Переходите на українську мову — не забудьте про шрифти. Як розпізнати і чим замінити російські продукти

💡 Усі статті, обговорення, новини про дизайн — в одному місці. Приєднуйтесь до Design спільноти!

Привіт, мене звати Євген Садко, я типограф, дизайнер, засновник шрифтового вебсервісу Rentafont. Маю ступінь магістра зі спеціальності Графічний Дизайн, від Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Після 10 років у професії присвятив себе шрифтам, як продукту та інструменту комунікації. Я зробив безкоштовний шрифт Mars Type для майбутньої марсіанської колонії, а також кирилицю для кількох латинських шрифтів.

Коли війна росії проти України стала повномасштабною, всі почали шукати спосіб зупинити агресора чи, принаймні, не допомагати йому. Люди бойкотують російські товари, бо в агресивній диктатурі кожен рубль податків росіян витрачається на війну.

Українські дизайнери шукають заміну російським програмам, конструкторам сайтів та іншим вебсервісам. Але цей бойкот майже не стосується російських шрифтів, хоча вони теж є засобом культурного й економічного впливу і під час війни мають потрапляти під санкції.

Ця стаття про те, де нам зустрічаються російські шрифти, чому їх так багато і як їх замінити українськими.

Що не так з російськими шрифтами в Україні

Давайте подивимося на візуальні комунікації українських партій, телеканалів, державних корпорацій, національних брендів, соцмережі президента (країни, що воює), патріотичні меми і навіть на дизайн національної валюти:

Не більше 100 людей на всю Україну здатні з першого погляду впізнати на цих картинках російські шрифти. Розпізнати інформаційний вплив країни агресора через новини, книжки, музику, кіно не складно. Але зовсім інша історія з російськими шрифтами.

Факт існування шрифтів, як роботи шрифтових дизайнерів, є дивиною для більшості людей. Шрифти просто працюють у книжках, телефонах, комп’ютерах і наче завжди там були. Яка в них цінність, якщо люди читають текст, а не дивляться на шрифти? Це сліпа пляма сприйняття — як повітря, усі ним дихають, але ніхто його не бачить.

Шрифти легше за все порівняти з одягом для інформації. Текст без шрифту може хіба що писатися від руки. Це може бути красиво, але дуже непрактично, власне як і люди без одягу. Нові шрифти, як і одяг, створюються щодня, на них існує мода, є унікальні та масові шрифти, для яскравих образів і на кожен день.

Прості читачі навіть не знають, що сучасний шрифт — це, в середньому, 500 годин висококваліфікованої праці. За кожен шрифт були сплачені гроші, і не один раз. Це регулярні авторські гонорари за ліцензування шрифтів, які ми бачимо в рекламі, на сайтах, дорожніх знаках, пакуванні. Від вибору шрифту, яким ви читаєте цей текст, залежить те, який правовласник отримує гроші. Права на більшість кириличних шрифтів, які щодня бачать українці, належать російським студіям. Виходить, замість того, щоб платити своїм шрифтовим дизайнерам, ми платимо московським.

Шрифтова колонізація

Головна справа імперій — експорт цінностей, норм і звичок. Сучасні імперії просто пропонують свої норми іншим, а архаїчні — агресивно нав’язують. Так звана російська імперія вже понад 300 років насаджує свій образ кирилиці, який дотепер є звичним для України.

Петербурзькі ігри зі шрифтами

На початку 18 століття Петро I майже власноруч намалював літери нової кирилиці. Цей гібрид слов’янського півуставу та латинки у вигляді голландської антикви назвали «гражданський шрифт».

1710, типографські зразки літер, відредаговані Петром I

До речі, у сучасному розумінні у Петра був не шрифт, а набір зразків форм літер — графем. На форми графем спираються при виготовленні знаків різних шрифтів.

Примусовий перехід на петрівські літери був не просто естетичною примхою царя, а частиною реформи для наближення нової імперії до Європи, як її розумів цар-батюшка. Звісно ж, він не знався на шрифтах, тому наближаючи півустав до латинки, взяв далеко не найкращі якості європейських літер. Через це весь світ і дотепер думає, що кирилиця — це нечитабельний паркан з вертикалей та горизонталей.

Українські друкарі задовго до «гражданського шрифту» робили кирилицю у формі європейських антикв. Якби не царські ігри зі шрифтом, наша кирилиця за 300 років могла б розвиватися логічно і послідовно. Україна не потребувала «вікна у Європу» від Петра I, ми і були Європою.

Шрифтовий голодомор

У 20 столітті більшовики зробили свої шрифтові норми. Більшість металевих шрифтів забрали з друкарень і переплавили на кулі, і це — не метафора. Дуже обмежений набір радянських шрифтів виготовлявся централізовано і, як завжди, без урахування інтересів поневолених народів.

«Обикновєнная» гарнітура, ГОСТ 3489.10-71

Кирилиця залишалася петрівською, за винятком кількох скасованих для спрощення літер. Радянська історія мистецтв не мала місця для українських графіків, які малювали українські літери у вигляді допетрівських кириличних форм.

Українських митців, тим паче діаспорян, зовсім не помічали, або відносили до радянських чи російських авторів. На основі їх літерацій не створювалися друковані шрифти.

Зі шрифтами в СРСР було настільки ж погано, як і з одягом. Планова економіка означає відсутність ринкової конкуренції, а це означає відсутність реклами і дизайну взагалі. Замість дизайну була жалюгідна імітація під назвою «художнє проєктування». Так називали процес створення Жигулів з Фіату.

Не можна було і думати про різні шрифти, адже будь-який розбірливий друкований аркуш вже був великою вдачею. Про текстові шрифти в українському стилі годі було й мріяти. Вся українська естетика при совєтах вичерпувалася Хоменківською гарнітурою, зробленою в 1965 році.

Московські комп’ютерні ігри зі шрифтами

Третє шрифтове потрясіння відбулося вже після розвалу совка. Тоді великі набори цифрових шрифтів стали частиною ОС домашніх комп’ютерів. Кирилиці в них або зовсім не було, або вона була неякісною, бо її малювали іноземці, які не користувалися слов’янськими мовами.

Дефіцит кирилиці відчувався приблизно до початку 2010-х. Не важко здогадатися, що за розв’язання «кириличного питання», так би мовити, взялася колишня імперія. Майже всі легальні шрифти з кирилицею розроблялися колишніми співробітниками московського «НИИ Полиграфмаш», з якого у 1998 році утворилася шрифтова студія «ПараТайп».

Насичення світу кириличними шрифтами з росії відбувалося успішно, завдяки партнерству «ПараТайп» з лідерами ринку шрифтів — американськими компаніями Bitstream (теперішній Monotype) та ITC. Це партнерство дозволяло легально розробляти кирилицю для найпопулярніших шрифтів: Garamond, Caslon, Bodoni, Futura, DIN, Avant Garde Gothic, Franklin Gothic та інших, і самостійно продавати ліцензії на них.

Також «ПараТайп» об’єднав більшість шрифтових дизайнерів з росії та колишніх радянських республік. Окрім кирилізацій та оригінальних шрифтів вони розробляли російські аналоги всесвітньо відомих шрифтів Helvetica, Times New Roman, Frutiger, Trajan та інших.

Отримати права на адаптацію великих шрифтів — це як перекласти світову літературу і філософію однією мовою та надрукувати в одному видавництві. Після такого наше сприйняття світової культури буде залежати від єдиного трактування єдиного постачальника.

Сподіваюся, це російське вирішення проблеми кирилиці буде для нас останнім.

Битва за нормальність

З 1991 по 2010 росія користувалася «звичними» шрифтами і Україна користувалася «звичними» шрифтами, але є один нюанс... Згадали анекдот про Пєтьку, Василь Іванича та нюанс? Якщо так, ми з вами носимо один імперський вірус — радянські анекдоти. Нюанс полягає в тому, що і в метрополії, і в колишній колонії була одна імперська норма, одні шрифти.

Здобувши незалежність, колонії залишаються з чужою нормою і роблять вибір: або назвати чужу норму своєю, стати «братським народом», або почати з чистого аркуша. Порожнеча на місці норми — важке відчуття, мабуть, незнайоме громадянам успішних імперій. Заперечувати цей пробіл, вважаючи нав’язані норми своїми — найпростіший шлях.

Але можна замислитися, усвідомити імперський імплант і виростити власну нормальність. Для багатьох це не просто, як прибрати звичний пам’ятник, поставлений колонізатором і перейменувати вулицю, по якій колись ходив до школи.

Чому у перші 20 років незалежності україномовних книжок, пісень, фільмів, сайтів і, звісно, шрифтів було в 100 разів менше, ніж російських, при незначній різниці в кількості освічених громадян? Бо існував совковий клапан, через який російська мова і культура наповнювали Україну, а українське до росії не потрапляло!

Дехто вважає, що будувати національну українську державу означає ігнорувати все, пов’язане з ворогом, і займатися тільки собою. Але, будучи сусідом колишніх імперій, неможливо зосереджуватися тільки на собі. Наші сусіди завжди розповідають історії про весь світ і хочуть, щоб їх слухали як всередині, так і назовні. Якщо ми обмежимося історіями про Україну, і розповідатимемо їх лише самим собі, то завжди будемо захищатися від сусідів, які вигадали власну Україну і передали свої погляди всьому світу.

Тому ми завжди повинні думати про сусідів, континент, планету, всесвіт. Як каже Микола Томенко, ми маємо українізувати світ, особливо зараз, коли мільйони українців опинилися за кордоном через російське вторгнення і світ зосередився на нашій визвольній боротьбі.

Не треба колонізувати інших, але наші амбіції повинні мати запас, простір, де можна сперечатися з сусідами на «нейтральній території». На кожну «російську історію України» у нас має бути «українська історія Московії», яка викладається в українських школах на їхній території, друкується різними мовами. Тоді ми будемо не воювати в полях, а конкурувати в науці, культурі, спорті, економіці.

Шрифтовий ренесанс

Монополія «русскава міра» на кирилицю є безпідставною і повинна бути подолана. Болгарські шрифтові дизайнери вже 70 років роблять власні графеми і досягли значних успіхів у просуванні болгарської кирилиці, як у себе вдома, так і по всьому світу. Болгарська кирилиця, на відміну від української, відома на весь світ і вже добре узгоджена на всіх рівнях.

Україна почала вести свою гру на полі кириличних шрифтів пізніше, але вже має значні успіхи, добре відомі нашим дизайнерам, але майже невідомі суспільству.

Після Революції Гідності в Україні почався «шрифтовий ренесанс». З 2014 року створено понад 200 унікальних шрифтів для продажу, майже 100 шрифтів на замовлення, не менше 100 безкоштовних шрифтів, що у 5 разів більше, ніж за всі роки незалежності. На всю країну прогримів шрифт «Рутенія» Василя Чебаника, за який він отримав Шевченківську премію!

Наші шрифти формують унікальну візуальну культуру, яка виховує естетичний смак громадян і популяризує Україну в світі. Також наші дизайнери експериментують із кириличними літерами, продовжуючи справу Нарбута, Гніздовського, Лозовського, Лісовського, Холодного, Левицького і десятків інших графіків, на яких не звертали уваги під час радянської окупації.

За останні 10 років в Україні з’явилися люди, готові купувати ліцензійні шрифти і навіть замовляти розробку ексклюзивних шрифтів для компаній, музеїв, державних структур, міст і регіонів. З’явилися українські шрифтові курси, івенти, конкурси, професійні спільноти та шрифтові магазини і вебсервіси.

У дизайн цифрових шрифтів, нарешті, прийшли дівчата! Раніше цим в Україні займалися лише хлопці. Тепер шрифторобство — справжня професія, а не хобі для кількох людей на всю країну.

Останні 15 років, завдяки розвитку інтернету, особливо технології web-fonts, «нестандартні» шрифти стали невід’ємною частиною вебдизайну. Через глобалізацію, інтернет-бізнеси почали потребувати багатомовної підтримки у шрифтах для своїх сайтів, програм, пакування, мобільних додатків. Через це по всьому світу стали робити шрифти з підтримкою нелатинських писемностей, особливо кирилиці.

Наші літери знову створюють іноземці, але вже намагаються робити це якісно, залучають носіїв слов’янських мов співавторами чи консультантами. Але від консультантів просять той варіант кирилиці, який росія нав’язала світу як «стандартний». Іноді також роблять і болгарську версію, яку вже визнають альтернативним стандартом. І це — не через величезну кількість болгар, їх дуже мало, в порівнянні з українцями, а через наполегливу і послідовну працю болгарських дизайнерів впродовж останніх 70 років.

Наша кирилична «русофобія» недостатня

Сподіваюся, що українські дизайнери також будуть розвивати свій стандарт кирилиці. Ми маємо популяризувати українські шрифти у світі та навчати іноземних дизайнерів робити нашу версію графем, як болгари навчають робити свою. Правда узгодженого варіанту української кирилиці ще немає, бо наш «шрифтовий ренесанс» почався зовсім нещодавно, з Майдану 2014 року.

Я в жодному разі не закликаю кенселити шрифти тільки за те, що в них «стандартна» (російська) кирилиця. Довелося б відмовитися від 95% шрифтів, зроблених в Україні. Іншої кирилиці дуже мало. Вся болгарська і вся українська кирилиця наразі не може охопити всіх дизайнерських потреб.

Читацькі звички залежать від найпоширенішого оточення, простої рутини. Головна проблема нашого оточення не в тому, що графеми літер не українські, а в тому, що шрифти навколо нас зроблені переважно в росії. Вони приносять їм дохід і нормалізують російський вплив на Україну і світ. Наша кирилиця має просуватися не царським указом, а працею українських шрифторобів, обережно і поступово.

Як впізнати російський шрифт

Російський шрифт пізнається за автором. Якщо у вас є лише фотка чи скріншот з літерами, ви можете розпізнати шрифт за зображенням через What the font. Коли ви знаєте назву шрифту, пошукайте, де він продається, починаючи з магазину Myfonts, бо він найбільший у світі, там буде інформація про автора.

Якщо у вас є сам шрифт, дивіться властивості файлу, рядок copyright, там буде автор та/або студія, гугліть їх. Якщо автор/студія має економічний зв’язок з росією, не купуйте, не скачуйте, не використовуйте цей шрифт. Навіть якщо цей росіянин проти війни, його податки — завжди за війну.

Якщо цей шрифт є на Rentafont — ще краще. Це український сайт, тож зараз російські шрифти там позначені попереджувальним знаком і зняті з продажу.

Які шрифти називають українськими

Українськими шрифтами зазвичай вважають шрифти, зроблені громадянами нашої країни. Бажано, щоб автор чи авторка підтримували Україну, не важливо звідки, аби не з росії. Тобто, це економічна категорія — «товар вітчизняного виробника». Наявність чи відсутність у шрифті «звичної» чи української кирилиці, певного стилю чи історичного коріння відносить його до інших підкатегорій, не виключаючи шрифт з нашого доробку.

Також українськими можна іноді називати шрифти громадян інших держав, крім росії, про яких наша шрифтова спільнота впевнено скаже «бачу, синку, що не рашист».

Ще, «український шрифт» — це популярний пошуковий запит. Під цим люди часто розуміють будь-які шрифти з підтримкою української, а також шрифти в українському стилі. Пошуковики покажуть вам тисячі шрифтів, зроблених будь-де, в тому числі в росії.

Дефіциту підтримки української мови вже майже немає, бо наша мова є частиною стандартної кодової таблиці Cyrillic 1251, яку заповнюють літерами майже всі великі виробники шрифтів.

Шрифти в українському стилі також будуть у видачі, і вони теж можуть бути з росії.

Коли у вас є просто напис чи шрифтовий файл, перевіряйте автора, як у пункті «Як впізнати російський шрифт». Знаючи назву шрифту та/або автора можете шукати їх на сторінці про шрифтових дизайнерів на нашому rentafont або канадському devroye. Намагайтеся орієнтуватися в українських шрифтових студіях і дизайнерах, щоб випадково не підтримати окупанта.

Українські шрифти для України

В останні 10 років наші шрифтороби (як вони самі себе називають) активно досліджують українські історичні рукописи, першодруки, доцифрову книжкову і рекламну літерацію, та роблять з цього цифрові шрифти. Щобільше, продаючи ці шрифти, вони допомагають Україні.

Наприклад, група «Щедрик» з 2017 року випускає шрифти з історичним характером, переважно українським, і жертвує 100% прибутку на потреби ЗСУ, волонтерів і медиків.

Шрифти, створені з розумінням наших історичних стилів, незамінні у проєктах, пов’язаних з національними символами: меморіали, гроші, музеї, вивіски державних установ, події про історію чи релігію.

Коли для символічних речей в країні немає шрифтів, може вийти, наприклад, що на грошах опиниться 11 шрифтів з різних епох, ніяк між собою не пов’язані, деякі зроблені в росії, неякісно та ще й нелегально. Або виявиться, що вивіска «Президент України» чи документи Верховної Ради друкуються російськими шрифтами «Іжиця» і «Петербург».

Окей, це не «наприклад», це — реальні випадки! І такий дизайн у нас робиться не через відсутність підходящих шрифтів, вони є! Просто суспільство дуже мало знає про шрифти, тим паче про українські.

Коли ми будемо знати про власні дизайнерські інструменти, дизайн наших символів транслюватиме візуальний образ України, а не стартовий пакет «братья славянє» чи «дорого-богато», зроблені в росії.

Для дизайну символічних речей, на які дивиться світ і пізнає Україну, я раджу використовувати шрифти від: Дмитра Растворцева, Кирила Ткачова, Марчели Можиної, сестер Лопухіних, Віктора Харика, Генадія Заречнюка, Андрія Шевченка, Олексія Чекаля, Богдана Гдаля.

Вони не просто роблять шрифти, але і пишуть про них, ведуть шрифтові курси, дають майстер-класи. Якщо серед їхніх шрифтів ви не знайшли те, що вам потрібно, ви завжди можете дати їм замовлення на новий шрифт.

Українські шрифтові експерименти

Якщо ваш проєкт десь на межі можливого, стосується сучасного мистецтва, протесту, вечірок у метавсесвітах, а ваша аудиторія добре знає TikTok, раджу експериментальні шрифти від нового покоління українських шрифторобів: Катерини Дрозд, Івана Цанко, Дар’ї Ржепішевської, Дмитра Кіфуляка та інших.

Українські шрифти для світу

Роботи наших шрифторобів цікаві не тільки в України. Вони роблять шрифти у всіх стилях для абсолютно різних задач. Ви можете знайти приклади їх використання в американських журналах і телепередачах, на пакуванні конструктору Lego, в комп’ютерних іграх і мобільних додатках.

Наші графічні дизайнери часто роблять замовлення для іноземців, які просять відображати культуру своєї країни, чи щось без національного забарвлення, для глобальних корпорацій, міжнародних організацій. Для таких задач ми повинні мати українські шрифти. І ми їх маємо!

Для практичного дизайну в естетиці глобалізму раджу текстові та багатофункціональні гарнітури від студій Mint Type, Pepper Type, АльфаБраво. Ця остання, доволі нова дизайн-студія, суміщає у шрифтах українське історичне коріння та сучасні тренди.

Для футуристичних проєктів у стилях хай-тек, ретрофутуризм, кіберпанк раджу звертатися до студії 4th february type foundry, Максима Кобузана, Катерини Королевцевої, Євгена Садка та Олексія Поповцева.

Український ринок цифрових шрифтів дуже молодий і має багато точок росту. Найбільша з них — шрифти для глобальних потреб, які купують завжди і на всіх континентах. У доцифрову епоху ці шрифти були класикою, перевіреною тисячоліттями (Trajan), століттями (Garamond, Bodoni, Caslon), десятиліттями (Helvetica, Futura, DIN, Times New Roman) і початком 21-го століття (Montserrat, Gotham).

Ці шрифти та їх аналоги складають половину світового попиту. Як «макдональдс», «кока-кола» чи «ксерокс», вони стали звичкою кількох поколінь, глобальною нормальністю, що формувалася в конкурентному середовищі старої та нової частини європейської цивілізації.

Коли українські дизайнери створять свої аналоги світової класики шрифтів або локалізують існуючі версії за ліцензією власника торговельних марок, наші користувачі стануть менше платити іноземцям, тим паче росіянам за світове надбання. Гроші за це надбання можуть і повинні надходити в Україну.

Колись російському «ПараТайпу» вдалося майже подолати дефіцит кириличних шрифтів, їх шрифти тепер на кожній нашій вулиці. Це вдалося великою мірою завдяки легальним кириличним адаптаціям світової класики та якісним аналогам. «ПараТайп» відпрацював усі перелічені вище 10 шрифтів і ще пару десятків.

Українські ж дизайнери встигли частково приділити увагу аналогам Bodoni, Gill Sans, Century Gothic, DIN, Gotham та Montserrat. Тож роботи нашим шрифторобам вистачає з головою.

Як бачите, є шрифти у шрифтівницях, але самі дизайнери без вашої підтримки світ не українізують. Переходьте на українську мову та на українські шрифти. Це сміливо, актуально і дуже цікаво!