повелитель упорядкованого хаосу

Влад Главачек починав кар’єру в ІТ-сфері як лідген, потім переформатувався у BizDev (АІ, промисловий IoT, SaaS, legal tech, gambling, дрони). Останні кілька років займався розвитком промислового напрямку в Neurons lab, буквально перед війною потрапив у HelpWare — customer support компанію, що зараз розвиває data labeling, де Влад попрацював кілька місяців.

Як говорить сам Влад, його навички швидко занурюватися, знаходити точки зростання, структурувати і перелаштовуватися дуже знадобилися зараз, під час війни. По суті, BizDev — це робота з невизначеністю, тому Владу також допоміг досвід співпраці зі стартапами.

Розвиток фонду на першому етапі він почав із налагодження, а іноді й створення з нуля систем ефективної роботи — це якраз те, чим і займався до 24 лютого: структурувати хаос, який спочатку накривав хвилями всю нашу діяльність, оптимізувати, пришвидшити.

Щоб допомагати тисячам, команда Влада створила гарячу лінію і централізувала заявки в одному місці. Без Viber і Telegram — а в базі. Згодом Влад ще знайшов нам логістичну програму, що прокладає маршрути, і тепер наші кур’єри працюють майже як таксі — швидко, економно й ефективно.

Отже

Найголовніше зараз не те, ким кожен із нас був до війни — айтішником, підприємцем, маркетологом, ресторатором чи дизайнером. Що важливо зараз, так це те, як ми застосовуємо свої навички, щоб бути корисними країні тут і зараз.

Rescue Now працює за класичною економічною системою обміну, але присутність грошей у процесі мінімальна. Замість них ми обмінюємо людський ресурс на якусь допомогу фонду. Зокрема тут вони відсутні і як мірило ефективності, — її наша команда вимірює кількістю нагодованих чи евакуйованих людей.

У нас залучені понад 200 людей, із них 80 — у самому Харкові, та більшість працює віддалено. Так, сьогодні ми годуємо 10 000 людей на день, а за час існування фонду евакуювали понад 10 000 людей, з них 500 лежачих хворих, людей з інвалідністю, доставили близько 450 тонн гуманітарної допомоги.

Підтримати наш фонд можна отут, а щоб стати постійним донором фонду — пишіть на [email protected].com.ua.

Також запрошуємо підписатись на Instagram, де розповідаємо про команду і звітуємо про діяльність.

Бізнес отримує гроші за розв’язання якоїсь проблеми, ІТ-сфера — не виняток. Наш фонд робить все те саме, проте не бере оплату за послуги. Виходить, ми також бізнесмени, просто без зарплатні. І нас таке влаштовує, тому що ми чітко знаємо, навіщо все це. Разом переможемо!

Усі фотографії в статті — Наталія Азаркіна